Система показників розвитку міжнародної торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система показників розвитку міжнародної торгівлі



Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна розділити на сім груп, які представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Показники розвитку міжнародної торгівлі

Назва групи показників	Показники
Обсягові (абсолютні)	Експорт (реекспорт)
	Імпорт (реімпорт)
	Зовнішньоторговельний обіг
	Генеральна торгівля
	Спеціальна торгівля (експорт та імпорт)
	Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі
Результуючі	Сальдо торговельного балансу
	Сальдо балансу послуг
	Сальдо балансу поточних операцій
	Індекс стану балансу
	Індекс «умови торгівлі»
	Індекс концентрації експорту
	Коефіцієнт імпортної залежності країни
	Індекс чистої торгівлі
Структурні	Товарна структура експорту
	Товарна структура імпорту
	Індекс диверсифікації експорту
	Регіональні структури експорту та імпорту
	Індекс географічної концентрації (експорту, імпорту)
Інтенсивності	Обсяг експорту та імпорту на душу населення
	Експортна квота
	Імпортна квота
	Зовнішньоекономічна квота
	Інтенсивність і рівень внутрішньогалузевого обміну
Ефективності	Макроекономічні
	Зовнішньоторговельної операції
Динаміки
Зіставлення

Деякі показники, наприклад індекси концентрації експорту та диверсифікації експорту, використовуються тільки в міжнародних порівняннях, інші -- для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та регіональна структури торгівлі і т.д.). Велика кількість показників може бути використана для оцінки та аналізу розвитку зовнішньої торгівлі фірми.

Основою системи показників розвитку міжнародної торгівлі є група обсягових індикаторів, до складу якої входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівля, спеціальна торгівля та фізичний обсяг торгівлі.[1]

Експорт (від. лат. exportare -- вивозити) -- вивезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг і пра на результати інтелектуальної діяльності. Як експорт може зараховуватись продаж товарів і послуг іноземним особам, фірмам, організаціям та спільним підприємствам без вивезення їх за кордон.[5]

Обсяги вивезення товарів, робіт, послуг і результатів діяльності характеризує показник «експорт», який розраховується у вартісних одиницях за певний період, як правило, експорт може вимірюватися і натуральними одиницями, коли йдеться про однорідні, порівнянні товари (вугілля, нафта, газ тощо).[9]

За визначенням статистичної комісії ООН, експорт -- це вивезення з країни товарів:

вироблених, вирощених або добутих у країні;

раніше ввезених з-за кордону та перероблених на митній території;

перероблених під митним контролем.

За визначенням статистичної комісії ООН, реекспорт -- це вивезення (експорт) товарів:

раніше ввезених, але не перероблених у країні (з міжнародних товарних аукціонів, товарних бірж, консигнаційних складів тощо);

з територій вільних зон;

з приписних складів.[8]

Таким чином, реекспортні операції обліковуються митною статистикою як експортні, а обсяг реекспорту входить до складу експорту товарів.

Найбільшими країнами - експортерами товарів і послуг на світовому ринку в останнє десятиріччя є Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Нідерланди та Бельгія, питома вага яких у світовому експорті перевищує 50 %. [4]

Імпорт (від лат. importare -- ввозити) -- ввезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення. Цей процес характеризує показник «імпорт», який розраховується у вартісних одиницях за певний період, найчастіше, за рік. Обсяги імпорту однорідних, порівняних товарів можуть розраховуватись у кількісних, одиницях (цукор, пшениця, цемент тощо).

Уряд кожної країни встановлює кордони митної території, а також вирішує питання щодо виокремлення з неї вільних зон, які не підлягають митному контролю.[2, с. 165]

За визначенням статистичної комісії ООН, імпорт -- це ввезення до країни товарів іноземного походження з країни-виробника або країни-посередника з метою:

кінцевого споживання;

переробки для вивезення або для кінцевого споживання;

для переробки під митним контролем;

з територій вільних зон і приписних складів.

Реімпорт -- ввезення товарів, раніше вивезених, але не перероблених.

Згідно з торговельною традицією, країною експорту вважається країна призначення товару, а країною імпорту -- країна походження товару.

Країною походження товарів може бути:

країна виробництва;

країна відвантаження;

країна продажу.

Країною призначення товарів може бути:

країна споживання;

країна поставки;

країна купівлі.[7]

Статистична комісія ООН рекомендує при обліку країн-контрагентів користуватися методом «країна виробництва -- країна споживання», а якщо це неможливо, то методом «відвантаження -- поставка». Ця концепція ґрунтується на тому, що абсолютна більшість вантажів у міжнародній торгівлі відвантажується з тих країн, де вони виробляються, до тих, де вони споживатимуться.

Використання методу «країна виробництва -- країна споживання» дозволяє виявляти та аналізувати спеціалізацію країн на виробництві та споживанні певних товарів і товарних груп. Країна-виробник - та, де товар виробляється або суттєво переробляється, але при великій кількості країн, що беруть участь у виробництві продукту, країною виробництва вважається країна кінцевої (останньої) переробки продукту; за часткової участі країн -- країна, що внесла найбільшу частку у вартість продукту. Країною-споживачем є та, де продукт споживається відповідно до його споживацьких властивостей.[6]

Під країною поставки (відвантаження) розуміється перша країна, до якої товар було відвантажено, навіть якщо під час транспортування мали місце перевантаження товару, його складування, перефасування, пересортування, але без здійснення комерційних угод стосовно до цих товарів.

За прямої торгівлі країна походження може бути одночасно країною виробництва, продажу та відвантаження, а країна призначення -- країною купівлі, поставки та споживання. При складних посередницьких схемах країною походження є країна продажу, а країною призначення -- країна купівлі. При цьому товар може багаторазово перепродаватися.

Кожна країна має фізичну територію, розмір якої і кордони фіксуються у відповідних міжнародних документах, а також митну територію, на якій контроль за ввезенням товарів здійснює єдина державна митна установа. Проте існують випадки незбігу митної території з територією власне країни:

у разі утворення між двома або більше країнами митного союзу (зони), тобто міждержавного формування, в межах якого значно знижені тарифи на пересування товарів і встановлено спільний митний тариф, що забезпечує однакові для всіх членів утвореної зони умови прийому товарів з інших держав;

у випадках, коли встановлення митного контролю на прикордонній території є неможливим або незручним через географічні причини;

за існування в країні вільних зон.

Уряд кожної країни встановлює кордони митної території, а також вирішує питання щодо виокремлення з неї вільних зон, які не підлягають митному контролю.[6]

Митний контроль -- це процес здійснення митними органами необхідних дій, спрямованих на дотримання учасниками зовнішньоторговельної діяльності встановлених законів і правил, які регулюють порядок ввезення, вивезення або транзиту вантажів, транспортних засобів, валюти та валютних цінностей.

Вільною зоною вважається будь-яка спеціальна зона (морський порт, аеропорт, склад тощо), теоретично винесена за межі митної території держави. Вільні зони відомі ще під назвами «порто-франко», «вільні склади», «вільні порти», «зони вільної торгівлі» та «зони міжнародної торгівлі». На сьогодні в світі нараховується приблизно 300 вільних зон, у т. ч. в США понад 150, хоча американські фахівці і зазначають, що останнім часом у зв'язку із зменшенням тарифів кількість вільних зон та їх значення помітно знизилися.[4]

Кожна вільна зона діє на підставі статуту, що затверджений відповідними державними органами і передбачає механізм дії зони, перелік конкретних дозволених операцій з товарами, права та обов'язки імпортерів та експортерів. Загалом усі операції на території вільних зон можна поділити на три групи:

операції зі стимулювання національного виробництва, особливо експортного, що здійснюються шляхом надання пільг при імпортуванні

операції зі стимулювання реекспорту, що ґрунтуються на дозволі національним фірмам імпортувати основні частини, агрегати, складові продукції, а кінцевий продукт виробляти на території вільної зони з подальшим його експортом без сплати мита і податків;

операції з поліпшення задоволення потреб внутрішнього ринку (у вільній зоні товар може бути вироблений, зібраний, перевірений, полагоджений, відібраний, перепакований, очищений, змішаний, оброблений, відкладений тощо).[3]

Відсутністю ввізного мита і податків, а також можливістю здійснення ряду операцій на території вільних зон широко користуються азіатські компанії, які при експортуванні товару до певної країни повністю використовують можливості вільних зон щодо дешевого ввезення комплектуючих та збірки на місці готового виробу. Здійснення зовнішньоторговельних операцій через вільні зони дає певні переваги в економії накладних витрат як експортерам, так й імпортерам. Крім використання механізму реекспорту» імпортер чи експортер може відремонтувати пошкоджений товар, перемаркувати його, а імпортер має змогу оглянути товар, провести випробування (заміри), отримати необхідні зразки, підготувати товар для продажу в роздрібній мережі. Спільним для обліку обсягів експорту та імпорту є те, що у вартість товарного як експорту, так і імпорту, як правило, входять: вартість поставок комплектного обладнання та матеріалів, включаючи вартість технічних послуг; вартість прокату за кордоном теле- та кінофільмів; ліцензійні відрахування та деякі інші послуги.

До складу товарного експорту та імпорту не включаються:

поставки, що здійснюються на безоплатній основі (гуманітарна допомога, дари тощо);

товари, що поставляються в рахунок внесків до фонду технічної допомоги ООН та інших міжнародних економічних організацій;

вартість транзитних товарів;- особистий багаж фізичних осіб та посилки приватного характеру.

Зовнішньоторговельний обіг -- сума вартості експорту і імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому та розраховується за такою формулою:

,

де ЗТО - зовнішньоторговельний обіг;

Е - обсяг експорту (у вартісних одиницях);

I - обсяг імпорту (у вартісних одиницях).[3, с. 61]

Світовий товарообіг -- сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість світового експорту завжди менша (приблизно на 3--6 %) за вартість імпорту на суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють експорт за цінами ФОБ, а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІФ (FOB < GIF).

Генеральна (загальна) торгівля -- прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів, розраховується за такою формулою:



,

де ГТ- генеральна (загальна) торгівля;

Е - вартість експорту;

I - вартість імпорту;

Т - вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.[2, с. 163]

Спеціальна торгівля -- експорт та імпорт, зумовлені існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:

спеціальної системи обліку для деяких видів товарів;

загальної системи, що застосовується до всіх товарів.

Спеціальний експорт включає: національний експорт, вивезення товарів після переробки під митним контролем, націоналізовані товари.

Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.

Спеціальний імпорт включає:

товари, ввезені для внутрішнього споживання або переробки; товари, ввезені для переробки під митним контролем;

товари, ввезені для переробки на приписних митних складах. Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що знаходяться на приписних складах.[1, с. 64]

Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі -- оцінка експорту або імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило, року) для отримання інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін.

Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:

I ф.о - індекс фізичного обсягу;

p - ціна товару в базисному періоді;

- кількість товару в періоді, що вивчається;

- кількість товару в базисному періоді.[2, с. 175]

Результуючі показники, до яких належать сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо балансу поточних операцій, індекси стану платіжного балансу, індекс «умови торгівлі», індекс концентрації експорту, коефіцієнт імпортної залежності країни, у сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі.

Розрахунковий баланс -- це співвідношення вимог і зобов'язань даної країни щодо інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходження платежів. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог і зобов'язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватись для оцінки результативності, збалансованості міжнародних економічних, в т. ч. торговельних відносин. Цю функцію виконує платіжний баланс.

Платіжний баланс -- це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць).

За методологією Міжнародного Валютного Фонду, платіжний баланс -- це систематичний перелік усіх економічних операцій, що були здійснені за певний проміжок часу між резидентами даної країни та нерезидентами (резидентами всіх інших країн світу).

Сальдо (від італ. saldo -- розрахунок, залишок) -- різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

Сальдо балансу поточних операцій розраховується за формулою:

де - сальдо балансу поточних операцій;

- надходження за статтями балансу поточних операцій;

- платежі за статтями балансу поточних операцій.

Сальдо, розраховані за даними статей балансу поточних операцій, показують результат зовнішньоторговельних операцій (перевищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом.[3, с. 71]

Індекс «умови торгівлі» -- відношення експортних цін країни до її імпортних цін.

Якщо індекс розраховується щодо великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується індекс експортних цін (в одиницях національної або іншої валюти):

Остаточно індекс «умови торгівлі» розраховується як співвідношення двох індексів:

- індекс «умови торгівлі»;

- індекс експортних цін (в одиницях національної або іншої валюти);

- індекс імпортних цін.

Індекс «умови торгівлі» дає важливу інформацію для оцінки змін у зовнішній торгівлі країн, але використовувати його доцільно тільки в сукупності з даними щодо обсягів торгівлі та причин коливання (зменшення або збільшення) експортних та імпортних цін.[2, с. 186]

Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) -- застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією ООН), він розраховується за формулою:



- індекс концентрації експорту країни (j -- індекс країни);

239 - кількість видів продукції за класифікацією ООН;

i - індекс товару (від 1 до 239);

- вартість експортованих товарів країною. [1, с. 35]

Коефіцієнт імпортної залежності країни -- відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або через причини економічного та політичного характеру.

Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість.

Індекс диверсифікації експорту -- це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей У структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула:



- індекс диверсифікації експорту країни;

- частка товару в загальному експорті країни у';

- частка товару в загальному світовому експорті.

Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу.

Недоліком даного показника є його значна залежність від кон'юнктури світових товарних ринків і насамперед від коливання цін на сировину. Навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни.[2, с. 189]

Показники інтенсивності міжнародної торгівлі. У світовій практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

Обсяг експорту розраховується за формулою:

де - експорт на душу населення;

Е - вартість національного експорту за рік;

Ч - чисельність населення країни на відповідний рік.

Обсяг імпорту розраховується за формулою:



де - імпорт на душу населення;

Ч - чисельність населення країни на відповідний рік;

І - вартість національного імпорту за рік.

Обсяг зовнішньоторговельного обігу на душу населення розраховується за формулою:

де - зовнішньоторговельний обіг на душу населення;

ЗТО - зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);

Ч - чисельність населення країни на відповідний рік.[3, с. 70]

Експортна квота. У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Розраховується за формулою:

де - квота експортна;

Е - річний обсяг експорту країни;

ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Використовуючи дані щодо експортної квоти країни в аналітичних цілях, слід брати до уваги такі закономірності:

- за стабільних (нормальних) умов відтворення експортна квота для кожної конкретної країни протягом певного історичного періоду зберігається більш-менш постійною;

- експортна квота тим більша, чим вище розвинуті виробничі сили країни;

- у великих країнах експортна квота, як правило, менша, ніж у малих;

- за відносно однакового рівня розвитку виробничих сил експортна квота тим більша, чим менший економічний потенціал країни;

- експортна квота країни тим вища, чим розвинутіші її виробничі сили, чим більше в її галузевій структурі виробництв з поглибленим технологічним розподілом праці, чим меншим є її економічний потенціал та забезпеченість власними природними ресурсами.[2, с. 187]

Імпортна квота як частка імпорту у валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг. Розраховується за формулою:

де - квота імпортна;

І - обсяг імпорту країни за певний рік;

ВВП - валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.[1, с. 39]

Показники економічної ефективності експорту та імпорту. Розрахунок економічної ефективності провадиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Макроекономічні показники ефективності зовнішньої торгівлі.

Макроекономічний показник ефективності зовнішньоторговельного обігу розраховується за формулою:



де - ефективність зовнішньоторговельного обігу;

- економія витрат у результаті імпорту;

- національні витрати на експорт.

Макроекономічний показник ефективності експорту розраховується за формулою:

де - ефективність національного експорту;

- валютна виручка від експорту товарів і послуг;

- національні витрати на експорт.[2, с. 189]

Макроекономічний показник ефективності імпорту розраховується за формулою:

де - ефективність національного імпорту;

- економія витрат у результаті імпорту;

- валютні витрати на імпорт.

Сферою застосування цих макроекономічних показників є тільки аналітичні макроекономічні розрахунки з метою розробки та обґрунтування можливих варіантів торговельно-політичних заходів, спрямованих на реалізацію державних інтересів у розвитку зовнішньоторговельної діяльності країни.

Показники ефективності зовнішньоторговельної операції, їх доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період. [3, с. 73]

Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі -- це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років, рік по місяцях тощо).

Показники зіставлення -- це будь-який з розглянутих вище показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).[2, с. 206]



Список використаних джерел

диверсифікація експорт генеральний торгівля

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учебное пособие. М.: 2003.- 322 с.

2. Аристов Г.Б. Оптовая торговля на Западе // Экономика и жизнь. 1999. № 32. (2).

3. Дахно І.І., Бовтрук Ю.А. Міжнародна економіка. -- К.: МАУП, 2002.

4. Ефективна економіка. www.economy.nayka.com.uа.

5. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. - М.: Междунар. отношения, 2000.

6. Мировая экономика: Учебник / Под ред. А.С. Булатова. -- М., 2003.

7. Румянцев А.П., Климко Н.Г., Міжнародна економіка: - К.: Знання прес, 2003. - 447 с.

8. Слепов В.А., Гордиенко В.И. Международные торговые расчеты: Учеб. пособие. - М.: ФБК-ПРЕСС, 2005.

9. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник.-- М., Инфра-М, 2000.

10. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 488 с.

Размещено на Allbest.ru