Міжнародна торгівля

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки, менеджменту і права

Кафедра економіки

РЕФЕРАТ

на тему: «Міжнародна торгівля»

Студента групи ОА-II-1

Викладач Павловський В'ячеслав Григорович

Малежик Ігор Ігорович

Київ 2015

Зміст

Введення

1. Сутність зовнішньої торгівлі

1.1 Концепції зовнішньої торгівлі

1.2 Класична теорія міжнародної торгівлі

1.3 Теорія порівняльних переваг

2. Сучасна світова торгівля

2.1 Структура світової торгівлі

2.2 Зовнішня торгівля країн з перехідною економікою

Висновок

Список літератури

економіка торгівля зовнішній міжнародний

Введення

Необхідність виникнення та розвитку системи відносин з міжнародного обміну товарів і послуг обумовлена безліччю причин. Однією з них є те, що практично жодна країна не має в своєму розпорядженні кількістю і набором ресурсів, необхідних для повного задоволення всієї системи потреб. Кожна країна має обмеженою кількістю праці і капіталу, що дозволяє їй виробляти різні товари, що входять до складу ВВП. Якщо для виробництва окремих товарів у країні є найкращі умови та пов'язані з цим витрати мінімальні, то це дозволяє їй, збільшуючи виробництво даного товару і продаючи його іншим країнам, купувати товари, які неможливо зробити всередині країни або виробництво їх обходиться занадто дорого. Тому завжди причинами існування зовнішньоторговельних відносин, а, отже, і сучасного світового ринку залишаються міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну.

Для того, щоб країна могла торгувати на світовому ринку, їй необхідно мати експортні ресурси, тобто запаси конкурентоспроможних товарів і послуг, що користуються попитом на світовому ринку, валютні кошти чи інші засоби оплати імпорту, а також розвинену інфраструктуру зовнішньоторговельну: транспортні засоби, складські приміщення, засоби зв'язку та ін. Розрахунки за зовнішньоторговельними операціями провадяться банками, а страховий бізнес країни здійснює страхування перевезень і вантажів. Звичайно, при необхідності можна скористатися послугами інфраструктури інших країн, але, як правило, це дуже дорогі послуги, і кожна країна, задіяна на світовому ринку, прагне створити власну інфраструктуру.

Два зустрічних потоку товарів і послуг утворюють експорт та імпорт кожної країни. Експорт - це продаж та вивезення товару за кордон, імпорт - купівля та ввезення товарів з-за кордону. Різниця вартісних оцінок експорту та імпорту утворює торгове сальдо, а сума цих оцінок - зовнішньоторговельний оборот.

На світовому ринку, як і на будь-якому ринку, формуються попит і пропозиція і підтримується прагнення до ринкової рівноваги.

Вищевикладене визначає актуальність даної роботи. Мета роботи - проаналізувати міжнародну торгівлю як економічну категорію. На підставі мети поставлені такі завдання:

вивчити основні теорії міжнародної торгівлі;

виявити основні види міжнародної торговельної політики;

проаналізувати сучасну міжнародну торгівлю розвинених країн та країн з перехідною економікою.

1. Сутність зовнішньої торгівлі

1.1 Концепції зовнішньої торгівлі

Виділимо такі основні концепції зовнішньої торгівлі:

Меркантилізм.

Меркантилісти, що представляють інтереси торгової буржуазії в період розкладу феодалізму та становлення капіталізму (XV-XVIII ст.), Високо оцінювали роль зовнішньої торгівлі в справі досягнення багатства нації. Однак гроші вважалися єдиним багатством, а обмін товарів на гроші представлявся єдиним способом збільшення багатства. У той же час імпорт товарів, тобто віддача грошей, згідно з поглядами меркантилістів, був рівносильний зменшення багатства. У результаті рекомендації меркантилістів зводилися до того, щоб стимулювати експорт і шляхом державного втручання обмежувати імпорт.

Найбільш відомими представниками меркантилізму були англійські економісти У. Стаффорд (1554-1612), Т. Мен (1571-1641), французький економіст А. де Монкретьєн (1575-1621), вперше спожив термін "політична економія". Прихильником меркантилізму був російський економіст І.Т. Посошков (1652-1726), відстоював ідеї розвитку вітчизняного виробництва, зокрема шляхом розвитку торгівлі та збільшення товарообігу з іншими країнами, виступав за організацію в Росії цехів ("Книга про злиднях і багатство", 1724).

Вводилися обмеження імпорту ускладнювали міжнародну торгівлю, суперечили логіці розвитку капіталістичного виробництва. Відверто протекціоністської доктрині меркантилізму були протиставлені ідеї вільної торгівлі (фритредерства), прихильники якої по-новому оцінювали роль зовнішньої торгівлі в міжнародних економічних відносинах, її причини та зовнішньоторговельну політику держав.

Вибір політики вільної торгівлі або протекціонізму в зовнішній торгівлі в їхньому безкомпромісному варіанті був характерний для минулих століть. У наш час ці два підходи взаємопов'язані і переплітаються. Але у все більшій мірі в цій суперечливій єдності проявляється провідна роль принципу вільної торгівлі.

1.2 Класична теорія міжнародної торгівлі

Вперше політика фритредерства була визначена А. Смітом при обгрунтуванні ним теорії міжнародної торгівлі, що доводить необхідність лібералізації умов ввезення закордонних товарів шляхом ослаблення митних обмежень. А. Сміт доводив необхідність і важливість зовнішньої торгівлі, підкреслюючи, що "обмін сприятливий для кожної країни; кожна країна знаходить у ньому абсолютну перевагу". Аналіз А. Сміта з'явився вихідною точкою класичної теорії, яка служить основою для всіх видів політики вільної торгівлі.

Д. Рікардо доповнив і розвинув ідеї А. Сміта. Він показав, чому нації торгують, в яких межах найбільш вигідний обмін між двома країнами, виділяючи критерії міжнародної спеціалізації. В інтересах кожної країни, вважає Д. Рікардо, спеціалізуватися на виробництві, в якому вона має найбільшу перевагу або найменшу слабкість, і для якого відносна вигода є найбільшою.

1.3 Теорія порівняльних переваг

Міркування Рікардо знайшли своє вираження в принципі або теорії порівняльних переваг (порівняльних витрат виробництва). Д. Рікардо довів, що міжнародний обмін можливий і бажаний в інтересах усіх країн. Він визначив ту цінову зону, всередині якої обмін вигідний для кожного.

Дж.С. Мілль у своїх "Принципах політичної економії" (1848 р) показав, за якою ціною здійснюється міжнародний товарний обмін. Згідно Міллі, ціна обміну встановлюється за законом попиту і пропозиції на такому рівні, що сукупний експорт кожної країни дозволяє покривати її сукупний імпорт. Формулювання Закону інтернаціональної вартості, або "теорії інтернаціональної вартості", - важлива заслуга Дж.С. Мілля. Теорія міжнародної вартості показує, що існує ціна, яка оптимізує обмін товарів між країнами. Ця ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції.

Нове слово в розвитку теорії класиків буржуазної політекономії було сказано Г. Хаберлер, який конкретизував її з точки зору всіх факторів виробництва, а не тільки праці.

Основи сучасних уявлень про те, якими причинами визначаються напрямки і структура міжнародних торгових потоків, можливі переваги в міжнародному обміні, заклали шведські вчені-економісти Е. Хекшер і Б. Олін.

Теорія порівняльних переваг пояснює міжнародну торгівлю міждержавні розходження у відносних витратах виробництва. Однак вона не відповідає на основне питання: чому виникають ці міждержавні розходження? На думку шведських економістів, міждержавні розходження у відносних витратах пояснюються головним чином тим, що, по-перше, у виробництві різних товарів фактори використовуються у різних співвідношеннях, по-друге, національні виробничі розходження визначаються різною наделенностью факторами виробництва - працею, землею, капіталом, а також різною внутрішньою потребою в тих або інших товарах або цінами.

2. Сучасна світова торгівля

2.1 Структура світової торгівлі

Протягом останнього десятиліття частка торгівлі між розвиненими і країнами, що розвиваються в загальному обсязі світової торгівлі поступово зростала - з 20% у 1995 р. до 22% в 2002 р. Розвинені країни як і раніше торгують в основному між собою, але для країн, що розвиваються вони були і залишаються найважливішими торговими партнерами, найбільш вигідними ринками збуту їх експортної продукції і найкращим джерелом необхідної їм імпортної продукції. Щоправда, протягом 1995-2000-х рр.. Умови зовнішньої торгівлі країн, що розвиваються погіршувалися у зв'язку з падінням світових цін на сировинні продукти, що складали до недавнього часу переважну частину їхнього експорту. За період з 1995 р. по 2002 р. світові ціни на сиру нафту, наприклад, знизилися майже в чотири рази, на какао-боби - майже в три рази, а на каву приблизно в два рази. Фахівці продовжують сперечатися про те, є це зниження світових цін тимчасовим або постійним. Проте країни, експортні доходи яких значною мірою залежали від цін на ці та інші сировинні товари, вже понесли серйозні економічні втрати, помітно загальмували їхнє економічне зростання і розвиток.

У відповідь на падіння цін на сировинні товари багато країни, що розвиваються успішно удосконалюють структуру свого експорту, збільшуючи в ньому частку виробів обробної промисловості. У середньому в їх експорті в розвинені країни тепер переважають трудомісткі продукти обробної промисловості, які не потребують великих витрат на наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР), такі як одяг, килими або годинник і інші механізми, що вимагають ручної збірки. Це дозволяє країнам, що розвиваються краще використовувати наявні у них удосталь трудові ресурси завдяки створенню більшої кількості додаткових робочих місць.

Імпорт же країн, що розвиваються з країн ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) в основному складається з капіталомістких виробів обробної промисловості, що втілюють в собі сучасні досягнення науки і техніки, в першу чергу з машин і обладнання. У виробництві капіталів і наукомістких товарів розвинені країни як і раніше мають не тільки порівняльне, а й абсолютну перевагу перед країнами, що розвиваються.

Одним із предметів політичних дискусій в розвинених країнах є питання про те, наскільки імпорт дешевих трудомістких товарів з країн має у відносному зниженні середнього рівня заробітної плати низькокваліфікованих працівників (що спостерігається, наприклад, в США і Великобританії) і зростанні безробіття, також, перш за все , серед низькокваліфікованих працівників (що відбувається останнім часом у Західній Європі). Однак більшість фахівців сходиться на тому, що, хоча торгівля з країнами, що розвиваються і надає певний вплив на галузевий склад промисловості і ринки праці в розвинених країнах, головна причина загострення зазначених соціальних проблем полягає не в ній. На думку фахівців, падіння попиту на працю працівників, що володіють обмеженим людським капіталом, викликане перш за все "трудосберегающий" напрямком науково-технічного прогрес постіндустріальної перебудовою структури економіки розвинених країн.

Характеризуючи галузеву структуру світової торгівлі в першій половині XX століття (до другої світової війни) і в наступні десятиліття, ми бачимо істотні зміни. Якщо в першій половині сторіччя 2 / 3 світового товарообігу приходилося на продовольство, сировину і паливо, то до кінця століття на них припадає лише 1 / 4. Частка торгівлі продукцією обробної промисловості зросла з 1 / 3 до 3 / 4. І, нарешті, більш 1 / 3 всієї світової торгівлі до кінця 90-х років - це торгівля машинами та обладнанням.

Найбільш динамічним і інтенсивно розвиваються сектором світової торгівлі є торгівля продукцією обробної промисловості, особливо наукомісткими товарами. Так, експорт наукомісткої продукції складає більше 500 млрд. дол на рік, а частка високотехнологічної продукції наближається до 40% в експорті промислово розвинених країн.

Значно зросла роль торгівлі машинами та обладнанням. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного й електронного обладнання, на частку якого припадає понад 25% усього експорту машинотехнічної продукції. Щорічний приріст світового ринку мікроелектроніки аж до 2010 р. прогнозується на рівні 10-15 відсотків. У 2005 р. світовий обсяг продажів електронних пристроїв всіх видів перевищив досягнення рубежу в 1 трлн. доларів.

2.2 Зовнішня торгівля країн з перехідною економікою

У більшості країн, що знаходяться в процесі переходу від планової до ринкової економіки, потенційні вигоди від подальшого розвитку зовнішньої торгівлі отримують останнім часом все більш широке визнання, а уряди проводять політику лібералізації зовнішньоторговельних режимів, тобто скасування зайвих державних обмежень на розвиток експорту та імпорту. У результаті в багатьох країнах Центральної і Східної Європи частка зовнішньої торгівлі у ВВП підвищилася з 10% або менше у 2000 р. до 20% і більше в 2002 р. У Росії та інших країнах колишнього Радянського Союзу (БСС) відношення обсягу зовнішньої торгівлі до ВВП за ці роки знизилася, але сталося це в результаті підриву торгових відносин між країнами БСС, тоді як торгівля з іншими країнами світу, навпаки, розширилася. У міру того як зовнішня торгівля колишніх соціалістичних країн все більше регулюється ринковими, а не державними механізмами, в її обсязі зростає частка торгівлі з розвиненими країнами.

Після різкого падіння, викликаного політичними причинами, торгівля між країнами з перехідною економікою зараз поступово відновлюється. Робляться і спеціальні зусилля з розвитку регіональної економічної інтеграції всередині цієї групи країн. Так, завдяки договорам між урядами відповідних країн створена Балтійська зона вільної торгівлі, що включає в себе Латвію, Литву й Естонію, а також Центрально-Європейська зона вільної торгівлі, до якої входять Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія та Чехія.

Ряд нових ініціатив, націлених на розвиток вільної торгівлі, висунутий і в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД). Так, в 2002 р. почалися переговори про створення митного союзу між чотирма країнами - членами СНД: Росією, Білорусією, Казахстаном і Киргизією. Між Росією і Білорусією підписаний договір про створення міждержавного спільноти.

Регіональні торговельні блоки (зони вільної торгівлі), що об'єднують країни з перехідною економікою, з одного боку, можуть сприяти економічній стабілізації в цих країнах, але з іншого - створюють небезпеку уповільнення розвитку нових, можливо ще більш вигідних, торгових відносин з іншими країнами. Десять країн центральної та східної Європи, включаючи країни Балтії, подали заявки на вступ в європейський союз (ЄС), і практично всі країни з перехідною економікою заявили про своє прагнення приєднатися до Світової організації торгівлі (СОТ). Членство в СОТ, зокрема, забезпечило б їм деякий захист від існуючих у багатьох розвинених країнах обмежень на імпорт їхньої продукції, серйозно стримують розвиток їх експортних галузей. Суворі обмеження, включаючи кількісні квоти, існують, наприклад, на імпорт з колишніх соціалістичних країн у розвинені країни сільськогосподарської продукції, чавуну і сталі, тканин, взуття та деяких інших товарів, у виробництві яких країни з перехідною економікою, ймовірно, змогли б продемонструвати порівняльні переваги . Приєднання до СОТ країн з перехідною економікою, крім того, наклало б на них і певні зобов'язання в області подальшої лібералізації умов зовнішньої торгівлі, включаючи зниження мит на імпорт і відмова від застосування багатьох інших державних заходів, що обмежують розвиток зовнішньої торгівлі.

Найважливішою проблемою для більшості країн з перехідною економікою є правильне визначення свого місця в системі загальносвітового поділу праці. У багатьох випадках рішення цієї проблеми пов'язано з диверсифікацією структури їх експорту, особливо в розвинені країни. Так, економіка деяких країн колишнього Радянського Союзу відрізняється вузькою спеціалізацією в галузі виробництва та експорту одного або кількох сировинних товарів. Такими товарами є, наприклад, бавовна в Туркменії та Узбекистані і плодоовочева продукція в Молдавії. Для інших країн, включаючи Росію, основним завданням є підвищення якості випущених промислових товарів, необхідне для забезпечення їх конкурентоспроможності на світовому ринку.

Низька конкурентоспроможність багатьох товарів російської обробній промисловості на світовому ринку є головною причиною переважання в російському експорті сировинних товарів, насамперед нафти і природного газу. Така структура експорту серйозно підриває стійкість умов зовнішньої торгівлі нашої країни. Так, в 1990-х рр.. світові ціни на нафту і газ швидко росли і забезпечували відповідне зростання експортних доходів Росії як одного з їхніх провідних постачальників. Однак у 1995-2000-х рр.. світові ціни на енергоносії, навпаки, знижувалися, і умови зовнішньої торгівлі Росії за цей період сильно погіршилися. Відповідно, інтересам російської економіки відповідало б збільшення частки виробів обробної промисловості в загальному обсязі експорту.

Що стосується сучасної структури російського імпорту, широко поширеною є думка, згідно з яким частку продовольства в ньому бажано було б зменшити шляхом поліпшення умов власного сільськогосподарського виробництва. Частку машин і устаткування в імпорті, навпаки, пропонується збільшити, з тим, щоб прискорити технічну модернізацію російської промисловості і швидше підвищити якість вироблюваних в Росії товарів.

Висновок

На завершення варто зазначити, що розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці.

Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в наявності з одного боку - явне посилення міжнародної інтеграції, поступове стирання кордонів і створення різних міждержавних торговельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвинені й відсталі.

Не можна не помітити все більшу роль сучасних засобів зв'язку в процесі обміну інформації та укладанні самих угод. Тенденції до знеособлення та стандартизації товарів дозволяють прискорювати процес укладення угод і обіг капіталів.

В історичному плані не можна не відзначити ріст впливу азіатських країн на процеси світової торгівлі, цілком ймовірно в новому тисячолітті цей регіон займе ведучі ролі у світовому процесі виробництва і реалізації товарів.

Список літератури

1. Авдокушин Є.Ф. Міжнародні економічні відносини: Підручник. - М.: МАУП, 2001.

2. Андріанов В.Д. Росія: економічний та інвестиційний потенціал. - М.: Економіка, 2003.

3. Деніелс Д.Д., Радеба Л.Х. Міжнародний бізнес: зовнішнє середовище і ділові операції / Пер. з англ. - М.: Справа Лтд, 2001.

4. Знання на службі розвитку. Звіт про світовий розвиток. 2001. - М.: Весь світ; Світовий банк, 2001.

5. Кеннеді П. Вступаючи у XXI століття / Пер з англ. - М.: Весь світ, 2003.

6. Ломакін В.К. Світова економіка: Підручник для вузів. - М.: Фінанси і статистика, 2000.

7. Міжнародні валютні та кредитні відносини: Підручник / Під ред.Л.Н. Красавиной. - М.: Фінанси і статистика, 2002.

8. Основи зовнішньоекономічних знань: Словник-довідник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Вища школа, 2001.

9. Основи зовнішньоекономічних знань / За ред. І.П. Фаминский; - Вид. 3-є, перероб. і доп. - М.: Междунар. відносини, 2004.

10. Портер М. Міжнародна конкуренція / Пер. з англ. - М.: Міжнародні відносини, 2003.

11. Сергєєв П.В. Світове господарство та міжнародні економічні відносини на сучасному етапі: Учеб. посібник з курсу "Світова економіка". - М.: Новий Юрист, 2000.

12. Спиридонов І.А. Світова економіка: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2000.

13. Фомічов В.І. Міжнародна торгівля: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2002.

14. Щербанін Ю.А. та ін Міжнародні економічні відносини: Інтеграція: Учеб. посібник для вузів. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2000.

Размещено на Allbest.ru