Перспективи розвитку відносин України з НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи розвитку відносин України з НАТО

Вонсович О.С.

Основною проблемою, яку аналізує автор в даній статті, - є аналіз та визначення перспектив розвитку відносин України з НАТО на сучасному етапі. Такими, які раніше не були достатнім чином обґрунтовані, видаються наступні аспекти: сучасний стан відносин України з НАТО в умовах конфліктних протиріч на сході; деструктивний характер процесів в економічній, політичній, соціальній та інших сферах, який негативним чином впливає на інтеграцію до Організації Північноатлантичного договору; розширення стратегічного та конструктивного діалогу з широкого кола питань безпекової сфери та ряд інших.

Серед останніх досліджень і публікацій, присвячених досліджуваній тематиці, автор виділяє матеріали публікації Н. Кайданович, в якій були досліджені такі важливі питання як: перспективи співпраці Північноатлантичного альянсу та України в контексті її позаблокового статусу, воєнно-політичне співробітництво України з НАТО та ряд інших. В статті, також, були використані матеріали публікації зарубіжного дослідника Г Кухалейшвілі, в якій він зосереджує увагу на результатах Саміту НАТО в Чикаго в 2012 р. і яким чином вони вплинули на відносини України з Організацією Північноатлантичного договору. В переважній більшості, автором в роботі використані матеріали засобів масової інформації, а також вітчизняні нормативно-правові акти, які регулюють відносини України з НАТО.

Метою даної статті є дослідження перспектив розвитку відносин України з НАТО.

Курс на «продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес» [1] визначено Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики».

У лютому 2012 р. Центром Разумкова було проведено опитування експертів (взяло участь 35 експертів: народні депутати України, представники центральних і регіональних органів виконавчої влади, державних і неурядових дослідницьких структур у Києві та регіонах України) на тему «Зовнішня політика, національна безпека, позаблоковість і партнерство», результати якого були висвітлені у журналі «Національна безпека і оборона» №2-3 2012 р. [2]. Обираючи серед запропонованих варіантів (ЄС, НАТО, ОБСЄ, ОДКБ, ООН) абсолютна більшість (88%) експертів підтримали курс на партнерство з НАТО. Експерти, які обрали варіант «інше» (9,1%), пропонували повернутися згодом до курсу євроатлантичної інтеграції. Жоден з опитаних не підтримав варіант скорочення масштабів партнерства; лише 6,1% - рекомендують «зберігати відносини на рівні конструктивного партнерства, уникаючи нових ініціатив, що могли б негативно вплинути на відносини з іншими країнами». Отже, ідея продовження партнерства з НАТО може спиратися на міцну експертну підтримку [2, с. 68].

Якби всеукраїнський референдум про вступ України до НАТО відбувся в липні 2015 року, то 64% громадян країни, які взяли б у ньому участь, проголосували б за вступ до альянсу [3]. Це підтверджують дані соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва і Центром Разумкова в липні 2015 року. За загального позитивного результату референдуму є істотні відмінності між регіонами, зазначають у Центрі Разумкова. «За» членство України в НАТО проголосували б у Західному регіоні 89%, «проти» - 4%, в Центральному - відповідно 73% і 19%, в Південному відповідно 61% і 40%. «Проти» членства України в НАТО проголосувала би більшість у Східному регіоні - 64%, «за» 30%, на Донбасі - відповідно 54% і 36% [4].

Виходячи з аналізу двох опитувань на різних рівнях, автор акцентує увагу на об'єднуючому чиннику - і в першому і в другому випадках більшість виступає за приєднання до НАТО, не дивлячись на те, що як внутрішня, так і зовнішня політична ситуація в 2012 і зараз є зовсім різною. Усвідомлення необхідності набуття членства в Альянсі диктує ситуація, яка склалась сьогодні як всередині України, так і поза її межами. У будь-якому випадку перспектива отримання необхідних зовнішніх безпекових гарантій залишається актуальною на сьогоднішній день. З іншого боку, ситуація яка склалась зараз в нашій державі перешкоджає активній інтеграції до Організації Північноатлантичного договору. Це, насамперед, пов'язано із деструктивними причинами політичного, економічного, безпекового, соціального та іншого характеру, а також кризою владного керівництва вцілому, яка, останнім часом в контексті передвиборчої кампанії, стає все більш наявною. Всі ці обставини заважають досягати виконання необхідних критеріїв щодо вступу до НАТО, тим самим віддаляючи Україну від євроатлантичного безпекового простору; залишаючи її на периферії та в «сірій зоні» безпеки - наодинці із сучасними викликами та загрозами. Це, в свою чергу, знижує рівень обороноздатності та національної безпеки. Тому, автор вважає доцільним перетворення існуючих відносин України з НАТО в стратегічний інтенсивний інтеграційний діалог з метою активізації зусиль щодо набуття членства в Альянсі.

Перспективи співпраці Північноатлантичного альянсу та України в контексті її позаблокового статусу були обговорені експертами під час дискусій в рамках Форуму Україна-НАТО, що відбувся 14 листопада 2013 р. в Києві. Говорячи про перспективи співпраці України в НАТО, екс-міністр оборони Польщі Я. Онішкевич назвав присутність Чорноморського флоту Російської Федерації однією з ключових перепон для подальших успішних партнерських відносин та для можливого членства в Альянсі. Адже навіть якщо на території держави є іноземні військові бази, вони повинні бути «більш ізольованими». Так, у випадку членства України в НАТО, буде «складно відзначити кордон між територією НАТО та рештою країн», відзначив Я. Онішкевич [5].

На сьогоднішній день, після анексії Російською Федерацією АвтономноїРеспубліки Крим в 2014 р., питання про перебування Чорноморського флоту було автоматично знято. Але, натомість, наша держава отримала ряд нових проблем: захоплення частини української території, втручання у внутрішні справи, початок конфлікту на сході, російська воєнна агресія та ряд інших. Всі вони в своїй сукупності створюють підґрунтя для формування думки про те, що Росії не вигідно, щоб Україна ставала членом НАТО і в геополітичному відношенні ставала частиною європейського та євроатлантичного просторів. Їй вигідно, щоб наша держава залишалась в євразійському просторі - тобто в орбіті своїх національних інтересів для відстоювання своєї російської ідентичності. Така ситуація стає черговою перешкодою на шляху інтеграції до НАТО, не дивлячись на активну підтримку з боку США та ряду європейських держав. Нажаль, поки що, консультативний та декларативний рівні відносин не сприяють практичній реалізації євроатлантичних намірів України. Зустрічі на різних рівнях і в різних форматах («Нормандська четвірка», Мінські зустрічі, тощо), а також ті домовленості, яких вдається досягати, не мають відповідного практичного сенсу - особливо, щодо останніх (декларативність заяв і намірів на практиці майже не реалізується). Виходячи з такої складної ситуації, автор вважає необхідним посилення активних практичних дій та кроків щодо припинення бойових дій на сході згідно положень «Мінських домовленостей» та інших рішень, а також запровадження миротворчих місій для підтримання необхідного безпекового клімату і розведення сторін конфлікту. Зрозуміло, що цей процес не є швидким щодо реалізації (з огляду на розбіжність у позиціях конфліктуючих сторін), але знаходження компромісних точок порозуміння може стати в перспективі початком встановлення мирного діалогу та закінчення конфлікту.

На Саміті НАТО у м. Чикаго у 2012 р. Альянсом була офіційна прийнята ініціатива «розумної оборони» («smart defence»). Один з аспектів даної ініціативи представлений т.зв. стратегією «Координації з партнерами». За офіційними даними подібне партнерство повинно полягати в підтримці з боку даних держав створення і використання системи ПРО, їх участь в обміні стратегічною інформацією, в боротьбі з поширенням заборонених вибухових речовин, зброї масового знищення, ядерної зброї, а також кооперацію в промислових секторах, які можуть бути використані для підтримки системи ЄвроПРО і AGS (Alliance Ground Surveillance - Система розвідки, спостереження і виявлення). Крім того, передбачається використання державами-партнерами системи AGS для забезпечення безпеки власного повітряного простору. Україна, будучи членом Програми «Партнерство заради миру», згідно Закону України «Про засади зовнішньої і внутрішньої політики», також має певні перспективи співпраці з НАТО в контексті «розумної оборони» [6]. співробітництво обороноздатність інтеграція безпека

На сьогоднішній день, на думку помічника заступника Генерального секретаря НАТО з питань оборонних інвестицій Е. Герольда Україна повинна розширювати свою участь в рамках «розумної оборони». З огляду на конфліктні протиріччя з Росією НАТО сприятиме у придбанні кодифікаційних систем для обміну інформацією щодо повітряної обстановки (повітряна безпека) Україною, а також допомагатиме у підготовці відповідного персоналу [7]. Він висловив сподівання на те, що Україна надсилатиме своїх експертів для роботи в межах ради директорів НАТО з питань озброєнь, а Альянс продовжуватиме надавати фінансову допомогу з цього питання [7].

На думку автора, перспективи розширення участі України в ініціативі «розумна оборона» в позитивному відношенні сприятимуть не тільки інтеграції до НАТО, але і зможуть вплинути на прискорення розв'язання конфліктних протиріч на сході. Надання необхідної допомоги підсилить зусилля в боротьбі із агресивними проявами Росії, а також позитивним чином позначиться на стані національної безпеки.

Окрім питань воєнної безпеки, актуальним в контексті розвитку співробітництва України з НАТО є проблематика екологічної безпеки, яка останнім часом, стає все більш популярною для Альянсу як в регіональному, так і в міжнародному вимірах.

На сьогодні Україна продовжує практику ініціювання та реалізації природоохоронних проектів, спрямованих на виконання Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» [8] та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №577 [9]. Важливим моментом, в цьому відношенні, - є забезпечення взаємодії з НАТО для впровадження в нашій державі передового досвіду держав-членів НАТО у сфері екологічної безпеки з метою відновлення деградованих земель, що перебувають у користуванні Міністерства оборони України, та щодо створення природоохоронних об'єктів на територіях, що перебували у користуванні Міністерства оборони України [10]. Для цього необхідно продовжити роботу з:

- вивчення досвіду держав-членів НАТО щодо впровадження системи екологічного управління у збройних силах з метою розроблення відповідної методики та адаптування її у Збройних Силах України, а також інструкції з охорони навколишнього природного середовища під час проведення навчань;

- обміну досвідом з державами-членами НАТО щодо розроблення економічних та адміністративних стимулів до заохочення впровадження систем екологічного управління у Збройних Силах України, забезпечення екологічно безпечного природокористування в ході оперативної та бойової підготовки під час проведення військових навчань і тренувань [10].

Автор вважає, що екологічна безпека є актуальним питанням для предметного обговорення в рамках стратегічного діалогу України з НАТО. Сьогодні наслідки глобальної зміни клімату та «реструктуризації» екологічної ситуації напряму впливають на соціальну, гуманітарну, медичну та інші сфери, додаючи їм нових викликів та загроз. В цьому контексті важливим є вжиття швидких і необхідних превентивних заходів для недопущення подальшого розвитку негативних проявів екологічних загроз. Саме результати активного практичного діалогу між Україною і Організацією Північноатлантичного договору можуть стати основою для вироблення конструктивних рішень в сфері екологічної безпеки та подальшого розвитку колективного співробітництва з іншими країнами-членами.

У національному вимірі політика співробітництва України з НАТО повинна базуватися на національних інтересах та цінностях, які закріплені в основних державних нормативно-правових актах з обов'язковим врахування громадської думки. Це в подальшому може бути досягнуто завдяки проведенню референдуму, впровадження реформ, націлених на підвищення рівня обізнаності про НАТО.

Підсумовуючи вищенаведене, автор робить висновок про те, що на сучасному етапі розвитку відносин України з НАТО спостерігається ряд позитивних моментів: співробітництво поступово набуває все більш практичного виміру, наша держава розширює спектр напрямів відносин, Альянс стає більш зацікавленим в продовженні діалогу, розвивається воєнно-політичне та воєнно- технічне співробітництво та ін. Вцілому, в порівнянні із періодом 2012-2013 рр., є ряд зрушень, які сприяють відновленню та подальшому розвитку євроатлантичної інтеграційної політики України. Важливим моментом в цьому, є скасування позаблокового статусу в 2014 р., який заважав активній фазі інтеграції.

Конфліктна ситуація на сході нашої держави, погіршення відносин із Російською Федерацією, складна внутрішня політична, економічна, соціальна та інші ситуації не дозволяють, поки що, на сьогоднішній день, активно реалізовувати інтеграційні заходи і кроки. Пріоритетним завданням, в цьому відношенні, повинно стати об'єднання зусиль України і НАТО в рамках протидії агресивним діям з боку Росії. Принцип кооперативної безпеки повинен становити основу для стратегічної та конструктивної взаємодії.

Автор вважає, що в разі подолання деструктивних процесів та відновлення конструктивної взаємодії між гілками влади всередині держави, процес інтеграції України до НАТО набуде більш практичного змісту. Це позитивним чином позначиться на підвищенні рівня обороноздатності та національної безпеки, а також сприятиме розвитку інтеграції нашої держави до євроатлантичного простору безпеки.

У подальшому, дослідження даної проблематики надасть можливість більш детально дослідити важливі аспекти розвитку відносин України з НАТО, а також особливості інтеграції до цієї організації. Необхідність наукових розробок в даному напрямі обумовлена актуалізацією співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору в сучасних умовах збільшення загроз і викликів регіональній та міжнародній безпеці. Наскільки практичним і стратегічно-важливим буде рівень подальших відносин України з НАТО, настільки конструктивнішим буде процес інтеграції до Альянсу. Матеріали даної статті можуть слугувати основою для подальших розробок в цьому напрямі.

Список використаних джерел

1. Зовнішня політика, національна безпека, позаблоковість і партнерство: оцінки експертів [Текст] / Національна безпека і оборона. - 2012. - №2-3 (131-132). - С.64-71.

Анотація

Перспективи розвитку відносин України з НАТО

Метою даної статті є аналіз перспектив розвитку відносин України з НАТО. Для цього автором досліджено сучасний стан відносин вцілому, а також окремі напрями співробітництва. Під час написання статті, автором були використані наступні методи: аналіз, синтез, порівняння, індукція, дедукція. Основні одержані висновки полягають в наступному: на сучасному етапі розвитку відносин України з НАТО спостерігається ряд позитивних моментів (співробітництво поступово набуває все більш практичного виміру, наша держава розширює спектр напрямів відносин, Альянс стає більш зацікавленим в продовженні діалогу, розвивається воєнно-політичне та воєнно-технічне співробітництво та ін.); в разі подолання деструктивних процесів та відновлення конструктивної взаємодії між гілками влади всередині держави процес інтеграції України до НАТО набуде більш практичного змісту, що позитивним чином позначиться на підвищенні рівня обороноздатності та національної безпеки, а також сприятиме розвитку інтеграції нашої держави до євроатлантичного простору безпеки.

Ключові слова: Україна, НАТО, співробітництво, відносини, безпека, виклики, загрози.

Размещено на Allbest.ru