Управлінські процеси в господарюючих суб’єктах аграрно-промислового комплексу України

Кризовий стан сільського господарства та перспектива його розвитку потребують якісно нового підходу в менеджменті з позицій відродження галузі. Реалізація цієї концепції розраховується на піднесення її до рангу державної політики в аграрному секторі економіки. Одночасно складна проблема самого процесу відродження вимагає адекватного теоретичного обґрунтування, систематизації відповідних знань, формулювання принципових наукових положень, серед яких на особливу увагу в аграрних підприємствах заслуговують: 1) розвиток ідеї управління за результатами; 2) упровадження наукової організації виробництва на засадах праксеології; 3) забезпечення керівництва підприємствами на професійному рівні.

У розділі 4 “Організація практичної діяльності керівників аграрних підприємств на етапах управлінського циклу” на основі матеріалів досліджень фактичного стану їх роботи розглядаються особливості виконання універсальних базових і похідних загальних функцій керівниками сільськогосподарських підприємств та специфіка методів роботи, якими ці функції реалізуються; підвищена увага приділяється повнішому використанню за сучасних умов потенціалу економічних, адміністративних і психологічних методів керівництва; поглиблюється зміст поняття “дисципліна праці” і обґрунтовується її значення для здійснення управлінських процесів у нормальному режимі; аналізуються пануючі стилі роботи і керівництва та прогнозується їх розвиток на перспективу.

Спеціальними спостереженнями за особистою управлінською роботою та діяльністю керівників сільськогосподарських підприємств встановлено, що за умов чіткої регламентації розпорядку робочого часу в нормальному режимі завершується близько 70% розпочатих управлінських циклів, а за умов “відкритих дверей” - тільки 30%, тому що управлінський працівник фізіологічно не в змозі одночасно зорієнтуватися в загальному обсязі нерегламентованої інформації, що дає початок відповідним циклам, на логічне продовження та завершення яких у нього не вистачає ні часу, ні енергії.

Тривалі спостереження за прийняттям загальногосподарських рішень керівниками, спеціалістами, виборчими органами управління та керівниками виробничих підрозділів свідчать, що в їх практиці переважають рішення, прийняті на основі одноваріантних проектів (61-81%), які справляють негативний вплив на якість управлінських процесів.

Вивчення стану реалізації рішень свідчить, що майже половина їх не виконується, а отже і управлінські цикли в цих ситуаціях не завершуються й бажані зміни в об'єкті управління не відбуваються.

Аналіз змісту практичної управлінської діяльності засвідчує, що в складних і тривалих ситуаціях три базові функції - з інформаційного забезпечення, прийняття рішень та їх реалізації диференціюють на менші за обсягом однорідні види робіт - сім похідних загальних функцій - облік, аналіз, визначення цілі, планування, організація, керівництво і контроль.

Спостереження за методами виконання управлінських функцій свідчить, що кожна з них вимагає способів здійснення, адекватних її змісту. Але навіть ті самі функції виконуються різними способами управлінських працівників одного ієрархічного рівня, тим більше це стосується керівників і спеціалістів різних рангів.

Практика управлінської діяльності, як критерій істини, підтверджує реальність і доцільність запропонованого в дисертації нового методичного підходу до класифікації сукупності методів роботи протягом здійснення циклів управління на однорідні групи, які безпосередньо узгоджуються зі змістом класифікаційного поділу функцій.

Цілком очевидно, що функція з інформаційного забезпечення виконується одними методами роботи, функція з прийняття рішень - другими, а функція з реалізації рішення - третіми. Аналогічно своїх методів виконання потребують і загальні похідні функції.

Матеріали спостережень за методами роботи керівників на всіх стадіях управлінського циклу свідчать, що першочергової уваги вимагає їх удосконалення на третій стадії - стадії реалізації рішень. Більш поглиблений аналіз цієї ситуації приводить до висновку про пріоритетну роль у цьому контексті способів впливу на трудові ресурси, тобто методи керівництва.

З цих позицій детально розглядаються економічні, адміністративні та психологічні методи впливу на людей за сучасних умов господарювання з метою поповнення їх арсеналу, поглиблення змісту та раціоналізації використання.

Рівень керівництва на практиці опосередковується одним із важливих проміжних показників - дисципліною праці, зміст якої не обмежується її традиційним тлумаченням і включає ряд складових елементів, кожен з яких має безпосередній вплив на хід управлінських процесів (рис. 8).

Теорією і практикою минулого і сучасного менеджменту доведено, що стиль роботи всіх категорій управлінських працівників у підсумку визначає результати господарської діяльності.

Тривалі дослідження цього феномену в сільському господарстві дали змогу проаналізувати нинішню ситуацію та зробити спроби прогнозування тенденцій розвитку стилів на перспективу (табл. 1).

Закономірності ринкової економіки вимагають від господарюючих суб'єктів в АПК відповідних змін в управлінських стилях керівників і спеціалістів у напрямі формування типу менеджерів, які спроможні в конкурентному середовищі забезпечити належну ефективність виробництва.

З цих позицій прогнозується розвиток і збільшення питомої ваги ділового стилю роботи до 70%, демократичного стилю керівництва - до 70% та економічного стилю керівництва - до 60%, що в підсумку приведе до поліпшення здійснення управлінських процесів і підвищення ефективності виробництва.

У розділі 5 “Подальший розвиток шляхів і способів удосконалення управлінських процесів” спочатку опрацьовано теоретичний аспект цієї проблеми, а потім обґрунтовано складові її елементи в площині практичної менеджерської діяльності.

Рис. 8. Основні складові дисципліни праці стосовно оператора виробничого підрозділу аграрного підприємства

Таблиця 1. Питома вага управлінських стилів керівників аграрних підприємств Вінницької, Херсонської та Черкаської областей України, %

Узагальнення матеріалів досліджень внутрішньої суті й технологічного змісту управлінських циклів дало змогу виділити притаманні їм кількісні та якісний параметри об'єктивного змісту, а саме: 1) повне здійснення всіх трьох стадій циклу; 2) часовий режим здійснення циклів; 3) ступінь якості універсальних базових і похідних загальних функцій. З позицій теорії від повноти дотримання цих параметрів залежить рівень управління та відповідно до нього ефективність виробництва. По-перше, здійснення лише першої або першої і другої стадій циклу не приводить до змін в об'єкті управління, а це означає, що зусилля управлінських працівників з інформаційного забезпечення та прийняття рішень будуть марними, бо на шляху до певної мети не був реалізований відповідний план дій як третя стадія циклу і не одержані конкретні виробничі результати. І лише здійснення всіх трьох стадій завершує цикл з відповідними практичними наслідками. По-друге, характеристики часового режиму здійснення циклів не дозволяють безпосередньо перевести їх на мову цифр, а тому пропонується тут за основу оптимальності брати раціональний часовий режим відповідного виробничого циклу, період здійснення якого чітко визначається технологією. Це означає, що управлінські цикли, які передують циклам технологічним, можна вважати оптимальними настільки, оскільки вони забезпечують оптимальний часовий режим цих технологічних циклів. Несвоєчасне виконання робіт з інформаційного забезпечення, прийняття рішень та їх реалізації призводить до гальмування управлінських процесів у часовому режимі, що на практиці проявляється в порушеннях технології і зниженні ефективності виробництва. Навпаки, узгодженість часових режимів управлінських і технологічних циклів при дотриманні оптимальних періодів їх здійснення забезпечує позитивні результати господарювання. По-третє, рівень якості функцій керівників і спеціалістів на стадіях управлінського циклу визначається методами і стилями, які при цьому ними використовуються. А результативність методу вимірюється ступенем його узгодженості зі змістом законів і принципів, вимоги яких він покликаний реалізувати. Наприклад, низька якість виконання функції з керівництва з'ясовується тим, що економічні методи керівництва в сучасних умовах не достатньо узгоджуються із законами відтворення робочої сили, тобто з матеріальними потребами підпорядкованих працівників.

Отже, дотримання кількісних і якісних параметрів здійснення управлінських циклів у теоретичному аспекті є основою ефективної діяльності управлінських працівників аграрних підприємств, яку на практиці здатні забезпечити керівники і спеціалісти ділового стилю роботи.

З практичного боку важливим шляхом розвитку управлінських процесів слід вважати: 1) удосконалення самоуправління; 2) оптимізацію співпраці лідера та команди на основі регламентації повноважень керівників і спеціалістів; 3)підготовку менеджерів нової генерації як формування стратегії забезпечення підприємств АПК керівниками-професіоналами; 4) розвиток мотивації.

Самоуправління - це частина управлінської діяльності керівників, коли вони особисто здійснюють всі стадії управлінських процесів: забезпечують себе інформацією, приймають рішення і самостійно їх виконують. У технологічному плані зміст самоуправління зводиться до виконання керівником особисто всіх універсальних базових і похідних загальних функцій. Він проявляється на практиці у безпосередньому впливові керівника на особисту поведінку, що значною мірою зумовлюється конкретною ситуацією, об'єктивними умовами діяльності та певними суб'єктивними обставинами. Аналіз передумов досконалого самоуправління свідчить, що їх стан не сприяє його належному рівню, а саме: відсутня система менеджерської підготовки, недосконалість чинного аграрного законодавства, перевантаження надмірними обсягами інформації, стихійне планування особистої діяльності, нераціональний режим праці і відпочинку, низькі стимули й мотиви до праці тощо.

Матеріали спостережень щодо використання часу керівниками сільськогосподарських підприємств свідчать, що ця проблема їхньої практичної діяльності залишається центральною в контексті розвитку самоуправління. Без її розв'язання самоуправління не може реалізуватися повною мірою як важливий шлях забезпечення оптимального режиму здійснення управлінських процесів на рівні аграрних підприємств і залишається невикористаним ресурсом на шляху до ефективного господарювання. Пропонується система планування особистої діяльності управлінських працівників на рік, квартал, місяць, тиждень і день. Оптимізація співпраці лідера і команди передбачає поліпшення основних її складових: 1) організаційної структури підприємства; 2) організаційної структури апарату управління; 3) норм керованості; 4) регламентації повноважень керівників і спеціалістів. При цьому особливої уваги до себе вимагає організаційна структура, бо вона має безпосереднє відношення до цілей і завдань підприємства і визначається ними. Тут заслуговує на вивчення та запровадження в аграрних підприємствах досвід акціонерного товариства закритого типу “Агро-Союз” (Дніпропетровська область) концепції процесного управління, яке повніше сприяє адаптації реформованих аграрних підприємств до умов господарювання в конкурентному середовищі. Виходячи з того, що керівники як провідна категорія управлінських кадрів, здійснюють найважливіші управлінські функції, рівень їхньої професійної підготовки є визначальним чинником розвитку управлінських процесів. З огляду на це запропоновану систему підготовки менеджерів підприємств АПК, починаючи з вузівської лавки, належить розглядати як один із суттєвих елементів стратегії кадрової політики. Опрацьована нова система знань з управління слугує методичною основою для складання навчальних програм з аграрного менеджменту на всіх факультетах ВНЗ III-IV рівнів акредитації та в процесі перепідготовки керівників і спеціалістів на факультетах післядипломної освіти вищих аграрних навчальних закладів, справляючи позитивний вплив на рівень підготовки керівних кадрів і, як результат, ефективнішого здійснення управлінських процесів (табл. 2).

Матеріали досліджень використання спонук до праці як у минулому, так і тепер свідчать, що вони в аграрних підприємствах далеко не повністю реалізують свій потенціал на шляху до ефективного менеджменту і потребують адаптації до сучасних умов господарювання. Передусім працівники всіх категорій мають отримувати заробітну плату на рівні еквіваленту затрат їх живої праці. Розмір зарплати жителів сільської місцевості має включати надбавку вартості соціальних послуг, якими користуються мешканці міст. Одночасно йдеться про наповнення новим змістом способів психологічного впливу керівника на очікувану поведінку підпорядкованих працівників, підтримання здорового психологічного клімату як серед управлінських працівників, так і в структурних підрозділах підприємств. Приватні форми господарювання здатні створити реальні передумови радикального поліпшення стимулів і мотивів до праці всіх категорій працівників і, насамперед, керівників і спеціалістів, що в результаті сприятиме розвитку управлінських процесів.

Таблиця 2. Відповідність розділів теоретичних знань управлінським явищам

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження, результати яких викладено в п'яти розділах дисертації, дають підстави для відповідних висновків.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення наукової проблеми, що виявляється у розкритті внутрішньої об'єктивної основи управлінських процесів і поглибленні їх технологічного змісту. На основі концептуальних положень сучасного мнеджменту та матеріалів особистих досліджень встановлено, що управлінський вплив у біологічних, технічних і соціальних динамічних системах має спільну внутрішню об'єктивну основу, а саме, циклічні зміни стану інформації. З цим циклом безпосередньо пов'язана практична управлінська діяльність в аграрних підприємствах, яка в теорії управління абстрагується у поняття „функції”, „методи”, „стилі”, „закономірності”. Уточнення цих понять та їх класифікація дала змогу упорядкувати систему знань з менеджменту, запропонувати структуру програми з дисципліни „Аграрний менеджмент” та опрацювати подальші шляхи удосконалення управлінських процесів в аграрних підприємствах як основу ділового стилю роботи, безпосереднім результатом якого є ефективне господарювання.

Матеріали всебічного аналізу управлінського процесу як явища та його абстрактного адекватного відтворення в основних наукових школах менеджменту засвідчують, що глибина, об'ємність, вагомість та місце цього поняття в системі управлінських знань дають достатні підстави для переведення його до рангу суттєвих соціально-економічних категорій. Це засвідчується тим, що лише в контексті управлінського процесу можна уточнити і поглибити зміст ряду ключових понять теорії управління, а саме: „загальні функції”, „конкретні функції”, „методи роботи”, „методи управління”, „методи керівництва, „управлінські стилі”. У прикладному плані тлумачення управлінського процесу як соціально-економічної категорії є певним внеском до розвитку теоретичних засад аграрного менеджменту, що безумовно матиме позитивний вплив на рівень якості підготовки управлінських кадрів.

Об'єктивною внутрішньою основою управлінських процесів у аграрних підприємствах є зміна стану інформації за трьома послідовними стадіями: 1) поява і розповсюдження інформації; 2) накопичення (концентрація) інформації; 3) перетворення накопиченої інформації в її якісно новий вид - програму певних дій. Ці стадії послідовно змінюють одна одну, замикаючи коло і утворюючи свого роду цикл. З реалізацією програми дій в об'єкті управління відбуваються відповідні до її змісту кількісні, якісні або просторові зміни, які стають джерелами нової інформації, що з'являється і розповсюджується, започатковуючи черговий управлінський цикл. Така колова модель управлінського циклу з її трьома стадіями зміни стану інформації притаманна динамічним системам різної природи, а тому носить універсальний характер і розглядається як об'єктивна основа управлінських процесів. З практичних міркувань нумерацію стадій зручно розпочинати з накопичення (концентрації) інформації. Відособлений управлінський процес на емпіричному рівні є практичною діяльністю суб'єкта управління, яка складається з певних однорідних видів робіт, що виконуються у відповідності до стадій циклічної зміни стану інформації. Послідовне виконання цих робіт має суттєву особливість, яка полягає в тому, що між стадіями циклу мають місце часові періоди (перерви), протягом яких змін у стані інформації не відбувається. На цій підставі циклічність управлінського процесу правомірно вважати дискретною.

Управлінські цикли в біологічних, соціальних, технічних і змішаних комбінованих динамічних системах здійснюються лише завдяки певним витратам різних видів енергії. У господарюючих суб'єктах в сільському господарстві таку енергію витрачають конкретні працівники. Витрати цієї енергії опосередковуються їх практичною суб'єктивною діяльністю по здійсненню управлінських циклів: 1) селян в особистих селянських господарствах і фермерів, які поєднують управлінську діяльність з безпосереднім виконанням виробничих процесів; 2) керівників і спеціалістів підприємств, трудова діяльність яких виділилася в окремий специфічний вид праці, що стала їх безпосередньою роботою або функцією. Відповідно до об'єктивної основи управлінських циклів суб'єктивна діяльність людей у сфері управління є сукупністю конкретних послідовних взаємопов'язаних однорідних видів робіт, тобто функцій. Першій стадії циклу - накопиченню (концентрації) інформації - відповідає функція з інформаційного забезпечення, другій стадії - перетворенню накопиченої інформації в проект дій - відповідає функція з прийняття рішення, третій стадії циклу - появі і поширенню інформації - відповідає функція з реалізації рішення. Перелічені три функції відповідно до трьох універсальних стадій управлінського циклу правомірно назвати універсальними функціями суб'єкта управління.

Поділ управлінської діяльності керівника на три окремі функції достатній для її опису (й дослідження) в простих короткотермінових управлінських ситуаціях. У складних і довготермінових ситуаціях відбувається диференціація універсальних функцій менеджера на підфункції або функції нижчого порядку. Це дає право назвати універсальні функції як такі, що слугують основою для виділення менших за обсягами однорідних робіт, базовими. Методичний підхід при дослідженні суб'єктивної діяльності управлінських працівників на основі внутрішньої об'єктивної суті процесів у сфері управління дозволив з'ясувати природу первинних універсальних базових функцій та похідних від них, менших за обсягами видів однорідних робіт.

Дослідження з позицій відособленого управлінського процесу змісту традиційних в теорії управління загальних функцій - планування, організації, мотивації і контролю встановлюють їх безпосередній зв'язок з універсальними базовими функціями як поняттями цієї категорії вищого порядку. Оскільки загальні функції походять від базових як їх підфункції, то правомірно словосполучення “загальні функції” доповнити терміном “похідні”. Такий методичний підхід до диференціації функцій суб'єктів управління дозволив уточнити перелік основних загальних похідних функцій та встановити їх логічну послідовність, а саме: 1) облік; 2) аналіз; 3) визначення цілей; 4) планування; 5) організація; 6) керівництво; 7) контроль.

Систематизація функцій менеджера привела до опрацювання їх нової класифікаційної моделі, в якій вся його інтегрована діяльність по здійсненню завершеного управлінського циклу розглядається як інтегрована функція першого порядку (Ф1), роботи на окремих стадіях циклу будуть функціями другого порядку (первинні універсальні базові функції Ф1.1-Ф1.3), а певні однорідні частини цих робіт на стадіях циклу складатимуть функції третього порядку (похідні загальні функції Ф1.1.1-Ф1.3.3). В цій моделі знайшли своє логічне місце виділені в класичній теорії сучасного менеджменту загальні функції - планування, організація, мотивація, контроль як функції третього порядку, які поряд з обліком, аналізом і визначенням цілей теж підлягають сегментації на менші за обсягом види робіт (Ф1.1.1.1-Ф1.3.3.3).

Обмеження класифікаційної моделі функціями четвертого порядку не заперечує їх наступної диференціації в міру доцільності, а, навпаки, розширює поле для подальших досліджень у цьому напрямі. Аналіз практичної управлінської діяльності в господарюючих суб'єктах у сільському господарстві через призму запропонованої класифікаційної моделі підтверджує реальність останньої. Встановлення безпосереднього логічного зв'язку практичної управлінської діяльності зі стадіями циклічної зміни інформації та з'ясування поняття “управлінські функції” з їх класифікацією дає підстави сформулювати наукову сутність категорії “управлінський процес” у теорії менеджменту, як сукупність різних порядків функцій суб'єкта управління відповідно до їх об'єктивної основи.

Способи діяльності менеджера при здійсненні повного управлінського циклу розглядаються як гранично велика сукупність методів виконання функцій всіх порядків - М1. Вони систематизуються в окремі групи методів реалізації цих функцій, а саме: кожна з базових функцій (Ф1.1 - Ф1.3) виконується відповідними її змісту методами (М1.1-М1.3), кожна із загальних функцій (Ф1.1.1 - Ф1.3.3) аналогічно виконується методами, адекватними їх змісту (М1.1.1-М1.3.3), підфункції (Ф1.1.1.1 - Ф1.3.3.3) теж реалізуються притаманними лише їм способами дій (М1.1.1.1.-М1.3.3.3) (див. рис. 4, 5).

Групування способів виконання функцій менеджера дозволило обґрунтувати нову класифікаційну модель управлінських методів, яка за формою адекватна моделі класифікації функцій. Істотно, що в цій моделі знайшли своє місце традиційно визнані в теорії менеджменту економічні, адміністративні та психологічні методи керівництва. Запропонована модель не обмежує пошуки груп методів нижчих порядків одночасно з диференціацією управлінських функцій.

Апробація управлінських методів практичною діяльністю керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств підтверджує достовірність їх класифікаційної моделі, в межах якої вони мають реальні можливості для постійного удосконалення.

Тотожність понять “функція” і “робота” в контексті проведених досліджень відособленого управлінського циклу дозволяє всю сукупність способів виконання функцій різних порядків протягом управлінського циклу назвати методами роботи. Серед групи цих методів виділяється своєрідна підгрупа способів діяльності, якими виконуються функції з організації, керівництва і контролю, що безпосередньо приводить до просторових, кількісних і якісних змін в об'єкті управління, переводячи його до нового стану. Виходячи з даного логічного посилання, цю підгрупу методів, що здійснюють безпосередній вплив на об'єкт управління, правомірно назвати методами управління. Серед методів управління є способи, якими керівник здійснює вплив лише на людей. Їх доцільно виділити окремо, як методи керівництва.

Отже, поняття “методи роботи”, “методи управління”, “методи керівництва” за змістом функцій, які вони реалізують, по своїй суті не є синонімами, а їх чітке розмежування в теорії управління сприятиме глибшому опануванню ними.

Розмежування понять “методи роботи”, “методи управління” і “методи керівництва” дає підстави для відповідного розмежування в теорії управління понять “стиль роботи”, “стиль управління” і “стиль керівництва”, які в технологічному аспекті характеризуються переважанням (домінуванням) відповідних методів. Пріоритетність методів залежить від соціально-психологічних особливостей конкретного управлінського працівника-менеджера. На цій основі пропонується новий підхід до систематизації стилів керівництва з виділенням їх основних типів: 1) економічний; 2) адміністративний; 3) психологічний. Обґрунтованість цих класифікаційних груп управлінських стилів підтверджується їх проявом у реальній практичній діяльності керівників і спеціалістів аграрних підприємств.

Класифікація стилів керівництва за домінуючими методами виконання функції з керівництва на економічний, адміністративний та психологічний стилі зовсім не суперечить відомим у теорії управління автократичному, демократичному та ліберальному стилям, які в основі мають свій критерій класифікації, а саме: ступінь прояву особливостей владної поведінки керівника в групі. Оскільки носієм управлінських стилів є конкретна людина, то в її особі завжди поєднуються риси як виділених у дисертації економічного, адміністративного і психологічного стилів керівництва за домінуючими методами керівництва, так і риси автократичного, демократичного і ліберального стилів, основу яких складають інші класифікаційні критерії. На практиці спостерігається взаємний зв'язок цих двох класифікаційних груп стилів керівництва, що доповнюють один одного. Для забезпечення формування ефективних стилів керівництва в аграрних підприємствах актуалізується проблема своєчасного виявлення та цілеспрямованого розвитку особистостей, схильних до лідерства, яку повинні розв'язувати спільними зусиллями система освіти та державні органи управління аграрним сектором економіки.

Особливості детермінованості управлінських процесів в аграрних підприємствах внутрішніми змінними та факторами зовнішнього середовища привели до нового методологічного підходу в тлумаченні закономірностей управління в господарюючих суб'єктах. Він полягає у тому, що поглиблене поняття “закономірності” в сфері управління включає до свого змісту: 1) закони; 2) принципи, в яких конкретизуються об'єктивні прояви законів; 3) методи та стилі як способи реалізації вимог законів і принципів. Закономірності по відношенню до господарюючих суб'єктів класифікуються на три групи: 1) зовнішні; 2) конкретно-системні; 3) внутрішні. Таке тлумачення закономірностей матиме позитивний вплив на комплексний характер досліджень в цьому напрямку, а оволодіння ними сприятиме підвищенню якості управлінських процесів. Якість управлінських процесів, що здійснює керівник, безпосередньо залежить від ступеня дотримання ним закономірностей, якими об'єктивно обумовлюється виконання всіх функцій протягом повного циклу управління.

Приватна власність на землю та засоби виробництва стала основою реформування й реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств і визначальним чинником зміни детермінованості управлінських процесів в аграрних підприємствах. Нові форми господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, фермерські господарства, приватні підприємства та сільськогосподарські кооперативи функціонують на нових організаційно-правових засадах. Особливості управління в них мають безпосередній позитивний вплив на розвиток управлінських процесів в аграрних підприємствах.

Теоретичні здобутки, отримані в результаті проведених досліджень, мають безпосереднє відношення до практичної діяльності керівників, спеціалістів і повноважних органів аграрних підприємств. Виокремлено три стадії управлінського циклу з відповідними до них функціями та методами виконання останніх слугують методичною основою аналізу практичної діяльності керівників аграрних підприємств на всіх етапах процесу управління: 1) врахування особливостей раціоналізації функцій суб'єктами управління за конкретних умов; 2) специфіка використання методів виконання універсальних базових і похідних загальних функцій; 3) адаптація методів керівництва до ринкового середовища з поглибленням змісту економічного, адміністративного і психологічного впливів на дисципліну праці персоналу; 4) формування ділового стилю роботи управлінських працівників усіх категорій.

Розкриття внутрішньої об'єктивної основи управлінських процесів дозволило в теоретичному аспекті встановити кількісні параметри їх розвитку: 1) послідовне здійснення всіх трьох стадій управлінського циклу; 2) адекватність часового режиму управлінських процесів часовим періодам відповідних технологічних операцій, робіт і повних виробничих процесів. Обґрунтування змісту закономірностей управління виявило якісні параметри розвитку управлінських процесів, які визначаються ступенем узгодженості методів і стилів роботи суб'єкта управління із законами і принципами, вимоги яких вони реалізують на практиці. Свідоме засвоєння сутності цих параметрів управлінськими працівниками та їх ретельне дотримання на практиці буде основою ефективного управління за рахунок удосконалення управлінських процесів.

Серед практичних шляхів і способів удосконалення управлінських процесів в аграрних підприємствах у пореформений період на подальший розвиток заслуговують: 1) раціоналізація самоуправління як явища, що об'єктивно передує управлінським і технологічним процесам та справляє безпосередній вплив на ступінь забезпечення їх кількісних і якісних параметрів; 2) оптимізація співпраці лідера і команди в аграрних підприємствах на організаційній основі, яка пердбачає: сучасний підхід до структури апарату управління; запровадження процесного типу організації виробництва; гранично чітку регламентацію посадових функцій всіх членів команди на підставі декомпозиції корпоративних цілей; 3) підготовку управлінських кадрів у закладах післядипломної освіти на рівні вимог сучасного менеджменту, зокрема, формування резерву кадрів керівного складу зі студентів випускних курсів технологічних спеціальностей; 4) повне використання потенційних можливостей спонук до плідної праці, передусім керівників і спеціалістів аграрних підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Чорний Г.М. Керівник в АПК: теорія і практика діяльності. Монографія. - К.: ІАЕ УААН, 1998. - 196 с.

2. Чорний Г.М. Закономірності управління в сільському господарстві. Методологічний аспект: Монографія. - К.: Вид-во УСГА, 1994. - 72 с.

3. Чорний Г.М. Управління: концептуальні засади національного менеджменту. Монографія. - К.: ННЦ ІАЕ, 2005. - 102 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

4. Завадский И.С., Галушко В.П., Черный Г.М. Повышение качества управленческих решений и распорядительной деятельности руководителя // Экономика сельского хозяйства. - 1987. - №4. - С.32-38. (Особистий внесок: обгрунтовується функція збору інформації та функція прийняття рішення як складові управлінського процесу).

5. Черный Г.М. Использование моральных стимулов к высокопроизводи-тельному труду персонала управления //Проблемы совершенствования механизма хозяйствования в связи с переходом АПК к рыночным отношениям. - К.: УСХА, 1991. - 87с., в т.ч. автора с.55-57.

6. Чорний Г.М. Удосконалення психологічних методів керівництва//Зб. наук. пр. - К.: Національний агр.ун-т, 1996. - 146с., в т.ч. автора с.31-36.

7. Чорний Г.М., Закономірності управління // Зб. наук. пр. Вип.2. - Вінниця: Вінницький держ. с.-г. ін-т, 1997. - С.53-54.

8. Чорний Г.М., Праткова В.П. Імідж керівника сільськогосподарського підприємства // Зб. наук. пр. Вип.3. - Вінниця: Вінницький держ. с.-г. ін-т, 1997. - С.74-75. (Особистий внесок: опрацювання способів підтримання належного іміджу керівника).

9. Чорний Г.М., Каричинський В.П. Складові відродження сільського госпо-дарства України: Зб. наук. пр. Вип.6. - Вінниця: Вінницький держ. с.-г.ін-т, 1999. - С.285-293. (Особистий внесок: обгрунтування процесів подальшого розвитку села).

10. Чорний Г.М., Соловйов А.І. Менеджмент як складова аграрної реформи/ Таврійський науковий вісник.Зб.наук.пр. Вип.17. - Херсон: Айлант, 2001. - С.153-156. (Особистий внесок: підкреслено актуальність у процесі аграрної реформи використання здобутків сучасного менеджменту).

11. Бикова В.Г., Чорний Г.М., Соловйов А.І. Розвиток персоналу як функція менеджера/ Таврійський науковий вісник. Зб.наук.пр. Вип.18. - Херсон: Айлант, 2001. - С.233-237. (Особистий внесок: уточнено функції з розвитку персоналу в ієрархії понять цієї категорії в контексті управлінського процесу).

12. Соловьев И.А., Черный Г.М. Проблемы использования маркетинга в комплексе экологических проблем в АПК: Зб.наук.пр. Спец. вип. 3(12). - Миколаїв: Миколаївська держ.агр.акад., 2001. - С.263-266. (Особистий внесок: віднесено маркетингову діяльність до категорії спеціальних функцій з менеджменту).

13. Чорний Г.М., Соловйов А.І. Проблеми вдосконалення економічних методів керівництва в АПК/ Таврійський науковий вісник. Зб.наук.пр. Вип. 23. - Херсон: Айлант, 2002. - С.133-136. (Особистий внесок: розкрито роль економічних методів на третій стадії управлінського процесу).

14. Чорний Г.М. Стратегія підготовки керівників підприємств в АПК //Економіка АПК. - 2001. - №10. - С.112-114.

15. Чорний Г.М. До концепції систематизації знань з аграрного менеджменту/ Таврійський науковий вісник. Зб.наук.пр. Вип.19. - Херсон: Айлант, 2001. - С.201-204.

16. Чорний Г.М. Самоменеджмент керівників і спеціалістів підприємств АПК // Зб. наук. пр. - Вінниця: Вінницький держ. агр. ун-т, Вип.10. -2001.

17. Чорний Г.М. Відродження сільського господарства як концептуальний підхід до його сучасного стану та перспектив розвитку // Збірник наук. пр. - Умань: Уманська держ. агр. акад., 2001. - Вип.53. - С.253-256.

18. Чорний Г.М. Дискретна циклічність управлінських процесів/ Таврійський науковий вісник. Зб.наук.пр. Вип.20. - Херсон: Айлант, 2001 - С.196-199.

19. Чорний Г.М. Раціоналізація використання робочого часу керівниками підприємств АПК // Економіка АПК. - 2002. - №2. - С.121-123

20. Чорний Г.М., Соловйов А.І. До концепції менеджменту у сфері інфраструктури аграрного ринку/ Таврійський науковий вісник. Зб.наук.пр. Вип. 22. - Херсон: Айлант, 2002. - С.221-224, в т.ч. автора 2с. (сутність менеджменту як процесу).

21. Бикова В.Г., Чорний Г.М., Соловйов А.І. Земля як ресурс і товар у сільськогосподарському виробництві/ Таврійський науковий вісник. Зб.наук.пр. Вип. 25. - Херсон: Айлант, 2003. - С.249-252. (Особистий внесок: обгрунтовано земельні ресурси як частину об'єкта управління).

22. Бикова В.Г., Чорний Г.М., Соловйов А.І. Земля, як елемент об'єкту управління в господарюючих суб'єктах АПК/ Таврійський науковий вісник. Зб.наук.пр. Вип.21. - Херсон: Айлант, 2003. - С.55-57. (Особистий внесок: конкретизовано зміст процесу управління).

23. Чорний Г.М. Діалектика понять “управління” та “менеджмент” в аграрній економіці // Економіка АПК. - 2003. - №7. - С.29-32.

24. Чорний Г.М. Функціональний зміст діяльності суб'єктів управління в АПК // Економіка АПК. - 2004. - №10. - С.78-81.

25. Ястреб М.П., Чорний Г.М. Формування стилю керівництва в аграрному виробництві // Економіка АПК. - 2005. - №6. - С.116-119. (Особистий внесок: запропоновано класифікацію стилів керівництва).

26. Чорний Г.М., Ястреб М.П. Управлінські засади конкурентоспроможного господарювання на землі: Зб. наук. пр. Вип. 97.- К.: Національний агр. ун-т. - 2006. - С. 370-373. (Особистий внесок: аргументовано необхідність дотримання об'єктивних основ управлінських процесів).

27. Чорний Г.М., Корсун С.Г. Ринкова оцінка земельних ресурсів за умов їх екологічно-безпечного використання/ Таврійський науковий вісник. Зб. наук. пр. Вип. 35. - Херсон: Айлант, 2004. - С.172-176. (Особистий внесок: розглянуто використання ресурсів як наслідок процесів управління).

28. Кваша С.М., Чорний Г.М., Павленко О.М. Невідкладні проблеми теорії управління в агробізнесі з позицій менеджменту ХХІ століття //Економіка АПК. - 2006. - №4. - С. 100-106. (Особистий внесок: розвинуто концепцію функцій з менеджменту).

29. Соловйов І.О., Чорний Г.М., Петрухно О.П. Товарна політика виноробного підприємства: визначення позицій продукції //Маркетинг в Україні. - 2006. - №2. - С.34-38. (Особистий внесок: сконцентровано увагу на технології прийняття рішень).

Інші видання:

30. Чорний Г.М. Планування і регламентація управлінської праці в сільському господарстві. - К.: Урожай, 1978. - 80 с.

31. Чорний Г.М., Кривий П.П. Підряд на виробництві сільськогосподарської продукції. - К.: Урожай, 1989. - 56 с. (Особистий внесок: опрацьовано механізм функціонування підрядних підрозділів).

32. Галушко В.П., Чорний Г.М. Основи теорії управління в сільському господарстві: Довідник. - К.: Вид-во УСГА, 1993. - 72 с. (Особистий внесок: сформульовано категорії і поняття, що мають безпосереднє відношення до управлінських процесів).

33. Черный Г.М., Кривый П.П. Использование в колхозах Винницкой области коллективного, семейного и других форм подряда: В помощь лектору. - Винница: Винницкая обл. орг. об-ва “Знание”, 1988. - 28с. (Особистий внесок: обгрунтовано соціально-психологічні основи управління в підрядних формах).

34. Чорний Г.М. Основи управління в АПК: Тематико-ілюстративний довідник. - Вінниця: Вінницький держ. с.-г. ін-т, 1996. - 52с.

35. Чорний Г.М. Основи організації виконавської діяльності в АПК. - Вінниця: Вінницький держ. с.-г. ін-т, 1997. - 47с.

Тези доповідей на наукових конференціях:

36. Чорний Г.М., Соловйов А.І. Зміст трудової дисципліни та способи її забезпечення в підприємствах АПК в пореформений період. //Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта - 2003”. Т.23. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С.30-32. (Особистий внесок: обгрунтовано вплив дисципліни на своєчасне здійснення управлінських процесів).

37. Чорний Г.М. Психологічний аспект менеджменту // Аграрний менеджмент в Україні: За матер.наук.-практ.конф. - К.: ІАЕ, 1995. - С.73-74

38. Чорний Г.М., Каричинський В.П. Зміст і класифікація функцій управлінських працівників // Матеріали першої наукової міжвузівської конференції аспірантів і молодих викладачів. - Вінниця: Вінницький держ.агр.ун-т, 2001. - С. 71-72. (Особистий внесок: сформульовано новий методичний підхід до класифікації функцій у контексті управлінського циклу).

39. Чорний Г.М., Соловйов А.І. Професійна кваліфікація кадрів як інтелектуальний ресурс аграрного бізнесу // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: В 2т./За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - Т.2. - С.648-649. (Особистий внесок: обгрунтовано ділову кваліфікацію керівника як умову ефективного здійснення управлінських процесів).

40. Чорний Г.М., Шевцов І.К., Соловйов А.І. Процеси пореформеного розвитку господарюючих суб'єктів на землі // Ринкова трансформація економіки АПК : Кол. монографія у чотирьох част. /За ред. П.Т. Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є. Мазнєва. Ч.1. Соціально-економічні проблеми розвитку села. - К.: ІАЕ, 2002. - С.371-374. (Особистий внесок: виокремлено особливості управлінських процесів).

Методичні матеріали:

41. Проектування системи управління та менеджменту: Практикум /Завадський Й.С., Гудзинський О.Д., Гнєд Є.С. та ін./ За ред. Й.С. Завадського. - К.: Урожай, 1994. - 208с., в т.ч. автора с.52-54, 166-170 (суть управління тваринницькою галуззю та процес прийняття рішень у діловій грі).

42. Управління в сільському господарстві: Навчально-методичний посібник для проведення лабораторно-практичних робіт // Чорний Г.М., Мазур А.Г., Фіщук Б.П. та ін. - Вінниця: Вінницький держ. агр. ун-т. - 1994. - 74 с.; в т.ч. автора 37с.

43. Випускна робота слухачів факультету післядипломної освіти по підготовці керівників для підприємств АПК: Метод. вказівки. - Вінниця; Вінницький держ. с.-г. ін-т, 1998. - 8с, в т.ч. автора 4с.

44. Основи менеджменту. Програма для сільськогосподарських вищих навчальних закладів / Завадський Й.С., Гудзинський О.Д., Афонін А.С. та ін. - К.: УСГА, 1993. - 8с., в т.ч. автора 2с.

45. Управління маркетингом. Програма для сільськогосподарських вищих навчальних закладів / Завадський Й.С., Гудзинський О.Д., АндрусенкоГ.А. та ін. - К.: УСГА, 1993. - 17с, в т.ч. автора 2с.

46. Менеджмент персоналу. Програма для вищих аграрних закладів освіти III-IV рівнів акредитації / Завадський Й.С., Гудзинський О.Д., Лотоцький І.І. та ін. - К.: НАУ, 1998. - 10с., в т.ч. автора 2с.

47. Загальні організаційно-методичні вимоги до дипломних робіт (проектів) студентів економічного факультету / Благодатний В.І., Мармуль Л.О., Міхєєв Є.К. та ін. - Херсон: Херсонський держ.агр.ун-т, 2000. - 32с., в т.ч. автора 16с.

48. Управління персоналом. Програма для вищих аграрних закладів освіти III-IY рівня акредитації / Завадський Й.С., Гудзинський О.Д., Барановська Т.І. та ін. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 12с., в т.ч. автора 2с.

49. Основи менеджменту: Навч. посібник для практ. занять / Соловйов І.О., Чорний Г.М., Бикова В.Г. та ін. - Херсонський держ.агр.ун-т, 2002. - 118 с., в т.ч. автора 59с.

50. Методичні вказівки до виконання і оформлення дипломних робіт студентами спеціальності 7.050.206 “Менеджмент ЗЕД” / Галушко В.П., Чорний Г.М., Діброва Л.В. та ін. - К.: Національний агр. ун-т, 2004. - 24 с., в т.ч. автора 12 с.

51. Аграрний менеджмент: комплект кодопосібників / Галушко В.П., Чорний Г.М., Бойко С.М., Фіщук Б.П. - К: Аграрна освіта. - 2006. - 60 с., в т.ч. автора 30 с.

АНОТАЦІЯ

Чорний Г.М. Управлінські процеси в господарюючих суб'єктах АПК України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація та управління підприємствами. Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено проблемам суті і технологічного змісту управлінських процесів, способам і закономірностям їх здійснення в господарюючих суб'єктах АПК України. Розкрито внутрішню об'єктивну основу управлінських процесів, систематизовано роботи щодо їх здійснення як функції в управлінні, обґрунтовано зміст управлінських методів як способів виконання функцій, опрацьовано на цій основі нову класифікаційну модель методів, поглиблено методику дослідження управлінських стилів та доповнено їх систематизацію, запропоновано новий методичний підхід до тлумачення закономірностей управління, опрацьовано основні шляхи розвитку управлінських процесів: 1) забезпечення кількісних та підвищення якісних параметрів управлінських циклів; 2) удосконалення самоуправління; 3) раціоналізація співпраці керівника і команди на організаційних засадах; 4) підготовка менеджерів для забезпечення аграрних підприємств керівниками-професіоналами; 5) наповнення сучасним змістом спонук до праці в аграрних підприємствах.

Ключові слова: управлінський процес, стадія, функція, метод, стиль, закономірність, самоуправління, спонуки до праці.

АННОТАЦИЯ

Черный Г.М. Управленческие процессы в хозяйствующих субъектах АПК Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2006.

В диссертации раскрывается объективная сущность управленческих процессов с обоснованием их содержания, методов и закономерностей осуществления, а также разработаны основные пути совершенствования этих процессов в сфере управления в аграрных предприятиях.

После рассмотрения концепции управленческого процесса в основных школах управления изложены методология и методика исследования управленческих процессов, которые использовались при проведении исследований. В результате поисков установлено, что объективной основой управленческих процессов в биологических, технических, социальных и смешанных системах есть изменение состояния информации с выделением трех стадий: 1) появление информации; 2) концентрация информации; 3) превращение инфоримации в ее новый вид - программу определенных действий.

Материалы исследований управленческой деятельности в контексте обособленного цикла управления позволили обосновать новый подход к классификации функций субъектов управления и предложить их новую классификационную модель. Из интегрированной управленческой деятельности выделено три универсальные базовые функции: 1) работу по информационному обеспечению; 2) работу по принятию решений; 3) работу по реализации решений и семь общих производных функций: учет, анализ, целеполагание, планирование, организацию, руководство, контроль.

Апробация управленческих методов практикой современного руководства привела к выводу об их непосредственной связи с управленческими функциями как способами практического выполнения последних. На этой основе предлагается функциональный подход к систематизации методов в сфере управления и соответствующая ему классификационная модель. Принципиальная особенность этого подхода состоит в том, что каждая отдельно взятая группа методов работы руководителей рассматривается, как способ выполнения конкретной управленческой функции с учетом ее объективного содержания. Одновременно проведено разграничение понятий “методы работы”, “методы управления” и “методы руководства”.

С позиций классификации управленческих методов в диссертации рассматривается проблема стилей как совокупности доминирующих методов в работе руководителя и обосновывается сущность экономического, административного и психологического стилей руководства. Они формируются доминированием в работе руководителя экономических, административных или психологических методов и дополняют традиционные автократический, демократический и либеральный стили руководства. Делается акцент на лидерстве как психологической основе формирования стиля работы руководителя.

Практическая деятельность хозяйствующих субъектов в АПК, а следовательно, и управленческие процессы в них, детерминируются внутренними переменными организаций и факторами внешней среды. Материалы изучения особенностей влияния на управленческие процессы этих факторов позволили обосновать новый подход к закономерностям управления и предложить критерии их классификации, который расширяет поле исследований в этой важной составляющей теории и практики менеджмента. Закономерности управления включают законы, принципы и методы, которыми реализуются их требования. На уровне аграрных предприятий как открытых динамичных систем категория “законы управления” включает три понятия: “внешние законы”, “конкретно-системные законы” и “внутренние законы”.

Теоретические положения диссертации апробированы практической деятельностью руководителей и специалистов аграрных предприятий и способствуют формированию делового стиля их работы, который имеет непосредственное влияние на итоговые результаты хозяйственной деятельности.

Результаты проведенных исследований послужили основанием для разработки путей совершенствования управленческих процессов и повышения эффективности управленческой деятельности всех субъектов управления. С теоретических позиций содержания управленческих процессов необходимо обеспечить их количественные и качественный параметры: 1) обязательное осуществление всех трех стадий цикла; 2) соблюдение оптимальных периодов осуществления управленческих процессов; 3) соответствие методов работы руководителя требованиям принципов и законов, которые они призваны реализовывать.

Практические пути развития управленческих процессов предполагают:

1) совершенствование самоуправления; 2) обеспечение эффективного сотрудничества лидера и команды на организационных началах; 3) подготовку менеджеров для обеспечения предприятий АПК руководителями-профессионалами новой генерации; 4) наполнение новым содержанием побуждений персонала аграрных предприятий к плодотворному труду; 5) более полное использование потенциальных возможностей психологических методов руководства.

Ключевые слова: управленческий процесс, стадия, функция, метод, стиль, закономерность, самоуправление, побуждения к труду.

ANNOTATION

Chornyy G.M. Management processes in farm holdings of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree in Economics in major 08.06.01 - Economics, organization and enterprise management. - National Scientific Centre “Institute of Agrarian Economy”, Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, Kyiv, 2006.

The thesis deals with the essence and contents of management processes, ways and regularities of their accomplishment in Ukrainian agribusiness. Management processes objectivity is resealed, information sources on their function are systematized, control methods as ways of performing those functions are substantiated, all that resulting in a new method classification model.

The styles on management is considered as complex of dominant methods in manager's work and contents of economic, administrative and psychological management methods are reasoned. Leadership is accented as a psychological basis of management styles.

Actual performance of farm holdings in general and their management in particular is determined by internal components and external factors. Research of influence of mentioned above factors resulted in new approach to management principles and revealed criteria of their classification.

A management style technique is perfected, and style systematization is extended, a new methodical approach for interpreting management regularizes is proposed. New ways of administration processes optimization have been worked out: 1) ensuring quantitative and raising qualitative parameters of management cycles; 2) self-management development; 3) solving organization problems in post-reform agribusiness; 4) adopting a strategy of providing agribusiness with qualified executives; 5) perfecting work incentives.

Key words: management process, stage, function, method, style, regularity, self-management and motivation.

Підп. до друку 12.12.2006. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Ум. друк. арк. 1,9. Обл.-вид. арк. 1,9. Тираж 100 пр. Зам. 153.