Відносини України з країнами Середземномор’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відносини України з країнами Середземномор'я

Лисак В.Ф.

доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики, Маріупольський державний університет (Україна, Маріуполь)

Розглянуто відносини з країнами Середземноморського регіону, як одного з важливих та актуальних напрямків сучасної зовнішньої політики України. Застосувавши наукові методи дослідження, такі як аналіз, узагальнення, систематизація, простежено двосторонні відносини з країнами європейського узбережжя Середземного моря, а саме з Італією та Францією, що має безперечне значення в питанні європейської інтеграції України. На прикладі двосторонніх відносин України з країнами Арабського Магрібу, таких як Алжир і Лівія проаналізовано зовнішньополітичні відносини з Середземноморськими країнами Північної Африки. Узагальнено, що останнім часом активно розвиваються відносини з європейськими Середземноморськими країнами, що є позитивним в просуванні України до європейського простору. Доволі повільно відбувається співробітництво з країнами Північної Африки, яке демонструє зниження товарообігу.

Ключові слова: Середземномор'я, зовнішня політика, євроінтеграція, Італія, Франція, Алжир, Лівія, торгівельно--економічні відносини, політичні відносини.

Метою даної статті є вивчення відносин України з країнами Середземномор'я. Автор вважає за доцільне охарактеризувати двосторонні відносини України з європейськими середземноморськими країнами, як то Італія та Франція. Значний інтерес представляє вивчення сучасних двосторонніх відносин з країнами Магрібу. Одним з актуальних завдань є аналіз торгово-економічного співробітництва між Україною та країнами Середземноморського регіону.

Дана проблематика знайшла висвітлення в працях таких авторів як Є.А. Перепелиця, М.В. Нелін, Л.Ф. Істратій, Л. Чекаленко, В.В. Макух та інші. Зокрема Є. А Перепелиця, Л. Ф. Істратій та М. В. Нелін присвятили свої дослідження зовнішній політиці Італії та двосторонньому українсько-італійському співробітництву [3; 4; 5]. Відносини з Францією проаналізовано в роботах В. М. Василюк, В. Ю. Соколова [7; 8]. Заслуговують на увагу роботи присвячені питанням двостороннього співробітництва України та країн арабського Магрібу у різних сферах політики та економіки, таких авторів як В. В. Макух [6]. Попри важливе значення вищезгаданих праць сьогодні з урахуванням ситуації, що склалася в Україні і так само на міжнародній арені назріла нагальна потреба комплексно проаналізувати сучасний стан відносин України з країнами Середземноморського регіону.

Загалом, Середземноморському регіону належить визначна роль в сучасних міжнародних відносинах. Він є важливим як з точки зору етнічної та релігійної різноманітності, так і в економічному, енергетичному та транспортному аспекті. На сьогоднішній день географічно Середземномор'я визначено як природна країна, яка включає басейн Середземного моря з його островами та прилеглими територіями Європи, Азії та Африки. Однак серединою регіону безперечно є Середземне море, яке омиває береги Іспанії, Франції, Італії, Монако, Мальти та інших країн. Середземним морем проходять важливі шляхи, що поєднують Європу з Африкою, Південною та Східною Азією тощо. З огляду на рівень економічного розвитку та протиріччя між окремими країнами регіону деякі дослідники на сьогоднішній день вводять терміни субрегіональна специфіка та субрегіональна взаємодія.

В Постанові Верховної Ради “Про основні напрями зовнішньої політики України” від 1993 р. було визначено, що інтереси України як морської держави вимагають надання пріоритетного значення активізації її участі у Чорноморському економічному співробітництві, Дунайській комісії та поступового налагодження широких контактів на

Середземноморському напрямі [1]. Очевидно, що для України відносини з країнами Середземномор'я з самого початку мали велике значення.

На сьогоднішній день можна виокремити декілька складових зовнішньополітичної діяльності України на середземноморському напрямі. По-перше, Україна зацікавлена в співробітництві з Північноатлантичним альянсом і Європейським Союзом з метою європейської та євроатлантичної інтеграції. Отож наша держава як активна учасниця міжнародних відносин, бере участь у співробітництві з країнами НАТО у рамках Середземноморського регіону. Україна виділяла свої судна для проведення операції “Активні зусилля” у 2007 та 2008 рр., в період з 10 по 17 листопада 2010 р. для нарощування сил у регіоні [9].

На базі штабу українських ВМС в Севастополі було розгорнуто Контактний пункт, який з 2005 р. здійснював моніторинг цивільного судноплавства в Чорному морі й обмін відкритою інформацією з Регіональним командуванням Об'єднаних військово- морських сил НАТО в Неаполі. У підготовці до дій в Середземному морі свого часу були задіяні екіпажі фрегата “Гетьман Сагайдачний” з вертольотом Ка-27, корветів “Тернопіль” і “Луцьк”, а також оглядові команди зі складу сил спеціального призначення [9].

Слід так само виокремити двосторонні відносини з країнами Середземномор'я, як складову зовнішньополітичної діяльності України. Тут можна виділити значення двосторонніх відносин з європейськими середземноморськими країнами, такими як Франція, Італійська Республіка та Іспанія, що є членами Європейського Союзу. Отже відносини з цими країнами для України являють стратегічну мету, оскільки європейська інтеграція нашої держави представляє одну з найбільш актуальних проблем сучасної зовнішньої та внутрішньої політики. Так само безперечно важливими є відносини України з країнами південного та східного узбережжя Середземного моря, а саме Алжиром, Лівією, Сирією, Йорданією та іншими.

Важливе значення мають політичні, торгівельно-економічні та культурні відносини України та Італії. Сьогодні розпочато співробітництво з енергетичних питань. Італійська Республіка в історії становлення незалежної України неодноразово надавала нашій країні підтримку. Торгово-економічні відносини мають стабільний характер, хоча на сьогоднішній день є певне зниження товарообігу. За даними Держстату України товарообіг між двома країнами у 2014 році зменшився на 10,52% порівняно з 2013 роком [10]. При цьому певне збільшення (на 5,7%) характерно для експорту, щоправда в січні 2015 року експорт з України в Італію порівняно з відповідним періодом 2014 року зменшився на 2%. Імпорт навпаки демонструє послаблення позицій (на 46%). Слід звернути увагу, що серед товарних позицій в експорті переважають чорні метали. У 2014 році (січень) він складав 55,6% в загальній структурі експорту і збільшився порівняно з відповідним періодом 2013 року на 6%. Однак в січні 2015 року в структурі українського експорту чорні метали вже дорівнюють 53,3%. Втім Італія залишається на провідних позиціях в світі серед країн-експортерів чорних металів з України [10].

Другу позицію займають зернові культури. В січні 2015 року експорт зернових в Італію складав 18,7% в загальному експорті України в ІР. Порівняно з попереднім періодом відбулося зростання цієї статті експорту на 6,9% в загальній структурі експорту. Третю позицію в експорті займають жири та олія рослинного та тваринного походження (7,7% в січні 2015 року). Ця стаття в загальному обсязі експорту України в Італію збільшилася понад в три рази порівняно з попереднім періодом 2014 року. Своє значення в загальному експорті до Італії мають добрива, насіння, плоди олійних рослин, сіль, сірка, земля і каміння, вироби з чорних металів, деревина та вироби з неї [11]. При загальному скороченні італійського імпорту в Україну провідне місце в ньому продовжує займати така продукція як реактори ядерні, котли, машини. В січні 2015 року ця продукція складала 17,1% в структурі імпорту і зменшилася на понад 20% до відповідного періоду 2014 року. Показники товарообігу послугами між Україною та Італією у 2014 році порівняно з 2008 роком скоротилися на 14,4%. Відповідно до 2013 року скорочення дорівнює 8,2%. Експорт послуг скоротився на 2,2%, а імпорт на 22,9%. За обсягами інвестицій серед 123 країн-інвесторів

Італійська Республіка посідає 10 місце. Протягом 20072013 років постійно зростала сума італійських інвестицій в економіку України. У 2009 р. вони складали 914 млн. дол. США, а у 2013 р. - 1267,8 млн. дол. США. У 2014 році прямі інвестиції з ІР в економіку України дорівнювали 999,1 млн. дол. США [11].

Так само величезне значення для України мають відносини з Францією, як одною з провідних країн Європейського Союз. Слід звернути увагу, що відносини між двома країнами розпочалися відразу після проголошення незалежності нашої держави (27 грудня 1991 року Франція визнала Україну і з 24 січня 1992 року було встановлено дипломатичні відносини). Співробітництво відбувається як в політичній, торгівельно-економічній, так і в гуманітарно-культурній площині. Свого значення перш за все мають контакти на найвищому рівні. Серед останніх можна згадати відвідування Києва Президентом Франції Ф. Олландом та Канцлером ФРН А. Меркель 5 лютого 2015 року. На рівні зовнішньополітичних відомств Міністр закордонних справ Франції Л. Фабіус 20-21 лютого 2014 року взяв участь у переговорах з врегулювання політичної кризи в Україні. Візит в Україну делегації Комісії у справах Національних зборів Франції 4 липня 2014 року є одною з останніх подій в міжпарламентському співробітництві двох держав. Відбулися зустрічі французьких депутатів з Прем'єр-міністром України, заступником Глави Адміністрації Президента України, Міністром закордонних справ та керівництвом Комітетів та політичних фракцій ВР України [12]. Загалом доволі тісні політичні контакти останнім часом між двома країнами вказують на зацікавленість Франції та її безпосередню участь у налагодженні суспільно- політичної ситуації на Сході України.

Загальний торгівельний обіг між Україною і Францією в січні-лютому 2015 року зменшився порівняно з тотожнім періодом 2014 року. При цьому експорт скоротився на 39%, а імпорт на 27%. Торгово- економічні відносини України та Франції розвиваються загалом доволі динамічно. Протягом 2008-2015 років серед основних товарів експортної групи переважали залишки та відходи харчової промисловості. В загальному експорті цей вид товарів у 2015 році складає 57% [10]. Україна експортує до Франції продукти неорганічної хімії, чорні метали, деревину та вироби з неї, одяг та додаткові речі для нього, трикотажну продукцію, вироби з чорних металів тощо. Серед імпорту з Франції переважає різноманітна хімічна продукція. Своє значення в імпорті має фармацевтична продукція, зернові культури, ефірні олії, насіння і плоди олійних рослин. Загальний товарообіг товарами і послугами між державами поступово збільшувався з 2009 року, продемонструвавши у 2013 році найбільші показники - понад 2700 млн. дол. США. В сфері інвестиційного співробітництва Франція посідає восьме місце серед країн-інвесторів (станом на 01.07.2014 рік). На сьогоднішній день французькі інвестиції в економіку України показують зменшення на 2,8%, що становить 50,5 млн. доларів США, в основному за рахунок зменшення інвестицій у фінансову та страхову діяльність. Загалом, зменшення показників торгівельно-економічного співробітництва між Україною і Францією, напевно, пов'язано з політичною кризою, війною на Сході України та нестабільною ситуацією [13].

Для України з Середземномор'ям пов'язані перспективи політичного та економічного співробітництва, реалізація проектів постачання енергоносіїв. Зокрема важлива роль в цьому контексті належить країнам Союзу арабського Магрібу (Алжиру, Лівії, Мавританії, Марокко, Тунісу).

Основу експорту до Алжиру у 2002-2008 рр. становив експорт чорних металів, поставки сухого молока, рослинної олії. Розвивається експорт електротехнічного обладнання, автомобілів, вимірювальних пристроїв. Алжирський експорт було представлено поставками фосфатів. Основу експорту послуг становили послуги з ремонту, ділові, технічні та професійні послуги. За останніми даними в січні та лютому 2015 року майже 41% в загальному експорті товарів до Алжиру складають чорні метали, на другому місці (29% від загального експорту) зернові культури. Своє значення в експорті до Алжиру мають жири та олія тваринного або рослинного походження. Станом на 01.01.2013 року Алжир займав 46 місце в світі серед країн-експортерів української продукції. З Алжиру в Україну завозять сіль, сірку, землі та каміння. Митна статистика Алжиру класифікує Україну серед основних торгівельних партнерів АНДР. За обсягами постачання товарів - Україна посідає 12 позицію. Домінуючою є торгівля товарами, питома вага якої складала 98,7% загального обсягу торгівлі. Динаміка торгівлі товарами України з Алжиром показує, що загальний товарообіг, починаючи з 2000 року, постійно зростав до 2005 року включно за рахунок його експортної складової, що дозволило у 2005 році перевищити показники цієї торгівлі у порівнянні з 2000 роком більш ніж у 2,5 рази, за цей період обсяг торгівлі товарами сягнув рекордного рубежу за всю історію двосторонніх торговельно-економічних відносин (622 млн. дол. США) [14].

Основною інвестиційно-орієнтованою галуззю АНДР є видобування та експорт енергоносіїв. Стратегія АНДР в цій сфері передбачає прямий вихід на ринки споживачів природного газу. Алжир висловлює зацікавленість у інвестуванні у розвиток інфраструктури транспортування (розвантаження) скрапленого природного газу. Проекти щодо створення та експлуатації газорозвантажувальних терміналів за участю алжирської компанії “Сонатрак” реалізуються на території США, Великобританії, Франції.

Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в рамках національної програми пошуку шляхів диверсифікації поставок природного газу в Україну провела переговори з алжирською компанією “Сонатрак” з питань можливості поставок алжирського скрапленого природного газу. НАК “Нафтогаз України” на постійній основі бере участь у проведенні міжнародних тендерів з отримання ліцензій на розвідку вуглеводнів в АНДР. Компанія отримала документацію на тендер з будівництва південної ділянки трубопроводу в рамках міжнародного проекту “Медгаз”, яким передбачається спорудження газопроводу від узбережжя Алжиру до іспанського міста Альмерія [14].

Питома вага алжирських інвестицій, вкладених в економіку України становить менше 0,02% загального обсягу прямих іноземних інвестицій. Станом на 01.01.2009 року їх загальна сума складала 9 тис. дол. США, які вкладені в 1 спільне підприємство (торгівля транспортними засобами та надання послуг з ремонту), при відсутності українських інвестицій в економіку Алжиру.

Більшу частину торгівельного співробітництва між Україною та Лівією становив український експорт до Лівії, найбільш значними складовими якого були зернові (кукурудза, ячмінь, пшениця) та металопродукція (напівфабрикати з вуглецевої сталі, феросплави). Двосторонній товарообіг у 2009 році складав 195,9 млн. дол. США, що на 57% більше, ніж у 2008 році. При цьому експорт становив 195,6 млн. дол. США (збільшення на 57%), а імпорт - 0,3 млн. дол. США (збільшення в 4 рази). У 2010 році вистежувалася тенденція до незначного зменшення загального обсягу товарообігу між Україною та Лівією. Загалом, згідно з показниками двостороннього товарообігу за період січня-листопада 2010 року, Лівія стала п'ятим найважливішим торговельним партнером України в Африці після Єгипту, Тунісу, Нігерії та Алжиру [14].

Двостороннє торгівельно-економічне співробітництво у період лівійського збройного конфлікту майже не розвивалося. Через це наразі не вдалося реалізувати деякі з раніше планованих проектів, зокрема, щодо започаткування роботи постійно діючої виставки оптового продажу товарів українського виробництва в Лівії, інвестування у лівійські промислові зони. Не було створено українсько- лівійську двосторонню робочу групу з метою розробки програм співробітництва в різних сферах використання ядерної енергії у мирних цілях. Крім того, на території Лівії не проводилися міжнародні тендери, зокрема, на розробку нафтогазових покладів у цій країні [15].

За підсумками 2011 року обсяг торгівлі товарами склав 107,8 млн. дол. США, що на 46,6% або на 93,8 млн. доларів менше ніж показник 2010 року. При цьому обсяги експорту становили 107,6 млн. дол. США (зменшення на 93,8 млн.), а імпорту -211 тис. дол. США (зменшився на 116 тис.). Позитивне для України сальдо двосторонньої торгівлі становило 107, 3 млн. дол. США.

Основними експортними позиціями 2011 року були зернові культури - 92,3% всього експорту товарів до Лівії або 99,3 млн. дол. США та вироби з чорних металів - 6,3% або 6,8 млн. дол. США. Серед основних позицій в експорті скоротилися поставки зернових на 31% та виробів з чорних металів на 69%. Разом з цим, скорочення обсягів поставок відмічається по усіх товарних позиціях експорту. Припинився експорт чорних металів, питома вага яких у 2010 році складала 16%, а також аеронавігаційних та космічних апаратів, питома вага яких у 2010 році складала 0,1%, у 2009 році - 10% всього експорту. Під час збройного конфлікту на території Лівії, розпочатого у 2011 році, торгівельно-економічні відносини між двома країнами перебувають в доволі повільному стані. У 2013-2014 роках основу загального експорту до Лівії становила зернова продукція. Україна ввозила з Лівії засоби наземного транспорту (крім залізничного), взуття, одяг та додаткові речі до нього. У 2014 році імпорт з Лівії був представлений тільки засобами наземного транспорту крім залізничного. В січні-лютому 2015 року український експорт до Лівії складав 23,1 млн. доларів США. При цьому понад 90% загального експорту становить зернова продукція [15].

Таким чином відносини України з країнами Середземноморського регіону представляють одну з актуальних проблем зовнішньої політики України. Європейські країни Середземноморського регіону, такі як Франція та Італія відіграють важливу роль у просуванні України до європейського простору. Двосторонні відносини розвиваються в політичному, торгівельно-економічному напрямку. Франція та Італія приділяють увагу подоланню негативного наслідку суспільно-політичної та економічної кризи в Україні. Останні зустрічі на найвищому і вищому рівнях продемонстрували підтримку нашої держави з боку провідних європейських країн. Торгівельно-економічне співробітництво розвивається стабільно. В основі експорту до європейських країн Середземномор'я переважають чорні метали та продукція сільського господарства. Деяке зниження загального торгівельного обігу у 2014 році в основному пов'язано зі зменшенням імпорту, що є наслідком зменшення покупної можливості населення України. Відносини з країнами південного узбережжя Середземного моря такими як Алжир, Лівія перебувають в повільному стані. Особливо це характерно для двосторонніх відносин України та Лівії. Тим не менше, країни Середземномор'я відіграють свою роль у зовнішньополітичних відносинах нашої держави. Це зокрема доводить поступове розширення торгівельно-економічного співробітництва. В подальшому для України важливо поглиблювати двосторонні відносини в енергетичній сфері, що надасть можливість диверсифікації та залучення альтернативних джерел енергії.

економічний міжнародний середземноморський співробітництво

Список використаних джерел

1. Про Основні напрями зовнішньої політики України Верховна Рада України; Постанова від 02.07.1993 №3360-ХІІ.

2. Істратій Л. Ф. Українсько-італійські відносини (1990 рр. - поч. ХХІ ст.) та їх роль в становленні незалежної держави / Л. Ф. Істратій.

3. Нелін М. В. Зовнішня політика урядів С. Берлусконі (20012011 рр.): дис. канд. політ. наук: 23.00.04 / Чорноморський державний університет імені Петра Могили / М. В. Нелін. - Миколаїв, 2014. - 231 арк.

4. Перепелиця Є. А. Українсько-італійське міждержавне співробітництво в контексті європейської інтеграції (1991-2006 рр.): дис. канд. іст. наук: 07.00.02 / НАН України; Інститут історії України / Є. А. Перепелиця. - К., 2007. - 225 арк.

5. Макух В. В. Україна і країни Магрібу: реалії та перспективи. Актуальні питання двостороннього співробітництва: збірка статей / В. В. Макух. - Одеса: Фенікс, 2010. - 244 с.

Размещено на Allbest.ru