Міжнародна конкурентоспроможність і економічна безпека країн в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 321.01

МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ І ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА КРАЇН В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство та

міжнародні економічні відносини

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Крамаренко Артем Олександрович

Донецьк 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі Розвитку та розміщення продуктивних сил Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Черніченко Генадій Олександрович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри Розвитку та розміщення продуктивних сил.

Офіційні опоненти:

Дергачова Вікторія Вікторівна, д.е.н, доцент, Київський національний технічний університет України «КПІ» МОН України, професор кафедри міжнародної економіки

Білозубенко Володимир Станіславович, к.е.н, Донецький національний університет економіки і торгівлі ім.. М.Туган-Барановського МОН України, доцент кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться “23” грудня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м.Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “20” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент С.П.Калініна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Глобалізація стала важливим реальним аспектом сучасної світової системи, однією з найвпливовіших сил, що визначають подальший хід розвитку системи світогосподарських зв'язків. Вона стосується виробництва товарів і послуг, використання робочої сили, інвестицій в «фізичний» і людський капітал, технології і їх розповсюдження з одних країн в інші. Все це впливає на ефективність виробництва, продуктивність праці, конкурентоспроможність та економічну безпеку держав.

Сучасні проблеми формування світового устрою за умов глобальної економічної кризи, поєднані з нестабільністю в політичній та економічній системах України та необхідністю перегляду системи регулювання економічних процесів на всіх рівнях, зумовлюють необхідність вивчення, теоретичного обґрунтування та побудови нових систем забезпечення конкурентоспроможності та економічної безпеки країни.

Серед українських учених, що працюють в зазначеному напрямі, слід виділити: О.Білоруса, В.Будкіна, С.Воронцова, Г.Дарнопиха, О.Дерев'янко, Н.Єрмошенко, Б.Кравченко, В.Дергачову, В.Ліпкан, Ю.Макогона, С.Мочерного, О.Новікову, Г.Пастернак-Тарнушенко, Г.Черніченка та ін. Серед відомих російських економістів, що займаються вивченням питань економічної безпеки та конкурентоспроможності, слід виділити: Л.Абалкіна, Р.Арбатова, Е.Бухвальда, С.Глазьєва, Н.Гловацького, В.Загашвілі, А.Пороховського, В.Рубанова, В.Сенчагова, В.Тамбовцева, та ін.

Проте, незважаючи на достатньо високий рівень розвитку сучасної наукової думки щодо побудови систем економічної безпеки та забезпечення конкурентоспроможності, потребує подальшого розвитку система наукових знань щодо забезпечення економічної безпеки та конкурентоспроможності країни. в умовах глобалізації.

Актуальність та наукова значущість окресленої проблеми зумовили вибір теми дисертаційної роботи, постановку мети і задач дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України: кафедри кафедри міжнародної економіки за держбюджетною темою Г-06/53а «Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об'єднаннях: регіональний та галузевий аспекти» (номер державної реєстрації 0106U012484), в рамках якої досліджено динаміка та переваги взаємодії України з інтеграційними об'єднаннями:аспект міжнародної конкурентоспроможності, визначені конкурентні переваги та необхідні детермінанті економічної безпеки країни; кафедри розвитку і розміщення продуктивних сил за держбюджетною темою «Особливості еколого-економічного розвитку промислового виробництва» (номер державної реєстрації 0107U001562), в рамках якої розроблено пропозиції щодо формування основних складових міжнародної конкурентоспроможності і економічної безпеки країни.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розвиток теоретико-методологічних основ дослідження міжнародної конкурентоспроможності та розробка науково-практичних рекомендацій щодо дотримання вимог економічної безпеки при забезпеченні конкурентоспроможності національних економік в умовах глобалізації.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити теоретичні основи формування стратегічного підходу до забезпечення міжнародної економічної безпеки держави;

- дослідити теоретико-методологічні засади дослідження конкурентоспроможності країни;

- узагальнити теоретичні аспекти впливу глобалізації на стан міжнародної конкурентоспроможності;

- здійснити оцінку конкурентоспроможності країн в розрізі світових рейтингів конкурентоспроможності;

- проаналізувати вплив приєднання України до СОТ на рівень міжнародної конкурентоспроможності України;

- визначити конкурентні переваги України і необхідні детермінанти економічної безпеки держави;

- здійснити визначення детермінант економічної безпеки в системі конкурентних переваг України;

- встановити пріоритети розвитку конкурентоспроможності країни в сучасних умовах;

- запропонувати теоретико-методичні основи оцінки рівня захищеності внутрішнього ринку.

Об'єктом дослідження є забезпечення міжнародної конкурентоспроможності та економічної безпеки національних економік в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади й організаційно-економічний механізм забезпечення економічної безпеки країн при визначенні напрямків формування міжнародної конкурентоспроможності національних економік в умовах посилення процесів глобалізації.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є положення сучасної економічної теорії, наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених у галузі дослідження проблем глобалізації, міжнародної конкурентоспроможності та економічної безпеки.

У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: (системний підхід, методи статистичного аналізу і узагальнення даних, методи структурно-функціонального аналізу). В процесі дослідження системний підхід використано для теоретичних узагальнень та визначення понять «економічна стратегія», «економічна безпека»; методи статистичного аналізу і узагальнення даних - для дослідження динаміки зовнішньоекономічної діяльності України та її конкурентних позицій; методи структурно-функціонального аналізу - в процесі побудови 5-факторної економіко-математичної моделі впливу макроекономічних чинників на рівень зростання ВВП. конкурентоспроможність міжнародний економічний безпека

Інформаційну базу дослідження становлять офіційні звіти та аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, українські та зарубіжні статистичні збірники, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України стосовно проблем регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, матеріали Державної геологічної служби України міжнародні економічні угоди, нормативні документи Європейського Союзу, Співдружності незалежних держав, Організації Чорноморського економічного співробітництва з тематики дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у поглибленні існуючих теоретико-методологічних основ дослідження міжнародної конкурентоспроможності і розробці науково-практичних підходів щодо забезпечення економічної безпеки країн в умовах глобалізації.

Основні результати, які мають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

введено поняття експортної безпеки, під якою запропоновано розуміти відповідність експорту національним інтересам України, забезпечення його раціональної товарної структури та географічної збалансованості, конкурентоспроможності відсутності дискримінації на зовнішніх ринках та спрямованості на забезпечення високого рівня добробуту нації; імпортної безпеки як раціональної товарної та географічної збалансованості імпорту, що позитивно впливає на розвиток національної економіки, захищає внутрішній ринок і національного товаровиробника, сприяє зміцненню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та економічної незалежності України.

удосконалено:

механізм забезпечення національної економічної безпеки держави у світовому економічному середовищі, який через систему прийняття рішень у сфері макрополітики, систему прогнозування стану середовища, систему координації та розподілу власних ресурсів держави, інфраструктуру економічної безпеки дозволяє забезпечити економічну незалежність держави, сталий розвиток національної економіки, здатність до саморозвитку та прогресу національної економіки;

систему індикаторів сировинної безпеки держави за рахунок введення таких індикаторів: частка експорту рудної (нерудної) сировини з однієї країни (компанії) в загальному його обсязі; частка витрат на геологорозвідувальні роботи в ВВП.

класифікацію національних економічних інтересів за рахунок введення таких класифікаційних ознак: за ступенем важливості (життєво важливі, стратегічні, тактичні), за тривалістю дії (довготермінові, середньо термінові, короткотермінові), за характером зіткнення (паралельні, конфронтаційні, розбіжні, спільні), за місцем дії (внутрішні, зовнішні), за ступенем реалізації (нереалізовані, частково реалізовані, реалізовані), за сферами розповсюдження (виробничі, фінансові, експортно-імпортні, технологічні, військово-економічні, інші)

отримали подальшого розвитку:

понятійно-категоріальний апарат дослідження: надано визначення поняття «економічна стратегія» як цілісної системи дій суб'єкта, спрямованих на реалізацію мети, завдань та пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу впливів ендогенних та екзогенних чинників, розрахованої на тривалий період часу; глобалізації як нового етапу міжнародної конкуренції, що характеризується наявністю в країні механізмів формування умов і засобів, які сприяють вирішенню завдань загальнонаціональної безпеки, економічного розвитку та підвищення рівня життя населення, з залученням неекономічних інститутів, пов'язаних з особливістю функціонування політичної, культурної, соціальної системи тощо.

теоретико-методологічні основи дослідження міжнародної конкурентоспроможності і економічної безпеки національних економік, а саме встановлено наявність дуалізму у взаємодії конкурентоспроможності і економічної безпеки: з одного боку, конкурентоспроможність, забезпечуючи підвищення раціональності і ефективності використання ресурсів держави, виступає ефективним інструментом економічної безпеки; з іншого боку, внаслідок зовнішньої спрямованості, конкурентоспроможність знаходиться в зоні інтересів економічної безпеки, вимагаючи постійного захисту і підтримки з боку держави.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані наукові результати доведені до рівня конкретних методичних і практичних рекомендацій.

Розроблені і викладені у роботі рекомендації впроваджені в діяльності Донецької торгово-промислової палати (довідка № 2472/01 від 18.12.08 р.) -результати дослідження національних економічних інтересів; ЗАТ «Донецьксталь»- металургійний завод» (довідка № 01/04/352-1 від 29.12.08 р.) - результати дослідження методики розрахунку індексу міжнародної конкурентоспроможності національних економік; ЗАТ «Донагроімпекс» (довідка № 649/1 від 11.02.09 р.) - висновок щодо категорій експортної та імпортної безпеки; Регіональною філією Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьк (довідка № 30/04 від 20.05.08 р) - пропозиції щодо механізму забезпечення національної економічної безпеки держави у світовому економічному просторі; ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (довідка № 0300/06/4117-12857 від 31.12.08 р.)- результати дослідження системи індикаторів сировинної безпеки.

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України при викладанні курсів «Міжнародна економічна діяльність України», «Національна економіка», «Регіональна економіка» (довідка 1273/01-26/6.9.0 від 17.09.2008).

Особистий внесок здобувача. Проведене дослідження є самостійною науковою працею, отримані наукові результати є особистими розробками автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися і одержали схвалення на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: Вузівській конференції професорсько-викладацького складу і студентів за підсумками науково-дослідної діяльності «Проблеми розвитку національної та глобальної економіки» (м.Донецьк, 2007 р.), 10-му міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м.Донецьк, 2006 р.), науковій міжнародній конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем: вчора, сьогодні, завтра» (м.Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (м.Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м.Донецьк, 2006 р.), міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м.Донецьк, 2005 р.), науковій міжнародній конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем: вчора, сьогодні, завтра» (м.Донецьк, 2005 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м.Донецьк, 2005 р.), Всеукраїнські науково-практичній конференції «Економічна система України: проблеми функціонування і основні напрямки розвитку» (м.Чернівці, 2005 р.), міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м.Донецьк, 2004 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка: проблеми теорії та практики» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м.Донецьк, 2004 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 14 робіт загальним обсягом 5,05 д.а., з яких особисто автору належить 4,14 д.а., х них у наукових фахових виданнях опубліковано 8 робіт загальним обсягом 3,34 д.а., з яких особисто автору належить 3,34 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи.. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (250 найменувань), додатків. Зміст дисертації викладений на 197 сторінках друкованого тексту, включаючи 12 таблиць на 13 сторінках, 11 рисунків на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження економічної безпеки і конкурентоспроможності країн» досліджено теоретичні основи формування стратегічного підходу до забезпечення міжнародної економічної безпеки держави; теоретико-методологічні засади дослідження конкурентоспроможності країни; теоретичні аспекти впливу глобалізації на стан міжнародної конкурентоспроможності.

На основі дослідження теоретичних підходів до визначення поняття «стратегія» (К.Клаузевіц, Х.Мольтке, А.Свєчин, Л.Харт, Дж. Штайнер, Г.Мінцберг, М.Портер, С.Трего, А.Циммерман, С.Дацюк, О.Гончаренко, С.Мочерний) надано визначення поняття «економічна стратегія» як цілісної системи дій суб'єкта, спрямованих на реалізацію мети, завдань та пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу впливів ендогенних та екзогенних чинників, розрахованої на тривалий період часу.

Зроблено висновок, що економічна безпека характеризується таким станом національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розширеного самовідтворення та спроможний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства, держави.

На основі виділення складових економічної безпеки (економічна незалежність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до саморозвитку та прогресу), дослідження принципів формування політики економічної безпеки (верховенство закону при забезпеченні економічної безпеки; дотримання балансу економічних інтересів особи, сім'ї, суспільства, держави; взаємна відповідальність особи, сім'ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки; своєчасність і адекватність заходів, пов'язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів; пріоритет договірних заходів у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру; інтеграція національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою) запропоновано механізм забезпечення національної економічної безпеки держави у світовому економічному середовищі (рис. 1).

На основі дослідження теоретико-методологічних засад забезпечення конкурентоспроможності (меркантилісти, А.Сміт, Д.Рікардо, М.Портер ті ін.), дослідження конкурентоспроможності як економічної категорії розроблено графічну модель конкурентоспроможності національної економіки, галузі, фірми, товару.

Встановлено наявність дуалізму у взаємодії конкурентоспроможності і економічної безпеки: з одного боку, конкурентоспроможність, забезпечуючи підвищення раціональності і ефективності використання ресурсів держави, виступає ефективним інструментом економічної безпеки; з іншого боку, внаслідок зовнішньої спрямованості, конкурентоспроможність знаходиться в зоні інтересів економічної безпеки, вимагаючи постійного захисту і підтримки з боку держави.

Визначено теоретико-методичні основи визначення рівня конкурентоспроможності (рейтинг конкурентоспроможності Міжнародного інституту менеджменту (Лозанна), рейтинг конкурентоспроможності за методиками М.Портера і Дж.Сакса, за методикою С.Глазьєва) та рівня економічної безпеки (методика Р.Торгаєва і К.Берентаєва, методика Г.Пастернак-Таранушенко, методика Міністерства економіки України, методика Інституту економічного прогнозування НАН України, методика Національного інституту проблем міжнародної безпеки Ради національної безпеки і оборони України). Зроблено висновок щодо необхідності розробки вітчизняної методики оцінки рівня конкурентоспроможності та економічної безпеки з урахуванням особливостей української економічної моделі з метою їх практичного втілення на державному рівні.

На основі дослідження теоретичних основ глобалізації (Т.Левіт, Дж.Маклін, Р.Робертсон, Ю.Пахомов, О.Білорус, Д.Лукьяненко, Т.Ковальчук, А.Філіпенко, Б.Балі, Л.Клайн, А.Тейт, Г.Фішер, К.Саломон, М.Кастельс, П.Вельфенс, М.Шимаї, Д.Пізано, П.Хірет, Г.Томпсон, Дж.Нейсбіт, Н.Іванова, Г.Ділегенський, А.Неклесси, А.Вебер, М.Інтрилігейтор, Є.Кочетов, А.Панарін, А.Лугін) зроблено висновок, що утвердження концепції сталого розвитку, лібералізація світової економіки, збільшення мобільності ресурсів, економізація політики та технологічний прогрес стали взаємодоповнюючими ключовими факторами, каталізаторами процесів, які привели до набуття міжнародною конкуренцією глобальних форм. Надано визначення глобалізації як нового етапу міжнародної конкуренції, для якої характерна здатність економіки однієї країни конкурувати з економіками інших держав -- за рівнем ефективного використання національних ресурсів, підвищення продуктивності національної економіки і забезпечення на цій основі високого та постійно зростаючого рівня життя населення, а також адаптуватися до змін, що відбуваються на світовому ринку, базуючись на таких економічних факторах як інвестиційні, інноваційні, виробничі потужності та інші.

Оскільки особливістю періоду глобалізації стала зміна співвідношення між зовнішніми та внутрішніми факторами розвитку національних економік на користь діючих ззовні, зростає актуальність забезпечення економічної безпеки держав. Обґрунтовано, що в результаті розвитку процесу інтернаціоналізації у двох напрямках - всередину (шляхом розширення використання іноземних товарів, капіталу, послуг, технології, інформації в сфері внутрішнього споживання даної країни) та назовні (орієнтація країн на світовий ринок і глобальну експансію фірм у торгівлі, інвестиціях та інших угодах) світова економіка під впливом глобалізації переходить у якісно новий стан.

В другому розділі «Аналіз конкурентоспроможності та економічної безпеки країн в умовах глобалізації» здійснено оцінку конкурентоспроможності країн в розрізі світових рейтингів конкурентоспроможності, проаналізовано вплив приєднання України до СОТ на рівень міжнародної конкурентоспроможності України, визначено конкурентні переваги України і необхідні детермінанти економічної безпеки держави.

В умовах глобалізації забезпечення конкурентоспроможності розглядається як імператив економічної політики країн, що прагнуть посісти гідне місце в міжнародному розподілі праці, з урахуванням національних інтересів.

В результаті оцінки політики та програм забезпечення конкурентоспроможності США, Ірландії, Греції, Хорватії, Данії, Росії, Польщі, Словенії, Сполученому Королівстві, Фінляндії, Франції, Чехії тощо, оцінки діяльності державних органів цих країн щодо оцінки конкурентоспроможності національних економік, зроблено висновок, що розробка конкретних напрямів стратегії забезпечення конкурентоспроможності України повинна базуватись на оцінках конкурентних позицій держави.

Встановлено, що у щорічному рейтингу конкурентоспроможності країн Україна протягом 2007-2008 рр. перемістилась із 46 на 55 місце (за даними Інституту розвитку менеджменту в Лозанні) (табл. 1). Вказана тенденція підтверджується динамікою позицій України за глобальним індексом конкурентоспроможності (GCI) (рис.2), відповідно до якого Україна знаходиться між країнами, що втрачають свої позиції в області конкурентоспроможності, і країнами, що активно збільшують свій рівень конкурентоспроможності за показниками індексу. За матеріалами Всесвітнього економічного форуму, у 2008 р. за показником конкурентоспроможності Україна посіла 73 місце.

Таблиця 1

Загальний рейтинг та чинники конкурентоспроможності України і деяких розвинутих країн

Причинами низької міжнародної конкурентоспроможності національної економіки визначено такі: невизначеність ринкового середовища, що формується в Україні, нечіткість правового забезпечення діяльності господарських структур, нерозвиненість ринкової і інформаційної інфраструктур, відсутність ефективних умов для технологічного трансферту, часткова втрата власного науково-технічного потенціалу, занепад системи освіти при достатньо високому потенціалі, недостатній соціальний захист населення.

В результаті оцінки рівня економічної безпеки держав за допомогою запропонованої формули (Україна - 0,3; США - 0,7; Росія - 1,57)

(1)

де К_вл.заб.- коефіцієнт забезпечення потреб держави власними матеріальними ресурсами;

- сумарні мінімальні потреби держави в матеріальних ресурсах;

- сумарне максимально можливе забезпечення потреб держави власними ресурсами (здобутими або створеними в Україні);

t - види матеріальних ресурсів, необхідних для нормального функціонування і розвитку України.

Зроблено висновок щодо необхідності доповнення офіційної методики оцінки рівня економічної безпеки в частині індикаторів сировинної безпеки. У якості останніх запропоновано такі: 1) ресурсоємність ВВП, кг/грн.; 2) ступінь забезпеченості власними рудними ресурсами, %; 3) ступінь забезпеченості власними нерудними ресурсами, %; 4) частка власних джерел у сировинному балансі рудних ресурсів держави, %; 5) частка власних джерел у сировинному балансі нерудних ресурсів держави, %; 6) зношення основних виробничих фондів підприємств видобувної галузі, %; 7) зношення основних виробничих фондів геологорозвідувальних підприємств, %; 8) відношення інвестицій у підприємства видобувної галузі до ВВП, %; 9) частка імпорту рудної (нерудної) з однієї країни (компанії) в загальному його обсязі, %; 10) частка експорту рудної (нерудної) сировини з однієї країни (компанії) в загальному його обсязі, %; 11) частка витрат на геологорозвідувальні роботи в ВВП, %.

Встановлено, що вступ України до СОТ та, як наслідок, лібералізація імпортного митного режиму, призвели до більш вільного доступу товарів з країн-членів СОТ на український внутрішній ринок та збільшення обсягів імпорту на 35%. При цьому загострилась проблема конкурентоспроможності української продукції, особливо за ціновим фактором. Одночасно лібералізація митного режиму сприяла вдосконаленню конкурентного середовища на внутрішньому ринку.

Як свідчать результати аналізу, інвестиційних очікувань приєднання України до СОТ не виправдало. Зроблено висновок, що важливим стимулятором залучення іноземного капіталу в Україну повинні стати зобов'язання України щодо захисту прав інвесторів та захисту інтелектуальної власності як складова договірно-правової системи СОТ. Це є тим більш важливим, що, як свідчать результати здійсненого кореляційно-регресійного аналізу, частка інвестицій у ВВП має значний позитивний вплив на економічне зростання.

Аналіз конкурентних переваг України і необхідних детермінант економічної безпеки держави свідчить, що головною проблемою українського експорту є низький потенціал конкурентоспроможності на зовнішніх ринках продукції з високим рівнем доданої вартості, низька технологічність і наукомісткість товарів. Встановлено нераціональність географічної структури експортних та імпортних зв'язків України: високий рівень односторонньої імпортної залежності за окремими статтями критичного імпорту (особливо щодо енергоносіїв з Росії); незначна присутність на ринках багатьох країн, що розвиваються, як потенційних споживачів української продукції (рис. 3).

Встановлена невідповідність між імпортними потребами країни та її експортним потенціалом продукує проблему торговельного дисбалансу і як наслідок - проблему зростання зовнішньої заборгованості.

Доведено невідповідність масштабів, темпів і логіки лібералізації зовнішньоекономічної діяльності (як наслідку глобалізації) структурним пріоритетам розвитку економіки (інтернальний характер лібералізації міжнародної економічної діяльності активізує зовнішній конкурентний тиск на національних товаровиробників, що утруднює їх ринкову адаптацію, особливо у сегменті капітало- і наукомісткої, технологічно складної продукції; випереджаюча лібералізація валютно-фінансової сфери стимулює перетікання капіталу з реального сектору в більш гнучкий сектор спекулятивних валютних операцій та операцій з цінними паперами).

В третьому розділі «Забезпечення економічної безпеки і конкурентоспроможності України в глобальному економічному просторі» здійснено визначення детермінант економічної безпеки в системі конкурентних переваг України, встановлено пріоритети розвитку конкурентоспроможності країни в сучасних умовах, запропоновано теоретико-методичні основи оцінки рівня захищеності внутрішнього ринку.

При створенні системи економічної безпеки держави першочергове значення має визначення національних економічних інтересів (рис.4).

Серед приоритетних національних економічних інтересів виділено такі: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально орієнтованої, потужної національної економіки; здійснення прогресивних економічних перетворень на базі власної моделі реформ; зростання добробуту українських громадян; вирішення державою соціальних питань (безробіття, бідність, злочинність, житлове забезпечення) тощо.

Загрозами економічній безпеці держави слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної системи, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.

Враховуючи важливість створення потужного експортного потенціалу держави, надано визначення поняття «експортна безпека», під якою запропоновано розуміти відповідність експорту національним інтересам України, забезпечення його раціональної товарної структури та географічної збалансованості, конкурентоспроможності відсутності дискримінації на зовнішніх ринках та спрямованості на забезпечення високого рівня добробуту нації.

Обґрунтовано необхідність розробки експортної стратегії держави з урахуванням необхідності удосконалення структури зовнішньоекономічної діяльності: збільшення частки експорту готової продукції, використання можливостей науково-технічної кооперації тощо. Запропоновано економічні (страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків; надання урядом гарантій щодо залучення кредитних ресурсів в експортоорієнтовані виробництва, запровадження спеціальної системи кредитування обігових коштів виробництв; надання державної фінансової підтримки експортерам промислової продукції; податкове заохочення експортерів; митно-тарифне стимулювання) і організаційно-правові (удосконалення правової бази розвитку експортної діяльності; створення системи зовнішньоторговельної інформації; державна підтримка просування української продукції на зовнішні ринки; організація ефективної системи сертифікації експортної продукції; підвищення ролі закордонних українських представництв у дипломатичній підтримці важливих експортних операцій; проведення наукових досліджень у зовнішньоекономічній сфері; підготовка кваліфікованих кадрів для діяльності в зовнішньоекономічній сфері; здійснення ефективного державного контролю за зовнішньоекономічними операціями з метою попередження порушень; створення та підтримка об'єднань експортерів, координація їх діяльності на зовнішніх ринках) заходи стимулювання розвитку експорту при дотриманні вимог експортної безпеки.

Під імпортною безпекою запропоновано розуміти раціональну товарну та географічну збалансованість імпорту, що позитивно впливає на розвиток національної економіки, захищає внутрішній ринок і національного товаровиробника, сприяє зміцненню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та економічної незалежності України.

Запропоновано заходи щодо забезпечення імпортної безпеки України: привести товарну структуру імпорту у відповідність з потребами виходу національної економіки; розробити економічно обґрунтовану систему тарифного регулювання імпорту; здійснювати географічну диверсифікацію імпорту особливо стратегічно важливих матеріалів і сировини; здійснювати імпорт дефіцитних сировинних ресурсів з метою збереження власних ресурсів; залучати передові технології для модернізації національного виробництва; здійснювати сертифікацію імпортної продукції відповідно до норм міжнародної практики і національного законодавства; законодавчо оформити внесення змін до переліку країн (у бік їхнього зменшення), на які поширюється преференційний режим; розробити і прийняти антидемпінговий кодекс України.

Зроблено висновок, що з урахуванням геополітичного та геоекономічного положення України має бути забезпечена багатовекторність зовнішньоекономічних орієнтацій держави, спрямованих на ринки країн СНД, ЄС, Центрально-Східної Європи, Чорноморської зони економічного співробітництва, НАФТА, Латинської Америки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького і Середнього Сходу, Африки. Обґрунтовано необхідність розробки державної стратегії зовнішньоекономічної діяльності, яка має містити такі заходи: розробка та реалізація Концепції зовнішньоекономічної діяльності України та вдосконалення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; ефективне використання адміністративного, економічного і валютного інструментаріїв зовнішньоекономічної політики держави; визначення індикаторів економічної безпеки у зовнішньоекономічній сфері та здійснення їх моніторингу; здійснення превентивних заходів, спрямованих на зменшення деструктивного впливу на національну економіку зовнішніх чинників; розробка та реалізація національних програм розвитку конкурентоспроможності національної економіки та розвитку експортного потенціалу України, щорічної Державної програми розвитку зовнішньоторговельної діяльності України; залучення іноземних інвестицій з метою спрямування їх насамперед на розвиток промислового виробництва; забезпечення надійної охорони митних кордонів, вдосконалення валютного контролю та припинення нелегального вивозу за межі України вітчизняного капіталу; створення вільних економічних зон, розвиток міжнародного туризму; вдосконалення методів управління зовнішньоекономічною діяльністю та здійснення її правового захисту з урахуванням світового досвіду; стратегічне планування і прогнозування зовнішньоекономічної діяльності; здійснення дипломатичної та політичної підтримки зовнішньоекономічної діяльності.

З урахуванням вищевикладеного обґрунтовано необхідність розробки Стратегії економічної безпеки України, яка має враховувати глобальні тенденції переходу до постіндустріального етапу розвитку та формування світового інформаційного суспільства, і повинна включати: основні засади формування та підтримки функціонування системи забезпечення економічної безпеки України; характеристику внутрішніх і зовнішніх загроз економічній безпеці та моніторинг факторів, що підривають стійкість соціально-економічної системи держави; критерії та індикатори економічної безпеки; характеристику національних економічних інтересів; заходи та механізми державної політики щодо забезпечення економічної безпеки на національному, регіональному і глобальному рівнях.

Обґрунтовано необхідність розробки Закону України «Про засади економічної безпеки України» як основи формування та удосконалення національного законодавства у сфері економічної безпеки, Державної програми забезпечення економічної безпеки України, Програми підготовки нормативно-правових актів в сфері економічної безпеки.

Об'єктивна необхідність постійного зростання продуктивності праці в умовах обмеженості ресурсів визначає пріоритетність інноваційної діяльності на всіх рівнях національної економіки з метою забезпечення конкурентоспроможності останньої. Запропоновано напрямки відтворення і розвитку інноваційного потенціалу економіки України: 1) формування адекватною сучасним технологіям кадрової інфраструктури основних галузей промисловості і сфери послуг; оновлення професійної освіти, підвищення її якості і відповідності структурі потреб ринку праці; випереджаючого розвитку початкової і середньої професійної освіти, здатної забезпечити підвищення культури виробництва; 2) забезпечення умов для розвитку наукових шкіл у фундаментальній і інженерній освіті, у сфері інформаційних технологій, інноваційного характеру розвитку університетської науки і на її основі - венчурних підрозділів і підприємств; 3) різке підвищення якості професійного освіти в сфері економіки і управління виробництвом і суміжних «активних соціальних наук», зокрема через введення відповідного змісту в загальну освіту. Розвиток освітнього сектору визначено як точну зростання національної економіки і умову розвитку інноваційного потенціалу держави.

Визначено завдання Стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки України (переведення функціонування всіх суб'єктів економіки на ефективну роботу в умовах конкурентного середовища; забезпечення макроекономічного регулювання промисловості, торгівлі, фінансів відповідно до національних інтересів; переорієнтація на внутрішні джерела розвитку з метою зменшення залежності від країн-партнерів і міжнародних організацій; реформування зовнішньоекономічної, соціальної, промислової, науково-технічної, фінансової політики, а також політики доходів; створення стабільності і несуперечливої нормативно-правової бази для впровадження стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки України) і принципи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки (паритетність розвитку всіх сфер економіки; баланс інтересів; принцип ефективності; попередження монопольної поведінки; ресурсозбереження і активного введення інновацій; вирівнювання економічного розвитку регіонів; відповідальності і контролю; стимулювання ділової активності; принцип національних інтересів, нарощування ресурсно-сировинної бази; розвиток освіти).

Обґрунтовано можливість використання індексу міжнародної конкурентоспроможності для оцінки рівня захищеності внутрішнього ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено вирішення важливої наукової задачі розробки теоретичних і науково-практичних основ визначення основних напрямків забезпечення міжнародної конкурентоспроможності України при дотриманні вимог економічної безпеки з урахуванням впливу глобалізації.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. В результаті дослідження теоретичних основ формування стратегічного підходу до забезпечення міжнародної економічної безпеки держави надано визначення поняття «економічна стратегія» як цілісної системи дій суб'єкта, спрямованих на реалізацію мети, завдань та пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу впливів ендогенних та екзогенних чинників, розрахованої на тривалий період часу; запропоновано механізм забезпечення національної економічної безпеки держави у світовому економічному середовищі.

2. Встановлено наявність дуалізму у взаємодії конкурентоспроможності і економічної безпеки: з одного боку, конкурентоспроможність, забезпечуючи підвищення раціональності і ефективності використання ресурсів держави, виступає ефективним інструментом економічної безпеки; з іншого боку, внаслідок зовнішньої спрямованості, конкурентоспроможність знаходиться в зоні інтересів економічної безпеки, вимагаючи постійного захисту і підтримки з боку держави.

3. Надано визначення глобалізації як нового етапу міжнародної конкуренції, для якої чим вищим є рівень глобалізації економіки, тим більш спроможними до конкуренції є малі балансові системи на основі паритетної участі у міжнародному поділі праці, при цьому процеси глобалізації в економічній, інформаційній, культурній сферах ідуть у тісному зв`язку із процесами національної ідентифікації.

4. В результаті оцінки конкурентоспроможності країн в розрізі світових рейтингів конкурентоспроможності зроблено висновок, що розробка конкретних напрямів стратегії забезпечення конкурентоспроможності України повинна базуватись на оцінках конкурентних позицій держави. На основі оцінки конкурентоспроможності країн в розрізі світових рейтингів конкурентоспроможності (щорічного рейтингу конкурентоспроможності країн, рейтингу країн за глобальним індексом конкурентоспроможності (GCI) тощо) причинами низької міжнародної конкурентоспроможності національної економіки визначено такі: невизначеність ринкового середовища, що формується в Україні, нечіткість правового забезпечення діяльності господарських структур, нерозвиненість ринкової і інформаційної інфраструктур, відсутність ефективних умов для технологічного трансферту, часткова втрата власного науково-технічного потенціалу, занепад системи освіти при достатньо високому потенціалі, недостатній соціальний захист населення.

5. В результаті оцінки рівня економічної безпеки держав за допомогою запропонованої формули зроблено висновок щодо необхідності доповнення офіційної методики оцінки рівня економічної безпеки в частині індикаторів сировинної безпеки, які запропоновано доповнити такими індикаторами: частка експорту рудної (нерудної) сировини з однієї країни (компанії) в загальному його обсязі; частка витрат на геологорозвідувальні роботи в ВВП.

6. Вступ України до СОТ та, як наслідок, лібералізація імпортного митного режиму, призвели до більш вільного доступу товарів з країн-членів СОТ на український внутрішній ринок та збільшення обсягів імпорту на 35%. При цьому загострилась проблема конкурентоспроможності української продукції, особливо за ціновим фактором, при цьому інвестиційних очікувань приєднання України до СОТ не виправдало.

7. Аналіз конкурентних переваг України і необхідних детермінант економічної безпеки держави свідчить, що напрямки удосконалення структури українського експорту містяться у підвищенні потенціалу конкурентоспроможності на зовнішніх ринках продукції з високим рівнем доданої вартості, підвищенні технологічності і наукомісткості товарів. Необхідно удосконалювати географічну структуру експортних та імпортних зв'язків України з метою подолання високого рівня односторонньої імпортної залежності за окремими статтями критичного імпорту (особливо щодо енергоносіїв з Росії); забезпечення збільшення присутності на ринках багатьох країн, що розвиваються, як потенційних споживачів української продукції.

8. На основі класифікації національних економічних інтересів у якості пріоритетних визначено такі: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально орієнтованої, потужної національної економіки; здійснення прогресивних економічних перетворень на базі власної моделі реформ; зростання добробуту українських громадян; вирішення державою соціальних питань (безробіття, бідність, злочинність, житлове забезпечення) тощо.

9. Надано визначення поняття «експортна безпека», під якою запропоновано розуміти відповідність експорту національним інтересам України, забезпечення його раціональної товарної структури та географічної збалансованості, конкурентоспроможності відсутності дискримінації на зовнішніх ринках та спрямованості на забезпечення високого рівня добробуту нації. Обґрунтовано необхідність розробки експортної стратегії держави з урахуванням необхідності удосконалення структури зовнішньоекономічної діяльності. Надано визначення поняття «імпортна безпека», під якою запропоновано розуміти раціональну товарну та географічну збалансованість імпорту, що позитивно впливає на розвиток національної економіки, захищає внутрішній ринок і національного товаровиробника, сприяє зміцненню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та економічної незалежності України. Запропоновано заходи щодо забезпечення імпортної безпеки України.

10. Обґрунтовано необхідність розробки Стратегії економічної безпеки України, яка має враховувати глобальні тенденції переходу до постіндустріального етапу розвитку та формування світового інформаційного суспільства, і яка повинна включати: основні засади формування та підтримки функціонування системи забезпечення економічної безпеки України; характеристику внутрішніх і зовнішніх загроз економічній безпеці та моніторинг факторів, що підривають стійкість соціально-економічної системи держави; критерії та індикатори економічної безпеки; характеристику національних економічних інтересів; заходи та механізми державної політики щодо забезпечення економічної безпеки на національному, регіональному і глобальному рівнях. Обґрунтовано необхідність розробки Закону України «Про засади економічної безпеки України», Державної програми забезпечення економічної безпеки України, Програми підготовки нормативно-правових актів в сфері економічної безпеки.

11. Запропоновано напрямки відтворення і розвитку інноваційного потенціалу економіки України як основного напрямку забезпечення міжнародної конкурентоспроможності держави (формування адекватною сучасним технологіям кадрової інфраструктури основних галузей промисловості і сфери послуг; оновлення професійної освіти, підвищення її якості і відповідності структурі потреб ринку праці; випереджаючий розвиток початкової і середньої професійної освіти; забезпечення умов для розвитку наукових шкіл у фундаментальній і інженерній освіті, у сфері інформаційних технологій; інноваційний характер розвитку університетської науки), визначено завдання Стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки України і принципи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

12. Зроблено висновок щодо можливості використання для оцінки рівня захищеності внутрішнього ринку держав індексу міжнародної конкурентоспроможності.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Крамаренко А.О. Аспекти взаємодії економічної безпеки та конкурентоспроможності національної економіки. / А.О.Крамаренко // «Наука молода»:збірник наукових праць молодих вчених Тернопільського національного економічного університету. Тернопіль, 2008 р. випуск 10 - С. 156-160. (0,4 д.а).

2. Крамаренко А.О. Вдосконалення деяких моделей та показників економічної безпеки національної економіки. / А.О.Крамаренко //Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: збірник наукових праць. - Донецьк: ДонНУ, 2008 р. Ч.I. С. 417-423. (0,4 д.а.).

3. Крамаренко А.О. Тенденції стану розвитку світової вугільної промисловості в умовах глобалізації. / А.О.Крамаренко //Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: збірник наукових праць. Донецьк: ДонНУ, 2007 р. Ч.I. С. 352-35. (0,5 д.а.).

4. Крамаренко А.О. Енергетичні ініціативи країн ЧЕС та місце в них України. / А.О.Крамаренко // Проблеми та перспективи розвитку співробітництва поміж країнами Північно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва та ГУАМ: збірник наукових праць. Лівадія-Донецьк: ДонНУ, 2007. Том I, ч. III. С. 622-627. (0,4 д.а.).

5. Крамаренко А.О. Роль ресурсно-сировинної бази у формуванні економічної безпеки і конкурентоспроможності національної економіки. / А.О.Крамаренко // Вісник Донецького університету. Серія В «Економіка і право». 2006 р. том 1. С. 408-413. (0,4 д.а.).