Аналіз зовнішньої торгівлі України товарами й послугами

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Останнім часом у світовій економіці відбулися значні кількісні та якісні зміни, пов'язані з поширенням процесів глобалізації. Ставлення міжнародної спільноти до України та, відповідно, оцінка її можливостей інтегруватися у світове господарство значною мірою залежить від сукупності показників розвитку міжнародної торгівлі товарами та послугами.

Зовнішня торгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країні світу. Від величини сальдо чистого експорту залежить не лише стан платіжного балансу країни, ситуація на її валютному ринку, динаміка валютного курсу та валових міжнародних резервів, але й здатність країни зберігати економічну незалежність, підтримувати зовнішній державний борг на безпечному для країни рівні, запобігаючи досягненню критичної величини запозичень на світовому фінансовому ринку. Саме тому ефективне управління експортно-імпортною діяльністю економічних суб'єктів на макрорівні з метою підтримання її раціональної товарної структури та сальдо зовнішньої торгівлі на оптимальному для економіки рівні є актуальним завданням економічної політики держави.

Зовнішня торгівля України -- діяльність суб'єктів господарської діяльності України та інших держав, яка має місце як на території України, так і за її межами і яка зводиться до посередництва між виробниками і споживачами по здійсненню угод купівлі-продажу товарів або послуг. Зовнішня торгівля України поділяється на експортну (вивізну) -- рух товарів або послуг від українського виробника до іноземних споживачів, та імпортну (ввізну) -- рух товарів/послуг від іноземного виробника до українських споживачів.

Провідні позиції в українському експорті належать металопродукції (44 % експорту), мінеральним продуктам і хімії (22 %). тоді як на продукцію машинобудування припадає лише 12 %.

1. Науково-теоретичні аспекти формування зовнішньої торгівлі України товарами й послугами

На сучасному етапі зовнішня торгівля має певні особливості і являє собою цілісну систему економічних відносин, від функціонування якої залежать не тільки суми надходжень до бюджету, але й добробут держави взагалі. Оскільки економічні відносини як такі й зовнішньоторговельні зокрема мають історичний характер і зумовлені особливостями розвитку кожної країни, автор досліджує форми зовнішньої торгівлі і зовнішньоторговельну політику держави в сучасних умовах.

В роботі категорію “зовнішня торгівля” визначено як економічну діяльність окремих країн світу і як об'єктивний процес обміну товарами та послугами, який виникає в результаті спеціалізації країн на виробництві тих чи інших матеріальних благ, рушійною силою якого є економічні інтереси окремих суб'єктів господарської діяльності або країн.

Процес становлення зовнішньої торгівлі як системи економічних відносин представлено завдяки критичному аналізу існуючих теорій і концепцій, де виділяються:

1. меркантилісти, в структурі поглядів яких виділено теорію грошового балансу (У. Стаффорд, Г. Скаруффі) і теорію торгового балансу (Т. Мен, А. Сьєра, А. Монкретьєн);

2. класична школа політичної економії (Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, Дж.С. Мілль);

3. основи сучасної теорії ґрунтуються на теорії порівняльних переваг і теорії вирівнювання цін на фактори виробництва, яку розробили Е. Хекшер, Б. Олін, а потім доповнили П. Самуельсон і В. Столпер. Ця теорія базується на тому, що торгівля являє собою не просто взаємовигідний обмін, а є засобом, за допомогою якого можна скоротити розрив рівня розвитку країни по відношенню до інших країн.

Проаналізувавши систему поглядів щодо сутності зовнішньої торгівлі, автор наводить загальну характеристику функцій, а також форм та методів її здійснення; розглядає основні суб'єкти і виявляє економічні і неекономічні фактори впливу на стале зростання обсягів зовнішньої торгівлі.

Спираючись на класифікаційні ознаки, що мають місце у науковій літературі, автор обґрунтовує власне бачення класифікації форм міжнародної торгівлі (рис. 1) і наголошує на об'єктивній необхідності розглядати державну політику у сфері зовнішньої торгівлі в залежності від того, яким чином країна виходить на світові ринки.

Рис. 1. Класифікація форм міжнародної торгівлі

Такий підхід надає можливість розрізняти в структурі державної політики зовнішньоторговельну політику і міжнародну торгову політику.

В структурі зовнішньоторговельної політики, яка повинна перш за все орієнтуватися на економічне зростання економіки і добробуту населення країни, автор розрізняє експортну і імпорту політику. Автор наголошує на тому, що зовнішня торгівля значною мірою впливає на соціально-економічне положення країни і забезпечення її економічної безпеки.

Металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80 відсотків українського експорту.

Особливістю експортно-орієнтованих галузей України є їх високий рівень залежності від кон'юнктурних коливань на світових ринках.

В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на:

· Чорні і кольорові метали,

· продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику),

· хімікати,

· окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

2. Макроекономічний аналіз зовнішньої торгівлі України товарами й послугами

За І квартал 2013р. експорт товарів склав 15911,3 млн. дол. США, імпорт - 17898,1 млн. дол. (табл. 1). Порівняно з відповідним періодом 2012р. експорт склав 98,5%, імпорт - 93,8%. Від'ємне сальдо становило 1986,8 млн. дол. (за І квартал 2012р. також від'ємне - 2920,9 млн. дол.).

На формування негативного сальдо вплинули окремі товарні групи: палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (-4034,5 млн. дол.), засоби наземного транспорту, крім залізничного (-1209,9 млн. дол.), електричні машини (-923,5 млн. дол.), пластмаси, полімерні матеріали (-614,5 млн. дол.), фармацевтична продукція (-546,5 млн. дол.).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,89 (у І кварталі 2012р. - 0,85).

Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 202 країн світу.

Обсяг експорту товарів до країн СНД становив 33,2% від загального обсягу екс­порту, Європи - 28,4%, у т.ч. до країн Євро­пейського Союзу - 27,9%, Азії - 25,4%, Африки - 6,7%, Америки - 6%, Австралії і Океанії - 0,1%.

Найсуттєвіші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації - 23,2% від загального обсягу експорту (чорні метали, залізничні локомотиви, механічні машини), Туреччини - 6,2% (чорні метали, зернові культури, добрива), Італії - 4,5% (чорні метали, зернові культури, насіння і плоди олійних рослин), Польщі - 4% (чорні метали, руди, шлак і зола, електричні машини), Китаю - 3,8% (руди, шлак і зола, жири та олії тваринного або рослинного походження, механічні машини), Індії - 3,5% (жири та олії тваринного або рослинного походження, чорні метали, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки), Єгипту - 3,4% (чорні метали, зернові культури, насіння і плоди олійних рослин).

Серед найбільших країн-партнерів експорт товарів збільшився до Італії на 42,3%, Китаю - на 33,6%, Туреччини - на 22,2%. Одночасно скоротився до Російської Федерації, Єгипту та Польщі відповідно на 18,4%, 16,3% та 3,7%.

Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них - 26,3% від загального обсягу експорту (зменшення обсягів на 9,7% проти І кварталу 2012р.). Продукти рослинного походження становили 13% (збільшення на 6%), мінеральні продукти - 12,2% (зменшення на 11,2%), механічні та електричні машини - 10,1% (збільшення на 0,4%), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 8% (збільшення на 3,6%), засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби - 6,8% (зменшення на 7,4%), жири та олії тваринного або рослинного походження - 6,2% (збільшення на 11,2%), готові харчові продукти - 5,8% (збільшення на 27,9%).

У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з відповідним періодом попереднього року збільшилась частка жирів та олій тваринного або рослинного походження з 5,5% до 6,2%, продуктів неорганічної хімії - з 2,5% до 3,4%, насіння і плодів олійних рослин - з 1,9% до 3%. Зменшилась натомість частка чорних металів з 23,6% до 22,4%, зернових культур - з 9,7% до 9,3%, палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки - з 7,5% до 6,2%, залізничних локомотивів - з 6% до 4,5%, виробів з чорних металів - з 5,2% до 3,9%.

У звітному періоді збільшився експорт окремих товарів: м'яса та їстівних субпродуктів свійської птиці у 2,7 раза (Російська Федерація, Казахстан, Ірак), тепловозів - у 2,3 раза (Російська Федерація, Азербайджан, Білорусь), лікарських засобів - на 32,2% (Російська Федерація, Узбекистан, Казахстан), чавуну переробного - на 19,4% (Італія, Туреччина, США), моніторів та телепроекторів - на 18,3% (Угорщина, Російська Федерація, Нідерланди), хлібу, кондитерських виробів - на 10,3% (Російська Федерація, Казахстан, Азербайджан), кукурудзи - на 8,6% (Єгипет, Іспанія, Італія), сигарет з тютюну і його замінників - 7,8% (Грузія, Азербайджан, Молдова, Республіка), лісоматеріалів необроблених - на 7,6% (Туреччина, Китай, Румунія), олії соняшникової - на 5,8% (Індія, Китай, Туреччина), лісоматеріалів оброблених - на 5,4% (Туреччина, Італія, Німеччина), ячменю - на 3,6% (Йорданія, Лівія, Туреччина).

За видами економічної діяльності найбільші експортні поставки здійснювали підприємства металургійного виробництва - 25,6% від загального обсягу експорту (зменшення проти I кварталу 2012 р. на 6,9%), оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі - 22,9% (збільшення на 15,9%), з виробництва інших транспортних засобів - 6,7% (збільшення на 2,1%), хімічного виробництва - 5,9% (зменшення на 3,8%), з виробництва харчових продуктів, напоїв - 4,9% (збільшення на 16,8%), з добування металевих руд - 4,7% (зменшення на 1,5%), з сільського господарства, мисливства та пов'язаних з ними послуг - 3,6% (збільшення на 6,5%), та виробництва машин та устаткування - 3,5% (зменшення на 9,4%).

Імпорт з країн СНД становив 36,6% від за­гального обсягу імпорту, Європи - 33,7%, у т.ч. з країн Європейського Союзу - 31,7%, Азії - 22,1%, Америки - 6,2%, Африки - 1,1%, Австралії і Океанії - 0,1%.

Збільшились імпортні поставки з Китаю - на 59,5%, Франції - на 20,2%, та Польщі - на 18,6%. Поставки з Російської Федерації, Білорусі, США та Німеччини зменшились відповідно на 24,8%, 14,1%, 12,2% та 1,2%.

Мінеральні продукти складали 29,6% обсягу імпорту товарів (зменшення обсягів на 25,4%). На поставки механічних та електричних машин припадало - 16,6% (збільшення на 6%), продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 10,2% (збільшення на 0,3%), засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів - 7,9% (зменшення на 16,9%), недорогоцінних металів та виробів з них - 5,8% (зменшення на 8,9%), в тому числі чорних металів та виробів з них - 3,9% (зменшення на 12,4%), полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них - 5,4% (збільшення на 8,8%), продуктів рослинного походження - 5,2% (збільшення на 40%), готових харчових продуктів - 3,8% (збільшення на 5,1%), текстильних матеріалів та текстильних виробів - 3% (збільшення на 24,2%) від загальної вартості імпорту.

У звітному періоді спостерігалося збільшення імпорту окремих товарів: коксу і напівкоксу з кам'яного вугілля - на 94,5% (Польща, Російська Федерація, Казахстан), насіння соняшника - на 45,1% (США, Туреччина, Франція), риби свіжої, охолодженої або мороженої - на 43,4% (Норвегія, Ісландія, Велика Британія), свинини свіжої, охолодженої або мороженої на 37% (Бразилія, Німеччина, Польща), моніторів та телепроекторів - на 29,2% (Російська Федерація, Китай, Корея), кукурудзи - на 28,7% (Угорщина, Румунія, Франція), добрив складних - на 25,8% (Російська Федерація, Білорусь, Фінляндія), тракторів - на 16,4% (США, Білорусь, Німеччина), машин сільськогосподарських, садових або лісогосподарських для підготовки або оброблення ґрунту - на 9,6% (США, Німеччина, Італія).

Найбільші імпортні поставки здійснювали підприємства оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі - 30,7% від загального обсягу імпорту (збільшення на 11,4%), з торгівлі автомобілями та мотоциклами, їх технічного обслуговування та ремонту - 6,9% (збільшення на 15,3%), металургійного виробництва - 4,5% (зменшення на 32,8%) і з виробництва та розподілення електроенергії, газу, пари та гарячої води - 3,4% (збільшення на 52,5%).

Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції підприємства м. Києва, Донецької, Дніпропетровської, Київської, Одеської та Луганської областей.

Довідково: у березні 2013р. обсяги експорту та імпорту товарів збільшилися порівняно з лютим 2013р. на 1,5% та 3,9% і становили відповідно 5436,3 млн. дол. та 6510,4 млн. доларів. Від'ємне сальдо у березні 2013р. становило 1074,1 млн. дол. (у лютому 2013р. також від'ємне - 913,4 млн. доларів).

Таблиця 1. Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за І квартал 2013 року (порівняно з І кварталом 2012 року)

3. Заходи щодо підвищення умов зовнішньої торгівлі України товарами й послугами

Заходи, що сприятимуть вдосконаленню експортної складової торговельної політики України в умовах поглиблення зовнішньоекономічної інтеграції, зокрема через інструментарій СОТ, та подоланню негативних наслідків світової фінансової кризи повинні охоплювати:

1. Розвиток комерційної дипломатії та активізацію застосування механізмів СОТ для захисту національних економічних інтересів.

2. Створення маркетингових і сервісних мереж на пріоритетних закордонних ринках, а також формування мережі підтримки національних виробників, передусім малих і середніх підприємств, у сфері міжнародної торгівлі.

3. Поглиблення торговельно-економічної інтеграції з окремими країнами партнерами, митними та інтеграційними союзами та іншими економічними утвореннями. Вступ до СОТ започаткував новий етап розвитку української торговельної політики.

4. Удосконалення митних процедур. Як свідчать опитування вітчизняних та іноземних підприємців, якість послуг щодо виконання митних процедур, характер їх організації, рівень автоматизації, та, в кінцевому підсумку, термін розмитнення товарів в Україні значно поступаються середньому рівню, що сформувався у міжнародній практиці.

5. Модернізація та унормування системи державної допомоги.

6. Забезпечення прозорості механізму відшкодування ПДВ та попередження зловживань в цій сфері.

7. Інформатизація зовнішніх економічних зв'язків України.

8. Ідентифікація пріоритетних галузей, що потребують державної підтримки розвитку експортної діяльності.

Висновок

На сьогодні складну ситуацію у вітчизняній економіці багато в чому може пояснити її надмірною залежністю від зовнішньої кон'юнктури. Унаслідок світової фінансової кризи помітно зменшились обсяги зовнішньої торгівлі, що позначилось на роботі експортно-орієнтованих галузей. З огляду на структуру вітчизняної економіки, радикального поліпшення можна очікувати не раніше, ніж світова економіка почне виходити із кризи, але слід мати на увазі, що поточні прогнози щодо перспектив розвитку світової економіки стали більш оптимістичними.

Аналізуючи відповідність показників зовнішньоторговельного обороту рівню гравітаційного потенціалу економік сусідніх адміністративно-територіальних одиниць у межах транскордонних регіонів, сформованих на кордоні між Україною та ЄС, слід констатувати його загальне перевищення в українсько-польському (насамперед за рахунок імпорту товарів) та українсько-угорському та відставання в українсько-словацькому й українсько-румунському транскордонних регіонах.

В торгівлі послугами спостерігається вищий рівень відповідності реальних показників їх експорту та імпорту розрахунковому гравітаційному потенціалу економік сусідніх регіонів, що формують транскордонні регіони на кордоні між Україною та ЄС. Насамперед це стосується українсько-угорського транскордонного регіону, а також експорту послуг у межах українсько-польського транскордонного регіону. При цьому, в українсько-польському та українсько-угорському транскордонних регіонах спостерігається переважання реальних показників експорту послуг над розрахунковим рівнем гравітаційного потенціалу, а в українсько-словацькому та українсько-румунському - не до використання гравітаційного потенціалу, як в експорті, так і в імпорті.

Список використаних джерел

експортний економічний кон'юнктурний

1. Павленко І.І. Міжнародна торгівля та інвестиції. - 2012. - 256с.

2. Рум'янцев А.П., Рум'янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність. - 2012. - 296с.

Размещено на Allbest.ru