Позиціонування Туреччини в глобальному конкурентному світі

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Стамбульский університет, Турція

Позиціонування Туреччини в глобальному конкурентному світі

Мехмет Алтан

Анотація

Стаття присвячена економічному зростанню Туреччини останніх років зважаючи на «структурні» проблеми в деяких галузях економіки, тобто кон'юнктурного зросту, орієнтованого на попит. Розглянуто особливості в секторі машинобудування та будівельному. Аналізується проблема залежності економіки виробництва, орієнтованого на експорт, від імпорту товарів та сировини. Необхідність технологічного, інформаційного капіталу та вкладів в людський капітал.

Ключові слова: економічне зростання, конкурентоспроможність, імпорт, експорт, сектор економіки, структурні проблеми.

Mehmet Altan. Positioning of Turkey in global competitive the world/ Istanbul University, Turkey

Article is devoted to the economic growth of Turkey of the last years in view of «structural» problems in some branches of economy, i.e. the tactical growth focused on demand. Features in sector of mechanical engineering and construction are considered. The problem of dependence of economy of the production focused on export from import of goods and raw materials is analyzed. Need of the technological, information capital and deposits to the human capital.

Keywords: economic growth, competitiveness, import, export, economy sector, structural problems.

Мехмет Алтан. Позиционирование Турции в глобальной конкурентной мире

Статья посвящена экономическому росту Турции последних лет ввиду «структурных» проблем в некоторых отраслях экономики, т. е. конъюнктурного роста, ориентированного на спрос. Рассмотрены особенности в секторе машиностроения и строительной индустрии. Анализируется проблема зависимости экономики производства, ориентированного на экспорт, от импорта товаров и сырья. Необходимость технологического, информационного капитала и вкладов в человеческий капитал.

Ключевые слова: экономический рост, конкурентоспособность, импорт, экспорт, сектор экономики, структурные проблемы.

На момент написання статті статистична служба Туреччини (TUIK) заявила про те, що в першому кварталі 2014 року економічне зростання Туреччини становило 4,6%. Незважаючи на політичну та економічну невизначеність, в основі очікуваного економічного зростання у першому кварталі стоїть експорт та державні інвестиції. Варто нагадати, що в 2013 році економіка Туреччини виросла на 4%. Цей показник близький до темпу економічного зросту Туреччини за попередні роки.

Якщо ми повернемося до першого кварталу 2014 року, то одним з найбільш примітних фактів є те, що експорт сектору товарів та послуг підвищився на 11,4% без зміни цін, а його імпорт - лише на 0,8%, беручи до уваги те, що цей сектор розширюється найбільш швидкими темпами. В попередньому кварталі експорт виріс на 7%, а імпорт впав на 2,4%.

Таблиця 1

Зміни ВВП за секторами та його вплив на економіку в першому кварталі 2014 року, порівняно з попереднім кварталом

Джерело: BETAM, 10 червня 2014.

Таблиця 2

Зміни ВВП за секторами та його вплив на економіку в першому кварталі 2014 року, порівняно з тим же кварталом попереднього року

Джерело: BETAM, 10 червня 2014.

Стан розвитку будівництва в Туреччині

Коли ми ставимо за мету серйозне та детальне дослідження ситуації, беручи до уваги приклад світової економіки та виставляючи на широкий загал високі показники, які викликають виправданий оптимізм, стає очевидним, що «структурні» проблеми продовжують займати своє місце в моделі економічного зростання Туреччини.

Відповідаючи на питання, що ж означають ці структурні проблеми, найкоротше ми можемо пояснити це явище як продовження «не зросту, орієнтованого на пропозицію та заснованого на виробництві товарів з високою доданою вартістю, а кон'юнктурного зросту, орієнтованого на попит».

Уважно дослідивши показники економічного зростання першого кварталу 2014 року, ми зможемо конкретизувати це твердження.

Спостерігається серйозне падіння інвестицій в сектор машинобудування та обладнання як в державному, так і в приватному секторі. Для державного сектору це падіння складає 3,6%, для приватного ж - 4,7%.

Через те, що збільшення виробничих потужностей створює робочі місця, вплив зниження рівня інвестицій в секторі машинобудування в подальшому буде поглиблюватися. Адже це зумовить вимушене використання іноземних ресурсів, а воно, свою чергу - створення відповідної валютної політики, спрямованої на отримання цих іноземних ресурсів.

Такі вимушені дії призведуть до відповідного зниження конкурентоспроможності економіки країни та обмеження альтернатив у виборі валютної політики та відсоткових ставок.

З іншого боку, стовп економічного зросту Туреччини останнього часу, будівельний сектор, дійсно заслуговує на своє всебічне обговорення. Знову ж, якщо ми повернемося до першого кварталу 2014 року, то побачимо, що рівень державних інвестицій в будівельний сектор збільшився на 5,1%, приватних - на 5,9%. Проте замість того, щоб підсилити потужності виробництва на довгий час, це зростання в будівельному секторі здатне лише тимчасово подолати проблеми кон'юнктури. До того ж, я побоююсь, що «небезпека пузиря» в житловому секторі Туреччини є проблемою, яку визнають всі економісти.

Наприклад, газета «Нью-Йорк Таймс», зазначивши, що «пузир в будівельному секторі Туреччини скоро лусне», порівняла її з Іспанією та Ірландією, де «змова між банками, підрядниками та політиками призвела до цінового пузиря на ринку нерухомості, який, разом із підвищенням відсоткових ставок, луснув із негативними наслідками для всієї економіки».

Трохи згодом ми поговоримо про перешкоди на шляху бажаного зростання економіки Туреччини, особливо - її експорту. Проте перед цим необхідно підкреслити основну проблему - залежність в економіці Туреччини виробництва, орієнтованого на експорт, від імпорту, адже із ростом експорту зростає також і використання імпортованих товарів.

В цій ситуації, яка зі структурного погляду є результатом виробництва товарів з низькою доданою вартістю, політика, що регулює зовнішній попит, автоматично регулює також і імпорт, відповідно, вплив такої політики на наявний дефіцит нівелюється.

Отже, поглянувши лише на один квартал економічного зросту Туреччини, як приклад - на останній, можливо прослідкувати розвиток її економіки в цілому.

Туреччина - найбільший імпортер металобрухту у світі

Газета «Financial Times» так охарактеризувала економіку Туреччини після трагедії на шахті в Сома, де загинула 301 людина:

«Ця трагедія нагадала іншу сторону економіки Туреччини, де є багато галузей, що виготовляють продукцію з низькою доданою вартістю, де байдуже ставляться до введення правил, де відсутні інвестиції».

Газета підтверджує свою думку поглядами професора Дарона Аджемоглу з Массачусетського технологічного інституту на «подвійну будову» економіки Туреччини:

«Аджемоглу звертає увагу на те, що в деяких районах, таких як Стамбул та Анкара, на противагу багатьом сучасним фірмам, що виготовляють продукцію для середнього класу та на експорт, існують також і неофіційні підприємства з низьким рівнем безпеки праці та заробітних плат робітників».

Якщо ви запитаєте, що послужило основою для такого підсумовуючого погляду на турецьку економіку, то відповісти на це можна одним реченням: «Відповідно до інформації, наданої Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, обсяг високотехнологічної продукції в загальному обсязі експорту Туреччини впав до рівня, меншого за 4%, що у порівнянні з багатьма іншими країнами є нижчим показником».

Як я казав раніше, Туреччина є найбільшим імпортером металобрухту у світі. П'ять найбільших секторів-імпортерів металобрухту - сектор машинобудування, хімічна, текстильна, сільськогосподарська промисловості, що в деякій мірі охоплюють чорну металургію та автомобільну промисловість.

На превеликий жаль, імпорт Туреччини досі не зміг перейти від аграрно-промислової до інформаційної епохи.

Китай, з обсягом імпорту в 1 трильйон доларів, з них на 122 мільярди імпортує мікросхеми. Туреччина ж нічого не продає країнам з річним рівнем виробництва в 5,5 трильйонів доларів, як, наприклад, Японія: рівень експорту Туреччини до Японії коливається межах 250 мільйонів доларів.

В той час, коли в Туреччині кілограм експортованого товару оцінюється в 1,5 долару, в розвинутих країнах та Європі - в 3-5 доларів.

Пояснити цю разючу різницю також може приклад, наведений вище.

Розвинуті країни виробляють продукцію з високою долею доданої вартості і продають їх усьому світу. Туреччині ж ще далеко до цього.

Єдиним способом зрівняння цієї різниці є «інновації».

Таблиця 3

Залежність рівня експорту за секторами від імпорту

Джерело: wsj.com.tr, 12.05.2014

Як видно на Таблиці 3, в 2013 році чистий експорт Туреччини є від'ємним (-99 мільярдів 844 мільйонів доларів). Чистий експорт 18-ти секторів, що складає 63% (96 мільйонів доларів) від загального експорту обсягом 151 мільярдів доларів, виявився від'ємним.

В чистому експорті трьох з перших п'яти експортних лідерів Туреччини виявлено недостачу. Найбільший експортер - сектор чорної металургії - займає четверте місце в першій п'ятірці по дефіциту зовнішньої торгівлі, з показником більшим за 8,7 мільярдів доларів. Сектор машинобудування, як в експорті, так і по дефіциту (більше 17 мільярдів доларів) займає друге місце.

Тепер розглянемо, як створювалась ця таблиця.

В праці під назвою «Карта імпорту» вперше за історію Республіки пов'язані з імпортом дані усіх установ були зведені, був оцінений стан близько 115 тисяч фірм з погляду передових технологій, і всі слабкості економіки Туреччини були представлені широкому загалу.

Підсумок був такий: «72% зі 114 тисяч 443 фірм, тобто 82 тисячі 800, не мали жодного з проаналізованих елементів доданої вартості».

До того ж, в секторах з найбільшим виробництвом товарів, таких як сухопутні моторні транспортні засоби, чорна металургія, текстиль, пластик, електрообладнання, хімічна продукція, папір та целюлоза, інші метали та вироби з них, залежність від імпорту мала середньостатистичний показник по країні.

Тобто Туреччина експортує товари з низькою доданою вартістю, а водночас, аби мати змогу експортувати їх після виготовлення, змушена також і імпортувати товари з низькою доданою вартістю. Результат - величезний дефіцит.

Туреччина у вимірі глобальної конкурентоспроможності

Опублікований 7 лютого 2014 року Рейтинг інноваційності країн ЄС, який деталізує наявний стан країн відповідно до стратегії соціально-економічного розвитку Європейського Союзу на період до 2020 року, важливий з погляду виявлення структурних слабкостей економіки Туреччини. економічний технологічний інформаційний туреччина

Серед вимірювальних критеріїв рейтингу є три головних: перший - людський капітал, другий - системи досліджень, і третій - фінансування та підтримка. В звіті вираховуються ці три основних елементи з використанням восьми критеріїв.

Туреччина, у порівнянні з 27 країнами-учасниками ЄС та іншими країнами-кандидатами, займає третє місце з кінця за людським капіталом та друге місце з кінця за фінансуванням та підтримкою. Це було визначено шляхом розгляду рівня інвестування державного сектору в дослідження та інноваційний розвиток.

Туреччина, яка займає останнє місце в рейтингу ЄС-27 за рівнем зайнятості в наукоємних галузях, знаходиться на 44 місці серед 148 країн у звіті Всесвітнього Економічного Форуму (World Economic Forum-WEF) про глобальну конкурентоспроможність у 2013-2014 році, який був створений для того, аби висвітливши фактори, що визначають рівень продуктивності країни, окреслити її сильні та слабкі сторони і вказати можновладцям політичний шлях.

При розгляді Таблиці 4 стає видно, що в розділі «Інновації» Туреччина доволі відстає в таких змінних як «Якість науково-дослідних установ», «Інвестиції підприємств в НДДКР» та «Співробітництво університетів та промисловості в НДДКР».

За наявністю новітніх технологій Туреччина займає 45 місце, в той час як Німеччина - на 4-му, США - на 5-му, Китай - на 30-му, Японія - на 6-му, а Південна Корея - на 22-му місці. В змінній «Співробітництво університетів та промисловості в НДДКР» Німеччина посідає 9-е, США - 3-є, Китай - 33-є, Японія - 17-е, Південна Корея - 26-е, а Туреччина - 52-е місце.

В 2011 році витрати на НДДКР у складі ВВП Туреччини становить 0,86%, в 2012 році - 0,92%. Витрати на НДДКР в 2013 році складають 11,1 мільярдів доларів, витрати на НДДКР у складі ВВП - 0,92%, витрати на НДДКР у розрахунку на одну особу - 166 доларів. В той же період витрати Німеччини на НДДКР - 93,1 мільярдів доларів, їх відсоток у складі ВВП - 2,88%, витрати на НДДКР у розрахунку на одну особу - 1138 доларів. Витрати на НДДКР в Китаї - 178,2 мільярдів доларів, їх відсоток у складі ВВП - 1,84%, витрати на НДДКР у розрахунку на одну особу - 155 доларів. В Південній Кореї витрати на НДДКР становлять 53,2 мільярди доларів, їх відсоток у складі ВВП - 4,03%, витрати на НДДКР у розрахунку на одну особу - 1203 доларів.

Індекс глобальної конкурентоспроможності країн

Таблиця 5

Продуктивність країн за НДДКР

Джерело: OECD | OECD Science, Technology and Industry Scoreboard 2013

Таблиця 6

Відсоток високотехнологічних товарів в експорті виготовлених товарів, %

Джерело: Deloitte Global Manufacturing Competitiveness Index 2013

За іншим показником конкурентоспроможності - Глобальному рейтингу конкурентоспроможності талантів (Global Talent Competitiveness Index, GTCI), опублікованому в 2014 році під керівництвом провідної бізнес-школи Європи INSEAD,серед 103 країн Туреччина займає 67-е місце. Цей індекс показує ресурси та зусилля країн, направлені на розвиток чи залучення талантів та талановитий людський капітал, доступний на даний час.

Туреччина займає 63-тє місце в рейтингу за якістю науково-дослідних установ, за інвестиціями підприємств в НДДКР - 68-е, за наявністю науковців та інженерів - 53-є, за патентними заявками та патентами - 41-е.

Відсоток експорту секторів з виготовлення високотехнологічних товарів в Туреччині за 2012 рік становить 4,8% і залишається другорядним.

Висновок

В економіці XXI століття, де одним з найголовніших факторів виробництва стала інформація, перехід країн до категорії розвинутих та набуття ними статусу «могутній економічний потенціал» тепер можливий не шляхом виготовлення та експорту товарів чорної металургії та текстилю дешевше за конкурентів, а шляхом створення власних та введення світових наукових інновацій, з подальшим виготовленням товарів, що розширюють технологічні можливості людства. Такі країни як Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, що за останні 30-40 років змінили свій статус з «країн, що розвиваються» з середнім доходом на «розвинені країни» з високим доходом, досягли такого успіху не завдяки дешевій робочій силі, а завдяки прогресу в інформаційних та технологічних сферах. Туреччина дуже відстає від розвинених країн в плані кількості науковців, наукових досліджень, оригінальних патентів, створення нової інформації та знань.

В економічній сфері XXI століття, орієнтованої на інформацію, конкурентоспроможність країн залежить від технологічного, інформаційного капіталу та найголовнішого стовпу цих елементів - вкладів в людський капітал.

Після кризи 2001 року Туреччина, не нехтуючи державними фінансами, шляхом введення в дію порад Європейського Союзу та використання глобального достатку досягла неймовірного успіху. Проте економічний зріст не пішов далі сектору внутрішнього споживання та будівництва. Промисловий відсоток в ВНП впав до 14%, як результат - національний дохід не перевищив 10 тисяч доларів.

До того ж, військові вторгнення від Єгипту до Таїланду, конфлікти на Близькому Сході також негативно впливають на економічні прогнози.

У червневому звіті Світового Банку «Глобальні економічні перспективи» погіршився прогноз зростання ВВП Туреччини з 3,5% в 2014 році до 2,4%. (Див. додатки)

Світовий Банк також заявив про спад економіки України в 2014 році на 5%, до якого призведе нестабільність на території України через цьогорічне військове вторгнення Росії до українського Криму та анексування цього регіону.

Структурні проблеми Туреччини, які беруть свій початок з загальноекономічної структури, а також відображаються на імпорті та експорті, підходять до точки свого кипіння. Ці проблеми, неначе хвороба, яка готова виринути з падінням імунітету організму, заявляють на весь світ про недосконалість економічної системи країни.

Додаток 1

Річний імпорт Туреччини у порівнянні з іншими країнами (20 найбільших країн-імпортерів)

Додаток 2

Річний імпорт Туреччини у порівнянні з іншими країнами (відсоток від загального - %)

Додаток 3

Річний імпорт порівняно з іншими країнами, зміни у порівнянні з попереднім роком, %

Додаток 4

Структура експорту та імпорту

Додаток 5

Розподіл імпорту товарів, млн. дол.

Размещено на Allbest.ru