Європейський та євроатлантичний напрями подальшого розвитку системи безпеки в Європі

Серед останніх досліджень і публікацій, присвячених досліджуваній тематиці, автор виділяє наступних вітчизняних авторів: О. Коваль, О. Маначинський. В їх публікаціях були досліджені такі питання, як: деструктивні чинники які загрожують обороноздатності НАТО, роль НАТО в процесі пост конфліктної розбудови Лівії. В статті були використані праці зарубіжних дослідників: Д. Гордієнко, К. Джонса, Л. Тарделлі. Ними були проаналізовані такі важливі питання як: воєнно-політичні блоки та інститути забезпечення євразійської безпеки, особливості ведення розвідувальної діяльності в ЄС, роль НАТО в конфліктах в Афганістані, Іраці, Лівії. Також були використані документи та нормативно-правові акти Європейського Союзу і НАТО.

Метою даної статті - є аналіз специфіки та характерних особливостей європейського та євроатлантичного напрямів подальшого розвитку системи безпеки в Європі.

Ключовими організаціями, які роблять вагомий внесок у подальший розвиток системи безпеки в Європі, на думку автора, - є Європейський Союз і НАТО, які відповідають за комплексну європейську безпеку в європейському та євроатлантичному вимірах відповідно.

В сучасних умовах у новому варіанті Стратегічної концепції повинна бути значно розширена сфера застосування статті 5 Вашингтонського договору 1949 р. за рахунок залучення коаліційного військового потенціалу не тільки для відбиття "військової агресії" проти НАТО, але і в інтересах протидії терористичним і іншим асиметричним загрозам, забезпечення учасникам Організації вільного доступу до енергетичних ресурсів [1].

Відповідно до курсу НАТО на розширення зон її впливу за межі євроатлантичного простору активізується участь блоку у врегулюванні криз та конфліктів у різних регіонах світу. Так, наприклад, 11 травня 2015 р. Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг закликав усі сторони конфлікту в Македонії до стриманості після зіткнень, які відбулись за день до цього. Він звернувся до влади країни з проханням провести розслідування даного інциденту [2]. Цією заявою в черговий раз було підтверджено спрямованість політики Організації Північноатлантичного договору підтримувати безпекову ситуацію в Європі на високому рівні. 5 червня 2015 р під час першої неформальної штабної наради ГМ 8 - ЕНМБ маршал авіації сер К. Гарпер, генеральний директор Міжнародного військового штабу НАТО (DGIMS), і генерал-лейтенант В. Возольсобе, генеральний директор Військового штабу Європейського союзу (DGEUMS) обговорили питання подальшого стратегічного співробітництва, кібернетичної безпеки, сучасних підходів з протидії гібридним війнам та ряд інших [3]. Було зауважено на необхідності продовження діалогу та співробітництва між ЄС та НАТО на підставі спільних цінностей та інтересів. На думку автора, важливість розвитку, розширення та вдосконалення стратегічного безпекового діалогу, в позитивному відношенні, може позначитись на подальшому забезпеченні надійного без пекового клімату в європейському та євроатлантичному просторах.

Важливим питанням на порядку денному НАТО сьогодні постає "українське питання", а саме вирішення конфліктної ситуації на сході нашої держави. Під час засідання Комісії Україна - НАТО 13 травня 2015 р. в м. Анталія (Туреччина) було підтверджено рішучу підтримку врегулюванню конфлікту на сході України дипломатичними засобами і діалогом [4]. Також було зауважено на важливості виконання сторонами конфлікту Мінських домовленостей з метою невійськового врегулювання конфлікту; відзначено важливий внесок ОБСЄ в процес стабілізації ситуації. Виходячи з цього, автор акцентує увагу на тому, що подальше практичне стратегічне співробітництво України з НАТО не тільки допоможе у врегулюванні ситуації на сході, але і сприятиме підвищенню рівня національної безпеки та обороноздатності.

В сучасних умовах військово-політичний курс Європейського Союзу визначається прагненням його керівництва перетворити організацію у світовий центр сили, порівнянний по своєму потенціалу з можливостями США. Виходячи із цього, пріоритетними напрямками діяльності ЄС є зміцнення політичних і економічних основ організації та формування власного потенціалу щодо запобігання і врегулювання конфліктів.

Актуальність питання про взаємодію ЄС і НАТО помітно зросла наприкінці 1990-х років, коли Європейський Союз став перетворюватися в організацію, що проявляє свої глобальні інтереси не тільки в політичній і економічної сферах, але і в сфері безпеки. Основні принципи військово-політичного співробітництва організацій були сформульовані в Декларації НАТО - ЄС про європейську політику в сфері безпеки і оборони в 2002 р. [5]. Це: стратегічне партнерство, неподільність безпеки, спільні консультації, рівність і право на самостійність у прийнятті рішень, повага інтересів усіх членів ЄС і НАТО. Метою такого співробітництва була визначена побудова загальної системи євроатлантичної безпеки на основі досягнення єдиного розуміння виникаючих загроз і вживання погоджених заходів по протидії їм, а також взаємодоповнюючого розвитку військових можливостей обох організацій. Конкретні його напрямки сформульовані в домовленостях "Берлін плюс" в 2003 р., які регламентують порядок доступу Євросоюзу до ресурсів альянсу і визначають варіанти спільної або самостійної діяльності організацій при врегулюванні криз [6].

Корінні зміни, що відбуваються в останні роки в сфері міжнародної безпеки, а також наслідки останньої світової економічної кризи, призвели до необхідності подальшого поглиблення співробітництва євроатлантичних країн на основі об'єднання зусиль і раціонального використання оборонних ресурсів усіх партнерів. У стратегічній концепції НАТО 2010 р. заявлений намір альянсу підсилити стратегічне партнерство з ЄС у дусі повної взаємної відкритості та взаємодоповнюваності, розширити практичну взаємодію по всьому спектру кризового врегулювання, активізувати політичні консультації для обміну оцінками і поглядами та вироблення погоджених рішень [7].

На сьогоднішній день, ЄС і НАТО взаємодіють в сфері нерозповсюдження ЗМЗ і контролю над озброєннями. Вони підтримують Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, однак США, Франція і Великобританія залишаються прихильними збереженню свого стратегічного ядерного потенціалу. При цьому Захід одностайний у необхідності контрольованого скорочення тактичної ядерної зброї (ТЯЗ) до його повного знищення в перспективі. Вони займають консолідовану позицію в боротьбі з тероризмом. Так, у Брюсселі створений розвідувально-аналітичний центр Євросоюзу, у якому функціонують підрозділи збору розвідувальної інформації та відстеження незаконних фінансових потоків, створена база даних по терористах, ведеться інформаційний обмін з відповідними структурами альянсу [8].

У той же час, при всій прихильності партнерів консолідованому співробітництву, вони не можуть подолати труднощі у формуванні загальних цілей і інтересів, створенні інституціональної бази й механізмів прийняття і виконання спільних рішень, що є джерелом істотних розбіжностей у поглядах на подальший розвиток системи міжнародної безпеки.

Військові кампанії в Афганістані, Іраку та Лівії виявили розбіжність інтересів західних країн і нерозуміння цілей цих операцій. Безперервні воєнні дії, здійснювані НАТО для виправдання змісту свого існування, викликають побоювання в багатьох країн ЄС; що проходження у фарватері військової політики Альянсу, практично цілком обумовленої Сполученими Штатами, втягує їх у конфлікти, які відбуваються далеко за межами Європейського регіону й вирішення яких відповідає тільки американським інтересам [9]. От чому європейські країни не завжди згодні з американським підходом наносити превентивні удари по супротивнику і використовувати збройні сили в кризових ситуаціях без резолюції РБ ООН.

Фундаментальною причиною розбіжностей між ЄС і США є різне бачення побудови міжнародної системи безпеки: ЄС - на основі багатостороннього підходу переважно з опорою на мирні переговори по врегулюванню кризових ситуацій, США - на основі уніполярного підходу з можливістю застосування військової сили. Багатосторонній підхід припускає подолання глибокого протиріччя між глобальним характером зростаючих загроз і протидією їм на національному рівні шляхом зміцнення структур глобального управління, які змогли б долати національні обмеження і виробляти ефективні колективні рішення для забезпечення безпеки та стабільності світового розвитку. Із цією метою європейські країни в процесі поглиблення їх інтеграції все більше делегують частину своєї компетенції на наднаціональний рівень Євросоюзу.

Існуючий характер взаємодії між партнерами припускає значну залежність військової політики Євросоюзу від НАТО. Подвійність положення, коли більшість європейських країн, що є одночасно членами двох організацій, планує виділяти ті самі сили і засоби до складу Об'єднаних Збройних Сил НАТО і сил реагування ЄС і одночасно забезпечувати розвиток власного оборонного потенціалу, значно обмежує можливості Євросоюзу стати повноцінним у військовому відношенні глобальним гравцем [10]. Це наочно продемонструвала лівійська криза 2011 року, що виявила нездатність Євросоюзу самостійно проводити масштабні воєнні операції. Хоча Великобританія і Франція претендували на провідну роль у проведенні операції, "непомітне керівництво" здійснювали США які надали свої військово-транспортні літаки і літаки дозаправлення в повітрі, крилаті ракети типу "Томагавк", засоби управління та розвідки [11].

Перспективи розвитку євроатлантичного співробітництва будуть визначатися подальшими змінами військово-політичної обстановки у світі, виникненням нових викликів і загроз міжнародній безпеці, а також вирішенням ключового питання про співвідношення військових можливостей ЄС і США. Західні експерти вважають, що для Євросоюзу в доступній для огляду перспективі не існує загрози військового нападу, тому немає необхідності в створенні самостійної європейської оборони. У цьому випадку, НАТО, як і раніше, буде залишатися гарантом європейської безпеки, а ЄС виступати в якості доповнюючої "м'якої" сили в забезпеченні, в основному, регіональної безпеки.

Можливі варіанти розвитку євроатлантичного партнерства планується реалізовувати при подальшому скороченні військових витрат до 2020 року в Європі на 10-20% і в США приблизно на 15% [12]. Однак на тлі подій навколо України на Заході все голосніше звучать застереження про військову загрозу з боку Росії і у зв'язку із цим про необхідність розширення військових підрозділів НАТО на східних рубежах блоку та про збільшення військових витрат.

При будь-яких варіантах подальшого розвитку євроатлантичного партнерства воно, крім задекларованих цілей, значною мірою буде залишатися спрямованим проти Росії, і для відбивання цієї загрози їй необхідно забезпечувати паритет військових можливостей у протистоянні із Заходом. Таким чином, НАТО і Європейський Союз в перспективі прагнуть відігравати провідну роль в урегулюванні кризових ситуацій, що зачіпають інтереси Заходу, у тому числі з використанням військової сили, як під егідою міжнародних організацій (ООН, РЄ, ОБСЄ), так і самостійно. Підходи керівництва альянсу до перегляду Стратегічної концепції НАТО свідчать про прагнення продовжувати курс, спрямований на нарощування можливостей цієї організації по реагуванню на сучасні загрози європейській безпеці.

Підсумовуючи вищевикладене, автор робить висновок про те, що європейський та євроатлантичний напрями розвитку системи безпеки в Європі - є основними компонентами сучасної архітектури європейської безпеки. Використовуючи механізми, інструменти, засоби і підходи, які базуються на спільних цінностях та інтересах, ЄС та НАТО роблять важливий внесок в забезпечення безпеки на європейському просторі. Адекватно та своєчасно реагуючи на виклики і загрози за рахунок превентивних дій, вони, на колективній основі, вживають необхідних заходів по недопущенню їхнього прояву. Важливим аспектом є взаємодоповнюваність один одного з точки зору боротьби із "м'якими" та "жорсткими" загрозами із використанням, відповідно, "м'якої" сили з боку Європейського Союзу і "жорсткої" з боку НАТО. Це дає можливість в комплексному поєднанні забезпечувати високий рівень безпеки на теренах Європи. Виходячи з цього, тільки на колективній основі, шляхом спільних дій та завдяки єдиному стратегічному курсу ЄС та НАТО зможуть забезпечувати розвиток системи безпеки в Європі.

В подальшому, дослідження даної проблематики надасть можливість більш детально вивчити специфіку та особливості європейського та євроатлантичного напрямів розвитку системи безпеки в Європі. Необхідність наукових розробок в даному напрямі обумовлена високою динамікою зміни сутності безпекових процесів в Європі, а також появою нових викликів і загроз, щодо яких, поки що, не знайдено ефективних засобів протидії. Вивчення і дослідження особливостей вищезазначених напрямів дозволить дати наукове обґрунтування доцільності використання того чи іншого засобу протидії викликам і загрозам європейській безпеці. Матеріали даної статті можуть слугувати основою для подальших розробок в цьому напрямі.

Список використаних джерел

1. Гордиенко Д. Военно-политические блоки и институты обеспечения евразийской безопасности. Формирование новой системы безопасности в Евразии [Электронный ресурс] / Фонд Имперского Возрождения. Исследовательский Аналитический Центр. - Режим доступа: http://fondiv.ru/articles/2/344/. (16.09.2009).

2. НАТО закликає до мирного врегулювання конфлікту в Македонії [Електронний ресурс] / Інформаційне агентство УНІАН. - Режим доступу: http://www.unian.ua/world/1076511-nato- zaklikae-do-mirnogo-vregulyuvannya-konfliktu-v-makedoniji.html (11.05.2015). - Назва з екрану.

3. Directors of the NATO International Military Staff and European Union Military Staff meet to discuss strengthening their strategic partnership [Electronic resource] / Official web-site of North Atlantic Treaty Organization. - Access mode: http://www.nato.int/cps/en/natohq/ news_120464.htm (09.06.2015). - Title from screen.

4. The "NATO - EU Declaration on ESDP". Аgreed on 16 December 2002 [Electronic resource] / Official web-site of North Atlantic Treaty Organization. On-line library. - Access mode: http://www.nato.int/docu/ pr/2002/p02-142e.htm (16.12.2002). - Title from screen.

5. About CSDP - The Berlin Plus Agreement [Electronic resource] / Official web-site of European Union. - Access mode: http://www.eeas. europa.eu/csdp/about-csdp/berlin/index_en.htm. - Title from screen.

6. Active Engagement, Modern Defence. Strategic Concept for the Defence and Security of the Members of the North Atlantic Treaty Organisation adopted by Heads of State and Government in Lisbon [Electronic resource] / Official web-site of North Atlantic Treaty Organization. - Access mode: http://www.nato.int/cps/en/natolive/ official_texts_68580.htm (19.11.2010). - Title from screen.

7. Jones Ch. Secrecy reigns at the EU's Intelligence Analysis Centre [Electronic resource] / Statewatch journal. - Vol.22. - №4. - January 2013. - Access mode: http://www.statewatch.org/analyses/no-223-eu- intcen.pdf. - Title from screen.

8. Tardelli L. Obama's Interventions: Afghanistan, Iraq, Libya [Electronic resource] / The London School of Economics and Political Science. - Access mode: http://www.lse.ac.uk/IDEAS/publications/ reports/pdf/SR009/tardelli.pdf. (29.11.2011). - Title from screen.

9. Командування об'єднаних збройних сил НАТО з питань трансформації [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Організації Північноатлантичного договору. - Режим доступу: http://www.nato.int/cps/uk/natolive/topics_52092.htm (30.11.2011). - Назва з екрану.

10. Маначинский А. Ливия и декаддификация страны [Электронный ресурс] / Дискуссионный клуб "Саммит". - Режим доступа: http://dc-summit.info/temy/bezopasnost/1740-livija-i-dekaddafikacija-strany.html (08.08.2011). - Название с экрана.

11. Коваль О. Криза загрожує обороноздатності країн НАТО [Електронний ресурс] / "Дзеркало тижня". - Режим доступу: http:// gazeta.dt.ua/POLITICS/kriza_zagrozhue_oboronozdatnosti_krayin_ nato.html (10.08.2012). - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru