Характеристика міжнародного ринку технологій. Економічна складова передачі технології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни "Міжнародна економіка"

на тему: "Характеристика міжнародного ринку технологій. Економічна складова передачі технології"

Вступ

Технологія - сукупність знань про використання або удосконалення машин, устаткування, що забезпечують обробку, виготовлення, зміну стану, якості і форми сировини, матеріалів або напівфабрикатів, а також про реалізацію продукції.

Міжнародні документи ООН трактують поняття "технологія" як:

- набір конструкторських рішень, методів і процесів виробництва товарів і надання послуг;

- матеріалізовану або упредметнену технологію (машини, устаткування і т.д.)

Міжнародний технологічний обмін - це сукупність економічних відносин між іноземними контрагентами з приводу використання результатів науково-технічної діяльності, що мають наукову і практичну цінність.

Формування світового ринку технологій відбулося в другій половині 50-х - 60-і роки ХХ сторіччя, коли обсяг міжнародних комерційних операцій за технологіями перевищив масштаби національного обміну. Це дозволило виділити міжнародний обмін технологіями в окрему форму міжнародних економічних відносин. За даними МВФ кількість країн, що обмінюються технологіями з 1960 року збільшилося з 22 до 84, розширився обсяг щорічних ліцензійних операцій, що свідчить про зростаючу економічну роль цього виду товарів для всіх учасників обміну технологіями. За деякими оцінками, у розрахунку на одиницю витрат валютний ефект від реалізації технологічного ресурсу на світовому ринку набагато вище, ніж експорт звичайних товарів. Технологічний обмін перевищує традиційні світогосподарські потоки товарів, послуг і капіталів.

Характеристика міжнародного ринку технологій. Економічна складова передачі технології

Характеристика міжнародного ринку технологій

У результаті міжнародної передачі технологій виграють як продавці, так і покупці. Продавці отримують винагороду, а покупці отримують нову технологію, за рахунок якої можуть досягти певної економії засобів та часу порівняно із самостійною розробкою технології; ліквідувати технічну відсталість у певних галузях діяльності; досягти підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється за придбаною технологією, та збільшити її експорт.

Міжнародний ринок технологій - це обмін технологіями, науково-технічними знаннями між ринковими суб'єктами.

Міжнародний обмін технологією в товарній формі відомий з початку XX ст., однак формування світового ринку технологій припадає на другу половину 50--60-х рр. Саме до цього часу обсяг міжнародних комерційних операцій з технологіями перевищив масштаби національного обміну.

Міжнародний науково-технічний обмін включає в себе, окрім купівлі-продажу готових товарів і устаткування для їхнього виробництва, отримання ліцензій на передові техніку і технології, наймання висококваліфікованих іноземних учених і фахівців тощо.

Технологія як товар має ряд особливостей:

- це найбільш цінний товар, який вимагає багато витрат часу та коштів, тому дорогий. Для забезпечення окупності витрат при створенні нових технологій потрібен вихід за вузькі межі національного ринку на міжнародний рівень;

- технологія може забезпечити високі прибутки;

- завдяки своїм якостям вона швидко розвивається;

- це мобільний товар, оскільки переважно не чутливий до національної та територіальної специфіки;

- та експортований товар, оскільки, по-перше, технологія в "чистому" вигляді має дуже низькі транспортні витрати; по-друге, мають місце незначні торгові обмеження (тарифні та нетарифні) на кордоні приймаючої країни, яка здійснює прийом, що зумовлено метою недопущення технологічного відставання. конструкторський економічний товар

Технології як факторові виробництва притаманна висока міжнародна мобільність. Досвід показує, що витрати на передачу технологій всередині країни є меншими, ніж на передачу технологій іноземним фірмам. У зв'язку з цим слід було б очікувати, що обсяг внутрішнього технологічного обміну буде більший за міжнародний. Проте на практиці ми спостерігаємо прямо протилежне. Причинами такого явища є:

- менші бар'єри та обмеження на шляху передачі технологій порівняно з переміщенням товарів та капіталу;

- багатонаціональні корпорації віддають перевагу передачі технологічних знань своїм зарубіжним філіям та дочірнім компаніям, а не незалежним фірмам, в тому числі вітчизняним. Це пояснюється бажанням утримати монопольне право на використання технології;

- зазвичай зовнішні ринки є більш місткими, ніж внутрішні;

- передача технологій за кордон супроводжується додатковими поставками сировини, устаткування, напівфабрикатів і т. д., що дає можливість продавцеві технологій збільшити випуск товарів на експорт і отримати ескорт-ефект;

- часто лише шляхом передачі технологій за кордон компанія може отримати необхідну їй технологію, якою володіє партнер. Таке перехресне ліцензування практикується фірмами, що здійснюють громіздкі науково-дослідні та конструкторські роботи і є лідерами в певній галузі науки і техніки [1, с. 55].

Суб'єкти міжнародної передачі технологій - підприємства, ТНК та МНК, науково-дослідні і проектні інститути, технополіси, країни, регіональні інтеграційні угруповання, міжнародні організації. Найбільш вагомими суб'єктами міжнародної передачі технологій є фірми розвинутих країн, які забезпечують більшу частину обороту світового технологічного ринку. Світовим лідером на цьому ринку є США [2, с. 65].

Мотивації учасників процесу міжнародної передачі технологій.

Продавців:

- міжнародна передача технологій є альтернативою торгівлі, коли експорт товарної продукції, що виготовляється за даною технологією, не можливий через економічні або політичні обмеження;

- передача технологій часто є необхідною умовою руху капіталу;

- всередині країни немає можливості або не вигідно застосувати або комерціалізувати технологію (наприклад, обмежений попит на інноваційну продукцію, відсутня виробнича база);

- продаж ліцензії на технологію дає змогу компенсувати витрати на її розробку або може бути прибутковою операцією;

- правовий захист дає змогу продавцям при виході на міжнародний ринок тимчасово зберегти комерційну таємницю та повні права на технологію;

- пройшовши пік життєвого циклу у своїй країні, інновація прагне вийти на інші ринки з метою подальшого отримання надприбутків;

- валютний ефект від реалізації технології на світовому ринку набагато вищий, ніж від експорту звичайних товарів;

- продаж технології дає можливість задовольнити широке коло економічних інтересів, що зовсім не замикаються на традиційному для будь-якого власника товару відшкодуванні вартості і зміни її форми.

Покупців:

- економія коштів та часу на розробку технологій.

- підняття технічного рівня виробництва за короткий термін. Технологія, що передається, у більшості випадків має для країни, що її приймає, наукомісткий та інноваційний характер;

- можливість не тільки оновити, а й розширити виробництво, оскільки передача технологій часто супроводжується вкладеннями капіталу;

- зростання конкурентоспроможності;

- збільшення експорту продукції;

- очікувані прибутки від технологічних та інших інновацій [3, с. 120].

Отже, в результаті міжнародної передачі технологій виграють як продавці, так і покупці. Продавці отримують винагороду, а покупці отримують нову технологію, за рахунок якої можуть досягти певної економії засобів та часу порівняно із самостійною розробкою технології; ліквідувати технічну відсталість у певних галузях діяльності; досягти підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється за придбаною технологією, та збільшити її експорт.

Загалом продавці та покупці, донори та реципієнти прагнуть ефективно використати переваги міжнародного поділу праці. Порівняльні переваги мають місце в науково-технічній сфері, так само як і в інших сферах людської діяльності, і приносять відповідні ефекти.

Сегменти ринку технологій. В тій його частині, де здійснюється торгівля ліцензіями, патентами, ноу-хау тощо (тобто в "чистому" вигляді), технологія виступає як самостійний фактор виробництва. В інших сегментах цього ринку, де технології матеріалізовані в технологічномістких видах продукції, кваліфікованих працівниках, високотехнологічному капіталі, міжнародне переміщення технологій поєднується з міждержавним рухом товарів, робочої сили і капіталу [4, с. 500].

Тенденції міжнародного ринку технологій:

- суб'єктами виступають переважно промислове розвинені країни світу;

- збільшується участь країн, що розвиваються, та країн перехідної економіки;

- спостерігається лібералізація ринку;

- зростає частка інтелектуальних послуг;

- виникло та поширюється міжнародне регулювання ринку;

- відбувається подальша диверсифікація та індивідуалізація продукту;

- збільшуються темпи зростання обсягу виробництва та товарообігу інноваційних продуктів;

- розширюється асортимент продукції (за 25 років він збільшився у 10-- 15 разів);

- скорочується середня тривалість життєвого циклу продукту (за 25 років зменшилася наполовину)

- зростає швидкість морального старіння патентної інформації (в середньому термін користування патентом становить 10--14 років, а в області мікро-електроніки - всього 4--5 років);

- скорочуються строки впровадження науково-технічних розробок від їхньої лабораторної стадії до серійного виробництва;

- зменшується час розповсюдження інновацій (кожні 20 років скорочувався наполовину і зараз становить 2--6 років);

- інновація все більше стає необхідним засобом створення конкурентних переваг, завоювання міжнародного ринку. Відсутність достатньо продуктивних інновацій, навіть в умовах значних інвестицій, позбавляє країну економічного зростання та експортної конкуренції у провідних галузях;

- країни - власники нових технологій отримують основну частку надприбутків, а ті країни, що тиражують створені іншими технології, отримують прибутки на порядок менші;

- активізація експорту-імпорту технологій вимагає сприяння з боку держави та оперативного корпоративного менеджменту [5, с. 311].

Економічна складова передачі технології

В умовах світової глобалізації та конкуренції на світових ринках, рівень економічного розвитку країни визначає рівень науково-технічного прогресу, здатність до комерціалізації інтелектуальних ресурсів. В свою чергу, трансфер технологій є одним з важливих складових інноваційного процесу, який може забезпечити економічну стабілізацію держави.

Трансфер технологій став невід'ємною частиною світового економічного процесу, проте його ефективність залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни та врахування критеріїв пріоритетів технологічного розвитку при розробці стратегії міжнародної науково-інноваційної політики. Сучасні процеси міжнародного трансферу технологій створюють додаткові можливості для економічного розвитку країни та визначають його перспективи.

Стан, тенденції та перспективи вдосконалення трансферу технології розглядаються в роботах таких фахівців, як Андросова О.Ф., Денисюк В., Кам'янська О.В., Соловйов В.П., Титов В.В., Яримчук А. Розгляд результатів їхніх досліджень дозволяє зробити висновок, що на сьогодні трансфер інноваційної продукції в Україні, ще не достатньо розвинений і полягає у більшості випадків у купівлі технологій з-за кордону.

В контексті розгляду поняття трансфер технологій необхідно розглянути що являє собою технологія. Більшість науковців пов'язують технологію з перетворенням, практичною реалізацією наукових знань та інформації і надають такі визначення, як: "технологія - науково-технічні, виробничі, управлінські знання та досвід"; "технологія - це науково-технічні знання (включаючи методи, форми та способи їх використання), що застосовуються при розробці, виробництві та експлуатації товарів, втілені в матеріальні носії чи які існують в інтелекті суб'єктів, і такі, що мають комерційну цінність і багатоцільове використання"; "технологія - це результат інтелектуальної діяльності, в основу якої покладено технічні знання й інформацію про нові ефективні й економічні виробничі процеси, що дають змогу виробляти матеріальні об'єкти" [6, с. 238].

В Законі України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" трансфер визначається, як передача технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо технології та/або її складових [7].

В свою чергу за визначенням Ради з наукових та промислових досліджень (CSIR) трансфер технології являє собою процес, при якому інтелектуальна власність перетворюється на фізичний продукт або процес, який генерує комерційну вигоду, або може бути використаний на благо суспільства.

Федулова Л.І. надає таке визначення: трансфер технологій - передача систематичного знання про виробництво продукції, про застосування процесу чи надання послуг.

Тобто, можна визначити, що сутність трансферу технологій полягає в передачі ноу-хау, нових технологій, технологічного обладнання та науково-технічних знань від власника до споживача (передачі технологій від науки до виробництва на рівні НДІ, дослідних лабораторій, ВНЗ, підприємств та інших організацій) та в здійсненні міжнародного обміну технологій [8, с. 137].

Технологія виробництва включає в себе політичні, соціальні, економічні та культурні цінності, які можуть створити бар'єри для дифузії або передачі технологій. Бар'єри передачі технології існують завжди, але впливають на різні технології по-різному:

1). Соціальні бар'єри. Передача технологій є частиною соціальної системи, яка визначає ступінь, в якій інновації поширюються. Наприклад, людина, не буду рекомендувати технологію для своїх друзів або сусідів, якщо воно є неефективною або шкідливою. Інформація про нові технології, не буде опублікована в наукових журналах, якщо підтверджується її неефективність.

2) Політичні бар'єри. Приклад: влада в Індії була зацікавлена тільки в збільшенні виробництва і ігнорувала потреби громадян, але після того, як було впроваджено нову технологію роботи, за рахунок створення партнерств між урядом і науково-дослідними установами, ситуація була змінена.

3) Економічні бар'єри. Вплив і роль цього типу бар'єрів на шляху передачі технологій може бути описана на прикладі американського виробництва бавовни в текстильній промисловості. Нові машини використовувались дуже повільно на півночі, тому що в текстильну промисловість було вкладено великі інвестиції (в неавтоматичні ткацькі верстати). Тим не менш, нові ткацькі верстати були поширені набагато більше на Півдні завдяки відносно нової текстильної промисловості, в яку ще не були вкладені значні фінансові ресурси в неавтоматичні ткацькі верстати.

4) Особисті бар'єрів. Всі люди мають різні уявлення про нові продукти, технології та інновації, тому вони пристосовуються до технологій протягом різного часу, застосування інновації також потребує часу для адаптації до цих змін. Передача технологій також залежить від певних характеристик споживача.

5) Культурні бар'єри. Ключовим фактором у процесі передачі технології є вплив культурних бар'єрів. Baranson підкреслив, що виробники повинні враховувати особливості праці та ресурсів, приймаючої країни, і обладнання повинне бути міцним, але не занадто громіздким, і повинне вимагати мінімальної підготовки персоналу для успішної роботи [9].

Тому, необхідно впроваджувати заходи, які б усували або знижували дію цих бар'єрів і сприяли здійсненню трансферу технологій. Заходами управління щодо підвищення дієвості міжнародного трансферу технологій можуть бути [10,с. 743]: сприяння інтернаціоналізації місцевого бізнесу; підтримка створення спільних підприємств з іноземними партнерами; заохочення створення на території регіону іноземними фірмами науково-дослідних підрозділів, венчурних фондів та підприємств; ініціювання відкриття технопарків та технополісів із залученням зарубіжних учасників; підштовхування місцевих підприємств до створення "технологічних альянсів" з іноземними партнерами.

Трансфертна діяльність стимулює як маркетингову, так і управлінську функції, орієнтується на зміни ринкової кон'юнктури, прогнозування пріоритетних тенденцій соціально-економічного розвитку й пошуку техніко-технологічних, організаційно-фінансових та інших механізмів використання технологічно-інноваційної продукції, що сприяє формуванню та ефективному функціонуванню на базі високих технологій.

Міжнародний трансфер технологій є необхідним як для промислово розвинених країн, так і для країн, що намагаються до них наблизитися. Звичайно, мета кожної групи є різною. Перші намагаються утвердитися у цьому статусі, зберегти і посилити завойовані позиції. Натомість, другі прагнуть здійснити "технологічний прорив" [10, с. 729]. Тому трансфер технологій посідає важливе місце у інноваційному розвитку країн.

Як висновок можна зазначити, що трансфер технологій та міжнародна торгівля відкриває безліч переваг, що стимулюють економічне зростання країни. Трансфер технологій сприяє розповсюдженню нових ідей і технологій. Оскільки, Україна має значний науково-технічний потенціал, необхідні тільки якісні зміни в законодавстві, створення умов для роботи науковців. Також необхідно освоїти механізми комерціалізації результатів наукових досліджень і науково-технічних розробок та включити інтелектуальний продукт у ринковий оборот для того, щоб стати гідним учасником на міжнародному ринку інноваційних технологій [11, с. 340].

Задача

Український уряд встановив 40-відсотковий тариф на імпорт автомобільних шин, яких у країні не вистачає. Він вважає важливим зберегти цю галузь, захистивши від іноземної конкуренції, оскільки бачить її великий потенціал у майбутньому. Який найбільш розумний спосіб підтримати перспективну галузь у цьому випадку?

На погляд, запропонований спосіб Українського уряду підтримки цієї галузі промисловості, шляхом встановлення 40-% тарифу імпорту, у разі буде прийнятним, проте самим раціональним. Адже, справді, вирішивши в такий спосіб захистити національному виробникові від конкуренції іноземних виробників, уряд цим дозволило цієї галузі спочатку утвердитися на ринку країни, а потім уже потім, в міру наростання обсягів виробництва та, відповідно, якості своєї продукції, виходити світовий ринок.

Це можна пояснити тим, що галузі промисловості, які у деяких країнах вже сильно розвинені, за іншими - ще лише зароджуються чи починають розвиватися, тому які й потребують в тимчасовій митної захисту із боку цієї держави. Без такого захисту, хоча на становлення, наплив дешевих іноземних товарів погубить появу нової галузі, позбавити її їй розвинутися. На стадії становлення нова галузь промисловості неспроможна конкурувати із зарубіжними виробниками аналогічних товарів, оскільки ще не володіє необхідним досвідом організації виробництва, щоб забезпечити випуск товару по конкурентним цінами. Перебуваючи під захистом імпортного тарифу, нова галузь промисловості удосконалює виробництво, унаслідок чого росте ефективність і знижується собівартість продукції. Через війну, в міру нарощування темпів виробництва, внутрішня ціна товару зближується зі світовою і тільки тепер митний тариф можна скасувати. Отже, відкривши міжнародної конкуренції, країна продовжує збільшувати ефективність свого виробництва поруч із зменшенням внутрішньої ціни товарів рівня нижче світової, що дозволяє країні розпочати самої експортувати товари нових галузей до інших держав.

Зазначимо, що тариф не тільки засіб захисту національному виробникові від конкуренції, він також постає як засіб стимулювання вітчизняних. Цей аргумент, інтенсивно експлуатувався розвиваються, був останні кілька пізніше підхоплене в Україні. Оскільки місцева промисловість неспроможна конкурувати з більш дешевими товарами, виробленими інші з допомогою більш досконалої технології, тому він і захисту з допомогою імпортного тарифу. Понад те, його відсутність можуть призвести до втрати робочих місць у результаті зменшення виробництва, що накладе додаткове тягар на бюджет, роблячи необхідними виплати допомоги безробітним. Через війну зростання безробіття упаде рівень життя, виникнуть соціальні тертя.

Проте, країни, скорочуючи з допомогою тарифу імпорт і зберігаючи зайнятість у галузях, що із імпортом, побічно скорочують і свій експорт. Через тарифу іноземні партнери отримують на власний експорт меншу виручку, що було б послуговуватись на закупівлю товарів, експортованих першої країною. Т. е., держава, скорочуючи імпорт, який у часи чергу, є експортом в іншій країні, скорочує її експортні доходи, отже, і її можливість імпортувати більше товарів з цього держави. Отже, захищаючи робочі місця на місцевих підприємствах, які виробляють товари, що із імпортом, імпортний тариф до того ж час призводить до зменшення зайнятості в експортному та інших, пов'язаних із нею секторах. Скорочення експорту, через обмеження імпорту, може бути настільки значним, що позитивний вплив від уведення тарифу до рівня зайнятості в галузях, що із імпортом, то, можливо перекрито негативним впливом на зайнятість у експортних галузях. Понад те, зайняті в галузях, що із імпортом, через зростаючих витрат виробництва, вимагатимуть підвищення своєї зарплати. Щоб недопущення відплив робочої сили у ці галузі, експортні сектори теж піднімуть зарплату, що позначиться зростанні витрат і скоротить конкурентоспроможність вироблених ними товарів хороших і, отже, експорт у цілому.

Отже, як бачимо, існує низка протиріч, які виникають за встановленні урядом тарифу імпорту. Тому не виникає проблема перебування оптимальний рівень тарифу, забезпечує максимізацію рівня національного економічного добробуту. Цю проблему вирішити, використовуючи тарифну квоту - різновид змінних мит, ставки яких залежить від обсягу імпорту товару: під час імпорту не більше певних кількостей він оподатковується по базовій ставці тарифу, при перевищенні певного обсягу імпорт оподатковується за вищою, зверхквотній ставці тарифу.

Також, з метою захисту національних виробників готової продукції і на стимулювання ввезення сировини й напівфабрикатів, можна використовувати тарифну ескалацію - підвищення рівня митного оподаткування товарів зі зростанням ступеня їх опрацювання.

Припустимо, уряд хоче, захистити національних виробників готової продукції. І тому необхідно зробити ставку імпортного тарифу на готової продукції лише на рівні вище ставки тарифу імпорту проміжної продукції. Через війну реально існуючий (ефективний) рівень митної захисту перевищить номінального. Якщо уряд ставить за мету захистити від іноземної конкуренції сектори, що виробляють проміжну продукцію, але стимулювати конкуренцію в секторах, які виробляють готової продукції, можна встановити високий імпортний тариф на проміжну продукцію, у результаті номінальна ставка тарифу на готової продукції буде справі означати нижчий, котрий іноді негативний рівень дійсною митної захисту.

Структура тарифів багатьох країн передусім забезпечує захист національних виробників готової продукції, не вельми перешкоджаючи ввезення сировини й напівфабрикатів.

Що відсотковий зростання ставки тарифу у міру просування від сировини до готової продукції, то вище рівень захисту виробників готової продукції з зовнішньої конкуренції.

Тому, беручи до уваги вищенаведені аргументи, на мою думку, найрозумнішим кроком уряду України, у разі, буде ухвалення ним рішення звернутися до захисту національних виробників готової продукції шляхом використання тарифної ескалації. У результаті останніх з'явитися можливість забезпечити своє виробництво сировиною і напівфабрикатами, яких, можливо, таки бракує у галузі промисловості для ефективного виробництва автомобільних шин.

Висновок

Основні передумови, що обумовлюють бурхливий розвиток міжнародного обміну технологіями:

- на рівні країни - це нерівномірність розвитку країн світового господарства в науково-технічній сфері, що може бути зв'язане з недостатнім обсягом витрат на НДОКР у деяких країнах і з розходженням цілей їхнього застосування;

- на рівні підприємств придбання технології сприяє рішенню конкретних економічних і науково-технічних проблем; подоланню вузькості науково-технічної бази, недоліку виробничих потужностей і інших ресурсів; одержанню нових стратегічних можливостей у розвитку.

Науково-технічні послуги за самою своєю сучасною природою не можуть не вносити радикальних змін до системи міжнародної кооперації, розподілу суспільних ресурсів, передусім робочої сили та капіталів. Причому такі зміни є взаємно пов'язаними: потреба в збільшенні послуг у сферах комп'ютерно-інформаційних технологій, телекомунікацій, кредитно-фінансовому, страхувальному секторах, торгівлі, автосервісі зумовили приплив до них як додаткової робочої сили, так і інвестицій.

Специфіка та функціональна роль саме міжнародної торгівлі послугами особливо тісно пов'язані з сучасним характером економічного, науково-технічного прогресу, зростанням значення інформаційного обміну, збільшенням інтелектуальної компоненти у ВВП. Відтепер сфера послуг потребує великого "інтелектуального навантаження", передусім завдяки таким своїм компонентам, як електронні програмні розробки, телекомунікації, ділові, наукомісткі, кредитно-фінансові та страхові послуги, охорона здоров'я, інші групи наукомістких галузей.

Список використаної літератури

1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізація: Монографія / Савчук В.С.-К.: КНЕУ, 2003. -396 с.

2. Афонцев С. Проблема глобального управления мирохозяйственной системой: теоретические аспекты //Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - №5 - С.65-70.

3. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 384 с.

4. Булатов А.С. Мировая экономика. - М.: Юрист, 2001. - 734с.

5. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 462с.

6. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 528с.

7. Закон України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій". - Доступний з: http://zakon.rada.gov.ua/.

8. Козак Ю.Г., Макогон Ю.В., Логвинова Н.С., Барановська М.І., Московченко О.М., Захарченко О.В. Кредитно-модульний курс з міжнародної економіки: Навч. посібник - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 296с.

9. Корнілова І.М. Міжнародна ліцензійна торгівля: сутність та особливості здійснення. - Доступний з: hhp://www.nbuv.gov.ua/…/Nvamu/Ekon/2009_6/21.pdf;

10. Міжнародна економіка: Навч. посібник. / Ю.Г. Козак, Н.С. Логвинова, В.В. Ковалевський та ін. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 1118с.

11. Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Румянцева. - К.: Знання-Прес, 2003. - 447с.

Размещено на Allbest.ru