Світова торгівля товарами в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Світова торгівля товарами в умовах глобалізації

План

1. Значення торгівлі товарами в системі міжнародної економічної діяльності

2. Сучасні тенденції у структурі та динаміці світової торгівлі товарами

3. Систематизація форм міжнародної торгівлі

4. Сутність та види операцій міжнародної купівлі-продажу товарів

5. Поняття та форми товарообмінних операцій

6. Система показників розвитку міжнародної торгівлі

Ключові терміни і поняття: світова торгівля, умови торгівлі, міжнародні товарообмінні операції, бартерна операція, торговельні компенсаційні операції, промислові компенсаційні операції, фундаментальні принципи уніфікованих міжнародних правил товарної торгівлі, обсягові показники розвитку міжнародної торгівлі, експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, еластичність експорту та імпорту, зовнішньоторговельний обіг, світовий товарообіг, генеральна торгівля, спеціальна торгівля, фізичний обсяг зовнішньої торгівлі, результуючі показники розвитку міжнародної торгівлі, баланси міжнародних розрахунків, сальдо, структурні показники розвитку світової торгівлі, товарна структура експорту, товарна структура імпорту, індекс диверсифікації експорту, регіональні (географічні) структури експорту та імпорту, індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) товару, показники інтенсивності та ефективності розвитку міжнародної торгівлі, показники динаміки, показники зіставлення, форми міжнародної торгівлі, звичайна торгівля, торгівля за режимом найбільшого сприяння, преференційна торгівля, дискримінаційна торгівля, традиційна торгівля, компенсаційна (зустрічна) торгівля, торгівля за кооперацією.

1. Значення торгівлі товарами в системі міжнародної економічної діяльності

світовий торгівля товарообмінний продаж

Міжнародна торгівля товарами була історично першою і до певного часу головною сферою міжнародних економічних відносин. Лише наприкінці ХХ ст. провідну роль у системі міжнародної економіки почали відігравати різноманітні форми фінансових операцій. Але значення міжнародної торгівлі і тепер дуже суттєве.

Світова торгівля є рушієм виробництва як окремих країн та регіонів, так і світового господарства в цілому, оскільки вона забезпечує раціональніше використання матеріальних та людських ресурсів на всіх рівнях господарювання.

Міжнародна торгівля є важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, дає змогу отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, який не поглинається внутрішнім ринком. Тим самим міжнародна торгівля дає змогу досягти вищого рівня задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн (хоча, може, і не однаковою мірою).

Значення міжнародної торгівлі в системі міжнародної економіки зумовлене тим, що її підґрунтям є важливі чинники та доцільність міжнародного обміну товарами й послугами.

До чинників, що зумовлюють необхідність міжнародної торгівлі, належать:

виникнення світового ринку;

нерівномірність розвитку окремих галузей у різних країнах;

тенденція до безмежного розширення розмірів виробництва;

прагнення отримати вищі прибутки завдяки використанню дешевої робочої сили та сировини з країн, що розвиваються.

Суттєве значення міжнародної торгівлі підтверджується тим, що сьогодні жодна країна світу не може обійтись без зовнішньої торгівлі. Усі країни так чи інакше залежать від міжнародної торгівлі. Але ступінь залежності у них різний. Вона визначається як співвідношення вартості міжнародної торгівлі (експорт та імпорт) до внутрішнього національного продукту [15, c. 50]:

За цим показником усі країни можна розділити на три групи: високозалежні (45-93%), середньозалежні (14-44%) та низькозалежні (2,7-13%).

Країни з високим ступенем залежності - це, як правило, країни, які розвиваються або мають невеликі території, що і зумовлює їх дуже високий рівень відкритості економіки: Бруней - 45,3%, Об'єднані Арабські Емірати - 49,5%, Македонія - 69,8%, Бельгія і Люксембург - 49,6%, Панама - 30,3%, Сінгапур - 93%.

До країн з середнім ступенем залежності відносять в основному великі розвинуті країни (Німеччина, Великобританія, Франція).

До країн з низьким ступенем залежності відносять країни, котрі орієнтуються на власний економічний потенціал, і країни, що в економічному відношенні слаборозвинуті, котрі через це не можуть перейти до відкритої економіки. До цієї групи відносять: Заїр - 2,7%, Ліберію - 3,8%, Бразилію і Японію - 7,2%, США - 8,7%, Сомалі - 11,2% [14, c. 24-25].

Для будь-якої країни активна участь у міжнародній торгівлі є джерелом важливих економічних переваг. Такі переваги передусім дають можливість ефективніше використовувати наявні ресурси, активізувати потенціал спеціалізації виробництва, ширше залучати до всіх сфер соціально-економічного життя досягнення науки і техніки, підвищувати рівень структурної оптимізації економіки, повніше задовольняти зростаючі потреби населення.

Ще однією важливою роллю міжнародної торгівлі є конкурентне стимулювання ринкового середовища всередині країни: сам той факт, що іноземні виробники мають змогу пропонувати свої товари внутрішнім покупцям та претендувати на традиційні сфери збуту, “життєвий простір” національних підприємців стимулює їх, змушує дбати про технологічне оновлення, модернізацію виробництва, поліпшення якості продукції та про застосування більш прогресивних методів менеджменту й маркетингу.

2. Сучасні тенденції у структурі та динаміці світової торгівлі товарами

У світовому господарстві на частку торгівлі припадає приблизно 80% від усього обсягу міжнародних економічних відносин.

Світова всесвітня торгівля - це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. Її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.

Міжнародна торгівля протягом багатьох десятиріч залишається основним і одним із найдинамічніших секторів світової економіки.

Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна і товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення [14, с.29].

Географічна структура міжнародної торгівлі - це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура узагальнює дані про масштаби міжнародної торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (промислово розвинуті країни, країни з перехідною економікою, країни, що розвиваються).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об'єднань, або торгівлю між країнами, що виокремлені у певну групу за вибраним критерієм (країни-експортери нафти, країни - цілковиті боржники тощо).

Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалась під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці та науково-технічного прогресу.

Перше місце за обсягом торгівлі на світовому ринку займає Західна Європа - понад 2/5. Друге місце належить Азіатському регіону. Азіатські нові індустріальні країни (НІК) - Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, а також Китай, Малайзія, Індонезія - входять до однієї групи 30-ти країн - лідерів світової торгівлі. Третє місце за обсягом зовнішньоторговельних операцій припадає на Північноамериканський регіон (табл. 2.2) [18, c. 37].

На сьогодні Західна Європа та Азія забезпечують понад 69% світового експорту та 65% світового імпорту товарів. Протягом 1993-2003 рр. питома вага експорту Західної Європи, Північної Америки, Африки, скоротилася відповідно на 0,9%, 2,9% та 0,1%. Разом з тим, збільшили свою частку у світовому експорті Латинська Америка (з 4,4 до 5,2%), країни Центральної, Східної Європи, Балтії та СНД (з 2,9 до 5,5%), Близького Сходу (з 3,4 до 4,1%).

Щодо темпів приросту обсягів експорту по роках, то слід зазначити, що міжнародна торгівля товарами пережила декілька періодів: 1994-1997 рр. - надзвичайно сприятливі для експорту роки, протягом яких в основному усі регіони світу нарощували обсяги експорту; 1998 р. - падіння обсягу як світового експорту, так і експорту по регіонах (крім Західної Європи та Близького Сходу), 1999-2000 рр. - винятково сприятливі умови для розвитку експорту; 2001 р. - найбільше падіння обсягів світового експорту (4%), зменшення експорту Близького Сходу та Азії майже на 10%, Африки та Північної Америки на 6%, Латинської Америки - на 3%; 2002 р. - поступове збільшення експорту, за винятком Північної та Латинської Америки; 2003 р. - значне зростання обсягів експорту порівняно з попереднім роком.

Аналіз динаміки світового та регіонального імпорту товарів свідчить про те, що для нього характерні тенденції, аналогічні експортуванню

Переважна частина світової торгівлі припадає на промислово розвинуті країни. Частка цих країн становить близько 70% від світового товарообігу. При цьому близько 80% їх експорту призначається для інших промислово розвинутих країн. На частку країн, що розвиваються припадає 22-25%, на країни з перехідною економікою - 4-8%. Експорт країн, що розвиваються, до аналогічних країн становить лише близько 25% усього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн [15, c. 55].

Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідером у цьому напрямку є Європейський Союз, частка якого у світовій торгівлі становить 38,7%. При цьому внутрішньорегіональні потоки ЄС становлять близько 25% від міжнародної торгівлі.

Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов'язані між собою історично та географічно. Наприклад, США - Канада, Мексика - Латинська Америка або Японія - країни Азії, що розвиваються, та інші [15, c. 55].

З другої половини минулого сторіччя стала помітно проявлятися конкурентна боротьба та зміна лідерів у світовій торгівлі. Почало доволі стрімко змінюватися співвідношення сил на світовому ринку. Якщо в 1950 р. на США припадало 32% світового експорту, то в 1960 р. - вже 24%, у 1990 р. - 16%, у 2001 р. - 11,9%, у 2002 р. - 10,7%, у 2003 р. - 9,6%. Відповідно зростала частка Західної Європи та Японії [7, c. 74].

Після розпаду СРСР жодна з країн-спадкоємниць колишнього Союзу, включаючи Росію, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР у першій десятці міцно зайняв Китай.

В останні роки лідерами світової торгівлі були Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія, Франція та Великобританія. Саме ці країни, змінюючи іноді послідовність, традиційно очолюють списки найбільших експортерів та імпортерів світу.

У 2003 р. у лідери торгівлі за обсягом експорту вийшла Німеччина (748,3 млрд. дол. США), а США змістились на друге місце (723,8 млрд. дол.). Третє місце традиційно зайняла Японія (471,8 млрд. дол.), а Китай (437,9 млрд. дол.) обійшов Францію (386,7 млрд. дол.) і зайняв четверте місце в рейтингу. Найбільшим імпортером залишились США (1303,1 млрд. дол.), друге місце традиційно зайняла Німеччина (601,7 млрд. дол.). Свою позицію у списку основних імпортерів змінив лише Китай, який із шостого місця піднявся на третє (413,1 млрд. дол.)

В останні роки відбулися певні зміни й в товарній структурі світової торгівлі, яка значною мірою визначається законом порівняльних переваг.

Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, котрі залежать від природно-географічних або соціально-економічних чинників.

Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводилася структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали; паливо; промислові товари), так і окремих видів усередині груп товарів.

Загальні зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі - це скорочення частки сировинних товарів (з 22,6% у 1995 р. до 22,4% у 2003 р.) і збільшення частки готових виробів (з 74,1% у 1995 р. до 74,5% у 2003 р.).

Тобто дана тенденція дістала відображення у збільшенні поставок на світовий ринок машин та транспортного обладнання, телекомунікаційного й офісного обладнання, продукції хімічної промисловості, продукції автомобілебудування, гірничовидобувної промисловості. При цьому в структурі експорту скоротилася питома вага сільськогосподарської продукції, напівфабрикатів, текстилю, одягу, чавуну та сталі.

У товарній структурі експорту та імпорту промислово розвинутих країн вища частка експорту готової продукції у порівнянні з її імпортом, вища питома вага імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових і сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорту хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування.

У товарній структурі країн, що розвиваються, спостерігається скорочення частки палива, харчових продуктів та сільськогосподарської сировини - в експорті та машин, продукції металообробної промисловості - в імпорті.

У країнах з перехідною економікою з усіх позицій частка як у експорті, так і в імпорті (крім палива) в загальному обсягу товарообігу істотно скоротилась.

Рис. 1. Динаміка товарної структури світового експорту за 1995 та 2003 рр. [46, с. 101]



Рис. 2. Світовий експорт товарів у 2003 р.

(річний відсоток зміни) [46, с. 5]

3. Систематизація форм міжнародної торгівлі

Купівля-продаж товарів і послуг на світовому ринку має свої особливості залежно від існуючого механізму регулювання торгівлі між країнами або їх угрупованнями, специфіки взаємодії суб'єктів торгівлі - продавців (експортерів) і покупців (імпортерів) - та об'єктивних характеристик конкретного товарного ринку, що визначають механізми торгівлі, форми угод, торговельні традиції тощо.

Форми міжнародної торгівлі доцільно класифікувати за такими критеріями [44, с. 96]:

регулювання торговельно-економічних відносин між країнами (групами країн);

специфіка торговельно-економічної взаємодії суб'єктів торгівлі - експортерів та імпортерів;

особливості предмета торгівлі.

В основу систематизації форм торгівлі за критерієм специфіки регулювання покладено наявність відповідних міждержавних і багатосторонніх угод, які визначають тип торговельного режиму даної країни з кожною окремою країною-партнером. Виокремлюється звичайна торгівля, торгівля за режимом найбільшого сприяння, преференційна, прикордонна та дискримінаційна торгівля.

Звичайна торгівля не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі. У торговельних відносинах за умови звичайної торгівлі застосовуються наступні інструменти регулювання товарних потоків - кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів, застосування підвищеної ставки митного оподаткування.

Торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Подібні торговельні преференції застосовуються в усіх сферах торговельного та економічного регулювання таких, як митний тариф, оподаткування, кількісні обмеження, валютні операції, кредитування, страхування, стандартизація, ціноутворення.

Різновидом преференційної є прикордонна торгівля як вид міжнародного товарообміну між підприємствами та організаціями, що розташовані в прикордонних районах сусідніх держав. Основною рисою прикордонної торгівлі є її спрямованість на задоволення місцевих потреб щодо виробництва товарів у межах прикордонної території, а також товарів, призначених для споживання в межах цієї ж території.

Дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера.

За специфікою взаємодії суб'єктів торгівлі виокремлюють традиційну, компенсаційну (зустрічну), орендну торгівлю і торгівлю за кооперацією.

Найпоширенішою серед цих форм є традиційна (проста) торгівля, тобто “вільний” експорт та імпорт товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів. Така торгівля регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.), відомого під назвою Віденська конвенція. При традиційній торгівлі в обов'язки продавця (експортера) входить: поставити товар, передати документи стосовно нього й передати право власності на товар відповідно до вимог договору та чинної Конвенції, а в обов'язки покупця (імпортера) - сплатити ціну за товар і прийняти поставку товару відповідно до вимог договору та чинної Конвенції.

У компенсаційній (зустрічній) торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера в тому, що продаж товарів (послуг) пов'язується з відповідною закупкою або, навпаки, закупівля товарів (послуг) зумовлюється продажем. При цьому оплата передбачається поставками товарів та/або послуг у доповнення чи замість фінансового регулювання, а угода може бути оформлена як одним, так і кількома пов'язаними контрактами.

Сутність та особливості торговельних компенсаційних операцій розглянуто у розділі 2.6 “Поняття та форми товарообмінних операцій”.

За орендної торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера в тому, що продаж товарів (переважно машин та обладнання) з акту купівлі-продажу перетворюється фактично на процес купівлі-продажу, який може тривати кілька років і результатом якого не завжди буде перехід права власності на предмет угоди. Основою цієї форми торгівлі є орендні відносини. У світовій практиці розрізняють три види оренди залежно від термінів дії угоди:

рентинг - короткотермінова оренда на термін від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму та відпочинку);

хайринг - середньотермінова оренда на період від кількох місяців до року (транспортні засоби, дорожньо-будівельне обладнання, сільськогосподарські машини, монтажне обладнання тощо);

лізинг - довготермінова оренда на термін понад один рік (широкий спектр обладнання, нерухомість).

Сутністю лізингу є оренда основних засобів виробництва для їх використання у виробничому процесі орендатором, у той час як самі товари купуються орендодавцем і він зберігає право власності на них до кінця угоди. У більшості випадків лізинг є специфічною формою фінансування за участю спеціалізованої лізингової компанії, яка купує право власності на майно для третьої сторони і передає його в оренду на коротко-, середньо- і довготерміновий періоди.

Торгівля за кооперацією на відміну від традиційної торгівлі характеризується довготерміновою узгодженістю безпосередніх виробничих зв'язків.

Сутність торгівлі за кооперацією у тому, що юридично самостійні виробники різних країн у результаті здійснення на договірній основі спільної діяльності створюють окремі види продукції, що мають чітко визначене адресне призначення і є складовими кінцевої продукції.

За специфікою предмета торгівлі можна виокремити такі форми міжнародного торговельного обміну: торгівля сировинними товарами; торгівля промисловими товарами, машинами та обладнанням, у тому числі товарами широкого вжитку та машинно-технічною продукцією (готовою, в розібраному вигляді, комплектним обладнанням); торгівля продукцією інтелектуальної праці, в тому числі патентами і ліцензіями та інжиніринговими послугами; торгівля послугами.

Важливою рисою сучасної міжнародної торгівлі є розвиток електронної торгівлі

Термін “електронна торгівля” охоплює дистриб'юцію, маркетинг, продаж чи доставку товарів або послуг електронними засобами. Швидкі темпи зростання електронної торгівлі спостерігаються завдяки використанню Інтернету для комерційних цілей. Комерційна операція поділяється на три етапи: реклама та пошук, замовлення та оплата, постачання.

До продуктів, які постачаються електронним способом, відносять:

комп'ютерне програмне забезпечення (сьогодні це основний продукт, який продається через Інтернет);

фінансові та страхові послуги;

аудіо- та відео- товари (фільми, ігри, музика);

туристичні послуги (замовлення авіаквитків та місць у готелях);

телекомунікаційні послуги;

послуги інформаційних технологій та інші.

Є наступні засоби електронної торгівлі: телефон, факс, телебачення, система електронних платежів та грошових переказів, електронний обмін даними та Інтернет.

Обсяги електронної торгівлі у 2001 р. оцінювались у 40-60 млрд. дол. і вони щорічно зростають. Суттєва частка загальних обсягів електронної торгівлі припадає на США. Використання електронного засобу реалізації товарів і послуг зростає і в Європі, хоча темпи такого зростання набагато нижчі, ніж у США. Для розвитку торгівлі за допомогою електронних способів, країнам необхідно інвестувати капітал як у матеріальні, так і у людські ресурси, здійснювати спеціальну освіту та підготовку, а також забезпечити створення відповідних правових рамок [14, с. 47].

4. Сутність і види операцій міжнародної купівлі-продажу товарів

Міжнародна торгівля товарами, з одного боку, відкриває країнам та споживачам, котрі в них живуть, доступ до товарів, виробництво яких є для них нетиповим, а з іншого - дає можливість підвищити ефективність господарювання завдяки спеціалізації. Отже, кожна зі сторін в обмін на частку своєї продукції може отримувати продукції більше, ніж вона могла б виготовити сама, відмовившись від спеціалізованого виробництва.

У матеріально-речовому плані предметами міжнародної торгівлі є кінцева продукція та інші матеріальні цінності - напівфабрикати, сировина, енергоносії, знаряддя праці.

З суб'єктно-функціонального погляду міжнародна торгівля здійснюється:

безпосередньо контрагентами, а саме комерційними структурами через установлення прямих господарських контактів між виробниками (продавцями, постачальниками) та інонаціональними споживачами (покупцями), а також державами через уповноважені органи-представники;

опосередковано, через спеціалізовані структури, з якими відповідні структури встановлюють комерційні відносини.

Міжнародна купівля-продаж товарів - це транскордонне передання одним контрагентом (експортером) товарів іншому контрагенту (імпортеру) за умови сплати останнім відповідної погодженої кількості грошей у певній валюті [24, с. 146].

Виокремлюють такі види операцій купівлі-продажу товарів:

експорт;

імпорт;

реекспорт;

реімпорт.

Експорт товарів - це продаж та вивезення товарів за кордон з метою їх реалізації на зовнішніх ринках через передання у власність контрагенту в іншій країні.

Імпорт товарів - це купівля та ввезення товарної продукції з-за кордону з метою її реалізації на внутрішньому ринку та використання на території країни.

Імпорт забезпечує для виробничих та індивідуальних споживачів, а також для країни, до якої ввозяться товари, низку додаткових можливостей, а саме:

доступ до дешевих і більш якісних товарів - готових виробів, сировинних та інших матеріалів, вузлів і комплектуючих деталей;

наповнення ринку дефіцитними товарами або товарами, які взагалі не виробляються на національній території;

зростання конкуренції та стимулювання завдяки цьому оптимізації підвищення виробництва на національній території;

налагодження сталих виробничих зв'язків щодо кооперування виробництва з інонаціональними партнерами;

розвиток технології завдяки поширенню ввезення наукомістких товарів.

Від зміни експортних та імпортних цін залежить виграш від міжнародної торгівлі. Співвідношення експортних та імпортних цін називається умовами торгівлі. Умови торгівлі, які називаються товарними умовами торгівлі, можуть бути виражені співвідношенням експортних та імпортних цін на визначений товар через співвідношення індексу експортних та індексу імпортних цін в цілому. В останньому випадку використовується формула:

де Рх - індекс експортних цін;

- частка кожного і-го товару в сумарній вартості експорту в базисному році; - співвідношення поточної ціни і-го товару до його ціни в базисному році);

- індекс імпортних цін;

- частка кожного і-го товару в сумарній вартості імпорту в базисному році).

Якщо індекс умов торгівлі Т=1, то це означає, що ціни експорту та імпорту рівні й умови торгівлі залишились незмінними. Якщо Т>1, то це означає, що на кожну одиницю експортованого товару можна придбати більше імпортних товарів. Оскільки більший обсяг імпорту стає можливим замість колишньої кількості експорту, то добробут країни зросте. Таким чином, умови торгівлі поліпшились порівняно з базовим періодом.

Якщо індекс умов торгівлі Т<1, то це означає, що на кожну одиницю експортованого товару можна придбати менше імпортних товарів. Оскільки менший обсяг імпорту стає можливим замість колишньої кількості експорту, добробут країни скорочується, отже умови торгівлі погіршилися.

Еластичність імпорту () - це зміна попиту на імпорт, що випливає зі зміни умов торгівлі. Даний показник вимірюється як співвідношення відсоткової зміни обсягів імпорту до відсоткової зміни його ціни, тобто якщо ціни на імпортні товари спадають, то обсяги імпорту збільшуються, а якщо ціни зростають, то імпорт скорочується. Попит на імпорт вважається еластичним якщо, > 1. Це означає, що падіння ціни на імпортні товари на 1% призвело до зростання попиту на них більш ніж на 1%.

Попит на імпорт вважається нееластичним, якщо < 1. Це означає, що падіння ціни на імпортні товари на 1% призвело до зростання попиту на них менш ніж на 1%.

Країна буде збільшувати витрати на імпорт при падінні цін (оскільки падіння цін імпорту означає поліпшення умов торгівлі), якщо попит на імпорт еластичний, оскільки попит на імпортні товари зростає в більшому ступені, ніж падає їхня ціна.

Країна буде скорочувати витрати на імпорт, якщо попит на імпорт нееластичний. Але оскільки обсяг імпорту обмежений можливостями експорту, то у випадку еластичності імпорту і падінні його ціни обсяг експорту повинен збільшуватися.

Еластичність експорту (Ех) - це зміна пропозиції товарів на експорт, що випливає зі змін умов торгівлі. Еластичність експорту вимірюється як відношення відсоткової зміни обсягів експорту до відсоткової зміни ціни імпорту. При зниженні цін на імпортні товари обсяги експорту збільшуються, а при зростанні цін на імпорт - обсяги експорту зменшуються.

Таким чином, еластичність попиту на імпорт і еластичність пропозиції товару на експорт тісно взаємозалежні один з одним. Висока еластичність свідчить про розвиненість ринкового механізму, що дає змогу виробникам швидко реагувати на зміну цін. Низька еластичність свідчить про недостатній розвиток механізму регулювання економічними процесами, що створює для суспільства серйозні економічні проблеми.

Реекспорт - це продаж та вивезення до іншої країни товарів, які раніше були завезені ззовні, без їхнього перероблення.

Підстави для реекспорту можуть бути різними. Найбільш типовими є замовлення кінцевого імпортера, який не може або не бажає з причин політичного, економічного характеру виходити на ринок первісного експортера. Подібні операції можуть мати місце під час здійснення великих проектів, коли іноземні фірми, що працюють у певній країні, здійснюють закупівлі в третіх країнах.

Причиною реекспорту може також бути бажання певної фірми здійснити зарубіжний збут продукції, яку було ввезено до країни, але з тієї або іншої причини не було реалізовано на внутрішньому ринку.

Реімпорт - це ввезення до країни товарів, які раніше були вивезені з неї за кордон та які не піддавалися там переробленню.

На відміну від реекспорту, який може і не передбачати ввезення товару до країни-реекспортера, реімпорт має чітку ознаку: товар двічі перетинає кордон, під час вивезення, а також під час ввезення назад до країни.

Реімпорт виникає внаслідок забракування первісним імпортером товарів, розірвання угоди з тієї або іншої причини. Предметом реімпорту можуть ставати товари, які були завезені на консигнаційні склади, але не знайшли кінцевого покупця. Те саме може траплятися з виробами, зокрема високотехнологічними, які виставлялися на аукціонах, але не були реалізовані.

5. Поняття та форми товарообмінних операцій

Специфічною формою міжнародної торгівлі є міжнародні товарообмінні операції. Вони передбачають ввезення та вивезення товарів через кордони національної митної території, але у безгрошовій або частково безгрошовій формі.

Міжнародні товарообмінні операції - це транскордонний обмін товарами на еквівалентній основі згідно з конкретними цілями та умовами реалізації угод [24, с. 171].

Сутність товарообмінних операцій, або зустрічної торгівлі, в тому, що експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг.

Головною рисою товарообмінних операцій є повне або часткове товарне балансування міжнародного обміну. За неповного покриття товаром або товарною партією зустрічних поставок застосовуються адекватні грошові доплати.

Реальні обсяги зустрічної торгівлі підрахувати важко. Однак спроби оцінити ці обсяги здійснюються різними експертними агентствами та фахівцями і, за даними деяких з них, частка натурального товарообміну в загальному обсязі світової торгівлі зростала з 2% до приблизно чверті на початку 80-х років, досягнувши нині близько 50%. Інші експерти дають більш помірні оцінки ваги зустрічної торгівлі в сучасних експортно-імпортних операціях, вважаючи, що вона становить до третини таких операцій. Пояснити зростання значення зустрічної торгівлі можна ускладненням процесів взаємних технологічних поставок, збільшенням активності ТНК, зростанням обсягів спекулятивних операцій у світі. Разом з тим, не можна не зазначити, що хронологічно найбільш значні прирости натурального товарообміну припадали на сплески світових цін на нафту, які призводили до виникнення дефіцитів на засоби платежів, а також до того, що провідні індустріальні країни прагнули до забезпечення більш передбачуваних каналів енергопоставок.

Відповідно до реальних господарських завдань, а також умов, в яких перебувають виробники продукції та її споживачі, можна виокремити деякі форми зустрічної торгівлі, а саме:

бартерні операції;

торговельні компенсаційні операції;

промислові компенсаційні операції.

Бартерна операція - це обмін певного товару (певної кількості товару або товарної партії) на інший товар без використання грошової форми розрахунків відповідно до принципу вартісної еквівалентності обмінюваної продукції.

Головна особливість бартерної операції у тому, що даний безвалютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами.

До переваг бартеру та товарообмінних операцій слід віднести: можливість прискореного освоєння нових ринків збуту; забезпечення більшої гарантованості поставок необхідних товарів; можливість набуття досвіду роботи із зарубіжним партнером та накопичення необхідної у майбутньому комерційної інформації.

Недоліками бартеру є обмежена здатність державних органів регулювання ефективно контролювати бартер, можливість заниження цінових показників продукції, що обмінюється, нездатність митних органів завжди забезпечувати адекватні надходження до Державного бюджету, які були б за умови грошових розрахунків.

Торговельні компенсаційні операції - це такий товарообмін, за якого сторони здійснюють взаємні поставки кількох товарів (товарних партій).

Найбільш очевидною відмінністю компенсаційних операцій від бартеру є включення в операції обміну одразу кількох товарів (товарних партій) з кожного боку. Іншою відмінністю є принципова можливість використання грошової форми розрахунків або компенсації у тих випадках, коли товарні цінності з одного боку не повністю покривають за вартістю поставки з іншого боку.

До торговельних компенсаційних операцій належать наступні.

Зустрічні закупівлі. Ця форма зустрічної торгівлі дає змогу партнерам гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної або часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Серед різновидів зустрічних закупівель виокремлюють наступні:

Офсетні угоди - це контракти, за яких експортер погоджується закупити в країні імпортера певну кількість товарів протягом певного терміну. Інколи замість двостороннього обміну товарами компенсацією за односторонні поставки може бути надання права вкладати капітал у певні проекти.

Поставки на комплектацію. Згідно з умовами таких контрактів експортер може зобов'язати включити в майбутню експортну продукцію елементи, які виготовляються в країні імпортера. Типовим прикладом подібних угод є реалізація великих технічних замовлень на виготовлення комплектного обладнання в галузях машино-, літако-, суднобудування тощо, коли імпортер здійснює поставки стандартних вузлів і деталей - двигунів, генераторів, акумуляторів та інше.

Авансові закупівлі. Такий тип угод має місце тоді, коли експортер здійснює попередні закупівлі продукції у майбутнього імпортера під зобов'язання останнього закупити в нього продукцію у майбутньому.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція - це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступної переробки, складання в країні торговельного партнера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого експорту. Передумовами даних операцій є наявність в одній країні необхідних покладів корисних копалин, потужностей для їх видобування та підготовки сировини, а в іншій країні - промислового потенціалу, який необхідний для її перероблення.

Підвидом операцій на давальницькій сировині є толлінг (англ. tall - податок), який передбачає виготовлення виробником продукції з сировини чи матеріалів замовника. Толлінг широко застосовується у пострадянських країнах та країнах, що розвиваються. Частково це пов'язано з відставанням промислової бази та з необхідністю виходити на світовий ринок із сировиною в ролі толлінгерів. У галузевому аспекті характерним є використання такої форми співробітництва в нафтопереробці, кольоровій металургії і особливо в алюмінієвій промисловості.

Викуп застарілої продукції - це вид операцій, за якого відбувається часткова компенсація вартості нових машин і технічного обладнання застарілими аналогами. Тобто викуп техніки, що була у вживанні, відбувається при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати сучаснішу і дорожчу продукцію, а імпортер - можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартість нової придбаної техніки. Цей вид торгівлі широко використовують виробники і споживачі автомобілів, комп'ютерів, сільськогосподарської техніки.

Вимушеність експортера погоджуватися на подібні контрактні умови пояснюється також гострою конкуренцією, взагалі реаліями сучасного “ринку покупця”, який ще у 50-х роках ХХ ст. прийшов на заміну “ринку продавця”. Разом з тим, доклавши певних зусиль з тим, щоб надати старій техніці потрібних функціональних властивостей і товарного вигляду, він може повторно продати оновлену продукцію на менш вибагливому ринку. Вигоди ж для імпортера очевидні: за менші кошти він отримує нову, прогресивнішу та ефективнішу техніку.

Компенсаційні угоди. Компенсаційні угоди означають обмін товарів відповідно до товарних списків, які готуються контрагентами. Кожний з контрагентів готує списки товарів: як тих, які він бажає продати, так і тих, які він має намір купити. На переговорах сторони з'ясовують номенклатуру, кількісні параметри поставок, а також ціни обмінюваних товарів.

Промислові компенсаційні операції - це поставки з однієї країни до іншої машин та обладнання, будівництво промислових об'єктів і передання технологій, які оплачуються зворотними поставками товарів, виготовленими з їх використанням.

Такі операції є особливо масштабними за обсягами залучених матеріальних цінностей, а також можуть мати тривалі терміни виконання контрактних зобов'язань.

Класичною формою промислових компенсаційних операцій є так звані “бай-бек” (buy-back) операції, сутністю яких є зустрічні поставки: створення однією країною в іншій промислових потужностей і компенсація витрат з боку останньої відповідною продукцією.

Угода про “розподіл продукції” передбачає пропорційний розподіл виробленої продукції між учасниками промислових компенсаційних операцій, причому частка, яка відшкодовується як плата за контрактними зобов'язаннями, становить 20-30, інколи до 40%.

Ще одним різновидом вищеназваних операцій є механізм “експлуатаційної компенсації”, за якого структура, котра здійснювала введення промислового об'єкта, сама експлуатує його, отримуючи відповідну компенсацію, після чого об'єкт передається замовникові.

У випадку, коли структура, яка була виконавцем, підрядчиком під час створення промислового об'єкта, не заінтересована в такому отриманні продукції, укладається договір цесії, перевідступлення права власності на кінцеву продукцію. Змістом таких операцій є перепродаж продукції або організація (передусім з боку виконавця) її збуту третій стороні.

Вигоди, пов'язані з реалізацією промислових компенсаційних операцій, виявляються у забезпеченні будівельникам об'єктів і постачальникам машин та обладнання доступу до сировинних ресурсів, ринків технологічної продукції та будівельно-монтажних послуг, залучення на вигідних умовах до виробничих ланок, які мають увійти для них у більш загальний технологічний процес. Переваги замовників об'єктів - це можливості акумуляції капіталів, відкриття додаткових резервів для промислового піднесення, створення нових робочих місць, виходу на ринки, які забезпечуються довготерміновими коопераційними контрактами та налагодження сталих зв'язків з контрагентами.

Недоліком промислових компенсаційних операцій інколи називають негнучкість цієї форми коопераційної торгівлі, яка потребує акумуляції великих капіталів, дуже значних за обсягом і тривалих кредитів, а також масштабних урядових гарантій і страхувального забезпечення. Відзначається і віддаленість термінів окупності інвестицій.

6. Система показників розвитку міжнародної торгівлі

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові (абсолютні), результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення [44, с. 32].

Основою системи показників розвитку міжнародної торгівлі є група обсягових індикаторів, до складу якої входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівля, спеціальна торгівля та фізичний обсяг торгівлі.

Згідно з торговельною традицією, країною експорту вважається країна призначення товару, а країною імпорту - країна походження товару.

Країною походження товарів може бути:

країна виробництва;

країна відвантаження;

країна продажу.

Країною призначення товарів може бути:

країна споживання;

країна поставки;

країна купівлі.

Спільним для обліку експорту та імпорту є те, що у вартість товарного як експорту, так і імпорту, як правило, входять: вартість поставок комплектного обладнання та матеріалів, включаючи вартість технічних послуг; вартість прокату за кордоном теле- та кінофільмів; ліцензійні відрахування та деякі інші послуги.

До складу товарного експорту та імпорту не включаються:

поставки, що здійснюються на безоплатній основі (гуманітарна допомога, дарування тощо);

товари, що поставляються вза рахунок внесків до фонду технічної допомоги ООН та інших міжнародних економічних організацій;

вартість транзитних товарів;

особистий багаж фізичних осіб та посилки приватного характеру.

Фактично обсяги експорту та імпорту є основою для розрахунку інших показників розвитку міжнародної торгівлі. Джерелами інформації про ці обсяги за певний період та на певну дату є дані митної статистики та платіжного балансу країни, які дещо відрізняються за моментом обліку і типом ціни.

Так, зокрема за даними митної статистики (торговельний баланс) для обліку експорту використовується ціна товару в країні походження, транспортні та інші витрати до моменту його доставки на борт судна (ФОБ), для обліку імпорту - ціна товару в країні походження, витрати з перевезення та страхування (СІФ), а за даними платіжного балансу експорт та імпорт обліковується за цінами ФОБ.

Щодо моменту обліку, то, за даними митної статистики, ним є перетин державного кордону, а за даними платіжного балансу - надходження платежів за експорт; здійснення платежів за імпорт.

Зовнішньоторговельний обіг - сума вартості експорту та імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому:

ЗТО = Е + І,

де ЗТО - зовнішньоторговельний обіг;

Е - обсяг експорту (у вартісних одиницях);

І - обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Світовий товарообіг - сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість світового експорту завжди менша (приблизно на 3-6%) за вартість імпорту на суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють експорт за цінами ФОБ, а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІФ (ФОБ<СІФ).

Генеральна (загальна) торгівля - прийняте в міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з врахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне навантаження на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

ГТ = Е + І + Т,

де ГТ - генеральна (загальна) торгівля;

Е - вартість експорту;

І - вартість імпорту;

Т - вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.

Спеціальна торгівля - експорт та імпорт, зумовлені існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі:

спеціальної системи обліку для деяких видів товарів;

загальної системи, що застосовується до всіх товарів.

Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі - оцінка експорту або імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило, року) для отримання інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін. Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:

де І ф.о. - індекс фізичного обсягу;

Ро - ціна товару в базисному періоді;

q1 - кількість товару в періоді, що вивчається;

qо - кількість товару в базисному періоді.

До результуючих показників розвитку торгівлі відносять: сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо балансу поточних операцій, індекси стану платіжного балансу, індекс “умови торгівлі” (співвідношення експортних цін країни до її імпортних цін), індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана, показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна), коефіцієнт імпортної залежності країни (співвідношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні, характеризує залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або через причини економічного та політичного характеру).

Результуючі показники у сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі, адже міжнародні відносини знаходять своє відображення у балансах міжнародних розрахунків. Баланси міжнародних розрахунків - це співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни стосовно інших країн. До системи балансів міжнародних розрахунків входять:

розрахунковий баланс - це співвідношення вимог і зобов'язань даної країни до інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходження платежів;

баланс міжнародної заборгованості - за методологією та призначенням наближений до розрахункового балансу, але відрізняється від нього складом статей і має певні особливості в окремих країнах;

платіжний баланс - це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць).

Сальдо - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками, як товарний склад і регіональна спрямованість.

Товарна структура експорту - це систематизація за певними ознаками сукупності товарів, що вивозяться з країни (групи країн, усіх країн світу), а товарна структура імпорту - відповідно систематизація за певними ознаками сукупності товарів, що ввозяться до країни або групи країн.

Індекс диверсифікації експорту - це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті.

Регіональні (географічні) структури експорту та імпорту характеризують розподіл товарних потоків (в обох напрямках) за місцями (країнами, регіонами) призначення або походження і класифікуються за структурами експорту та імпорту країни, структурами експорту й імпорту товару (або товарної групи), а також за зовнішньою та внутрішньою структурами. Зокрема зовнішня регіональна структура експорту країни - це поділ національного експорту по країнах або регіонах призначення. Тобто вона демонструє регіональну спеціалізацію країни та визначає основні ринки збуту товарів і послуг за кордоном.

Внутрішня регіональна структура експорту країни - це розподіл національного експорту по регіонах (адміністративних одиницях) його походження всередині країни. Показує питому вагу кожного регіону (області, землі, штату, провінції тощо) в загальному експорті країни і характеризує участь регіону в зовнішньоторговельній діяльності.

Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) товару характеризує стан світового ринку конкретного товару за такими ознаками, як кількість експортерів (імпортерів) та питома вага основного експортера (імпортера). Розраховується за формулою:

де Sk - індекс географічної концентрації експорту (імпорту) товару к;

- обсяг експорту (імпорту) товару к країною і;

- світовий експорт (імпорт) товару к ;

n - кількість країн-експортерів (або імпортерів).

Даний показник тим вищий, чим менша загальна кількість експортерів (імпортерів) та чим вищою є питома вага основного експортера (імпортера).

У світовій практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни та співвідношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

Ці показники широко використовуються у міжнародних зіставленнях. Так, найбільші за обсягами експортери світу не характеризуються найвищими рівнями вивезення товарів на душу населення: США - 2840 дол., Японія - 3352, Італія - 4180, Німеччина - 8300 дол. Лідерами за рівнем експорту на душу населення у сучасній світовій торгівлі є: Сінгапур - 33450 дол., Бельгія - 15700, Ірландія - 14510 дол. [44, с. 77-78].

У міжнародних зіставленнях для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни та з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці використовуються такі показники: експортна квота (співвідношення річного обсягу експорту країни до валового внутрішнього продукту країни за аналогічний період у відсотках); імпортна квота як частка імпорту у валовому внутрішньому продукті країни, що характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг; зовнішньоторговельна квота (співвідношення половини суми обсягу відповідного експорту та імпорту країни за певний рік до валового внутрішнього продукту країни за аналогічний період у відсотках).

Розрахунок економічної ефективності експорту та імпорту провадиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати і витрати ресурсів мають кількісний вимір, тому економічна ефективність може вимірюватися кількісно.

Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів і свій критерій ефективності. Зокрема на макроекономічному (народногосподарському) рівні - це ступінь економії національної праці, що досягається країною шляхом її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні, на рівні підприємств та інших господарських суб'єктів - це ступінь збільшення доходу від зовнішньоторговельних операцій. У першому випадку критерієм економічної ефективності є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних і соціальних показників, у другому випадку критерієм економічної ефективності є прибуток.

До даної групи показників відносять макроекономічні показники ефективності зовнішньоторговельного обігу, ефективності експорту та імпорту, ефективності зовнішньоторговельної операції.

Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі - це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років, рік, за місяцями тощо).

Показники зіставлення - це будь-який з розглянутих вище показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).