Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ПИЛИПЕНКО СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: - доктор економічних наук, професор, Мазаракі Анатолій Антонович, Київський національний торговельно-економічний університет, ректор.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор, Циганкова Тетяна Михайлівна, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", завідувач кафедри міжнародної торгівлі - кандидат економічних наук, доцент, Поліванов Володимир Єгорович, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі Міністерства фінансів України, декан факультету міжнародної економіки та менеджменту.

Захист дисертації відбудеться «_19_ » листопада 2007 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 - Г, к. 601.

Автореферат розіслано «_19_» жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Антонюк Л.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одна з особливостей зовнішньоекономічної доктрини України, визначається об'єктивною необхідністю мати окрім інших, тісні економічні зв'язки з Російською Федерацією, яка на даний час є основним постачальником енергоносіїв на український ринок і споживачем значної кількості українських товарів. Отже саме об'єктивні причини обумовлюють на найближчу перспективу стратегічний напрям української зовнішньоекономічної політики. Разом з тим її формування має здійснюватись в аспекті загальносвітових тенденцій щодо глобалізації і посилення інтеграційних процесів світового господарства.

Дослідження теоретичних проблем і практики формування сучасних українсько-російських економічних відносин з урахуванням глобальних інтеграційних процесів у міжнародних відносинах і розробка на цій базі пропозицій щодо удосконалення механізму економічного співробітництва між країнами обумовило актуальність обраної теми дисертації.

Проблемі торговельно-економічних відносин між країнами в умовах глобальної інтеграції присвячено багато наукових праць. Окремі аспекти цієї проблематики розглядали такі вітчизняні і зарубіжні науковці як О.Амоша, В.Андрійчук, В.Баласса, Л.Бальцерович, Л.Бесчасний, О.Білорус, Г.Босс, М.Бункіна, І. Бураковський, Б.Гаврилишин, В.Геєць, А.Гельб, М.Долішний, М.Дудченко, Я.Корнаї, Є.Кочетов, А.Кредісов, В.Лєонтьєв, І.Лукінова, Д.Лук'яненко, А.Мазаракі, Є.Панченко, Ю.Пахомов, М.Портер, А.Поручник, П.Раймент, О.Рогач, Ф.Рут, Дж.Сакс, Д.Сальваторе, Дж.Стигліц, А.Філіпенко, М.Чумаченко, І.Школа та інші.

Значна увага в науковій вітчизняній літературі приділена і українсько-російським економічним відносинам. Ці питання досліджуються в працях В.Будкіна, М.Бурмістрова, Ю.Василенко, Б.Губського, В.Іванова, А.Мазаракі, О.Острія, С.Пирожкова, А.Сухорукова, Г.Шестопалова, В.Юхименка та інших.

Разом з тим, аналітичний зріз сучасних досліджень з проблем українсько-російських торговельно-економічних відносин дає можливість констатувати наявність певних незайнятих дослідницьких теоретико-прикладних ніш. Так, українсько-російські економічні відносини в основному розглядаються економістами розрізнено, без урахування інтеграційних пріоритетів України. Виходячи з цього, актуальним є обґрунтування організаційно-управлінських підходів щодо розвитку та вдосконалення українсько-російських торговельно-економічних відносин з огляду на інтеграційні пріоритети країн.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках міжкафедральної науково-дослідної теми „Розробка концептуальних засад формування зовнішньоекономічної політики України” (№ державної реєстрації 0103U001166) факультету економіки, менеджменту і права Київського національного торговельно-економічного університету. Особисто автором підготовлено аналітичний матеріал до розділу «Особливості української зовнішньоекономічної політики щодо відносин з Російською Федерацією».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення і обґрунтування організаційно-управлінських підходів і рекомендацій щодо напрямів і форм розвитку торговельно-економічних відносин між Україною та Росією у руслі перспективних національних економічних інтеграційних пріоритетів. Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання теоретичного, методичного та прикладного характеру:

дослідити теоретичні аспекти міжнародних інтеграційних процесів в умовах економічної глобалізації та визначити їх вплив на економічні зв'язки країн з перехідною економікою;

охарактеризувати передумови, фактори і особливості формування сучасних економічних відносин між Україною і Російською Федерацією;

виявити основні тенденції та проблеми функціонування системи зовнішньоекономічних відносин між Україною і РФ;

обґрунтувати напрями розвитку і удосконалення економічних відносин між Україною і Росією в контексті регіональних інтеграційних пріоритетів, зокрема участі в СНД, ЄЕП та європейській інтеграції;

визначити основні пріоритетні напрями щодо збільшення експорту українських товарів на російській ринок та оптимізації імпорту з РФ і стратегічні засади розвитку економічних відносин між країнами в перспективі.

Об'єктом дослідження є процес розвитку економічних відносин між Україною та Російською Федерацією в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є тенденції, умови і механізми українсько-російських торговельно-економічних зв`язків у контексті сучасних глобально-інтеграційних пріоритетів країн.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною засадами дисертаційної роботи є положення економічної теорії, зокрема теорії міжнародних економічних відносин у розрізі сучасної парадигми світогосподарського розвитку. Для вирішення завдань дисертаційного дослідження використовувались методи: історичного та логічного аналізів - при дослідженні теоретичних принципів формування зовнішньоекономічної політики і особливостей розвитку сучасних інтеграційних процесів (Розділ 1); статистичного кількісного і якісного порівняння, структурного та факторного аналізів - при аналізі основних тенденцій і пропорцій розвитку торговельного та інвестиційного співробітництва України з Російською Федерацією (Розділ ІІ); системний підхід - при визначенні основних стратегічних засад розвитку торговельно-економічних відносин України з Росією; економіко-математичного моделювання - при розробці організаційно-методичних аспектів збільшення обсягів українського експорту на російський ринок і прогнозної оцінки основних показників торговельно-економічних зв`язків України з Російською Федерацію (Розділ ІІІ).

Статистичною і інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України і Російської Федерації, дані Державного комітету статистики України і Державної митної служби України, матеріали Міністерства економіки України, міжнародних економічних організацій (МВФ, Світового банку, СОТ), аналітичні огляди торговельно-економічної місії у складі Посольства України у РФ, інформаційні матеріали міжнародних експертних агентств та асоціацій, український інтернет-ресурс.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в отриманні наукових результатів, які містять теоретико-методичні положення щодо формування напрямів і вдосконалення торговельно-економічних відносин України з РФ в умовах глобальної інтеграції; зокрема у дисертації:

вперше:

- виявлено критичні тенденції сучасного розвитку українсько-російських торговельно-економічних відносин, що полягають у неритмічності товарообміну та його недостатній диверсифікації; експансії російського капіталу в стратегічні сфери української економіки (насамперед, у паливно-енергетичний комплекс) при обмеженій присутності українського капіталу на російському ринку; асиметричності у виробничій сфері, що обумовлене, в першу чергу, технологічною дезінтеграцією; нееквівалентністю взаємних міграційно-трудових відносин у мотиваційному та регулятивному планах (російська ініціатива щодо введення візового режиму, нова жорстка міграційна політика РФ без будь-якого послаблення для української сторони тощо);

- охарактеризовано суперечливу природу процесів, які відбуваються в межах інтеграційного об'єднання Союз незалежних держав (СНД) та їх вплив на українсько-російські торговельно-економічні відносини; доведено непродуктивність ідеї збереження економічних зв'язків, що існували між республіками СРСР та виявились неефективними в нових ринкових умовах; наголошено, що країни - члени СНД значно різняться між собою за геополітичним статусом, економічним потенціалом, етнокультурними особливостями, і це утруднює як інтеграційну, так і двосторонню їхню взаємодію, у тому числі українсько-російську; доведено що основні пріоритети Росії стосовно України більшою мірою лежать у геополітичній площині: намагання залучити Україну до системи колективної безпеки СНД, змусити Україну визнати існування зовнішніх кордонів СНД, не допустити посилення впливу на Україну інших світових і регіональних центрів, забезпечити доступ Росії до важливих економічно-стратегічних зон, а також комунікацій на території України; українські стратегічні пріоритети щодо відносин з РФ в основному полягають в забезпеченні рівноправного, взаємовигідного співробітництва в економічній сфері;

- доведено, що українсько-російські торговельно-економічні відносини мають базуватися на сучасній стратегічній доктрині України, яка передбачає поетапну адаптацію до європейських норм і структур з одночасним розвитком відносин зі стратегічними партнерами, серед яких провідне місце посідає Росія; оптимальний рівень торговельно-економічних відносин між Україною і Росією можуть забезпечити підходи, що враховують загальносвітові регулятивні тенденції і формуються, насамперед у межах СОТ як недискримінаційній глобальній торговельній системі;

удосконалено:

- підходи щодо визначення економічної інтеграції як багаторівневого процесу, що в сучасних умовах набуває очевидних рис «троїстості»: на мікрорівні - транснаціоналізація і глобалізація бізнесу; на макрорівні - континентальна і міжконтинентальна регіональна інтеграція; на мегарівні - глобальна інтеграція;

- методику оцінки ефективності російських інвестицій в українську економіку, виходячи із загальних тенденцій іноземного інвестування та оптимальних з погляду національної економічної безпеки пропорцій її внутрішнього і зовнішнього фінансування (забезпечення участі українського капіталу, в першу чергу, у розвитку паливно-енергетичного комплексу Росії, а російського капіталу - в агропромисловому, машинобудівному, металургійному, хімічному комплексах України);

дістало подальший розвиток:

- дослідження теоретичних основ (принципів, форм, методів, інструментів) і світової практики формування державної зовнішньоекономічної політики в умовах глобалізації, коли її розроблення та ефективна реалізація унеможливлюються без врахування нової диспозиції суб`єктів міжнародних економічних відносин: зростаюча регулятивно-структуроутворювальна роль інтеграційних угрупувань країн, міжнародних економічних організацій, транснаціональних корпорацій при частковій втраті традиційних адміністративно-управлінських функцій держави.

- організаційно-методичні підходи щодо забезпечення збільшення обсягів українського експорту на цільових сегментах російського ринку, шляхом активізації діяльності безпосередньо українських суб`єктів ЗЕД (створення спільних підприємств, розширення мережі представництв підприємств, комерційних агентств, консигнаційних складів, активізація виставкової та рекламної діяльності), а у аналітичному плані - через об`єктивну оцінку рівня відкритості російського ринку щодо окремих українських товарів (поглиблення досліджень товарних ринків, конкурентного середовища для пошуку нових торговельних партнерів тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Сукупність представлених в дисертаційній роботі наукових результатів може бути використана як підґрунтя для подальшого розвитку теорії і практики формування зовнішньоекономічної політики України в умовах глобалізації і економічної інтеграції. Визначено у формі практичних рекомендацій напрями розвитку економічних відносин України з Росією у сфері торгівлі і інвестиційно-виробничого співробітництва. Розроблені організаційно-методичні засади забезпечення зростання експорту українських товарів на російській ринок. Пропозиції щодо оптимізації імпортних поставок нафти і газу з РФ можуть бути враховані під час розробки відповідних урядових програм щодо диверсифікації надходження в Україну паливно-енергетичних ресурсів з урахуванням забезпечення достатнього рівня економічної безпеки держави.

Окремі результати дослідження використані Міністерством економіки України під час щорічного коригування Програми економічного співробітництва України та РФ на 1998-2007 роки, Програми міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та РФ на 2001 - 2007 роки і підготовки матеріалів у рамках Змішаної Українсько-Російської комісії зі співробітництва (довідка з Міністерства економіки України № 128-32/230 від 20.11.2006); ТОВ “ТНК-ЗБУТ” при підготовці інформаційно-аналітичних та презентаційних матеріалів для проведення щорічних конференцій з питань стратегічного розвитку нафтово-роздрібного бізнесу в Україні (довідка з ТОВ “ТНК-ЗБУТ” № 1931Н-15 від 23.01.2007).

Матеріали і результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання дисциплін “Міжнародна торгівля”, “Міжнародна економічна діяльність України” у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (довідка від 11.10.2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторській підхід щодо формування зовнішньоекономічної політики в умовах глобальної інтеграції. Автором особисто проведено комплексний аналіз торговельно-економічних відносин України з РФ, виявлені проблеми, що мають місце в цих відносинах, і запропоновано шляхи їх вирішення. Досліджені інтеграційні пріоритети України і Росії, на основі чого була дана оцінка щодо перспектив розвитку інтеграції в рамках СНД і можливої участі України в ЄЕП.

Апробація результатів дисертації. Ключові положення дисертаційного дослідження були представлені автором на наукових конференціях: на міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.), конференції “Україна у пост - біполярній системі міжнародних відносин”, присвяченій 170-й річниці Київського національного університету імені Тараса Шевченка та шестидесятиріччю Інституту міжнародних відносин, (м. Київ, 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Науки про торгівлю 2005” (м. Київ, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), VIII міжнародній науково-практичній конференції УАЗТ “Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2005 р.), міжнародній конференції “Українське Причорномор`я у конкурентному економічному просторі” (м.Феодосія, 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано автором самостійно і у співавторстві у 10 працях, у тому числі 1 монографії, 4 статтях у наукових фахових виданнях, 5 публікаціях в інших виданнях, зокрема як матеріали і тези доповідей на конференціях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто дисертантові, становить 5,75 друк.арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 168 комп'ютерного тексту. Дисертація містить 20 таблиць на 13 сторінках, 7 рисунків на 5 сторінках, 6 додатків, список використаних джерел становить 155 найменувань.

економічний глобалізація інтеграційний процес

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі показано актуальність теми, висвітлено стан розробки проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, предмет і об'єкт, визначено методологічну базу та використовувані автором методи прикладного характеру, а також новизну та практичне значення отриманих наукових результатів.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади формування торговельно-економічних відносин між Україною і Російською Федерацією в умовах глобальної інтеграції» розкриваються теоретико-методологічні принципи формування зовнішньоекономічної політики в умовах міжнародної інтеграції та глобалізації, а також її особливості щодо відносин України з РФ, досліджуються основні інтеграційні пріоритети України і РФ.

На підставі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних науковців, законодавчих, аналітичних та статистичних матеріалів доведено, що в умовах глобалізації держава більше не є єдиним суб'єктом проведення економічної політики. Зовнішньоекономічна політика в широкому розумінні цієї категорії включає дві складові: комплекс певних регулятивних функцій з боку держави і стратегію діяльності безпосередньо самих учасників міжнародного ринку - суб'єктів міжнародних економічних відносин.

Проведений теоретико-методологічний аналіз показав, що в умовах глобалізації світової економіки все більш значну роль у формуванні зовнішньоекономічної політики відіграють безпосередні учасники процесу зовнішньоекономічних зв'язків. Від обраної ними стратегії значною мірою залежить їхнє місце і роль на світовому ринку. Це в кінцевому результаті визначає і місце країни в міжнародних економічних відносинах і її зовнішньоекономічну політику. Доведено, що Україна, виходячи з її місця в геоекономічному просторі, є глобалізованою країною. Тому вона повинна мати свою глобально-інтегровану політику, що сприятиме прискоренню її інтеграції до системи світового господарства і позитивно відіб'ється на її двосторонніх економічних відносинах, у тому числі відносинах з РФ.

У роботі наголошується, що глобалізація і економічна інтеграція є взаємопов'язаними процесами. Остання, при цьому, являє собою еволюційний процес розширення взаємозв'язків між суб'єктами МЕВ окремих країн, створення ТНК і, нарешті, об'єднання окремих країн у регіональні союзи, що сприяє розвитку економічної регіоналізації. Саме цим, вважає автор, можна пояснити той факт, що більш ефективною є інтеграція глобалізованих країн, а саме таких, в економіці яких вирішальну роль відіграють ТНК.

Глобальна інтеграція в кінцевому плані призводить до утворення світових центрів тяжіння, у структурі яких перебуватимуть країни з різним рівнем інтернаціоналізації. Такими вже сформованими центрами можна вважати НАФТА, ЄС, в стадії формування знаходиться Азійсько-Тихоокеанський центр, де домінують США, Японія і в перспективі Китай. Автор вважає, що на даний час Україна не має відповідних об'єктивних умов щодо створення власного центру тяжіння і тому повинна шукати своє місце в одному з уже визначених центрів. Враховуючи геополітичний статус України як європейської держави, найбільш імовірно таким центром повинен стати європейський ринок. У свою чергу РФ, виходячи з її геополітичного статусу великої євро - азійської держави, не залишає наміру щодо створення власного центру тяжіння, до якого в першу чергу намагається залучити Україну. Автором зазначено, що вказана ситуація не лише впливає на двосторонні відносини між країнами, а в певній мірі гальмує процес реалізації українських інтеграційних пріоритетів.

Виходячи з того, що Україна має глобальні, інтегровані продукти в багатьох сферах суспільного виробництва, автор вважає, що реальні успіхи на європейському напрямі зовнішньоекономічної політики не тільки не зашкодять українсько-російським економічним відносинам, а навпаки додадуть Україні в цих відносинах більшої впевненості. Негативним для України у відносинах з Росією є не сам процес інтеграції до європейських структур (ЄС, НАТО), а його фактично декларативний характер за практичної відсутності реальних кроків у цьому напрямі.

У роботі наголошується, що в умовах глобалізації і активного розвитку міжнародних інтеграційних процесів двосторонні економічні відносини між країнами в значній мірі залежать від їхніх інтеграційних пріоритетів. Проведений аналіз засвідчив, що інтеграційні напрями і, особливо, цілі України і цілі РФ значно різняться, навіть тоді, коли вони є членами одного й того самого інтеграційного угрупування. Це яскраво видно на прикладі СНД, який, як зазначається в роботі, у тому вигляді, як він є на даний час, можна розглядати як геополітичне утворення, що відходить у минуле.

Вказані протиріччя, наголошується в роботі, роблять також і малоймовірним ефективне функціонування створеного відповідно до Угоди між урядами Білорусії, Казахстану, РФ і України інтеграційного угрупування Єдиного економічного простору (ЄЕП).

У розділі 2 «Дослідження торговельно-економічних відносин між Україною і Російською Федерацією в аспекті інтеграції України до системи світового господарства» досліджується процес формування торговельно-економічних відносин між Україною і Росією і дається оцінка стану інтеграції України до системи світового господарства, зокрема, до європейських структур.

Наголошується, що економічні відносини між Україною і Росією зосереджені в основному в двох сферах: зовнішній торгівлі та інвестиційно-виробничій. Отже, аналіз здійснювався саме в цих сферах і стосувався визначення їхньої динаміки, структури, ритмічності, ефективності і впливу на розвиток економік країн в цілому.

Аналіз динаміки обсягів торгівлі між Україною і РФ за період їх взаємовідносин як суверенних держав дозволив виділити чотири етапи розвитку даного процесу. Перший етап (1992 - 1994 р. р.) характеризується різким спадом обсягів торгівлі між країнами, що було обумовлене зміною умов економічних відносин. Особливістю другого етапу (1995 - 1996 р. р.) є стабілізація і поступове зростання обсягу експортно-імпортних операцій. Цьому сприяло підписання урядами країн Угоди “Про зону вільної торгівлі” та поступова адаптація до нових умов. Для третього етапу (1997 - 2002 р. р.) характерною є поступова стагнація торговельних відносин, що проявилася у скороченні обсягу як експортних, так і імпортних операцій. Саме в цей період виникла низка ускладнень в українсько-російських економічних відносинах, більшість з яких не врегульовані і до теперішнього часу: значний обсяг вилучень з режиму вільної торгівлі, запобіжні заходи з боку Росії щодо експорту українських товарів тощо. Четвертий етап (почався з 2003 р.) характеризується значним зростанням обсягів торгівлі між країнами. Виходячи із дослідження викладених тенденцій в дисертації наголошується на наявності циклічності та недостатньої ритмічності експортно-імпортних операцій. Останній висновок також підтверджується проведеними в роботі розрахунками коефіцієнтів варіації, які мають доволі велике значення: від 20 до 40% у експорті та 16 і 37% - у імпорті.

У дисертації показано, що структура експорту України в РФ і структура українського імпорту з Росії відзначаються певною стабільністю. Аналіз структури українського експорту на російський ринок показав, що вона більш диверсифікована, ніж структура експорту РФ до України. В структурі російського експорту переважають нафта і природний газ, питома вага яких сягає понад 60% в загальному обсязі російського експорту до України. Україна експортує до Росії товари з більшим рівнем обробки, ніж імпортує з РФ. Аналіз геоекономічної структури зовнішньої торгівлі України свідчить про те, що динаміка рівня експортної та імпортної залежності України від РФ поступово зменшується.

Разом з тим рівень залежності української економіки від торгівлі з РФ ще досить високий. Так, понад 20% експортної квоти України і близько 35% імпортної формуються за рахунок відносин України з РФ. Економіка Росії значно менше залежна від експорту, ніж економіка України: серед основних торговельних партнерів Росії Україна посідає п'яте місце, її частка в зовнішньоторговельному обігу РФ у 2006 р. становила лише 5%, тобто була меншою, ніж частка Росії в зовнішньоторговельному обороті України, в 5 разів.

Аналіз прямих російських інвестицій в українську економіку дає підстави для висновку про певну економічну загрозу для України з боку російської економічної експансії.

Якщо така тенденція продовжуватиметься, то це, на думку автора, буде, по-перше, консервувати неефективну і відсталу структуру української економіки, по-друге, стримуватиме диверсифікацію інвестиційного ринку, що, зрештою, негативно відіб'ється і на процесі інтеграції України до світового господарства. Підтвердженням вказаного висновку є те, що вже на даний момент найбільша частка в російських інвестиціях належить вкладенням у паливну промисловість (22,7%) - стратегічну галузь української економіки, від якої фактично залежить ефективність функціонування всього господарського комплексу і економічна безпека України.

Дослідження співробітництва між Україною і Росією у виробничий сфері показало, що воно є досить обмежене і здійснюється в окремих галузях у вигляді виробничої кооперації на так званій договірній основі.

У дисертації наголошується, що, незважаючи на наявність цілої низки об'єктивних факторів, які мали б сприяти активному розвитку економічних відносини між країнами, відносини розвивались неритмічно, обсяги торгівлі між країнами, її структура, співробітництво у виробничо-інвестиційній сфері не відповідають потенційним можливостям обох країн, а також потребам їхніх економік. Причиною цього є існування низки економічних і організаційних проблем, які докладно аналізуються в дисертаційній роботі. Зокрема, наголошується, що між Україною і Росією протягом 1992 - 2006 р. р. укладено понад 300 угод з різних питань економічного співробітництва, проте більшість цих угод не виконується, або виконується не в повному обсязі.

У розділі 3 «Напрями розвитку торговельно-економічних відносин між Україною і РФ в аспекті їх інтеграційних пріоритетів» надаються пропозиції щодо розвитку ефективних двосторонніх торговельно-економічних відносин між Україною і РФ як з врахуванням їх національних інтересів, так і основних стратегічних інтеграційних пріоритетів.

Виходячи із аналізу і оцінки торговельно-економічних відносин України і РФ в ретроспективі, а також враховуючи інтеграційні пріоритети країн, в дисертації розроблена стратегічна модель розвитку українсько-російських економічних відносин на перспективу.

Враховуючи те, що і в перспективі основу економічних відносин між країнами становитиме торгівля, основна увага приділена розробці методичного апарату щодо забезпечення зростання обсягів українського експорту на російський ринок і оптимізації російських поставок енергоносіїв до України.

Наголошується, що зростання обсягів українського експорту на російський ринок можливий за ряду умов. По-перше, якщо на ринок Росії будуть виходити все більше нових підприємств з новими, у ряді випадків ексклюзивними товарами. По-друге, якщо ті українські підприємства, що вже працюють на російському ринку, значно активізують свою діяльність щодо розширення експорту як традиційних, так і нових товарів. І, по-третє, якщо здійснюватиметься суттєва державна підтримка вітчизняним товаровиробникам на російському ринку. Для успішного вирішення перелічених завдань необхідно: оцінити конкурентний опір російського ринку щодо українських підприємств і українських товарів, особливо тих, що вперше виходять на вказаний ринок; провести активні маркетингові дослідження російського ринку; здійснити заходи стратегічного маркетингу на державному рівні; створити відповідні збутову, інформаційну та іншу інфраструктуру. В роботі надаються рекомендації щодо розробки відповідного методичного апарату, необхідного для вирішення вказаних завдань.

Величину конкурентного спротиву щодо конкретного товару на російському ринку рекомендується визначати за допомогою інтегрального показника

Rj = ? Xji / n

При цьому Xji представляє суму відповідних факторів, а саме: імпортну ємність ринку для даного конкретного товару, імпортну залежність щодо даного товару, рівень зовнішньоторговельних бар'єрів входження на ринок, стабільність цін на ринку, рівень трансакційних витрат для просування товару на ринок, можливості підприємства у ціновій конкуренції на ринку, можливості підприємства у маркетинговій конкуренції на ринку.

За допомогою вказаного інтегрального коефіцієнта можна оцінити рівень конкурентного спротиву входженню певного товару на певний ринок, виходячи з наступної шкали:

0 < Rj < 0,25 - спротив ринку низький;

0,25 < Rj < 0,5 - спротив ринку середній;

0,5 < Rj < 0,75 - спротив ринку значний;

0,75 < Rj < 1 - спротив ринку дуже значний.

Це в свою чергу дасть можливість зробити висновок про доцільність або недоцільність виходу на російський ринок з певним конкретним товаром.

Маркетингове дослідження, як захід, що сприятиме зменшенню рівня спротиву, пропонується автором проводити у 5 основних етапів: виявлення проблем і формулювання цілей дослідження; відбір джерел, збір і аналіз вторинної маркетингової інформації; планування і організація збору первинної інформації; систематизація і аналіз зібраної інформації; представлення отриманих результатів дослідження. Також даються методичні рекомендації щодо проведення кожного з наведених вище етапів маркетингового дослідження ринку РФ.

У дисертації наголошується, що одним із найважливіших шляхів активізації діяльності українських експортерів на території РФ є створення української експортної структури шляхом сформування розгалуженої системи збуту товарів та послуг, а також сучасної інформаційно-маркетингової системи підтримки експорту: створення в РФ Українського торговельного дому в м. Москві з філіалами в Санкт-Петербурзі, Тюмені, Ростові-на-Дону, Казані, а також в усіх приграничних з Україною регіонах. Основними функціями Торговельного дому і його філіалів мають бути: проведення маркетингових досліджень ринку РФ, сприяння рекламі українських товарів і послуг на російському ринку, створення позитивного іміджу України, окремих експортерів і їхніх товарів і т. п. Доцільним є також функціонування на теренах РФ українських постійно діючих виставкових залів, широкої фірмової торговельної мережі, комерційних агентств, консигнаційних складів тощо.

У роботі наголошується на необхідності диверсифікації імпорту енергоносіїв та вирішенні проблеми диверсифікації поставок в Україну енергоресурсів альтернативних постачальників з урахуванням процесів, що відбуваються в цілому в світі в цій сфері.

Аналіз ситуації на світовому ринку нафти і нафтопродуктів дав автору підстави для висновку, що потенційними джерелами (крім російського) задоволення потреб України в нафті на перспективу може розглядатись Близький Схід і Каспійський регіон. Найбільш реальним джерелом для диверсифікації українського імпорту нафти є нафтові запаси Каспійського моря. Це випливає з того, що ці запаси знаходяться ще на початку активної розробки, достатньо потужні, і це дає певну можливість вступити в гру новим учасникам, у тому числі і Україні. Позитивним для України в цьому аспекті є і те, що вона має на даний момент певні переваги. Побудова нафтового терміналу в Південному і нафтопроводу Одеса - Броди зробило Україну реальним конкурентом щодо транспортування каспійської нафти до Європи. Стосовно диверсифікації потреб в природному газі, то в роботі наголошується, що Україна має значно більш суттєві можливості для задоволення потреб в газі за рахунок власного виробництва, ніж нафтою. Цього можна досягти за рахунок більш активних розробок запасів природного газу Чорного і Азовського морів.

Потенційні ресурси вуглеводів українського сектору Чорного і Азовського морів складають 1,5 - 2,5 трлн. т умовного палива, 80% з яких - газ. Разом з тим, сучасне освоєння цих ресурсів не перевищує 3 відсотків. Зменшенню рівня енергетичної залежності України від імпорту, зокрема і з РФ, значною мірою, сприятиме раціоналізація споживання енергетичних ресурсів у відповідності з їх наявністю в країні. У структурі запасів органічного палива в Україні 95,4% припадає на вугілля, 2 - на нафту і 2,6% - на природний газ. За експертними розрахунками, в структурі споживання найбільшу частку займає природний газ (приблизно - 55%), а частка вугілля при цьому становить лише 33%. У перспективі необхідно забезпечити зростання частки вугілля у споживаних енергоресурсах за рахунок збільшення його видобутку. Автор наголошує, що значно покращати ситуацію щодо задоволення потреб української економіки в паливно-енергетичних ресурсах можуть структурні перетворення в нафтогазовій сфері шляхом реформування і подальшого вдосконалення діяльності нафтових і газових компаній.

В цьому аспекті доцільне використання світового досвіду щодо створення так званих вертикально-інтегрованих компаній (ВІНК).

У дисертації наголошується, що українсько-російські економічні відносини загалом потребують докорінної модернізації з врахуванням сучасних тенденцій світового розвитку. В дисертації зазначається, що оскільки однією із особливостей українсько-російських відносин є те, що більшість їх формувалась на макрорівні і обумовлювалась відповідними міждержавними, міжвідомчими та іншими угодами, більшість з яких виявилась неефективними, то основну увагу зараз необхідно зосередити на вдосконаленні зв'язків саме на мікрорівні. Роль держави в цьому аспекті має полягати в першу чергу у визначенні спільних проблем і інтересів.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо раціоналізації українсько-російських торговельно-економічних відносин в умовах глобалізації і регіональної економічної інтеграції. Запропоновані нові науково-методичні підходи до вирішення поставлених питань, які, враховуючи стратегічне значення для України економічних відносин з РФ, мають істотне значення для підгалузі науки „Світове господарство і міжнародні економічні відносини”, а також практики розвитку і вдосконалення економічних відносин між Україною і Росією в сучасних умовах. Проведене дисертаційне дослідження дає можливість зробити наступні висновки:

1. Глобалізація як вищий рівень сучасних міжнародних економічних відносин характеризується якісними структурними зрушеннями у світогосподарській системі, надаючи можливості динамізації розвитку і, одночасно, генеруючи нові політичні, інформаційно-технологічні, соціально-економічні виклики і проблеми міжкраїнової взаємодії. Суттєво змінюються як умови, так і концептуальні підходи до формування національних зовнішньоекономічних політик, коли на реалізацію традиційних державних регулятивних функцій все більш відчутно впливають інші суб'єкти глобальної економіки - регіональні економічні угрупування країн, міжнародні економічні організації, транснаціональні корпорації і недержавні організації.

2. Міжнародні інтеграційні процеси мають, як і розвиток світової економіки, циклічний характер: періоди їх посилення змінюються процесами їх дезінтеграції. Оцінюючи вплив економічної інтеграції на розвиток світової економіки, а також торговельно-економічних відносин між країнами, необхідно відмітити, що вона апріорі значно прискорює ці процеси, про що свідчить динаміка основних показників світового економічного розвитку. Розвиток різних форм інтеграції спричинює синергічний ефект, тобто ефект взаємодоповнення і взаємопосилення, що досягається завдяки поєднанню (інтеграції) зусиль партнерів з різних країн.

3. Аналіз динаміки і структури зовнішньої торгівлі між Україною і РФ виявив цілу низку проблем, які негативно впливають на процес інтеграції України до системи світового господарства. Оскільки як експортні поставки до Росії, так і імпорт з останньої були неритмічними, а структура товарного обміну між країнами є недосконалою: Україна експортує до РФ в основному продукти з низьким рівнем обробки і імпортує з Росії переважно енергоносії і сировинні матеріли, це знижує ефективність зовнішньої торгівлі між країнами і ефективність торгівлі України в цілому. Хоча частка РФ як в експорті, так і імпорті України поступово скорочується, що відбувається в основному внаслідок переорієнтації української торгівлі на ринки інших країн, вона до теперішнього часу залишається досить високою.

4. Аналіз інвестиційних процесів, що відбуваються між Україною і РФ в останні роки, засвідчив значне збільшення вкладань російського капіталу в стратегічні галузі української економіки і в першу чергу в паливно-енергетичний комплекс, що становить певну загрозу для економічної безпеки країни, а також може негативно вплинути на процеси її інтеграції до системи світового господарства. Ситуація обтяжується ще тим, що обсяг українських інвестицій в російську економіку значно нижче від російських в економіку України і вони направляються в основному в галузі виробництва, які не є стратегічними для Росії. Рівень співробітництва між країнами у виробничій сфері є недостатнім. Більшість коопераційних зв'язків, які існували між підприємствами країн до проголошення незалежності, в даний час не функціонують, науково-технічні програми, що спільно розробляються країнами, не передбачають єдиного бюджету, а кожна зі сторін свою частину розробок фінансує самостійно. Внаслідок цього в разі їх недостатнього фінансування з боку однієї з сторін затримують розробки іншої і проекту в цілому. Крім того, в ряді проектів з кооперації передбачається, що питання збуту їх результатів сторони вирішують самостійно, внаслідок чого стають конкурентами при реалізації результатів спільних проектів.

5. Аналіз українських і російських інтересів у двосторонніх відносинах свідчить про певну їх суперечність. Для України пріоритетними є відносини в економічній сфері, в той час як Росія намагається залучити Україну в коло своїх геополітичних інтересів і виходячи з цього будувати економічні відносини між країнами. На думку автора, в перспективі двосторонні економічні відносини між Україною і Росією необхідно будувати виходячи з загальносвітових процесів, а саме більш активної інтеграції обох країн до глобальної системи світового господарства. В аспекті цього, на думку автора, актуальною є розробка спільної українсько-російської стратегії економічного співробітництва, яка має враховувати як національні інтереси країн, так і загальні тенденції глобально інтеграційного розвитку світового господарства.

6. Українські підприємства, що виходять на російський ринок, зустрічають значний конкурентний опір з боку російських підприємств, а також суб'єктів інших країн, що працюють на даному ринку. Для забезпечення збільшення обсягів експорту українських товарів у дисертації пропонується і обґрунтовується застосування наступного методичного апарату: методики оцінки спротиву російського ринку щодо українських підприємств і українських товарів, особливо тих, які вперше виходять на вказаний ринок; проведення активних маркетингових досліджень російського ринку; здійснення заходів стратегічного маркетингу на державному рівні; створення відповідної збутової, інформаційної та іншої інфраструктури.

7. Географічне розташування України потенційно дає широкі можливості для забезпечення в перспективі власним газом та диверсифікації поставок нафти та газу в Україну. Дана проблема має вирішуватися з урахуванням ситуації в цьому секторі світового господарства і економічних факторів. Проведений аналіз ситуації на світовому ринку нафти і нафтопродуктів дає підстави для висновку, що потенційними джерелами (крім російського) задоволення потреб України в нафті на перспективу може розглядатись Близький Схід і Каспійський регіон. Проте, найбільш реальним джерелом для диверсифікації українського імпорту нафти, на думку автора, є нафтові запаси Каспійського моря. Це твердження виходить з того, що ці запаси знаходяться ще на початку активної розробки, достатньо потужні, що дає певну можливість, так би мовити, вступити в гру новим учасникам, у тому числі і Україні. Позитивним для України в цьому аспекті є і те, що вона має на даний момент і певні переваги. Побудова нафтового терміналу в Південному і нафтопроводу Одеса - Броди зробило Україну реальним конкурентом щодо транспортування каспійської нафти в Європу.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Зовнішньоекономічна політика України: європейський та російський вектор. Монографія / А.А.Мазаракі, В.В.Юхименко, О.П.Гребельник та інш. За заг.ред. А.А.Мазаракі.-К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2005. 280 c. (16,2 др.арк.)

-Юхименко В.В., Пилипенко С.О. Основні принципи і особливості економічних відносин України з Російською Федерацією (п.5.1.).-С. 218-226. 0,5 др.арк. (особисто автору належить - 0,2 др.арк.: характеристика зовнішньої політики РФ стосовно України, аналіз спільних інтересів обох держав та факторів що гальмують процес інтеграції країн до світового простору).

Юхименко В.В., Пилипенко С.О. Стан і проблеми економічного співробітництва України з Росією (п.5.3.).-С. 244-261. - 1,11 др.арк. (особисто автору належить - 0,6 др.арк.: аналіз експортно-імпортних операцій України з РФ, аналіз геоекономічної структури зовнішньої торгівлі України, аналіз щодо співробітництва України з РФ в інвестиційній сфері).

Юхименко В.В., Пилипенко С.О. Шляхи розвитку і вдосконалення українсько-російських економічних відносин (п.5.4.).- С. 261-273. - 0,8 др.арк. (особисто автору належить - 0,6 др.арк.: аналіз доцільності участі України в рамках ЄЕП, характеристика основних напрямів економічного співробітництва між українськими і російськими господарюючими суб`єктами, де зосереджена найбільша кількість взаємних інтересів).

У наукових фахових виданнях:

2. Пилипенко С.О. Співдружність незалежних держав в аспекті інтеграційного розвитку // Науково-практичний журнал Вісник КНТЕУ, №2 / Головний редактор А.А.Мазаракі. - Київ: Київський національний торговельно-економічний університет, 2004. - С.16-26. - 1,05 др.арк.

3. Пилипенко С.О. Основні напрями вдосконалення зовнішньоекономічної політики України// Науково-практичний журнал Вісник КНТЕУ, №3 / Головний редактор А.А.Мазаракі. - Київ: Київський національний торговельно-економічний університет, 2004. - С.5-12. - 0,7 др.арк.

4. Пилипенко С.О. Основні особливості та проблеми розвитку українсько-російських відносин // Экономические инновации. Выпуск 21: Украинское Причерноморье в конкурентном экономическом пространстве (проблемы международной экономической интеграции). Сборник научных работ. - Одесса: Інститут проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2005. - С.214-223. - 0,4 др.арк.

5. Пилипенко С.О. Економічна інтеграція та її вплив на формування торговельно-економічних відносин між Україною і Російською Федерацією//Зовнішня торгівля: право та економіка. Науковий журнал №5-6(22-23)/ голова редакційної колегії В.Є.Новицький, - Київ: УАЗТ, 2005. - С. 87-91. - 0,4 др.арк.

В інших виданнях:

6. Пилипенко С.О. Особливості формування зовнішньоекономічної політики в умовах глобалізації // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу 2004». Том 9. / Головний редактор А.А.Покотілов. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.51 - 54. - 0,6 др.арк.

7. Пилипенко С.О. Особливості формування зовнішньоекономічної політики в умовах глобалізації// Науково-практичний журнал Вісник КНТЕУ, №2 / Головний редактор А.А.Мазаракі. - Київ: Київський національний торговельно-економічний університет, 2005. - С.5-7. - 0,2 др.арк.

8. Пилипенко С.О. Особливості формування економічних відносин між Україною і РФ в аспекті глобального інтеграційного розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип..52. Част.1. / Головний редактор Л.В.Губерський. - Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. - С.124-126. - 0,1 др.арк.

9. Пилипенко С.О. Інтеграційні пріоритети України і РФ як фактор розвитку їхніх торговельно-економічних зв'язків // Науковий збірник. Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів VII міжнародної науково-практичної конференції 27 травня 2005 року / Відповідальний редактор О.О.Покрещук. - Київ: УАЗТ, 2005. - С.90-91. - 0,2 др.арк.

10. Пилипенко С.О. Основні тенденції і перспективи розвитку українсько-російських торговельно-економічних відносин // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки 2005». Том 27. / Відповідальний редактор К.О.Біла. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.34-38. - 0,7 др.арк.

АНОТАЦІЯ

Пилипенко С.О. Українсько-російські торговельно-економічні відносини в умовах глобальної інтеграції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", Київ, 2007.

Робота присвячена науковому осмисленню проблем розвитку українсько-російських торговельно-економічних відносин в умовах глобальної інтеграції. В дисертації розглянуті питання формування зовнішньоекономічної політики в сучасних умовах, досліджені основні тенденції і особливості становлення і розвитку економічних відносин між Україною і Росією в торгівлі та інвестиційно-виробничій сфері, виявлені основні проблеми, досліджені інтеграційні пріоритети країн та окреслений їх вплив на стан і перспективи розвитку економічних відносин.

Запропоновано методичні підходи щодо збільшення експорту українських товарів на російський ринок, визначено можливі напрями диверсифікації імпорту енергоносіїв, що сприятиме зменшенню рівня економічної залежності України від РФ, окреслено основні напрями розвитку українсько-російських торговельно-економічних відносин у перспективі.

Ключові слова: глобалізація, інтеграція, торговельно-економічні відносини, товарна і геоекономічна структура експорту та імпорту, торговельні бар'єри, інтеграційні пріоритети, маркетингові дослідження, диверсифікація імпорту енергоносіїв, економічна безпека.

АННОТАЦИЯ

Пилипенко С.А. Украинско-российские торгово-экономические отношения в условиях глобальной интеграции. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. ГВУЗ "Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана", Киев, 2007.

Работа посвящена научному осмыслению проблем развития украинско-российских торгово-экономических отношений в условиях глобальной интеграции. В диссертации рассмотрены вопросы формирования внешнеэкономической политики в современных условиях, исследованы основные тенденции и особенности становления и развития экономических отношений между Украиной и Россией в торговле, инвестиционно-производственной сфере, выявлены основные проблемы, исследованы интеграционные приоритеты стран и очерчено их влияние на состояние и перспективы развития экономических отношений.

Предложены методические подходы, которые обеспечат увеличение объемов экспорта украинских товаров на российский рынок, определены возможные направления диверсификации импорта энергоносителей, что обеспечит уменьшение уровня экономической зависимости Украины от России, обозначены основные направления развития украинско-российских торгово-экономических отношений в перспективе.

В работе рассмотрены принципы формирования внешнеэкономической политики Украины в условиях глобализации и активного развития региональных интеграционных процессов. Осуществлен теоретико-методологический анализ различных концепций формирования внешнеэкономической политики, обобщен опыт ведущих стан мира в этом вопросе, приведена характеристика основных мероприятий государственного стимулирования экспорта, которые используются рядом стран мира.

Выявлены особенности развития интеграционных процессов, их взаимосвязь с процессами глобализации. Раскрыты положительные и отрицательные стороны региональной экономической интеграции, охарактеризована динамика интернационализации и формирования континентальных интеграционных объединений и в этом аспекте дана оценка возможным направлениям интеграции Украины. Подчеркнуто, что при правильном использовании преимуществ интеграции можно добиться синергического эффекта в виде проявления интернационального синергизма.

Выявлены особенности формирования торгово-экономических отношений Украины с РФ, являющиеся следствием наличия в их отношениях как общих, так и отличительных интересов. К общим интересам относятся взаимозависимость экономик стран, которые не так давно представляли единый экономический организм, общность ряда социально-экономических проблем, этническая и культурная близость и т.п. К отличительным интересам следует отнести различия в геополитическом статусе стран, которые определяют различные подходы к целям их экономического сотрудничества.

Особое внимание в роботе уделено вопросам оптимизации украинско-российских торгово-экономических отношений в аспекте мировых глобально интеграционных процессов.

В диссертационной работе исследуются ключевые проблемы торгово-экономического сотрудничества Украины с РФ. Определено содержание, оценена сущность и тенденции развития украинско-российских внешнеэкономических связей. Исследованы факторы, наиболее существенно влияющие на формирование торговых связей, а также отношений в инвестиционной и производственной сферах, с учетом ориентации Украины на рынки других стран, а так же взаимозависимость экономик, различия в геополитическом статусе.

Исследованы проблемы в организационно-правовой сфере: определены несоответствия между странами в отношении понимание формирования зоны свободной торговли, регулирования торговых и инвестиционных отношений. Обозначены основные приоритеты стран в их взаимоотношениях.

В работе анализируются интеграционные приоритеты Украины и России, определены их сходные и отличительные черты. Подробно исследуется развитие интеграционных процессов в СНГ с точки зрения интересов Украины, РФ и других стран-членов СНГ.