Взаємовплив міграції і космополітизації у добу глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету харчових технологій

Кафедра філософії

Взаємовплив міграції і космополітизації у добу глобалізації

Лариса Саракун, кандидат філософських наук, доцент

Анотація

У статті здійснено філософський аналіз феномена міграції. Досліджено проблематику міграційних процесів та імміграційної політики. Окреслено специфіку взаємовпливу міграції і космополітизації в умовах глобалізації. Розкрито сутнісні риси феномена космополітизму в контексті сучасності.

Ключові слова: міграція, міграційна політика, космополітизм, глобалізація, космополітизація.

міграція космополітизація міграція

В умовах глобалізації та прискорення міграційних процесів монокультурність у сучасному світі неможлива. Останнім часом усе більшого значення набувають проблеми трансформації світоглядних позицій особистості, адаптації мігрантів і тимчасових переселенців до іншого культурного простору. Численні статистичні дані про інтенсифікацію процесів міграції, вплив останніх на утвердження космополітизму потребують всебічного соціально-філософського аналізу.

Міграція населення -- багатогранний і складний процес пересування людських мас по планеті. За даними ООН, нині у світі нараховується близько 232 мільйони міжнародних мігрантів (3 % населення планети) і близько мільярда внутрішніх мігрантів Малиновська О.А. Міграційна політика Європейського союзу: виклики та уроки для України / О.А. Малиновська. -- К.: НІСД, 2014. -- 48 с.-- С. 3.. З одного боку, міграція пов'язана з різними сторонами життя суспільства, з іншого -- вона зумовлена протиріччями і потребує ретельного вивчення.

Існує чимало теорій походження міграційних процесів. Аналіз різних форм міграції дозволяє виявити загальні умови їх виникнення, розглянути структуру міграційних процесів і зробити порівняльний аналіз міграційних форм, а також визначити роль означених процесів у житті суспільства. Для цього необхідно здійснити понятійно-змістовне осмислення феномена міграції, з'ясувати її причини, що впливають на виникнення тієї чи іншої форми, розглянути суб'єкти, об'єкти та види міграції, а також виявити соціальні зміни, які спричинили аналізовані форми міграції.

Сьогодні міграція є предметом вивчення різних наук: історії, соціології, філософії, конфліктології, демографії, економіки, права та ін. Так, дослідник міграції А.І. Кузьмін виокремлює сім основних підходів до її вивчення -- демографічний, соціологічний, історичний, юридичний, психологічний, філософський та економічний Кузьмин А.И. Курс лекций «Основы демографии» , у той час як В.О. Іонцев -- до сімнадцяти підходів, зокрема включаючи системний, географічний, генетичний, біологічний, етнографічний Ионцев В.А. Международные миграции населения / МГУ им. М.В. Ломоносова / В.А. Ионцев. -- М.: Диалог, 2009. -- 244 с..

Філософія, наприклад, використовує компаративістський підхід до вивчення міграції. Вона, як зазначає Н. Преображенська, може абстрагуватися від наявних «кваліфікаційних» характеристик поняття і дати ширше його тлумачення (розглядати міграцію з позиції руху «антропопотоків» (руху людей у просторі). Ґрунтуючись на цьому понятті, можна вивчати вихідні та вхідні потоки міграції в глобальному масштабі. За допомогою цього терміна можна абстрагуватися не тільки від певного історичного часу, але й від певного суб'єкта так само, як і від певного місця Преображенская Н.М. Миграция в условиях глобализации: социально-философские аспекты: дис. канд. филос. н.: 09.00.11. -- М., 2007. -- 190 с. . Поняття міграції з філософської точки зору використовується також як засіб для опису поведінки індивіда або соціальних груп, мотивованих різними причинами.

Філософське осмислення феномена міграції відображено у ряді концепцій, зокрема в концепції пасіонарних поштовхів (В. Вернадський), в основі якої лежить ідея енергетичного обміну між етносом і зовнішнім середовищем. Згідно цієї концепції пасіонарії відрізняються інакшою міграційною поведінкою, і саме вони визначають ступінь активності міграційного руху всього етносу.

Міграційні рухи важливо розглядати в різних контекстах і розкрити їх вплив не тільки на демографічні характеристики тієї чи іншої території, а й на показники її економічного та культурного розвитку, соціальну структуру, тобто показати наявність взаємозв'язку соціальних і міграційних процесів.

Дослідник Л.Л. Рибаківський наводить відмінності між поняттями переміщення і переселення: «це -- не синоніми, а уявлення про міграцію як у широкому, так і вузькому значенні слова. У вузькому сенсі міграція -- завершений вигляд територіального переміщення зі зміною постійного місця проживання. Відмінності між різними видами переміщення -- в їх тривалості, регулярності, цільовій спрямованості, структурі і т.д.» Рыбаковский Л.Л. Миграция населения. Три стадии миграционного процесса (очерки теории и методов исследования) . Зміна політичного алгоритму, незбалансована економічна діяльність формують міграційні потоки, які періодично спрямовуються то в одну, то в іншу країну. Циклічна міграція характерна для людей із подвійним громадянством.

Міграційні процеси можуть здійснюватися під впливом різних факторів і мотивів: стихійних природних явищ, несприятливої економічної ситуації, локальних воєн, демографічних проблем, релігійних і етнічних конфліктів. В роки існування СРСР питома вага етнічної міграції теж була досить високою, особливо серед вірмен, карелів, фінів. Етнічна міграція, на відміну від економічної або політичної, має свої межі, тому що частка національних меншин, що виїжджають, незмінно скорочується, зменшуючи чисельність потенційних емігрантів.

Міграція складається з неоднорідних етнічних, освітніх, соціально-статусних, вікових, тендерних складових потоків населення, що заздалегідь визначають диференційованість її впливу на соціум приймаючих країн. Сучасна міграція є іноетнічною за своїм складом. У зв'язку з розширенням географії міграції в структурі міграційних потоків стали переважати вихідці з країн, що розвиваються, далеких від приймаючих не тільки територіально, а й культурно та етнічно. Потік населення з означених країн супроводжується утворенням на території приймаючих держав нових національних меншин, що призводить до зміни національно-етнічної «палітри» суспільства, перетворюючи його в поліетнічне та полікультурне. В цих умовах виникає проблема міжетнічних відносин, вирішення якої потребує нових політичних підходів, які враховували б принципи багатокультурностіЦапенко И.П. Управление миграцией: опыт развитых стран / Ин-т мировой экономики и международных отношений РАН. -- Academia, 2009. -- 384 с. -- С. 73..

В останні роки міграційні потоки набувають значних масштабів, що зумовлює появу відносно стійких вихідних і вхідних точок цих потоків. Зазначені точки представлені конкретними країнами, які є відповідно експортерами або імпортерами мігрантів. Це заклало основу для формування міграційної системи, тобто зв'язку як мінімум двох країн- учасниць міграційного обміну (одна з світових міграційних систем об'єднує Францію з країнами Північної Африки центром якої є Європа).

Зазначимо, що в другій половині минулого століття спочатку Західна та Північна, згодом Південна, а на початку 2000-х років Центрально-Східна Європа пережили так званий міграційний перехід, тобто перетворення з території, звідки населення вибуває, на таку, куди спрямовуються численні імміграційні потоки. Саме це було першопричиною розвитку систем управління міграціями європейських країн спочатку на національному, а потім і на регіональному рівні Малиновська О.А. Міграційна політика Європейського союзу: виклики та уроки для У країни / О.А. Малиновська. -- К.: НІСД, 2014. -- 48 с.-- С. 4..

Міграційна система, що склалася у світі, відрізняється тісними економічними, культурними, політичними, географічними зв'язками між країнами, що і дозволяє визначити її як єдину міграційну систему. Вона характеризується різноманіттям міграційних потоків, їх різноспрямованістю, появою нових країн імміграції та підключенням нових країн-постачальників мігрантів, формування нового вектора міграції «Схід -- Захід», який прийшов на зміну донедавна домінуючому вектору «Південь -- Північ». У контексті сучасних явищ міжнародних відносин, що асоціюються з терміном «глобалізація», проблема міграційних процесів різко загострилася і перейшла в нову стадію. Колишні неформалізовані міжурядові контакти еволюціонували у повноцінний законодавчий блок співтовариства. Це відбулося внаслідок об'єктивної потреби у виробленні спільних підходів до регулювання міграційних процесів, як наслідок їх інтенсифікації і всередині, і за межами співтовариства, так і в контексті поглиблення європейської інтеграції як такої Там само. -- С. 44..

Глобалізаційні процеси здійснюють відчутний вплив на переміщення населення у сфері ринку праці, бізнесу, освіти, науки, інформації та комунікації, соціальних відносин, оскільки все суспільне життя тепер визначається вільним рухом капіталу, товарів та інформації в рамках глобального ринку. Це призводить до стирання національно-культурних меж та ідєнтичностєй. Місцевість, будучи архетипом укоріненого проживання, набуває мобільності, транcнаціоналiзується і глобалізується -- і в певному сенсі навіть космoполiтизується. Інформаційні потоки долають простір і час, близькі та далекі дистанції.

Межі розмиваються і перемішуються. І міграція сприяє розмиванню цих меж, одночасно впливаючи на економічне життя приймаючої країни. По-перше, вона змінює демографічні показники -- забезпечує до 40 % приросту населення країн, зокрема європейських. Особливо бажаним є прибуття висококваліфікованих мігрантів та їх внесок у формування економіки, основаної на знаннях. По-друге, впливає на інвестиційні потреби (житло та інші види інфраструктури) особливо в густонаселених країнах. І хоча приплив населення з інших країн несе для європейських суспільств не лише вигоди, а й проблеми, за умови ефективного регулювання він видається необхідним для поступального розвитку. Мігранти привносять різноманітність і культурну динаміку. Згодом масштабна міграція трансформує культуру приймаючої країни. Вона впливає на домінуючі цінності держави. У людей справедливо виникають різні думки щодо правильної міграційної політики. Деякі країни стають ні «закритими», ні повністю «відкритими». Знайти баланс досить складно. У процесі його пошуку цілком розумно для країн заявляти про те, що головними для них завжди будуть їх власні громадяни. У той же час, як відзначає лауреат Нобелівської премії Томас Шеллінг, природно може виникнути значна сегрегація. Люди у даному випадку будуть жити окремо один від одного, і їх мало що буде об'єднувати.

Необхідною складовою міграційної політики є політика інтеграції мігрантів. Адже саме від успіху чи неуспіху інтеграційних заходів залежить кінцевий результат міграції, яка може значно сприяти розвиткові країни призначення, проте, водночас, несе ризики порушення гомогенності суспільства аж до виникнення конфліктних ситуацій. Зрозуміло, що інтеграція відбувається на місцевому рівні, тому відповідні питання закономірно залишаються в компетенції окремих країн, адже інтеграція мігрантів, з одного боку, потребує додаткових витрат приймаючих країн, а з іншого -- сприяє розповсюдженню етнічної сфери господарської діяльності, оскільки вони використовують альтернативні способи облаштування свого життя на новому місці. Важливим є розуміння інтеграції «як двостороннього процесу», що базується на обопільних правах та обов'язках громадян інших країн, які легально перебувають на території суспільств, що їх приймають Малиновська О.А. Міграційна політика Європейського союзу: виклики та уроки для України / О. А. Малиновська. -- К.: НІСД, 2014. -- 48 с.-- С. 30..

Політика інтеграції передбачає цілеспрямовані заходи не лише в міграційній, а й в інших сферах життєдіяльності суспільства, передовсім на ринку праці, щодо забезпечення доступу мігрантів до освітніх, медичних, соціальних послуг, їх активної участі в культурному та політичному житті країни перебування. Окрема увага має приділятися специфічним групам мігрантів, серед яких молодь, жінки, біженці. Разом з тим, зусилля урядів повинні спрямовуватися також і на суспільство загалом, забезпечення його готовності до прийняття мігрантів, культурної та мовної диверсифікації, формування нової ідентичності.

У зв'язку з інтенсифікацією міграційних процесів змінюються світоглядні позиції населення. Мігранти сприяють космополітизації. Їх наявність породжує виклик: необхідність завжди і повсюдно чітко розрізняти «нас» і «їх», «своїх» і «чужих», «громадян» і «сторонніх». Таку необхідність насаджує і закріплює держава перебування. Мігранти втілюють усі можливі градації «як того, так і іншого»: це іноземці або іноземні громадяни, чиї соціальні навички не тільки незмінні, але і збагачують культурне та суспільне життя. Їхнє становище функціонально, легітимно і незаконно одночасно, воно «дозволено, але не визнано» Бек У. Космополитическое мировоззрение / Ульрих Бек. -- М.: Центр исследо-ваний постиндустриального общества, 2008. -- 336 с. -- С. 155.. Існування мігрантів, їх діяльність, спроби вийти на суспільну арену суперечать розумінню громадянських прав у національній державі й одночасно надають їм іншого змісту.

Специфіка національно-космополітичного суспільства, як зауважує У. Бек, виходить з розширення кордонів етнічної солідарності таким чином, щоб дати можливість участі як внутрішнім, так і зовнішнім аутсайдерам. Залучення в постсуверенний громадський порядок передбачає певну готовність, націленість і здатність до участі в ньому, а також деяку самоорганізацію. Тільки таким чином «корінні мешканці» й «іноземці» зможуть співпрацювати в розширених космополітичних межах національних просторів як рівні члени транснаціонального громадянського суспільства Там само. -- 336 с..

Космополітизм, на думку науковця, став сигнатурою «століття рефлексивного модерну», в якому розмиваються національні межі та відмінності Там само. -- С. 2.. Новий космополітичний світ потребує нової методології, що дозволить охопити соціальну й політичну реальність. Такою методологією стає космополітизм як новий канал світоусвідомлення. Ставлячи питання про причини виникнення космополітичного суспільства, У. Бек прагне визначити глибини подібної трансформації. Їх він знаходить у глобалізації. Остання породжує ризики, які, поширюючись, несуть у собі соціальний ефект бумеранга: приховані «побічні дії» починають поражати й центри їх виробництва. На його думку, «глобальна взаємозалежність і ризики, змінюють суспільну та політичну якість національних спільнот. Саме цим визначається особливість космополітизації: вона є внутрішньою, тобто такою, що випливає зсередини національних спільнот або локальних культур» Beck U. Der kosmopolitische Blick oder: Krieg ist Frieden. -- Frankfurt am Main, 2004. -- Р. 113..

Процесу космополітизації має відповідати інша методологія пізнання, яка враховувала б особливості транснаціонального світу, не пов'язаного з кордонами сучасних держав і національною приналежністю. З цієї причини У. Бек вводить поняття «методологічний космополітизм» на зміну «методологічному націоналізму». На його думку, це дозволить об'єднати в один когнітивний блок соціальну дійсність, виявити безліч просторових, часових і практичних реальностей, підпорядкованих принципу «і те, й інше», до яких національний світогляд залишається сліпим Бек У. Космополитическое мировоззрение / Ульрих Бек. -- М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2008. -- 336 с.-- С. 114..

Вступаючи в XXI ст., людство, як наголошує сучасний український дослідник О. Сошніков, підводить підсумки свого попереднього динамічного й не завжди позитивного суспільно-політичного, економічного, культурного розвитку. Науковець зазначає, що «небувалий розмах національних, етнічних, регіональних рухів (часто безкомпромісних) постають у явному протиріччі з інтернаціональними комунікативними й економічними тенденціями глобальної інтеграції. У сфері міжетнічних відносин спостерігається бурхливе зростання етнічної самосвідомості, посилення почуття етнічної ідентичності. Усе частіше можна спостерігати націонал-екстремістські, антисемітські, расистські, ксенофобські, шовіністичні та етноцентричні дії, які негативно впливають на процеси міжкультурної комунікації»Сошников А. А. «Методологический национализм» и «методологический космополітизм»: концептуализация национальных реалий в теоретических версиях глобального общества . Аналізуючи сучасне наукове і філософське бачення етнічного виміру глобального світу, О. Сошніков констатує, що в недалекому майбутньому глобальним системам доведеться не боротися, а співіснувати з політизованою етнічністю у різноманітних її формах. Забезпечення такого співіснування вимагає принципово нової парадигми практичного вирішення національних проблем. На сьогоднішній день виразно проявляється дія протилежних, але об'єктивно взаємозалежних тенденцій: поглиблення інтеграційних процесів, прагнення подолати поліетнічність і полікультурність сучасних соціумів шляхом їх уніфікації та все більша етнізація суспільства. Далі він підкреслює, що у даному сенсі «нинішнє століття можна охарактеризувати періодом не тільки космополітизації, а й націоналізму, який виступає у якості певної реакції на глобальну уніфікацію світу» Сошников А.А. «Методологический национализм» и «методологический космополітизм»: концептуализация национальных реалий в теоретических версиях глобального общества .

У таких умовах, на думку У. Бека, «поширення космополітизму означає, що закрите суспільство зникає назавжди. Проте більшість людей не сприймає це як звільнення. Навпаки, вони вважають це крахом «свого світу». Їм дуже важко вдавалося орієнтуватися в лабіринтах закритого суспільства, що ґрунтувалося на протиставленні «ми» та «інші», внутрішнього і зовнішнього, національного і міжнаціонального. Тепер вони раптово зіткнулися з протиріччями толерантної суспільної форми і свободи, які нелегко усвідомити і пережити і які зводять їх у стан чужинців на власній землі» Бек У. Космополитическое мировоззрение / Ульрих Бек. -- М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2008. -- 336 с. -- С. 163.. Поняття «іноземного» набуває всеохоплюючої влади, оскільки людина зіштовхується з викликами і протиріччями, які перетворюють її в чужинця. Ненависть до іноземців спалахує через екзистенційні страхи. Тому у толерантному суспільстві через надмірну свободу люди відчувають себе дезорієнтованими, непотрібними і відчуженими. Як далі зазначає німецький дослідник У. Бек, відмова від національної парадигми не рівнозначна глобальному «космополітизму загального блага», як його формулюють різні напрями громадянського суспільства. Однак не можна виключати, що національний неолібералізм «відмови від солідарності» міг би розгорнутися у космополітичному напрямку. Це може статися, якщо в контексті всесвітнього розподілу праці й багатства на зміну солідарності з родичами або співгромадянами прийде солідарність з чужинцями. На думку науковця, можна визначити кілька різних сценаріїв. Один з них -- глобальна міграція. Міграційні процеси майбутнього будуть характеризуватися конфліктом між двома «віковими пірамідами». Старіючим суспільствам західних держав протистоять молоді співтовариства багатьох периферійних країн. Це породжує, по-перше, імміграційний тиск ззовні, по-друге, внутрішній тиск, що примушує приймати іммігрантів; так чи інакше, міграція стане ключовою політичною темою, від неї буде залежати виживання відкритої світу Європи Beck U. Der kosmopolitische Blick oder: Krieg ist Frieden. -- Frankfurt am Main, 2004. -- Р. 162..

Зазначені У. Беком тенденції ми можемо спостерігати вже сьогодні. Міграційна політика Євросоюзу стала нині однією з гострих проблем для європейських держав, поряд з внутрішніми: економічна криза, безробіття і відсутність безпеки. На неформальному саміті в Братиславі (вересень 2016 р.) глави 27 країн -- членів ЄС домовилися за півроку представити докладний план розвитку Євросоюзу (з урахуванням виходу з нього Британії). За словами канцлера Німеччини Ангели Меркель, особливу увагу слід приділяти проблемі стримування нелегальної міграції і посилення співпраці у сфері безпеки. На цьому саміті президент Європейської ради Дональд Туск підкреслив, що одна з головних цілей лідерів країн ЄС -- не допустити неконтрольований потік мігрантів, який спостерігався в минулому році. У той же час прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що учасникам неформального саміту не вдалося внести зміни до міграційної політики ЄС, яку він назвав «саморуйнівною і наївною» Лідери ЄС домовилися представити новий план розвитку Союзу // ВВС..

Багато сучасних гуманітаріїв сходяться на думці, що перспективи розвитку світового співтовариства неясні. Поряд з низкою можливих, частково конкуруючих і частково взаємодоповнюючих перспектив, У. Бек розглядає перспективу «космополітичної демократії», яка «базується не тільки на досвіді самоосягнення громадянського суспільства, а й на транснаціональній значущості основних прав» Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма -- ответы на глобализа-цию/ Ульрих Бек. -- М., 2001. -- 237 с. -- С. 163.. Звертаючись для роз'яснення цього положення, він пояснює, що «суть полягає в диференціації прав підданих різних держав, а значить, у кінцевому рахунку, гарантії права світового громадянства для всіх» Там само. -- С. 163--164.. При цьому він зазначає парадоксальність ситуації, яка складається за умови одночасної наявності прав національної держави і прав світового громадянства, яке передбачає гарантію космополітичних правовідносин. У побудові відносин між учасниками втілення такої перспективи розвитку світового суспільства У. Бек передбачає можливість реалізації однієї з трьох моделей: реально-політичної, інтернаціоналістичної та космополітичної. Якщо в перших двох моделях вирішальну роль відіграють національно-державні судочинства, то в космополітичній у центрі аналізу перебуває індивід, права якого підтримуються ООН. Автор ідеї «космополітичної демократії» відзначає безліч невирішених проблем, що постають при її можливості впровадження, і висловлює лише надію на її реалізацію.

Космополітизм -- це можливість формування в нових умовах нової ідентичності, це відповідь на мінливий світ. Ми не знаємо, як стверджує У. Бек Бек У. Космополитическое мировоззрение / Ульрих Бек. -- М.: Центр исследо-ваний постиндустриального общества, 2008. -- 336 с., як буде розвиватися далі людство: чи будуть набирати силу процеси інтеграції, взаємодії і усвідомлення взаємозалежності людей, або ж посилиться опір глобалізаційним процесам і саме він задасть тон подальшому розвитку культури. Залежно від розвитку цих можливих сценаріїв і будуть складатися оцінки феномена космополітизму.

Література

1. Dianova V.M. Kosmopolitizm v jepohu globalizacii [Cosmopolitanism in the era of globalization] // Voprosy kul 'turologii. -- 2007. -- № 1. -- Р. 8--12. [In Russian]

2. Gusev K. Ljubov' po-novofrancuzski i vselenskaja migracija. Chto delat'? [Love in new-french style and world migration. What to do?] [In Russian]

3. Ioncev V.A. Mezhdunarodnye migracii naselenija [International migration of population] -- Moscow: Dialog, 2009. -- 244 p. [In Russian]

4. Kuznecov A.M. Globalizacija ili kosmopolitizacija: ob odnom diskurse sovremennoj zapadnoevropejskoj sociologii [Globalization or cosmopolitanization: one discourse of modern Western European sociology] // SOCIS, 2014. -- № 12. -- S. 12--20. [In Russian]

5. Kuz'min A.I. Kurs lekcij «Osnovy demografii» [The course of lectures "Fundamentals of demography"] [In Russian]

6. Lidery YeS domovylysia predstavyty novyj plan rozvytku Soiuzu [EU leaders agreed to present a new plan for development of the Union] BBC. [In Ukrainian]

7. Malynovs'ka O.A. Mihratsijna polityka Yevropejs'koho soiuzu: vyklyky ta uroky dlia Ukrainy [Migration Policy of the European Union: Challenges and Lessons for Ukraine] -- Kyiv: NISD, 2014. -- 48 p. [In Ukrainian]

8. Nazik Zh. Migracionnye processy kak stimul i tormoz social'no- jekonomicheskogo razvitija, kak strany-recipienta, tak i strany-donora [Migration processes as a stimulus and a brake socio-economic development, as the recipient country and the donor country] // Sbornik lekcij molodyh uchenyh [Collection of lectures of young scientists]. -- Moscow, 2014. -- Р. 9 -- 28. [In Russian]

9. Preobrazhenskaya N.M. Migratsiya v usloviyakh globalizatsii: sotsialno-filosofskiye aspekty [Migration in the context of globalization: social and philosophical aspects] PhD Disertation -- Moscow 2007. -- 190p. [In Russian]

10. Rybakovskij L.L. Migracija naselenija. Tri stadii migracionnogo processa (ocherki teorii i metodov issledovanija) [Population migration. The three stages of the migration process (sketches of theory and research methods)] [In Russian]

11. Soshnikov A.A. «Metodologicheskiy natsionalizm» i «metodolo- gicheskiy kosmopolitizm»: kontseptualizatsiya natsionalnykh realty v teoreticheskikh versiyakh globalnogo obshchestva ["Methodological nationalism" and "methodological cosmopolitanism": conceptualization of national realities in the theoretical version of a global society]

12. Tsapenko I.P. Upravleniye migratsiyey: opyt razvitykh stran [Migration management: the experience of developed countries] In-t mirovoy ekonomiki i mezhdunarodnykh otnosheniy RAN. -- Academia. 2009. -- 384 p. [In Russian]

Размещено на Allbest.ru