Роль національної ідентичності в процесі європейської інтеграції Швейцарської Конфедерації

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Роль національної ідентичності в процесі європейської інтеграції Швейцарської Конфедерації

М.В. Багінська

Анотація

У статті розглядаються основні елементи зовнішньої політики Швейцарії щодо ЄС. Представлене наукове бачення впливу національної ідентичності на європейській вибір Швейцарії в рамках ЄС.

Ключові слова: Національна ідентичність, європейська інтеграція, нейтралітет, федералізм, пряма демократія.

ХХ ст. увійшло в історію не лише як час соціальних, військових та економічних переворотів, а також як час фундаментальних змін, які привели до появи нових явищ у сфері міжнародних відносин і царині зовнішньої політики. Західна Європа, яка протягом багатьох століть характеризувалася роздробленістю держав, суперництвом та війнами, на сьогоднішній день підтримує тісне міждержавне співробітництво, має спільний ринок з вільним рухом товарів, послуг, робочої сили та капіталів, що стало можливим завдяки європейській інтеграції. Метою цієї статті є вивчення впливу національної ідентичності швейцарців на визначення зовнішньої політики держави в контексті європейської інтеграції. Чимало досліджень показали, що швейцарська національна ідентичність сформувалася під впливом трьох основних політичних інститутів: нейтралітету, федералізму і прямої демократії [1, 38]. Швейцарія - це країна в якій співіснують різні національності й лише завдяки національним інститутам вони національності пов'язані між собою. швейцарія європейський національний ідентичність

До кінця 1980-х рр. процес європейської інтеграції розглядався як механізм для досягнення економічних цілей і був повністю сумісним з поняттям суверенітету [2, 300]. Так, прем'єр-міністр Франції Е. Балладюр, оцінивши перспективи федеративного майбутнього Європейського співтовариства та виступаючи за збереження національного суверенітету, запропонував концепцію «Європи концентричних кіл». У 1990-ті рр. ця теорія була підтримана Аланом Жюппе та Жаком Шираком. Країни-кандидати на вступ, які провели успішні зміни в економічній та політичній сфері, отримували можливість вступу до лав ЄС. Після Маастрихтського договору процес європейської інтеграції почав все більше зачіпати питання суверенітету країн-членів і, як наслідок, питання ідентичності, легітимності та політичного порядку посіли центральне місце в контексті європейської інтеграції [3, 81]. Створення «Єдиної Європи та європейської нації» мало на увазі також і культурну гомогенізацію, адже національна ідентичність охоплює культурну і політичну ідентичність.

Науковці визначають національну ідентичність як спроможність особистості або групи ототожнювати себе з великою національною спільнотою, її символами та цінностями, культурою, історичним розвитком, національними інститутами та державними інтересами. З цієї точки зору дуже важливо розглянути вплив феномену національної ідентичності громадян при виборі шляху розвитку країни в (або) поза межами Європейського Співтовариства. Оскільки, європейська інтеграція та глобалізація - це широкомасштабні, багатогранні і суперечливі процеси все більш інтенсивного включення суспільств, економік, політик та культур у глобальну мережу взаємообмінів та взаємовпливів. Ці процеси створюють нові можливості для економічного та політичного розвитку та збагачення, але також підвищують загрозу нівелювання та уніфікації національних культур. Вироблення багаторівневої моделі співіснування різних народів і культур під спільним знаменником Євросоюзу, основними рисами якої є багато культурність та толерантність, - основне завдання ЄС.

Для того, щоб зрозуміти суть швейцарської національної ідентичності, треба уважно розглянути концепції політичної культури та політичних інститутів. Незважаючи на високу культурну гетерогенність, фактори свободи та самоуправління, а також нейтралітету, який з політичної категорії перетворився на фактор ідентичності, сформували основу політичної думки швейцарців. Нейтралітет для більшості громадян цієї країни був і залишається рівнозначним поняттям миру, благополуччя та безпеки. Ще одним ключовим фактором є федералізм та пряма демократія. Усі ці політичні інститути сформували спільну політичну ідентичність [1, 15]. Теорія соціальної ідентичності описує взаємозв'язок ідентичності з конкретними історичними умовами. Згідно з цією теорією, населення Швейцарії не має спільної, єдиної культури і тому як ключовими для визначення своєї національної ідентичності користується факторами федералізму, прямої демократії та нейтралітету. З одного боку, вони сприяють стабільності та соціальній цілісності, а з іншої сторони виступають у ролі національних символів, підтримки внутрішньої соціальної категорії, тобто громадяни відчувають свою приналежність до цілісної структури. Саме тому поняття суверенітету залишається важливим національним символом для Швейцарії, хоча практичне значення вже не є актуальним [4, 132]. Ще одним важливим моментом є взаємодія громадян з національними інститутами, а саме процес референдумів, якій є формою прямої демократії. За сприятливих соціально-історичних умов позитивна етнічна ідентичність супроводжується почуттями гордості, гідності, оптимізму, впевненості, задоволення, патріотизму. Таким чином, сильна інституційна прив'язаність закладає основу для національної ідентифікації [5, 56]. Німецький філософ Д. Штернберг у 1990 р. сформулював поняття «конституційний патріотизм», який можна спостерігати в США та Швейцарії, тобто країнах, що не мають яскраво вираженої етнічної або культурної однорідності на основі загального етнічного або культурного походження.

Деякі автори розділяють політичну підтримку європейської інтеграції на специфічну (утилітарну) та дифузну (афективну). Специфічна підтримка - це довіра та згода із проведенням політичного курсу. Суть афективної підтримки полягає у «емоційних настроях як відповіді на ідею європейської інтеграції» і є підтримкою основних демократичних цінностей [6, 42]. Національні інтереси дуже тісно пов'язані із швейцарською національною ідентичністю. Чим сильніше почуття національної ідентичності - тим слабша підтримка європейської інтеграції. Саме тому можливі негативні наслідки від членства в ЄС сприймаються більшістю суспільства як загроза національним інтересам. Нейтралітет є одним з основних стовпів зовнішньої політики Швейцарії. Отже, чим сильніше громадяни підтримують поняттям нейтралітету, тим вони менш схильні до входження Швейцарії в ЄС.

Національна ідентичність та приклад сусідів Швейцарії вплинули на громадську думку щодо членства країни в ЄС. З іншого боку, ставлення до європейської інтеграції знаходиться під впливом підтримки виборцями позиції нейтралітету країни, а також можливих негативних економічних наслідків від приєднання до співтовариства. Формула - «Інтеграція без збереження національної ідентичності» - не підходить для Швейцарії. Ця альпійська країна не збирається розчинятися у європейському «плавильному казані», а буде зберігати свою індивідуальність, виявляти принциповість у відстоюванні власних національних інтересів.

Європейська перспектива не існує в культурній ментальності багатьох швейцарців, але це не стає на заваді появі на інституційному рівні системної стратегії щодо європейської інтеграції. На сьогоднішній день політика Швейцарії щодо Європейського Союзу ґрунтується на проведенні двосторонніх переговорів. Співробітництво між Швейцарією та Європейським Союзом має форму двосторонніх угод, які регулюють окремі сфери співробітництва. Факт прийняття угод оцінювався як найважливіший крок до зближення з ЄС. Разом з тим, багато аналітиків вважають, що в дійсності це не тільки не збільшує шансів на схвалення населенням приєднання до Євросоюзу, але навіть зменшує їх, що в принципі було доведено результатами двох референдумів, на яких більшість населення висловилась проти приєднання до ЄС.

Отже, можна зробити висновок, що Швейцарія буде і надалі проводити збалансовану політику щодо ЄС. Так, 26 січня 2011 р. Федеральна Рада ухвалила рішення, щодо продовження подальшого розвитку двосторонніх договорів із цілісним та скоординованим підходом. 8 лютого 2011 р. президент Швейцарії М. Кальмі-Рей зустрілась із президентом Європейської Комісії Ж.-М. Барозо, з метою обговорити та визначити цей консолідований підхід. 4 травня 2011 р. на спеціальному засіданні Федеральної Ради депутати прийняли законопроект, в якому підкреслені важливість інституційних питань, що є центральними у ході переговорів між Швейцарією та ЄС.

Література

1. Kriesi H. Le systиme politique suisse. -- Paris, 1998.

2. Mann M. Nation-States in Europe and Other Continents: Diversifying, Not Dying. -- London, 1998.

3. Laffan B. The Politics of Identity and Political Order in Europe // Journal of Common Market Studies. -- 1996. -- № 34.

4. Goetschel L. Neutrality, A Really Dead Concept? // Cooperation and Conflict. --1999.

5. Anderson B. Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism. -- New York, 1989.

6. Hewstone M. Understanding Attitudes to the European Community : A Social-Psychological Study in Four Member States. -- Cambridge, 1986.

Размещено на Аllbеst.ru