Структурні реформи в країнах Центральної та Східної Європи: теоретичні та прикладні підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурні реформи в країнах Центральної та Східної Європи: теоретичні та прикладні підходи

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Тенденції до зростання основних макроекономічних показників на початку ХХІ сторіччя ще потребують поглибленого аналізу їх взаємозв'язку з економічним розвитком нашої країни. Йдеться про оцінку внутрішньосистемних передумов і чинників забезпечення сталого зростання протягом історично тривалого періоду як наслідку суспільно-економічних перетворень. У цьому контексті особливу важливість має дослідження структурних змін в економіці або, у широкому сенсі, - у соціально-економічній системі держави як визначальної передумови подальшого розвитку.

Теоретичні пошуки зарубіжних вчених у цьому напрямі є доволі різноплановими. Так проблеми «структурних змін», «структурної трансформації», «переструктурування» знайшли відображення у дослідженнях зарубіжних економістів Р. Гаррода, А. Гершенкорна, О. Домара, Б. Кларка, С. Кузнєца, К. Куріхари, А. Льюіса, Д. Норта, У. Ростоу, М.Сіркуіна, А.Фішера, Х. Ченері. Втім, більшість з теоретичних моделей і прикладних рекомендацій структуралізму були призначені для країн, що розвиваються, з якісно іншими передумовами трансформування суспільно-політичного та економічного ладу, ніж у перехідних економічних системах.

Необхідність та пріоритети реструктуризації і розбудови інституціонального базису перехідних економік, у тому числі нашої країни, обґрунтовані у працях українських вчених О. Власюка, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Данилишина, С.Єрохіна, І.-С. Коропецького, І. Крючкової, І. Лукінова, В. Новицького, А.Філіпенка, а також зарубіжних дослідників Л. Бальцеровіча, У. Вайсенбургера, К.Гіршхаузена, Гж. Колодка, О. Красільнікова, Ж.Мінгальової, Ю. Перского та ін. Проблеми структурної перебудови та забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації та регіоналізації світових господарських зв'язків (СГЗ) відображені у працях Л. Бакаєва, О.Білоруса, В. Будкіна, В. Вергуна, М. Дудченка, Л.Кістерського, Д. Лук'яненка, А. Мельник, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, А. Рум'янцева, у тому числі структурних зрушень в зовнішньоекономічній, інноваційній сферах, у формуванні конкурентоспроможного людського капіталу - в розробках Л. Антонюк, В.Єременка, С.Сіденко.

Проте для перехідних економік пострадянського типу (за винятком країн Балтії) не отримуємо відповіді, чому загалом вірне визначення пріоритетів структурних зрушень у процесі суспільно-економічної трансформації не забезпечило бажаних змін у структурі економіки. Методологічно нечітко окресленою залишається й сама категорія структурних зрушень, їх взаємозв'язок з інституціональними змінами у суспільстві та економіці, роль держави, громадянського суспільства та зовнішніх чинників впливу у процесі їх досягнення. У стратегічній перспективі неоднозначними можна вважати соціально-економічні наслідки структурних змін у процесі ринкової трансформації й інших країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ).

Таким чином, недостатня розробленість вказаної проблеми, а також виняткова важливість її теоретико-методичного та прикладного опрацювання для усунення існуючих деформацій та диспропорцій у структурі перехідної економіки України з урахуванням досвіду структурних перетворень у країнах ЦСЄ зумовили актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах науково-дослідної теми кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів Львівського національного університету імені Івана Франка «Валютно-фінансові та інституційні механізми економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи» (номер державної реєстрації 0104U009559), а також кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка ДЕ-419 Б «Вдосконалення механізму зовнішньоекономічної діяльності України в контексті входження до системи європейської інтеграції» (номер державної реєстрації 0199U003618). Особисто дисертантом здійснено узагальнення теорій структурних реформ, виявлена специфіка їх застосування в умовах перехідних економік та вплив окремих компонент реформ на економічне зростання.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є оцінка адаптивності теорій структурних реформ та їх наслідків в економіках країн ЦСЄ і, на цій основі, розробка теоретико-методичних та прикладних рекомендацій щодо структурної перебудови економіки України.

Досягнення мети дослідження обумовило необхідність розв'язання таких завдань:

- узагальнити теоретичні моделі структурних змін в процесі трансформації економік країн ЦСЄ та України;

- виявити основні сутнісні та типологічні характеристики категорій «структура», «структурні реформи» з позицій системного підходу;

- систематизувати теоретико-методологічні засади здійснення структурних реформ з метою оцінки можливості їх застосування у перехідних економіках;

- окреслити визначальні передумови макроекономічної стабілізації, приватизації та структурних змін у країнах з перехідною економікою, зокрема у Польщі;

- виявити характерні особливості та наслідки структурних реформ у зовнішньоекономічній діяльності та в інших секторах економік країн ЦСЄ;

- охарактеризувати наслідки трансформаційних реформ та головні перешкоди структурної перебудови економіки України;

- обґрунтувати концептуальні засади системного моделювання та теоретико-методичні підходи і прикладні засоби програмування структурних та інституціональних зрушень в економіці України в посттрансформаційний період.

Об'єктом дослідження є процес структурних трансформацій у країнах із перехідною економікою.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, методичні підходи та прикладні рекомендації щодо моделювання структурних перетворень у перехідних економіках країн ЦСЄ, у тому числі України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є положення теорій економічного зростання, глобалізації, перехідних економічних систем, структуралізму та інституціоналізму, а також методи: індукції, дедукції, порівняння і систематизації (при дослідженні сутності понять «трансформаційні» та «структурні реформи» - підрозділи 1.2 та 1.3); багатовимірного статистичного та регресійного аналізу (для виявлення впливу структурних зрушень на економічне зростання у країнах з перехідною економікою - підрозділи 2.1-2.3); аналізу структурних змін (для оцінки їх інтенсивності - підрозділ 2.4); методу огортаючих даних (для визначення ефективності структурних зрушень в Україні на регіональному рівні - підрозділ 2.4); системного підходу, моделювання, узагальнення (при розробці концептуальних засад, методичних підходів та окресленні пріоритетних напрямів і прикладних засобів здійснення структурних реформ в Україні - підрозділи 3.1 та 3.2).

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі акти, стратегічні програмні документи щодо трансформаційних та структурних реформ країн ЦСЄ та України, вітчизняна і зарубіжна економічна та наукова література, нормативно-правові акти, офіційні публікації статистичних органів країн ЦСЄ, Європейського Союзу та міжнародних організацій (ООН, МВФ, ЮНКТАД, СОТ, ОЕСР), Державного комітету статистики, Міністерства економіки та Національного банку України, періодичні видання, матеріали міжнародних конференцій, інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних положень та у розробці методико-прикладних рекомендацій здійснення структурних реформ з урахуванням специфіки перехідної економіки, зокрема:

вперше:

- доведено неоднозначно позитивний вплив застосування теоретичних моделей структурних реформ в країнах з перехідною економікою та виявлено особливості їх зв'язку з економічним зростанням (позитивним впливом характеризуються реформи у сфері малої приватизації, управління підприємствами та банківському секторі; негативним - цінова лібералізація та приватизація великих підприємств; крім того, на показник ВВП у розрахунку на одну особу істотно позитивно впливають: частка приватного сектора у ВВП, обсяг грошової маси, приватного споживання до ВВП; обсяги нагромадженого основного капіталу та експорту, а негативно - частка зовнішньої торгівлі, інвестицій та сільського господарства у ВВП; обсяги імпорту та зовнішньої заборгованості);

- окреслено головну мету структурних реформ - посилення стратегічної конкурентоспроможності («життєздатності») національної економіки у глобальному чи мегарегіональному вимірі та сутність реформ як процесу адаптації або радикальної зміни структури економіки країни та її підсистем (господарського комплексу регіону; галузі, сектора) до зовнішніх стандартів досконалої і конкурентоспроможної структури соціально-економічної системи.

удосконалено:

- концептуальні засади моделювання та засоби програмування структурних змін в економіці під впливом глобальних чинників (диспропорції; невизначеність траєкторії глобального розвитку; трансфер структурних криз тощо) та внутрішніх конкурентних сил, зокрема визначення структурних деформацій і диспропорцій, як об'єкта, і держави, громадянського суспільства та зовнішніх (ЄС, СОТ) чинників, як суб'єкта керуючих впливів, а також окреслення сукупності цільових орієнтирів структурних зрушень (індекс глобальної конкурентоспроможності; структура розподілу національного доходу; рівень тінізації економіки; структура витрат домашніх господарств; рівень капіталізації та ін.).

- теоретичні засади аналізу процесу реформ у перехідних економіках (на відміну від існуючих, запропоновано таку класифікацію реформ: реформи, спрямовані на формування основ ринкових відносин; реформи, пов'язані з ефективністю функціонування ринкової економіки; реформа фінансового сектора, у тому числі банківського; реформа соціальної сфери, зокрема пенсійної системи) та обґрунтована необхідність моніторингу структурних деформацій та диспропорцій в процесі реформ;

- методичні підходи до якісної оцінки структурних зрушень в економіці України (на основі розрахунку показників інтенсивності, швидкості, еластичності, індексу структурних зрушень та визначення їх впливу на соціально-економічний розвиток), з допомогою чого доведені істотні структурні деформації та диспропорції (галузеві, територіальні, відтворювальні, зовнішньоекономічні, технологічні, інституціональні та ін.), а також емпірично доведено наявність областей з відносно високим рівнем ефективності структурних зрушень (Львівська, Київська, Луганська та Одеська);

набули подальшого розвитку:

- категорійний апарат теорій перехідної економіки та структурних реформ, зокрема уточнено поняття «трансформація соціально-економічної системи», яка передбачає радикальне перетворення сутнісних характеристик системи, тоді як структурні реформи розглядаються як компонента трансформаційних реформ в сенсі цільової орієнтації останніх на досягнення необхідних структурних зрушень у співвідношенні елементів моделі складу системи та взаємозв'язків між ними.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення, методичні та прикладні аспекти подальших структурних реформ у посттрансформаційний період можуть використовуватися органами державного управління для удосконалення засобів, інструментів економічних реформ у сфері приватизації, реструктуризації підприємств, валютно-фінансової стабілізації, лібералізації зовнішньої торгівлі.

Виявлені тенденції, концептуальні напрями структурно-інституційних зрушень, підходи до окреслення місії, генеральної мети та операційних завдань структурно-інституційних реформ на регіональному рівні використані при підготовці «Стратегії розвитку Львівської області до 2015 р.» та операційних цільових програм з її реалізації (довідка №1-1/1-1654 від 09.07.2004 р.). Деякі аспекти вдосконалення стратегії структурної перебудови економіки використані Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень при підготовці аналітичних документів (№2/73-93 від 25.12 2007 р.), а також при розробці концептуальних підходів щодо створення регіональних інноваційних центрів при виконанні науково-дослідної теми «Стратегія розвитку регіональних інноваційних структур та розробка статусних документів» (3/1-3 від 27.12 2006 р.) та у діяльності Волинської торгово-промислової палати (довідка №19-22/01 - 3/241 від 16.04 2008 р.). Окремі положення дослідження знайшли відображення у рекомендаціях ХІІ та ХІІІ міжнародних науково-практичних семінарів «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (довідки №46-01/7.9.7-134 від 27.01.2007 р. та №14-01/7.9.7-134 від 27.01.2006 р.), міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках ЧЕС та ГУАМ» (довідка №07-02/7.9.7-134 від 27.09. 2006 р.) та ІІ міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції» (довідка №38 від 3.06. 2006 р.). Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету ім.І. Франка при викладанні дисциплін «Міжнародний економічний аналіз», «Міжнародні фінанси», «Економіка Європейського Союзу» (довідка №2309-Н від 11.06. 2008 р.), також у Львівському інституті економіки та туризму при викладанні дисциплін «Економічна теорія», «Міжнародна економіка» (довідка №01-225 від 20.06. 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї, положення і висновки, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на: міжнародній науковій конференції «Стратегія українсько-польського соціально-економічного партнерства» (м. Львів, 2000 р.); міжнародній науковій конференції «Світове сільське господарство в глобалізованій економіці» (м. Львів, 2004 р.); ХV міжнародній науково-практичній конференції «Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція» (м. Чернівці, 2006 р.); ХІІ та ХІІІ міжнародних науково-практичних семінарах «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк, 2006 р., 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках ЧЕС та ГУАМ» (м. Албена, Болгарія, 2006 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції» (м. Луцьк, 2006 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 18 наукових праць (з них 8 статей автор опублікував одноосібно), у тому числі співавторство у двох монографіях, 14 статей у провідних наукових фахових виданнях загальним обсягом 6,2 д.а. (з них 2 - у наукових журналах та 12 - у збірниках наукових праць) і 2 статті в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Основний зміст викладено на 184 сторінках, містить 7 таблиць на 7 сторінках, 9 рисунків на 9 сторінках та 15 додатків на 56 сторінках. Список використаної літератури містить 220 найменувань на 19 сторінках.

Основний зміст роботи

макроекономічний прикладний програмування посттрансформаційний

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади структурного реформування перехідних економік в умовах глобалізації» узагальнено теоретичні моделі та розкрито сутність структурної перебудови економіки, методичні підходи до оцінювання її результатів, уточнено типологічні характеристики категорій «структура» і «структурні реформи».

До однієї з визначальних особливостей глобалізації відносяться економічні трансформації, причому вони стосуються не лише країн, які знаходяться в стані переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої, але й країн, у яких не відбуваються радикальні зміни підвалин функціонування економіки. Різновекторна спрямованість регуляторних реформ, з одного боку, - у напрямі поглиблення інтеграції у світове господарство і, з іншого, - захисту національних інтересів набуває особливої суперечливості у перехідних економіках. У ринкових економічних системах регуляторні реформи можна розглядати як адаптивні до змінних умов внутрішнього середовища чи зовнішнього оточення. Для країн з перехідними економіками сфера впливу регуляторних реформ поширюється на базисні відносини між елементами соціально-економічної системи, тобто охоплює структурні реформи.

Теоретичні дослідження структурних змін у соціально-економічній системі держави як визначальної передумови подальшого розвитку є різноплановими - від розуміння структури як простого співвідношення елементів моделі складу економічної системи і до тлумачення її сутності як сукупності, компоненти якої взаємопов'язані між собою і послуговують досягненню певного набору спільних цілей. Традиційно ключову роль у процесі структурної перебудови відводять співвідношенню інвестицій та заощаджень. При цьому економічний ріст поділяється на: природній - залежний від збільшення чисельності населення і використання потенційних можливостей збільшення обсягів виробництва; гарантований - підтримуваний підприємцями, якщо він повністю відповідає інтересам бізнесу; фактичний - реально існуючий у конкретний момент. За Р. Гарродом, обсяги інвестицій залежать від збільшення чисельності населення, технічного прогресу і коефіцієнта «капітал-продукт».

Для стабільного економічного росту необхідно, щоб фактичний темп росту, який відхиляється у той чи інший бік від гарантованого, досягав би рівня природнього темпу росту. При перевищенні темпів природнього росту над гарантованим в економіці спостерігається тенденція до підйому, а навпаки - до хронічної депресії, тому що фактичний темп зростання лише на короткий час може перевищувати природній темп і, отже, відхиляється від гарантованого у менший бік. Таке співвідношення означає також, що гарантована норма інвестицій більша від природньої норми інвестицій. Звідси норма заощаджень виявляється вищою від норми інвестицій, яка визначається самим природнім темпом росту. Внаслідок цього збільшуються заощадження, які посилюють тенденцію до економічної депресії. Ця тенденція посилюється зниженням темпів росту населення і, відповідно, природнього темпу росту, норми інвестицій у порівнянні з нормою заощаджень. Останнє особливо важливо для економіки нашої країни, де спостерігається катастрофічне зниження як темпів росту, так і абсолютної чисельності населення, у тому числі економічно активного. Зауважимо, що розглянута модель базується на припущенні щодо гнучкої реакції підприємництва на зміни фактичних темпів росту, інвестицій та заощаджень і, відповідно, посилення чи послаблення інвестиційної активності. На нашу думку, для перехідної економіки України це припущення є не зовсім коректним внаслідок недосконалості інституційного базису.

Динамічна модель О. Домара враховує вплив репатріації інвестиційних доходів на економіку країни-донора, який обумовлений співвідношенням темпів їх росту з темпами росту ВНП країни. Необхідність імпорту капіталу визначається особливостями капіталоутворення, а саме (за С. Кузнєцом та К. Куріхарою): нестачею заощаджень у фінансовому сенсі внаслідок низької схильності до заощаджень; нестачею заощаджень у реальному вимірі внаслідок несхильності населення до продуктивного інвестування; нестачею валюти для придбання імпортних ресурсів внаслідок постійно від'ємного сальдо платіжного балансу.

Узагальнення моделей структурних змін Р. Гаррода, О. Домара, С. Кузнєца, К. Куріхари, П. Роузенстейна-Родана, Х. Ченері, А. Страута та ін. дозволило виявити їх спрямованість на зовнішні чинники економічного розвитку з відповідними структурними змінами, що істотно обмежує сферу їх застосування у перехідній економіці. Вказані моделі розроблені у межах так званої «концепції допомоги розвитку», причому лише для окремих країн-реципієнтів необхідні структурні зміни справді відбуваються і зумовлюють економічне зростання, базоване на технологічних змінах. Невизначеним залишається у тлумаченні розглянутих моделей і місце структурних зрушень у трансформаційних реформах. Для перехідних економік правомірно припустити, що розгляд структурних реформ, як частини реформ трансформаційних, потребує системного підходу та інституційного аналізу. Для доведення цього доцільно дослідити методологічні засади, що були покладені в основу трансформаційних і структурних реформ у перехідних економіках країн ЦСЄ, та їх вплив на економічне зростання.

Як відомо, реформи відбувалися за двома моделями: «шокової терапії» і поступового або еволюційного реформування. Переважно радикальні методи реформування своєї економіки обрали Польща - «план Бальцеровіча» (1989 р.), меншою мірою Чехія - «план Клауса» (1990 р.), частково Естонія. Інші країни ЦСЄ, наприклад Угорщина - «план Купи» (1990 р.), Румунія - «Короткий виклад стратегії переходу до ринкової економіки» (1990 р.) та країни СНД надали перевагу еволюційному процесу ринкових перетворень, часто непослідовному і хаотичному. Незважаючи на істотні розбіжності у визначенні та реалізації економічної політики, всі ці стратегії економічних реформ мають чимало спільних рис, пов'язаних з подібністю цілей та завдань ринкових перетворень. Зокрема у найбільш реформованих на сьогодні економіках країн ЦСЄ домінуючими напрямами реформування на першому етапі були заходи, спрямовані на лібералізацію, приватизацію та фінансову макростабілізацію.

Аналіз теоретичних підходів, а також досвіду трансформацій економік країн ЦСЄ, дозволяє побудувати загальну схему трансформаційних і пов'язаних з ними структурних реформ. Доцільно виокремити два етапи проведення реформ: реформи, спрямовані на формування основ ринкової економіки та реформи, орієнтовані на підвищення ефективності її функціонування (рис. 1). Перший етап включає лібералізацію внутрішнього та зовнішнього ринків, розробку та впровадження програм валютно-фінансової макростабілізації та інтенсивний процес приватизації малих та великих підприємств. Причому як в методологічному, так і у прикладному плані структурні зміни розглядаються як супутні, підпорядковані до трансформаційних реформ.

Програмування структурних реформ передбачає використання методичних підходів до оцінки структурних зрушень. Загалом у науковій літературі наводиться декілька методичних підходів до оцінки структурних змін, а саме: галузевої структури економіки, що базується на використанні індексу структурних зрушень та індексу подібності двох порівнюваних структур; інтенсивності структурних змін у певний період часу; на основі показника галузевої еластичності зростання; індексу структурних зрушень як середньоквадратичного відхилення річних змін часток основних галузей промисловості у загальному обсязі промислового виробництва; аналізу структурних зрушень на основі зіставлення обсягів виробництва найважливіших видів промислової продукції у натуральному вираженні. Як бачимо, існуючі методики орієнтуються переважно на аналіз співвідношення елементів моделі складу соціально-економічної системи.

Висока соціальна «ціна» першого етапу трансформаційних реформ зумовила перенесення акценту на структурні зрушення, що потребує уваги до самого поняття «структура» системи. Базуючись на системному підході, під структурою будемо розуміти не лише співвідношення елементів моделі складу системи, а, що важливіше, взаємозв'язки між цими елементами. Узагальнення підходів до структурного реформування економіки дає можливість окреслити головну мету структурних реформ - посилення конкурентоспроможності національної економіки (галузі, сектора, регіону) на глобальних чи мегарегіональних ринках та сутність реформ як процесу адаптації чи радикальної зміни структури соціально-економічної системи країни (господарського комплексу регіону, галузі, сектора економіки) до зовнішніх стандартів досконалої і конкурентоспроможної структури соціально-економічної системи.

У другому розділі «Системний аналіз структурних реформ у країнах Центральної та Східної Європи» виявлені характерні особливості польської моделі макроекономічної стабілізації та приватизації, реформ у зовнішньоекономічній сфері та інших секторах економіки країн ЦСЄ, у тому числі України, проаналізовано наслідки структурних реформ.

Макроекономічна стабілізація у Польщі передбачала заходи зі скорочення дефіциту бюджету, жорстку монетарну політику, гнучку систему валютного курсу з прив'язкою до «кошика» п'яти валют, запровадження інфляційного таргетування, посилення рестриктивної фіскальної політики. На сучасному етапі цілі стратегії економічного розвитку на 2000-2010 рр. орієнтовані на збалансування бюджету, підвищення ефективності податкової політики і зниження фіскального навантаження. Загалом позитивні результати макроекономічних реформ поєднуються зі стабільною зростаючою динамікою зовнішнього боргу, який досягнув 52,3% обсягу ВВП у 2004 р. Характерними особливостями польської моделі приватизації були різноманітність використовуваних методів, керованість з боку держави, узгодженість з іншими компонентами трансформаційних реформ, поступовість та поетапність, особливо у фінансово-банківській сфері, гірничо-видобувній, нафтопереробній, металургійній, хімічній, транспортній галузях, сільському господарстві, курортній сфері.

Узагальнення політики лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, проведене у роботі, доводить визначальний вплив імплементації системи торговельної політики ЄС як ефективного зовнішньоекономічного чинника структурних змін та удосконалення інституціонального базису цієї сфери. Загалом це забезпечило експортну експансію на ринках розвинених країн, покращання товарної і географічної структури експорту, зростання обсягів прямих зарубіжних інвестицій (ПЗІ), особливо під час приватизації. При цьому політика залучення інвестицій базувалася на сукупності міжнародних угод та національних законів, які передбачали ефективні стимули для інвесторів, створення мережі державних організацій з підтримки інвестування, тобто на розвиненому інституціональному забезпеченні імпорту капіталів. Втім, всупереч теоретичним положенням моделей структурних змін в останні роки спостерігається надмірна територіальна та галузева концентрація ПЗІ, зниження темпів росту їх обсягів після завершення процесу приватизації.

Результати аналізу доводять неоднозначність впливу неоліберальних реформуючих заходів на економічне зростання країн з перехідною економікою. Особливо це простежується у структурних змінах як на макро-, так і на мезо - та мікрорівнях управління економікою. З метою визначення, які з компонент трансформаційних реформ забезпечують бажані структурні зміни в економіці і, загалом, економічний розвиток, у роботі проведений економетричний аналіз з використанням статистичних даних 25 країн ЦСЄ та СНД в розрізі таких складників реформ, як: цінова лібералізація (Pricelib); лібералізація валютного ринку та зовнішньоторгових операцій (Forexlib); приватизація великих (Largepriv) та малих підприємств (Smallpriv); реформи управління підприємствами (Еnterref); реформи конкурентної політики (Competpol) та банківського сектора (Вankref). Множинна регресія дозволяє виразити вплив цих складників реформ на економічне зростання у формі зміни ВВП на одну особу (GDP/CAP) таким чином:

Ln GDP/CAP = 5,488 - 0,233Pricelib + 0,121Forexlib + 0,243Smallpriv -0,272Largepriv + 0,248Еnterref + 0,123Competpol + 0,502Вankref (1).

Отримані результати показують, що найбільш значущими для зростання країн з перехідною економікою є реформи у сфері малої приватизації, в управлінні підприємствами, у банківській сфері. Тобто, йдеться власне про структурні зміни у сенсі формування якісно інших відносин між елементами складу соціально-економічної системи. Негативно (коефіцієнт регресії дорівнює -0,233) на результуючий показник впливає цінова лібералізація, а також приватизація великих підприємств (-0,272). Отже, можна стверджувати, що неоліберальні реформи не забезпечують реструктуризацію виробництва на мікрорівні. Показовим є слабкий вплив лібералізації валютної сфери та зовнішньої торгівлі на економічне зростання. Загалом, враховуючи значення коефіцієнта детермінації (R² = 0,598), можна зробити висновок, що індикатори структурних реформ на 60% пояснюють динаміку ВВП у країнах ЦСЄ та СНД. Вказане доводить до важливого висновку про значний вплив структурних реформ на економічний розвиток у трансформаційний період. Статистично значущим (табл.) виявився також вплив на динаміку ВВП: частки приватного сектора у ВВП (Private/GDP); відношення грошової маси до ВВП (Money/GDP); темпів росту приватного споживання, обсягів основного капіталу та експорту (Govexp). У той же час спостерігається незначний негативний вплив на цей показник часток зовнішньої торгівлі (Trade/GDP) та інвестицій (Investrate).

 Вплив структурних змін на динаміку обсягів ВВП у розрахунку на одну особу

В контексті оцінки впливу структурних реформ на рівень конкурентоспроможності видається важливим сильний позитивний вплив «великої» приватизації на рівень відкритості економіки і лібералізації зовнішньої торгівлі на частку торгівлі з розвиненими країнами в загальному обсязі.

Окремим сектором перехідної економіки, який тісно пов'язаний із структурними реформами, є мале і середнє підприємництво (МСП). Позитивні тенденції зростання частки цього сектора у ВВП та обсягів експорту, посилення інвестиційної та інноваційної активності в останні роки поєднуються з уповільненням темпів збільшення обсягів інвестицій та експорту, деформаціями просторової структури розміщення підприємств.

Незважаючи на подібність позицій країн ЦСЄ та України у передтрансформаційний період, соціально-економічна система нашої країни характеризується сукупністю взаємопов'язаних проблем, які зумовлюють як в економіці загалом, так і на регіональному рівні істотні структурні диспропорції та деформації, головною з яких є домінування неформальних правил та інституцій над офіційними, пов'язане з недосконалістю інституціонального базису економіки. Йдеться про спотворення відношень між елементами системи: первинними економічними агентами, органами державного управління, споживачами, що відображається у збільшенні частки тіньових і напівтіньових операцій.

Узагальнення результатів аналізу підсистем економіки та динаміки їх зміни дозволяє стверджувати про наявність істотних диспропорцій у розрізі окремих видів структурної побудови: (1) галузевому (домінування окремих галузей та підприємств в обсягах виробництва; невідповідність структурної побудови конкурентоспроможній структурі економік сусідніх країн); (2) територіальному (концентрація економічної активності в обласних центрах та окремих містах з поглибленням рівня депресивності районів та малих міст); (3) відтворювальному (переважання власних коштів підприємств в структурі капітальних інвестицій за джерелами фінансування в противагу кредитним ресурсам, коштам вітчизняних та зарубіжних інвесторів; територіальна концентрація ПЗІ; відсутність значущих обсягів портфельних інвестицій); (4) зовнішньоекономічному (домінування в структурі експорту неконкурентоспроможних у стратегічній перспективі товарів; низький рівень диверсифікації експорту; надмірна залежність від критичного імпорту); (5) інноваційно-технологічному (низька питома вага високотехнологічної продукції в експорті та частка інноваційно активних підприємств); (6) інституційному (зменшення економічної активності малих підприємств; низький ступінь схильності населення до заощаджень та інвестування; нерозвиненість ринкової інфраструктури).

Проведена у дослідженні оцінка інтегрального впливу структурних змін на ефективність функціонування господарських комплексів областей України з використанням інструментарію аналізу огортаючих даних дала можливість визначити області, у яких найефективніше здійснювалася структурна перебудова (розглядалися такі показники, як розміри підприємств, форма власності, приналежність до сектора та галузі економіки, спосіб приватизації, тип інвестицій тощо). За результатами аналізу структури підприємництва за сферою діяльності найефективнішим виявилися АР Крим (коефіцієнт ефективності становить 2,26), Львівська (1,81) та Одеська (1,61) області. У структурі господарювання цих областей переважають невиробничі сектори: оптова, роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту - 32%; операції з нерухомістю, здавання в оренду - 17%. При цьому частка промисловості становить лише 14%, сільського господарства - 5% загального обсягу виробництва (реалізації) продукції (робіт, послуг). З урахуванням решти показників аналізу, а саме форми власності, вартості приватизованого майна, типу приватизації та підприємств у розрізі галузей економіки, найефективнішими є Львівська (1,51), Київська, Луганська (1,11) та Одеська (1,04) області.

У роботі виявлено негативний характер динаміки показників структурних перетворень (індексу швидкості та інтенсивності структурних змін), який властивий практично всім видам структури регіонального господарства. При цьому регіональні програмно-цільові заходи соціально-економічного розвитку у різних сферах, як правило, безпосередньо не передбачають програмування структурних змін і вдосконалення інституційного базису.

У третьому розділі «Теоретико-методичні та прикладні підходи до системного моделювання структурних реформ в Україні» розглянуто концептуальні засади моделювання та теоретико-методичні й прикладні підходи до програмування структурних змін в перехідній економіці.

Застосування адаптивної моделі структурних реформ у процесі трансформування суспільства та економіки потребує насамперед встановлення взаємозв'язків між цими процесами у межах бажаної (проектованої) макромоделі соціально-економічного розвитку.

Для моделювання структурних зрушень в економіці важливі такі концептуальні аспекти, як: місце та мета структурних реформ у процесі трансформації економіки; джерела, об'єкти та суб'єкти структурних перетворень; пріоритети та методи їх здійснення на різних рівнях управління; регулюючий вплив держави у співвідношенні з ринковими механізмами структурних змін.

В теоретичному плані структурні зміни у співвідношенні елементів системи та взаємозв'язків між ними потрібно розглядати як складник трансформаційних реформ в сенсі цілеорієнтації останніх на досягнення бажаних змін у структурі економіки. До основних джерел ініціювання структурних змін віднесемо: вплив глобалізації (диспропорції розвитку глобальної економіки; трансфер структурних криз; асиметрія в обміні людським капіталом; посилення невизначеності траєкторії розвитку світового господарства), а на рівні національної економіки - ринкову конкуренцію. Метою структурних реформ визначено забезпечення стратегічної конкурентоспроможності або «життєздатності» соціально-економічної системи шляхом цільового впливу на деформації та диспропорції структурної побудови економіки як об'єкта реформ. Проведений у роботі аналіз внутрішніх і зовнішніх чинників структурних змін показує їх загалом несприятливий характер, чим обумовлена необхідність посилення ролі держави, громадянського суспільства, а також впливу багатостороннього регулювання торгівлі, євроінтеграційного процесу на здійснення структурних зрушень. Для моделювання і програмування структурних змін у роботі пропонуються такі індикатори, як: індекси глобальної конкурентоспроможності та конкурентоспроможності бізнесу; показники структури розподілу національного доходу, співвідношення первинних та наявних доходів, структури витрат домашніх господарств; рівень тінізації економіки; показники капіталізації, якості корпоративного управління, частки вітчизняних інвестицій, капіталомісткості робочих місць; частки МСП за галузями і розмірами, у тіньовому і офіційному секторах; частки високотехнологічного експорту, виробництва продукції V i VI технологічних укладів; сальдо трансферу технологій.

Першочерговими напрямами програмних заходів структурних змін визначимо ефективну протидію тінізації економіки, запровадження системи цільового стимулювання усунення структурних диспропорцій, інтенсифікацію євроінтеграційного процесу, у тому числі на транскордонному рівні як головного зовнішнього чинника формування інституціонального забезпечення досягнення мети структурних реформ, поряд із впливом держави та громадянського суспільства.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення науково-прикладної задачі структурної перебудови економіки України. На основі аналізу теоретико-методологічних положень, виявлених особливостей та динаміки структурних змін у країнах ЦСЄ обґрунтовано концептуальні підходи до моделювання та програмування структурних зрушень в економіці України.

1. Сукупність взаємопов'язаних проблем, що обумовлює відсутність реальних структурних змін в економіці нашої країни, передбачає: методологічну неточність визначення поняття «структура» соціально-економічної системи, звуження його лише до співвідношення елементів складу системи, а не відношень між цими елементами; неокресленість структурних деформацій у кількісному (частки елементів моделі складу системи) та якісному (взаємовідношення між елементами) вимірі, а також сутності структурних та інституційних реформ у процесі трансформації економіки і суспільства і, відповідно, системи цілей та пріоритетів інституціональних та структурних змін, суб'єктів та об'єктів регулюючих впливів.

2. Різновекторна спрямованість регуляторних реформ різних країн, з одного боку у напрямі поглиблення інтеграції у світове господарство і, з іншого, - захисту національних інтересів, набуває особливої суперечливості у перехідних економіках, для яких сфера впливу цих реформ розширюється на базисні відносини між елементами соціально-економічної системи, на відміну від ринкових, у яких регуляторні реформи можна розглядати як адаптивні до змінних умов внутрішнього середовища чи зовнішнього оточення.

3. Орієнтація теоретичних моделей структурних змін на зовнішні чинники економічного зростання істотно обмежує сферу їх застосування у перехідних економіках, в противагу економікам країн, що розвиваються. Систематизація методичних підходів до оцінки структурних зрушень дозволяє виявити переважання методів аналізу моделі складу системи, а не відношень між елементами системи, що власне і доцільно розглядати як визначальну характеристику її структури.

4. З огляду на методи реформування економіки виділимо два основні напрями, характерні для країн з перехідною економікою: поступові перетворення (країни СНД); швидка лібералізація (країни ЦСЄ та Балтії). Відносно вищий рівень ефективності трансформаційних реформ у країнах ЦСЄ та Балтії пояснюється тим, що лібералізація режиму зовнішньої торгівлі у них супроводжувалася: стабілізацією інфляції та поступовою лібералізацією внутрішніх цін; у подальшому - лібералізацією імпортного режиму; встановленням реального ефективного обмінного курсу національної валюти; завершенням процесу приватизації; проведенням структурних реформ у соціальній сфері (запровадження жорсткого законодавства з праці; модернізація пенсійної системи; реформа сфери охорони здоров'я та страхування); реформуванням податкової системи (запровадження єдиного податку з доходу і ПДВ; в окремих країнах - відміна податків на дарування, спадок, передачу нерухомості, дивіденди). Визначальними характеристиками трансформаційних і, як їх компоненти, структурних реформ в країнах ЦСЄ були керованість, узгодженість з стратегічними програмними документами розвитку, поступовість, поетапність і послідовність. Як головний зовнішній чинник впливу на структурні зрушення та формування інституціонального базису виступав процес імплементації Спільного доробку ЄС.

5. Результати регресійного аналізу дозволяють зробити висновок про такі статистично значущі залежності, які характеризують структурні зрушення у країнах ЦСЄ: найбільший вплив на економічне зростання здійснюють реформи у сфері малої приватизації, управління підприємствами та банківському секторі; негативно впливають цінова лібералізація, а також приватизація великих підприємств; на ріст ВВП у розрахунку на одну особу позитивно впливають частки приватного сектора у ВВП, обсяги грошової маси до ВВП, приватного споживання до ВВП, обсяг нагромадженого основного капіталу та експорту, негативно - частка зовнішньої торгівлі, інвестицій та сільського господарства у ВВП, обсяги імпорту та зовнішньої заборгованості. Відзначається слабкий обернений вплив лібералізації зовнішньої торгівлі на рівень відкритості економіки та сильний позитивний вплив на частку зовнішньої торгівлі з економіками, що не відносяться до перехідних. Негативно впливають «мала» та позитивно - «велика» приватизація на рівень відкритості економіки, а також спостерігається негативний вплив цінової лібералізації на частку випуску промислової продукції у ВВП.

6. Економетричний аналіз характеристик структури вітчизняної економіки та її регіональних підсистем, а також динаміки їх зміни, дозволяє стверджувати про істотні диспропорції у розрізі елементів складу моделі системи: галузевому (домінування окремих галузей та підприємств в обсягах виробництва; невідповідність структурної побудови економіки конкурентоспроможній структурі економік сусідніх країн); територіальному (концентрація економічної активності в обласних центрах та окремих містах з поглибленням рівня депресивності районів та малих міст); відтворювальному (переважання власних коштів підприємств в структурі капітальних інвестицій за джерелами фінансування в противагу кредитним ресурсам, коштам вітчизняних та зарубіжних інвесторів; територіальна концентрація прямих зарубіжних інвестицій; відсутність значущих обсягів портфельних інвестицій); зовнішньоекономічному (домінування в структурі експорту неконкурентоспроможних у стратегічній перспективі товарів; низький ступінь диверсифікації експорту; надмірна залежність від критичного імпорту; технологічному (низька питома вага високотехнологічної продукції в експорті та частка інноваційно активних підприємств); інституціональному (зменшення економічної активності малих підприємств; низький рівень граничної схильності населення до заощаджень та інвестування в продуктивний сектор економіки; нерозвиненість інфраструктури та інституцій ринкового господарства).

7. Наявні структурні диспропорції та деформації доводять необхідність моделювання та програмування структурної перебудови як компоненти трансформаційних реформ в сенсі їх цілеорієнтації на досягнення бажаних змін у структурі економіки. Основним зовнішнім джерелом ініціювання структурних зрушень є вплив глобалізації та регіоналізації, а внутрішнім - змагальність суб'єктів господарювання. Виходячи з цього, метою структурних реформ визначена динамічна конкурентоспроможність економіки під впливом держави, громадянського суспільства, багатостороннього регулювання торгівлі та євроінтеграції. Виявлені у роботі структурні деформації та диспропорції зумовлюють пріоритетність протидії тінізації економіки, цільового програмування усунення деформацій та диспропорцій, інтенсифікацію євроінтеграційного процесу та впливу суспільства на покращання окресленої сукупності індикаторів раціональної структурної побудови національної економіки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дідич О.-Г.О. Проблеми структурних та інституціональних змін на регіональному рівні / О.-Г.О. Дідич, А.І. Мокій, А.М. Гуменюк; [редакційна колегія Барков В.Ю., Варналій З.С., Здіорук С.І., Жаліло Я.А., Крисаченко В.С.,

2. Кудряченко А.І., Розумний М.М., Шаров Є.П., Швед В.О., Шевцов А.І.] //

3. Україна: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки - 2006: Монографія / За ред. О.С. Власюка. - К.: НІСД, 2006. - 576 с. - С. 391-399 (Особистий внесок дисертанта: проаналізовано моделі, що пояснюють наслідки структурних змін для трансформаційних економік).

4. Дідич О.-Г.О. Проблеми структурних та інституціональних змін на регіональному рівні / О.-Г.О. Дідич, А.І. Мокій, А.М. Гуменюк // Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / За ред. З.С. Варналія. - К.: НІСД, 2007. - 768 с. - С. 197-224 (Особистий внесок дисертанта: запропоновано підходи до аналізу структурних змін на регіональному рівні).

5. Дідич О.-Г.О. Приватизаційні реформи як основа структурних змін в економіці Польщі / О.-Г.О. Дідич, А. І. Мокій // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. - 2001. - Вип. 8. - С. 37-44 (Особистий внесок дисертанта: окреслено основні напрями структурних зрушень в процесі приватизації у Польщі).

6. Дідич О.-Г.О. Економічні ефекти розширення Європейського Союзу та структурні реформи в країнах Центральної та Східної Європи / О.-Г.О. Дідич // Вісник ЛНУ ім. І. Франка. Серія: Міжнародні відносини. - 2003. - Вип. 10. - С. 151-158.

7. Дідич О.-Г.О. Структурні реформи в промисловості та сільському господарстві Польщі / О.-Г.О. Дідич, Ю. І. Біленко // Вісник ЛНУ ім. Франка. Серія: Міжнародні відносини. - 2003. - Вип. 8. - С. 94-99 (Особистий внесок дисертанта: проаналізовано наслідки здійснення структурних реформ у сільському господарстві Польщі).

8. Дідич О.-Г.О. Німецькі інвестиційні проекти та їх вплив на структурні зміни в економіці України/ О.-Г.О. Дідич // Регіональна економіка. - 2004. - №1. - С. 224-229.

9. Дідич О.-Г.О. Вступ в СОТ та структурні реформи в зовнішньоекономічній політиці України / О.-Г.О. Дідич // Вісник ЛНУ ім. І. Франка. Серія: Міжнародні відносини. - 2004. - Вип. 13. - С. 216-217.

10. Дідич О.-Г.О. Структурні та інституційні передумови поглиблення інтеграції країн Південно-Східної Європи / О.-Г.О. Дідич, А. І. Мокій, І. Г. Бабець // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: Сб. науч. трудов. - Донецк: ДонНУ. - 2005. - С. 52-55 (Особистий внесок дисертанта: розкрито сутність та напрями структурних реформ у країнах ЦСЄ).

11. Дідич О.-Г.О. Структурні реформи та інституційні зміни у транзитивних економіках - передумова економічного розвитку / О.-Г.О. Дідич, А. І. Мокій, В.А. П'ятак // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. - 2005. - Вип. 18. - Ч. І. - С. 35-44 (Особистий внесок дисертанта: висвітлено підходи до сутнісних характеристик категорій структура та структурні зміни).

12. Дідич О.-Г.О. Структурні реформи та зміни у зовнішній торгівлі перехідних економік / О.-Г.О. Дідич // Регіональна економіка. - 2005. - №1. - С. 40-51.

13. Дідич О.-Г.О. Конкурентоспроможність економіки у процесі структурних реформ/ О.-Г.О. Дідич // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Сб. науч. трудов. Донецк: ДонНУ. - 2006. - С. 1012-1017.

14. Дідич О.-Г.О. Досвід реформ у сфері зовнішньоекономічної діяльності країн ЦСЄ у контексті структурних зрушень / О.-Г.О. Дідич // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. - 2006. - Вип. 20. - С. 247-257.

15. Дідич О.-Г.О. Концептуальні засади моделювання структурних змін в економіці: постановка проблеми / О.-Г.О. Дідич, А. І. Мокій, В.А. П'ятак // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. - 2006. - Вип. 23. - С. 35-40 (Особистий внесок дисертанта: проаналізовано сучасні підходи до аналізу та моделювання структурних змін в економіці).

16. Дідич О.-Г.О. Обґрунтування структурних змін на регіональному рівні/

17. О.-Г.О. Дідич, М. І. Флейчук, В. І. Волошин // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: Сб. науч. трудов. - Свиштов-Донецк: ДонНУ-СА «Д.А. Ценов». - 2006. - С. 393-398 (Особистий внесок дисертанта: проаналізовано якість трансформаційних змін у країнах з перехідною економікою та доведено визначальний вплив структурних та інституційних реформ на досягнення стабільних темпів і передумов економічного розвитку).

18. Дідич О.-Г.О. Реалізація плану дій Україна-ЄС у контексті транскордонного співробітництва / О.-Г.О. Дідич, А. І. Мокій, М. І. Флейчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. Вип. 66 (У двох частинах). - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, Інститут міжнародних відносин. - 2007. - Ч. І. - С. 11-14 (Особистий внесок дисертанта: доведено неоднозначність впливу залучення прямих зарубіжних інвестицій для економік ЦСЄ).

19. Дідич О.-Г.О. Сутність поняття та методологія дослідження структурних зрушень в економіці/ О.-Г.О. Дідич // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: Зб. наук. праць. Донецьк: ДонНУ. - 2007. - С. 1732-1740.