Перспективи вступу України до ЄС

Цілі, що їх переслідує Спільнота шляхом досягнення гармонізації в сфері законодавства про компанії та бухгалтерський облік, такі: забезпечення мобільності фірм задля зиску від переваг єдиного ринку; рівність умов конкуренції між фірмами, заснованими в різних державах-членах; сприяння розвитку торговельних зв'язків між державами-членами; стимулювання транскордонної співпраці між фірмами та полегшення транскордонного злиття й придбання підприємств.

Спираючись на свободу підприємницької діяльності, зафіксовану в Договорі, підприємства, засновані відповідно до законодавства однієї з держав-членів, не наражаються на адміністративні проблеми, переміщуючи свою діяльність на територію іншої держави-члена. Починаючи з 1968 року було прийнято низку директив Європейської Ради в цьому напрямку.

Перша директива запроваджує систему розкриття інформації, застосовувану до всіх компаній, метою якої є координування гарантій обстоювання інтересів членів та інших осіб. Вона зобов'язує держави-члени вести реєстр компаній, з яким можуть ознайомитися всі охочі, та публікувати певну інформацію в державній офіційній газеті. Для захисту інтересів членів й інших осіб друга директива передбачає гармонізацію стандартів і процедур щодо створення державних товариств з обмеженою відповідальністю та збереження їхнього статутного капіталу. Третя директива запроваджує в правові системи всіх держав-членів процедуру злиття державних товариств з обмеженою відповідальністю, що супроводжується переданням активів і пасивів придбаного товариства тому, що його придбало.

Шоста директива регулює процес розділення, тобто поділу певної компанії на декілька одиниць. Одинадцята Директива запроваджує заходи з розголошення інформації в державах-членах, де розташована філія компанії задля охорони осіб, які через філію ведуть справи з компанією, діяльність якої регулюється законодавством іншої держави-члена. Дванадцята директива стосується приватних компаній з одним засновником і, за певних умов, дозволяє обмежити відповідальність підприємця в межах ЄС.

Особливо велике значення для української економіки, в разі вступу до ЄС, буде приєднання до Лісабонської стратегії щодо підняття конкурентноздатності. Якщо в ЄС найкращий індекс конкурентноздатності має Фінляндія - 1, а найгірший у Греції - 46, то в Україні цей показник становить 84. В 2000 р. Європейська Рада визначила Лісабонську стратегію, що полягає у підвищенні глобальної конкурентоспроможності ЄС через економічне оновлення, відповідно з якою, до 2010 р. ЄС повинен мати динамічну економіку, здатну до постійного зростання14.

Для прикладу, уряд Португалії нині розмірковує, як на фоні фінансових проблем країни не припустити скорочення державних витрат на науку і інновації, бо фінансування науки є стандартом ЄС; уряди Німеччини та Франції - планують розпродати частину золотого запасу, аби не скоротити темпи науково-технологічного розвитку і не знизити показники фінансування науки; повноважні органи ЄС приймають рішення про розвиток Союзу як найбільш конкурентоспроможної економіки - „економіки знань” та закріпляють бюджетний стандарт 3% ВВП - на науку і технології (в Україні сьогодні - 0,3% ВВП) 92.

Впровадження стандартів ЄС у виробництві. Серед стратегічних завдань наступного десятиріччя - глибокі якісні перетворення в енергетичному секторі економіки. Це питання, що належить до найскладніших в економічній політиці, великою мірою визначає національну безпеку держави. Україна задовольняє свої потреби в природних енергоресурсах за рахунок власного їх видобутку приблизно на 45%. У більшості країн світу рівень енергетичної самозабезпеченості такий самий або навіть нижчий. Проблема полягає в іншому - неприпустимо низькій ефективності використання енергоносіїв та відсутності диверсифікації джерел їх імпорту. Низькою є ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергоємність ВВП в Україні значно вища, ніж в економічно розвинених державах. Це є наслідком деформованої структури виробництва та енергоспоживання, використання застарілих виробничих фондів енергетики, повільного впровадження енергозберігаючих технологій та інших причин.

Україна стоїть перед необхідністю вироблення нової енергетичної стратегії, інструментами реалізації якої мають стати Комплексна державна програма енергозбереження, Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і малої гідро- та теплоенергетики. До 2010 р. треба забезпечити економію традиційних паливно-енергетичних ресурсів в обсязі 12-15% від загального їх споживання92. До цих же інструментів належить Національна програма “Нафта і газ України до 2010 року”, спрямована на збільшення обсягу розвіданих запасів нафти і газового конденсату.

Єдиним енергоносієм, якого в Україні потенційно достатньо для повного забезпечення власних потреб, є вугілля. Це важливий чинник гарантування енергетичної безпеки держави. Завдання полягає в тому, щоб суттєво змінити баланс споживання енергоносіїв, зменшити як абсолютний обіг, так і частку споживання природного газу з одночасним збільшенням цих показників стосовно вугілля. Затверджена Урядом Програма “Українське вугілля” передбачає:

- переоснащення перспективних шахт надійним і високопродуктивним обладнанням;

- ліквідацію неперспективних і санацію потенційно перспективних вугледобувних підприємств;

- роздержавлення майна вуглевидобувних підприємств за особливими правилами оцінки вартості з урахуванням їх рентабельності та інвестиційної привабливості83.

Співробітництво України з Європейським Союзом необхідне для технологічного оновлення українського виробництва. Виробничі технології українських підприємств відстають від тих, що їх використовують передові європейські країни, Україна не має капіталу, необхідного для модернізації наявних та створення нових сучасних підприємств. А без модернізації успадкованих від СРСР виробничих структур Україна навряд чи може сподіватися вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку та подолати зростаюче відставання від економічно розвинутих країн, які визначають напрями та масштаби динаміки світової економіки. Тобто, йдеться про створення виробничо-технологічного укладу, порівнянного з європейським.

Європейський Союз - це невичерпне джерело досвіду функціонування ринкової соціально зорієнтованої економіки та державного регулювання економічних процесів. Очевидно, саме тут Україна може отримати знання щодо розробки та реалізації антимонопольної політики та здійснення контролю за концентрацією економічної діяльності, регулюванням фондового ринку, політики в галузі зайнятості тощо,

Розвиток співробітництва з ЄС неминуче означає необхідність запроваджувати відповідні правила та стандарти вироблення та реалізації економічної політики, поведінки первинних економічних агентів. А це, в свою чергу, сприятиме формуванню прозорого середовища виробничо-комерційної діяльності на національному ринку, що має велике значення для України.

Пріоритетним напрямом реалізації експортного потенціалу України у відносинах з країнами ЄС повинно стати перетворення у провідні експортоорієнтовані галузі виробництв, безпосередньо пов'язаних з реалізацією науково-технічних досягнень, де Україна має безумовний пріоритет (порошкова металургія, надтверді і високоякісні матеріали із заданими властивостями).

Головним завданням стосовно науково-технічної кооперації України з країнами Західної Європи є підключення України до робіт, що виконуються в рамках програми науково-технічної інтеграції у галузі високих технологій “ЕВРІКА” і міжнародних науково-технічних програм ЄС, спрямованих на вирішення фундаментальних науково-технічних проблем і досягнення на цій основі якісно нового рівня виробничого потенціалу, участь у створенні і роботі міжнародних дослідницьких центрів115.

Сучасна Шоста програма дій Співтовариства в сфері навколишнього середовища затверджена Рішенням Європейського Парламенту і Ради № 1600/2002/ЄС від 22 липня 2002 р., безпосередньо перед Всесвітньою зустріччю на вищому рівні зі сталого розвитку (РІО+10), що пройшла під егідою ООН в Йоганнесбурзі з 26 серпня по 4 вересня 2002 р.

Як і планувалося, Шоста програма розроблена на 10 років (з 22 липня 2002 р. до 21 липня 2012 р.), вона загалом спрямована на забезпечення трьох умов при проведенні екологічних заходів Співтовариства:

1. Внесення принципів охорони навколишнього середовища в різні напрями діяльності ЄС та імплементація принципу екологічної обумовленості діяльності Співтовариства, викладеного в ст. 6 Договору про утворення ЄС.

2. Здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку.

3. Проведення екологічних заходів з врахуванням поточного та майбутнього розширення Європейського Союзу.

Програма концентрує увагу на чотирьох пріоритетних сферах дій Співтовариства на найближчі роки27:

зміна клімату;

природа і біологічна різноманітність;

навколишнє середовище, здоров'я і якість життя;

природні ресурси і відходи.

Шоста програма визначає як загальні цілі, завдання, принципи і стратегічні підходи екологічної діяльності ЄС на найближчі 10 років, так і конкретні цілі, завдання та основні заходи у вищеперелічених сферах. Програма також визначає основні завдання організації в сфері міжнародної співпраці з проблем екології і встановлює критерії формулювання екологічної політики на основі обробки відповідної інформації і отримання нових даних.

Шоста програма передбачає серйозну законотворчу роботу Співтовариства та його держав-членів у сфері навколишнього середовища. У зв'язку з цим, у Програмі при визначенні стратегічних підходів до рішення екологічних завдань робиться спеціальний акцент на необхідності оновлення відповідного законодавства Співтовариства, а також імплементації та забезпеченні примусово екологічного законодавства ЄС, яке передбачає:

* вдосконалення заходів з підвищення поваги до екологічних правил Співтовариства і припинення порушень екологічного законодавства;

* сприяння вдосконаленню процедур правого примусу, інспекції, моніторингу екологічного законодавства в державах-членах;

* систематичний огляд застосування екологічного законодавства в державах-членах;

* обмін інформацією про найкращу практику щодо імплементації законодавства ЄС, використовуючи Європейську мережу з питань Імплементації і забезпечення права навколишнього середовища.

Розділ 3. Негативні наслідки вступу України до ЄС

3.1 Економічні загрози від вступу України до ЄС

Можливе переміщення до України шкідливих виробництв. Європейський союз розширився на Схід тоді, коли переживає період економічних негараздів. Тут зростає безробіття і майже зовсім не зростає економіка. Тим часом до спільноти долучилися держави з дешевою робочою силою. Більшість експертів прогнозує такий перебіг подій: підприємства, що зараз виробляють свою продукцію у Західній Європі, - з її високими заробітними платами й податками - поступово переноситимуть значну частину своїх потужностей у східну частину континенту. Там виробляти дешевше, а отже, й вигідніше. “Розміри єдиного ринку, - кажуть єврооптимісти, - дозволять не тільки створити нові місця і прискорити економічний ріст, а й дадуть Європі великі важелі впливу на світовій арені” 76.

За переконанням багатьох аналітиків та експертів, ЄС, в обмін на фінансову та економічну допомогу Україні, наполягатиме на переміщенні до України ряду шкідливих підприємств, використання України для утилізації екологічно небезпечних та радіоактивних відходів.

Переконливим прикладом такого стану речей може бути будівництво німецькими підприємцями біля міста Стрия заводу „Леоні ЛТД” по виробництву комплектуючих матеріалів, характерною ознакою якого є високий ступінь ризику для здоров'я працівників. Зі вступом в ЄС, така тенденція може зрости ще більше, оскільки за існуючого високого рівня безробіття та низьких заробітних плат неважко знайти працівників практично на будь-яку роботу.

3.2 Економічні недоліки від вступу України до ЄС

Втрата конкурентоспроможності певних галузей. Відкрившись європейській економіці, Україна може отримати великий відсоток населення, яке в цій економіці буде неконкурентним.

Одним з найістотніших негативних чинників, дія якого активізується при вступі до ЄС, зокрема з набуттям членства в СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції. Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності. Так, за індексом поточної конкурентоспроможності, що складається в рамках «Глобального звіту про конкурентоспроможність» (World Economic Forum. Global Competitiveness Report 2001-2002), у 2001р. Україна за рейтингом конкурентоспроможності зростання посіла серед 75 країн лише 69-те місце92.

За оцінками експертів внаслідок цього кроку слід очікувати зниження виробництва в обсягах, еквівалентних збільшенню імпорту. Так, наприклад, у разі зниження ставок ввізного мита на шини для легкових автомобілів з 20% до 10% прогнозується збільшення імпорту (за умови збереження експорту на рівні 1997 року) на 11 млн. дол. США і, як наслідок, зниження обсягів виробництва в цьому ж обсязі. Це може призвести до втрат бюджету в сумі 2,7 млн. дол. США та скорочення близько 200 робочих місць92.

Форсований вступ до COT може створити також певні проблеми залучення інвестицій для вітчизняних виробників електронних компонентів та приладобудівної галузі, особливо при виробництві спеціальної техніки. Таким чином, прийняття Україною зобов'язань, що випливають у зв'язку з приєднанням до системи угод ГАТТ/СОТ, може загальмувати процес відновлення електронної промисловості і призвести до втрати як власного ринку, так і позицій на ринках Росії та інших країн СНД.

Крім того, враховуючи, що процес вступу до COT як правило пов'язаний із зниженням тарифів на окремі групи товарів, то і Україна змушена буде піти на певні поступки шляхом зниження діючих ставок ввізного мита на чутливі товари, зокрема продукцію сільського господарства і харчової промисловості, продукцію металургії та хімії, ряд товарів машинобудівної промисловості тощо. Це може призвести до певного зростання імпорту цих товарів і відповідного тиску на вітчизняних товаровиробників.

Наприклад, сусідня Польща, готуючись до вступу в ЄС, відмінила субвенції для більшості підприємств, що призвело до ліквідації сотень тисяч робочих місць, і станом на кінець 2006 р. рівень безробіття в ній перевищив 18%. Так, державний концерн Poludniowy Koncern Energetyczny, який є другим за значенням виробником електроенергії, в 2007 р. вирішив скоротити кількість працівників на 600 осіб, оскільки, за словами Яна Крупа - голови правління, „скорочення персоналу є наріжним каменем стратегії, щоб бути конкурентоспроможним на європейському ринку”. Виробник автомобільних шин Debica ліквідувала в 2007 р. 5% робочих місць, а найбільший польський банк PKO BP - має намір протягом 2007-2009 рр. скоротити 1200-1500 службовців. Державна авіакомпанія LOT планує за рахунок скорочення персоналу знизити витрати на 123 млн. євро за рік, оскільки Польща відкрила свій повітряний простір, в який хлинули дешеві європейські авіакомпанії113.

Крім того, високі соціальні гарантії, які Україна змушена буде надавати в умовах економічного відставання від більш розвинутих країн ЄС, неминуче позбавлять українську економіку переваг щодо дешевої робочої сили, що може загальмувати розвиток вітчизняного підприємництва.

Також, запровадження єдиної валюти - євро - не дозволить застосовувати такий механізм компенсації своєї неконкурентоспроможності як девальвація валюти, що буде перешкодою до стимулювання експорту країни.

Зростання іноземних інвестицій у вітчизняну економіку, крім зазначених вище позитивних моментів, може мати й суттєві недоліки, оскільки власниками основних засобів виробництва будуть не українські, а іноземні підприємці.

Входження в ЄС багато в чому залежатиме від кореляції українського розвитку з європейським. Україна однозначно буде потрібна Європі в якості донора, підпитки європейського благополуччя.

Складність переходу на європейський рівень цін. Після вступу до ЄС Україна у короткостроковій перспективі ризикує стикнутися з ризиками та недоліками, з якими, стикнулися Польща чи прибалтійські країни, тобто з проблемою переходу на європейський рівень цін, який призводить до різкого подорожчання товарів першої необхідності. Наприклад, після не останнього розширення Європейського Союзу населення спільноти збільшилося на 20%, а його сумарний ВВП - лише на 5%. Нові громадяни Євросоюзу порівняно бідні й різниця в доходах колосальна - житель Люксембургу за місяць заробляє стільки, скільки латиш за рік.59 З часом ситуація змінюватиметься, але на сьогодні розміри економічної допомоги, які потрібні новим членам, не можуть не турбувати великі європейські держави.

Часи, коли кити Європейського Союзу - Франція та Німеччина - могли нав'язувати іншим свою волю, завершилися. Вісім колишніх комуністичних країн, плюс Мальта і Кіпр, володіють в інститутах ЄС достатньою кількістю голосів, щоб змінити баланс влади. Експерти зазначають, що розширення ЄС означає створення надто неповороткого союзу, - з населенням 455 млн. осіб, яке розмовляє 20 різними мовами, - частинки якого сильно відрізняються одна від одної. “Це був останній подих франко-німецької осі”, - сказав про розширення Євросоюзу один відомий європейський політик34.

Європейський союз розширився на Схід тоді, коли переживає період економічних негараздів. Тут зростає безробіття і майже зовсім не зростає економіка. Тим часом до спільноти долучилися держави з дешевою робочою силою. Більшість експертів прогнозує такий перебіг подій: підприємства, що зараз виробляють свою продукцію у Західній Європі, - з її високими заробітними платами й податками - поступово переноситимуть значну частину своїх потужностей у східну частину континенту. Там виробляти дешевше, а отже, й вигідніше. “Розміри єдиного ринку, - кажуть єврооптимісти, - дозволять не тільки створити нові місця і прискорити економічний ріст, а й дадуть Європі великі важелі впливу на світовій арені”.

Для прикладу, після вступу до ЄС в Польщі відразу зросли ціни. Причиною цього стало поєднання двох подій - зростання з 01 травня ПДВ та зростання цін на пальне на світових ринках. У крамницях подорожчали харчі, дитячі товари, ліки, будівельні матеріали. Зросли ціни на кокс, різноманітні послуги, наприклад, за користування кабельним телебаченням.

Перша ціна, яку довелося заплатити польському суспільству за можливість бути європейцями, - зростання цін на продуктові та промислові товари. У багатьох випадках з розширення ЄС скористалися польські виробники, здебільшого аграрії, продукція яких почала добре продаватися у країнах Євросоюзу. Успіх польської сільгосппродукції полягає не лише у відносно низькій ціні, а й у досить непоганій якості. Позитивне сприйняття ЄС, якби це, можливо, не звучало дивно, особливо зростає зараз - під час сезону відпусток. Поляки, які люблять подорожувати, зрозуміли, що тепер вони безперешкодно можуть перетинати кордони країн, до яких не так давно вели довжелезні черги, а для в'їзду потрібно було виробити купу документів.

Якщо проаналізувати настрої в середовищі суспільства після вступу до ЄС Латвії, то за підсумками 2005 р., латвійці зрозуміли, що життя в обіцяному євросоюзівському раю їм не по кишені, оскільки „це все одно, що подарувати злидареві мерседес, але при цьому утримувати його він повинен сам” 33.

Вступ до ЄС ознаменувався поступовим вирівнюванням цін з середніми в Євросоюзі. Введення ПДВ на медикаменти призвело до різкого зростання цін на медикаменти, протягом 2005 р. щотижня дорожчали продукти, газ, пальне.

Навіть швидка медична допомога стала платною. Інфляція в окремі місяці досягала 7,8%. Звичайно не всяке подорожчання було прямим наслідком вступу в ЄС, але очевидно, що євроінтеграція сприяла загальному подорожчанню. Всупереч запевненням влади, рівень життя окремих категорій населення тимчасово знизився, й уряд не дає відповіді, як боротися з інфляцією, яка загрожує знищити малозабезпечених громадян.

Цілком ймовірно, що подібні проблеми доведеться вирішувати й Україні відразу після занадто форсованого вступу до ЄС.

Висновки

Дослідивши на основі SWOT і PEST-аналізу характер взаємозв'язків України та Європейського Союзу, перспективи євроінтеграції та потенційні переваги і недоліки приєднання України до Європейського Союзу, можна зробити такі висновки.

До позитивних наслідків вступу України в ЄС можна віднести такі вигоди:

політичні вигоди: Участь в Європейській колективній безпеці та гарантування, за її допомогою, територіальної недоторканості України;

економічні вигоди: Макроекономічна стабільність, нові ринки збуту для українських товарів та додаткові інвестиції, в українську економіку, надання субсидій деградуючому сільському господарству, зменшення митних тарифів та отримання позитивного сальдо торговельного балансу;

соціальні вигоди: Ефективний захист прав людини в інституціях ЄС, відкриття кордонів для вільного пересування населення та розширення можливостей для освіти, роботи й відпочинку, забезпечення високого рівня життя населення;

культурні (ідеологічні) вигоди: Широкий доступ до інформаційного потенціалу ЄС.

а також відзначити наступні переваги вступу України до ЄС:

політичні переваги: Стабільність політичної системи та адаптація національного законодавства із законодавством ЄС, реформування недієздатного національного судочинства;

економічні переваги: Забезпечення розвитку середнього та малого бізнесу, впровадження стандартів ЄС у виробництві, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств;

соціальні переваги: Формування середнього класу, реформування освіти, охорони здоров'я, соціального захисту тощо;

ідеологічні переваги: Поширення української культури в країнах ЄС.

До негативних наслідків вступу України в ЄС можна назвати такі загрози:

політичні загрози: Небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом;

економічні загрози: Можливе переміщення до України шкідливих виробництв;

соціальні загрози: Поглиблення демографічного спаду, проблема незаконної міграції та відтоку кадрів;

культурні (ідеологічні) загрози: Падіння духовності;

а також визначити такі недоліки вступу України до ЄС:

політичні недоліки: Часткова втрата суверенітету, невизначеність стратегії розвитку ЄС, погіршення відносин з країнами СНД та іншими країнами;

економічні недоліки: Втрата конкурентоспроможності певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін;

соціальні недоліки: Ускладнення візового режиму зі східними сусідами;

культурні (ідеологічні) недоліки: Розмивання національної самобутності України.

Щодо доцільності чи недоцільності приєднання України до ЄС слід зазначити наступне.

Проаналізувавши можливі позитивні та негативні наслідки вступу України до ЄС, слід зазначити, що входження до Європейського Союзу є логічним наслідком прагнення України до цивілізованої правової держави та розбудови демократичного суспільства, обумовлений сучасними реаліями та вимогами об'єктивних суспільно-економічних і політичних законів розвитку. В сучасному глобалізованому суспільстві, найбільшу вигоду отримують саме ті країни, які об'єднують свої зусилля заради досягнення спільних інтересів та високих показників розвитку.

Отже, приєднання України, в загальному, відповідає її національним інтересам за умови врахування наданих нижче рекомендацій, об'єктивного та всебічного вивчення факторів інтеграції, її впливу на політичну, економічну, соціальну та культурну (ідеологічну) сфери держави, вироблення власної лінії поведінки в межах, які не суперечитимуть членству України в ЄС.

Інтеграція до Європейського Союзу є шансом для України остаточно перетворитися на стабільну державу, яка володіє незаперечними перспективами на майбутнє. Досвід другої половини 20-го століття доводить, що жодні специфічні умови та особливості національного розвитку, кризові стани та внутрішні трансформації не можуть відкласти неминучу дію об'єктивних законів глобалізації розвитку.

Поза всяким сумнівом, Україні категорично необхідна євроінтеграція, якщо вона бачить себе в майбутньому як держава нації, а не мовчазною периферією агонізуючої імперії.

З даної роботи можна дійти до переконання, що в результаті вступу до ЄС найбільше переваг Україна може отримати в політичній та економічній сферах у зв'язку із її залученням до співтовариства, яке активно та успішно акумулює досвід та зусилля своїх членів задля досягнення надійної колективної міжнародної безпеки, ефективно використовує ресурси та потенціал країн в економічній і фінансовій сферах, в ЄС створені „тепличні” умови для всебічного розвитку підприємництва, чим заохочується свобода діяльності та пошук новітніх прогресивних форм господарювання, розумними методами обмежується монополія та схвалюється конкуренція, що позитивно впливає на ріст ВВП, економічний простір Євросоюзу захищений від проникнення демпінгових товарів, що стимулює зростання експортної складової торгового обороту.

Проте, з іншої сторони, в ЄС наявні внутрішні суперечності по стратегічно важливим питанням, практично відсутня чітка єдина загально-європейська ідея та конкретно визначена концепція подальшого розвитку ЄС, що призводить до невизначеності у його подальшій долі та місця і статусу країн-членів.

У зв'язку з ігноруванням наріжного фундаменту всієї попередньої історії розвитку Європи, відкинуті традиційні християнські норми та правила співжиття у суспільстві, морально-етичні обмеження, які стимулюють здорове становище населення, відсутні в угоду необмеженого захисту свободи особистості, в ЄС немає нормативно-правових актів, які б захищали духовність своїх громадян, подібних до ЗУ „Про захист суспільної моралі” в країні, що з часом може призвести до конфліктних ситуацій на цьому ґрунті на зразок тих, що відбуваються зараз в Польщі, Латвії та Італії.

В ЄС задля все більшого розвитку демократії, яка, на жаль, не завжди має розумні обмеження, ігнорується демографічна складова ЄС, що призводить до зменшення працездатного населення та корінного населення європейського континенту загалом, у зв'язку з чим заохочується приплив іммігрантів, який, в свою чергу, призводить до все більшої напруженості у суспільстві та виникнення міжетнічних, міжрелігійних конфліктів, який з часом може спровокувати конфлікт цивілізацій.

Залежно від специфіки євроінтеграційного процесу та послідовності здійснення превентивних заходів Україну може очікувати один із двох варіантів:

перетворення на державу із стабільною політичною системою, високо розвинутою ринковою економікою, соціально-спрямованими національними орієнтирами та християнськими моральними стандартами;

перетворення на кадрового донора і сировинного придатку Євросоюзу, відстійника нелегальних іммігрантів з арабських країн, заручника політичних маніпуляцій та жертву ідеологічних експериментів ліберально-демократичного гуманізму.

На жаль, в процесі повернення української держави після здобуття незалежності до європейських цінностей відбулося непомітне розмивання чіткого уявлення про місце та роль курсу на євроінтеграцію в ході вирішення зовнішньо- та внутрішньополітичних проблем.

Насамперед, євроінтеграція повинна розглядатися як засіб досягнення мети - захисту національних інтересів України, а не як мета державного курсу, вона має бути не лише стратегічною метою зовнішньої політики, але зваженим і прорахованим способом взаємовідносин з сусідніми державами з визначеною, конкретною та послідовною позицією на міжнародній арені.

Ставлення до євроцінностей як до якогось екзистенціального Добра, до якого незрозумілим, майже містичним чином долучається країна, що вступає до організаційних структур ЄС, є помилковим і нераціональним. Таке ставлення до ЄС, на жаль, характерне для багатьох представників української еліти, для яких європейські цінності - щось на зразок Божої благодаті, до якої треба прагнути як до кінцевої мети.

Політика євроінтеграції не може бути мотивацією внутрішніх українських перетворень. Прийняття окремих європейських цінностей необхідне не для того, щоб потрапити до ЄС, а для того, щоб зробити нашу економіку більш продуктивною, технологію державного управління - більш ефективною, людську особистість - більш захищеною від різного роду загроз, а кінцевим результатом - політично, матеріально та морально забезпеченими потребами населення України.

Розширення ЄС ставить перед Україною великі завдання. Одне з них - прискорення конституційної реформи, економічних перетворень в цілому та реструктуризації виробництва зокрема, адже можливість скористатися перевагами вступу в ЄС багато в чому визначається рівнем демократизації політичної системи та динамікою розвитку української економіки, її здатністю швидко адаптуватися до змін на міжнародних ринках. Крім того, необхідно досягати зміцнення внутрішньої конкурентоспроможності національної економіки з орієнтацією на поступове досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку та створення зони вільної торгівлі Україна - ЄС на основі асиметричного відкриття ринків на користь України.

Що стосується внутрішніх перетворень, то Україна має здійснити низку невідкладних фундаментальних системних трансформацій, в основі яких була б покладена українська національна ідея, а саме -

1) в економічній сфері:

реалізувати стратегію випереджувального розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6-7 % (в 1,5-2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-членами ЄС;

опанувати інноваційну модель структурної перебудови та зростання, реалізація якої має забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;

створити оптимальну й самодостатню з точки зору національних інтересів структури економіки України, здатної стабільно функціонувати у випадку появи регресивних явищ в розвитку ЄС;

зберегти високотехнологічні перспективи галузей військово-промислового комплексу, передусім космічної галузі;

2) в соціальній сфері:

забезпечити цілеспрямовані передумови для скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу - основи політичної стабільності та демократизації суспільства, утвердження при владі “еліти знань”, що прийде на зміну “еліти багатства”, формування соціальної структури, де суспільні відносини відчуження та експлуатації трансформувались б у відносини, що ґрунтуються на Христовій любові й позбавлені антагоністичних ознак, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності;

сформувати надійний для національної безпеки правовий кодекс у сфері міграції та набуття громадянства України;

в контексті розвитку освіти та науки в Україні забезпечити диференційований підхід до сприйняття основних позицій Болонської системи освіти, уникаючи приватизації освітнього процесу та зниження його творчого потенціалу;

активізувати роботу у вирішенні демографічної проблеми, щоб приєднання до ЄС не спричинило резонансний землетрус, який зруйнує українську націю;

створити та реалізовувати дієву програму розвитку здорової та повноцінної сім'ї;

3) в політичній сфері:

активно брати участь у формуванні стратегії подальшого розвитку ЄС не з позиції молодшого брата, а в статусі рівноправного партнера, наполегливо використовуючи як демократично-ліберальні, так і імперативно-зобов'язальні принципи, з метою захисту національних та загальноєвропейських інтересів;

вивчати можливість проведення узгодженої з РФ митної політики, як важливої умови формування зони вільної торгівлі між двома країнами, набуття Україною асоційованого членства в ЕврАзЕС у межах, що дозволяють продовжувати євроінтеграційний курс;

продовжувати курс на формування альтернативного російському українського геополітичного та економічного гравітаційного центру на пострадянському просторі з метою забезпечення взаємопідтримки країн, що перебувають на перехідному етапі розвитку;

Оскільки, як було показано вище, більшість загроз і недоліків євроінтеграції може виникнути на ґрунті ідеологічних протиріч керівництва ЄС, то Україні слід захищати свої багатовікові християнські цінності, відмовивши чиновникам Євросоюзу у втручанні в особисту сферу ідеологічної політики, а нав'язувана загальноєвропейська ідея не повинна суперечити власній українській національній ідеї.

Здійснення стратегії випереджувального розвитку в ідеологічній сфері повинна передбачати:

перебудову українського суспільства на духовних християнських засадах, закінчення процесу створення єдиної політичної нації.

створити умови для належного задоволення культурних та релігійних інтересів мусульманського населення України з метою попередження дестабілізаційних процесів, пов'язаних із ймовірним проникненням на територію України носіїв ідеології войовничого ісламського фундаменталізму.

як відомо, свідомість людини формується інформацією, а ідея, що оволоділа масами, набуває матеріальної сили, тому в Україні необхідно створити потужну ідеологічно-пропагандистську інфраструктуру, яка б через систему освіти, науки, виховання, ЗМІ та церкви прищеплювала народові патріотизм, духовність, моральні стандарти, правдиво інформувала про суть євроінтеграції, можливі переваги і недоліки та шляхи їх подолання. Мораль повинна домінувати над економікою, а подання неправдивої інформації повинна каратися як важкий кримінальний злочин.

Оскільки Україні із тисячолітньою християнською традицією, що обумовлює український національний ідеал „Другий (Новий) Єрусалим”, то її приєднання до ЄС міг би відбуватися по аналогії із входженням біблійного Ізраїлю до Обітованої землі, під час якого представники вибраного Божого народу, вступаючи в чужі землі, запозичували суспільно-політичний досвід, передові економічні здобутки та технологічні досягнення, проте у питаннях віри та моралі залишались вірними власним національним ідеалам та цінностям.

Список використаної літератури

1. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе.- М.: Прогресс, 2000. - С.350;

2. Анохин В. Курс на ЕС не остановит исламизацию // www.prawda.ru - 24.07.07;

3. Бабінська О.В. Турбулентність середовища і підприємництво // Матеріали міжн. наук.-практ. конф. «Наукова Україна 2003». Том 16. Економіка - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2003. - С. 3;

4. Бауман З. Европейский путь к мировому порядку // «Свободная мысль-ХХI», 2004 - №9;

5. Барон д'Оггер. Изнасилование Европы // www.livejournal.ua - 03.09.07 ;

6. Біблія, Книга Буття, 11 - 1-9;

7. Біблія, 2 Тимофія, 3 - 15;

8. Бжезинский З. Большая шахматная доска // М.: Международные отношения. 2002 - С.42;

9. Бураковський І. Немиря Г. Павлюк О. Україна та Європейська інтеграція // Економіка України, 2000, № 4;

10. Бутейко А. Наше майбутнє - наш вибір. //»Віче», 2001 - № 3;

11. Васютин І. Зближення законодавства Європейського Союзу з правовими системами держав-кандидатів на вступ до ЄС // «Право України». - 2003. - № 9. - C. 139;

12. Вестергард Ш. Европа в опасности // www.sioe.ru - 10.10.07;

13. Все про зовнішньоекономічну діяльність // «Діло», 2000, № 1-2;

14. Гаврись Я., Сулковскі Л. Стратегії розвитку підприємств стосовно викликів глобалізації // Вісник НУ „Львівська політехніка”. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку - № 457. - Львів: НУ “ЛП”, 2002. - С. 139;

15. Гайовий А. Судова криза в Україні // «Газета по київськи», 2007 - № 11;

16. Гетьманчук A. Европейская политика для неудачников // Зеркало недели, 15-21 сентября 2007 г. № 34;

17. Гетьманчук А. Хто чекає нас в Європі? // «День», 2006 - № 29

18. Городиський В. Не допустити протистояння // «День», 2004 - № 80;

19. Граверс А. Остановим исламизацию Европы // www.sioe.ru - 10.02.07;

20. Гринвуд Ф. Испытание ненавистью // «(The Guardian», 01.07.07;

21. Громадська думка на Заході і Сході Європи щодо розширення Євросоюзу // Трибуна. - 2003. - № 9-10. - C. 38-39;

22. Гюрот У. Новая геостратегия Европы // «Das Parlament», Германия - 23.04.04;

23. Демокур Р. Какие опасности неcёт присоединение Украины к ЕС // www.daily.ua;

24. Державна структурно-інноваційна політика в Україні і вимоги Європейського Союзу // Нова парадигма. - 2002. - Вип. 27. - С. 118;

25. Дугин А. Основы геополитики // М.: Арктогея, 2000 - С.87;

26. Европа стареет // www.news.ru - 07.10.07;

27. Европейское право. Учебник для вузов. Енстин Л. // М.: Норма, 2000 - С.231;

28. Економіка України у 2000 році. Документи. К., 2001;

29. Еленский В. Религиозное измерение евроинтеграции // «Людина і світ», 2003 - № 5;

30. Євроінтеграційна теорія транснаціоналізму і її новітні модифікації // Наукові записки ІПіЕНД НАН України, 2002. - Вип. 20. - С. 199;

31. Європейський простір безпеки й інтеграційні зусилля України // Наукові записки ІПіЕНД НАН України - 2001. - Вип. 16. - С. 309;

32. Єсаулов С. Чому Україну не приймають в „євроклуб”? // www.dialogs.org.ua;

33. Заплатиский С. Нищие в раю или Год жизни в элитарном обществе // «Вести сегодня», 2007 - № 51;

34. Зінчук В. «Нова» Європа борозни не зіпсує // Високий замок, 2004 - №98;

35. Зовнішньоекономічна політика ЄС і інтеграція України до європейського політичного, економічного і правового простору // Наукові праці ДонДТУ. - 2001. - Вип. 26. - С. 135;

36. Інтерв'ю // «Газета по-київськи», 2005 - № 34;

37. Инф.сообщение. В Брюсселе запретили помянуть память жертв теракта // www.oboz.ua - 10.08.07;

38. Йессе Э. Позиция по отношению к терроризму // Сб. ИНИОН "Актуальные вопросы Европы. Проблемы терроризма", 2007, № 4.

39. Хроника событий // «День», 2005 - № 57;

40. Казер Ф. Будущее Европы // «Die Welt», 2001 - № 39;

41. Камшилин С. Цена демократии // «ХайВей», 2007 - № 40;

42. Кляйн А. Будет ли Европейский Союз европейским // www.prawaja.ru - 14.06.06;

43. Конституція України // «Голос України», 1996 - № 31;

44. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. - К.: Видавничій дім “Ін Юре”, 2001. - С.448;

45. Корнієвський О.А. Європейський союз. Співробітництво між Україною та Європейським Союзом // Абетка української політики. Довідник. - К., 2002 - С.12;

46. Коротаевский С. Новый Вавилон Европы // «Киевский телеграф», 2004 - № 29;

47. Кулієв Е. Змістовний переклад Священного Корану на російську мову // Медіна, 1992 р. - С.920;

48. Кураев А. Исламизация Европы // www.invictory.org, 12.07.05;

49. Кухарчук P. ЕС требует отмены смертной кары // Камень краеугольный, 2006 - № 36;

50. Кухарчук Р. Защитим семью // Вестник Посольства Божьего, 2006 - № 7;

51. Кухарчук Р. Отпустите мои уши // «Камень краеугольный», 2005 - № 24;

52. Куц Ю. Геополітичні аспекти етноконфліктів і національна безпека / вісник Нац. ун-ту внутр. справ. - 2001 - Вип. 14;

53. Лайвли С. Розовая свастика // Рига: Вектор, 2006 - С.84;

54. Ледяев А. Гомо-европетикус // Рига: Вектор, 2005 - С.27;

55. Ледяев А. Гомосексуализм - факты и вымысел // Днепропетровск, 2004 - С.55;

56. Ледяев.А. Демографическая зима // ng.lv/propovedi/00524;

57. Ледяев А. Разговор начистоту // Авторское издание: Рига, 2006 - С.97;

58. Ледяев А. Стражи на стенах // Материалы конференции «Любовь против гомосексуализма» - Киев, 20.09.2006;

59. Майер М. Євробарометр: більшість німців проти подальшого розширення ЄС // Німецька Хвиля, 21.07.2004;

60. Майко Л. Без іcтотних проривiв // Віче, 1999 - № 6;

61. Маклаков А. Осторожно - гуманизм // «День», 2000 - №3;

62. Малик Я.Й. Україна та ЄС: стан і перспективи взаємовідносин, Науково-практична конференція - 27 січня 2005 р.;

63. Малик Я., Киричук О., Залуцький І. Європейський Союз // Львів: 2006 - С.6;

64. Малярчук В.А. Опыт решения региональных проблем в странах Западной Европы // Матери-алы научно-практической конференции “Актуальные проблемы регионального самоуправления”. - Донецк: ДГТУ, 1994. - С. 72;

65. Манифест гомосексуализма // Gay Community News”, лютий 1987 р.;

66. Маштабей В. Курс на інтеграцію. // Віче, 2000, № 8;

67. Министры просят ЕС ничего не говорить о Боге // Independent: 06.02.2003;

68. Мирошниченко М. Евросоюз призывает к согласию // «Аргументы и факты», 2004 - № 50;

69. Моргос П. Як вплине на Україну розширення ЄС? // День, 2005 - № 15;

70. Мошненко А. Політичний цейтнот // «Дзеркало тижня», 2004 - № 59;

71. Нагорный А. Слепые поводыри глобализма // «Завтра», 2004 - № 27;

72. Никитин А. Право Европейского Союза // М.: Просвещение, 2005 - С.126;

73. Новини // www.proChurch.info - 20.02.06;

74. Основи європейської та євроатлантичної інтеграції України. За заг. ред. Горбуліна В.П. // К.: Євроатлантична інформація, 2006 - С.37;

75. Пасічник В. Національна ідея в контексті українсько-російських відносин // Львів: Сполом, 2007 - С.95;

76. Пашков М., Чалий В. Україна і розширення ЄС: проблеми та наслідки // «Дзеркало тижня», 2001 - № 45;

77. Переслегин С. Что нас ожидает в будущем // «Известия», 1999 - № 81;

78. Пироженко О.В. Європейська інтеграція України як проблема економічної діяльності // „Контекст”, № 2 - лютий 2002 р.;

79. План дій „Україна - ЄС” Європейська політика сусідства, ухвалена КМУ від 12.02.2005 р. // «Урядовий кур'єр», 2005 - № 13;

80. Поздняков Э., Ганжа С. Новые страны на пороге Европейского союза // МНИМО, 1999 - № 3;

81. Посельський В. Розширений Союз та розширена Європа // К.: Юніверс, 2005 - С.27;

82. Послання Президента України до Верховної Ради України, Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.;

83. Постанова КМУ. Українське вугілля // «Урядовий курєр», 2001 - № 33;

84. Потєхін О., Врадій О. Україна - ЄС: соціальний вимір // www.hdr.undp.org/hdr2006/statistics;

85. Представництво України при ЄС // www.ukraine-eu.mfa.gov.ua;

86. Програма інтеграції України до ЄС, схвалена Указом Президента України від 15.09.2000 р. // «Урядовий кур'єр» 2000 - №40;

87. Резолюція Європарламенту «Про гомофобію в Європі» // www.europarl.eu.int/omk/sipade3;

88. Світова та європейська інтеграція. За заг. ред. Я.Й.Малика, Львів, 2005 - С.17;

89. Священний Коран // Сура 9, 3-5;

90. Секаров М. Торговельнi вiдносини України з країнами ЄС// Український промисловець, 2000, № 7;

91. Сиденко В. Прорив в Європу // Політика і час, 2006 - № 8;

92. Сиденко В., Барановський О. Україна і СОТ - як збільшити плюси та зменшити мінуси? // «Дзеркало тижня», 2002 - № 26;

93. Словник-довідник Європейського Союзу. Ред. Ю.Марченко //К.: К.І.С., 2001 - С.168;

94. Солодкий С. Євроінтеграція - „на смак і дотик” // «День», 2005 - № 85;

95. Соціально-економічна географія України , Львів: Світ, 1997;

96. Сперанская Е. Взгляд со стороны // «Русская правда», 2006 - №41;

97. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, ухвалена на Гельсінському самміті ЄС від 10.12.1999 р.;

98. Станчук С. Політична криза в Україні очима ЄС // «День», 2004 - № 78;

99. Стратегія інтеграції України до ЄС, ухвалена указом Президента України № 615 від 11.06.1998 р. // «Урядовий кур'єр» 1998 - № 28;

100. Таран Ю. Жоден з напрямків зовнішньої політики України не має достатнього обгрунтування // www.dialog.ua - 12.05.2004;

101. Тарасюк Б.І. Куди ми йдемо // «День» - № 57 - 13.10.2005 р.;

102. Телбот С. Сучасна геополітика // К.: Юніверс, 2006 - С.37;

103. Угода про партнерство та співробітництво, ратифікована ЗУ від 10.11.1994 р., № 237/94-ВР // «Голос України», 1994 - №49;

104. Україна на роздоріжжі. За ред. Л. Хоффманна; К.: Фенікс, 2000 - С.63;

105. Україна - Європейський Союз : зовнішньоекономічна діяльність і перспективи співробітництва ; К., 1998;

106. Украина и Европейский Союз: концепция экономического сотрудничества // Тезисы докладов региональной конференции “Проблемы и перспективы формирования цивилизованного общества в Украине”. - Донецк, 1995. - С. 63;

107. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // К.Арніка, 2003 - № 58

108. Холстинин Д. Вызов зелёного знамени // Община XXI век - православное обозрение” № 4-5(6-7) 2001 г., С.14-15;

109. Хроника событий // «День», 2005 - № 43;

110. Чалий В. Перспективы евроинтеграции Украины // «Аргументы и факты», 2007 - № 25;

111. Чалий В. Розширення ЄС - перспективи для України// «Дзеркало тижня», 2005 - № 18;

112. Чалий В., Пашков М. Україна та розширення ЄС: проблеми, наслідки, перспективи // «Дзеркало тижня», 2001 - № 39;

113. Черний Н. Первые последствия евроинтеграции // «Форум», 2005 - № 20;

114. Чэпмен С. // «The Washington Times», 15 февраля 2006 г.
Перевод с сайта: ИноСМИ.Ru

115. Черкаський І. Макроекономічна політика України в системі кредитно-фінансових відносин з Євросоюзом // Збірник наукових праць. Вип. 26. - К.: ІСЕМВ НАН України. - С. 137;

116. Шагала К. Політико-правовий механізм європейської інтеграції: західні сусіди України напередодні вступу до Євросоюзу // «Грані». - 2003 - №4 - С. 124;

117. Ющенко В.А. Не допустимо фальсифікацій // «Дзеркало тижня» - № 47 - 25.11.2004 р.;

118. Яковец Ю. Глобализация и взаимодействие цивилизаций // М.: ЗАО "Изд-во "Экономика"", 2003. - C.441;

119. Das Tod der Europe // «Die Welt», 2006 - № 11;

120. Kruger R. Drang nach Osten // Deutschlandpost, 2006 - № 43;

121. Kto bedzie zycz w Polsce // «Gazeta Wyborcza», 2007 - № 25;

122. Keating M., Hoogle L. Regions and the EU Policy Process / European Union: Power and Policy-Making. - London, 2000. - Р.400;

Размещено на Allbest.ru