Формування та розвиток інфраструктури ринку цінних паперів Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Сучасний світогосподарський розвиток, якому притаманні об'єктивно посилювані інтеграційні риси, спирається на багаторівневу інфраструктурну базу, котра має тенденцію до постійного розширення та оновлення. У зрілих ринкових економіках важливі перерозподільні, консолідуючі й регулятивні функції виконує інфраструктура ключового у глобальній економіці ринку цінних паперів (РЦП). Найвищий рівень інтеграції в інфраструктурі РЦП притаманний країнам Європейського Союзу, чому сприяли, з одного боку, динамічні процеси сек'юритизації, а з другого - багаторічна цілеспрямована політика конвергенції в цій сфері.

Водночас необхідним є поглиблення досліджень розвитку інфраструктури РЦП Європейського Союзу, досвід якого потребує системних узагальнень, оскільки він є цінним для України не лише з точки зору розбудови сучасної інфраструктури національного ринку цінних паперів, але й з огляду на євроінтеграційний вектор розвитку. Суттєві корективи в методологію і практику аналізу інфраструктури РЦП вносить посилювана асиметричність економічного розвитку, що особливо гостро проявилися в період останньої світової фінансової кризи, суттєво актуалізувавши проблеми глобального обігу спекулятивного капіталу, ризиковості інвестиційних операцій, ліквідності і транспарентності фондового ринку, антикризового потенціалу його інфраструктури. Наведені вище аргументи зумовили вибір теми дисертації, її мету та спрямованість ключових дослідницьких завдань.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження передумов становлення, інтеграційних факторів, закономірностей, особливостей та перспектив розвитку інфраструктури ринку цінних паперів Європейського Союзу, обґрунтування засад адекватної процесам євроінтеграції і глобалізації інфраструктурної політики України на національному ринку цінних паперів. Відповідно до теми та за логікою дослідження у роботі поставлено такі завдання:

· дослідити еволюцію теоретичних підходів щодо розвитку ринкової інфраструктури;

· розкрити економічну природу та роль інфраструктури ринку цінних паперів та обґрунтувати методику її комплексного аналізу;

· ідентифікувати елементи, принципи організації, функції та інститути регулювання інфраструктури ринку цінних паперів ЄС;

· схарактеризувати механізми та оцінити системні ефекти функціонування інфраструктури європейського ринку цінних паперів;

· провести економетричний аналіз інтеграційних процесів інфраструктури ринку цінних паперів Європейського Союзу;

· оцінити сучасний стан та проблеми розвитку інфраструктури ринку цінних паперів України;

· визначити концептуальні засади адаптації в Україні досвіду розвитку інфраструктури ринку цінних паперів ЄС;

· розробити рекомендації щодо пріоритетних напрямків вдосконалення інфраструктури ринку цінних паперів України в євроінтеграційному контексті.

Об'єктом дослідження є інтеграційні процеси в інфраструктурі ринків капіталів Європейського Союзу.

Предметом дослідження є закономірності формування та сучасні особливості розвитку інфраструктури ринку цінних паперів Європейського Союзу.

1. Теоретичні засади формування інфраструктури ринку цінних паперів

Узагальнено еволюцію теоретичних підходів дослідження інфраструктури, розкрито її економічну природу, висвітлено фундаментальні основі формування інфраструктури ринку цінних паперів, обґрунтовано методику її аналізу у форматі критеріїв ЄС.

Проведений автором аналіз показав, що методологія дослідження інфраструктури еволюціонізує у межах двох ключових парадигм: технологічної, що розглядає її через призму виробничих функцій та взаємозв'язків під час здійснення організаційно-правового, інформаційного та наукового забезпечення економічної діяльності; інституціональної, що розглядає інфраструктуру як інститут, організацію чи мережу контрактів, які обслуговують ринок та виконують функції забезпечення його стабільного функціонування. Загалом інфраструктура ринку в економіці виконує цільову, забезпечувальну, регулюючу та інтеграційну функції.

Показано, що однією з рис інфраструктури є те, що вона потребує не лише суспільного регулювання, але й економічного втручання, тому уряди більшості країн почали активно інвестувати в інфраструктурні галузі у процесі сервісної диверсифікації. При цьому виявлено переваги функціонування інфраструктурних галузей порівняно з промисловими, оскільки інвестиції в інфраструктуру дають можливість отримати потрійний ефект: 1) скорочення витрат обігу; 2) прирощення капіталу; 3) активізації зовнішньої торгівлі.

Під інфраструктурою ринку цінних паперів у роботі розуміється структурована сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих інститутів, механізмів та інструментів, що забезпечують емісію цінних паперів, інформаційно-аналітичний супровід прийняття інвестиційних рішень, перехід прав власності на цінні папери між суб'єктами ринку та їх регулювання в умовах ідентифікованих ризиків. У структурному плані виділено такі види інфраструктур: регуляторну (включає регулювання банків, ринків цінних паперів та фінансових послуг, саморегулівних організацій та спілок, професійних учасників ринку, емітентів та інвесторів); торговельну (фондові біржі, автоматизовані торговельні системи, брокерські/дилерські системи, торговці цінними паперами, позабіржовий ринок); обліково-розрахункову (депозитарії, зберігачі, реєстратори, Національний банк України та комерційні банки, клірингові установи, центральні контрагенти, розрахункові банки та системи); інформаційно-комунікаційну (телекомунікації, зв'язок, Інтернет, програмне забезпечення); інформаційно-кадрову (системи розкриття інформації, рейтингові агентства, аудиторські компанії, ринок інвестиційного консалтингу, інформаційні та аналітичні агентства та компанії, науково-дослідницькі організації, організації методичного забезпечення, навчальні заклади).

У роботі наголошено, що на сьогодні ще не склалася система індикаторів, які могли б адекватно відображати сучасний стан та глибину інтеграції інфраструктури ринку цінних паперів. Як правило, використовуються абсолютні та відносні показники: ринку державних облігацій, ринку корпоративних облігацій, ринку акцій. Автором ідентифіковані основні види трансакційних витрат на РЦП, а саме: явні витрати (брокерська комісія, ринкові платежі, витрати на кліринги та розрахунки, податки, збори та мита) та неявні витрати (різниця цін попиту та пропозиції, вплив ринку, операційні витрати, витрати ринкових часових можливостей, витрати втрачених торговельних можливостей). Основні показники для проведення порівнянь трансакційних витрат на РЦП можуть бути класифіковані у такі групи, як: показники, що можуть бути отримані до торгів, упродовж та після торговельного дня. Показово, що в ЄС почали застосовувати методологію моніторингу цін, витрат та обсягів торгівлі та післяторговельної діяльності, що має надати достовірні дані для аналізу та вдосконалення політики в цій сфері. Результати аналізу даних групуються за європейськими фінансовими центрами - основними (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, та Великобританія), другорядними (Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Польща та Швеція) та іншими (Австрія, Чеська Республіка, Данія, Греція, Ірландія, Португалія).

На основі розкриття інфраструктурних особливостей етапів торговельної та післяторговельної діяльності були обґрунтовані основні показники проведення порівнянь трансакційних витрат на ринку цінних паперів. У роботі ідентифікована загальна модель ланцюжка вартостей діяльності, що пов'язана з обігом цінних паперів, показані канали транскордонної торгівлі цінними паперами, а також окреслені їхні особливості в процесі дослідження інфраструктури ринку цінних паперів.

2. Комплексний аналіз інфраструктури ринку цінних паперів Європейського Союзу

Присвячено дослідженню закономірностей та особливостей формування інфраструктури європейського ринку цінних паперів, визначенню й характеристиці механізмів та інструментів її функціонування, оцінюванню умов та факторів розвитку інтеграції у цій сфері з використанням економетричного аналізу.

Європейський Союз пройшов тривалий шлях усунення національних обмежень в процесі формування спільного ринку. Бар'єри на шляхах руху капіталів між європейськими ринками цінних паперів значною мірою були подолані завдяки реалізації кодексів ОЕСР щодо вільного руху капіталу (1980-і роки) та директив ЄС щодо інвестиційних послуг (1990-і роки). Принципово важливим став Єдиний Європейський Акт (1986 р.), який наділив Єврокомісію значними повноваженнями щодо ініціювання, розроблення та реалізації спільних політик забезпечення єдиного ринку фінансових послуг. Було встановлено етапи консолідації інфраструктури ринку цінних паперів ЄС: горизонтальна консолідація національних ринків, фондових бірж та розрахунково-клірингових систем; вертикальна консолідація на національному рівні, у результаті чого були створені монопольні організації для виконання окремих функцій; транскордонні горизонтальні злиття, насамперед у сегменті фондових бірж; створення наднаціональних ринків, які охоплюють увесь комплекс етапів реалізації угод із цінними паперами.

У роботі акцентовано увагу на двох, на думку автора, ключових факторах динамізації розвитку інфраструктури ринку цінних паперів ЄС: широке впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій; перехід більшості інституцій інфраструктури ринку цінних паперів у комерційний статус.

У періодизації розвитку інфраструктури ринку цінних паперів ЄС з точки зору регулювання виокремлено передінтеграційний, інтеграційний в межах ЄЕС та коінтеграційний в межах Європейського Союзу етапи. Хоча окремі елементи інфраструктури ринку цінних паперів ЄС можуть мати певні відмінності щодо періодизації їх розвитку, у цілому запропоновані етапи характеризують євроінтеграційну логіку в цій сфері.

Дослідження дало можливість виокремити дві основні моделі транскордонної інтеграції інфраструктури ринку цінних паперів ЄС, а саме: модель об'єднання національних інфраструктур країн Європейського Союзу загальними платіжно-розрахунковими платформами, спільними технічними та нормативно-правовими стандартами і модель розвитку інфраструктури шляхом активізації ринкових злиття і поглинань та створення корпоративних альянсів. Висвітлено процеси інтеграції крупних операторів інфраструктурних послуг шляхом злиття і поглинань та інтеграції великомасштабних інформатизованих платіжних систем, яка відбувалася у три етапи: 1) TARGET (1999 р.) з поєднанням у єдину мережу систем гуртових міжбанківських розрахунків у режимі реального часу для країн Євросистеми; 2) TARGET-2-CASH (2007 р.) із створенням єдиної спільної платформи грошових розрахунків у межах Євросистеми; 3) TARGET-2-SECURITIES із створенням єдиної загальної платформи для торгівлі цінними паперами в ЄС з 2014 року. Показано, що запровадження системи TARGET дало змогу значно підвищити зручність та оперативність фінансових трансакцій, сприяло суттєвому зростанню їхніх обсягів, кількості та надійності, а заплановані заходи сприятимуть формуванню якісно нового європейського інфраструктурного середовища. При цьому важливою характерною особливістю є те, що розвиток інфраструктури ринку цінних паперів ЄС відбувається в умовах інтенсивного співробітництва всіх зацікавлених сторін, зокрема регуляторів відповідних ринків, насамперед Європейської системи центральних банків та Європейської організації з цінних паперів і ринків.

У роботі обґрунтовано та перевірено на фактичних даних методику економетричного моделювання процесів в та у конвергенції інфраструктури ринку цінних паперів на прикладі такого показника, як середній розмір угод із цінними паперами, що укладаються на фондових біржах ЄС. Виявлено, що Лондонська фондова біржа, Нью-Йоркська фондова біржа Євронекст та Німецька біржа досягли найвищого ступеня інтегрованості між собою.

Головними проблемами ринку цінних паперів ЄС залишаються фрагментованість деяких сегментів інфраструктури та відносно високий рівень трансакційних витрат порівняно зі США. Інші проблеми розвитку інфраструктури ринку цінних паперів зумовлені: національними обмеженнями на операції з клірингу та розрахунків, що вимагає використання різних їхніх систем; відмінностями національного регулювання довірчого управління та зберігання цінних паперів; перешкодами віддаленого доступу до національних клірингових та розрахункових систем; наявністю національних відмінностей у сфері застосування інформаційних технологій та інтерфейсів, розрахункових періодів, операційних годин та кінця операційного дня, страхування цінних паперів, режимів двостороннього взаємозаліку фінансових операцій; національними обмеженнями розміщення цінних паперів та діяльності дилерів і маркет-мейкерів; податковими правилами, які дискримінують іноземних фінансових посередників на національних ринках; відсутністю загального для ЄС підходу щодо правового трактування відсотків, що нараховуються на цінні папери.

Таблиця 1. Коефіцієнти близькості середніх обсягів угод з акціями фондових бірж у 2003-2011рр.

Спрогнозовано, що з урахуванням потенціалу європейських програм посткризового періоду інфраструктура ринку цінних паперів ЄС вступить у глобальний етап розвитку, коли приватні компанії визначатимуть її фактичну конфігурацію, а державні, міжнародні та наддержавні органи виконуватимуть функції нагляду та індикативного планування в новому інституційному форматі.

Таблиця 2. Стан фінансової інтеграції в зоні євро за сегментами фінансового сектора

Загалом інтеграція фінансових ринків та їх інфраструктури зокрема, посідає провідне місце серед сучасних пріоритетів інтеграційної політики ЄС. Актуальність подальших досліджень тенденцій розвитку, викликів та проблем функціонування інфраструктури ринку цінних паперів ЄС зумовлена іманентною цій сфері турбулентністю розвитку та її збільшуваною значимістю в системі факторів економічного прогресу.

3. Розвиток інфраструктури ринку цінних паперів України в євроінтеграційному контексті

Проведено аналіз сучасного стану інфраструктури ринку цінних паперів України, обґрунтовано пріоритети її розвитку з урахуванням національних інтересів та перспектив євроінтеграції.

В Україні інфраструктура ринку цінних паперів складається з таких компонентів, як регуляторний (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, Міністерство фінансів України, саморегулівні організації та спілки, професійні учасники ринку, емітенти та інвестори), торговельний (фондові біржі, торговці цінними паперами, позабіржовий ринок), обліково-розрахунковий (депозитарії, зберігачі, реєстратори, Національний банк України та комерційні банки, клірингові установи, центральні контрагенти, розрахункові банки), інформаційно-комунікаційний (системи розкриття інформації, телекомунікації, зв'язок, Інтернет, програмне забезпечення) та інформаційно-кадровий (рейтингові агентства, аудиторські компанії, ринок інвестиційного консалтингу, інформаційні, аналітичні та консалтингові агентства та компанії, науково-дослідницькі організації, організації методичного забезпечення, навчальні заклади). Виявлено, що практично не врегульованою залишається діяльність центральних контрагентів, розрахункових банків та рейтингових агентств. Аргументовано, що в Україні потрібно імплементувати принципи функціонування інфраструктури фінансових ринків Міжнародної організації комісій з цінних паперів, насамперед доступності, ефективності і прозорості. Важливою є також адаптація міжнародного досвіду управління ризиками - системними, операційними, кредитними, інвестиційними, ліквідності та управління дефолтом.

Як одну з найбільш актуальних, у роботі виокремлено проблему розкриття та аналізу показників ринку цінних паперів, які на сьогодні не узагальнюються та глибоко не аналізуються ні регулятором ринку - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, ні Державною службою статистики, ні Національним банком України. Діяльність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у сфері розкриття інформації не повною мірою відповідає потребам ринку та слабко сприяє активізації діяльності на ринку, чіткому визначенню ролі та місця окремих суб'єктів. Водночас на основі щоденних та щоквартальних адміністративних даних Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку можна проводити їх узагальнення із розкриттям перед ринком. Підкреслено, що система розкриття інформації в Україні знаходиться на межі незадовільного стану через відсутність сталих джерел її фінансування, хоча у світі існує декілька ефективних моделей, зокрема американська та британська. Обґрунтовано, що Україні варто більше спиратися на внутрішні фінансові ресурси в розвитку РЦП та його інфраструктури з акцентом на усуненні ризиків та мінімізації трансакційних витрат.

Дослідження сучасного стану розвитку інфраструктури ринку цінних паперів України, з одного боку, дало змогу виявити відсутність загальноприйнятих системних підходів щодо її аналізу, а з другого - показало, що формування інфраструктури ринку цінних паперів перебуває в активній фазі в контексті загальносвітових тенденцій. У порівняльному плані відзначено, що: частка РЦП у ВВП в Україні є значно меншою за пересічною по ЄС, відбуваються позитивні зрушення в структурі ринку цінних паперів на користь зростання частки організованих ринків при певній циклічності; рівень витрат на реалізацію однієї біржової операції відповідає середньоєвропейському рівню, однак має місце відставання за кількістю угод та їх середнім розміром; відбувається поступовий перехід до моделі ринку, де основними суб'єктами депозитарної діяльності є зберігачі цінних паперів та центральні депозитарії; має місце значна диференціація торговців цінними паперами за їх типом, обсягом операцій та видом діяльності, середнім обсягом договорів, що актуалізує необхідність врахування специфічних потреб різних сегментів ринку.

Ураховуючи вагомі аргументи мотивації крос-лістингу за кордоном на додаток до лістингу на внутрішній біржі (сегментація та ліквідність ринку, розкриття інформації, захист прав інвесторів тощо), в Україні варто стимулювати вітчизняних емітентів до розміщення цінних паперів, передусім, на внутрішньому РЦП. Одночасно підкреслена доцільність розвитку міжнародного співробітництва провідних вітчизняних фондових бірж з біржами ЄС у технологічній та комерційній сферах. При цьому важливо враховувати, що основною ціллю біржового злиття є інтеграція умов лістингу, торгівлі, регулювання, поширення інформації, інформаційних послуг, процедур клірингу, а етапи їх злиття включають: 1) поширення членства на одній з бірж на всі інші біржі; 2) уніфікацію торговельної платформи; 3) запровадження єдиної клірингової системи; 4) об'єднання списків лістингу.

Регулюючи діяльність рейтингових агентств в Україні, необхідно враховувати недостатню якість методологій рейтингування, а також недостатню адекватність самих методик, відсутність ретельного моніторингу рейтингів, непослідовність у вдосконаленні методології рейтингування, непрофесійний персонал, недостатню якість інформаційного забезпечення, брак аналітичної інформації в рейтингу щодо впливу ринкових змін, макроекономічних очікувань та волатильності цін. Підкреслено, що розвиток інфраструктури ринку цінних паперів стримують й обмеження регулятора щодо кількості рейтингових агентств на ринку, що призвело до ситуації, коли найкращі емітенти отримують рейтингові оцінки від провідних агентств світу, а на внутрішньому ринку відсутність реальної конкуренції та платоспроможного попиту призвела до слабкості національних рейтингових агентств та більшій ризикованості операцій вітчизняних емітентів.

У результаті проведеного порівняльного аналізу виявлено, що нижчий рівень розвитку інфраструктури ринку цінних паперів України, порівняно з ЄС, зумовлений і поведінкою інвесторів, які побоюються прихованих ризиків і високих витрат входження в ринок та виходу з нього, тому значні інвестиційні ресурси тримають за межами РЦП. Інститути інфраструктури ринку цінних паперів в умовах обмеженої кількості операцій вимушені всі витрати переносити на ці операції. Не готові фінансувати інфраструктуру ринку цінних паперів й емітенти, хоча вони й зацікавлені в її ефективному функціонуванні. Загалом підкреслено, що держава досі не має чіткої стратегії розвитку інфраструктури ринку цінних паперів та не фінансує відповідні дослідження.

Акцентовано увагу на тому, що за умов обмеженої кількості операцій на біржах існування всіх притаманних розвиненим ринкам елементів інфраструктури є недоцільним, тому можливе тимчасове поєднання функцій, які в ЄС виконуються різними елементами інфраструктури ринку цінних паперів, з подальшим їх виокремленням в окремі компанії.

При аналізі та нормативно-правовому регулюванні клірингу треба зважати на такі його аспекти, як кліринг грошових коштів (зобов'язань), цінних паперів, ризики сторін, що робить необхідним урегулювання діяльності в Україні клірингових установ (особливо центральні контрагенти) та розрахункових банків. Більш ефективними при цьому можуть бути універсальні клірингові компанії, що конкурують між собою, порівняно з вузькоспеціалізованими, які посідають монопольне становище в окремих сегментах. Їхня діяльність охоплюватиме операції з: акціями та іншими інструментами участі в капіталі; облігаціями та іншими борговими зобов'язаннями; похідними фінансовими інструментами.

Як ключові пріоритети на сучасному етапі визначено: розвиток торговельної інфраструктури ринку цінних паперів з домінуванням організованих ринків та підвищення їхньої ліквідності; завершення формування моделі фінансування розвитку інформаційної інфраструктури ринку цінних паперів; створення системи ідентифікації ризиків роботи емітентів та торговців цінними паперами з її включенням у структуру інфраструктури національного РЦП.

Висновки

інтеграція інфраструктура фінансовий

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення закономірностей, тенденцій та особливостей становлення і розвитку інфраструктури ринку цінних паперів Європейського Союзу, запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання адаптації принципів, норм і правил організації та регулювання інфраструктури РЦП України до європейської практики. Результати проведеного дослідження дали змогу сформулювати такі висновки:

1. Інфраструктура є невід'ємною складовою сучасної економіки, становлення якої відбувалося в процесі поглиблення суспільного поділу праці, ускладнення видів і форм економічної діяльності, формування сучасної територіально-галузевої структури господарства. Еволюція теоретичних концепцій щодо економічної природи інфраструктури відображає об'єктивні процеси розширення її функцій та посилення ролі в забезпеченні ефективного функціонування локальних, національних, регіональних і глобальної економічних систем. У постіндустріальній парадигмі формується й випереджальними темпами розвивається комплекс інформаційно та інтелектуально насичених високоприбуткових інфраструктурних галузей. Являючи собою відносно самостійний сегмент економіки, вони сприяють динамізації руху товарів, послуг та капіталів і генеруванню системних ефектів на відповідних ринках.

2. У структурі сучасної економіки сформувався ринок цінних паперів, який завдяки своїй інтеграційній природі, універсальності й мобільності технологій та інструментів акумулює й перерозподіляє більшу частину фінансових ресурсів. Його операційно-функціональна складність та соціально-економічна значимість зумовлюють необхідність формування й безперервного функціонування власної сегментованої інфраструктури - торговельної, облікової, інформаційної, розрахунково-клірингової, технічної, страхової, інноваційної, регулятивної. Ефективна інфраструктура оптимізує трансакційні витрати учасників ринку, активізує внутрішні і зовнішні інвестиційні процеси, забезпечує умови стабільного економічного зростання та соціального добробуту. Одночасно за умов неврегульованості діяльності інститутів інфраструктури РЦП, недостатньої транспарентності його технологій і операцій, відсутності моніторингу постійно змінюваних трендів посилюються циклічні коливання ринку, зароджуються й акселеруються кризові процеси із миттєвим передаванням негативних сигналів в інші сектори економіки.

3. На розвиток інфраструктури національних РЦП впливають внутрішні та зовнішні науково-технологічні, економічні, соціальні й політичні фактори. Вирішальне значення при цьому має ступінь інтегрованості економіки в міжнародні торговельні та економічні об'єднання, масштаби транскордонної корпоративної діяльності, насамперед, на зарубіжних фондових біржах. Найбільш інтегрованою на сьогодні є інфраструктура ринку цінних паперів ЄС, яка має певні відмінності, що зумовлені інституційною гармонізацією, властиві їй регулятивні механізми та інструменти. Цілеспрямована політика у процесі формування Єдиного європейського економічного простору дала змогу консолідувати інфраструктуру ринку цінних паперів на наднаціональному рівні. Стимульований випереджальний розвиток ключових елементів європейської інфраструктури ринку цінних паперів, починаючи з 1990-их років, сприяв конвергенції національних клірингово-розрахункових систем і створенню загальної платформи для торгівлі цінними паперами для суб'єктів європейського фондового ринку. На мікроекономічному рівні через транскордонні горизонтальні злиття в інфраструктурі ринку цінних паперів ЄС розпочався етап трансконтинентальної, по суті, глобальної консолідації.

4. В ієрархії інститутів торговельної інфраструктури європейського ринку цінних паперів центральне місце займають фондові біржі, які акумулюють торговельні, лістингові, інформаційно-цінові та розрахункові платежі, забезпечуючи ліквідність ринку й ефективну діяльність центральних контрагентів, клірингових установ, депозитаріїв цінних паперів, розрахункових установ. В умовах загострення глобальної конкуренції між фондовими біржами світу розвивається тісне співробітництво в технологічній та комерційній сферах, що спричиняє формування їх міжнародних і глобальних конгломератів. Надаючи безпрецедентні можливості реалізації високоприбуткових інвестиційних інструментів, створення глобальних біржових мереж може призводити і до негативних наслідків через відсутність належної координації та регулювання, що підвищує конкурентоспроможність позабіржових організаторів торгівлі цінними паперами.

5. У Європейському Союзі склалася багаторівнева модель регуляторної інфраструктури ринку цінних паперів, що включає загальні (Європейська Комісія, Європейський Парламент, Рада ЄС, Європейська Рада) та спеціальні інститути (Європейський комітет з цінних паперів, Європейський орган з цінних паперів та ринків). Інструменти інтеграційної політики Європейського Союзу в інфраструктурній сфері реалізуються через інституалізовані механізми TARGET, TARGET2, TARGET-2-CASH, TARGET-2-SECURITIES, Кореспондентську модель центральних банків, Спільний європейський платіжний простір, Ініціативу щодо короткострокових європейських векселів, Індекс європейських нічних міжбанківських депозитів, Європейську рамкову угоду про фінансові операції, гармонізований протокол SWIFT, індикатори фінансової інтеграції в зоні євро, інструменти управління ризиками центральних контрагентів.

6. У достатньо розвинутій інфраструктурі ринку цінних паперів України представлені не всі суб'єкти, характерні для розвинених ринків, зокрема немає повноцінних клірингових установ та розрахункових банків. Після унормування функціонування ключових суб'єктів інфраструктури ринку цінних паперів необхідно, щоб регуляторні акти відповідали рекомендаціям Міжнародної організації комісій з цінних паперів та Банку міжнародних розрахунків. Особливої уваги потребують положення щодо мінімізації та урегулювання ідентифікованих типів ризиків фінансової інфраструктури на ринку цінних паперів - кредитного (ризик членства, правовий, ринковий, операційний), технологічного (безпековий, регуляторний, ліквідності, кліринговий), репутаційного, фінансового, системного, країнового. У розвитку інфраструктури ринку цінних паперів України потрібно спиратися на досвід Європейського Союзу: розуміння інфраструктури ринку цінних паперів як критичної; інтеграція країн ЦСЄ до ЄС має позитивний вплив на ринок цінних паперів та їх інфраструктуру; недостатній розвиток інфраструктури в країні змушує інвесторів підвищувати оцінки ризикованості цінних паперів та операцій, а емітентів - використовувати переваги крос-лістингу; розвиток інфраструктури ринку цінних паперів сприяє диверсифікації форм співробітництва між інституціями інфраструктури ринку цінних паперів, серед яких співробітництво в технологічній та комерційній сферах, створення альянсів та консолідації, участь у роботі міжнародних та наднаціональних організацій; розвиток ринку цінних паперів ЄС та її інфраструктури спирається на широке публічне обговорення всіма зацікавленими сторонами на основі рівноправного доступу до інформації, яка підлягає розкриттю.

7. Вітчизняний ринок цінних паперів розвивається без чіткого усвідомлення національних економічних інтересів, необхідності їхнього узгодження з мотивацією інвесторів та професійних учасників ринку. У цьому контексті функцією інфраструктури ринку цінних паперів є забезпечення можливостей для підприємництва в умовах конкуренції інвесторів на національному ринку цінних паперів із забезпеченням механізмів контролю якості та ціноутворення на послуги, виявленням, попередженням та усуненням ризиків, а також визначенням короткострокових завдань та цілей, регулярним звітуванням. Іноземні інвестори не повинні контролювати більше 50% суб'єктів інфраструктури ринку цінних паперів України в кожному з її сегментів (біржі, депозитарії, зберігачі, торговці, рейтингові агентства, інформаційні агентства, заклади освіти, центральні контрагенти, розрахункові банки та клірингові установи). Держава має визначати умови діяльності, заохочувати приватні ініціативи, попереджувати та вирішувати конфлікти інтересів. Вона на основі результатів наукових досліджень та широкого діалогу всіх зацікавлених сторін має періодично визначати поточні пріоритети розвитку в межах євроінтеграційної стратегії.

Література

1. Жупаненко В.М. Світові фінансові ринки: посткризові виклики та загрози для України / В.М. Жупаненко // Ринок цінних паперів України. - 2009. - №5-6. - С.21-26.

2. Жупаненко В.М. Сучасне трактування інфраструктури фондового ринку / В.М. Жупаненко // Ринок цінних паперів України. - 2010. - №3-4. - С.63-74.

3. Жупаненко В.М. Інтеграційна політика ЄС щодо інфраструктури ринку цінних паперів / В.М. Жупаненко // АгроІнКом. - 2010. - №7-9. - С.48-56.

4. Жупаненко В.М. Сучасне трактування інфраструктури економіки / В.М. Жупаненко // Облік і фінанси АПК. - 2010. - №3. - С.129-138.

5. Жупаненко В.М. Еволюція інфраструктури ринку цінних паперів / В.М. Жупаненко // Економічний форум. - 2012. - №2. - С.364-373.

6. Жупаненко В.М. Роль та місце інфраструктури фінансового ринку в антикризовому регулюванні економіки / В.М. Жупаненко // Формування ринкової економіки збірник наукових праць конференції: «Державне антикризове управління національною економікою: світовий досвід та проблеми в України» (14-15 квітня 2010 р., м. Київ). - К.: КНЕУ, 2010. - С.203-206.

Размещено на Allbest.ru