Міжнародно-правове співробітництво держав у рамках Європейської Комісії "За демократію через право"

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

СВИДА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 341.176 (4)

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ДЕРЖАВ

У РАМКАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОМІСІЇ

“ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО”

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор РЕПЕЦЬКИЙ Василь Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри міжнародного права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор ДМИТРІЄВ Анатолій Іванович, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, професор кафедри міжнародного права;

- кандидат юридичних наук, доцент СТЕШЕНКО Володимир Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С. М. Прилипко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Організаційно міжнародно-правове співробітництво держав відбувається найбільш активно у межах міжнародних організацій, зокрема РЄ. Найбільш вдалий приклад співробітництва у зміцненні демократії - Європейська Комісія “За демократію через право” (Венеціанська Комісія - далі ВК), діяльність якої набула останнім часом чималої активності й вийшла далеко за межі Європи. Україна плідно співпрацює з ВК, широко використовує надані нею рекомендації у законотворчості. Це викликає нагальну необхідність ґрунтовного правового аналізу особливостей природи цієї організації, оцінки значних за обсягом та різноманітних за змістом юридичних зобов'язань, що виникають внаслідок співробітництва в ній, обґрунтування міжнародно-правової позиції України у міжнародних заходах із захисту демократії, оцінки наслідків для українського законодавства та суспільства в цілому міжнародної співпраці зі зміцнення демократії.

Чинниками, що визначають актуальність теми дисертації та її важливість з точки зору міжнародного права, є, по-перше, участь України в міжнародно-правовій співпраці зі зміцнення демократії, що потребує спеціальних досліджень для подальшої розробки виваженої і збалансованої міжнародно-правової позиції держави в таких міжнародних інституціях. По-друге, в українській міжнародно-правовій доктрині недостатньо досліджені організаційно-правові утворення РЄ, такі як ВК, природа яких виходить за межі звичайних органів РЄ. Виникає нагальна необхідність правового аналізу міжнародно-правових основ діяльності ВК, з'ясування її організаційно-правових особливостей та компетенції. По-третє, як у теорії, так і на практиці залишається невизначеною правова природа, а отже, і юридична сила рекомендацій Комісії. Нарешті, в Україні не завершено правову реформу, на зміст якої суттєво впливають рекомендації ВК.

В Україні до цього часу не приділялося належної уваги дослідженню міжнародно-правового співробітництва в системі РЄ у зміцненні демократії. Немає жодного спеціального монографічного дослідження особливостей участі України у ВК та виконання її рекомендацій, так само як немає досліджень щодо природи цієї організації, особливостей її функціонування в системі РЄ. Проте питання міжнародно-правового співробітництва у зміцненні демократії привертають значно більшу увагу юристів (М.М. Баймуратов, М.В. Буроменський, С.П. Головатий, А.І. Ковлер, І.І. Лукашук, С.П. Погребняк, Я. Томко, В.М. Шаповал, С. Шевчук, А. Авоян). Останнім часом у між-народно-правовій доктрині досить ретельно вивчається природа внутрішнього права РЄ (М.М. Гнатовський, В.Є. Мармазов, І.С. Піляєв) та її структурних підрозділів (І.С. Нуруллаєв).

У дисертації проаналізовані вітчизняні загальнотеоретичні міжнародно-правові дослідження (В.Г. Буткевич, А.С. Гавердовський, В.Н. Денисов, А.І. Дмитрієв, М.М. Микієвич, В.В. Мицик, В.М. Репецький та ін.). Використані міжнародно-правові дослідження зарубіжних юристів (Я. Броунлi, Г.М. Вельямінов, С. Девідсон, Ф. Джессеп, М. Ейкхерст, Г.В.Ігнатенко, В.А. Карташкін, Ю.М. Колосов, П. Маланчук, Г.І. Морозов, Р.А. Мюллерсон, Т.М. Нешатаєва, Е. Пілідіс, Г.І. Тункін, Е. Сейєрстед, Г.Х. Хекворт, С. Хоффман, О.А. Шибаєва та ін.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівського національного університету імені І. Франка згідно з цільовою комплексною програмою “Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (державна реєстрація № 01024003572). європа венеціанський комісія міжнародний

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття організаційно-правових засад, напрямів міждержавного співробітництва у ВК та з'ясування міжнародно-правової природи актів цієї організації.

Відповідно до мети дослідження в дисертації зосереджена увага на виконанні таких основних завдань:

визначити соціальну та політико-правову обумовленість процесу формування міжнародно-правового співробітництва у зміцненні демократії держав РЄ;

дослідити роль та місце органів РЄ у здійсненні демократичних перетворень у державах;

дослідити правову природу, повноваження, принципи діяльності ВК та визначити її місце в системі Ради Європи;

надати правову характеристику рекомендаціям ВК та визначити особливості їх внутрішньодержавної імплементації;

визначити зміст та обсяг міжнародно-правових зобов'язань України, пов'язаних із членством у ВК;

дослідити особливості міжнародних моніторингових заходів ВК;

- зробити висновки та надати пропозиції щодо можливості національно-правової імплементації в українське законодавство рекомендацій ВК.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, пов'язані із співробітництвом держав у рамках ВК.

Предметом дослідження виступають міжнародно-правові норми, що регулюють співробітництво держав у ВК.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів використовується весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній науці міжнародного публічного права. У процесі дисертаційного дослідження використовувалися діалектичний, системний підходи до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів розвитку міжнародно-правового співробітництва в органах РЄ щодо зміцнення демократії у її загальноєвропейському розумінні; загальнонаукові методи: структурний, функціональний, системного аналізу, формально-логічний (аналіз та синтез) при вивченні існуючих теоретичних поглядів щодо правової характеристики поняття демократії та теоретичних розробок щодо міжнародно-правових заходів з моніторингу конституційно-правових процесів у державах-членах Комісії і правового регулювання відповідних суспільних відносин. Використання формально-юридичного та порівняльного методів надало можливість проаналізувати юридичний зміст існуючих у правовому просторі Ради Європи міжнародно-правових норм та норм “м'якого” міжнародного права про цінність демократії.

У роботі використані теоретичні положення загальної теорії права, міжнародного права, конституційного права.

Наукова новизна одержаних результатів характеризується тим, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням міжнародно-правового співробітництва держав Ради Європи у зміцненні демократії через право.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних теоретичних положеннях та висновках дисертації:

вперше:

- доведено, що процес демократичних трансформацій у європейських державах легітимно знаходиться під впливом Ради Європи, яка має відповідні повноваження згідно зі Статутом і керівні органи якої сформулювали правові стандарти демократії;

- здійснено комплексний аналіз структури, способів ініціювання, тенденцій та перспектив міжнародно-правового впливу на утвердження в європейських державах дійової демократії;

- на підставі аналізу практики ВК доповнено сучасну загальноєвропейську концепцію плюралістичної демократії, зокрема, виділені її характерні риси, сформульовані умови успішного розвитку;

- доведено, що ВК є міжрегіональною відкритою міждержавною організацією з неповною суб'єктністю, яка є структурним елементом організаційно-правового механізму РЄ і членство в якій обумовлене визнанням правил співробітництва у зміцненні демократії, що визначені самою Комісією, керівними органами РЄ чи міжнародними угодами РЄ; доведено, що ВК може розглядатись щодо держав-членів Ради Європи виключно як спільний міжнародно-правовий інструмент у досягненні спільної мети - приведення національного законодавства у відповідність до правових стандартів демократії згідно зі Статутом РЄ;

- обґрунтовано, що рекомендації ВК за правовою природою є актами “м'якого” міжнародного права, що суттєво впливає на можливість застосування до її рекомендацій обов'язкових процедур національної імплементації;

- обґрунтовано, що виконання державами-членами ВК її рекомендацій має відбуватися у порядку застосування внутрішньодержавних процедур імплементації, зокрема в Україні правові механізми легітимації рекомендацій Комісії будуються як на актах законодавства, так і на неформалізованому застосуванні рекомендацій у практиці Конституційного Суду України шляхом трансформації чи рецепції;

удосконалено:

- висновок про те, що європейська модель демократії побудована на моделі сучасної ліберальної демократії й її досягнення пов'язане з послідовним обстоюванням демократичних цінностей, досягненням суспільного консенсусу щодо стратегічних пріоритетів розвитку держави, неухильним захистом прав і свобод людини, нарешті, приєднанням до “політичної” Європи;

- висновок про впливову роль міжнародних організацій та їх органів у процесі консолідації зусиль держав у напрямку зміцнення внутрішньодержавної демократії міжнародно-правовими засобами;

- концепцію поняття “єдиного європейського правового простору”, що міститься у директивних документах РЄ, яка охоплює також запровадження в державах єдиних стандартів демократії, що досягається у т. ч. шляхом перевірок ВК відповідності національного законодавства таким стандартам;

дістав подальшого розвитку:

- висновок про невід'ємну належність ВК до системи моніторингу Ради Європи;

- висновок про об'єктивну готовність держав віддати в інтересах здійснення демократичних трансформацій частину суверенних повноважень щодо можливості міжнародного впливу на розвиток окремих галузей національного законодавства (конституційного, виборчого, адміністративного);

- висновок про зміст міжнародно-правових зобов'язань України відповідно до рекомендацій ВК;

- висновок про те, що демократичні перетворення відбуваються за специфічних умов конкретної країни, але загалом на основі єдиних закономірностей та відносно вузького набору шляхів, способів та моделей руху до демократичного політичного режиму, які можуть бути узагальнені такими уповноваженими міжнародними інституціями, як Європейська Комісія “За демократію через право”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що правовий аналіз, основні положення й висновки показують становлення й розвиток сучасного міждержавного співробітництва у застосуванні міжнародно-правових засобів зміцнення демократії, яке включає як створення та використання спеціалізованих організаційно-правових форм, так і нормопроектування.

Слід вирізнити такі аспекти застосування результатів дисертації:

науково-дослідний: у дисертації вперше у вітчизняній науці міжнародного права проведено комплексний аналіз міжнародно-правових документів РЄ, що мають відношення до зміцнення демократії у її загальноєвропейському розумінні і до цього часу не були предметом спеціального наукового аналізу, а положення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших міжнародно-правових та конституційно-правових досліджень;

науково-освітній: використання розроблених у дисертації наукових положень під час викладання курсів “Міжнародне право”, “Міжнародне співробітництво у захисті прав людини”, “Конституційне право”;

науково-методичний: для вдосконалення навчальних програм із міжнародного публічного права, при підготовці підручників і навчально-методичних посібників;

практичний: для підготовки й перепідготовки юристів, у практиці правотворчих органів, для використання неурядовими організаціями.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися та обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права, конституційного та адміністративного права Закарпатського державного університету. Апробація результатів дисертації здійснювалась на науково-методичних семінарах викладачів факультету міжнародних відносин ЗакДУ. Результати дисертаційного дослідження оприлюднювалися у виступах на 7 конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика” (Закарпаття, 1-3 червня 2000 р.); Міжнародній науковій конференції (Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина), 23-26 березня 2004 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень'2004” (м. Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р.); І Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції (м. Київ, 1-5 березня 2005 р.); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 13 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Треті Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 23-24 листопада 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції” (м. Одеса, 28-29 березня 2008 р.).

Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у навчальному процесі під час викладання курсу “Конституційне право України” та написання конспектів лекцій з курсу “Гендерна проблематика і право” (включені до збірника “Гендерний розвиток у суспільстві”, рекомендовано МОН України № 14/18.2-2890 від 30.12.2004 р.), а також у публічних лекціях.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в 16 публікаціях, у тому числі у 6 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також у тезах 10 доповідей та повідомлень на наукових семінарах і конференціях.

Структура дисертації містить вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки та список використаних джерел, який нараховує 387 позицій і займає 36 сторінок. Загальний обсяг дисертації - 218 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається стан наукової розробки проблеми, з'ясовується його зв'язок з науковими програмами, планами, темами, формулюється мета, завдання, визначається об'єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

У розділі 1 “Міжнародне право як інструмент зміцнення демократії” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Політико-правові передумови виникнення в міжнародному праві норм про зміцнення демократії” на основі аналізу різних концепцій демократії встановлено, що поняття “демократія” є надзвичайно складним і неоднозначним, його зміст знаходиться під впливом ідеологій, політичних інтересів та інших чинників. Робиться висновок про те, що поняття демократії та процесів демократизації за своєю суттю та змістом складні та багатогранні, внаслідок чого значно ускладнюється формування загального міжнародно-правового підходу до поняття демократії та її складових та обґрунтовується необхідність вироблення єдиного підходу до цього поняття у міжнародно-правових документах.

Міжнародно-правові норми про захист цінностей демократії почали формуватись після прийняття Статуту ООН. Такі норми в загальному міжнародному праві пов'язані передусім з цінністю прав людини, сформульованих у Загальній декларації прав людини, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та у Міжнародному пакті про соціальні, економічні та культурні права. Ці міжнародні документи є найбільш авторитетною загальноправовою основою визнання міжнародним правом цінності демократії, хоч у них немає жодної згадки про зв'язок між правами людини та формою правління чи політичним режимом у державі. Проте відсутність ефективних контрольних механізмів захисту прав людини на загальносвітовому рівні значною мірою послаблює ефективність цих міжнародно-правових інструментів.

Аргументується думка, що, враховуючи юридичну силу загальних міжнародно-правових договорів про права людини як норм імперативних, плюралістична модель демократії, створювана на їхній основі, є так само правовим імперативом.

У підрозділі 1.2. “Сучасний стан міжнародно-правового співробітництва у зміцненні демократії” доводиться, що сучасне міжнародне право абсолютно недвозначно орієнтує держави на модель плюралістичної демократії в тому вигляді, в якому вона склалася й розвивалася у країнах Європи і Північної Америки, й цінності саме цієї моделі знайшли відображення в Загальній декларації прав людини та у міжнародних пактах про права людини. Відзначається, що поява в міжнародному праві терміну “демократія” у сучасному розумінні та понять, що його розкривають, пов'язані насамперед із зусиллями західної дипломатії.

На сучасному етапі співробітництва держав обґрунтовується необхідність поширення плюралістичної демократії, тобто запровадження державою, що прагне демократичного розвитку, на підставі норм міжнародних договорів про права людини саме тієї моделі демократії, яка є найбільш для неї прийнятною. Стверджується, що загальними цінностями демократії можна вважати верховенство закону, визнання і гарантування прав людини, участь народу в управлінні державними справами, свобода слова та інформації, неупереджене правосуддя.

З метою досягнення найоптимальнішого рівня співпраці між державами, що мають різні економічні та правові системи, аргументується необхідність створення єдиного правового простору засобами міжнародного права, і одним із шляхів є до певної міри уніфікація норм, процедур та інститутів, які визначають спосіб прийняття рішень у державі. У зв'язку з цим аргументується виникнення такої міжнародно-правової основи, до якої повинні прагнути певні спільноти держав, зокрема, держав Європи, на основі чого доводиться існування у міжнародному праві принципу демократії, відповідно до якого держави повинні відповідати міжнародним демократичним стандартам.

Доводиться, що ключовим питанням у втіленні засобами міжнародного права цінностей плюралістичної демократії є розробка механізмів здійснення заходів із побудови та зміцнення демократії (демократизації), яке полягає у реальному визнанні політичних та громадянських прав та є підставою для трансформації політичної системи та реконструкції громадянського суспільства.

У розділі 2 «Організаційно-правові основи діяльності Європейської Комісії “За демократію через право”», який складається з трьох підрозділів, проаналізовано поняття, функції, структуру, правову природу та юридичне значення рішень ВК як такої інституції Ради Європи, функціонування якої спрямоване на зміцнення демократії.

У підрозділі 2.1. “Поняття, функції та структура Європейської Комісії “За демократію через право”” на основі аналізу зазначених у літературі ознак міжнародних організацій робиться висновок, що ВК є невід'ємною частиною системи моніторингу РЄ та міжнародною організацією з неповною суб'єктністю, оскільки займає проміжне місце між органом міжнародної організації - Ради Європи - і суто міжнародною організацією, хоча зовні виглядає як структурний підрозділ РЄ, однак має власний статут, структуру, бюджет, персонал, особливості членства держав, правила процедури.

ВК має низку характеристик, що притаманні міжнародним організаціям, зокрема: за характером членства є міжурядовою, за колом суб'єктів - міжрегіональною, за сферою діяльності - організацією спеціальної компетенції, за структурою - складною, за способом утворення належить до організацій, які виникають на основі прийнятого рішення вже існуючою організацією (РЄ); за порядком вступу - відкритою, за характером повноважень - інституцією, що не має наддержавних ознак. На неповноту її правосуб'єктності вказує те, що її діяльність істотно залежить від РЄ. Критично оцінюється можливість віднесення ВК до пара-організацій.

У роботі аргументується виділення таких функцій ВК, як регулятивна, контрольна, оперативна, консультативна, інформаційна та нормотворча. Остання реалізується шляхом надання допомоги державам у розробці конституцій, конституційних та інших законів, які б відповідали міжнародним стандартам демократії.

Доводиться, що ВК має складну структуру та здійснює свою діяльність через підкомісії, що складаються з членів комісії та залучених експертів. Підкомісії утворюються з окремих напрямків діяльності залеж-но від предмету надання консультацій.

Аргументовано, що до кола суб'єктів, які можуть звертатися до ВК, належать не лише держави-члени РЄ, а й органи РЄ, міжнародні міждержавні організації та держави, що не є членами РЄ, проте бажають отримати юридичний висновок Комісії щодо їхнього законодавства, зокрема, актів конституційного права.

У підрозділі 2.2. «Правова природа Європейської Комісії “За демократію через право”» доводиться, що правоздатність і суверенна воля держав єдині і нероздільні. Правоздатність організацій не може мати суверенної волі, і тому цілком залежить від волі держав. Юридичною основою правоздатності міжнародних організацій є воля суверенних держав, їхнє бажання мати організацію як інструмент вирішення визначеного кола міжнародних питань. Держави визначають обсяг правоздатності (компетенції) організації, за узгодженням можуть розширити чи звузити цей обсяг або зовсім ліквідувати організацію.

Однією з найважливіших ознак діяльності ВК є поступове розширення її повноважень від надання оцінок поточного законодавства у бік надання оцінок конституційного законодавства, тобто Комісія отримала можливість впливати своїми рекомендаціями безпосередньо на основи політичного режиму у державах-членах РЄ. Це видно з наступного: протягом перших десяти років діяльності Комісії основними питаннями були наступні: конституційне правосуддя та конституційні реформи; захист меншин, зокрема залучення осіб, що до них належать, до структур державної влади; держави з федеративним та регіональним устроєм; місцеве самоврядування; конституційне право та європейська інтеграція; правові засади зовнішньої політики; робота Європейського комітету із запобігання тортурам, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню шляхом відвідання місць позбавлення волі у країнах-членах РЄ. Сьогодні до ключових тем діяльності Комісії належать конституції, закони про конституційні суди, інші закони, що стосуються демократичних інститутів держави, ключові питання законодавства про меншини, парламентські імунітети.

У підрозділі 2.3. «Юридичне значення рішень Європейської Комісії “За демократію через право”» на основі аналізу правової природи актів міжнародних організацій різної юридичної сили доводиться, що рекомендації ВК є актами “м'якого” міжнародного права.

Робиться висновок про те, що основна відмінність міжнародно-правових норм від норм “м'якого права” полягає в тому, що при їх створенні держави не приймають на себе чітких юридичних зобов'язань щодо реалізації їхніх положень, проте ці норми дозволяють державам, які, укладаючи угоду, не бажають (поки що) пов'язувати себе юридично, але прагнуть прийняти та випробувати певні норми і принципи, перш ніж вони стануть правом.

Відзначається, що рішення ВК не є юридично зобов'язуючими, мають лише консультативний характер, оскільки, по-перше, лягають в основу багатьох рішень РЄ, а, по-друге, експертні висновки кожного члена ВК та консолідований висновок мають велике значення при підготовці кінцевого варіанту того чи іншого акту внутрішньодержавного законодавства.

Розглядається порядок офіційного оприлюднення рішень ВК, враховуючи специфіку тих рішень, що віднесені Президентом до “обмежених” або “конфіденційних”.

Розділ 3 «Практика діяльності Європейської Комісії “За демократію через право”» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Основні напрями діяльності Європейської Комісії “За демократію через право"» доводиться, що ВК використовує у своїй діяльності різні форми, які надають їй можливість виходити за межі суто письмових рекомендацій. Формами діяльності ВК одночасно є й надання письмових висновків, й активність, яку можна назвати “польовою” роботою.

У письмовій формі здійснюється надання висновків, які мають характер оцінок та рекомендацій із зазначенням можливих ризиків. На цей час Комісія, окрім експертизи конституцій, надавала висновки щодо внутрішньодержавних правових актів, пов'язаних із розв'язанням міжнаціональних і релігійних конфліктів, із втіленням європейських стандартів виборів, із виборами і референдумами як формами безпосередньої демократії, з законодавством про конституційні суди, з застосуванням покарань, із законодавством про політичні партії тощо.

“Польовою” роботою можна назвати діяльність ВК, пов'язану з перебуванням експертів у державах з метою проведення навчальних заходів, особливістю яких є залучення до участі в них державних службовців найвищого рівня.

З'ясовано, що ВК, окрім експертизи законодавства, формулює та оприлюднює “власні” уявлення, яким має бути те чи інше внутрішньодержавне галузеве законодавство, та відзначено, що такі розробки Комісії мають характер загальних принципів, яких держави мають дотримуватися. У той же час відзначено, що розробки ВК, які мають загальний, не персоніфікований характер, не є тлумаченнями міжнародних договорів і, відповідно, не мають характеру міжнародно-правового зобов'язання.

Діяльність ВК у просторі не обмежується територією держав-членів РЄ. Охоплення інших держав послугами Комісії може бути пов'язаним з двома причинами: 1) держава є членом РЄ, готується до вступу до ВК, але висловлює необхідність розпочати контакти раніше; 2) держава не є членом РЄ, за географічним принципом і не може набути у ній членства, але бажає скористатися досвідом європейських країн у розбудові демократичної держави. Проте відзначається, що лише до 1996 р. Комісія була “прив'язана” до правового простору РЄ, а, починаючи з 1996 р., Комісія почала активно, на постійній основі, співпрацювати з африканськими державами, надаючи консультативну допомогу ПАР. Тим самим Комісія, розповсюдивши діяльність за межі Європи, набула якості міжрегіональної організації. Спільна діяльність ВК та ПАР започаткувала розвиток співробітництва на міжрегіональному рівні.

У підрозділі 3.2. «Співробітництво України з Європейською Комісією “За демократію через право”» визначено, що відносини між Україною та ВК розвивалися у два етапи. Перший етап 1995-1996 рр. - етап консультацій без набуття членства. Другий етап - з листопада 1996 року - етап повного членства України у Комісії.

Проведеним дослідженням доведено, що на цей час саме рекомендації ВК було офіційно покладено в основу змін до конституційного законодавства, зокрема про судову систему та статус прокуратури, що мали проводитись в Україні з 2005 р. Про це також свідчить Указ Президента України від 20 січня 2006 р., яким було затверджено План заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в РЄ, в п. 1 якого зокрема було вказано: “Для забезпечення функціонування демократичних інститутів та верховенства права підготувати з урахуванням висновків Венеціанської Комісії та пункту 14 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи N 1466 (2005) від 5 жовтня 2005 року проект Закону про внесення змін до Конституції України”. Дослідженням доведено, що Конституційний Суд України керується у необхідних випадках рекомендаціями Європейської Комісії “За демократію через право”. Такі звернення мають характер не прямих посилань на текст рекомендацій Комісії, а опосередкованого використання текстів, тобто текст рекомендації переноситься до тексту рішення шляхом рецепції або ж відбувається трансформація, внаслідок якої використовується філософія рекомендацій Венеціанської Комісії.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації здійснені теоретичні узагальнення та запропоновані теоретико-правові та практичні положення, що вирішують наукове завдання дослідити міжнародно-правові відносини держав РЄ в галузі міжнародно-правового співробітництва щодо зміцненні демократії. Основними теоретичними і практичними результатами дисертації є наступні висновки:

1. Сучасний світ демонструє дуже високу динаміку розвитку відносин між державами, що проявляється у тому числі у створенні міждержавних об'єднань, союзів, організацій. Однією з ознак створення сучасних інтегрованих міждержавних об'єднань є формування в межах інтеграції єдиного (спільного) правового простору з метою захисту міжнародно-правовими засобами певних спільних політичних та правових цінностей. Включення РЄ до таких цінностей демократії стало важливою передумовою розвитку європейського співробітництва у зміцненні демократії в її загальноєвропейському розумінні та створення ВК. Процес демократичних трансформацій у європейських державах-членах РЄ легітимно знаходиться під впливом цієї міжнародної організації, яка згідно зі Статутом має відповідні повноваження, а керівні органи якої, в свою чергу, сформулювали правові стандарти демократії.

2. У філософії, політичних науках та у теорії права немає єдиного та загальноприйнятого визначення поняття “демократія”. Воно є надзвичайно складним, неоднозначним, його зміст знаходиться під впливом ідеологій, політичних інтересів та інших чинників. Це значною мірою ускладнює формування загального міжнародно-правового підходу до поняття політичної демократії. У той же час можна стверджувати, що на підставі норм універсальних міжнародних договорів про права людини існує можливість виокремити, так би мовити, загальні цінності тієї моделі демократії, яка є найбільш прийнятною для держав, що прагнуть демократичного розвитку, - це плюралістична демократія. Загальними цінностями демократії, що мають міжнародно-правове закріплення, можна вважати верховенство права, визнання і гарантування прав людини, участь народу в управлінні державними справами (перш за все, формування передбачених законом державних органів та органів місцевого самоврядування на визначений законом термін на основі вільних, загальних, прямих, рівних виборів при таємному голосуванні), свобода слова та інформації, неупереджене правосуддя.

На регіональному рівні в умовах створення інтегрованих об'єднань соціально однорідними державами існує більш висока ймовірність формування більш чітких підходів до поняття політичної демократії. На підставі аналізу практики ВК та практики керівних органів РЄ можна зробити висновок про існування системних уявлень про узагальнену загальноєвропейську міжнародно-правову концепцію плюралістичної демократії, у тому числі про її характерні риси та умови успішного розвитку. Європейська модель демократії побудована на моделі сучасної ліберальної демократії, й її досягнення пов'язане з послідовним обстоюванням демократичних цінностей, неухильним захистом прав і свобод людини, закріплених у ЄКПЛ, досягненням суспільного консенсусу щодо стратегічних пріоритетів розвитку держави, нарешті, приєднанням до «політичної» Європи.

3. Одним із шляхів демократизації є до певної міри уніфікація в рамках універсального чи регіональних правових просторів норм, процедур та інститутів, що визначають спосіб прийняття рішень у державі, тобто мають відношення до політичної демократії. Таким чином, виникає можливість говорити про певну узагальнену міжнародно-правову основу, модель, до якої повинні прагнути певні спільноти держав, наприклад, держав Європи, тобто можна припустити формування передусім на регіональному рівні міжнародно-правового принципу демократії. Відповідно до принципу демократії держави повинні відповідати закріпленим міжнародним правом демократичним стандартам.

4. Ключовим питанням у втіленні засобами міжнародного права цінностей плюралістичної демократії є розробка механізмів здійснення заходів із побудови та зміцнення демократії (демократизації). Демократизація відбувається у двох напрямках: шляхом формування та розвитку в державі демократичних інститутів, діяльність яких врегульовується внутрішньодержавними нормами права, та шляхом розвитку міжнародного співробітництва, прийняття міжнародно-правових норм, що закріплюють цінності демократії. Принциповою особливістю демократизації з міжнародно-правової точки зору є дотримання принципу невтручання у внутрішні справи держави.

5. Розвиток міждержавного співробітництва щодо утвердження стандартів демократії зараз знаходиться у тій фазі, коли співробітництво вимагає існування постійних міжнародних інститутів, що мають належне міжнародно-правове закріплення. Найбільш ефективним із таких інститутів є міжнародна міждержавна організація, повноваження якої вичерпно закріплені у міжнародному договорі про створення організації - її Статуті. Зокрема, концепція “єдиного європейського правового простору” випливає зі Статуту РЄ, міститься у директивних документах організації. Ця концепція охоплює також запровадження в державах єдиних стандартів демократії, що досягається у тому числі шляхом перевірок моніторинговими органами РЄ відповідності національного законодавства таким стандартам.

6. ВК є невід'ємною частиною системи моніторингу РЄ. За своєю правовою природою ВК є, на нашу думку, міжнародною організацією з неповною суб'єктністю. Це означає, що ВК займає проміжне місце між органом міжнародної організації - РЄ - та суто міжнародною організацією. Такий статус є характерним для багатьох міжнародних інституцій, що функціонують в РЄ. Зовні вони виглядають як структурні підрозділи Ради, проте мають власні бюджети, власний персонал, власні особливості членства держав, власні керівні документи, нарешті - власний право-установчий акт, на підставі яких їх було створено. Проте їхня діяльність суттєво залежить від, так би мовити, базової міжнародної організації - РЄ (наприклад, будь-яка держава, що не є членом Ради, а також будь-яка міжурядова організація можуть звертатись до ВК виключно за згодою Комітету Міністрів РЄ).

7. Аналіз правової природи міжнародних міждержавних організацій як похідних суб'єктів міжнародного права є ключовим для визначення можливого місця міжнародних організацій як інститутів впливу на держави з метою втілення в їхні законодавства визнаних спільнотою дер-жав-членів РЄ стандартів демократії. Не володіючи суверенною волею, міжнародні організації мають єдине призначення - служити суверенній волі й інтересам держав, що створили відповідну організацію, тому ВК у будь-якому разі не можна розглядати чи оцінювати як наддержавне утворення. Таким чином, ВК може розглядатися виключно як спільний між-народно-правовий інструмент держав-членів РЄ у досягненні спільної мети - приведення національного законодавства у відповідність до правових стандартів демократії згідно зі Статутом РЄ.

8. Однією з найважливіших сучасних тенденцій діяльності ВК є поступове розширення її повноважень від надання оцінок поточного законодавства до надання оцінок та рекомендацій щодо конституційного законодавства, тобто ВК отримала можливість впливати своїми рекомендаціями безпосередньо на основи політичного режиму у державах-членах РЄ. Сьогодні до ключових тем діяльності ВК належать конституції, закони про конституційні суди, інші закони, що стосуються демократичних інститутів держави, законодавство про судоустрій, ключові питання законодавства про меншини, парламентські імунітети. Таким чином, можна стверджувати про об'єктивну готовність держав за власним бажанням поступатися в інтересах здійснення демократичних трансформацій частиною власних суверенних повноважень щодо можливості міжнародного впливу на розвиток окремих галузей національного законодавства.

9. Правовідношення, з яким пов'язане створення міжнародної організації, ґрунтується на установчому акті. У випадку з ВК це - Часткова угода про Європейську Комісію “За демократію через право” від 10 травня 1990 р. Однак таке комплексне і складне правовідношення для своєї реалізації вимагає дій як членів організації, так і організації в цілому в особі її органів. Усі ці дії врешті-решт носять виконавчий характер, спрямовані на виконання статуту організації і мети, поставленої перед організацією. У цьому розумінні рішення організації виступають виключно актами її функціонування. Тому акти міжнародних організацій за правовою природою частіше за все мають характер “м'якого” права. Дослідження рекомендацій ВК доводить, що за правовою природою вони є актами “м'якого” міжнародного права, що суттєво впливає на можливість застосування до рекомендацій обов'язкових процедур національної імплементації.

10. ВК, крім експертизи законодавства, формулює та оприлюднює “власні” уявлення, яким має бути в умовах демократії те чи інше внутрішньодержавне галузеве законодавство (наприклад, Доповідь про заборону політичних партій та про аналогічні заходи - так звані Керівні принципи). На відміну від багатьох інших органів РЄ, що створюють власну юриспруденцію, такі розробки Комісії мають характер загальних принципів, проте ці рекомендації не мають характеру міжнародно-правового зобов'язання.

11. Діяльність ВК у просторі не обмежується територією держав-членів РЄ. Охоплення інших держав послугами Комісії може бути пов'язане з двома причинами. Перша - держава є членом РЄ, готується до вступу до ВК, але висловлює готовність розпочати контакти раніше. Зокрема, відносини між Україною та ВК відбувалися у два етапи. Перший етап - 1995-1996 роки - етап консультацій без набуття членства. Другий етап - з листопада 1996 року - етап повного членства України у ВК. Друга причина співпраці неєвропейських держав з ВК - держава не є членом РЄ, за географічним принципом держава і не може набути у ній членства, але бажає скористатися досвідом європейських країн у розбудові демократичної держави. За колом осіб послугами Комісії можуть користуватись не лише держави, а також органи РЄ, міжнародні міждержавні організації.

12. Виконання державами-членами ВК її рекомендацій має відбуватися у порядку застосування внутрішньодержавних процедур імплементації. В Україні правові механізми легітимації рекомендацій Комісії будуються як на актах законодавства, так і на неформалізованому застосуванні рекомендацій у практиці Конституційного Суду України шляхом трансформації чи рецепції. На цей час саме рекомендації ВК офіційно було покладено в основу змін до конституційного законодавства, зокрема про судову систему та статус прокуратури, що мали проводитись в Україні з 2005 року (Указ Президента України від 20 січня 2006 р. про затвердження Плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи). Конституційний Суд України так само керується у необхідних випадках рекомендаціями ВК. Проте спосіб, у який Суд звертається до рекомендацій, не пов'язаний з посиланнями на документи Комісії. Відбувається опосередковане використання її текстів, тобто коли текст рекомендації переноситься до тексту рішення шляхом рецепції або ж відбувається трансформація, внаслідок якої використовується, так би мовити, філософія рекомендацій Комісії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Свида Т. О. Смертна кара як вид кримінального покарання в контексті захисту прав людини: історія та сучасність /Т. О.Свида. - Ужгород : Патент, 2000. - 170 с.

2. Свида Т. О. Деякі аспекти співвідношення міжнародно-правового і національного регулювання права на життя і свободу людини та забезпечення міжнародних стандартів цих прав і свобод людини в Україні /Т. О. Свида //Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика: Мат. міжн. наук.-практ. конф. 1-3 червня 2000 р. - Ужгород : Закарпаття, 2000. - С. 231-235.

3. Свида Т. О. Значення міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин /Т. О.Свида //Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку вищої освіти і науки. - Мат. міжн. наук.-практ. конф. 15-17 жовтня 2003 р. - Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина). - Ужгород : госпрозрах. редакц.-видав. відділ управління у справах преси та інформац., 2004. - С. 250-256.

4. Свида Т. О. До питання про адаптацію норм міжнародного права до умов сучасного розвитку світу /Т. О.Свида //Матеріали ІІІ Міжн. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень 2004”. Т. 4. Право. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - С. 20-23.

5. Свида Т. О. Окремі аспекти поняття “джерела міжнародного права” /Т. О.Свида //Проблеми адаптації вищої освіти в Україні до європейських стандартів і принципів Болонського процесу: Мат. міжн. наук. конф., 23-26 березня 2004 р. Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина) / Упорядк. Х. М. Олексика. - Ужгород : Госпрозрахунк. редакц.-видав. відділ управління у справах преси та інформац., 2004. - С. 101-111.

6. Свида Т. О. Сучасний стан міжнародно-правового захисту дійсної демократії /Т. О.Свида //Мат. І Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф. “Науковий потенціал України”. Ч. 2. - К., 2005. - С.75-78.

7. Свида Т. О. Гендерна проблематика і право //Гендерний розвиток у суспільстві: (конспекти лекцій) / Т. О.Свида. - К. : ПЦ “Фоліант”, 2004. - С. 47-183.

8. Свида Т. О. Венеціанська Комісія як одна з організаційно-правових форм міждержавного співробітництва /Т. О.Свида //Мат. ІХ Всеукр. на-ук.-практ. конф. “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи”.13 квітня 2007 р. Ч. 2. - Тернопіль, 2007. - С. 359-362.

9. Свида Т. О. Деякі аспекти організаційно-правової основи діяльності Венеціанської Комісії /Т. О.Свида //Визначальні тенденції генезису державності і права : збірник наук. праць міжн. наук.-практ. конф. “Треті При-бузькі юридичні читання” /За ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. - Миколаїв : Вид-во “Іліон”, 2007. - С.212-215.

10. Свида Т. О. Про юридичну силу норм захисту дійсної демократії /Т. О. Свида //Наук. вісник Закарпатського державного університету. Серія: Сусп. та гуманіт. дисципліни /ред. кол. Ф. Г. Ващук, В. В. Бунда, П. А. Тра-чук та ін. / Упорядк. К. М.Мовчан, У. Я. Ханас. - Ужгород : Вид-во ЗакДУ, 2007. - Вип. 1. - С. 23-26.

11. Свида Т. О. Про міжнародні норми захисту дійсної демократії (процес формування та юридична сила) /Т. О.Свида //Актуальні проблеми політики: збірник наук. праць /голов. ред. С. В. Ківалов, відп. за вип. Л. І. Кормич. - Одеса : ПП “Фенікс”, 2007. - Вип. 30. - С.157-162.

12. Свида Т. О. Поняття та функції міжнародних міждержавних організа-цій /Т.О.Свида //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць /голов. ред. С. В. Ківалов; відп. за вип. Ю. М. Оборотов. - Одеса : Юрид. література, 2007. - Вип. 32. - С. 294-301.

13. Свида Т. О. Про правову природу Венеціанської Комісії “За демокра-тію через право” /Т. О. Свида //Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць /голов. ред. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. - Одеса : “Фе-нікс”, 2007. - Вип. 32. - С. 147-152.

14. Свида Т. О. Діяльність міжнародних органів і конституції держав (на прикладі Європейської Комісії “За демократію через право”) /Т. О. Свида //Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць /голов. ред. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. - Одеса : “Фенікс”, 2008. - Вип. 33. - С.119-125.

15. Свида Т. О. Венеціанська Комісія про європейські стандарти виборів /Т.О.Свида //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - Вип. 45 /редкол. : С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю. М. Оборотов. - Одеса : Юридична література, 2009. - С. 315-320.

16. Свида Т. О. Європейська Комісія “За демократію через право” про організацію та діяльність судів конституційної юрисдикції /Т. О. Свида //Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць /керівн. авт. кол. С. В. Ківалов; відп. за вип. Л. І. Кормич. - Одеса : “Фенікс”, 2009. - Вип. 37. - С. 113 -120.

АНОТАЦІЇ

Свида Т. О. Міжнародно-правове співробітництво держав у рамках Європейської Комісії “За демократію через право”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню організаційно-правових засад, напрямів міждержавного співробітництва в Європейській Комісії “За демократію через право” та з'ясуванню міжнародно-правової природи актів цієї організації.

Досліджено процес створення сучасних інтегрованих міждержавних об'єднань з метою формування в межах інтеграції єдиного (спільного) правового простору для захисту міжнародно-правовими засобами певних спільних політичних та правових цінностей, серед яких особливу увагу привертає демократія. Включення РЄ до таких цінностей демократії стало важливою передумовою розвитку європейського співробітництва у зміцненні демократії у її загальноєвропейському розумінні та створення ВК.

Досліджено функції, структуру, правову природу та юридичне значення актів Європейської Комісії “За демократію через право”, також основні напрями діяльності ВК та співробітництво України з ВК.

Ключові слова: демократія, демократизація, міжнародно-правове співробітництво держав, міжнародна міжурядова організація, Європейська Комісія “За демократію через право” (Венеціанська Комісія).

Свида Т. А. Международно-правовое сотрудничество государств в рамках Европейской Комиссии “За демократию через право”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.

В диссертационной работе рассматриваются актуальные вопросы международного сотрудничества государств в рамках Европейской Комиссии “За демократию через право”, в связи с чем комплексно исследована правовая природа Комиссии, организационно-правовые основы и направления ее деятельности, природа актов этой организации и сотрудничество с Украиной.

Сделан вывод о том, что ключевым вопросом в воплощении средствами международного права ценностей плюралистической демократии является разработка механизмов осуществления мер, связанных с построением и укреплением демократии (демократизации). Демократизация осуществляется двумя путями: путем формирования и развития в государстве демократических институтов, деятельность которых регулируется внутригосударственными нормами права, и путем развития международного сотрудничества, принятия международно-правовых норм, закрепляющих ценности демократии.

Исследован процесс образования современных интегрированных межгосударственных объединений с целью формирования в пределах интеграции единого (общего) правового пространства для защиты международно-правовыми средствами определенных общих политических и правовых ценностей. Включение СЕ к таким ценностям демократии стало ключевой предпосылкой для развития европейского сотрудничества в укреплении демократии в ее общеевропейском понимании и формирования Европейской Комиссии “За демократию через право”.

Доказывается, что ВК является неотъемлемой частью системы мониторинга СЕ. По своей правовой природе является международной организацией с неполной субъектностью: занимает промежуточное место между органом международной организации - СЕ - и сугубо международной организацией. Внешне выглядит как структурное подразделение СЕ, но имеет собственный устав, структуру, бюджет, персонал, особенности членства государств, руководящие документы, правила процедуры, однако ее деятельность существенно зависит от СЕ.

Рассмотрены такие функции ВК, как регулятивная, контрольная,

оперативная, консультативная, информационная, нормотворческая, а также проанализирована организационная структура Комиссии.

Высказывается мнение, что ВК может рассматриваться исключительно как общий международно-правовой инструмент государств-членов СЕ в достижении общей цели - приведение национального законодательства в соответствие с правовыми стандартами демократии согласно Устава СЕ. Делается вывод, что рекомендации ВК по своей правовой природе являются актами “мягкого” международного права.

Исследуются основные направления деятельности ВК и обосновывается вывод о постепенном расширении ее полномочий в сторону предоставления оценок и рекомендаций относительно конституционного законодательства. К ключевым темам деятельности ВК относятся конституции, законы о конституционных судах, другие законы, касающиеся демократических институтов государства, законодательство о судоустройстве, законодательство о меньшинствах, парламентские иммунитеты.

В диссертации также анализируются основные направления сотрудничества Украины с ВК, которое развивалось в два этапа: первый этап - до вступления в организацию (1995-1996 гг.), второй этап - в статусе члена организации (с 1996 г.).

Ключевые слова: демократия, демократизация, международно-правовое сотрудничество государств, международная межправительственная организация, Европейская Комиссия “За демократию через право” (Венецианская Комиссия).

Svida T. A. International and Legal Cooperation of the States within the Framework of the European Commission “For Democracy through Law”. - Manuscript.

The thesis for the scientific degree of Candidate of Legal Sciences, speciality 12.00.11 - International Law. - The Yaroslav Mudryi National Law Academy of Ukraine. - Kharkiv, 2009.