Розвиток відносин Україна—ЄС: аналіз короткотермінових і довготермінових перспектив

Недоліки та загрози від вступу

1. Політичні недоліки несуть із собою часткову втрату суверенітету та підпорядкування територій органам ЄС, невизначеність стратегії розвитку, що також не дуже добре вплине на економічний стан, оскільки між країнами ЄС існує в деякій мірі висока конкуренція в деяких галузях, тому потрібно буде переорієнтовуватись на менш конкурентні галузі, а також негативним чинником буде погіршення взаємин із країнами СНД, а особливо із Росією, оскільки на сьогоднішній день перед Україною стоїть також питання про співпрацю із Митним Союзом Росії, Білорусії та Казахстану.

2. Економічні недоліки - передбачають втрату конкурентоспроможності певних галузей, складність переходу на європейський рівень цін, квотування певних видів товарів

3. Соціальні недоліки - це ускладнення візового режиму із східними сусідами

Загрози від вступу України до ЄС

1. Політичні загрози - це небезпека втягнення України в конфлікт цивілізацій між Заходом і мусульманським світом

2. Економічні загрози - передбачають можливе переміщення до України шкідливих виробництв, використання України як сировинного придатку, використання України як дешевої робочої сили

3. Соціальні загрози несуть на меті поглиблення демографічного спаду, незаконна міграція та відплив кадрів(табл. 2.1).

Але, на жаль, за прогнозами економістів, наша країна до 2020 року не стане членом ЄС, оскільки на даний момент ЄС переживає кризу. Також вступ України до цього інтеграційного об'єднання унеможливлюється тим, що до ЄС приєднається країна, яка потребуватиме дуже серйозних компенсацій від закриття цілих галузей промисловості. Оскільки в ЄС є строго квотована планова економіка, яка передбачає, що кожна держава, яка вступає в Європейський Союз, повинна включатись у спільний ринок і відповідно вона повинна повинна запроваджувати квоти на виробництво тієї чи іншої продукції, тому для ЄС на даному етапі не вигідно приймати Україну до себе і це і є однією із проблем інтеграції України.

Таблиця 2.1. Аналіз вступу України до ЄС

Ще однією проблемою інтеграції України до ЄС є не гармонізоване до європейських стандартів українське законодавство. Повинна здійснитись адаптація українського законодавства із європейським, це має здійснюватись за рахунок реформування української правової системи та поступове приведення її у відповідність із європейськими стандартами. Ця адаптація повинна охопити приблизно усі сфери права, такі як : приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону праці, життя та здоров'я, навколишнього середовища та багато іншого. Але на даному етапі для України здійснення таких заходів є неможливими.

Економісти з різних країн ЄС заявляють, що нещодавнє парафування угоди про асоціацію і створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС все одно не дасть швидкого залучення України до європейського об'єднання. Парафування - це є фактично технічним узгодженням угоди. Після нього йде підписання, а потім і ратифікація. Україна першою ратифікує цю угоду, яка діятиме в односторонньому порядку. І це може завдати дуже серйозних збитків. За підрахунками - від 2-х до 5-и млрд.. євро на рік. А ця сума є дуже великою для українського бюджету.

РОЗДІЛ III. ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО ЄС

3.1 Зовнішньоекономічна політика України та етапи розвитку її відносин з ЄС

Отже, Україна, маючи низку проблем, що сповільнюють її інтеграцію до ЄС, має такі завдання зовнішньоекономічної політики у відносинах з країнами ЄС :

1. Україні потрібно якомога повніше реалізувати у відносинах з ЄС загальні принципи торговельно-економічного співробітництва, які зазначено в Гельсінському Заключному акті Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), Паризькій хартії для нової Європи, документах Мадридської та Віденської нарад НБСЄ, Бонської Конференції НБСЄ з економічного співробітництва, у Гельсінському документі НБСЄ “Виклик змін”, Європейській енергетичній хартії, Декларації Люцернської конференції (квітень 1993 р.), Угоді про партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами та їх державами-членами і Україною від 14 червня 1994 року. Тимчасовій угоді про торгівлю та питання, пов'язані з торгівлею, між країнами Західної Європи та Україною 1 червня 1995 року.

2. Своєчасно і всеохоплююче здійснити економічні та політичні заходи, необхідні для переговорів з країнами Західної Європи стосовно створення в перспективі в їх відносинах зони вільної торгівлі.

З. Потрібно залучитисяпідтримкою ЄС у питанні приєднання України до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (ГАТТ)/Світової організації торгівлі (СОТ), одержання доступу до Загальної системи преференцій з країнами Західної Європи.

4. Розв'язати проблеми України, пов'язані з можливістю приєднання України до окремих європейських програм інтеграційного характеру у сферах енергетики, транспорту, науки та техніки, інформатики, сільського господарства,окремих галузей промисловості, охорони навколишнього середовища, освіти та інших галузей.

5. Потрібно забезпечити безперешкодний доступ основних експортних товарів і послуг України на ринки країн-членів ЄС на рівних умовах.

6. Потрібнапостійна фінансова підтримка і технічна допомога для успішного проведення ринкових перетворень української економіки, а також потрібна допомога країн ЄС у здійсненні динамічних структурних зрушень і формуванні міжнародно-конкурентоспроможної економіки.

Потрібно також розглядати питання про можливе набуття статусу асоційованого члена ЄС в майбутньому, при чому не як самостійне завдання, а як можливий варіант розвитку відносин з країнами Західної Європи. Звичайно це залежатиме від досягнутих результатів адаптації до вимог ЄС та того, на скільки ефективно проходитимерозвиток відносин в рамках СНД. [11]

Ставити всі ці завдання одночасно не є виправданим, тому що в такому випадку важко буде виконати хоча б одне із них. Отже, необхідно виділити окремі етапи розвитку взаємних економічних відносин. Їх існує як мінімум три.

Перший етап полягає у створенні умов для розвитку співробітництва з ЄС. На цьому етапі потрібно вирішувати наступні проблеми.

Перш за все потрібно розв'язати проблему проведення внутрішніх економічних змін в Україні з метою побудови ринкового середовища, що може реалізувати взаємовигідне співробітництво з ЄС та успішну інтеграцію в європейські економічні структури.

Потрібно створити організаційні передумови для майбутньої інтеграції в європейські економічні структури на макроекономічному рівні, перш за все заохотити створення здатних до великомасштабної міжнародної кооперації великих фірм, фінансово-промислових груп.

Ще одним завданням початкового етапу є гармонічне перетворення законодавства України, що регулює зовнішньоекономічні відносини та створює для них загальне економічне середовище, відповідно до вимог системи ГАТТ/СОТ та уніфікованого законодавства ЄС.

Важливим є також визначення пріоритетних галузей і секторів української економіки, що можуть успішно конкурувати у європейській економіці, збільшення їх експортного потенціалу, в тому числі за рахунок залучення кредитів та прямих інвестицій з країн Європейського Союзу.

Потрібно розвивати договірні відносини з країнами Західної Європи, добиватися вільного доступу на їх єдиний ринок, в тому числі шляхом отримання відповідних квот стосовно певних експортних товарів, імпорт яких до з країн Західної Європи обмежується, одержання доступу до Загальної системи преференцій Європейських співтовариств.[13]

Потрібно також добиватись участі України у тих проектах європейського співробітництва та інтеграції, де вона вже зараз може дотримуватись жорстких міжнародних вимог і стандартів, використовувати таку участь з метою випробування конкретних механізмів взаємодії України з європейськими економічними структурами.

Ще важливим питанням є забезпечення раціонального використання фінансової допомоги ЄС задля подолання тимчасових ускладнень з платіжним балансом України, забезпечення критичного імпорту, реальної макроекономічної стабілізації на основі переходу до розвитку виробництва, створення інституційної основи ринкової економіки та забезпечення прогресивних структурних зрушень.

Тільки ефективне вирішення основних завдань, що стоять перед Україною на першомуетапі зробить можливою постановку нових, складніших завдань на другому етапі, який полягає уприскореної адаптації і початку входження в європейські економічні структури.

Головним змістом другого етапу має стати:

розширення і поглиблення процесу вибіркового входження України в європейські економічні структури, перш за все шляхом розвитку великих інтернаціоналізованих фірм, фінансово-промислових груп, що створить передумови для майбутньої комплексної інтеграції в європейські економічні структури;

прискорений вихід і закріплення на спільному з країнами Західної Європи ринку українських виробників товарів і послуг у пріоритетних міжнародно-спеціалізованих сферах і секторах української економіки;

істотна диверсифікація форм економічної та науково-технічної взаємодії з особливою увагою на розвиток стійких і комплексних форм міжнародної науково-технічної і виробничої кооперації;

створення зони вільної торгівліз країнами ЄС, що передбачала б повне скасування мита та аналогічних податків і зборів, будь-яких адміністративних обмежень на шляху вільного переміщення товарів і послуг;

прийняття гармонізованих правил щодо регулювання взаємних економічних та науково-технічних стосунків;

досягненнявідповідності законів України та країн Західної Європи у різних сферах, а саме: митне законодавство, законодавство про компанії, банківську справу, бухгалтерський облік компаній та податки, інтелектуальну власність, охорону праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупки, охорону здоров'я та життя людей, тварин і рослин, навколишнє середовище, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, законодавство та нормативні правила стосовно ядерної енергії, транспорт;

поступове лібералізація економічних зв'язків у сфері переміщення капіталів та робочої сили, підвищення ступеня відповідності зовнішньоекономічної та загальноекономічної політики України.

Третій етап полягає у комплексній інтеграції в європейські економічні структури (його можлива тривалість - 10-20 років). На цьому етапі основне завдання полягає у вирішенні найбільш складних проблем інтеграції економіки України в європейські економічні структури. На даний момент конкретний зміст цього етапу зараз визначити важко через його віддаленість у часі. Конкретні дії будуть залежати від результатів виконання попередніх етапів і загального геополітичного становища в європейському та євразійському регіонах в майбутньому.

3.2 Перспективи інтеграції України в Європейський Союз

Інтеграція з Європейським Союзом є важливим аспектом розвитку України , що відкриває перед нею ряд важливих перспектив.

До стратегічних напрямів євроінтеграції України можна віднести наступні:

1) стосовно міжнародної конкурентоспроможності України це має бути системна інтеграція економіки в європейське господарство з подальшим посиленням конкурентоспроможності;

2) також потрібно вживати заходи задля підвищення ефективності міжнародної спеціалізації, спрямовувати останню на перспективні сегменти ринку Європи;

3) проведення міжнародної диверсифікації виробництва товарів і послуг, ліквідація монопольної залежності від зарубіжних ринків;

4) впровадження менеджменту європейського рівня у вітчизняних транснаціональних економічних структурах;

5) взаємодія з Європейським Союзом, Центрально та Східноєвропейськими угрупуваннями країн з метою подальшої інтеграції з ними;

6) впровадження механізмів захисту від несприятливих змін європейської кон'юнктури, фінансових криз тощо.

Пріоритети євроінтеграції мають впроваджуватись шляхом співпраці з різними регіональними європейськими економічними організаціями. Наприклад, такими як Європейський банк реконструкції і розвитку, Європейська асоціація вільної торгівлі, спеціалізовані урядові й неурядові організації в таких галузях, як зв'язок, інформаційний обмін, транспорт, енергетика, торгівля, промисловий розвиток, сільське господарство тощо.

Здійснювати стратегію інтеграції з Європою національної економіки потрібно поетапно.

Перший етап передбачає зростання об'єму експорту до Європи, водночас має відбуватися скорочення промислового імпорту. Під час проведення першого етапу може дещо знизитись експорт деяких видів продукції хімічної промисловості, чорної металургії через відновлення внутрішнього попиту, а також розвитку режиму вільної торгівлі з країнами СНД.

Другий етап стратегії інтеграції з ЄС має містити заходи, спрямовані на взаємодію з Світовою організацією торгівлі (СОТ). На цьому етапі має спостерігатись значне зростання експортної частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції, а також співпраці з розвинутими державами, які найбільшим джерелом інвестицій, а також найбільшими постачальниками нових технологій та високотехнологічних товарів.

На третьому етапі відбуватиметься інтенсивний розвиток всіх галузей української економіки, що призведе до зростання експорту.

Також на цьому етапі має закінчитися перехід на законодавство, основане на економічних важелях регулювання експорту та імпорту, розроблене у відповідності до європейських норм і стандартів. Україна стане членом провідних європейських торговельних організацій і угрупувань.

Важливим напрямком для України має стати залучення іноземного капіталу у формі прямих інвестицій та довгострокових кредитів, для реалізації якого має бути створено сприятливий інвестиційний клімат. Для цього потрібні такі фактори як відносно низька вартість робочої сили, дешевизна прав землекористування, високий рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури, система пільгового оподаткування, розвинуте зовнішньоекономічне законодавство.

Важливими напрямками євроінтеграції є скасування візового режиму з країнами ЄС, створення зони вільної торгівлі України з ЄС, «Східне партнерство» - зовнішньополітична ініціатива Європейського Союзу, яка поширюється на 28 держав-членів ЄС та шість східноєвропейських сусідів ЄС - Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну, а також фінансова підтримка та технічна допомога від країн-членів ЄС.

Головною метою пом'якшення ЄС візового режиму для України є надання українським громадянам можливості здійснювати без віз короткострокові (до 90 днів) поїздки до держав-членів ЄС, сторін Шенгенської Угоди. Для цього Європейським Союзом на Паризькому саміті Україна - ЄС у вересні 2008 р.започатковано діалог щодо пом'якшення ЄС візового режиму. На саміті Україна - ЄС у листопаді 2010 р. Україні надано План дій щодо лібералізації ЄС візового режиму. План дій містить перелік конкретних вимог ЄС за чотирма частинами:

безпека документів, включаючи впровадження біометричних документів;

протидія нелегальній міграції;

забезпечення громадського порядку та безпеки;

забезпечення основоположних прав і свобод людини.

План дій має дві фази. Під час першої, законодавчої, фази законодавство та нормативні акти у відповідних сферах мають бути приведені у відповідність до стандартів ЄС. Під час другої (імплементаційної) фази має бути забезпечене практичне виконання даного законодавства та його функціонування відповідно до стандартів ЄС.

На час виконання Україною Плану дій Європейська Комісія та Європейська служба зовнішньої діяльності здійснюватимуть відповідний моніторинг та оцінку прогресу України у його реалізації. 18 грудня 2015 р. Європейська Комісія оприлюднили шосту доповідь про стан виконання Україною Плану дій, у якій відзначила успішне виконання Україною всіх вимог.

На початку 2016 року Європейська Комісія внесла на розгляд Ради ЄС та Європейського Парламенту законодавчу пропозицію про вилучення України з переліку держав з візовим режимом в'їзду та включення її до переліку країн, громадяни яких не потребують віз для короткострокових (до 90 днів) поїздок до держав-учасниць Шенгенської угоди.

Іншою важливою частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є положення про створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ). Це положення передбачає усунення тарифів і квот між сторонами, приведення законодавства і нормативно-регуляторної бази у відповідність до європейських стандартів.

Основними напрямками роботи по створенню зони вільної торгівлі є:

- забезпечення обома сторонами найсприятливіших умов доступу до своїх ринків послуг;

- відміна Україною та ЄС ввізних мит на більшість товарів, що імпортуються на ринки один одного;

- визначення правил визначення походження товарів;

- приведенні Україною своїх технічних регламентів, процедур, санітарних та фітосанітарних заходів та заходів щодо безпеки харчових продуктів у відповідність з європейськими, що дозволить українським промисловим товарам, сільськогосподарській та харчовій продукціях не проходити додаткову сертифікацію;

- запровадження Україною правил ЄС у сфері державних закупівель;

- спрощення митних процедур, попередженні шахрайства, контрабанди, інших правопорушень у сфері транскордонного переміщення вантажів;

- забезпечення обома сторонами найсприятливіших умов доступу до своїх ринків послуг;

- посилення Україною захисту прав інтелектуальної власності.

Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС має відбуватись поступово, протягом 10 років. В результаті запровадження зони вільної торгівлі між Україною та ЄС має бути створена тісна економічна інтеграція, створення майже таких умов для торгівлі між Україною та ЄС, як і у торгівлі всередині Союзу, має покращитись інвестиційний клімат, бути прозоріші правила ведення бізнесу в Україні, підвищення безпечності та якості товарів, зниження цін для українських споживачів, збільшення вибору, також має бути надано доступ українських підприємств, крім ринку ЄС, до ринків третіх країн завдяки переходу на стандарти, прийняті в усьому світі.

Європейський Союз вже запровадив для України режим автономних торговельних преференцій, що забезпечує з боку ЄС скасування ввізних мит, яке стосується більшої частини обсягу промислових та сільськогосподарських товарів та харчової продукції, що Україна імпортує до Євросоюзу.

Отже, як ми бачимо, інтеграція з Європейським Союзом несе для України багато привабливих перспектив її економічного розвитку.

3.3 Шляхи вирішення основних проблем розвитку відносин України та ЄС

Для подальшого розвитку економічного співробітництва України такраїн ЄС, слід особливу увагу приділити двом головним проблемам.

На перспективи економічної взаємодії України з ЄС найбільше впливатиме раціональність експортної політики України щодо Європи.На цьому має базуватисьвся зовнішньоекономічна політика країни. Задля високої ефективності вона має будуватися на принципі селективного розвитку на базі використання конкурентних переваг економіки України, які є на даний момент і якими вона може володіти в майбутньому при цьому потрібновраховувати специфічні потреби і вимоги європейського ринку.

Напочатковому етапі вирішувати цю проблему доведеться в несприятливих умовах через відсутність чітко вираженої довгострокової профілізації українського експорту на основі міжнародної спеціалізації виробництва і стійких ніш на єдиному ринку ЄС. Головним завданням має бути забезпечення швидкої реакції на наявні можливості збільшення експорту. За цих умов українські виробники експортних поварів і послуг можуть спиратись на нижчий рівень оплати праці в Україні, що створює передумови для цінової конкуренції по технічно нескладних виробах та окремих технологічних операціях з підвищеним рівнем трудомісткості в переробній промисловості. Для реалізації цих можливостейпотрібно здійснити врегулювання з країнами Західної Європи питань, пов'язаних із застосуванням до України антидемпінгових процедур.

Важливим на першому етапі має бути розширення та якісний розвиток тих областейна ринку країн Західної Європи, які було завойовано Україною в минулі роки.

З метою збільшення експорту в країни ЄС на першому етапі важливими є також підприємства на території України, що були створені за участю інвесторів з країн Західної Європи.

В майбутньому потрібно буде закласти основи розвитку виробничо-експортного потенціалу України на довгострокову перспективу. При цьому досягнуто стійкої міжнародної конкурентоспроможності по окремих видах виробництва товарів і послуг, де Україна володіє конкурентними перевагами.

Вихід України на ринки країн Західної Європи має поєднувати сировинний напрям з напрямом проникнення на ринки продукції з високим ступенем обробки. Для цього потрібно провестидетальну діагностику конкурентоспроможності українських товарів і послуг на ринку країн ЄС.

Також важливим на перспективу є завдання виходу на ринки країн ЄС з принципово новими виробами. Це стосується таких галузей як ракетна та авіаційна техніка, середнє та велике машинобудування, приладобудування, окремі виробництва електронної та електротехнічної промисловості, виробництво зварювальноїапаратури, певного класу судів, сільськогосподарських машин. Важливим для успішного впровадження цього завдання є використання технологічного потенціалу підприємств ВПК: як тих, що перепрофілюються, так і діючих.

Головним напрямом реалізації експортного потенціалу України у відносинах з країнами ЄС повинно стати орієнтаціяна провідні експорті галузі виробництв, безпосередньо пов'язаних з реалізацією науково-технічних досягнень, де Україна має безумовний пріоритет.

В процесі інтеграції до ЄС існуватимутьзначні можливості для розширення експорту таких послуг: науково-технічних, інжинірингових, туристичних, транспортно-експедиційних. Потрібно істотно збільшитиобсяги продажу ліцензій на запатентовані технічні рішення і ноу-хау, зокрема у тих сферах, де Україна не може їх використовувати у власному виробництві або таке використання недостатньо ефективне.

Потрібно також широко впроваджувати в практику взаємні економічні відносини їх найбільш сучаснихформ, що ведуть до тісної взаємодії економічних потенціалів України та країн ЄС. Основним напрямком в цьому питанні є розвиток міжнародної промислової і науково-технічної кооперації.

За нинішніх умов основні потенційні можливості для розвитку взаємодії України з країнами Західної Європи можуть відбуватись досить обмеженій кількості галузей науково-технічного співробітництва.

При реалізації зовнішньоекономічної політики України щодо ЄС потрібно охоплювати комплекс договірно-правових інструментів як багатостороннього, так і двостороннього характеру. Це мають бути договори про взаємний захист і заохочення інвестицій, про запобігання подвійному оподаткуванню, про допомогу у правових питаннях, про захист інтелектуальної власності, стосовно розвитку співробітництва у сферах науково-технічної, сільськогосподарської, енергетичної, промислової політики, політики розвитку транспорту і зв'язку, охорони навколишнього середовища, співробітництва в галузі інформації.

Також будь-які проекти розвитку взаємного співробітництва України з ЄС потребують реальних джерел фінансування заходів з налагодження такої взаємодії, зі структурної адаптації економіки України до вимог ЄС.

Найбільш перспективні джерела знаходяться в сфері потенційних приватних інституційних інвесторів, що вимагає від нас прийняття заходів щодо створення в Україні сприятливих умов для діяльності філій та представництв банків країн Західної Європи, надання їм повною мірою національного режиму, стимулювання створення в Україні спільних банків з країнами Європи, а також небанківських фінансових установ: страхових компаній, інвестиційних і взаємних фондів тощо.

Слід зазначити, що важливим є приділятизначну увагу розвитку конкурентоспроможного і потужного внутрішнього фінансового сектора, перспективі транснаціоналізації провідних українських комерційних банків і розширення їх діяльності на регіон ЄС.

ВИСНОВКИ

У ході написання курсової роботи я ознайомилась з сучасним станом зовнішньоекономічних зв'язків України із країнами ЄС, проаналізувала стан і динаміку розвитку товарообігу з цими країнами, розкрила проблеми, перешкоджаючі розвитку співпраці, збільшенню об'ємів торгівлі.

Європейська інтеграція - це головний напрям розвитку континенту, який визначить як ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої та демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи та ЇЇ інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини тощо.

У роботі дані рекомендації по подальшому розвитку співпраці, підвищення ефективності співпраці в різних областях економіки, визначені першочергові цілі на шляху інтеграції України в ЄС.

Формування зовнішньоекономічних зв'язків і інтеграційних процесів потягло за собою виникнення, пов'язаних з цим процесом, багаточисельних проблем, подолання яких потрібно для подальшого успішного функціонування зв'язків Україна - ЄС і конструктивному діалогу між ними.

В даному розрізі можна виділити наступні ключеві проблеми розвитку зв'язків України з країнами ЄС, які потребують першочергового рішення:

1. Подолання негативно впливаючих зовнішніх факторів,тобто господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності.

2. Поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів:

- розширення обсягів та перехід в категорію товарів, що класифікуються;

- перетин обігу сурогатів та незаконної діяльності.

3. Підвищення ролі держави, для чого потрібно:

- створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі відновлення зовнішніх зв'язків та його регулювання;

- формування узгодженої системи державного регулювання;

- прискорене створення регулятивної інфраструктури та правової бази.

4. Підвищення якості продукції та надання товарного виду.

5. Зниження рівня інфляції в українській економіці.

Знаходження нових ринків збуту для українських товарів. Консультації з цього приводу з представниками кількох країн-членів ЄС свідчать, зокрема, про їх принципову готовність у межах політичних та економічних реалій сприяти зменшенню митних та інших зборів на продукцію, що експортується з України до ЄС та розширення існуючих квот по групі так званих «чутливих товарів» : сталі, текстилю, ядерних товарів та сільгосппродукції.Ці країни підтримують раціональне і прагматичне ставлення України до її інтеграції у західноєвропейські структури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білоцерківець В. В., Завгородня О. О., Лебедєва В. К. та ін. Міжнародна економіка. Підручник./ За ред. А. О. Задої, В. М. Тарасевича - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 416 с.

2.Дахно І.І.Світова економіка. Видання 2-е перероблене та доповнене. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2008. - 280 с.

3.Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник / К.: Знання, 2008. - 406 c.

4.Міжнародна економіка: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с.

5.Міжнародна економіка Навчальний посібник / Солонінко К. С. - К.: Кондор, 2008.-380 c.

6. Міжнародні організації / За ред. Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського. -- К.:ЦУЛ, 2003. - 288 с.

7. Міжнародні економічні відносини / І. М. Школа, В. М. Козменко, О. В. Бабінська. - К.: КНТЕУ, 2003. -- 589 с.

8.Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

9.А.У.Уразов, І.В.Саух, П.В.Маслак. Основи економічної теорії: Навчальний посібник. - Житомир,2004. -314 с.

10. Поручник А. М. Інтеграція України у світове господарство. - Наукова думка, 1994.-129 с.

11.Рудік О. Угода про асоціацію з ЄС. Значення для України. О. Рудік// Казна України - 2014. - №5 с.10-14

12. Стадник О. Г. Євпопейський Союз як економічне і політичне об'єднання та можливі наслідки асоціації з ним/ О. Г. Стадник// Географія -2014. - № 21/22 - С. 1-6.

Размещено на Allbest.ru