Туреччина: деякі аспекти економічного розвитку
Аналіз особливостей формування ринкових засад в Туреччині починаючи з 70-80х років та сьогодення. Вивчення механізмів формування неоліберальної економічної політики. Розгляд приватизаційних процесів та дерегуляції економіки окремих галузей економіки.
Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 24.06.2017 |
Размер файла | 988,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Технічний університет «Йилдиз» (Туреччина), Каліфорнійський університет (США)
Туреччина: деякі аспекти економічного розвитку
Тамер Четін, доктор наук
Анотація
В статті аналізується особливості формування ринкових засад в Туреччині починаючи з 70-80х років та сьогодення, механізми формування неоліберальної економічної політики в країні. Розглянуті деякі аспекти приватизаційних процесів та дерегуляції економіки окремих галузей економіки.
Ключові слова: економічна політика, конкуренція, інституційні засади, приватизація, дерегуляція.
Понад 40 років світ перебуває у процесі переходу до капіталістичних економічних інститутів, що сформувалися внаслідок неоліберальної економічної політики. Після того як наприкінці 1970-х та у 1980-х рр. США, Англія та деякі країни Південної Америки зазнали економічних змін, у 1990-х рр. цю естафету підхопили країни ЄС, а у 2000-х рр. вони торкнулися й менш розвинених держав. Серед цих змін можна виокремити дві основні: перша з них полягає у конкуренції, що виникла в інфраструктурних галузях промисловості, які можна визначити як мережеві (електроенергетична промисловість, видобування природного газу, транспорт і телекомунікації). Конкуренцію зумовили дерегуляція та приватизація цих інфраструктурних галузей. Галузі, про які йдеться, зазвичай, належать до державної власності, діяльність у них здійснюється державними підприємствами, і, як наслідок, жорстко регулюється державою. Оскільки вихід на ринки блокувався державою за допомогою відповідних законів, новим конкурентоспроможним фірмам було надзвичайно важко туди прорватися, а ціни на товари та послуги, у свою чергу, теж визначалися шляхом державного регулювання. Із початком лібералізації державну власність стали приватизувати і, таким чином, регулювання змінилося конкуренцією, яка визначала ціни на ринках, сприяючи появі на них нових конкурентоспроможних фірм. Побідна дерегуляція послугувала першою причиною економічних змін.
Другу хвилю економічних змін у світі зумовило створення незалежних органів регулювання. Вперше регулювання ринків за допомогою незалежних регуляторів відбулося у США у 1950-х рр., згодом поширившись в усьому світі завдяки дерегуляції та приватизації. У процесі налагодження функціонування мережевих галузей промисловості, для інвестицій до яких потребувалися значні й постійні неповоротні витрати, чимало країн, відійшовши від державних міністерств, віддало перевагу незалежним органам регулювання як методу економічного управління. Сьогодні більш ніж у 100 країнах створено незалежні органи регулювання, які контролюють ринки електроенергетичної промисловості, видобування природного газу й перевезень, а також галузі екології, телекомунікацій, банківської справи та капіталу. Це можна назвати світовим трендом економічних змін.
Ця тенденція не оминула й Туреччину. Проте, економічні зміни, зумовлені створенням капіталістичних економічних інститутів, відбулися в цій країні дещо пізніше, ніж в інших державах. Незважаючи на те, що у 1980-х рр. було розпочато лібералізацію та дерегуляцію, що реалізовувалися шляхом приватизації державних активів, вони не виявилися вдалими. Те саме відбувалося й протягом 1990-х рр.: можливо, причиною цього стали занадто різнорідні коаліційні уряди, а, може, й лінія поведінки вищих судових органів на кшталт Конституційного суду або Державної ради, які здійснювали приватизацію, дотримуючись позицій етатизму; все це, зрештою, зумовило збереження певного організаційного статус-кво, що унеможливлював економічні зміни. Невдалий результат економічних перетворень, які стали очевидними у 1980-х рр., пов'язаний із неготовністю до них турецької інституційної структури. Традиційний устрій країни, разом із позицією судових органів, які, здійснюючи приватизацію, дотримувалися принципів етатизму, були факторами потужного спротиву економічним змінам. Із цієї причини наприкінці економічної кризи 2001 року однопартійна Туреччина здійснила великий прорив на шляху до перетворень. Основною запорукою змін стали незалежні органи регулювання, а також дерегуляція, розпочата у мережевих галузях промисловості. Метою цієї розвідки є аналіз впливу змін, яких Туреччина зазнала після 2000-х рр., на розвиток мережевих галузей промисловості. Дуже важливим у цьому контексті є дослідження перетворень у таких галузях промисловості, як авіасполучення, електроенергетика, видобування природного газу та телекомунікації, оцінка їхніх результатів, а також доведення значущості Туреччини у цій сфері.
Найвагомішим досягненням із погляду кореляції між економічними змінами й інституційними перетвореннями у Туреччині після 2001 року є створення незалежних органів регулювання (НОР) й активне функціонування таких установ, як Організація з питань конкуренції та Організація з регулювання й контролю банківської справи, які раніше не мали таких можливостей, незважаючи на свій законний статус. У табл. 1 перераховано чинні НОР Туреччини та сферу їхньої діяльності. Як видно з таблиці, Організацію з питань науки й технологій (ВТК), Організацію з питань регулювання енергетичного ринку (EPDK), Цукровий союз (§К), Організацію з питань регулювання ринку тютюну, тютюнових виробів та алкогольних напоїв (ТАК) та Організацію з питань суспільних торгів (КІК) було створено після 2002 року. З іншого боку, хоч Організацію з регулювання й контролю банківської справи (BDDK) і було створено ще 1999 року, вона почала функціонувати лише після 2002 року, оскільки раніше не вдавалося призначити її членів через непорозуміння між представниками коаліційних урядів різних часів (Јейп уе Yilmaz, 2010).
Таблиця 1. Незалежні органи регулювання (НОРи)
Назва НОР |
Рік створення - номер відповідного закону |
Галузь промисловості або сфера, в якій функціонує установа |
|
Організація з ринку капіталів ^РК) |
1981 - 2499 |
Ринки капіталів |
|
Організація з питань конкуренції (ЯК) |
1994 - 4054 |
Конкуренція на всіх ринках |
|
Верховний комітет із питань радіо і телебачення (ЯТЦК) |
1994 - 3984 |
Ринок радіо і телебачення |
|
Організація з регулювання й контролю банківської справи (BDDK) |
1999 - 4389 |
Ринок банківської справи |
|
Організація з питань науки й технологій (ВТК) |
2000 - 4502 |
Наука й телекомунікації |
|
Організація з питань регулювання енергетичного ринку (EPDK) |
2001 - 4628 |
Ринки електроенергетики, природного газу, бензину та рідкого палива |
|
Цукровий союз (§К) |
2001 - 4634 |
Цукровий ринок |
|
Організація з питань регулювання ринку тютюну, тютюнових виробів та алкогольних напоїв (ТАК) |
2002 - 4733 |
Тютюновий та алкогольний ринок |
|
Організація з питань публічних торгів (КІК) |
2002 - 4734 |
Державні установи |
Незважаючи на те, що на початку 2000-х рр. ці установи таки було засновано у Туреччині, останнім часом у країні реалізуються важливі програми, що обмежують їхню незалежність. Виконуючи дії, які безпосередньо шкодять незалежності цих установ, уряд знову розпочав довільні втручання до справ на ринках. Згідно з результатами дослідження, здійсненого Четіном (2004), приписи двох законів, прийнятих у 2011 році, значно обмежили формальну свободу НОР. Підпорядкування НОР урядові зумовило зростання його впливу на ринки порівняно із першими роками впровадження реформи. Найзначніші обмеження торкнулися Організації з питань регулювання енергетичного ринку (EPDK), Організації з регулювання й контролю банківської справи (BDDK), Організації з питань конкуренції (RK), Верховного комітету з питань радіо і телебачення (КШК), а також Організації з питань регулювання ринку тютюну, тютюнових виробів та алкогольних напоїв (ТАК). туреччина ринковий економіка
Другий етап змін ознаменувався приватизаційними операціями 1980-х і 1990-х рр., які так і не вдалося реалізувати. Великі державні підприємства було швидко привласнено після 2002 року. Дерегуляція, яка відбувалася паралельно приватизації, спричинила різке зростання конкуренції на ринках. Разом із цим, темп втілення реформ не відповідав передбаченому законами. У деяких галузях промисловості приватизаційні процеси протікали так, як планувалося, а в інших - із запізненням або здійснювалися наполовину. Слід зазначити, що були й такі сфери, де привласнення так і не відбулося. З іншого боку, часом траплялося так, що дерегуляція не давала бажаного конкурентного ефекту.
Наприкінці 2013 року всі державні активи, що належали Турецькому акціонерному товариству з електропостачання (TEDA§) у розподільчому сегменті електроенергетичного ринку, було приватизовано таким чином, аби всі вони залучалися для розподілу електроресурсів у відповідних регіонах. У таблиці № 2 наведено відомості про підприємства та підконтрольні їм регіони. У таблиці також показано прибуток кожного підприємства-постачальника. Таким чином, Туреччина, приватизувавши тільки підприємства, що розподіляють електро-ресурси, отримала 15 мільярдів доларів прибутку.
Завершення процесу приватизації підприємств, що займаються розподілом ресурсів на електроенергетичному ринку, мало два важливі наслідки. По-перше, привласнення цих підприємств уможливило конкуренцію в промисловості. Як наслідок, споживачі електроенергії з усіх регіонів отримають можливість обирати своїх постачальників на конкурентних умовах, і, таким чином, ціни на електроенергію визначатимуться не жорстким державним регулюванням, а конкурентоспроможним ринком. Другим важливим аспектом є подальший дозвіл на приватизацію виробничих потужностей, які є державною власністю, як це зазначається в Законі про електроенергетичний ринок, що датується 2001 роком. Значущими з погляду економічних змін у Туреччині є приватизація організацій із вироблення електроенергії та створення нових виробничих підприємств приватного сектору, про що багато говоритиметься вже наступного року. Це важливо також із погляду інвестицій до турецької економіки.
Процес приватизації у галузі видобутку природного газу відбувався в два етапи. Перший передбачав приватизацію державних активів в ілях, що потребували газопостачання, ще до реалізації реформи; другий етап полягав у паралельній із реформами передачі фірм, які займатимуться постачанням природного газу до ілів, куди проведено газопроводи, фірмам приватного сектору внаслідок проведення тендерів. Як свідчать показники (див. табл. 3), 6 із 7 найбільших турецьких підприємств-виробників природного газу, які на- IGDAS - так і не було завершено. IGDAS і досі є лежали меріям, були успішно приватизовано, а от власністю Стамбульської мерії, функціонуючи як приватизацію найбільшої фірми на цьому ринку - найбільша турецька компанія з газопостачання. До того ж, як показано в таблиці, вона обслуговує 45,8 % споживачів природного газу.
Таблиця 2. Прибутки від приватизації постачальників енергоресурсів
Напрямок постачання енергоресурсів |
Міста |
Підприємства |
Прибутки від приватизації (USD) |
|
Ba§kent Elektrik Dagitim A.§. |
Анкара, Кириккале, Зонгулдак, Бартин, Карабюк, Чанкири, Кастамону |
EnerjiSA |
1.225.000.000 |
|
Sakarya Electricity Dagitim A.§. |
Сакар'я, Болу, Дюздже, Коджаелі |
AK Enerji |
600.000.000 |
|
Meram Electricity Dagiitim A.§. |
Киршехір, Невшехір, Нігде, Аксарай, Конья, Караман |
Alarko-Cengiz |
440.000.000 |
|
Aras Electricity Dagitim A.§. |
Ерзурум, Агри, Ардахан, Байбурт, Ерзінджан, Игдир, Карс |
Kiler Holding |
128.500.000 |
|
Coruh Electricity Dagitim A.§. |
Трабзон, Артвін, Ґіресун, Ґюмюшхане, Різе |
Aksa Enerji |
227.000.000 |
|
Firat Electricity Dagitim A.§. |
Елязиг, Бінгьоль, Малатья, Тунджелі |
Aksa Enerji |
230.250.000 |
|
Trakya Electricity Dagitim A.§. |
Киркларелі, Текірдаг, Едірне |
IC Holding |
575.000.000 |
|
Osmangazi Electricity A.§. |
Ескішехір, Афйон, Біледжік, Кютахья, Ушак |
Yildizlar SSS |
485.000.000 |
|
Ye§ilirmak Electricity A.§. |
Самсун, Амасья, Чорум, Орду, Синоп |
Qalik Holding |
441.500.000 |
|
Camlibel Electricity A.§. |
Сівас, Токат, Йозгат |
Limak-Kolin-Cengiz |
258.500.000 |
|
Uludag Electricity A.§. |
Бурса, Баликесір, Чанккале, Ялова |
Limak-Kolin-Cengiz |
940.000.000 |
|
Gediz Electricity Dagitim A.§. |
Ізмір, Аініса |
Elsan-Tuma§-Karagay |
1.231.000.000 |
|
Bogazigi Electricity Dagitim A.§. |
Стамбул (європейська частина) |
Limak-Kolin-Cengiz |
1.960.000.000 |
|
Goksu Electricity Dauitim A.§. |
Кахраманмараш, Адияман |
AKEDA§ |
60.000.000 |
|
Akdeniz Electricity Dagitim A.§. |
Анталья, Бурдур, Испарта |
Limak-Kolin-Cengiz |
546.000.000 |
|
Aydem Electricity |
Денізлі, Айдин, Мугла |
Bereket Enerji |
110.000.000 |
|
Ayeda§ Electricity Dagitim A.§. |
Стамбул (азійська частина) |
EnerjiSA |
1.227.000.000 |
|
Dicle Electricity Dagitim A.§. |
Діярбакир, Шанлиурфа, Мардін, Батман, Сіір, Ширнак |
i§kaya Dogu OGG |
387.000.000 |
|
Vangolu Electricity Dagitim A.§. |
Ван, Бітліс, Хаккарі, Муш |
Turkerler in§aat |
118.000.000 |
|
Toroslar Electricity Dagitim A.§. |
Адана, Анталья, Ґазіантеп, Хатай, Мерсін, Османіє,. Кіліс |
EnerjiSA |
1.725.000.000 |
Разом із приватизацією наявних державних активів і появою на ринку завдяки проведенню тендерів нових фірм, а також унаслідок реалізації реформи, у Туреччині значно зросли показники доступу до природного газу. Як видно з рис. 1, якщо у 2003 році газом забезпечувалися лише 7 ілів, то у 2012 році цей показник сягнув позначки 65 ілів, що забезпечило доступ більшої частини населення Туреччини до природного газу.
Таблиця 3. Газові підприємства, які належать меріям або приватизовано
Напрямок газопостачання |
Підприємства та їхні частки на ринку |
Дата набуття чинності угоди |
Тип власності |
|
Анкара |
EGO (24 %) |
1988 рік |
Приватизоване |
|
Бурса |
BURSAGAZ (8 %) |
1992 рік |
Приватизоване |
|
Стамбул |
IGDAS (45,8 %) |
1992 рік |
Власність мерії |
|
Ескішехір |
ESGAZ (3,2 %) |
1996 рік |
Приватизоване |
|
Ізміт |
IZGAZ (2,3 %) |
1996 рік |
Приватизоване |
|
Адапазари |
AGDAS |
2002 рік |
Приватизоване |
|
Іст (Бахчешехір) |
BAGDAS |
2003 рік |
Приватизоване |
Писаними угодами, фірмам приватного сектору, а у 2009 році заволодіє 20 % своєї частки на ринках оптових продажів та імпорту. Цього, однак, не вдалося досягти, оскільки названа організація не передала свої права, зафіксовані в угодах, фірмам приватного сектору. У табл. 4 зазначено 4 фірми, що виконали умови угоди про передачу. На сьогоднішній день загальна частка цих фірм на ринку становить лише 7, 75 %, у той час коли 92,25 %, незважаючи на реформу, належать Акціонерному товариству з прокладення трубопроводів
Таблиця 4. Передача імпортних угод
Підприємства |
Термін дії |
Кількість (млн куб. м) та частка на ринку |
|
SheП Епегр |
2007 рік |
250 (0,48 %) |
|
Boрaziзi Gaz Юігкеії |
січень 2009 року |
750 (1,27 %) |
|
Епегсо Епегр |
квітень 2009 року |
2500 (4,57 %) |
|
Avrasya Gaz |
квітень 2009 року |
500 (0,95 %) |
|
Ege Gaz |
2007 рік |
250 (0,48 %) |
Рис. 1. Зміна кількості ілів, що отримали доступ до природного газу внаслідок реформи
Ще одним важливим аспектом проведення реформи на ринку природного газу було втілення проектів, спрямованих на те, аби зменшити монопольний вплив Акціонерного товариства з прокладення трубопроводів і транспортування нафти (ВОТА§) на оптові продажі на ринку й імпорт. У Законі про ринок природного газу, прийнятому у 2001 році, передбачалося, що Акціонерне товариство з прокладення трубопроводів і транспортування нафти (ВОТА§) щорічно передаватиме 10 % природного газу, імпортованого ним згідно з під-і транспортування нафти (ВОТА§). Це промовисто свідчить про те, що у сфері оптових продажів та імпорту реформа виявилася невдалою. На жаль, це всі фірми приватного сектору, які взагалі мають імпортні угоди. Незважаючи на це, передача Акціонерним товариством з прокладення трубопроводів і транспортування нафти (ВОТА§) своїх часток у галузі імпорту та оптових продажів фірмам приватного сектору у подальші роки видається неминучою.
У табл. 5 подано інформацію про те, з якими країнами Акціонерне товариство з прокладення трубопроводів і транспортування нафти (BOTA§) уклало угоди про імпорт, і зазначено, скільки газу імпортується. Як видно з таблиці, незважаючи на закон, значна частина газу імпортується до Туреччини завдяки державним активам. Ще одним важливим аспектом, про який свідчать відомості з таблиці, є те, що Туреччина і досі залежить від Ірану і, особливо, Росії у питанні імпортування природного газу. Незважаючи на реформу і те, що Туреччина знаходиться в енергетично багатому регіоні, країна не зуміла забезпечити різноманітність імпортних ресурсів, через що є неуспішною в цьому плані.
Таблиця 5. Імпорт природного газу (млрд куб.м)
Рік |
Росія |
Іран |
Азербайджан |
Алжир |
Нігерія |
Спот |
Разом |
|
2005 |
17.524 |
4.248 |
0 |
3.786 |
1.013 |
0 |
26.571 |
|
2006 |
19.316 |
5.594 |
0 |
4.132 |
1.100 |
0.079 |
30.221 |
|
2007 |
22.762 |
6.054 |
1.258 |
4.205 |
1.396 |
0.167 |
35.842 |
|
2008 |
23.159 |
4.113 |
4.580 |
4.148 |
1.017 |
0.333 |
37.350 |
|
2009 |
19.473 |
5.252 |
4.960 |
4.487 |
903 |
0.781 |
35.856 |
|
2010 |
17.526 |
7.765 |
4.521 |
3.906 |
1.189 |
3.079 |
38.037 |
|
2011 |
25.407 |
8.190 |
3.807 |
4.156 |
1.248 |
1.070 |
43.878 |
|
2012 |
26.490 |
8.215 |
3.353 |
4.077 |
1.321 |
2.466 |
45.922 |
Рис. 2. Зміни у кількості користувачів Інтернету
Телекомунікаційна промисловість стала важливою сферою розвитку. Першу спробу приватизації компанії «Tьrk Telekom» (TT) було зроблено у1990-х рр., проте вона не була успішною, тож цей процес відбувся лише після 2000 року. 55 % акцій компанії було приватизовано шляхом продажу партії, а 15 % - методом первинної публічної пропозиції. 30 % акцій, що залишилися, планується приватизувати найближчим часом, проте вони і досі належать державній казні. Приватизація більшої частини акцій ТТ і дерегуляція ринку сприяли появі конкуренції на ринку мобільних телефонів, які мають функцію відеобесіди, а також на ринку інтернет-послуг. За рис. 2 можна простежити вплив цих процесів на ринок інтернет-послуг. Отже, ми бачимо, що з вільним доступом до 3G-Інтернету, який було забезпечено у 2009 році, мобільний Інтернет витіснив стаціонарний і став конкурувати з інтернет-сервісами, що функціонують за технологією XDSL. Як наслідок, наприкінці 2011 року мобільний Інтернет почав завойовувати більшість користувачів на ринку інтернет-послуг. Очевидним видається те, що протягом нетривалого часу конкуренція забезпечила появу нових продуктів на ринку та уможливила конкуренцію між традиційним провідним і мобільним Інтернетом. З іншого боку, підключення до Інтернету за допомогою волоконно-оптичного кабелю або через кабельне телебачення і досі перебуває на стадії розвитку.
Рис 3. Кількість абонентів на ринку комунікацій та ступінь мобільного покриття
Це справило великий вплив і на ринок мобільних телефонів із функцією відео відеобесіди. Як свідчать показники на рис. 3, після 2004 року кількість мобільних абонентів почала швидко зростати, у той час як користувачів стаціонарних телефонів значно поменшало. Як видно з графіка, зона мобільного покриття на кінець 2013 року сягнула 90,9 %. А це означає, що 90,9 % населення Туреччини користуються мобільним зв'язком. А 17,6 % населення, у свою чергу, продовжують використовувати стаціонарні телефони. У 2004 році цей показник становив 26,7 %. Це свідчить про те, що з приватизацією ТТ і появою нових фірм на ринку розпочалася конкуренція між стаціонарними та мобільними телефонами, внаслідок якої мобільні телефони стали більш використовуваними у Туреччині.
Дерегуляція у сфері авіасполучення. Однією з найзначніших турецьких реформ є реформа у сфері авіасполучення. Дозвіл у 2003 році на вихід на ринок нових компаній, що здійснюють регулярні внутрішні рейси, а також приватизація значної кількості акцій Турецьких авіаліній (THY) дозволили здійснити значний прорив на ринку. Незважаючи на всі намагання, у 1990 році вдалося приватизувати лише незначну частину акцій THY - 1,8 %. Шляхом первинної публічної пропозиції у 2004 році було приватизовано 20 % акцій компанії, а у 2006 році - ще 28 %, проте 49,2 % і досі належать державній казні. Якщо до 2003 року THY була єдиною компанією, яка здійснювала регулярні рейси, сьогодні кількість таких підприємств, як свідчать показники таблиці, зросла до дев'яти. У таблиці наведено відомості про те, в яких сферах ці та інші фірми, що займаються авіаперевезеннями, мають ліцензію на діяльність.
Інші приватизаційні операції на ринку почали здійснюватися у сфері надання реєстраційних та авіапослуг в аеропортах. За методом «створи-введи в експлуатацію-передай» було збудовано 10 аеропортів, експлуатаційні права котрих було передано фірмам приватного сектору. Цей метод справив значний вплив на економіку Туреччини. Його реалізація не лише забезпечила 8500 людей роботою, а й сприяла інвестиціям до турецької економіки у розмірі 1,2 млн. доларів. Із приватизацією аеропортів імені Ататюрка та Сабіхі Ґьокчен, а також аеропортів у таких містах як Анталія, Мугла й Даламан до державної казни потрапило 12 млрд. доларів. Проект третього стамбульського аеропорту, який планується ввести в експлуатацію у 2017 році, є одним із наймасштабніших проектів у світі,що перебуває на стадії розробки. Всі ці операції приватизаційного та дерегулятивного характеру зумовили розвиток конкуренції у сфері промисловості. Якщо до 2003 року THY здійснювали рейси з 2 точок у 25 напрямках, то зараз компанія стала набагато більш конкурентоспроможною, здійснюючи рейси з 7 пунктів до 45 пунктів призначення (DHMI, 2012). Крім цього, збільшення кількості літаків і посадочних місць дозволило перевозити більшу кількість пасажирів. Як свідчать відомості з рис. 4, у 2002 році кількість пасажирів становила 8700000000 осіб, а наприкінці 2013 року вона сягнула 76 мільйонів людей. Як і в усьому світі, дерегуляція у сфері авіасполучення Туреччини зумовила появу нових конкурентоспроможних фірм на ринку, а також сприяла збільшенню кількості авіапасажирів. Попит на авіапослуги значно зріс.
Таблиця 6. Авіаперевізники та сфери їхньої діяльності на ринку авіасполучення
Но мер |
Назва фірми |
Регулярні внутрішні та міжнародні рейси |
Чартерні внутрішні та міжнародні рейси |
Морські перевезення |
Поштові перекази та перевезення багажу |
|
1 |
TYH (Турецькі авіалінії) |
* |
* |
* |
||
2 |
Onur Air |
* |
* |
* |
||
3 |
Atlas Jet |
* |
* |
* |
||
4 |
Pegasus |
* |
* |
* |
||
5 |
Sun Express |
* |
* |
* |
||
6 |
Sky-Ay |
* |
* |
* |
||
7 |
KTHY* |
* |
* |
* |
||
8 |
Hurkus |
* |
* |
* |
||
9 |
Borajet |
* |
* |
* |
||
10 |
MNG |
* |
||||
11 |
ULS |
* |
||||
12 |
ACT |
* |
||||
13 |
Turistik Airlines |
* |
* |
|||
14 |
SAGA |
* |
* |
|||
15 |
Izmir Air Transport |
* |
* |
|||
16 |
Tunca |
* |
* |
|||
17 |
Turkuaz |
* |
* |
|||
18 |
Taiwild |
* |
* |
Рис. 4. Щорічні зміни у кількості авіапасажирів
Незважаючи на позитивний ефект дерегуляції у сфері авіасполучення, вона також призвела до деяких проблем. Уряд і досі не приватизував частину THY, що залишилася. Це призвело до того, що THY, яка охоронєються державою, домінує на ринку, порушуючи умови конкуренції. Як показано на рис. 5, частка THY на ринку за кількістю пасажирів і досі становить 53 %. THY, яка майже повністю керується урядом, серйозно порушує умови конкуренції.
Традиційну модель управління було змінено за допомогою незалежних регуляторів, уведених для впорядження енергетичного й телекомунікаційного ринків, а також ринків капіталу та банківської справи. Незважаючи на це, останнім часом уряд, що відхилився від обраної політичної лінії, здійснив низку важливих юридичних процедур, які обмежили незалежність підприємств. Таким чином, уряд, який на початку 2000-х рр. реалізовував політику реформ, відійшов від неї, віддавши перевагу підходу, що базується на втручанні.
Другим важливим аспектом процесу змін, що відбулися після 2002 року, була дерегуляція мережевих галузей промисловості. Значні перетворення у цьому контексті відбулися в електроенергетиці, видобуванні природного газу, сфері телекомунікацій та авіасполучення. Зокрема, було вжито серйозних заходів задля серії приватизацій, які не вдалося здійснити у 1980-х і 1990-х рр. Організації на кшталт підприємств із електропостачання та забезпечення природним газом, аеропортів, ТТ і THY, які ніяк не вдавалося приватизувати, було привласнено повністю або майже повністю.
Рис. 5. Ринкові частки авіаперевізників
Висновки
Після 2002 року, коли влада у Туреччині сконцентрувалася в руках єдиної партії, країна здійснила важливі структурні перетворення. Такі перетворення були необхідними для економічних змін, проте вони відбулися запізно. Незважаючи на це, політика втручання, яку реалізує уряд, не дала змоги приватизувати частини ТТ і THY, які й досі є державною власністю. Незважаючи на прийняту реформу,
Акціонерне товариство з прокладення трубопроводів і транспортування нафти (ВОТА§) продовжувало домінувати на ринку.
Оцінюючи ці зміни в цілому, доходимо висновку про те, що на початку 2000-х рр. уряд провадив реформістську політику відносно мережевих галузей промисловості, проте останнім часом він почав діяти у протилежному напрямку. Незважаючи на це, маючи вигідне геополітичне положення й економічний потенціал, Туреччина, ймовірно, й надалі буде одним із важливих центрів капіталовкладень у майбутньому.
Посилання
1. Atiyas I., T. Qetin and G. Gulen (2012); Reforming Emerging Energy Markets: Political Economy, Regulation and Competition in Turkey, Springer, NY, USA.
2. Qetin T., M. Z. Sobaci and M. Nargelecekenler (2014); “Independence and Accountability of Independent Regulatory Agencies: The Case of Turkey”, European Journal of Law and Economics, DOI: 10.1007/s10657-013-9432-x.
3. Qetin T. and S. Benk (2011); “Regulation, Deregulation and Competition in the Turkish Airline Industry”, in (eds.) T. Qetin and F. Oguz; The Political Economy of Regulation in Turkey, Springer, NY, USA, 209-232.
4. Qetin T. and F. Yilmaz (2010a); Understanding the Process of Economic Change in Turkey: An Institutional Approach, NOVA Science Publishers, NY, USA.
5. DHMI (2012); Annual Report: 2012, Ankara.
6. Ozel I. (2012); “The Politics of De-Delegation: Regulatory (In)Dependence in Turkey', Regulation and Governance, 6(1), 119-129.
7. SHGM (2012); Activity Report, 2012, www.shgm.gov.tr.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сучасні неокласичні та посткейнсіанські моделі формування економіки. Головні закономірності світового економічного розвитку і економічної рівноваги. Формування економічної моделі майбутнього світового господарства. Глобалізація економічних процесів.
курсовая работа [491,6 K], добавлен 22.11.2010Суть та основні принципи функціонування ринкової економічної системи. Ознайомлення з основними моделями нових економічних відносин на прикладах окремих країн. Розгляд етапу становлення, проблеми та перспективи розвитку ринкових перетворень в Україні.
курсовая работа [57,9 K], добавлен 12.03.2014Розгляд процесу оформлення концептуальних засад американської сучасної зовнішньої політики в Японії. Характеристика особливостей курсу на активне співробітництво з іншими провідними державами та розроблення загальних правил ведення комерційної діяльності.
статья [24,0 K], добавлен 11.09.2017Зовнішньоторговельна сфера України. Формування стратегії, спрямованої на стимулювання розвитку експортного потенціалу. Напрями інтеграції економіки України у світове господарство. Вплив умов торгівлі на розвиток виробництва в окремих секторах економіки.
курсовая работа [87,6 K], добавлен 27.02.2013Світове господарство та його сутність. Процес формування економічного розвитку Китаю. Аналітична оцінка впливу зовнішньоекономічної експансії Китаю на світові ринки. Феномен конкурентоспроможності китайської економіки в умовах доступності ведення бізнесу.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 14.07.2013Швецький феномен економічного розвитку, сучасний стан соціальної політики та економіки. Політичні відносини між Україною і Швецією. Вплив світової фінансової кризи на посилення негативних тенденцій в економіці країни, заходи щодо її стабілізації.
реферат [26,3 K], добавлен 20.11.2010Значення процесу глобалізації як нового етапу світового розвитку суспільства на всіх його рівнях. Економічна взаємозалежність секторів світової економіки і транснаціоналізація як подолання наднаціональних кордонів і формування глобальної економіки.
реферат [24,7 K], добавлен 01.12.2010Становлення США як світового економічного лідера. Характеристика економіки США на сучасному етапі. Особливості зовнішньої економічної політики США. Стан та перспективи економічного співробітництва США та України. Проблеми та перспективи.
курсовая работа [54,1 K], добавлен 30.03.2007Зміст формування стратегій розвитку. Економічні пріоритети держав в умовах глобалізації. Система міжнародного регулювання світового господарства. Оцінка стратегій розвитку країн транзитивної економіки. Напрями макрорегіональних інтеграційних об’єднань.
реферат [120,5 K], добавлен 22.11.2014Сутність та еволюція основних моделей економічного розвитку національних економік. Дослідження особливостей формування азійських моделей економічного розвитку. Наслідки інвестиційного буму в Індії. Причина низької конкурентоздатності економік країн Азії.
курсовая работа [224,7 K], добавлен 31.05.2014