Міжнародний валютний фонд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний валютний фонд

Необхідною умовою ефективного економічного розвитку України є її тісна взаємодія з глобальними регулятивними інститутами, найважливішими з яких є Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Всесвітній банк (ВБ).

Насамперед інтеграція України у світовий економічний простір пов'язана з керованою державою трансформацією торговельного режиму на засадах СОТ. Україна почала процес приєднання до системи ГАТТ/СОТ у 1994 році, а з травня 2008 року є членом СОТ. Вміле використання переваг членства України в СОТ сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українських товарів, послуг, підприємств на зарубіжних ринках через застосування справедливих правил гри, сприятиме внутрішньому структурному оновленню.

Слід зазначити, що в сучасних умовах поки що Україні не вдається так налагодити свої взаємовідносини з керівництвом СОТ, щоб досягти певних преференцій у створенні більш сприятливого для себе торговельного режиму.

Унікальну роль в сучасній світовій економіці відіграє Міжнародний валютний фонд, міжнародна фінансова організація, яка була заснована в 1945 році. Згідно зі Статутом Фонду його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Отримувачем кредитів МВФ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенції на валютному ринку для вказаних цілей. Україна стала членом МВФ у 1992 р. відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій", який було прийнято 3 червня 1992 року.

Активна співпраця з цією організацією розпочалася в жовтні 1994 р. після розробки українським урядом з експертами МВФ програми макроекономічної стабілізації та реформування економіки. У ході взаємодії із Міжнародним валютним фондом пріоритетними цілями названо узгодження програм фінансової стабілізації в Україні з нагальними завданнями структурної політики в країні, краща координація грошової, податкової політики та політики платіжного балансу, стабілізація співвідношення між пропозицією грошей та цінами, реальним ВВП, збільшення можливостей Національного банку України здійснювати ефективну кредитну політику, використовуючи інструменти грошової політики.

Важливим напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Зокрема, за рахунок кредитів МВФ Україні вдалось успішно провести грошову реформу та ввести конвертованість гривні за поточними операціями. товар конкурентоспроможність валютний

Необхідно підкреслити, що саме через взаємодію з МВФ в Україні було запроваджено установки Вашингтонського консенсусу. Фактично, МВФ виявився засобом впровадження ідей Вашингтонського консенсусу, тим важелем, який трансформував економіку України до її сьогоднішнього стану.

У співробітництві Ураїни з МВФ виділяють декілька етапів:

I етап співпраці 1994-1995 рр. планувалося отримати $780 млн., реально отримано $780 млн.;

II етап 1995-1998 рр. - планувалося отримати $2,9 млрд., реально отримано $1,9 млрд.;

III етап 1998-2002 рр. - планувалося отримати $2,6 млрд., реально отримано $1,6 млрд.;

IV етап 2002-2008 рр. - планувалося отримати $605 млн., реально отримано $0;

V етап 2008-2013 рр. - планувалося отримати $25,7 млрд., реально отримано $14,4 млрд.

Поточна макростабілізаційна програма є наймасштабнішою за всю історію співробітництва України з Міжнародним валютним фондом. Вона передбачає низку непопулярних заходів, які можуть мати серйозні соціальні наслідки. Це, зокрема, девальвація національної валюти, збільшення цін на енергоносії тощо. Водночас програма передбачає низку заходів щодо протидії корупції та підтримки фінансовій системі. Також функція програми МВФ - усунути макроекономічні дисбаланси, залишені Україні урядом М.Азарова. Після того, як попередня влада залишила Україну, стан її економіки і фінансової сфери опинився на межі краху.

Де факто, МВФ став останнім можливим для України кредитором, який допоміг уникнути дефолту. Якщо програма буде виконуватися, вона відкриє безліч можливостей для залучення недорогих фінансових ресурсів від міжнародних фінансових організацій, кошти яких можуть бути спрямовані на модернізацію вітчизняної економіки. А надалі й можливості виходу на міжнародні фінансові ринки капіталу.

Таким чином, зважаючи на певні позитивні сторони співпраці України з МВФ, може бути, що вимоги МВФ матимуть негативний вплив на добробут населення України в довгостроковій перспективі.

Плідно розвиваються і взаємовідносини України із Всесвітнім банком, кредити якого дозволяють вирішувати численні суспільно - економічні проблеми країни.

Висновок

Для орієнтації економіки України на інноваційний шлях розвитку необхідними виявляються заходи сприяння: оновленню системи організації наукових досліджень та засвоєння їх досягнень; інноваційному підприємництву, становленню венчурного бізнесу; створенню технополісів і технопарків; комерціалізації результатів НДДКР на внутрішньому і зовнішньому ринках; співпраці з метою запозичення світового досвіду з організації функціональних та регіональних систем інноваційного розвитку.

Для зміцнення міжнародних позицій країни слід враховувати наступні виміри інтеграції у світове господарство:

- глобальний, пов'язаний зі світовими глобальними відносинами та світовими регулятивними інститутами;

- регіональний, що передбачає інтеграцію країни у регіональні ринки та відповідні інститути (ЄС, СНД тощо) шляхом реалізації стратегії багатополюсності (на відміну від однополюсності, на якій в окремих випадках наголошується);

- локальний (або мікрорівень), що передбачає двосторонні відносини з країнами та транснаціоналізацію економіки, тобто формування та поширення діяльності ТНК у наступних напрямках: ресурсно-технологічний (металорудні, агропромислові); техніко-технологічний (приладобудування, аерокосмічна техніка, літакобудування, суднобудування), транс-портно-інфраструктурний (нафта, газ, електроенергетика).

З урахуванням, з одного боку, найважливіших міжгосподарських тенденцій, з другого - потенціалу української економіки, стратегічними пріоритетами її розвитку в умовах глобалізації мають стати наступні:

- системна інтеграція у світове господарство із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності;

- ефективна міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією і орієнтована на доступні прогресуючі сегменти світового ринку;

- міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію надмірної залежності від окремих зарубіжних ринків;

- становлення власних транснаціональних економічних структур з глобальним менеджментом;

- безпосередня участь у формуванні світової інфраструктури через взаємодію зі світовими інститутами;

- інтеграційна взаємодія з ЄС, СНД, центрально- та східноєвропейськими угрупованнями країн;

- забезпечення необхідного рівня економічної безпеки з діючими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон'юнктури та фінансових криз.

Ефективно реалізувати визначені пріоритети можливо заходами адекватної економічної політики з продуктивним використанням власних, насамперед, інтелектуальних ресурсів.

Размещено на Allbest.ru