Види зовнішньоекономічних договорів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Складання зовнішньоекономічних договорів

2. Регулювання зовнішньоекономічних договорів

3. Вимоги та форми зовнішньоекономічних договорів

4. Класифікація зовнішньоекономічних договорів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Розвиток економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі потребує запровадження правового регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Законодавчим підґрунтям такого регулювання є Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ, яким визначаються основні вимоги до її здійснення, в тому числі й ті, що стосуються ведення, контролю та використання договорів (контрактів), як форми правової реалізації зовнішньоекономічних відносин.

Так, ст. 1 цього Закону встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (суб'єктів ЗЕД) та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Як правило, у випадках, що не передбачають обмежень, заборон чи застережень, встановлених законами або міжнародними договорами України:

-- такий договір (контракт) укладається суб'єктом ЗЕД або його представником у простій письмовій формі;

-- повноваження представника може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, а дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта ЗЕД суб'єктом ЗЕД України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта ЗЕД;

-- для підписання договору (контракту) не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації;

-- при складанні договору (контракту) суб'єкти ЗЕД мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій.

Якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) не відповідає вимогам законів або міжнародних договорів України, його може бути визнано недійсним у судовому порядку.

1. Складання зовнішньоекономічних договорів

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР СКЛАДАЄТЬСЯ, ЯК ПРАВИЛО, З НАСТУПНИХ РОЗДІЛІВ:

· преамбула;

· предмет контракту;

· базисні умови й терміни поставки;

· умови платежів (розрахунків);

· умови здачі - приймання товарів;

· пакування й маркування;

· форс-мажорні обставини;

· санкції і рекламації;

· арбітраж;

· термін дії контракту.

ПРЕАМБУЛА

Складання контракту починається із зазначення місця й дати його підписання, а також сторін, що його уклали. Місце підписання контракту набуває юридичного значення, якщо в тексті не вказано, право якої країни застосовується при розгляді спору. У цьому випадку саме місце укладання договору (підписання контракту) вказує на дане право. Назване в тексті контракту місце його укладання не обов'язково повинний відповідати фактичному. Сторони можуть укласти договір і підписати контракт в одній країні, але в самому тексті контракту вказати, за взаємною згодою, іншу країну. Найменування сторін у контракті повинне бути точним (тим, під яким вони офіційно зареєстровані) і розгорнутим (без абревіатур). Тут також визначається статус сторін як контрагентів: Продавець і Покупець - у договорах купівлі-продажу й товарообміну (Замовник і Виконавець - у договорі на переробку давальницької сировини, Комітент і Комісіонер - у договорі комісії, Довіритель і Повірник у договорі доручення, Консигнант і Консигнатор - у договорі консигнації і т.д.)

ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ

Предмет контракту - це, простіше кажучи, те, про що контракт. Предметом контракту зазвичай є товар, який продавець (одна сторона) зобов'язується передати у власність покупця (іншої сторони), а покупець відповідно, прийняти товар й оплатити його вартість.

У даному розділі контракту необхідно вказати, який товар конкретно продається й купується. Якщо товар складно описати в самому контракті або його предметом є різноманітний асортименти товарів, то можна зіслатися на відповідний додаток, де приводяться якісні й інші характеристики товару.

БАЗИСНІ УМОВИ Й ТЕРМІНИ ПОСТАВКИ

У цій статті зовнішньоекономічного контракту сторони повинні вибрати й зафіксувати умови поставки товару. При цьому слід керуватися Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс.

УМОВИ ПЛАТЕЖІВ (РОЗРАХУНКІВ)

Ця стаття контракту визначає спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків, а також гарантій виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті контракту вказуються: умови банківського переведення до (авансового платежу) або після відвантаження товару, або умови документарного акредитива або інкасо (з гарантією).

УМОВИ ЗДАЧІ - ПРИЙМАННЯ ТОВАРІВ

У цьому пункті контракту визначаються строки й місце фактичної передачі товарів. Місце приймання-передачі товару обумовлене умовами поставки, прийнятим сторонами контракту. Приймання - здача проводиться по кількості - згідно товаросупровідних документів, а по якості - відповідно до документів, що засвідчують якість товару.

ПАКУВАННЯ Й МАРКУВАННЯ

Цей розділ містить відомості про пакування товару (ящики, мішки, контейнери й ін.), нанесене на нього відповідне маркування (найменування продавця й покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування й транспортування й ін.), а при необхідності - також про умови повернення пакування відправнику.

ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ

Цей розділ містить дані про те, у яких випадках умови контракту можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади й ін.). При цьому сторони звільняються від відповідальності на термін дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання контракту частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Термін дії форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловою палатою відповідної країни.

САНКЦІЇ І РЕКЛАМАЦІЇ

У даному розділі встановлюється порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним з контрагентів своїх зобов'язань. При цьому повинні бути чітко визначені розміри штрафних санкцій, строки виплати штрафів, строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін контракту при цьому, способи врегулювання рекламацій.

АРБІТРАЖ

У цьому розділі вказується місце арбітражного суду, повна його назва, країна й матеріальне право, яке буде застосовуватися при розгляді спорів, і обумовлені випадки, при яких сторони можуть звернутися до суду.

ТЕРМІН ДІЇ КОНТРАКТУ

Набрання контрактом чинності залежить від бажання сторін, що підписали його. Однак українська практика зовнішньої торгівлі знає безліч адміністративних обмежень, що накладають на зовнішньоторговельний обіг державними органами. Це ліцензування, експортний контроль, обов'язкова сертифікація імпорту та ін. На момент підписання контракту в його української сторони може й не бути повної впевненості в успішному подоланні адміністративних бар'єрів. Тому доцільно відстрочити набрання контрактом чинності до одержання позитивного розв'язку компетентних державних органів у тих випадках, коли це потрібно.

2. Регулювання зовнішньоекономічних договорів

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. Компетенція Верховної Ради України в галузі державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю визначається Конституцією України, Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншими законами України. Перш за все це прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України і т. ін.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються Конституцією України, законами України "Про Кабінет Міністрів України", "Про зовнішньоекономічну діяльність". Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України; здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах; приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України; проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах, здійснює інші функції відповідно до своєї компетенції.

Головною ланкою в системі державного управління зовнішньоекономічною діяльністю є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України1, на яке покладено забезпечення проведення єдиної зовнішньоекономічної політики в цій сфері. Окремі сфери зовнішньоекономічної діяльності регулюють Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство іноземних справ, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

2. Органами місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю (органи місцевого самоврядування, територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України).

3. Недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів.

4. Самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними (ст. 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

5. Міжнародними організаціями, які здійснюють регулювання різноманітних аспектів взаємовідносин учасників зовнішньоекономічної діяльності із різних країн. Серед них можна виділити такі, як: Міжнародна торгова палата (МТП), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародний банк економічного співробітництва (МБЕС), Міжнародний інвестиційний банк (МІБ), Морська міжнародна організація (ІМО), Світова організація торгівлі (СОТ), Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО), Система електронної передачі інформації з міжнародних розрахунків (СВІФТ), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), Організація ООН із промислового розвитку (ЮНІДО), Європейське агентство по координації наукових досліджень (Еврика) та ін.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: 1) законів України; 2) передбачених у законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; 3) економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; 4) рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; 5) угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та які не суперечать законам України.

3. Вимоги та форми зовнішньоекономічних договорів

До умов, які обов'язково повинні бути передбачені в договорі (контракті) та становлять основу додержання його форми, належать:

-- назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;

-- преамбула, в якій зазначається повне найменування сторін договору (контракту), а також найменування документів, якими вони керуються (установчі документи тощо);

-- предмет договору (контракту), в якому визначається який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. За потреби більш детальної характеристики або номенклатури товарів її зазначення допускається у додатку (специфікації), який є невід'ємною частиною договору (контракту);

-- кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг) передбачають визначення загальної кількості та одиниць вимірювання товару та його якісні характеристики, а при виконання робіт (надання послуг) - конкретні їх обсяги та термін виконання;

-- базисні умови постачання товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг) передбачають визначення виду транспорту та обов'язків сторін щодо постачання товару відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, а також конкретний строк його постачання (умови та строки виконаних робіт (послуг);

-- ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці вимірювання товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), а також валюта контракту. При постачаннях товарів різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки та можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору;

-- умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань;

-- умови приймання-здавання товару (робіт, послуг) визначають строки та місце фактичного передання товару, перелік товаросупровідних документів, у тому числі тих, що засвідчують якість товару;

-- упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та ін.), а за необхідності також умови її повернення.

-- форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про випадки, при яких умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та ін.). Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торговельно-промисловою палатою відповідної країни.

-- санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок і терміни застосування, а також чіткі розміри штрафних санкцій і відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

-- урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом.

-- місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передання технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

4. Класифікація зовнішньоекономічних договорів

Класифікацію зовнішньоекономічних договорів можна здійснити за різними критеріями залежно від цілей, які при цьому ставляться. Наприклад, за кількістю сторін, які беруть участь при укладанні договору (одно- та багатосторонні договори). Також залежно від послідовності досягнення цілей договори можна поділити на попередні та основні. За попереднім договором (як правило, протоколом про намір) сторони зобов'язуються у певний строк укласти в майбутньому основний договір. Договори можуть бути безстроковими та з визначеним терміном дії.

Залежно від наслідків укладання зовнішньоекономічні договори можна поділити на такі групи, за видами зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти ЗЕД відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність":

-- договори про передання майна у власність (експорт та імпорт товарів, товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності та ін.);

-- договори про передачу майна у тимчасове користування (орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності - лізинг, рейтинг тощо);

-- договори про надання послуг та виконання робіт (надання суб'єктами ЗЕД України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, зокрема: виробничих, транспортно- експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання зазначених вище послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності та ін.);

-- договори про сумісну діяльність (інвестиційні угоди, угоди про співробітництво та ін.);

-- посередницькі договори (відповідно до зовнішньоекономічних операцій, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.);

-- інші види договорів відповідно до зовнішньоекономічної діяльності, не забороненої прямо і у виключній формі законами України.

Договори купівлі-продажу

Договори купівлі-продажу становлять більшість договорів у зовнішній торгівлі. За цим договором продавець зобов'язується поставити товар, надати документи, що стосуються товару, та передати право власності на нього відповідно до умов зовнішньоекономічного договору, а покупець - сплатити вартість товару та прийняти постачання товару відповідно до вимог контракту.

У контракті купівлі-продажу неодмінною умовою є перехід права власності на товар від продавця (експортера) до покупця (імпортера). У цьому полягає основна відмінність договору купівлі-продажу від всіх інших договорів.

Договори зустрічної торгівлі

Зустрічна торгівля - сукупність комерційних угод, які передбачають поряд із закупівлею товарів зустрічне постачання певних товарів для досягнення балансу експортно-імпортних операцій.

У міжнародній практиці зустрічна торгівля застосовується у таких формах:

-- бартерні (товарообмінні) угоди;

-- зустрічна закупівля;

-- зворотна закупівля;

-- компенсаційне узгодження.

Бартерна (товарообмінна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених договором між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним контрагентом, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, неопосередкований рухом коштів.

У бартерному договорі зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют (євро, долар США, фунт стерлінгів тощо).

Договори на виконання та надання послуг.

За договором на виконання робіт одна сторона зобов' язується виконати на свій ризик певну роботу за замовленням іншої сторони (замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. До таких договорів належать договори підряду, на виконання проектних і розвідувальних робіт, на переробку давальницької сировини тощо.

Орендні договори.

Договорами на оренду оформлюються відносини майнового найму, за якими орендодавець однієї країни передає орендарю з іншої країни майно в тимчасове користування за узгоджену плату.

У міжнародній практиці застосовуються угоди:

-- рейтинг - короткотермінової оренди;

-- хайринг - середньотермінової оренди;

-- лізинг - довготермінової оренди.

Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосСуб'єктами лізингу можуть бути:

-- лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності (у тому числі банківська або небанківська фінансова установа), який дає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

-- лізингоотримувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

-- продавець лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

торонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Договори на спільну інвестиційну діяльність.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями є: кошти, цільові банківські вклади, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст ма- теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Різновидом інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу (випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, прогресивні міжгалузеві структурні зрушення та ін.).

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Торгово-посередницькі договори.

До торгово-посередницьких договорів належать угоди, що опосередковують юридичні послуги з проведення зовнішньоекономічних операцій. Основним критерієм віднесення комерційної операції до посередницької є відсутність переходу до посередника права власності на товар.

Посередницькі операції регулюються нормами торговельного і цивільного права. Цивільний кодекс України передбачає два види представництва:

-- доручення, оформлене договором доручення;

-- комісія, оформлена договором комісії.

Співпрацюючи із закордонним посередником, українські підприємства використовують такі види договорів:

-- консигнаційні;

-- агентські;

-- дилерські;

-- дистриб'юторські;

-- про франшизу;

-- про факторинг та ін.

Зовнішньоторговельні угоди за договорами доручення та комісії (консигнації). При укладенні зовнішньоторговельних угод за участю українських посередників слід мати на увазі, що цивільне законодавство України передбачає можливість реалізації таких угод із використанням посередницьких послуг на основі договорів доручення та договорів комісії.

Висновок

зовнішньоекономічний договір україна

Робимо висновок, що зовнішньоекономічні договори це - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Вони складаються з:

· преамбула;

· предмет контракту;

· базисні умови й терміни поставки;

· умови платежів (розрахунків);

· умови здачі - приймання товарів;

· пакування й маркування;

· форс-мажорні обставини;

· санкції і рекламації;

· арбітраж;

· термін дії контракту.

Регулюються зовнішньоекономічні договори найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. Компетенція Верховної Ради України в галузі державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю визначається Конституцією України, Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншими законами України. Перш за все це прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України

За класифікаціею поділяються на:

· Договори купівлі-продажу

· Договори зустрічної торгівлі

· Договори на виконання та надання послуг.

· Орендні договори.

· Договори на спільну інвестиційну діяльність.

· Торгово-посередницькі договори.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ. Із внесеними змінами від 12.07.2016.

2. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навчальний посібник /Під ред. А.І.Кредісова.-К.: ВІРА-Р,1998.- 447 с.

3. Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року за № 436-IV зі змінами та доповненнями в останній чинній редакції від 01.08.2016.

4. Грибельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К., 1996

5. Новіков А.П. Державне регулювання торгівлі //Діловий вісник-1996.-№11.- с. 18-19.

6. Терещенко С., Бахтіна І.Цінова політика контракту // Внешнеэкономическая деятельность.-2000.-№35-38.- с. 9-11.

Размещено на Allbest.ru