2.1 Передумови участі України в МПП

Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї -- Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія). Об'єктивно це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Попри це українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів Україна є важливим партнером в економічній співпраці. Неоднозначне положення України у міжнародному територіальному поділі праці пояснюється впливом низки передумов, насамперед природних, демографічних, історико-економічних, геополітичних. Розгляньмо коротко їхню дію.

Природні передумови. На відміну від найбільших країн світу (Росія, США, Китай, Канада) Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами; проте вона має значний природно-ресурсний потенціал і в цьому відношенні знаходиться у більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинуті країни (Японія, Італія). Кажучи про природні передумови, треба виділити агрокліматичні умови, які здавна сприяли перетворенню України на великий регіон сільськогосподарського виробництва, особливо зернового господарства, буряківництва, скотарства, свинарства. Ці умови створюються унікальними чорноземними ґрунтами, достатньою кількістю тепла, помірною вологістю, переважно рівнинним характером території. Ми маємо чималі ресурси корисних копалин; деякі з них мають світове значення: залізні та марганцеві руди, кухонна сіль, кам'яне вугілля.

Значний рекреаційний потенціал країни, -- це узбережжя теплих морів, гірничо ландшафтні комплекси Карпат і Криму, мінеральні джерела. Лікувальні грязі лиманів, озокерит.

Деяких важливих ресурсів у нас обмаль, як-от: нафта, газ, більшість руд кольорових металів, деревина. В останнє десятиріччя значно зменшились рибні ресурси Чорного та Азовського морів.

Загалом, за природними ресурсами наша країна перебуває у стані певної рівноваги: дефіцит (а отже, імпорт) одних видів ресурсів компенсується достатньою кількістю інших, не менш важливих.

Демографічні передумови. Маючи 45,7 млн. чол. населення, Україна використовує значні трудові ресурси й потенційно широкий ринок збуту споживчих товарів. У працездатному віці знаходиться 56% населення, у суспільному виробництві зайнято 20 млн. працівників. Трудові ресурси країни характеризуються високим рівнем кваліфікації та освіти; питома вага фахівців з вищою та середньою освітою становить 29%, усе доросле населення освічене. У 159 вищих навчальних закладах навчається понад 700 тис. студентів.

Високий інтелектуальний потенціал країни: у науково-дослідних та дослідно-конструкторських роботах зайнято майже 250 тис. фахівців. Всесвітньовідомі такі наукові центри, як Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона, Український фізико-технічний інститут, Інститут надтвердих матеріалів та багато інших. Чималі заслуги українських учених та інженерів у ракето- та авіабудуванні, кібернетиці, біофізиці та біохімії, а також у дослідженні проблем циклу гуманітарних наук. Значна частина інтелектуальної еліти країни донедавна була зайнята у військово-промисловому комплексі. Високий професійний рівень трудових ресурсів, наявність розвинутої науково-дослідної бази сприяє виробництву складної, наукомісткої продукції, що користується попитом на світових ринках.

Що стосується внутрішнього ринку збуту споживчих товарів, у тому числі імпортних, то він формується не тільки простою чисельністю населення, але і його купівельною здатністю. З покращенням добробуту народу купівельна спроможність зростатиме і ринок України приваблюватиме закордонних виробників товарів народного споживання.[23]

Історико-економічні передумови. Протягом століть, аж донедавна, вельми великі території України завойовувались або захоплювались тими або іншими державами. Тому з погляду територіального поділу праці її економіка працювала, перш за все, на внутрішній ринок тієї держави, до якої вона входила повністю або частково, і економіка нашої країни розвивалася за принципом доповнюваності: у нас розміщувались лише ті галузі виробництва, які тут були найефективніші з погляду міжрегіонального обміну. Так, наявність високоякісної залізної руди та коксівного вугілля, відносно густа мережа залізниць, достатня кількість трудових ресурсів, вигідне географічне положення зумовили перетворення Донецько- придніпровського району на першу металургійну базу не існуючої вже держави СРСР. Ці ж фактори сприяли розвитку металомісткого машинобудування, теплоенергетики, основної хімії. При цьому виробництво набагато перевищувало власні розумні потреби України. Зокрема, за її межі йшло 43% чорних металів, 25% залізної та 82% марганцевої руди, 20% коксопродукгів, значну частину тепловозів, гірничошахтового обладнання, азотних добрив, кальцинованої соди, цементу, вугілля, електроенерії. За багатьма найважливішими видами виробництва важкої промисловості частка України була набагато вища за її питому вагу в території, населенні, валовому суспільному продукті колишнього СРСР. Окрім того, Україна вивозила за свої межі 42% виробленого цукру, 25% олії, а також м'ясо, вершкове масло, борошно, овочі, вино.

Водночас країні не давали можливість розвинути деякі види й, навіть, цілі галузі виробництва. Маючи високу щільність населення, висококваліфіковані трудові ресурси, вона помітно відставала за трудомісткими видами виробництва, особливо щодо текстильної промисловості, інструментального машинобудування, автомобілебудування, електроніки (за винятком виробництва телевізорів). Не відповідав трудовому та загальноекономічному потенціалу України й рівень розвитку машинобудування. [14]

Україну перетворили на базу матеріаломісткого та енергомісткого виробництва. 3 погляду так званого «загальносоюзного» поділу праці це вважалось виправданим, бо розміщення таких галузей в Україні давало більший ефект, ніж у цілому по Союзу. Але з часом ефективність функціонування їх тут почала знижуватись. По-перше, світовий науково-технічний прогрес об'єктивно заохочує зниження матеріаломісткості (металомісткості) виробництва та збільшення попиту на наукомістку продукцію. Отже, структура виробничого потенціалу України дедалі більше старіє. По-друге, надмірна територіальна концентрація матеріаломістких та енергомістких видів виробництва у нас привела до екологічної напруженості. По-третє, недостатньо використовуються кваліфіковані кадри та інтелектуальний потенціал. Наслідком централізованого «міжреспубліканського» поділу праці стали посилені труд трудові міграції, запланований перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів.

Другою складовою історико-економічних передумов зовнішньоекономічних зв'язків України була її орієнтація на країни Східної Європи, особливо після створення у так званому «соціалістичному таборі» Ради Економічної Взаємодопомоги. Це також випливало передусім з політичних міркувань. Україна постачала у ці країни залізну та марганцеву руду, прокат чорних металів, електроенергію, азотні добрива, верстати та обладнання. Натомість вона одержувала продукцію машинобудування (верстати, транспортні засоби, електроніку), легкої та харчової промисловості, фармацевтичні товари. На «країни РЕВ» припадало 70% українського зовнішнього товарообігу. Водночас зв'язки з країнами «несоціалістичної» системи розвивалися повільно, що також було наслідком політичних причин. Відносно успішно розвивалися торговельні стосунки з Індією, а з країнами Західної Європи, Північної Америки та Японією товарообіг був незначний.

Геополітичні передумови. Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному територіальному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно високорозвинутого регіону -- Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусі та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через Україну проходять важливі транзитні магістралі: залізниці та автомобільні дороги, нафтопроводи й газопроводи) з країн СНД до Європи та чорноморських портів. [21]

Особливість сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв'язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи для економічної співпраці України, з економічно розвинутими країнами, причому не тільки Європи, але й США, Японією, Канадою. З'явилась можливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії. Ці регіони можуть постачати нам нафту, бавовну, джут, чай, каву, натуральний каучук в обмін на метал, машини та обладнання, зерно, цукор, -- тобто товари, попит на які у цих країнах та регіонах розширюється.

Структура зовнішньоекономічних зв'язків України характеризується розгалуженістю, але все-таки зовнішня торгівля залишається їхньою основною формою. До інших форм відносяться створення спільних підприємств, фрахтування, міграція робочої сили, участь у економічних спілках та деякі інші.

Отже, Україна, маючи вигідне положення, сприятливі природні передумови, маючи також значні трудові ресурси і потенційно широкий ринок збуту споживчих товарів, а також зовнішньоекономочні зв'язки з іншими країнами, займає вигідне положення в міжнародному поділі праці.

2.2 Рівень участі України в МПП

В сучасних умовах світовий суспільний розвиток знаходиться під впливом глобалізаційних процесів і характеризується посиленням зв'язків і взаємодією між країнами. Усі країни світу так чи інакше залучені до міжнародного поділу праці. Тому дослідження міжнародного поділу праці є одним з актуальних питань як сучасної світової, так і української економіки. [2, с. 350].

Для сучасної України характерна наявність глибокого інтересу до світової економіки і міжнародним економічним зв'язкам. Тому, зважаючи на широкий спектр економічних проблем, з якими зіткнулась Україна, назріла гостра необхідність в активній участі України в міжнародному поділі праці. Він дозволяє отримувати зростаючі економічні вигоди, підвищувати ефективність виробництва, зміцнювати економічну міць.

На період розпаду СССР Україна мала значний ресурсно-виробничий потенціал:

§ 15% світового видобутку залізної руди (перше місце в світі);

§ 10% світових об'ємів виплавки чавуну та сталі (друге місце в світі);

§ 9% світового видобутку вугілля (третє місце в світі);

§ 12% світового виробництва цукру (друге місце в світі);

§ 2,5% світових об'ємів виробництва електроенергії.

Але подальша перебудова командно-адміністративної системи господарювання привела до нежиттєздатності вже наявних зв'язків. За 8 років реформ Україна втратила більше 74% свого економічного потенціалу (для порівняння - за 4 роки Другої світової війни - 40% економічного потенціалу) [9, с.434]. За цей період майже повністю зникли 8 промислових галузей [8, c.49]. Наприклад, легка промисловість скоротилась у 8 разів, а електронна - більше, ніж в 100 разів [10, с.4].

Динамічний процес розвитку міжнародного поділу праці робить актуальною проблему його виміру, тобто оцінки та порівняння. Для характеристики різних аспектів участі країни в міжнародному поділі праці в його народногосподарській формі необхідно, насамперед, визначити показники та динаміку зовнішньоторговельного балансу, обсяги експорту і імпорту товарів і послуг, їхню структуру.

Обсяг експорту товарів та послуг України за I квартал 2011р. становив 18567,8 млн. дол. США, імпорту - 19769,4 млн. дол. Порівняно з І кварталом 2010р. експорт збільшився на 43,1%, а імпорт - на 54,5%. Виходячи з цих даних, ми можемо стверджувати, що негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу становило 1201,6 млн. дол. (за І квартал 2010р. - позитивне 180,6 млн. дол.).

У І кварталі 2011р. експорт товарів становив 15382,6 млн. дол. США, імпорт - 18516,4 млн. дол. Порівняно з січнем-березнем 2010р. експорт збільшився на 49,2% імпорт - на 58,5%. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 3133,8 млн. дол. (за І квартал 2010р. також від'ємне - 1372,6 млн. дол.). Хоч сальдо і негативне і більше, ніж у попередньому році, але як вказано вище показники експорту поступово збільшуються, що дає можливість прогнозувати становлення позитивного сальдо в майбутньому.

Зовнішньоторговельні операції товарами Україна здійснювала з партнерами зі 196 країн світу.

Дивлячись на приведену вище діаграму, можна зазначити, що експорт товарів до країн СНД та ЄС збільшився у І кварталі 2011 року, порівняно з І кварталом 2010 року. Проте Російська Федерація все ж залишається найбільшим торговельним партнером України (27,2% експортних та 43,4% імпортних поставок). Хоча також збільшився експорт товарів до всіх основних країн-партнерів: Польщі - у 2,1 рази, Китаю - на 93,8%, Італії - на 77,3%, Туреччини - на 56,4%, Індії - на 42,9%, Білорусі - на 39,6%.

У загальному обсязі експорту товарів порівняно з І кварталом 2010р. збільшилась частка жирів і олій тваринного або рослинного походження, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання, руд та концентратів залізних, виробів з чорних металів, продуктів неорганічної хімії, насіння і плодів олійних рослин, добрив. Натомість зменшилась частка чорних металів, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, механічних та електричних машин, зернових культур.

Із країн СНД імпортовано 49,7% усіх товарів, із країн ЄС - 27,8% (у І кварталі 2010р. - відповідно 45% та 30,3%) [3].

Збільшились проти І кварталу 2010р. обсяги імпортних поставок із головних торгівельних партнерів: Білорусі (на 99,7%), Російської Федерації (на 79,5%), Німеччини (на 79,2%), США (на 68,4%), Китаю (на 55,5%), Італії (на 23,7%), Польщі (на 22,2%).

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, механічних машин, наземних транспортних засобів, крім залізничних. Зменшилась частка полімерних матеріалів, пластмаси, фармацевтичної продукції, паперу та картону, руд і концентратів залізних.

У І кварталі 2011р. експорт послуг становив 3185,2 млн. дол. США, імпорт - 1253 млн. дол. Порівняно з І кварталом 2010р. експорт збільшився на 19,2%, імпорт - на 12%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило 1932,2 млн. дол. (за І квартал 2010р. також позитивне - 1553,2 млн. дол.).

Зовнішньоторговельні операції послугами Україна здійснювала з партнерами із 197 країн світу.

До країн СНД було експортовано 40,2% усіх послуг, до країн ЄС - 23,9% (у І кварталі 2010р. - відповідно 52,2% та 25,5%).

Основною країною-партнером залишається Російська Федерація, на яку припадає 36,5% від загального обсягу експорту та 13,3% - імпорту послуг.

Збільшився експорт послуг до таких країн-партнерів, як Швейцарія - у 6,7 рази, Казахстан - у 2 рази, Білорусь - в 1,7 рази, Ізраїль - на 74,2%, Естонія - на 62,9%, Польща - на 49,1%, Віргінські Острови (Британські) - на 39,8%, Бельгія - на 26,4%, Німеччина - на 23,7%, США - на 22,6%. Одночасно зменшилися обсяги послуг, наданих Таїланду - у 5,3 рази, Нідерландам - на 35,2%, Єгипту - на 34,9%, Мальті - на 22%, Кіпру - на 17,2%, Російській Федерації - на 11,9%.

Зважаючи на вище подані дані, зазначимо, що збереглась тенденція зростання експорту до країн СНД. Але, на жаль, не можемо сказати про збільшення експорту до країн ЄС. Це означає, що продукція національного виробника поки не може конкурувати з продукцією виробників країн ЄС.

У загальному обсязі експорту послуг порівняно з І кварталом 2010р. збільшилась частка наданих послуг з ремонту, різних ділових, професійних та технічних, послуг залізничного та повітряного транспорту, інших ділових послуг, страхових, послуг з подорожей та будівельних послуг. Поряд з цим у загальному обсязі експорту зменшилась частка трубопровідного та морського транспорту, послуг зв'язку та фінансових послуг.

Імпорт послуг із країн СНД становив 16,5% від загального обсягу імпорту, із країн ЄС - 58% (у І кварталі 2010р. - відповідно 16,6% та 55,2%).

Збільшилися проти І кварталу 2010р. обсяги імпорту послуг від таких країн-партнерів, як Казахстан - у 2,2 рази, Австрія - на 65,5%, Німеччина - на 52,1%, Білорусь - на 25%, Кіпр - на 19,4%, Франція - на 17,6%, Російська Федерація - на 6,4%. При цьому скоротилися обсяги імпорту послуг від Панами - на 76,9%, Єгипту - на 55,6%, Віргінських Островів (Британських) - на 30,6%, Великої Британії - на 5,1%.

У загальному обсязі імпорту послуг збільшилась частка послуг повітряного транспорту, роялті та ліцензійних послуг, страхових, послуг морського транспорту, будівельних, послуг приватним особам і послуг у галузі культури та відпочинку. Водночас зменшилась частка різних ділових, професійних та технічних послуг, фінансових, інших ділових, комп'ютерних послуг та послуг з ремонту. [22]

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції з товарами та послугами підприємства Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Полтавської та Запорізької областей. (Див. додаток 1)

За оперативними даними Держкомстату, зростання ВВП України в I кварталі 2011 року проти I кварталу 2010 року склав 5,2%. Зростання ВВП в I кварталі 2011 року проти IV кварталу 2010 року, з урахуванням фактора сезонності, склав 2,9%. Тому можна зробити висновок, що економічна ситуація в країні поліпшилася [4, 5].

Для того щоб досить обґрунтовано зобразити рівень участі ресурсів країни в процесі міжнародного поділу праці, необхідно розглянути низку показників. Достовірна оцінка цього рівня дає можливість для чіткого порівняння з аналогічними процесами в інших країнах світу, а також дає змогу обґрунтувати певні цілі для подальшого поглиблення МПП та вибору найбільш оптимальної торговельної політики.

Оскільки в розвитку МПП беруть участь майже всі країни світу, то виникає необхідність визначити розвиток МПП у масштабі всього економічного співтовариства. Для характеристики різних аспектів участі країни в МПП, у його загальногосподарській формі необхідно перш за все знати обсяг ВВП країни:

Порівняння ВВП різних країн світу дасть можливість встановити питому вагу кожної країни у виробництві валового світового продукту (ВСП). Питома вага країни в загальному виробництві країн світового економічного співробітництва визначає місце її економіки в системі міжнародного виробництва.[2].

Отже, Україна останнім часом дещо збільшила експорт. Існує тенденція перевищення експорту країни над імпортом через низьку платоспроможність населення та залежність країни від іноземних паливно-енергетичних ресурсів. Не дивлячись на певні труднощі, Україна має достатні трудові й природні ресурси, сировинну базу та виробничі потужності, необхідні для її розвитку як суверенної держави інтегрованої у світову співдружність.

2.3 Проблеми участі України в міжнародному поділі праці

У складі колишнього Радянського Союзу економіка України розвивалась, майже не беручи участі в міжнародному поділі праці, міждержавні господарські зв'язки були відсутні майже повністю. У цього явища були такі причини:

§ ідеологічні особливості радянської економіки;

§ обмеженість виходу на світовий ринок, особливості формування цін, обмеженість розвитку прогресивних форм, зовнішньоекономічної діяльності, тобто закрита ринкова економіка;

§ багаті природні ресурси союзних республік і загальносоюзний поділ праці;

§ політична ізоляція Радянського Союзу;

§ командно-адміністративна система управління та відповідна їй система економічних відносин: державна власність, яка ототожнювалася з суспільною; державний план без врахування ефективності використання ресурсів;

§ монополізація багатьох галузей виробництва;

§ система зовнішньоекономічних зв'язків, яка відокремлювала внутрішню економіку від світового господарства.

Сьогодні склалися об'єктивні передумови активної участі України в МПП, чому сприяє:

§ значна зміна системи економічних відносин, прискорення світового науково-технічного прогресу;

§ прийняття низки законів та указів Президента про зовнішньоекономічні зв'язки та зовнішньоекономічну діяльність;

§ необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства: демографічної, продовольчої, екологічної, усунення загрози ядерної війни тощо;

§ структурна перебудова галузей народного господарства.

Незважаючи на це, для активної інтеграції України в МПП необхідно докорінно перебудувати весь зовнішньоекономічний механізм, належно оцінити роль і місце зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку народного господарства.

Висновки

Міжнародний поділ праці - це особливий вид громадського поділу праці. Він виникає на основі розвитку внутрішньодержавного поділу праці.

Функціональне призначення міжнародного поділу праці зводиться до того, щоб за допомогою встановлення між різними країнами міцних економічних зв'язків надати найбільш сприятливий економічний вплив на структуру їх національного сукупної суспільної праці. Цей вплив визначається тим, що участь у міжнародному поділі праці дозволяє країні сконцентрувати свої зусилля на виробництві тих продуктів, для виробництва яких у неї є найкращі умови.

Головним напрямом розвитку міжнародного поділу праці стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

Ресурсний потенціал України визначив конкурентоспроможні галузі, на які припадає понад 60 % експорту України. Ця цифра означає, що економіка України має значний потенціал для економічного зростання за рахунок конкурентоспроможності сировинних галузей і машинобудування.

Економіка України є досить відкритою, оскільки вона бере активну участь у міжнародній торгівлі. Простеживши географію зовнішньої торгівлі, Україна підтримує зовнішньоторговельні зв'язки з багатьма країнами, зокрема з Росією, з країнами Середньої Азії, з деякими країнами Східної та Західної Європи. Значно активізували торгівельні зв'язки з Україною такі країни, як США, Канада, Японія.

Проаналізувавши показники експорту та імпорту України за І квартал 2011 р. можна побачити покращення її економічного становища, що пов'язане із поступовим виходом української економіки з кризи.

Існують усі передумови для становлення України як процвітаючої незалежної держави. До них можна передусім віднести:

1. Наявність промислових, сировинних і водних ресурсів, чорноземів, що дає змогу повністю забезпечити населення продуктами харчування.

2. Потенційну здатність кадрів до високо кваліфікованої і наукоємної праці, яка може бути реалізована у короткий час за рахунок активізації сильних ринкових стимулів до праці.

3. Вигідне географічне положення, вихід до моря, сприятливий клімат, різноманітна й мальовнича природа.

Виходячи з принципів міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного і ресурсного потенціалів, механізм зовнішньо-економічної діяльності, що формується в країні, повинен забезпечити реалізацію головної стратегічної мети в сфері зовнішньоекономічної політики -- інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему.

Проведений аналіз дає можливість зробити висновок, що Україна має достатні трудові й природні ресурси, сировинну базу та виробничі потужності, необхідні для її розвитку як незалежної, суверенної держави, інтеграції у світову співдружність.

Список використаної літератури

1. Міжнародна економіка: Навчальний посібник / Під заг. редакцією О.Г. Гупала. - К.: «Хай-Тек Прес», 2007. - 368 с.

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. - 2-ге вид., випр. / С.В. Мочерний. - К.: Вікар, 2005. - 386 с.

3. Географічна структура експорту-імпорту товарів [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/zd/zd_rik

4. Валовий внутрішній продукт у 2010 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2010/vvp/vvp_kv

5. Зміна обсягу валового внутрішнього продукту у 2010 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2010

6. Вдовиченко К.С. Зовнішньоторговельна політика України з країнами ЄС в галузі агропромислового виробництва \ К.С. Вдовиченко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org

7. Фомишин С. В. Міжнародні економічні відносини на рубежі тисячоліть: Навчальний посібник. - Х: Олді-плюс, 2002. - 560 с.

8. Фомичев В. І. Міжнародна торгівля: Підручник: 2-е вид. - М.: ІНФРА-М, 1998

9. Повровська В. В. Міжнародні комерційні операції та їх регламентація. - М.: ІНФРА-М, 1996

10. Пестрецова О. Організація та функціонування спільних підприємств в україні: Навч. пос. - К.: КНЕУ, 1997

11. Липов В. В. Міжнародна економіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Харківський національний економічний ун-т. -- Х.: Вид-во "ІНЖЕК", 2005. -- 408 с.

12. Лук'яненко Д. Г. Міжнародна економіка: Навч. посібник. -- К.: Віпол, 1996. -- 73 с.

13. Кухарська Н. О., Харічков С. К. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник. - «Одіссей», 2006. - 456 с.

14. Осовська Г.В., Крушельницька О. В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. - 224 с.

15. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

16. Грішнова о. А. економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 559 с.

17. http://www.refine.org.ua/pageid-1584-1.html

18. http://studentam.net.ua/content/view/5457/132/

19. http://refsmarket.com.ua/searchdirect.php?ID=793813

20. http://www.eurotula.ru/teoriya-smita-i-rikardo.html

21. http://www.allbest.ru/union/search

22. http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD108_ukr_7.pdf

23. http://ukrstat.gov.ua/