Порівняльний аналіз повноважень та функцій Ради ЄС, Європейської комісії та парламенту ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему: «Порівняльний аналіз повноважень та функцій Ради ЄС, Європейської комісії та парламенту ЄС»

Зміст

Вступ

1. Повноваження Ради ЄС та її функції

2. Повноваження Європейської Комісії

3. Повноваження та функції Парламенту ЄС

Висновки

Вступ

Європейський Союз -- це інтеграційне міждержавне об'єднання 27 європейських країн, що поєднує в собі риси міжнародної організації і федеральної держави. ЄС -- унікальне міжнародне явище. Він поєднує ознаки міжнародної організації і держави, проте формально не є ні тим, ні іншим. Союз не є суб'єктом міжнародного публічного права, проте має повноваження на участь в міжнародних відносинах і грає в них чималу роль.

Складність та багатогранність Європейського Союзу як наднаціонального об'єднання породжує необхідність створення потужної та розгалуженої системи управління та координації дій, для досягнення поставлених цілей Союзу. Країни-члени Європейського Союзу передають повноваження у вирішенні деяких питань незалежним інститутам, які представляють інтереси Союзу, його держав і громадян. Європейська Комісія захищає інтереси Союзу в цілому, кожен національний уряд представлений в Раді Міністрів (Раді), а члени Європейського Парламенту безпосередньо обираються громадянами ЄС. Таким чином, демократія і верховенство закону - наріжний камінь цієї структури.

Інституцій ЄС складають Європейська комісія, Рада Європейського Союзу, Європейська рада, Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк, Європейський суд аудиторів та Європейський парламент. ЄС є повноправним членом Організації Об'єднаних Націй, Світової організації торгівлі та має представництва у «Великій Сімці» та «Великій двадцятці».

В даній роботі ми порівняємо повноваження та функції Ради ЄС, Європейської комісії та парламенту ЄС.

1. Повноваження Ради ЄС та її функції

Рада Європейського Союзу є головною інституцією, що ухвалює рішення. Вона складається з представників усіх країн-членів міністерського рівня, уповноважених до діяльності урядом своєї країни (міністри, заступники міністрів, державні секретарі та їх заступники). Лише члени Ради, які мають статус міністра, мають право голосувати на засіданнях Ради. Державний секретар може замінити міністра, але без права голосу. У засіданнях Ради бере участь один представник від кожної країни, уповноважений урядом країни.

Безпосередньо у засновницьких угодах визначено правовий статус, повноваження Ради Європейського Союзу. Це інституціональний орган цього економіко-політичного об'єднання, яке знаходиться на шляху переходу до федерального державного утворення. Права даного органу, які разом із його обов'язками складають відповідні повноваження, є такі:

· повноваження на законодавчу діяльність;

· право на призначення президента Єврокомісії, Верховного представника Європейського Союзу, членів Єврокомісії, ЕКОСОК, Комітету регіонів, Європейської рахункової палати, Європейського суду, правління Європейського центрального банку, адміністративної ради Європейського інвестиційного банку;

· право вимагати від Єврокомісії ініціювання нового правового акту;

· право на укладання договорів з третіми країнами чи міжнародними організаціями;

· право на складання проекту плану бюджету;

· право на встановлення обсягу власних коштів співтовариства;

· здійснення правотворчої діяльності;

· застосування санкцій до держав-членів, які порушують норми європейського права;

· укладання угод від імені Євросоюзу;

· створення певних спеціалізованих організацій;

На особливу увагу заслуговує право Ради ЄС накладати санкції на державу-член ЄС, яка допускає неодноразові серйозні порушення норм права Євросоюзу. Ці санкції полягають у призупиненні деяких прав, що випливають із установчого договору. Причому обов'язки, котрі покладені договором на дану державу-член, у даному випадку вона продовжує виконувати, і це прямо передбачається у даному правовому документі.

До повноважень Ради ЄС належить також укладення угод між Євросоюзом і певними державами, які не входять до нього. Прикладом цього є укладені угоди між Євросоюзом і Україною 13 червня 2005 року “Про визначення загальної схеми участі України в операціях Європейського Союзу із врегулювання криз”, в якій визначено Загальні умови участі України в операціях ЄС із врегулювання криз цивільними та військовими засобами, загальну схему такої можливої участі у майбутньому (з кожної відповідної операції Євросоюз і Україна укладають також окремі угоди на основі даної рамкової угоди).

До повноважень Ради ЄС також відноситься право створювати певні спеціалізовані організації, які у свою чергу набувають статусу суб'єктів права Євросоюзу. Особливо це позначилося у сфері боротьби зі злочинністю, насамперед у справі запобігання расизму та ксенофобії, протидії організованій злочинності, тероризму, торгівлі людьми та зброєю, боротьби з наркобізнесом, а також корупцією. Послідовне прийняття заходів, що встановлюють мінімальні правила щодо вказаних вище дій призвело до появи таких організацій, як Європол, Євроюст, Європейської судової мережі.

Рада має право на отримання інформації від держав-членів ЄС. Згідно з п. 6 статті 14 Договору про Євросоюз вони повинні надавати всю необхідну інформацію, пов'язану із здійсненням спільних дій. Інформувати про взяття на себе відповідальності за прийняття невідкладних заходів, які мають відношення до спільних цілей і дій. Ця ж стаття зобов'язує державу-члена ЄС, коли вона стикається із великими труднощами у здійснені спільних дій, проінформувати Раду про це. Рада має обговорити питання і знайти відповідні рішення проблем, що виникли. Поряд із вказаними вище та іншими, передбаченими у нормативних актах Євросоюзу правами, Рада ЄС має відповідні обов'язки перед державами-членами ЄС, Європейською радою та Європейським парламентом. У першу чергу вона зобов'язана впроваджувати відповідні принципи, що стосуються спільної зовнішньої політики і політики безпеки, захищаючи спільні цінності, основні інтереси, які стосуються незалежності і цілісності Євросоюзу. Згідно з принципами Статуту ООН, Гельсінського заключного акта та цілей Паризької Хартії Рада ЄС має турбуватися про зміцнення безпеки Союзу, міжнародної безпеки, збереження миру, сприяти міжнародному співробітництву. Особливої уваги Ради ЄС потребує зміцнення законності, поваги до основних прав і свобод людини, розвиток і консолідація демократії. Важливу роль серед зобов'язань Ради відіграє розроблення проекту стратегії розвитку Євросоюзу, який вона передає на розгляд Європейської Ради та реалізація її шляхом визначення спільних дій та спільних позицій після затвердження останньою. Поряд з цим Рада ЄС здійснює і оперативне управління спільними діями держав-членів ЄС. У разі появи обставин, які впливають на питання, що є предметом спільних дій, Рада ЄС, проаналізувавши напрями діяльності Євросоюзу має прийняти нові рішення з метою стабілізації обстановки. Однак до прийняття даного рішення держави-члени ЄС продовжують діяти у руслі попередньо визначених рішень до того часу, коли буде прийнято нове рішення Ради. У передбачених нормами європейського права випадках Рада ЄС має консультуватися із Європейським парламентом. Згідно з положеннями про тісну співпрацю, що викладені у сьомому розділі Договору про Європейський Союз на Раду ЄС (разом із Комісією), покладено обов'язок інформувати Європейський парламент про більш тісну співпрацю держав-членів ЄС.

Рада Європейського Союзу розробляє процедурні правила діяльності органів Союзу. Вона встановлює також розміри зарплати та винагород для посадових осіб Союзу. Згідно з правовим становищем Ради ЄС, цей орган є правовстановчим органом ЄС і саме йому разом із Європарламентом належить право прийняття нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання усіма суб'єктами права Євросоюзу. Крім цього, Раді ЄС належить право і самостійно виконувати прийняті рішення

Рада виконує низку функцій, серед яких найістотнішою є участь у процесі законотворення, проте вона не володіє правом законодавчої ініціативи, оскільки ці повноваження зберігаються за Комісією. Однак Рада може вимагати вивчення Комісією законодавчих питань, необхідних для досягнення спільної мети, і подання пропозицій. Таким чином, Рада володіє правом опосередкованої законодавчої ініціативи.

2. Повноваження Європейської комісії

Європейська комісія представляє інтереси Співтовариства, забезпечує виконання ухвалених Радою постанов і директив, має виняткове право ініціювати і втручатися на будь-якому етапі в законодавчий процес, щоб досягти згоди в Раді або між Радою та Парламентом, а також забезпечує виконання рішень, ухвалених Радою щодо спільної політики у визначеній сфері (сільське господарство, дослідження і технології, регіональний розвиток та ін.). У певних, чітко визначених ситуаціях Комісія може самостійно видавати правові акти (регламенти, директиви, рішення, рекомендації).

Комісія є виконавчим органом. Вона відповідає за виконання регламентів, прийнятих Радою чи спільно Радою і Парламентом, а також за подання проекту річного бюджету і за його виконання. Комісія готує Парламенту звіт з виконання бюджету і несе політичну відповідальність за його невідповідне виконання. Крім того, Комісія зобов'язана подавати Парламенту щорічний звіт про функціонування Співтовариства за місяць до початку парламентської сесії.

Кожна країна-учасниця представлена в Комісії щонайменше одним комісаром. По два комісари мають найбільші країни (Німеччина, Франція, Іспанія, Італія, Велика Британія). Кількість комісарів може змінитися, якщо Рада прийме про це одноголосне рішення. Члени Комісії (комісари) є міжнародними службовцями і представляють інтереси Співтовариств, а не країн, з яких походять.

Оскільки Європейський Союз за своїм призначенням наближається до федеративної держави, безумовно, що в ньому має діяти орган, повноваження якого можна було б в якійсь мірі порівняти із повноваженнями органу виконавчої влади федерації, тобто органу, уповноваженого на здійснення управлінської діяльності з метою забезпечення спільних інтересів Європейської Спільноти.

Особливо важливим є те, що Комісія має повноваження на здійснення функцій оперативного управління матеріальними та фінансовими ресурсами Європейського Союзу. Переважно Комісією здійснюються повноваження Євросоюзу як юридичної особи, саме вона здійснює оперативне управління майном Євросоюзу, представляє цю юридичну особу у відносинах з іншими особами. Комісія бере участь у розробленні проекту бюджету, а після його прийняття, виконує його, а також надає Раді ЄС та Європарламенту звіти про виконання бюджету.

Стаття 155 (>н.н. ст. 211) Договору про ЄС виділяє чотири головних повноваження Європейської комісії:

· По-перше, вона забезпечує здійснення установчих договорів, як і інших нормативно-правових актів, прийнятих інститутами ЄС на виконання й застосування останніх;

· По-друге, вона висловлює рекомендації і дає висновок щодо всіх цих питань, що становить предмет установчих договорів;

· По-третє, Комісія має власну розпорядницьку владу, так само як бере участь у прийняття рішень іншими подібними інститутами, передусім Радою і Парламентом;

· По-четверте, Комісія забезпечує виконання рішень, прийняті Радою у межах її відання, виконання яких доручається Комісії.

Так, коли Комісія покликана забезпечити реалізацію установчих договорів, нормативно-правових актів та інших рішень, вона здійснює практично двояку функцію. З одного боку, Комісія усією своєю діяльністю, у межах установчих договорів й у виконанні їхніх розпоряджень, організовує й спрямовує діяльність Європейських співтовариств.З іншого боку, Комісія виконує щонайменше важливу функцію - контроль за дотриманням зобов'язань по установчим договорами і виконанням розпоряджень вторинного права державами-членами. У цьому Комісія наділена дуже важливою функцією - звертати увагу й вказувати державам-членам на невиконання або недостатньо повне виконання ними зобов'язань, встановлених установчими договорами чи нормами вторинного права.

Особливу групу становлять повноваження Комісії, що передбачають видачу рекомендацій та прийняття висновків, як у ініціативи самої Комісії, так і за запитами інших інституцій у випадках, коли передбачено діючими правовими законами.

Одна з ключових повноважень Комісії у тому, що вона наділена правом законодавчої ініціативи. За загальним правилом всі основні нормативно-правові акти, прийняті Радою чи Парламентом, розглядаються з урахуванням пропозицій, внесених Комісією. Звісно, що ситуація певною мірою пояснюється причинами технічного характеру. Саме Комісія має у розпорядженні необхідний апарат підготовки й відпрацювання запропонованих рішень. У розпорядженні Комісії перебувають дослідницькі організації, так само як статистичні служби.

Європейська Комісія має дуже суттєве повноваження у бюджетній сфері. Практично саме у рамках Комісії, чи, точніше, підлеглого їй апарату, розробляються проекти, які потрапляють потім в руки Ради ЄС й Парламенту.

Дуже значні повноваження має Комісія і у зовнішніх відносинах.

3. Повноваження та функції Парламенту ЄС

Європейський парламент (англ. - European Parliament) - одна з п'яти інституцій Європейського Союзу, розміщується в Страсбурзі, де відбуваються щомісячні пленарні сесії та бюджетна сесія. Додаткові пленарні сесії та зустрічі парламентських комісій відбуваються в Брюсселі. Генеральний Секретаріат парламенту та його служби розташовані в Люксембурзі.

Починаючи з 1979 році, Європейський парламент обирають прямим загальним голосуванням; місця в ньому (626 до останнього розширення і 732 - після розширення) розподілені між країнами- членами відповідно до чисельності населення. Для схвалення Європейського парламенту здебільшого необхідна абсолютна більшість (деколи кваліфікована - у співвідношенні дві третини або три п'ятих) за наявності кворуму, який становить одну третину загальної кількості депутатів.

З часу заснування Європейського Парламенту його повноваження постійно розширювались. На сьогодні можна виділити чотири основні сфери повноважень Європейського Парламенту:

Основні сфери повноважень Парламенту ЄС

Закріплення за Європейським Парламентом виключно контрольних та консультативних функцій суттєво обмежило його вплив на вирішення ключових проблем держав-членів ЄС. Однак, завдяки впровадженню Єдиним Європейським Актом у 1987 року та Договором про Європейський Союз від 1993 так званої “процедури співпраці”, інституту “прийняття співрішення”, а також наданню Європарламенту права на звернення до Комісії з ініціюванням розробки проектів нормативно-правових актів (така пропозиція вноситься на вимогу більшості депутатів), вплив Європарламенту на діяльність органів ЄС суттєво зріс. Хоча кількість консультативних висновків у загальній чисельності прийнятих Європарламентом актів все ще залишається значною.

Європейський парламент, на відміну від національних парламентів, не може самостійно приймати правові акти. Відповідно до положень договорів, він бере участь у законодавчому процесі, співпрацюючи з Радою та Комісією за визначеними процедурами. Парламент бере участь у розробці директив і постанов, пропонує поправки, які подає Комісії для включення до її пропозицій.

Європейський парламент володіє значними повноваженнями контролю, насамперед за іншими органуми Європейського Союзу. Важливим інструментом контролю є надання можливості Європейському парламенту аналізувати звіти, надані відповідно до вимог договорів іншими органуми ЄС (Європейською комісією, Європейською радою, Судом аудиторів, Центральним Європейським банком, Уповноваженим з прав людини). Парламент має вплив на формування та склад деяких інституцій Євросоюзу. Найважливішим повноваженням у цьому є надання згоди на призначення Голови Європейської комісії.

Парламент поділяє з Радою також бюджетні повноваження, може затвердити бюджет або відхилити його. У разі відхилення бюджету вся процедура повторюється. Бюджет готується Комісією, потім узгоджується Радою і Парламентом - двома гілками бюджетної влади. Рішення Ради мають більшу вагу в "обов'язкових", особливо сільськогосподарських видатках. Парламенту надаються переваги у прийнятті рішення в "необов'язкових" видатках, які він може змінювати у встановлених договором межах.

Повноваження Європейського Парламенту у зовнішньополітичній діяльності ЄС значно розширились після підписання Маастрихтського та Амстердамського договорів. Перш за все Парламент має право на отримання інформації: Рада та Комісія зобов'язані інформувати його про всі найважливіші зовнішньополітичні події (міжнародні переговори, підготування та укладення міжнародних угод), які потім обговорюються і дискутуються на пленарних засіданнях. Обговорення проблемних питань міжнародної спільноти в ході пленарних засідань становить значну частину діяльності Парламенту. Питання на обговорення вносяться за ініціативою окремих депутатів, парламентських груп чи комітетів. Після відповідного розгляду приймаються декларації, які проте не мають обов'язкової юридичної сили. Передбачено окремі випадки, коли укладанню міжнародного договору передує отримання консультативного висновку Парламенту, а набуття чинності певних міжнародних угод залежить від їх схвалення. Наприклад, держава, що бажає приєднатися до Європейського Союзу, звертається з відповідною заявою до Ради. Відповідне рішення приймається Радою на основі принципу одноголосності після консультацій з Комісією і отримання висновку Європейського Парламенту (приймається абсолютною більшістю голосів від усього складу).

європейський комісія союз парламент повноваження

Висновки

Отже, проаналізувавши повноваження та функції трьох найважливіших органів ЄС, ми можемо відзначити їхню взаємозалежність. Комісія, Рада та Парламент утворюють "інституційний трикутник'', що відіграє ключову роль у прийнятті фінансових рішень у ЄС. Процес прийняття рішень у ЄС на перший погляд здається занадто ускладненим, проте закладений у ньому механізм перевірок і противаг є суттєвим для демократичного процесу, котрий має грунтуватися на відкритій дискусії, консультаціях і консенсусі.

Розроблення законопроектів починає Європейська Комісія з власної ініціативи або на прохання Європарламенту чи Європейської Ради міністрів, яка не може прийняти рішення без офіційної пропозиції з боку Комісії ЄС. Пропозиції надходять до Ради міністрів, а далі передаються до відповідних комітетів Європарламенту. У комітетах Європарламенту до проектів вносяться поправки і вони проходять попереднє обговорення перед тим, як про них буде повідомлено на черговому засіданні Парламенту. Водночас проекти передаються до економічного та соціального комітету, або комітету регіонів. Позиції парламенту та названих вище комітетів повідомляються Комісії ЄС, яка на їх основі вносить поправки до законопроекту. Далі проект рішення знову потрапляє до Європейської Ради міністрів і Європарламенту для другого читання, але попередньо розглядається на рівні комітетів, голосується на щомісячній пленарній сесії парламенту і повертається до Ради міністрів, яка і приймає остаточне рішення. У ході цього процесу Комісія ЄС може внести зміни або поправки до своєї пропозиції. Після прийняття рішення саме Європейська Комісія організовує контроль за виконанням.

Размещено на Allbest.ru