Джон Хей та американо-англійські відносини в Китаї (1897-1900 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джон Хей та американо-англійські відносини в Китаї (1897-1900 роки)

торгівельний промисловий еволюція доктрина

Проблеми, пов'язані з історією взаємин держав Заходу та Китаю, на сьогодні привертають пильну увагу дослідників. Це є цілком закономірним, адже Китайська народна республіка у наш час перетворилася на впливового гравця світової політики, що має могутню економіку, численне населення та армію. Стабільність економічного зростання, яке не зупинила навіть світова криза 2008 р., концентрація найбільшого у світі промислового виробництва, посилення військово-політичного потенціалу - все це дозволяє Китаю вже сьогодні позиціонувати себе в якості глобального центру впливу, поряд із США та ЄС. Більш того, останнім часом усе більша кількість фахівців-міжнародників визнає обґрунтованість прогнозів щодо падіння глобального домінування США та становлення Китаю як наддержави.

Вітчизняні вчені, окрім згаданого вище, мають й власні підстави до розширення розвідок зі вказаної проблематики, оскільки Китай розглядається українською державою як один з найбільш перспективних партнерів у зовнішньоекономічній діяльності. Про це свідчить, насамперед, нещодавній (1-5 вересня 2010 р) візит президента України В. Ф. Януковича до Китаю, під час якого було укладено низку важливих угод про співробітництво у торгово-економічній та науково-технічній галузях, у сферах сільського господарства, космосу, культури та освіти, які мають визначити загальний характер взаємин між нашими країнами на найближчий час. У контексті визначення найбільш збалансованого політичного курсу у відносинах з Китаєм, враховуючи можливу участь цієї країни у докорінній зміни існуючої світової політичної системи, досить доцільним уявляється вивчення історичного підґрунтя сучасних міжнародних відносин на Далекому Сході.

Незважаючи на це, багато проблем історії міждержавної взаємодії, у тому числі - американо-англійських відносин, у згаданому регіоні залишається поза увагою українських істориків. Пробіли залишаються навіть у вивченні таких, на перший погляд, добре розроблених тем, як підготовка та реалізація американської доктрини "відкритих дверей" в Китаї. Зокрема, несправедливо мало висвітленою, на наш погляд, залишається роль творця цієї доктрини - державного секретаря США Дж. Хея (1838-1905), ідеї та погляди якого багато у чому визначають регіональний порядок на Далекому Сході й сьогодні.

Зважаючи на вищезгадане, тема представленого дисертаційного дослідження є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках комплексної програми Науково-дослідного центру імені В. М. Бейліса "Схід-Захід: теорія та історія міжцивілізаційних взаємостосунків" (державний реєстраційний № 0103U003602). Робота відображає головний напрямок діяльності кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин і є одним з пріоритетних напрямків науково-дослідної роботи державного закладу "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка".

Об'єкт дослідження - американо-англійські відносини в Китаї в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Предмет дослідження - роль державного секретаря Дж. Хея в розвитку американо-англійських відносин в Китаї в 1897 - 1900 рр.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період 1897-1900 рр. В якості нижньої хронологічної межі обрано 1897 р., коли президентом Сполучених Штатів Америки став республіканець У. Мак-Кінлі, ім'я якого асоціюється в історії з періодом трансформації зовнішньополітичного курсу США, переходом від ізоляціонізму до активних дій на міжнародній арені. Обійнявши посаду президента, він скерував увагу Вашингтону на оволодінні зовнішніми ринками та встановленні порозуміння з Великою Британією як однієї з умов досягнення успіху намічених планів. У цьому ж році на посаду посла США у Лондоні було призначено англофіла Джона Хея, який згодом, після призначення головою Державного департаменту, продовжив курс на зближення з Великою Британією, яку розглядав як партнера, що сприятиме проголошенню доктрини "відкритих дверей" у Китаї.

В якості верхньої хронологічної межі обрано 3 липня 1900 р. Саме тоді Джон Хей проголосив нову редакцію доктрини "відкритих дверей", яка за суттю суперечила англійським інтересам в Китаї. В подальшому це призвело до того, що Велика Британія змушена була поступитись значною частиною свого впливу на Далекому Сході.

Мета дослідження - на основі аналізу опублікованих джерел, враховуючі результати вивчення проблеми вітчизняними та зарубіжними істориками, дослідити роль Дж. Хея в розвитку американо-англійських відносин в Китаї у 1897-1900 рр.

Для реалізації мети дослідження були поставлені наступні завдання:

· розглянути витоки американо-англійських відносин в Китаї;

· дослідити процес становлення поглядів Дж. Хея відносно американо-англійських відносин в Китаї;

· визначити роль Дж. Хея у процесі формування китайської політики США;

· з'ясувати вплив торговельно-промислових кіл США на еволюцію доктрини "відкритих дверей";

· показати результати діяльності Дж. Хея в процесі модернізації американо-китайських відносин.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше зроблено спробу ґрунтовно і детально, на основі впровадження до наукового обігу та аналізу значної кількості різноманітних джерел, дослідити роль Дж. Хея в розвитку американо-англійських відносин в Китаї у 1897-1900 рр. Це дозволило:

· здійснити джерелознавчий аналіз важливих документів з досліджуваної проблеми;

· довести вплив економічної складової у процесі вироблення зовнішньої політики США та Великої Британії в Китаї;

· показати еволюцію зовнішньополітичних поглядів американських та британських правлячих кіл відносно Цинської імперії;

· з'ясувати особистий внесок Дж. Хея у розвиток американо-англійських відносин в Китаї у 1897-1900 рр.;

· оцінити результати діяльності Дж. Хея в процесі модернізації американо-китайських відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для здійснення подальших досліджень з історії міжнародних відносин на Далекому Сході в ХІХ - на початку ХХ ст.. Висновки та факти, які наводяться в дисертації, можуть бути враховані в практиці викладання у вищій школі: при читанні загальних та спеціальних курсів з історії нового часу, історії міжнародних відносин, при проведенні семінарських занять, а також при підготовці підручників та посібників.

Теоретико-методологічну основу дисертації складають загальнонаукові принципи багатофакторності, детермінізму, історизму, конкретності, об'єктивності, системності та цілісності. Події, які висвітлюються в дослідженні, розглядаються в їх взаємозв'язку та в сукупності виявлених історичних фактів.

Основними структуроутворюючими принципами дисертації є використання методів аналізу і синтезу, дедукції та індукції, узагальнення, поєднання історичного та логічного аналізу. Також широко використовувалися такі методи, як аналіз документів, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний та системний. Застосування порівняльно-історичного методу надало можливість виявити характерні риси американської зовнішньої політики на Далекому Сході порівняно з політикою інших держав. Проблемно-хронологічний метод дав можливість показати процес формування американо-британських відносин в часовій послідовності та динаміці. Системний метод дозволив виявити внутрішні та зовнішні чинники, які впливали на формування й реалізацію доктрини Дж. Хея в Китаї за умов активізації американської політики на Далекому Сході і, таким чином, розглянути проблему в контексті міжнародних відносин.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через обговорення змісту дисертації на засіданнях кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, а також під час роботи наукових конференцій: Міжнародна наукова конференція молодих учених "Каразінські читання" (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 20 квітня 2007 р.), Друга всеукраїнська науково-практична конференція "Всесвітня історія та актуальні проблеми міжнародних відносин" (ЛНУ ім. Тараса Шевченка, 27-28 квітня 2007 р.), Друга міжнародна наукова конференція "Дні науки історичного факультету-2009", присвячена 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 23-24 квітня 2009 р.).

За матеріалами дисертації підготовлено 7 публікацій, чотири з яких у фахових виданнях (одна публікація - у співавторстві, три - одноосібно).

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 178 сторінок, з них 156 сторінок - основний текст. Список джерел та літератури міститься на 20 сторінках й складає 214 найменувань.

У вступі обґрунтовується актуальність, висвітлено зв'язок теми з науковими програмами, планами і темами, окреслено об'єкт, предмет, хронологічні межі, визначено мету та завдання роботи, обґрунтовано наукову новизну, розкрито методологічні основи, науково-теоретичну та практичну значущість, представлено структуру дисертації.

У першому розділі - "Джерела та історіографія проблеми" характеризується стан і перспективи розробки теми, обраної для дослідження.

Джерельна база дисертації представлена різноманітними за своїм характером матеріалами, зібраними в результаті опрацювання фондів бібліотек України та Російської Федерації. Умовно їх можна поділити на чотири групи.

Першу групу складають офіційні та неофіційні документи, що увійшли до різноманітних збірок та колекцій.

Це, зокрема, зібрання документів "Договори та інші міжнародні угоди Сполучених Штатів Америки. 1776-1949 рр.", що вийшло за редакцією Ч. Біванса та багатотомне видання "Документів міжнародних відносин Сполучених Штатів Америки", надруковане на початку ХХ століття за сприянням Держдепартаменту у 375 томах. Особливу цінність мають документи зовнішньої політики США за 1899-1900 рр.. Це, насамперед, рапорти та листування співробітників американського посольства у Китаї з Дж. Хеєм та представниками китайської влади під час "боксерського повстання", які надають змогу розкрити характер та простежити еволюцію зовнішньої політики США відносно Цинської імперії в досліджуваний період.

Велике значення для розкриття впливу американських комерційних кіл на формування доктрини "відкритих дверей" мало "Зібрання договорів та інших документів з історії міжнародних відносин на Далекому Сході (1842-1925)" під редакцією Е. Д. Грімма. Виданий у 1927 р. збірник містить понад 90 важливих політичних, економічних та правових документів, різноманітних угод та інших матеріалів кінця ХІХ - початку ХХ ст. Аналіз цих документів дозволяє простежити основні принципи зовнішньої політики урядів провідних держав світу по відношенню до Китаю та фактори, що сприяли її формуванню. Серед усіх наведених матеріалів особливий інтерес викликають угоди британських, німецьких та американських банків про розподіл сфер впливу або співпраці в Китаї, звернення британської "Чайна Асосіейшн" до прем'єр-міністра Солсбері відносно головних пріоритетів британської політики в Піднебесній та ін.

Важливою для розуміння проблем, що досліджуються, є зібрання документів, опубліковане під редакцією американського історика П. Клайда "Політика США відносно Китаю. Дипломатичні та суспільні документи, 1839-1939". У цій збірці автор умістив не лише тексти договорів, але й звіти міністерств та відомств, законопроекти, а також різноманітні статистичні матеріали, які дозволяють простежити динаміку торгівлі Сполучених Штатів з країнами Сходу. На основі аналізу документів, що містяться в збірці, можна зробити висновок про те, що на початку ХІХ ст. Сполучені Штати займали після Великої Британії друге місце у зовнішній торгівлі Китаю - на їх частку припадало майже ј усього китайського товарообігу. Згодом саме цей факт сприяв отриманню США прав користування у Піднебесній режимом "найбільш сприятливої нації" та був одним з мотивів, що призвів до проголошення доктрини "відкритих дверей" в Китаї.

Таким чином, сукупність цих матеріалів дозволяє скласти достатньо повне уявлення про формування політики американських та британських правлячих кіл відносно Китаю у період, що досліджується, розкрити головні аспекти та простежити еволюцію цієї політики.

Другу, досить важливу, групу джерел складають листування та спогади провідних держаних та військових діячів Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, які безпосередньо впливали на зовнішню політику урядів своїх держав.

Це, перш за все, зібрання "Листи Джона Хея та уривки з його щоденника". Аналіз цього видання дозволяє простежити еволюцію поглядів щодо ініційованої їм політики "відкритих дверей" та зрозуміти ставлення цього державного діяча до подій та процесів, що відбувалися в той період у міжнародній політиці, і, зокрема, у далекосхідному регіоні.

Процес формування зовнішньополітичних поглядів Дж. Хея також розкривається в спогадах американського письменника, історика та близького друга державного секретаря Генрі Адамса. В своїй книзі "Освіта Генрі Адамса" автор вдало розкрив багатогранність особистості Хея та становлення його як політика. Серед всього іншого, автор спогадів висвітив передумови формування англофільських поглядів майбутнього державного секретаря, зауваживши, що Хей виступав прибічником активізації відносин з Лондоном, навіть розуміючі, що такий альянс може викликати незадоволення у інших держав.

Отже, мемуари державних та політичних діячів країн Заходу, дипломатів, колоніальних чиновників, військових, журналістів, письменників та науковців дозволяють скласти уявлення про політику США та Великої Британії на Далекому Сході в досліджуваний період, а також виявити головні причини зародження англо-американських протиріч в Китаї. Разом з тим, слід зауважити, що хоча ця група джерел і надає можливість спиратися на значний фактичний матеріал, представлений у мемуарах, але оцінки авторів, як правило, мають тенденційний характер. Цілком зрозуміло, що свідчення учасників подій, переважно представників західного світу, не можуть бути єдиним і об'єктивним джерелом інформації. Діючи в рамках визнаних на Заході моральних та культурних норм, вони не могли в повній мірі зрозуміти та осягнути всі наслідки своєї діяльності в Китаї.

До третьої групи джерел належать тогочасні періодичні видання. Особливу цінність представляє колекція європейської та колоніальної періодики ХІХ - початку XX ст. Саме ця група дозволяє скласти уявлення про суспільну думку щодо позиції правлячих кіл Великої Британії та США в Китаї та політики "відкритих дверей".

Так, аналіз статей, що з'являлися на сторінках таких американських видань, як "Ноз Амерікан Ревью", "Етлантік Манслі", "Сенчурі" та інших, дозволяє зрозуміти причини впровадження доктрини "відкритих дверей" та допомагає дослідити головні напрямки та цілі політики США в Китаї. Тогочасні періодичні видання, в яких публікувалися статті як штатних кореспондентів, так і видатних державних діячів, в тому числі і Дж. Хея, дають змогу розкрити погляди правлячої верхівки США на ті процеси, які відбувалися на Далекому Сході. Це дозволяє більш глибоко зрозуміти характер американо-англійських відносин у регіоні та виявити, проти кого були спрямовані ті чи інші дії зовнішньої політики Вашингтону.

До окремої, четвертої групи джерел, слід віднести наукові праці, автори яких були сучасниками та безпосередніми учасниками досліджуваних подій. Неабияку цінність при аналізі цілей та методів американської політики на Далекому Сході представляє робота Френсіса Августуса Брукса "Звинувачення політики президента Мак-Кінлі у встановленні силою суверенітету на Філіппінських островах". Не дивлячись на незначний обсяг роботи - усього 19 аркушів - вона має значну цінність. Автор зробив акцент на аналізі листування, що велося напередодні американської окупації островів між керівництвом Військового департаменту та головними дійовими особами, що приймали участь у бойових діях на Філіппінах (зокрема, з генералом Дж. Дьюї та майбутнім президентом Філіппінської республіки Еміліо Агінальдо). Аналіз цих листів дозволяє, окрім іншого, розкрити експансіоністський характер далекосхідної політики США досліджуваного періоду.

Мотиви американо-британського зближення в 1898-1899 рр. дозволяє з'ясувати робота відомого британського діяча, представника спілки британських торгових палат Чарльза Бересфорда "Розпад Китаю, з оглядом його теперішньої торгівлі, фінансів, водних шляхів, військових сил, залізниць, політики та планів на майбутнє". В своїй книзі автор відстоював дві ідеї. По-перше, він попереджав про посилення "російської загрози" та, відповідно, закликав британські правлячі кола до активізації на Далекому Сході. Друга ідея, тісно пов'язана з першою, полягала в тому, щоб обґрунтувати політику "відкритих дверей" в Китаї, як противагу "розмежуванню на сфери впливу".

На увагу заслуговують також роботи американських військових та політичних діячів того часу, серед яких можна відзначити адміралів А. Мехена та Дж. Дьюі, а також Дж. Фостера, який передував Дж. Хею на посаді державного секретаря.

Підсумовуючи аналіз джерел, варто зазначити, що значна їх частина, насамперед американські та радянські офіційні публікації документів, становлять велику цінність для дослідників. Інші ж, головним чином мемуари відомих державних та політичних діячів, а також матеріали преси, часто мають суб'єктивний характер, оскільки кожне з таких джерел відображає погляди кола зацікавлених осіб. При цьому, неупередженість та точність викладених фактів залежить не тільки від особистої позиції автора, а й від його рівня обізнаності з проблеми, що досліджувалася. Тому, враховуючи важливість вище перелічених джерел, для більш повного досягнення мети необхідно застосовувати критичний підхід при їх аналізі.

Історіографія проблеми складається з робіт, авторами яких були професійні історики, політики, дипломати, економісти та публіцисти.

Українські історики доклали значних зусиль до висвітлення зовнішньої політики США та Великої Британії у різних регіонах земної кулі. Варто зазначити, насамперед, праці Б. М. Гончара, Є. Є. Камінського, С. В. Проня, М. М. Бессонової, Ю. Б. Гончар, Н. Д. Городні, І. О. Дубового, Р. В. Жиленка, В. В. Завгороднього, І. С. Погорєлової, М. А. Тарана, В. П. Фісанова, О. Ф. Цвиркун, М. С. Бурьяна, О. Б. Дьоміна, В. В. Савенкова, К. А. Русакова та ін. Серед нечисленних розвідок, які порушують окремі аспекти досліджуваної проблеми, можна відзначити працю С. О. Шергіна "Азіатсько-тихоокеанський регіон: історія та сучасність", у якій, окрім іншого, розглядається політика США на Далекому Сході в ХІХ - на початку ХХ ст. Певний інтерес становлять також дослідження О. В. Набоки та Д. В. Грицьких, які розглядають історію британського проникнення до Піднебесної в ХІХ ст. Разом з тим, особистий внесок Дж. Хея у розвиток американо-британських відносини в Китаї у 1897-1900 рр. не ставав предметом уваги вітчизняних фахівців.

Значно більшу увагу історії зовнішньої політики Великої Британії та Сполучених Штатів в далекосхідному регіоні приділяла радянська та російська історіографія. Серед робіт радянських істориків необхідно відзначити дослідження В. Я. Аваріна, Б. А. Романова, в яких аналізувалися різноманітні аспекти політики Росії та інших впливових держав на Далекому Сході.

Насамперед, заслуговують на увагу роботи В. Я. Аваріна "Боротьба за Тихий океан. Японо-американські протиріччя" та "Боротьба за Тихий океан. Агресія США та Англії, їх протиріччя та визвольна боротьба народів". Ці фундаментальні праці присвячені дослідженню міжнародних відносин кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. на Далекому Сході. Серед всього іншого, автор детально проаналізував відносини США та Великої Британії в Китаї в 1897-1900 рр.

Характеризуючи причини американо-англійського зближення на Далекому Сході в кінці ХІХ ст. автор вважав, що головною з них була спільна боротьба проти посилення російського впливу в Китаї. За думкою В. Я. Аваріна, занепокоєння Уайтхоллу з приводу розширення присутності Російської імперії в Маньчжурії з одного боку, та бажання Білого Дому "відкрити" цю територію для вільної торгівлі, і стали основою певної синхронізації дій Великої Британії та США при проведенні політики в Китаї. Таким чином, за думкою автора, спільна позиція Вашингтону та Лондону відносно впровадження політики "відкритих дверей", була спробою потіснити конкурента та результатом боротьби за колоніальний перерозподіл.

Період з 50-х по 70-і рр. ХХ ст. характеризується новим сплеском інтересу до історії міжнародних відносин на Далекому Сході серед радянських істориків. Саме в цей період науковці серйозно просунулися вперед у більш глибокому розумінні динаміки розвитку міжнародних протиріч в регіоні.

Значний внесок у дослідження проблеми англо-американських протиріч в Китаї зробили Л. І. Зубок, І. М. Кравченко, О. А. Кутова, О. Л. Нарочницький, В. В. Согрін та інші, які в своїх роботах висвітлювали політику великих держав у Піднебесній наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Так, на початку 50-х рр. ХХ ст. побачила світ фундаментальна праця О. Л. Нарочницького "Колоніальна політика капіталістичних держав на Далекому Сході, 1860-1895 рр.". Користуючись широким колом архівних та друкованих джерел, автор ретельно розглянув весь комплекс проблем міжнародних відносин на Далекому Сході у другій половині ХІХ ст., зокрема -історію політики Сполучених Штатів, Великої Британії, Німеччини, Росії, Франції та Японії у згаданому регіоні. Детальний аналіз радянським істориком причин посилення експансіоністських тенденцій в політиці США у Піднебесній дозволяє розглядати його роботу в якості підґрунтя для подальшого дослідження окремих аспектів реалізації американської політики в Китаї.

Також в цей період з'являються роботи, безпосередньо присвячені вивченню американської політики "відкритих дверей" в Китаї. Насамперед, необхідно відзначити роботу С. Б. Горелік "Політика США в Маньчжурії у 1898-1903 рр. та доктрина "відкритих дверей". Спираючись на матеріали Архіву зовнішньої політики Росії та Центрального державного історичного архіву у Санкт-Петербурзі, авторка проаналізувала економічне та стратегічне підґрунтя американської політики в Китаї та витоки протиріч США з іншими провідними державами, кожна з яких намагалася у той час встановити своє панування у Цинській імперії. Втім, констатуючи факт проголошення Дж. Хеєм доктрини "відкритих дверей", дослідниця залишає поза увагою процес формування поглядів держсекретаря на китайську політику власної країни.

Вагомий внесок у розкриття цікавлячої нас проблеми зробив О. О. Фурсенко. Його робота "Боротьба за розділ Китаю та американська доктрина відкритих дверей, 1895-1900", присвячена дослідженню міжнародних відносин на Далекому Сході після завершення японо-китайської війни (1894-1895), заслуговує на окрему увагу. Спираючись на чисельні опубліковані та архівні документи, автор доводить, що провідна роль у формуванні експансіоністської доктрини Вашингтону належала торгово-промисловим колам. Їх представники безпосередньо входили до складу американського уряду та, таким чином, приймали активну участь у проведенні зовнішньої політики США в Китаї, спрямованої на встановлення домінуючого торгівельного, а згодом - і політичного впливу. Разом з тим, діяльність Дж. Хея у процесі підготовки та реалізації доктрини "відкритих дверей" розглянуто автором у загальному контексті далекосхідної політики Сполучених Штатів.

Особливо цінною виявилася монографія І. О. Белявської "Теодор Рузвельт та громадсько-політичне життя США", окремі розділи якої присвячені зовнішньополітичній діяльності президента США у 1901-1909 рр. Авторка розкриває багато аспектів міжнародної політики Вашингтону, зокрема, вплив громадських та політичних діячів, серед яких зазначався і Джон Хей, як один з близьких друзів Т. Рузвельта, на формування та практичне втілення принципів американської зовнішньої політики. Однак головний акцент в роботі було зроблено на аналізі боротьби в правлячих колах Сполучених Штатів з питань зовнішньої політики наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., причому розгляду китайського вектору практично не надається окремої уваги.

Необхідно відзначити й колективні монографії, що мають безпосереднє відношення до теми дослідження. Це такі роботи, як "Історія дипломатії" та "Міжнародні відносини на Далекому Сході (1870-1945)", в яких розглядаються проблеми міжнародних відносин в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., в тому числі і в тихоокеанському регіоні.

На особливу згадку заслуговує монографія російського науковця Є. Ю. Сергеєва "Політика Великої Британії та Німеччини на Далекому Сході". Ця робота присвячена дослідженню міжнародних відносин у далекосхідному регіоні у 1897-1903 рр. Окрім іншого, в ній міститься детальний аналіз цілей та методів політики Великої Британії, розкриваються мотиви, що спонукали британські правлячі кола шукати можливостей для співробітництва із Сполученими Штатами при проведенні політики в Китаї. Разом з тим, слід відзначити, що робота Є. Ю. Сергєєва присвячена висвітленню переважно англійської політики, у той час, як цілі та методи США на Далекому Сході вивчаються досить поверхово.

Отриманню цілісної картини міжнародної боротьби за вплив на Далекому Сході сприяє також використання робіт Є. В. Тарле, Б. Г. Болдирєва, Р. М. Бродського, С. С. Григорцевіча, Г. В. Єфімова, П. І. Острикова, М. І. Сладковського та ін.

Підсумовуючі аналіз радянської та сучасної російської історіографії, слід відзначити величезну кількість опрацьованого фахівцями фактичного матеріалу. Разом з тим, ідеологічна заангажованість робіт деяких істориків дещо зменшує їх наукову цінність. Крім того, всі вищезгадані роботи в цілому були присвячені дослідженню більш широких проблем міжнародних відносин на Далекому Сході. Саме тому, діяльність Дж. Хея на посту держсекретаря та його вплив на розвиток американо-британських відносин в Китаї розглядається радянськими науковцями досить поверхово, в контексті інших проблем. Отже, необхідність спеціального вивчення цього питання є очевидною.

Історіографія країн Західної Європи та США щодо проблем міжнародних відносин на Далекому Сході в цілому, та політики провідних держав світу щодо Китаю на межі ХІХ - ХХ ст., зокрема, є досить чисельною.

Протягом ХХ ст. британськими та американськими науковцями було опубліковано ряд фундаментальних досліджень політики США та Великої Британії в Китаї, в окремих розділах яких розглядається й діяльність Дж. Хея. Перш за все, слід відзначити роботи Ч. Олкотта, Г. Аллена, С. Беміса, Ч. Кемпбелла, Ф. Далласа, Е. Грісуолда, М. Бау.

Після закінчення Першої світової війни було видано декілька робіт, присвячених безпосередньо життю та діяльності Дж. Хея. Це перш за все монографія Л. Сіаза "Джон Хей. Письменник та державний діяч", а також У. Таера "Американський державний діяч Джон Хей". Автори дослідили процес його становлення в якості державного та політичного діяча, зосередивши увагу на його близькому оточенні - членах родини та друзях.

У 1916 р. було видано фундаментальну роботу Ч. Олкотта "Життя У. Мак-Кінлі". Це велике за обсягом двотомне видання дозволяє зрозуміти внутрішньо- та зовнішньополітичне становище Сполучених Штатів в період правління президента У. Мак-Кінлі (1897-1901), виявити мотиви його дій на міжнародній арені. На основі широкого кола джерел автор аналізує причини прийняття Мак-Кінлі тих чи інших рішень, які мали далекосяжні міжнародні наслідки, зокрема, розв'язання війни з Іспанією, проголошення "доктрини Хея" тощо.

Аналізу американської політики в Китаї присвячена робота професора Колумбійського університету Ш. Томімаса "Політика "відкритих дверей" та територіальна єдність Китаю", надрукована у 1919 р. В ній автор відстоював думку про те, що саме доктрина Хея і стала тією умовою, за якою вдалося зберегти цілісність Цинської імперії. Серед головних причин успішності американських ініціатив автор назвав співробітництво США з Великою Британією в Китаї. В цілому ж робота відображає позицію правлячих кіл США відносно Піднебесної.

У міжвоєнний період побачили світ роботи таких істориків, як М. Бау, Б. Рассел, Г. Рейд, А. Кулідж, Р. Маккордок, присвячені вивченню політики США в Китаї. У якості загальної риси цих робіт слід відзначити їх тенденційний характер. Характеризуючи цілі та методи цієї політики, історики майже не відходять від офіційної позиції, розглядаючи доктрину "відкритих дверей", як прояв гуманності, "цивілізаторської місії" та бажання зберегти цілісність Цинської імперії.

У 50-70-і роки ХХ ст. в англомовній історіографії з'явилася ціла низка фундаментальних робіт, присвячених дослідженню далекосхідної політики провідних держав світу та заснованих на комплексному аналізі нових архівних матеріалів, що стали доступними після Другої світової війни. Значний відрізок часу дозволив історикам дещо скорегувати свої погляди на головні питання історії міжнародних відносин на Далекому Сході в ХІХ - на початку ХХ ст. та реконструювати головні події того часу у новому ракурсі.

У цей час світ побачили монографії С. Беміса "Дипломатична історія США" та Т. Біссона "Американська далекосхідна політика". У цих роботах автори відходять від традиційно позитивної для істориків попереднього періоду оцінки американської політики в Китаї. Якщо раніше історики, як правило, відзначали, що діяльність Хея в Китаї була спрямована на збереження цілісності країни, то С. Беміс та Т. Біссон підкреслювали експансіоністський характер американської політики, наполягаючи на тому, що вона була спрямована на перерозподіл сфер впливу у Піднебесній.

Не менш вагомий внесок в історію дослідження міжнародних відносин зробив і Г. Аллен. Його велика за обсягом робота "Велика Британія та США. Історія англо-американських відносин (1783-1952)" допомагає дослідити та зрозуміти підґрунтя тих протиріч, що існували між країнами в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

На особливу увагу заслуговують також монографії Т. Деннетта "Джон Хей. Від поезії до політики", видана у 1963 р., та К. Клаймера "Джон Хей. Джентльмен як дипломат", 1975 року видання. Якщо першого з авторів Хей цікавив, передусім, як людина та митець, то другий зосередився на показі його, як державного діяча.

Еволюцію поглядів державного секретаря Сполучених Штатів та мотиви його дій Клаймер представив на фоні історичних подій в США за часів правління президентів від А. Лінкольна до Т. Рузвельта. Використовуючи велику кількість джерел, автор намагався дослідити усі аспекти життя та діяльності Дж. Хея, виділити головні фактори, що вплинули на формування його політичних та громадських поглядів. Протягом усього дослідження Клаймер акцентував увагу на тому, що Хей був англофілом. Його постійні намагання до встановлення англо-американського порозуміння, на думку автора, увінчалися успіхом. Велика Британія надала необхідну допомогу США у потрібну мить та полегшила становлення Сполучених Штатів в якості світового лідера. Разом з тим, цікавлячий нас аспект зовнішньополітичної діяльності Дж.Хея Клаймер розглянув лише поверхово.

Історія американо-англійських відносин у далекосхідному регіоні, яка є темою нашого дослідження, продовжує залишатися однією з найбільш дискусійних тем у розвідках зарубіжних авторів й на сучасному етапі. Так, у 2007 р. світ побачила стаття американського дослідника Макабе Келіера "Англо-американське суперництво та походження китайської політики Сполучених Штатів", що увійшла до багатотомного видання "Дипломатична історія США". Розглядаючи період, що передував призначенню Дж.Хея на посаду посла в Великій Британії, автор (на відміну від більшості представників англомовної історіографії) доходить висновку, про те, що антагоністична складова була властива американо-англійським відносинам в Китаї протягом більшої частини ХІХ ст. У той же час, діяльність Хея в цікавлячому нас аспекті взагалі не розглядається.

Перш ніж перейти до аналізу китайської історіографії, необхідно зазначити, що дисертантка не мала змоги ознайомитися з роботами на китайській мові. Отже, враховані тільки ті праці китайських вчених, які було перекладено європейськими мовами. Китайські історики трактують політику Сполучених Штатів Америки та Великої Британії відносно Китаю як грубе втручання у внутрішні справи Піднебесної. Саме з таких позицій висвітлюється політика західних країн в дослідженнях Цинь Бень-лі, Лю Да-няня та інших. Хоча роботи цих науковців багаті на фактичний матеріал, їх ідеологічна спрямованість значно зменшує наукову цінність.

Таким чином, аналіз вітчизняної та зарубіжної історіографії дозволяє переконатись у необхідності подальшої розробки проблеми. Незважаючи на існування значної кількості праць, присвячених політиці США на Далекому Сході, процес формування американо-англійських відносин досліджено ще недостатньо. Ті ж нечисленні роботи, які торкаються зазначеної проблеми, як правило, досить поверхово висвітлюють більшість питань, пов'язаних з історією формування взаємин Сполучених Штатів та Великої Британії в Китаї. При цьому практично не дослідженою залишається роль держсекретаря Дж. Хея у процесі розвитку цих взаємин.

Разом із тим слід зазначити, що наявна інформаційна база - документальні матеріали, доповнені історичними дослідженнями - дозволяє виконати поставлені задачі й досягти мети дисертаційного дослідження.

У другому розділі "Зародження американо-англійських відносин на Далекому Сході" висвітлено процес становлення відносин між США та Великою Британією на Далекому Сході протягом ХІХ ст., розкриті їх основні етапи.

Активізація відносин між Сполученими Штатами та Великою Британією на Далекому Сході почалася у 30-40-х рр. ХІХ ст. При цьому, головною їх складовою було комерційне освоєння найважливішої країни регіону - Китаю. Після завершення першої "опіумної" війни між Англією та Цинською імперією у 1842 р. уряд Сполучених Штатів в 1844 р. відправив до Пекіну американську дипломатичну місію на чолі з надзвичайним та уповноваженим послом Калебом Кушингом, який не лише добився застосування відносно американських купців принципу "найбільшого сприяння", але й домігся від китайців таких саме поступок, які вже мали англійці. Так, вже у 1844 р. на США було розповсюджено права та привілеї, отримані Великою Британією за умовами Нанкінського (1842 р.) та Хуминського (1843 р.) договорів. На основі права "найбільш сприятливої нації" американці використали відкриття п'яти китайських портів (Фучжоу, Амой, Нінгпо, Шанхай, Кантон) у власних інтересах та, крім того, добилися підписання з Китаєм у 1844 р. у м. Ванся договору, згідно з яким іноземцям надавалося право безмитно перевозити вантажі з одного порту до іншого.

В наслідок цього, у період між першою та другою "опіумними" війнами Сполучені Штати поступово посилювали свою присутність на Далекому Сході і вже к середині ХІХ ст. набули статусу тихоокеанської держави. Все це викликало занепокоєння з боку Лондону, який вбачав у посиленні США загрозу своїм позиціям в Китаї.

Проте, незважаючи на це, під час другої "опіумної" війни (1857-1858 рр.) між Цинською імперією та Великою Британією, активність США на Далекому Сході та в Південно-Східній Азії ще більше посилилася. У 1859 р. Сполучені Штати разом з Великою Британією підписали з Китаєм Тяньцзінський договір, який істотно розширив права та привілеї іноземних держав у цій країні. Крім того, американці стали на шлях захоплення одного з островів поблизу від китайського узбережжя, який мав стати їх головним форпостом на Далекому Сході.

Однак всі ці намагання зустріли опір з боку Великої Британії, що намагалася не допустити посилення конкурента. Арсенал методів, за допомогою яких Уайтхолл протидіяв посиленню американського впливу в Китаї, був досить широким. Серед них було проголошення "зон впливу" в Піднебесній, в які не допускалися товари інших великих держав. Вслід за Британією подібну практику почали використовувати і інші держави - Росія, Франція, Німеччина та Японія.

Разом з тим, в 80-90-х рр. ХІХ ст. склалися умови для зближення США та Великої Британії при проведенні політики в Китаї. Це було пов'язано з посиленням в Цинській імперії позицій Росії, що і в Вашингтоні, і в Лондоні розглядалося, як загроза власним торгівельним інтересам. Як наслідок, у правлячих колах обох держав формувалося переконання у необхідності розробки нової зовнішньополітичної стратегії, що дозволила б ліквідувати російську загрозу та посилити вплив англосаксонських держав. Саме до вирішення цього завдання і приступив Дж. Хей, зайнявши в 1898 р. пост державного секретаря.

У третьому розділі "Дж. Хей та еволюція американо-англійських відносин (1897-1898 рр.)" розглядається процес розвитку американо-англійських відносин в Китаї в 1897-1898 рр., та роль в них Дж. Хея.

Розділ містить у собі два підрозділи: 1) Джон Хей - посол США у Великій Британії; 2) Іспано-американська війна 1898 р. та її вплив на американо-британські відносини в Китаї.

Період трансформації зовнішньополітичного курсу США від ізоляціонізму до активних дій як на міжнародній арені в цілому, так і на Далекому Сході зокрема, припав на час правління двадцять п'ятого президента США Уільяма Мак-Кінлі (1843-1901), котрий зайняв цю посаду 4 березня 1897 р. Одним із напрямків зовнішньої політики нової адміністрації було встановлення добрих відносин із Великою Британією, що розглядалося як залог успіху у вирішенні інших міжнародних питань.

Реалізація цього завдання була покладена на щойно призначеного майже одразу після інавгурації посла США у Великій Британії Джона Хея.

Насамперед, Хей спрямував свої зусилля на розв'язання двох проблем: полювання на Командорських островах та біметалізму. Результатом його діяльності стало узгодження позицій обох країн в цих питаннях, та, як наслідок, надання допомоги Сполученим Штатам від Великої Британії під час іспано-американської війни 1898 р., що, безумовно, було значним показником позитивної діяльності американського посла.

З початком війни головним завданням Дж. Хея стало забезпечення британської військової та фінансової допомоги, необхідної для реалізації намірів Білого Дому в іспано-американській війні.

Результатом його діяльності стало забезпечення американських військових кораблів у Гонконзі британським вугіллям та боєприпасами. Крім того, контролюючи найважливіші морські шляхи, британський уряд створював неможливі умови для просування іспанської ескадри через Суецький канал до Філіппін. У цих умовах іспанські кораблі вимушені були повернутися в свої порти.

Після того, як у вересні 1898 р. Дж. Хей зайняв посаду Державного секретаря, американо-англійські відносини продовжували поглиблюватися. У зв'язку з посиленням позицій США на Далекому Сході, що сталося внаслідок захоплення Філіппін, він розраховував на британську допомогу в процесі торгівельної експансії до Китаю.

Останній, четвертий розділ "Доктрина Хея та американо-англійські відносини в Китаї в 1898-1900 рр." присвячений дослідженню процесу розробки та початку реалізації доктрини "відкритих дверей" у Китаї. При цьому також аналізується співробітництво США та Великої Британії, як один з факторів впровадження цього зовнішньополітичного курсу.

Після завершення Іспано-американської війни правлячі кола Великої Британії та Сполучених Штатів приступили до формування нового зовнішньополітичного курсу по відношенню до Китаю. Ініціаторами його створення були англійці, що були занепокоєнні посиленням американських позицій на Далекому Сході після завоювання Філіппінських островів. В умовах, коли англійське домінування в регіоні все більш ставилося під сумнів головними конкурентами - Росією, Францією, Німеччиною, Японією та США, Уайтхолл все більше схилявся до створення так званого "концерту великих держав" - спільного неформального наддержавного органу, який мав вирішувати подальшу долю Цинської імперії. Серед прибічників такої ідеї були британський прем'єр-міністр лорд Р. Солсбері, а також перший лорд казначейства та лідер палати громад лорд А. Бальфур. На їх думку, таке об'єднання держав перешкодило би тому, щоб Китай потрапив під контроль тільки однієї держави. Природно, що роль "головної скрипки" у цьому "концерті" мала виконувати Велика Британія.

В свою чергу, принципи "фрі треду" ("вільної торгівлі") розглядалися представниками Форін Оффісу, як оптимальна модель торгівельних взаємин в Цинській імперії, яка дозволить зберегти англійські позиції.

Підтримуючи тісні зв'язки з англофілом Хеєм, британський уряд сподівався на реалізацію своїх цілей, розраховуючи на те, що новий секретар піде назустріч британським пропозиціям відносно "концерту".

На початку вересня 1898 р. до Вашингтону був відправлений британський державний та політичний діяч Джозеф Чемберлен з метою укладання офіційної угоди про англо-американське співробітництво. Для реалізації того ж самого завдання у жовтні 1898 р. до Китаю було відправлено і місію Ч. Бересфорда.

Проте, обидва візити закінчилися безрезультатно. Це було пов'язано з особливою позицією Дж. Хея, який не бажав бути виразником британських інтересів. Натомість він приступив до формування власної зовнішньополітичної концепції, що мала закріпити американські торгівельні інтереси в Китаї. Вміло використовуючи риторику англійців про "вільну торгівлю", він наполягав на повному відкриті ринків Китаю для доступу товарів іноземних держав. Саме ця ідея і лягла в основу доктрини "відкритих дверей", розробка якої почалася навесні 1899 р.

Вже на стадії розробки доктрини проявилися перші протиріччя у позиціях США та Великої Британії. Формулюючи головні засади нової політики, Хей наполягав на ліквідації усіх без виключення торгівельних привілеїв в Китаї, незважаючи на незадоволення з цього приводу Уайтхоллу. Проте під впливом радника Держсекретаріату У. Рокхілла та А. Хіппслі, якого було залучено як експерта з далекосхідних справ з боку Великої Британії, державний секретар був змушений у першій редакції доктрини погодитися із збереженням існуючих "зон впливу" в Цинський імперії.

5 вересня 1899 р. Рокхілл остаточно сформулював текст ноти, яку 6 вересня було підписано Хеєм та розіслано урядам Німеччині, Росії та Великої Британії, 13 листопада - Японії, 17 листопада - Італії, а 21 листопада - Франції.

Нота складалася із трьох пунктів:

1) жоден з урядів не робитиме спроб захопити права на будь-який договірний порт та не порушуватиме жодні законні інтереси (інших держав) в межах будь-якої з так званих "сфер інтересів" або орендованих територій, які воно (тобто даний уряд) може мати в Китаї;

2) нині існуючий китайський договірний митний тариф застосовуватиметься до всіх товарів, вивантажених або доставлених в усі такі порти (за винятком "вільних портів") безвідносно до того, якій би країні вони не належали; відповідні мита, при цьому, стягуватимуться китайським урядом;

3) китайський уряд не стягуватиме з судів іншої національності, що заходять в будь-який договірний порт, зборів, більших за ті, які стягуватимуться з судів його власної національності, а рівно - і більших залізничних тарифів на лініях, споруджених, контрольованих або тих, що експлуатуються на території, що залишалася під юрисдикцією Пекіну.

Таким чином, перша доктрина "відкритих дверей" представляла собою компромісний варіант. Такі поступки були обумовлені тим, що правлячі кола США намагалися не псувати стосунки з Великою Британією.

Проте, вже у 1900 р. Хей, відчуваючи поштовх з боку торгівельно-промислових кіл США, незадоволених половинчастим характером цього документу, сформулював його нову редакцію. Згідно з нотою, проголошеною 3 липня 1900 р., Сполучені Штати остаточно відмовились від підтримки системи торгівельних привілеїв в Китаї.

Незадоволена змінами пріоритетів Вашингтону, Велика Британія почала поступовий відхід від політики співробітництва із США в Китаї. Британські правлячі кола почали пошук нових партнерів в Китаї.

Цей крок, який свідчив про бажання Вашингтону віднині проводити самостійну політичну лінію щодо Китаю, поклав початок новому етапу далекосхідної політики США, яка охарактеризувалась поступовим відходом Білого Дому від спільних з англійцям дій у Піднебесній.

У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що американо-англійські відносини в Китаї в 1897-1900 рр. становили собою не що інше, як ситуативний союз, головною метою якого було витіснення з далекосхідного регіону спільного конкурента - Російської імперії.

Такі стосунки не мали під собою реальної перспективи довгострокового співробітництва. Кожна з держав намагалася реалізувати власні цілі, розглядаючи свого візаві, як молодшого партнера. Так, британські правлячі кола сприймали США, як допоміжний важіль у підтримці їх зовнішньополітичної ініціативи - "концерту великих держав" на Далекому Сході. При цьому Вашингтону відводилася далеко не "перша скрипка". Більш того, англійську зовнішньополітичну концепцію певною мірою можна розглядати навіть як спрямовану проти заокеанських партнерів, оскільки залучивши до "концерту" США, Лондон отримував можливість контролювати і навіть уповільнювати процес стрімкого американського проникнення до Китаю.

Проте, як показує аналіз документів, можливість такої перспективи усвідомлювали й у Державному департаменті США. Дж. Хей, для якого головним завданням було забезпечити потреби американської промисловості в ринках збуту, зовсім не збирався слідувати в фарватері англійської політики. Навпаки, він намагався використати доктрину "вільної торгівлі" для реалізації власних інтересів - ліквідації митних перешкод для імпорту американських товарів до Китаю. Те, що його політика може зачепити інтереси не тільки Росії, а й Великої Британії, мало цікавило держсекретаря.

Вже на етапі формування доктрини "відкритих дверей" (весна - літо 1899 р.), основою якої мав стати принцип "рівних можливостей" у торгівлі з Китаєм, Хей виступав проти системи привілеїв та збереження "зон впливу" в Цинській імперії". Разом з тим, розуміючи, що кінцевий успіх практичної реалізації доктрини багато у чому залежить від позиції Великої Британії, державний секретар змушений був йти на компроміс зі своїм заокеанським партнером. Поступаючись, насамперед, впливу британського урядовця А. Хіппслі, про що свідчить аналіз листування останнього з радником держсекретаря У. Рокхіллом, Дж. Хей погодився визнати ті привілеї в Китаї, якими на той час вже володіли великі держави. Разом з тим, подальший розвиток подій показав, що це рішення для Хея було лише тимчасовою поступкою, розрахованою на те, щоб заручитися підтримкою з боку Лондону.

Проте, Хей не збирався довго притримуватись тих половинчастих принципів, які були задекларовані в його вересневій ноті 1899 р. Вже через рік, в липні 1900 р., він виступив з закликом до ліквідації будь яких привілеїв західних держав в Китаї. Все це свідчить, що відносини з Уайтхоллом у Піднебесній із самого початку розглядалися ним не як заявка на довготривале та масштабне співробітництво, а лише як переведення боротьби за монопольне опанування китайського ринку в іншу площину, в якій економічні та стратегічні можливості США, що збільшилися, давали їм максимум шансів на перемогу. Таким чином, проголошення липневої ноти ознаменувало початок фактичного витискання американцями з Китаю колишніх союзників, що, в свою чергу, спонукало останніх до переформатування усієї далекосхідної політики.

Список опублікованих праць

1. Богданова Т. Г. Торгово-промислові кола та їх роль у проголошенні доктрини "відкритих дверей" в Китаї // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - Луганськ, 2008. - №15 (154). - С.5-10.

2. Богданова Т. Г. Джон Хей: життя та політична діяльність за часів президентства У. Мак-Кінлі // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - Луганськ, 2009. - №20 (183).- С. 6-19.

3. Богданова Т. Г. Радянська та російська історіографія англо-американських відносин на Далекому Сході наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Історичні науки. - Луганськ, 2010. - №19 (206). - С. 255-261.

4. Бурьян М. С., Богданова Т. Г. Посол США у Великій Британії Джон Хей і розвиток англо-американських відносин у 1897 - 1898 рр. // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. Міжвідомчий збірник наукових праць / [Відп. ред. С. В. Віднянський]. - Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. - Вип.19. - С. 107-118.

Размещено на Allbest.ru