Оподаткування транснаціональної корпорації Samsung у Сполучених Штатах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

Імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра міжнародної економіки

Самостійна робота

з дисципліни "Транснаціональні корпорації"

на тему

Особливості оподаткування транснаціональної корпорації Samsung у Сполучених Штатах

Виконала:

студентка 3-го курсу 2-ої групи

спеціальності: "Міжнародна економіка"

Топух Надія Василівна

Київ 2015 р

Особливості оподаткування транснаціональної корпорації у Сполучених Штатах

Сполучені Штати Америки мають значний досвід у сфері оподаткування операцій транснаціональних корпорацій, так як вони є країною базування великої їх кількості.

До основного критерію податкового закону Сполучених Штатів відносять принцип «юридичного місцезнаходження». Згідно з даним принципом, внутрішніми фірмами (або «домашніми») є ті, що інкорпоровані у Сполучених Штатах. Іноземні ж корпорації - це відповідно ті, які інкорпоровані поза межами США. Даний принцип передбачає, що якщо розташований за кордоном філіал транснаціональної корпорації США не являється її відділенням, а є окремою зареєстрованою (інкорпорованою) юридичною особою відповідно до законів приймаючої країни, то , як правило, його прибуток не підлягає оподаткуванню в Сполучених Штатах, поки він не буде переведений до батьківської компанії або ж розподілений у вигляді дивідендів акціонерам.

Дочірні компанії та зарубіжні відділення американських ТНК підпадають під різні режими оподаткування. Так як операції зарубіжних відділень розглядають як частину операцій материнської (батьківської) компанії США, то доходи даних відділень обкладаються податком у тому році, в якому вони були зароблені, не зважаючи на те, чи були вони переказані материнській компанії чи ні.

Що стосується дочірніх підприємств, то податки на їх доходи можуть відстрочуватися до того року, у якому вони будуть переказні у Сполучені Штати у якості дивідендів чи роялті. Це дає можливість транснаціональній корпорації користуватися даними податковими перевагами до тих пір, поки її зарубіжні доходи будуть реінвестуватися у розширення операцій.

З метою уникнення подвійного оподаткування тих доходів, що мають іноземне походження, у США надається кредит на сплачені фактично іноземні податки на ці доходи. Якщо на 1 долар США, який зароблений за кордоном і переведений у Сполучені Штати, зарубіжний податок виявляється меншим за ставку податку на корпорації у Сполучених Штатах, який складає 35%, то даний долар буде ще додатково оподаткований до суми, рівній 35 центам. У разі, якщо ставка зарубіжного податку рівна або ж перевищує 35%, Сполучені Штати не будуть стягувати додатковий податок, тобто, це фактично означає використання даних надлишково сплачених коштів на податок як заліку у рахунок накладених на інші доходи іноземного походження американських податків.

З 1 січня 2001 року у США були впроваджені нові правила стосовно податків на переведення розподілених дивідендів. Вони застосовуються до юридичних та фізичних осіб у всіх тих країнах світу, які отримують дохід від інвестицій у цінні папери Сполучених Штатів.

Метою даних правил є гарантування того, що всі особи, які мають доходи від цінних паперів США, будуть сплачувати справедливу (правильну) ставку податку. Зокрема, особлива увага тут приділяється саме офшорним інвестиційним центрам, компаніям і трастам.

Основним принципом даних нових правил є те, що усі отримувачі дивідендів, роялті, процентів чи доходів внаслідок продажу цінних паперів мають розкрити про себе повну інформацію, а також заповнити спеціальні, так звані ідентифікаційні анкети. У разі, якщо ця інформація не надана, тоді усі зазначені доходи нерезидентів підлягають оподаткуванню за ставкою 30%. оподаткування транснаціональний інвестиція іноземний

Особливість цих нових правил полягає у тому, що податкове законодавство Сполучених Штатів не розглядає у ряді випадків юридичну особу, яка здійснює інвестиції у Сполучені Штати, як остаточного або ж кінцевого бенефіціарія - тобто власника цінних паперів і, відповідно, інвестиційного доходу. За умов транспарентності податкового законодавства Сполучених Штатів, такі компанії отримують статус посередників.

Відповідно до нових податкових правил, відповідальними за надання податкового статусу клієнту та повідомлення про застосовувану податкову ставку є банки, або ж як їх іще називають - кваліфіковані посередники ( англ. - qualified intermediary). Ці банки підписують із Службою внутрішніх доходів Сполучених Штатів спеціальну угоду і здійснюють процес ідентифікації власника американських цінних паперів згідно із законодавством Сполучених Штатів.

Отже, банки (або ж кваліфіковані посередники) повинні розкривати інформацію і про компанію-«посередника», і про власників даної компанії. Даний обов'язок щодо розкриття інформації використовується до усіх компаній, котрі інвестують у цінні папери Сполучених Штатів, не зважаючи на те, чи є власники громадянами США, чи ні.

У разі, коли банком-посередником не укладається така угода, все одно ім'я клієнта буде ним ідентифікованим у той час, як він здійснюватиме операції із цінними паперами Сполучених Штатів.

Якщо між країною базування транснаціональної корпорації та Сполученими Штатами існує угода з метою запобігання подвійного оподаткування, то податок на переведення процентів, дивідендів та роялті буде стягуватися за певною визначеною ставкою, яка найчастіше дорівнює 15%. Якщо цієї угоди немає, тоді податок на переказ розподілених доходів стягуватиметься за ставкою у 30%.

Ті посередники, що вкладають у цінні папери Сполучених Штатів ( переважно це закордонні філії або ж дочірні компанії американських фірм чи громадян), але не побажали розкрити про себе інформації до моменту введення нових правил (тобто 1 січня 2011 року), тоді банк як кваліфікований посередник не дасть їм змоги купувати відповідно дані цінні папери. Тим більше, з 1 січня 2011 року на усі доходи зазначених посередників від такого роду інвестицій стягуватиметься податок за ставкою 31%.

Особливості оподаткування транснаціональної корпорації в Україні

У питанні оподаткування корпорації і уряди приймаючих держав мають керуватися внутрішнім правом. Українське законодавство щодо діяльності ТНК далеке від бездоганності, проте існують деякі конвенції і угоди, які регулюють ці питання:

Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 р.

Конвенція про транснаціональні корпорації.

Конвенція про захист прав інвестора.

Положення про порядок застосування податку на додану вартість (ПДВ) і акцизів з поставок товарів та послуг, з виробничої кооперації при розрахунках між господарськими суб'єктами держав -- учасників СНД.

Що стосується безпосередньо оподаткування, то опишемо сучасну податкову систему України , а саме - це:

Податкове законодавство України, що базується на Конституції України та складається з Податкового кодексу, Митного кодексу України (у частині визначення особливостей оподаткування операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього розділу (податкові закони); міжнародних договорів, якими регулюються питання оподаткування, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу та інших податкових законів; рішень органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших податкових законів.

10 податків і 32 обов'язкових платежі з різним числом платників податків, регулярністю та періодичністю сплати і звітності, що передбачені Законом України від 13.03.1992 №2199-ХІІ «Про систему оподаткування». Усього ж ДПА України адмініструє понад 80 податків, зборів та обов'язкових платежів.

Податок на прибуток підприємств в Україні становить 20%. І хоча не існує конкретного нормативно-правового акту, який би встановлював розмір прибутку з доходів корпорацій, в Проекті Податкового кодексу України визначено, що «резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від ведення господарської діяльності (…) зобов'язані утримувати податок із таких доходів, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних договорів із країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності» [6].

Проте при керуванні внутрішнім правом можливий конфлікт між урядами приймаючої країни та урядами країни материнської компанії. Адже й останні претендують на збільшення бюджету за рахунок оподаткування діяльності корпорації. В такому випадку застосовуються принципи міжнародного податкового планування. Вони будуть розглянуті в наступному підрозділі. Щодо правового аспекту цього питання, то задля уникнення подвійного оподаткування укладаються міждержавні угоди.

На основі внутрішнього національного права, всіх вищенаведених нормативно-правових актів та різноманітних угод про уникнення подвійного оподаткування здійснюється регулювання діяльності корпорацій.

ТНК являє собою економічну й організаційну систему, яка не має єдиної правової основи - в цьому і є характерна її особливість. Взагалі щодо питань правового регулювання діяльності ТНК з боку країн, що розвиваються, і капіталістичних країн, вимальовуються два підходи. Країни, які стали на шлях свого самостійного розвитку, намагаються виробити такі міжнародно-правові акти, які б дали змогу контролювати діяльність ТНК, а капіталістичні країни мають на меті збереження, закріплення свого впливу.

Размещено на Allbest.ru