Управління державним зовнішнім боргом України в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

УДК 339.72+336.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ ЗОВНІШНІМ БОРГОМ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

08.00.02 - світове господарство

і міжнародні економічні відносини

Крайчак Євгеній Вікторович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин і бізнесу Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Гальперіна Любов Павлівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник відділу зовнішньоекономічних досліджень.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Козюк Віктор Валерійович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри економічної теорії,

кандидат економічних наук, доцент Руденко Юрій Миколайович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана», заступник завідувача кафедри міжнародних фінансів.

Захист відбудеться « 28 » жовтня 2010 р. о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою:

01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий « 27 » вересня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради д. т. н. О. А. Васильєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Глобалізація фінансової діяльності має яскраво виражений борговий характер, тому процес виникнення зовнішніх та внутрішніх державних запозичень, який завжди був пов'язаний із дефіцитом державного бюджету, раніше викликаного надзвичайними економічними ситуаціями (економічні кризи, військові дії, неврожаї, революції, проведення невдалих реформ, стихійні лиха тощо), на сьогодні вважається реальною дійсністю будь-якої економіки, у тому числі й за нормальних умов. Глобалізація світової економіки призвела до зміни традиційних підходів в управлінні державним зовнішнім боргом, переході від пасивного управління (взаємозалік боргових зобов'язань між країнами, своєчасне повернення боргу та сплата відсотків за позиками) до активного з використанням нових інструментів та методів реструктуризації зовнішньої заборгованості, таких як: викуп боргу, конверсія боргу, капіталізація боргу, управління борговими ризиками та оптимізація структури боргового портфелю держави. На сьогодні система управління державним зовнішнім боргом є невід'ємною складовою реалізації міжнародної економічної стратегії та важливим інструментом макроекономічного регулювання в економічних системах країн світу, від ефективності якої багато у чому залежить фінансова безпека та міжнародна конкурентоспроможність держави, що визначає актуальність теми дослідження.

Актуальність та практична значущість дослідження обумовлена також і тим, що в Україні у ході трансформаційних процесів та інтеграції у світове господарство нагромадження державного боргу проходило значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування дефіциту державного бюджету, що позначилося на його структурі та обсягах. Формування послідовної та виваженої довгострокової державної боргової політики в Україні розпочалося лише в останні роки, тому потрібно відповідним чином налагодити та інтегрувати систему інструментів управління державним зовнішнім боргом, таким чином, щоб вона мінімізувала боргові ризики та сприяла досягненню оптимального співвідношення національних інтересів та міжнародної конкурентоспроможності.

Питання державного зовнішнього боргу та державних зовнішніх запозичень завжди займали чільне місце і були особливо актуальними у науковій економічній літературі. Значної уваги дослідженню державного боргу приділили Барро Р., Бондарук Т., Б'юкенен Дж., Вахненко Т., Заверуха І., Зінченко О., Лернер А., Масгрейв Р., Модільяні Ф., Плотніков О., Рибак С.

Проблематика управління державним зовнішнім боргом та питання реструктуризації зовнішньої заборгованості розкриті у працях українських та російських економістів: Андрущенка В., Барановського О., Василика О., Вахненко Т., Гальперіної Л., Зражевської Н., Козюка В., Кучер Н., Лісовенка В., Марченко С., Мозгового О., Новицького В., Руденка Ю.

Незважаючи на велику кількість публікацій у періодичних виданнях та науковій літературі, присвячених проблемі виникнення державного зовнішнього боргу та управлінню ним, залишається низка дискусійних питань у цій сфері. Зокрема, це стосується розробки концепції управління державним зовнішнім боргом України для мінімізації боргових ризиків та досягнення оптимального співвідношення між ступенем ризику та витратами на обслуговування боргу. Також подальші теоретичні і методологічні розробки у сфері управління державним зовнішнім боргом та моніторинг сучасного боргового навантаження України необхідні для забезпечення економічно - безпечних величин боргових індикаторів у довгостроковій перспективі. Це обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової тематики Національного авіаційного університету, зокрема, науково-дослідної роботи на замовлення Міністерства економіки України "Моделювання державної підтримки національного аграрного товаровиробника в умовах вступу України до СОТ та ЄС" (№ державної реєстрації 0108U009652), автором було досліджено зарубіжний досвід здійснення державних зовнішніх запозичень з метою фінансування аграрного товаровиробника та проаналізовано ефективність використання державних зовнішніх запозичень в аграрному секторі України. При виконанні НДР «Визначення критеріїв та показників ефективності планування видатків бюджету в соціальній сфері», яка виконувалася у НДІ міжнародних відносин НАУ на замовлення Мінфіну України (№ держреєстрації 0107U008531), автором було здійснено аналіз впливу видатків бюджету у соціальній сфері на зростання державного зовнішнього боргу, розроблена здобувачем економетрична модель для дослідження ключових проблемних питань зовнішнього боргу України дала можливість дати кількісну оцінку існуючих причинно-наслідкових зв'язків та виявити роль бюджетної політики у процесі формування обсягів боргу та виборі джерел та інструментів зовнішніх боргових зобов'язань країни.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо управління державним зовнішнім боргом України в умовах посилення впливу фінансової глобалізації на розвиток світової економіки.

Визначена мета дослідження зумовлює розгляд наступних завдань:

- проаналізувати існуючі підходи до визначення природи та економічного змісту державного зовнішнього боргу;

- поглибити теоретичне обґрунтування видів та функцій державного боргу;

- дослідити взаємозв'язок теорії державного боргу з основними бюджетними концепціями;

- визначити ефективні напрями використання зовнішніх запозичень та дослідити особливості їхнього впливу на економіку;

- виявити причини виникнення боргової кризи у країнах з ринками, що формуються;

- дослідити світовий досвід з управління державним зовнішнім боргом в контексті врахування сучасних тенденцій зовнішньої заборгованості;

- проаналізувати формування державного зовнішнього боргу України та удосконалити його етапізацію;

- удосконалити методику діагностики боргового навантаження в Україні;

- запропонувати напрямки та засоби вдосконалення боргової політики України та розробити рекомендації щодо розробки комплексної системи управління державним зовнішнім боргом України.

Об'єктом дослідження виступають державні зовнішні боргові відносини на сучасному етапі розвитку світового господарства.

Предметом дослідження є система управління державним зовнішнім боргом України в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження виступають теорії державного боргу в умовах інтернаціоналізації міжнародної економіки та глобалізації світових фінансів та публікації вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління державним зовнішнім боргом. Дисертація базується на використані загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. При вивчені економічної сутності державного зовнішнього боргу (підрозділ 1.1) та взаємодії державного боргу із бюджетними концепціями були використані історичні методи пізнання, методи наукової абстракції та порівняльного аналізу (підрозділ 1.2 та 1.3).

Дослідження сучасного стану зовнішньої заборгованості країн з ринками, що формуються (підрозділ 2.1), аналіз заборгованості провідних країн світу та вивчення світового досвіду управління державним зовнішнім боргом здійснювалися на основі методів порівняльного та ретроспективного аналізу (підрозділи 2.2 та 2.3).

Під час вивчення етапів формування державного зовнішнього боргу України застосовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділ 3.1). Розрахунок зовнішнього державного боргового навантаження України та виявлення кореляції між факторами, вплив яких найбільше справляє значення на зростання державного зовнішнього боргу здійснювалися із застосуванням економіко-математичного аналізу,статистичних методів, порівняльного аналізу (підрозділи 3.2 та 3.3).

Наукова новизна результатів дослідження полягає у вдосконаленні існуючої системи управління державним зовнішнім боргом. У процесі здійснення наукового дослідження автором було:

вперше:

- запропоновано методологію управління державним зовнішнім боргом з метою мінімізації боргових ризиків та досягнення оптимального співвідношення між ступенем ризику та витратами на обслуговування боргу, яка на основі системного підходу передбачає наступні компоненти: законодавче забезпечення боргової політики держави; управління борговими ризиками; оптимізацію структури боргового портфелю держави; моніторинг кон'юнктури на кредитних ринках та забезпечення постійного зв'язку з основними кредиторами держави; активне управління державним зовнішнім боргом; сприяння розвитку національного ринку державних цінних паперів з метою часткової переорієнтації із зовнішніх державних запозичень на внутрішні;

- розроблено концепцію управління державним зовнішнім боргом України, яка передбачає виявлення та управління борговими ризиками, покращення пропозиції державних цінних паперів, використання операцій з активного управління зовнішнім боргом, покращення кредитного рейтингу держави, взаємообумовленість бюджетно-податкової політики з нагальними потребами реформування і коригування зовнішньої боргової політики, що у цілому виражена через такі принципи: забезпечення макроекономічної стабілізації, проведення прогресивних структурних перетворень, зменшення боргового навантаження і скорочення зовнішньої заборгованості, інвестиційного сприяння, забезпечення боргової безпеки країни та мінімізації впливу фінансування державного боргу на стан внутрішнього фінансового ринку;

удосконалено:

- обґрунтування сутності державного зовнішнього боргу за умов поширення глобалізаційних процесів та інтернаціоналізації економіки, відповідно до якого державний зовнішній борг розглядається автором, як економічні відносини, що реалізуються через наступні функції: регулюючу, фіскальну, перерозподільчу, інтегруючу, інвестиційну, які проявляються у зв'язку з формуванням і виконанням державними органами влади своїх боргових зобов'язань перед зовнішніми кредиторами, до яких відносять фізичних та юридичних осіб нерезидентів, іноземні держави та міжнародні організації (окрім регулюючої та фіскальної функцій виділено такі функції, як: перерозподільча, що означає перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів між різними контрагентами у результаті формування державного зовнішнього боргу; інтегруюча, що передбачає у процесі формування, обслуговування і погашення боргу появу тісних фінансових відносин між позичальниками і кредиторами, що робить їх більш залежними один від одного; інвестиційна, що проявляється у спрямуванні частини запозичених коштів на реалізацію активної бюджетної політики, направленої на капітальне інвестування в економіку країни, що запозичує);

- систему моніторингу державного зовнішнього боргового навантаження такими індикаторами оцінки його рівня, як: відношення приросту державного зовнішнього боргу до приросту ВВП; відношення державного зовнішнього боргу до кількості населення; відношення рівня заощаджень населення до державного зовнішнього боргу; відношення приросту державного зовнішнього боргу до приросту нагромадження основного капіталу; відношення державного зовнішнього боргу до доходів населення, що дозволить підвищити рівень ефективності діагностики спроможності своєчасного виконання Україною взятих на себе фінансових зобов'язань; доповнення методики міністерства фінансів України розрахунком зазначених показників дозволяє зробити висновок, що рівень поточного зовнішнього боргового навантаження в Україні є прийнятним і не загрожує економіці;

- підходи щодо оцінки глобалізаційних чинників сучасних тенденцій зовнішньої заборгованості країн з ринками, що формуються; виявлено чинники, які формуються посиленням боргового елементу в операціях кредитно-грошового обігу світових ресурсів в умовах глобалізації світових фінансових ринків, і впливають на рівень витрат з обслуговування зовнішнього боргу країн з ринками, що формуються. Зокрема, у цих країнах відмічено зниження загального обсягу державної зовнішньої заборгованості та скорочення рівня витрат на її обслуговування, що пояснюється дією таких системних чинників як: існування дискримінаційних явищ щодо допущення країн з ринками, що формуються до кредитних ресурсів світового ринку капіталів, що проявляється через підвищенні відсоткові ставки, погіршення умов кредитування, висування до позичальників жорстких економічних та політичних вимог; використання країнами фінансових реструктуризаційних схем (конверсія боргу; капіталізація боргу; обмін зовнішнього боргу на продукцію; викуп боргу; списання боргу) для зниження негативного впливу зовнішньої заборгованості на економіку; проведення структурних реформ в економіці, спрямованих як на стимулювання експортних секторів, так і розвитку економіки у цілому;

отримали подальший розвиток:

- визначення категорії управління державним зовнішнім боргом, що у авторському трактуванні розглядається як процес поповнення боргового портфелю держави новими зовнішніми борговими зобов'язаннями, його своєчасне обслуговування та оптимізація виплати, які направлені на зменшення ступеня боргових ризиків, забезпечення мінімально можливого рівня державних витрат та відповідність національним інтересам;

- методика аналізу зовнішньої державної заборгованості шляхом побудови економетричних моделей, що дозволило: визначити фактори, які впливають на динаміку державного зовнішнього боргу та надати їх кількісну оцінку (темпи змін реального ВВП, обмінного курсу гривні, сальдо платіжного балансу, співвідношення імпорту/експорту, витрати на погашення основної суми та відсотків за зовнішнім боргом відносно обсягів експорту товарів та послуг); здійснити кількісну оцінку державних зовнішніх боргових зобов'язань за типом інструменту і власника боргу (позики міжнародних фінансових організацій, офіційні позики закордонних органів управління, комерційні позики іноземних комерційних банків); зробити прогнозні розрахунки обсягів зовнішніх державних та гарантованих державою боргових зобов'язань;

- аналіз впливу кризових глобалізаційних проявів на стан сучасної заборгованості України, що дозволило виявити характерні риси та небезпеки, зокрема, в умовах поширення негативних наслідків світової фінансової кризи, виділено передкризовий етап, що характеризується постійним пошуком різних варіантів здійснення реструктуризації вже накопиченого на той час зовнішнього боргу і відновленням довіри іноземних інвесторів до України, як надійного позичальника, кризовий етап, що характеризується значним зростанням рівня державної зовнішньої заборгованості України у період дії нової світової фінансової кризи і післякризовий етап, який характеризується погіршенням показників боргового навантаження України у результаті реалізації заходів з відновлення економіки, що дозволило виявити такі загрозливі тенденції як: стрімке зростання зовнішнього державного та зовнішнього корпоративного боргу; незначне використання запозичених коштів для інвестицій у реальний сектор економіки; нестабільність кредитного рейтингу України.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що пропозиції дисертанта можуть бути використані при розробці теоретичних засад боргової політики та відображені у вітчизняному законодавстві, та вдосконаленні існуючої системи управління державним зовнішнім боргом з метою зниження зовнішньої заборгованості України у сучасних умовах і на перспективу.

Запропоновані дисертантом рекомендації щодо розширення існуючої системи моніторингу державного зовнішнього боргового навантаження для вдосконалення аналізу зовнішніх боргових відносин держави були використанні у практичній діяльності Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (довідка від 15.07.2009 р.). Матеріали дисертації були використанні у поточній роботі Міністерства фінансів України (довідка №31-01060-07/21-17/25590 від 24.09.2010 р.), зокрема, аналіз впливу видатків бюджету у соціальній сфері на зростання державного зовнішнього боргу та розроблена здобувачем економетрична модель для дослідження ключових проблемних питань зовнішнього боргу України, яка дала можливість дати кількісну оцінку існуючих причинно-наслідкових зв'язків та виявити роль бюджетної політики у процесі формування обсягів боргу та виборі джерел, та інструментів зовнішніх боргових зобов'язань країни.

Положення та висновки дисертації щодо удосконалення процесу управління державним зовнішнім боргом України були використані при викладанні навчальних дисциплін «Міжнародна економічна діяльність України», «Міжнародні економічні відносини», «Міжнародні фінанси» у навчальному процесі кафедри Міжнародних економічних відносин і бізнесу Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету (довідка №18/11-121 від 22.09.2010 р.). Результати дисертації, зокрема, положення щодо етапізації формування державного зовнішнього боргу України були використані у навчальному процесі Промислово-економічного коледжу Національного авіаційного університету при викладанні дисциплін «Міжнародна економіка» та «Фінанси» (довідка від 24.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у тому, що результати виконаного дослідження отримані автором самостійно та відображені у його опублікованих наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження пройшли апробацію та обговорювалися на науково-практичній конференції “Проблеми міжнародного бізнесу в умовах економічної кризи” (м.Київ, лютий, 2009), міжнародній науково-практичній конференції “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес” (м.Дніпропетровськ, березень, 2009), науково-практичній конференції “Інноваційні механізми економічного розвитку: світовий досвід для України” (м.Київ, березень, 2009).

Публікації. За темою дисертації вийшло з друку 9 наукових робіт, з них: 6 статей - опубліковано у фахових виданнях, 3 - тези доповідей на міжнародних та науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 183 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 38 рисунків, 25 таблиць та 3 додатки. Список використаних джерел складається з 203 найменувань розміщених на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі наводиться обґрунтування актуальності теми дослідження, визначаються мета та завдання дисертації, предмет і об'єкт дослідження, сформульовані наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, та їх апробація.

У розділі 1 «Теоретичні засади дослідження державного зовнішнього боргу» досліджено економічну сутність державного зовнішнього боргу в умовах глобалізації, розглянуто взаємозв'язок теорії державного боргу з бюджетними концепціями та обґрунтовано концептуальні засади формування боргової політики країни.

Сьогодні державний зовнішній борг розглядається як невід'ємний елемент державного регулювання економіки, як інструмент, що дозволяє державі пом'якшити вплив економічної кон'юнктури. Державний зовнішній борг визначається автором, як економічні відносини, що реалізуються через наступні функції: регулюючу, фіскальну, перерозподільчу, інтегруючу, інвестиційну, які проявляються у зв'язку з формуванням і виконанням державними органами влади своїх боргових зобов'язань перед зовнішніми кредиторами, до яких відносять фізичних та юридичних осіб нерезидентів, іноземні держави та міжнародні організації. Окрім регулюючої та фіскальної функцій, виділяють такі як: перерозподільча, що означає перерозподіл тимчасово вільних фінансових ресурсів між різними контрагентами у результаті формування державного зовнішнього боргу; інтегруюча, що передбачає у процесі формування, обслуговування і погашення боргу появу тісних фінансових відносин між позичальниками і кредиторами, що робить їх більш залежними один від одного; інвестиційна, що проявляється у спрямуванні частини запозичених коштів на реалізацію активної бюджетної політики, направленої на капітальне інвестування в економіку, що запозичує.

Дослідження існуючих класифікацій державного боргу дозволило запропонувати розширену класифікацію, відповідно до якої державний борг поділяють за такими ознаками: за походженням кредитних ресурсів; за суб'єктами запозичень; за юридичним статусом кредитора; за строком погашення; за валютою запозичення; за методом ведення бюджетної політики; за правовим оформленням боргу; за характером погашення боргу; за величиною боргових зобов'язань; за характером зобов'язань; за правом емісії боргу; за ступенем ризику. Управління державним зовнішнім боргом у авторському трактуванні розглядається як процес поповнення боргового портфелю держави новими зовнішніми борговими зобов'язаннями, його своєчасне обслуговування та оптимізація виплати, які направлені на зменшення ступеня боргових ризиків, забезпечення мінімально можливого рівня державних витрат та відповідність національним інтересам.

Процес управління державним зовнішнім боргом складається з п'яти послідовних етапів (рис.1): 1) етап визначення доцільності здійснення державних запозичень; 2) етап здійснення зовнішніх запозичень з мінімально можливим рівнем витрат; 3) етап оптимізації обслуговування державного зовнішнього боргу; 4) етап управління борговими ризиками; 5) етап погашення боргу.

Рис.1 Процес управління державним зовнішнім боргом

Державний борг тісно пов'язаний з бюджетною політикою. Існування збалансованого бюджету є сьогодні скоріше виключенням, ніж правилом, тому важливим є розгляд найактуальніших бюджетних концепцій (концепція збалансованого бюджету, концепція циклічного балансування бюджету, концепція автоматичної стабілізації бюджету, концепція компенсуючого бюджету), у яких по-різному розглядається відношення до державного боргу як інструмента бюджетно-кредитної політики держави.

Запропоновано концепцію управління державним зовнішнім боргом України, яка передбачає виявлення та управління борговими ризиками, покращення пропозиції державних цінних паперів, використання операцій з активного управління зовнішнім боргом, покращення кредитного рейтингу держави, взаємообумовленість бюджетно-податкової політики з нагальними потребами реформування і коригування зовнішньої боргової політики, що у цілому виражена через такі принципи: принцип забезпечення макроекономічної стабілізації, що полягає у підтримані на належному рівні монетарної та фіскальної політики, шляхом регулювання рівня та складу сукупних державних витрат; принцип проведення прогресивних структурних перетворень, який виражається у тому, що зовнішні запозичення повинні здійснюватися, передусім, для розвитку інноваційного сектору вітчизняної економіки з метою досягнення якісного економічного зростання у найближчому майбутньому; принцип зменшення боргового навантаження і скорочення зовнішньої заборгованості, що полягає у забезпеченні мінімізації суми процентних платежів на обслуговування боргу та використанні різних реструктуризаційних схем для скорочення зовнішньої заборгованості країни; принцип інвестиційного сприяння, який передбачає забезпечення та утримання на належному рівні кредитного рейтингу країни та створення сприятливого інвестиційного клімату у ній; принцип забезпечення боргової безпеки країни проявляється у тому, що показники боргового навантаження повинні завжди знаходитися у безпечних межах і не досягати небезпечного рівня; принцип нейтральності полягає у забезпечені мінімізації впливу фінансування державного боргу на стан внутрішнього фінансового ринку.

У розділі 2 «Боргові взаємовідносини між країнами в умовах глобалізації» досліджено розвиток зовнішньої заборгованості провідних країн світу в умовах фінансової нестабільності, особливості розвитку боргової кризи країн з ринками, що формуються, узагальнено світовий досвід управління державним зовнішнім боргом із врахуванням сучасних тенденцій зовнішньої заборгованості.

Глобалізація сприяє інтернаціоналізації міжнародної економіки, як результату взаємодії національних економік, їх взаємного переплетіння та розширює доступ національних суб'єктів господарювання до величезних фінансових ресурсів на світовому ринку позичкового капіталу. Проте, поширення глобалізації викликає і негативні явища: посилює нерівномірність розподілу міжнародних фінансових ресурсів між розвиненими країнами та країнами з ринками, що формуються; збільшує можливості для “втечі” іноземних та національних капіталів з території певних країн; посилює фінансову нестабільність та появу можливості виникнення фінансових боргових криз; сприяє переміщенню фінансових ресурсів від реального сектору економіки до сектору спекулятивних операцій.

Кризи платоспроможності окремих країн з ринками, що формуються, вилилися у боргову кризу цих країн. Існуюча на той час система залежності платоспроможності країн-позичальниць від надмірно високих експортних доходів або великих зовнішніх запозичень не витримала зниження доходів і збільшення відтоку фінансових ресурсів. Виділено внутрішні та зовнішні фактори, що призвели до виникнення та загострення кризи неплатоспроможності у групі країн з ринками, що формуються. Серед таких внутрішніх факторів, перш за все виділяють: зниження світового попиту на продукцію, а через це скорочення надходжень валютної виручки від експорту; неефективна структура економіки; нераціональна боргова політика країн-дебіторів, без страхування ризиків неповернення кредитів, що призводило до надмірних запозичень; прорахунки при створенні програм національного розвитку країн; неефективне використання зовнішніх позик; завищення курсів національних валют, які довгий час були значно завищені, що уповільнювало розвиток експортних галузей та підсилювало імпортну залежність; слабка орієнтація капіталовкладень на зовнішній ринок; неефективне державне субсидування; дефіцит кваліфікованих кадрів; неефективна цінова політика та експлуатація економіки у власних інтересах керівної верхівки. Швидкому розгортанню боргової кризи у країнах з ринками, що формуються сприяла дія зовнішніх чинників, таких як: стрімке поширення по світу чергового циклічного спаду у світовій економіці, посилення протекціонізму, підвищення відсоткових ставок та посилення курсу долара.

З аналізу сучасного стану зовнішньої заборгованості країн з ринками, що формуються випливає наступне:

1) відповідно до розподілу зовнішньої заборгованості у вартісному вираженні за регіонами слід відмітити, що найбільше заборгували європейські та азіатські країни, а також країни Латинської Америки. Найменшу заборгованість мають країни Африканського континенту;

2) частка заборгованості офіційним кредиторам у відсотках до ВВП з 1991 року по 2007 рік значно зменшилася (з 34% до 11% відповідно), натомість відбулося суттєве збільшення частки заборгованості приватним кредиторам. Дана тенденція вказує на посилення у передкризовий період ролі банківського кредитування серед інших кредиторів та свідчить про поступове вирівнювання обох часток у загальній структурі зовнішньої заборгованості даної групи країн. Світова фінансова криза 2007-2009 рр. сприяла зміні цієї тенденції і посиленню впливу офіційних кредиторів та міжнародних фінансово-кредитних організацій на світовому ринку капіталу;

3) на сьогодні проблема зовнішнього боргу не є загрозливою для більшості країн з ринками, що формуються, які мають середні доходи. Але ринок світового позичкового капіталу є фактично закритим для 35 найбідніших країн, які занадто обтяжені боргом (особливо це стосується країн, що розташовані на Африканському континенті);

4) рівень витрат на обслуговування зовнішнього боргу країн з ринками, що формуються, має тенденцію із року у рік знижуватися, це зокрема пояснюється дією впливу на національні фінансові системи таких системних чинників, які формуються в умовах глобалізації: існування дискримінаційних явищ, що проявляється через підвищенні відсоткові ставки, погіршення умов кредитування, висування до позичальників жорстких економічних та політичних вимог; використання країнами фінансових реструктуризаційних схем (конверсія боргу; капіталізація боргу; обмін зовнішнього боргу на продукцію; викуп боргу; списання боргу) для зниження негативного впливу зовнішньої заборгованості на економіку; проведення структурних реформ в економіці, спрямованих як на стимулювання розвитку експортних секторів, так і розвитку економіки у цілому.

Виявлено дискримінаційні явища щодо допущення країн з ринками, що формуються до кредитних ресурсів світового ринку капіталів. Так, на групу індустріально-розвинених країн (33 країни) припадає 87,1% всієї світової зовнішньої заборгованості. У той же час, на групу країн з ринками, що формуються (149 країн) припадає лише 12,9% світової заборгованості. Провідною четвіркою лідерів із зовнішньої заборгованості є Японія (33%), США (29%), Італія (7%) та Німеччина (6%), на які разом припадає 75% світової сукупної зовнішньої заборгованості серед групи розвинених країн. Найменший рівень державної заборгованості серед групи розвинених країн має Австралія (7,9% від ВВП), яка до того ж відрізняється від інших провідних країн наявністю профіцитного бюджету. Серед найбільших країн-кредиторів на світовому ринку капіталу варто виділити: Китай (23,4%), Німеччину (13,3%) та Японію (11,7%).

Необхідно зазначити, що балансування частки державного боргу у межах 60-80% ВВП та постійне збільшення бюджетних дефіцитів у розвинених країнах відповідно до постулатів кейнсіанської програми боротьби з кризою сукупного попиту стає певною глобальною тенденцією у сучасних умовах зближення економічних систем різних країн. Проте, необхідно виділити ряд країн, рівень боргового навантаження яких, значно перевищує боргові досягнення інших провідних країн, це зокрема стосується Японії, Італії та Греції, у бюджетних моделях яких приділяється головна роль зовнішнім запозиченням, як інструменту стимулювання внутрішнього попиту всередині країни та основного засобу боротьби з кризою.

В умовах фінансової глобалізації спостерігається швидке зростання обсягів зовнішньої заборгованості багатьох країн світу, що відбувається завдяки неефективності їхньої боргової політики пов'язаної з формуванням, управлінням та обслуговуванням державного боргу. Дослідження світового досвіду управління державним зовнішнім боргом із врахуванням сучасних тенденцій зовнішньої заборгованості дозволяє виділити найбільш ефективні з економічної точки зору інструменти реструктуризації, якими є:

- конверсія боргу, яка з одного боку дає можливість суттєво знизити країні свої боргові зобов'язання через списання частини боргу, а з іншого - надає суттєву перевагу у вигляді пролонгації боргу;

- капіталізація боргу, яка створить можливість приходу у країну іноземних інвестицій та прискорить економічне зростання є не менш ефективним для економіки у якості інструменту реструктуризації;

- товарна схема, використання якої при реструктуризації державної зовнішньої заборгованості створює можливості для національних товаровиробників розширити існуючі ринки збуту або створити нові в іноземних країнах;

- часткове списання боргу, на яке кожна країна може розраховувати у тому разі якщо вона підпадає під певні критерії розроблені Паризьким або Лондонським клубом кредиторів;

- викуп боргу на вторинному ринку, що може стати ефективним інструментом активної політики управління державним боргом, оскільки дає змогу викупити країні свої боргові зобов'язання із певним дисконтом.

Великого значення в управлінні державним зовнішнім боргом слід надавати мінімізації впливу негативних наслідків боргових ризиків, що досягається через оптимізацію структури боргового портфелю у розрізі процентних ставок, валют погашення, термінів, джерел залучення коштів та саме інструментів державного запозичення. Це дозволить зробити державні запозичення менш залежними від багатьох негативних факторів, тим самим зменшивши ризики.

У розділі 3 «Управління державним зовнішнім боргом України в контексті глобалізаційного впливу» досліджено механізм формування державного зовнішнього боргу, проаналізовано зовнішнє державне боргове навантаження України в умовах сучасного глобалізаційного впливу та запропоновано методологію управління державним зовнішнім боргом.

Аналіз формування державного зовнішнього боргу України дав можливість виокремити, окрім раніше досліджених у науковій літературі, наступні етапи: передкризовий етап, що характеризується постійним пошуком різних варіантів здійснення реструктуризації вже накопиченого на той час зовнішнього боргу і відновленням довіри іноземних інвесторів до України як надійного позичальника; кризовий етап, що характеризується значним зростанням рівня державної зовнішньої заборгованості України (до 26,52 млрд. дол.) та валового зовнішнього боргу України (до 103,9 млрд. дол. США) через активні запозичення корпоративного сектору у період дії нової світової фінансової кризи; післякризовий етап, який характеризується новими запозиченнями у міжнародних фінансово-кредитних організацій та ЄС та погіршенням показників боргового навантаження України у результаті реалізації заходів з відновлення та реформування економіки.

Запропоновано розширити систему моніторингу державного зовнішнього боргового навантаження такими індикаторами оцінки його рівня, як: відношення приросту державного зовнішнього боргу до приросту ВВП; відношення державного зовнішнього боргу до кількості населення; відношення рівня заощаджень населення до державного зовнішнього боргу; відношення приросту державного зовнішнього боргу до приросту нагромадження основного капіталу; відношення державного зовнішнього боргу до доходів населення, що дає можливість оцінити не тільки ліквідність та платоспроможність держави, але й визначити стан заборгованості державного сектору економіки.

Аналіз досліджених зовнішніх боргових показників державного сектору з урахуванням зазначених індикаторів дозволяє зробити висновок, що рівень боргового навантаження є прийнятним і на даний момент не загрожує економіці. Дисертантом виділено три загрозливі тенденції: 1) стрімке зростання державного зовнішнього боргу (24,3% від вартості ВВП) та зовнішнього корпоративного боргу (68% від вартості ВВП) станом на 01.09.2010 р.; 2) незначне використання запозичених коштів для інвестицій у реальний сектор економіки. Сучасна інвестиційна політика України, в межах якої держава не забезпечує значної фінансової підтримки наукомісткої складової державного сектору в економіці, пов'язана із цим низька дохідність державних підприємств, вивіз тимчасово вільних коштів за кордон, робить неможливим широкомасштабне банківське інвестиційне кредитування і інтенсивні вливання капіталу у вітчизняну економіку. За таких умовах приватні та державні корпорації змушені залучати зовнішні кредити; 3) нестабільність кредитного рейтингу України.

Використання економетричного методу для дослідження ключових проблемних питань зовнішнього боргу України дало можливість дати кількісну оцінку існуючих причинно-наслідкових зв'язків. За допомогою пакету прикладних програм EViews було побудовано декілька економетричних моделей, зокрема, економетричні моделі, статистичні характеристики яких дозволяють виділити такі значущі фактори, що визначають динаміку зовнішнього боргу на часовому проміжку 2000-2008 рр.: темпи зміни реального ВВП; обмінний курс гривні; сальдо платіжного балансу; співвідношення імпорту/експорту; сальдо зведеного бюджету; витрати зведеного бюджету; витрати на погашення основної суми та відсотків за зовнішнім боргом відносно обсягів експорту товарів та послуг.

Моделі оцінки впливу факторів (1-4), що визначають динаміку зовнішнього боргу:

DEBTF = 192.1757907*Y - 8456.630201*K1 + 15834.60354 (1)

(R2 =0.57, DW=1.72, F =6.49 ( Prob(F-statistic)=0.016);

DEBTF = 571.4522443*KURS - 0.1649653106*PB + 6106.46333 (2)

(R2 =0.80, DW=1.72, F =20.4 (Prob(F-statistic)=0.00);

DEBTF = -0.0971268829*DEFB + 287.8378413*K2 + 4330.426343 (3)

(R2 =0.9, DW=1.7, F =45.7 (Prob(F-statistic)=0.00);

DEBTF = 0.01336526197*EXPEND + 7265.460538 (4)

(R2 =0.76, DW=1.25, F =34.39 (Prob(F-statistic)=0.00);

де, DEBTF - зовнішній державний борг України, на кінець періоду, млн. дол. США;

Y - реальний приріст/зниження ВВП, % до відповідного періоду попереднього року;

К1 - коефіцієнт покриття імпорту експортом;

К2 - коефіцієнт обслуговування довгострокового зовнішнього боргу, %;

KURS - обмінний курс грн/дол.США в середньому за період;

PB - сальдо рахунку поточних операцій Платіжного балансу України, на кінець періоду, млн. дол. США;

DEFB - сальдо доходів та видатків Зведеного бюджету України, млн. грн; зовнішній борг глобалізація управління

EXPEND - видатки Зведеного бюджету України, млн. грн.

Результати тестів на коректність специфікації моделей, наявність автокореляції вищого порядку, мультиколінеарність, гетероскедаксичність, а також перевірка їх прогностичних якостей засвідчили, що моделі можна використовувати як для аналізу, так і для прогнозування динаміки зовнішнього державного боргу.

Модель аналізу державних зовнішніх боргових зобов'язань за типом інструменту і власником боргу (5):

BORG_D = 0.2832465979 * KR1_D + 0.3115450457*KR2_D + 0.0001507449336 * * KR3_D + 0.40505762 * OZDP_D - 6.343150964e-09; (5)

(R2 =1.00, DW=2.31, F =1.96E+15 (Prob (F-statistic)=0.00).

де, BORG_D - індекс змін обсягів державних зовнішніх боргових зобов'язань;

KR1_D - індекс змін обсягів позик міжнародних фінансових організацій;

KR2_D - індекс змін обсягів офіційних позик;

KR3_D - індекс змін обсягів комерційних позик;

OZDP_D - індекс змін обсягів державних цінних паперів (ОЗДП).

Аналіз державних зовнішніх боргових зобов'язань за типом інструменту і власником боргу показав необхідність розгляду динаміки обсягів державних цінних паперів (ОЗДП) та позик за допомогою побудови другої економетричної моделі. Заборгованість за позиками була проаналізована у розрізі: позик міжнародних фінансових організацій, офіційних позик (закордонними органами управління), комерційних позик (іноземними комерційними банками). Оцінки параметрів незалежних змінних даної моделі показують, що найбільший вплив упродовж 2005-2009 рр. мала політика залучення коштів через розміщення ОЗДП. Політика отримання кредитів теж відіграла значну роль, серед позик найбільш статистично значущими є офіційні позики надані закордонними органами управління.

Запропоновано методологію управління державним зовнішнім боргом з метою мінімізації боргових ризиків та досягнення оптимального співвідношення між ступенем ризику та витратами на обслуговування боргу, яка на основі системного підходу передбачає наступні компоненти: законодавче забезпечення боргової політики держави; управління борговими ризиками; оптимізацію структури боргового портфелю держави; моніторинг кон'юнктури на кредитних ринках та забезпечення постійного зв'язку з основними кредиторами держави; активне управління державним зовнішнім боргом; сприяння розвитку національного ринку державних цінних паперів з метою часткової переорієнтації із зовнішніх державних запозичень на внутрішні.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснені теоретичні узагальнення та запропоновано авторський варіант вирішення важливої наукової проблеми щодо формування комплексної системи управління державним зовнішнім боргом в умовах глобалізації.

Відповідно до завдань дослідження отримані наступні результати теоретичного та науково-практичного характеру:

1. Стратегія державних запозичень повинна спиратися на науково обґрунтовані принципи, через що структура та обсяг державного боргу мають прогнозуватися на декілька років і навіть десятиріч для досягнення збалансованості бюджету та забезпечення економічного зростання. В основу формування оптимальної системи управління державними зовнішніми запозиченнями може бути покладено авторську концепцію управління державним зовнішнім боргом, сутність якої розкривають такі принципи: принцип забезпечення макроекономічної стабілізації; принцип проведення прогресивних структурних перетворень; принцип зменшення боргового навантаження і скорочення зовнішньої заборгованості; принцип інвестиційного сприяння; принцип забезпечення боргової безпеки країни; принцип нейтральності. За відсутності такої стратегії державний зовнішній борг збільшуватиметься, а економічна кризові явища в економіці загострюватимуться.

2. Боргова експансія однієї потужної в економічному сенсі країни може істотно вплинути на решту країн, викликавши підвищення попиту на позиковий капітал в світовому масштабі, це негативним чином відіб'ється на податково-бюджетній політиці інших країн через появу ефекту витіснення та зростання відсоткових ставок на позичковий капітал.

3. Балансування частки державного боргу в межах 60-80% ВВП та постійне збільшення бюджетних дефіцитів у розвинених країнах відповідно до постулатів кейнсіанської програми боротьби з кризою сукупного попиту стає певною глобальною тенденцією в сучасних умовах зближення економічних систем різних країн. Проте, необхідно виділити ряд країн, рівень боргового навантаження яких, значно перевищує боргові досягнення інших провідних країн, це зокрема стосується Японії, Італії та Греції, в бюджетних моделях яких приділяється головна роль зовнішнім запозиченням як інструменту стимулювання внутрішнього попиту всередині країни та основного засобу боротьби з кризою.

4. В умовах фінансової глобалізації спостерігається швидке зростання обсягів зовнішньої заборгованості багатьох країн світу, що відбувається внаслідок неефективної боргової політики пов'язаної з формуванням, управлінням та обслуговуванням державного боргу. З різноманітних методів та інструментів зниження показників зовнішньої заборгованості держав притаманній сучасній системі врегулювання проблем зовнішнього боргу нами виділено п'ять основних форм проведення реструктуризації зовнішнього державного боргу: конверсія боргу; капіталізація боргу; обмін зовнішнього боргу на продукцію; викуп боргу; списання боргу.

5. Механізм формування державної зовнішньої заборгованості представляє собою, з одного боку, певну систему факторів, способів, що визначають порядок утворення державного зовнішнього боргу, а з іншого - являє собою визначену послідовність етапів формування та комплекс умов, що супроводжують таке формування державної заборгованості на кожному з них. Формування державного зовнішнього боргу України, починаючи з моменту її незалежності та закінчуючи сучасним станом в контексті поширення негативних наслідків світової фінансової кризи, зокрема, окремо виділено передкризовий етап, що характеризується постійним пошуком різних варіантів здійснення реструктуризації вже накопиченого на той час зовнішнього боргу і відновленням довіри іноземних інвесторів до України як надійного позичальника, кризовий етап, що характеризується виникненням нової світової фінансової кризи і значним зростанням рівня державної зовнішньої заборгованості України та післякризовий етап, який характеризується погіршенням показників боргового навантаження України у результаті реалізації заходів післякризового відновлення економіки.

6. Аналіз досліджених зовнішніх боргових показників державного сектору України дозволяє зробити висновок, що рівень боргового навантаження є прийнятним і на даний момент не загрожує економіці. Проте варто виділити такі загрозливі тенденції: стрімке зростання зовнішнього державного та зовнішнього корпоративного боргу; незначне використання запозичених коштів для інвестицій у реальний сектор економіки; нестабільність кредитного рейтингу України.

7. Проведені дослідження у галузі розробки боргової політики дозволяють виокремити такі невід'ємні компоненти, які повинні бути враховані при розробці комплексної системи управління державним зовнішнім боргом України: законодавче забезпечення боргової політики держави; управління борговими ризиками; оптимізацію структури боргового портфелю держави; моніторинг кон'юнктури на кредитних ринках та забезпечення постійного зв'язку з основними кредиторами держави; активне управління державним зовнішнім боргом; сприяння розвитку національного ринку державних цінних паперів з метою часткової переорієнтації із зовнішніх державних запозичень на внутрішні.

8. Запропоновано такі шляхи покращення процесу управлiння державним зовнiшнiм боргом України: здійснювати майбутні зовнішні запозичення з врахуванням фiнансової безпеки України; розробляти стратегію управлiння державним зовнішнім боргом із врахуванням необхідності проведення структурних реформ в економiці; підсилити контроль за управлiнням кредитним рейтингом держави; обмежити зростання умовних боргових зобов'язань взятих під гарантії держави через розробку єдиного переліку критеріїв, яким мають відповідати державні підприємства, що претендують на залучення зовнішніх кредитів; досягти помірного дефіциту державного бюджету (2-3% ВВП) для утримання боргових показників на прийнятному для держави рівні; посилити контроль за ефективним використання запозичених коштів; досягти перегляду умов запозичення для збiльшення термiну погашення боргу та зменшення витрат направлених на обслуговування боргу; вирішити проблеми, що пов'язані з врегулюванням законодавчої бази у сфері боргової політики; провести диверсифікацію валютної структури, в тому числі за рахунок здійснення запозичень у нових валютах із стабільною поведінкою валютного курсу з метою зниження рівня валютного ризику; запровадити на кожен наступний рік показники прийнятного розміру відсоткових ставок, терміновості боргу, валютної структури боргу, співвідношення між боргом, утвореним на умовах фіксованої та плаваючої відсоткових ставок, обсягу залучення нових кредитів за наперед встановленою ціною; стимулювати розвиток внутрішнього ринку капіталу з метою часткової переорієнтації із зовнішніх запозичень на внутрішні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Крайчак Є.В. Досвід країн, що розвиваються, у розв'язанні дефолтів / Є.В.Крайчак // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2007. - Вип. 1. - С. 204-212.

2. Крайчак Є.В. Теоретичне обґрунтування економічної сутності державного боргу / Є.В. Крайчак // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2007. - Вип. 4. - С. 331-338.

3. Крайчак Є.В. Оцінка ключових проблемних питань зовнішнього боргу України / Є.В.Крайчак // Збірник наукових праць. Вип. 57. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2008. - С. 145-154.

4. Крайчак Є.В. Вплив державних запозичень на економіку в контексті оптимізації політики управління зовнішнім боргом України / Є.В.Крайчак // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2009. - Вип. 2. - С. 68-74.

5. Крайчак Є.В. Динаміка й етапізація формування та розвитку державного зовнішнього боргу України / Є.В.Крайчак // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). - 2009. - Вип. 7. - С. 88-96.

6. Крайчак Є.В. Боргова політика України у контексті збереження фінансової безпеки держави / Є.В.Крайчак // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2009. - Вип. 5. - С. 81-88.

В інших виданнях:

7. Крайчак Є.В. Вибір індикаторів оцінки боргового навантаження в контексті боргової безпеки держави / Є.В.Крайчак // Проблеми міжнародного бізнесу в умовах економічної кризи : матеріали наук.-практ. конф., (Київ, 12 лютого 2009 р.) / Нац. авіац. ун-т, 2009. - С. 95-99.

8. Крайчак Є. В. Вплив зовнішнього боргу на формування інвестиційного середовища України в умовах світової фінансової кризи / Є.В.Крайчак // Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес : матеріали міжнар. наук. конф., (Дніпропетровськ, 10 березня, 2009 р.) - Т. 1. - Д.: ПДАБА, 2009. - С. 16-19.

9. Крайчак Є.В. Кредитний рейтинг як індикатор ризикованості боргових зобов'язань країни/ Є.В.Крайчак // Інноваційні механізми економічного розвитку: світовий досвід для України: матеріали наук.-практ. конф., (Київ, 10 березня, 2009 р.) - К.: ФМД.ІСЕМВ НАН України, 2009. - С. 46-47.

АНОТАЦІЯ

Крайчак Є.В. Управління державним зовнішнім боргом України в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, Київ, 2010.