Теоретико-методологічні засади ефективного розвитку соціального комплексу в умовах глобалізації та євроінтеграційного вектора України

Обґрунтування засад і розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності управління розвитком соціального комплексу України в умовах глобалізації та євроінтеграції. Формування політичного простору та забезпечення підвищення рівня життя в державі.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 26.10.2017
Размер файла 258,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Харківський національний університет будівництва та архітектури

Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України

Теоретико-методологічні засади ефективного розвитку соціального комплексу в умовах глобалізації та євроінтеграційного вектора України

Пакуліна А.А.

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки

Пакулін С.Л.

відділ соціоекологічних проблем сталого розвитку

Тарасенко С.І.

студент

АНОТАЦІЯ

соціальний політичний глобалізація євроінтеграція

Стаття присвячена обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності управління розвитком соціального комплексу України. Сформульовано та обґрунтовано теоретико-методологічні засади системного розвитку соціального комплексу держави. Запропоновано концептуальну модель регулювання розвитку соціального комплексу України, що визначає актуалізацію структуроутворювальних сервісних функцій мережі інститутів соціального комплексу на принципах поліцентризму, включеності, формування метрополітичного простору та забезпечення підвищення рівня життя.

Ключові слова: соціальний комплекс, глобалізація, управління, соціальна політика, соціальна сфера, ефективність, сталий розвиток.

АННОТАЦИЯ

Статья посвящена обоснованию теоретико-методологических основ и разработке рекомендаций по повышению эффективности управления развитием социального комплекса Украины. Сформулированы и обоснованы теоретикометодологические основы системного развития социального комплекса страны. Предложена концептуальная модель регулирования развития социального комплекса Украины, акцентирующая структурообразующие сервисные функции сети институтов социального комплекса на принципы полицентризма, включенности, формирование метрополитического пространства и обеспечение повышения уровня жизни.

Ключевые слова: социальный комплекс, глобализация, управление, социальная политика, социальная сфера, эффективность, устойчивое развитие.

ANNOTATION

Theoretical and methodological grounds of effective development of the social of globalization and european

This article provides theoretical and methodological grounds and works out recommendations on management efficiency increase in developing the social complex of Ukraine. Theoretical and methodological grounds on the system development of the social complex of the country have been laid down. There has been developed a conceptual model of regulating the development of the social complex of Ukraine which highlights structure forming service pattern based on the principles of polycentrism, inclusiveness, metro political space and raising living standards.

Keywords: social complex, globalization, management, social policy, social sphere, efficiency, development.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Ефективний сталий розвиток соціального комплексу є стратегічним пріоритетом України в умовах глобалізації та євроінтеграційного вектора [1, с. 73]. Забезпечення соціально-економічного розвитку сучасної України потребує розробки такої концепції наукового управління соціальними процесами, яка найбільшою мірою відповідала б сучасним реаліям і завданням громадського розвитку, враховувала ключові світові тренди та зміни інституційних умов. Найважливішою частиною такої концепції має стати наукове обґрунтування першорядних напрямів і засобів досягнення головної мети економічних реформ -- задоволення потреб людини й забезпечення її гідної життєдіяльності. На шляху досягнення цієї мети важливо вирішити завдання управління розвитком соціального комплексу на всіх рівнях [2, с. 6]. Розвиток громадянського суспільства ще більше посилює роль соціального комплексу в громадському прогресі. Особливе значення надається питанням, вирішення яких якнайбільше сприяє поліпшенню якісних умов життя і діяльності українців. Пріоритетна роль соціального комплексу визначається тим, що він сприяє відтворенню головної продуктивної сили суспільства -- людини, її духовному й фізичному розвитку. Тому тема нашого дослідження є актуальною.

Розглянута у статті гостра наукова проблема розробки теоретико-методологічних засад ефективного розвитку соціального комплексу України в умовах глобалізації і євроінтеграційного вектора пов'язана з важливими науковими та практичними завданнями реформування й модернізації української економіки, її інтеграції у світове господарство, зміни підходу до вибору нових чинників сталого розвитку та створення умов для їх використання. Ми вважаємо, що доцільно враховувати не лише фактори зростання економіки, але й умови, механізми та інструменти, за допомогою яких їх можна комбінувати та найефективніше використовувати, тобто економічний потенціал, що забезпечуватиме їх у довгостроковому періоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Проблеми соціального розвитку суспільства досліджували зарубіжні вчені, серед яких -- Дж. Б'юкенен, Л. Ерхард, А. Мюллер-Армак, В. Ойкен, М. Фрідман. Проблеми управління соціальним розвитком активно досліджували провідні українські науковці, серед яких: І.В. Бережна, В.М. Геєць [3], Б.М. Данилишин, О.О. Євсєєва [1; 4], Т.М. Качала, В.І. Куценко [5], Е.М. Лібанова [6] та ін. Однак аналіз наявних досліджень свідчить про необхідність обґрунтування теоретико-методологічних засад ефективного розвитку соціального комплексу, системного бачення концептуальної моделі управління його розвитком з урахуванням глобалізаційних процесів та інтеграції України до європейських структур.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Ефективне управління розвитком соціального комплексу є важливим складником формування соціальної держави. Проте вітчизняна наука приділяє недостатньо уваги виявленню тенденцій розвитку соціального комплексу в єдиній концепції соціально-домінантного територіального розвитку, потребують поглибленого опрацювання питання визначення пріоритетів такого розвитку, конкретних заходів щодо стабілізації та комплексного поліпшення ситуації в соціальній інфраструктурі. Саме цим обумовлюються актуальність і вибір теми дослідження, його наукова і прикладна значущість.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Завданням дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад ефективного розвитку соціального комплексу в умовах глобалізації і євроінтеграційного вектора України, формування концептуальної моделі регулювання його розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Узагальнення існуючих світових підходів дозволило нам деталізувати концепцію соціально-домінантного розвитку. Під соціально-домінантним територіальним розвитком нами розуміється сукупність соціальних, економічних, політичних, духовних еволюційних процесів, що розгортаються в суспільстві, головною домінантою яких є пріоритетність вирішення соціальних завдань, досягнення передусім соціальних цілей розвитку. Соціально-домінантний територіальний розвиток характеризується істотним впливом процесів глобалізації економіки і вирівнюванням соціальних нормативів. Він становить основу концепції проведеного нами дослідження.

Концепція стійкого соціально-домінантного територіального розвитку (ССДТР) передбачає націленість діяльності як індивіда, так і всіх соціальних інститутів суспільства, насамперед держави, на такі зміни в суспільстві, які розглядаються як розвиток [4, с. 37]. І хоча економіка, як і раніше, залишається основою реалізації соціальних рішень, роль соціальної політики у вирішенні проблем економічного зростання постійно збільшується. Переважання в більшості розвинених країн соціально орієнтованої змішаної економіки дозволяло декларувати як цілі суспільного розвитку високий рівень соціальної захищеності громадян, ідеї «держави добробуту для всіх».

У методичному відношенні механізм стратегічного розвитку конкретної складової соціального комплексу (система освіти й охорони здоров'я, сфера культури, ЖКГ, транспортне обслуговування населення, торгівля й ресторанне господарство, туризм і рекреаційна діяльність) сформований у вигляді системи заходів різної спрямованості (соціально-економічної, фінансово-інвестиційної, структурно-організаційної, нормативно-правової, науково-інноваційної, навчально-методичної, маркетингової), методів, способів і стратегії планування, що узгоджені між собою для досягнення необхідних стратегічних орієнтирів результативності установ, організацій і підприємств соціальної сфери території.

Теоретико-методологічні засади ефективного розвитку соціального комплексу дозволяють визначити напрями вдосконалення форм і механізмів концентрації, розподілу та використання ресурсів у процесі підвищення ефективності функціонування соціального комплексу, подолання відомчої відокремленості у вирішенні його найбільш нагальних проблем в умовах реформування суспільно-політичної системи і господарського комплексу, а також пов'язаної з цим соціально-економічної нестабільності. Цьому сприяє програмно-цільовий підхід, що реалізується у формі розробки цільових регіональних та галузевих програм розвитку соціального комплексу. Розв'язання за їх допомогою соціально-економічних проблем, що особливо гостро суперечать законодавчим гарантіям умов життєдіяльності, помітно підвищує ефективність державного регулювання територіального розвитку та підтримки окремих регіонів, галузей і верств населення. Згідно зі світовою та вітчизняною практикою господарської діяльності, пріоритетно-результативне витрачання фінансових коштів в умовах їх дефіциту є принциповою методологічною основою ефективної бюджетної політики; відтак програмний спосіб фінансування використовують передусім при розподілі коштів бюджетів і фондів, інтеграції державних, колективних та індивідуальних інтересів, відносин і зусиль, спрямованих на подолання певних труднощів у функціонуванні та життєдіяльності конкретних видів економічної діяльності та територій.

Згідно із Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», програми економічного і соціального розвитку -- державні цільові програми економічного, соціального розвитку; програми економічного, соціального розвитку областей, районів, міст. Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку -- документи, що відповідають вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози та програми економічного й соціального розвитку [7, с. 176]. Інформаційною основою розробки пропозицій програми є прогноз, який орієнтує в процесах, що відбуваються, виконує функції передбачення ключових проблем і суперечностей та можливих шляхів їх вирішення. Програмні розробки, спираючись на прогноз, мають містити обґрунтування вибору найбільш перспективних напрямів розвитку явищ, визначати очікувані результати впровадження, а також умови досягнення результатів, відображати теоретико-методологічні та методичні розробки і прогнози фахівців, що досліджують соціальний комплекс.

Характеристика очікуваного результату цільової державної програми та витрат на його досягнення, а також їх співвідношення, тобто оцінка ефективності програми, передбачає, з одного боку, виявлення міри виправданості витрат, а з іншого -- адекватності програмних заходів, що реалізуються, очікуваним результатам. Розрізняють такі аспекти ефективності програми: пряму економічну ефективність або вигідність вирішення поставлених завдань на основі реалізації включених до програми заходів; ефективність запропонованих у програмі спеціальних механізмів (управлінських впливів, стимулів, пільг); ефективність або економію витрат у разі впровадження програми порівняно з періодом, коли вона не виконувалася.

Для оцінки інвестиційної ефективності програмних розробок у соціальному комплексі можна застосувати показники комерційної, бюджетної, загальноекономічної і техніко-економічної ефективності. Перші два з них ураховують фінансові наслідки реалізації програми для її безпосередніх виконавців та учасників, у тому числі бюджетів різних рівнів (державного, регіональних, місцевих). Загальноекономічна ефективність визначає витрати і результати, що виходять за межі прямих фінансових інтересів виконавців та учасників, передбачаючи вартісний вимір ефекту, отриманого господарським комплексом регіону і країни в цілому; технікоекономічна ефективність оцінює результативність інвестицій в основний капітал та інших капітальних вкладень.

Відтак ефективна реалізація державної програми соціального спрямування передбачає одночасний контроль усієї сукупності її цільових, ресурсних і часових характеристик програмної розробки, тоді як, досліджуючи міру соціальної ефективності очікуваних результатів програми, слід кількісно та якісно оцінити її позитивні впливи на соціальну, демографічну й екологічну ситуацію та в підсумку -- на економічний розвиток конкретного регіону.

Використовують такі критерії оцінки якості розробки та ефективності програми, що відображають можливість і результативність виконання комплексу її заходів у світлі досягнення кінцевої мети: новизна і перспективність

результату з фундаментальної і прикладної точок зору; його соціальний, економічний та внутрішньогалузевий ефект; науково-технічний рівень результату; вартість і трудомісткість результату, імовірність його отримання в певний час.

З огляду на це до основних методологічних принципів розробки ефективних державних цільових програм соціального розвитку належать:

точність виділення об'єкта програми, комплексність висвітлення проблем прогнозної розробки в єдиній системі соціально-економічного та екологічного розвитку регіону або галузі, створення комплексу показників з урахуванням прямих, зворотних, безпосередніх та опосередкованих взаємозв'язків між ними. Однією з головних причин малорезультативної реалізації цільової програми є нечіткість виділення конкретного об'єкта програми -- правильно виділений об'єкт має бути адекватним поставленій меті програми, що забезпечує можливість зміни об'єкта при її досягненні. Вибір проблем для програмної розробки повинен витікати із:

особливої їх значущості для здійснення структурних змін та підвищення ефективності розвитку конкретних видів економічної діяльності та регіонів;

можливостей вирішення проблем у порівняно стислі терміни, а також достатньо швидкої концентрації необхідних ресурсів;

формулювання переліку завдань і заходів, що відображають специфіку та сприяють розв'язанню проблеми;

визначення пріоритетності завдань і заходів. На жаль, в умовах соціально-економічної нестабільності вагомою підставою для розробки програм стає зацікавленість органів регіональної та місцевої влади, окремих міністерств та відомств в отриманні фінансування для незабезпеченої ресурсами поточної діяльності об'єктів соціального призначення;

достатність обсягів фінансування для певної результативності програмних розробок, що вимагає порівняння потреб та можливостей галузей, регіонів, господарського комплексу держави в цілому. Постійне недофінансування затверджених програм є суттєвим недоліком механізму їх реалізації, що істотно знижує ефективність виконання і перетворює програму на декларативний набір заходів соціально-економічного і фінансового характеру. На практиці ця проблема охоплює такі моменти: щорічне скорочення обсягів фінансування програм; їх недофінансування впродовж бюджетного року; відсутність державної статистичної звітності щодо перебігу та результатів виконання програм;

взаємоузгодженість структури інвестування та переліку заходів програмної розробки;

альтернативність варіантів вирішення програмних завдань при різних гіпотезах розвитку видів економічної діяльності та регіонів і, відповідно, фінансового забезпечення програми. З метою підвищення ефективності виконання програмна розробка має містити альтернативні варіанти витрачання коштів залежно від можливих обсягів їх недоотримання. Необхідність розробки альтернативних варіантів обумовлюється також інфляцією, неритмічністю фінансування, обмеженістю масштабів непередбаченого завчасно перерозподілу фінансів у межах програми (у зв'язку з високою залежністю між різними джерелами фінансування нестача надходжень одного з джерел здатна зірвати виконання заходу в цілому). В альтернативних варіантах варто визначити зміни структури та набору заходів, їх пріоритетності, кількісних параметрів і термінів реалізації в разі недофінансування; в певних випадках необхідно вдатися до пропорційного скорочення всіх витрат. Поряд зі змінними кожний альтернативний варіант повинен містити перелік фіксованих заходів і витрат, невиконання яких не позбавляє змісту основні цілі програмної розробки;

оптимальність програми, тобто відображення співвідношення наявних потреб та очікуваного в результаті її реалізації розвитку видів економічної діяльності соціального комплексу в окремих регіонах. Отже, ознаками оптимальності програми є кількісна і якісна відповідність запроектованих (фінансових, матеріальних, трудових) ресурсів до очікуваних результатів діяльності закладів соціального призначення; обов'язкова оцінка соціально-економічної ефективності реалізації програмних заходів; прогноз наслідків їх невиконання (обсягів та динаміки можливих збитків і компенсаційних видатків бюджету). Крім того, оцінка оптимальності має також включати характеристику організаційно-управлінських механізмів виконання та контролю за перебігом виконання програми;

сумісність моделей та методів, використовуваних під час розроблення програми, на засадах їх придатності для зведення в єдину систему інвестиційних і результативних показників цієї розробки;

установлення відповідальності на різних рівнях виконання програми за ефективне використання її ресурсів та своєчасне виконання заходів;

узгодженість програми із завданнями та заходами решти програм аналогічного спрямування, у тому числі експертиза відсутності дублювання взаємодоповнювальних програм з метою підвищення економічної ефективності й соціальної результативності їх упровадження.

Науково обґрунтована методика оцінки рівня розвитку соціального комплексу регіону повинна враховувати його складність як підсистеми суспільного відтворення, що становить сукупність об'єктів і видів економічної діяльності з однаковим функціональним призначенням, яким властива багатомірність характеристик.

Поряд із соціальними нормативами та орієнтирами порівняно новим напрямом досліджень світової економічної науки є обґрунтування теоретико-методологічних засад і методик формування та впровадження систем соціальних індикаторів, під якими розуміють певні граничні показники розвитку соціального комплексу в його широкому та вузькому розумінні, згруповані за цільовими зонами використання. Оскільки падіння величин цих індикаторів нижче від установлених граничних рівнів неминуче створює більш-менш суттєві загрози безпеці країни та призводить до дестабілізації певних сфер життєдіяльності (включно до критичного загострення напруженості в суспільстві), фахівці відводять їм роль головних критеріїв та обмежувачів, що мають застосовуватися для визначення темпів, послідовності й спрямованості дій щодо підвищення ефективності функціонування економіки, реформування засад господарювання, розробки та реалізації будь-яких загальнонаціональних і регіональних комплексних та галузевих програм.

Оцінку величин, обраних для дослідження параметрів соціального комплексу (зокрема, забезпеченості населення потужностями і послугами соціального призначення, кадровим потенціалом його підприємств і закладів) порівняно з еталонними (середніми, нормативними, показниками реальних потреб тощо), або нормування, в розрізі адміністративно-територіальних утворень можна здійснити шляхом розрахунку рівня їх розвитку в кожному окремому регіоні (Пі)):

Щодо оцінки власне соціальної ефективності, то попри широкий спектр її натуральних та кількісних абсолютних і відносних характеристик важко знайти єдиний показник, більш-менш прийнятний для кожної з ланок соціального комплексу, оскільки не для всіх видів соціальних ефектів розроблено кількісні вимірники, тоді як використовувані кількісні та якісні показники соціальної ефективності окремих ланок і видів економічної діяльності соціального спрямування здебільшого неможливо порівняти.

Істотною проблемою розробки методики визначення ефективності функціонування соціального комплексу на основі виміру його суспільно значущих результатів також є розмежування впливу на кінцевий соціальний ефект певної досліджуваної ланки й інших факторів, наприклад, визначення впливу власне системи охорони здоров'я на тривалість життя населення. Вирішенню цієї проблеми сприяє регресивний аналіз внеску інших факторів, за допомогою якого досліджують зміни залежності соціального результату від сукупності вагомих факторів впливу в початковий та кінцевий моменти певного періоду часу. Порівняння значення функцій, що характеризують залежність соціального результату від факторів впливу в певні моменти досліджуваного періоду, дає змогу отримувати характеристики зміни соціальної ефективності розвитку окремих ланок соціального комплексу.


Подобные документы

  • Стратегія економічного розвитку як невід’ємна складова системи політичного, економічного й соціального регулювання країни. Особливості стратегії глобалізації та середовище формування їх розвитку. Економічні стратегії держави в умовах глобалізації.

    реферат [30,8 K], добавлен 12.04.2019

  • Теоретико-методологічні засади здійснення міжнародної торгівлі туристичними послугами. Аналіз особливостей функціонування світового ринку туристичних послуг і розвитку процесів транснаціоналізації та глобалізації у світовій туристичній індустрії.

    дипломная работа [91,5 K], добавлен 06.02.2013

  • Стан, проблеми та перспективи розвитку української економіки. Нова модель економічного розвитку України. Специфіка процесів інтернаціоналізації на сучасному етапі розвитку України. Стратегія відродження і розвитку в умовах глобалізації і інтеграції.

    контрольная работа [30,5 K], добавлен 05.06.2011

  • Утворення і швидкий розвиток наднаціональних структур у світовій економіці - риса глобалізації. Створення сприятливих умов для підвищення конкурентних переваг національної економіки - важливе завдання економічної політики держави в глобальних умовах.

    реферат [21,5 K], добавлен 04.04.2019

  • Посилення впливу транснаціональних корпорацій (ТНК). Пріоритетні напрямки розвитку економіки України в умовах глобалізації. Причини, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці. Створення українсько-російських ТНК.

    реферат [35,2 K], добавлен 07.04.2010

  • Вимоги до робочої сили, її кваліфікації, загальноосвітнього рівня, мобільності. Модель постіндустріального розвитку. Вплив процесів глобалізації на розвиток ринку праці. Тенденції розвитку людського потенціалу. Рівень освіти трудових мігрантів з України.

    научная работа [75,1 K], добавлен 13.03.2013

  • Передумови і шляхи інтенсифікації євроінтеграційного курсу України, їх перспективи. Аналіз характеру відносин між Україною і Європейським Союзом: торгівля, інвестиційна діяльність країн ЄС; формування договірно-правових і політичних засад співробітництва.

    курсовая работа [599,7 K], добавлен 03.07.2012

  • Основні дії з боку уряду для підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств, забезпечення кваліфікованої робочої сили, зменшення витрат підприємств, забезпечення справедливості в країні у сучасних умовах розвитку світової економіки.

    реферат [11,5 K], добавлен 25.03.2012

  • Стан економічної інтеграції України і Європейського Союзу та перспективи на майбутнє. Створення конкурентоспроможної економіки України в умовах глобалізації. Європа і Україна: проблеми інтеграції. Участь українських ВНЗ в європейських освітніх програмах.

    реферат [24,0 K], добавлен 16.11.2010

  • Суть, поняття та класична теорія міжнародної торгівлі. Проблеми інтеграції України в систему міжнародних зв'язків. Аналіз організації й ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ "Керамин", розробка заходів щодо її підвищення.

    курсовая работа [41,1 K], добавлен 27.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.