Міжнародна валютно-фінансова система

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Виникнення світового ринку як підсистеми господарства, пов'язаної з обміном товарів за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну, стимулювало перетворення грошей у валюту (національну, іноземну та міжнародну), виокремлення валютно-фінансових відносин у відносно самостійну сферу, найважливішими елементами якої е національні, регіональні та світова валютні системи.

Світова валютна система -- це інституційно-функціональна форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства і юридично закріплена міждержавними домовленостями.

Головним завданням цієї системи є регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередковування платежів за експорт та імпорт товарів, капіталів, послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці. Ця динамічна, еволюційна система пройшла у своєму розвитку ряд етапів, кожен з яких віддзеркалював рівень зрілості валютно-фінансових відносин та їхніх інституцій.

Основна частина

Світова валютна система (МВС) є формою організації міжнародних грошових відносин, що закріплена міждержавними домовленостями. МВС являє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства. Її виникнення і подальша еволюція відображають об'єктивний розвиток процесів інтернаціоналізації капіталу, що вимагають адекватних умов у міжнародній грошовій сфері.

Розрізняються національна, світова, регіональна валютні системи.

МВС представляє собою сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Світові господарські зв'язки не можуть існувати без налагодженої системи валютних відносин, під якими ми розуміємо економічні відносини, пов'язані з функціонуванням світових грошей. Валютні відносини обслуговують різні види господарських зв'язків (зовнішня торгівля, вивіз капіталу, надання позик, науковий обмін, туризм та ін.)

Національна валютна система - форма організації валютних відносин в країні, що визначається національним законодавством. Основна задача валютної системи - опосередкування міжнародних платежів.

Міжнародна валютна система виконує функцію світових грошей, а саме, світові гроші виступають як норма вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження багатства.

валютний золотодоларовий стандарт ямайський

Еволюція світової валютної системи (МВС)

Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня її відповідності структурі світового господарства. При зміні структури світового господарства і співвідношення сил на світовій арені відбувається заміна існуючої форми МВС на нову. З'явившись в XIX столітті, МВС пройшла 4 етапи еволюції:

«Золотий стандарт» або Паризька валютна система

Генуезька валютна система

Бреттон-Вудська система фіксованих валютних курсів

Ямайская система плаваючих валютних курсів.

Система "Золотого стандарту " або Паризька валютна система

«Золотий стандарт" виник з початком відходу біметалічною системи, і припинив своє існування протягом першого місяця світової війни. Ера золотого стандарту іноді асоціюється з швидкою індустріалізацією та економічним процвітанням.

Початок золотого стандарту було покладено Банком Англії в 1821 р. Юридично ця система була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. За місцем оформлення угоди ця система називається також як Паризька валютна система.

Золотий стандарт базувався на таких структурних принципах:

1.Його основою являвся золотомонетний стандарт.

2.Кожна валюта мала золотий зміст. Курс національних валют жорстко прив'язувався до золота і через золотий зміст валюти співвідносився один з одним за твердим валютним курсом. Відповідно до золотого змісту валют встановлювались їх золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото використовувалося як загальноприйняті світові гроші.

3.Складався режим вільно плаваючих курсів валют з урахуванням ринкового попиту і пропозиції, але в межах «Золотих точок» (так називають максимальні межі відхилення курсу валют від встановленого золотого паритету, які визначаються витратами на транспортування золота за кордон). Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому змісті, то боржники віддавали перевагу розплачуватися по міжнародних зобов'язаннях золотом, а не іноземними валютами.

Золотий стандарт грав певною мірою роль стихійного регулятора виробництва, зовнішньоекономічних зв'язків, грошового обігу, платіжних балансів, міжнародних розрахунків.

Різновидами золотого стандарту є:

Золотомонетний стандарт, при якому банками здійснювалася вільне карбування золотих монет, (він діяв до початку XX ст)

Золотозлиткового стандарт, при якому золото застосовувалося лише в міжнародних розрахунках (початок XX - початок першої світової війни)

Золотовалютний (золотодевізний) стандарт, при якому поряд із золотом в розрахунках використовувалися і валюти країн, що входять в систему золотого стандарту. Він відомий ще як Генуезький (1922 р - початок другого світової війни).

Золотомонетний стандарт був відносно ефективний до першої світової війни, коли діяв ринковий механізм вирівнювання валютного курсу і платіжного балансу.

У період першої світової війни і, особливо в часи Великої депресії (1929-1934) система золотого стандарту переживала кризи. Золотомонетний і золотозлитковий стандарти вижили себе, тому що перестали відповідати масштабами збільшених господарських зв'язків. З-за високої інфляції в більшості країн Європи їх валюти стали неконвертованими. США перетворилися на нового фінансового лідера, а золотий стандарт видозмінювався.

Генуезька валютна система

Генуезька міжнародна економічна конференція 1922 року закріпила перехід до золотодевізного стандарту, заснований на золоті і ведучих валютах, що конвертуються в золото. З'явилися «девізи» - платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

Золотодевізний стандарт або, як його ще називають, Генуезька валютна система, функціонував на наступних принципах:

1. Його основою були золото і девізи - іноземні валюти. У той період і грошові системи 30 країн базувалися на золотодевізному стандарті.

2. Збережено золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійснюватися не тільки безпосередньо, але й побічно, через іноземні валюти, що дозволяло економити золото державам, збіднілим під час першої світової війни.

3. Відновлено режим вільно плаваючих валютних курсів.

4. Валютне регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій, нарад.

У період між війнами країни послідовно відмовлялися від золотого стандарту. Першими вийшли з системи золотого стандарту аграрні та колоніальні країни (1929-1930 рр..), тому що різко скоротився попит на сировину на світовому ринку і ціни на нього знизилися на 50-70%. У 1931 р. - Німеччина, Австрія та Великобританія, так як Німеччина та Австрія виявилися слабкою ланкою в МВС в зв'язку з відливом іноземних капіталів, зменшенням офіційного золотого запасу і банкрутством банків; Великобританія скасувала золотий стандарт через погіршення стану платіжного балансу і зменшення офіційних золотих резервів країни в зв'язку з різким скороченням експорту товарів.

У квітні 1933 р. США вийшли з системи золотого стандарту; безпосередньою причиною скасування послужило значне і нерівномірне падіння цін. Це викликало масові банкрутства. Банкрутство 10000 банків підірвало грошово-кредитну систему США і привело до скасування розміну доларових банкнот на золоті монети.

У 1936 р. Франція скасувала золотий стандарт. Вона підтримувала його довше інших країн. Штучне зберігання золотого стандарту знижувало конкурентноздатність французьких фірм.

У результаті кризи золотодевізний стандарт або Генуезька валютна система втратив відносну еластичність і стабільність. Незважаючи на скорочення розміну банкнот на золото у внутрішньому обороті, збереглася зовнішня конвертованість валют у золото за згодою центральних банків США, Великобританії, Франції. У цей час на базі національних валютних систем провідних країн починають складатися валютні блоки та зони. Валютний блок.

Валютний блок - угруповання країн, залежних в економічному, валютному і фінансовому відносинах від очолює його держави, яка диктує їм єдину політику в галузі міжнародних економічних відносин і використовує їх як привілейований ринок збуту, джерело дешевої сировини, вигідну сферу застосування капіталу.

Метою валютних блоків - зміцнення конкурентних позицій країни-лідера на міжнародній арені, особливо в моменти економічних криз.

У цей час утворилися стерлінгових, доларовий та золотий валютний блоки.

Стерлінгових блок: був утворений в 1931 р., до нього увійшли країни Британської співдружності націй (крім Канади і Ньюфаундленду), території Гонконг, Єгипет, Ірак і Португалія. Пізніше до нього приєдналися Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Японія (де-факто), Греція, Іран.

Доларовий блок: очолюваний США, був створений в 1933 р. У нього ввійшли: Канада, багато країни Центральної і Південної Америки, де панував американський капітал.

У червні 1933 р. на Лондонській міжнародній економічній конференції країни, які прагнули зберегти золотий стандарт, створили золотий блок. Це країни: Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а пізніше до нього увійшли Італія, Чехословаччина та Польща. До 1936 р., у зв'язку зі скасуванням золотого стандарту у Франції, золотий блок розпався.

Під час другої світової війни всі валютні блоки розпалися.

Далі приведені переваги і недоліки золотого стандарту.

Переваги:

1) забезпечення стабільності, як у внутрішній, так і в зовнішній економічній політиці, що пояснюється наступним: транснаціональні потоки золота стабілізували обмінні валютні курси і створили тим самим сприятливі умови для росту і розвитку міжнародної торгівлі;

2) стабільність курсів валют, що забезпечує достовірність прогнозів грошових потоків компанії, планування витрат і прибутку.

Недоліки:

1) встановлена залежність грошової маси від видобутку і виробництва золота (відкриття нових родовищ і збільшення його видобутку призводило до транснаціональної інфляції);

2) неможливість проводити незалежну грошово-кредитну політику, спрямовану на вирішення внутрішніх проблем країни.

Друга світова війна призвела до кризи та розпаду Генуезької валютної системи, яка була замінена на Бреттон-вудської.

Бреттон-вудська система золотодоларового стандарту

Третя валютна система була офіційно оформлена на Міжнародній валютно-фінансовій конференції , що проходила з 1 по 22 липня 1944 р. в

м. Бреттонвудсі (США). Тут також були засновані МВФ і МБРР.

Цілі створення другої світової валютної системи:

1. Відновлення великої вільної торгівлі.

2. Встановлення стабільної рівноваги системи міжнародного обміну на основі системи фіксованих валютних курсів.

3. Передача в розпорядження держав ресурсів для протидії тимчасових труднощів в зовнішньому балансі.

Третя МВС базувалася на наступних принципах:

Встановлено тверді обмінні курси валют країн-учасниць до курсу ведучої валюти;

Курс ведучої валюти фіксований до золота;

Центральні банки підтримують стабільний курс своєї валюти по відношенню до провідної (у рамках +/- 1%) валюті за допомогою валютних інтервенцій;

Зміни курсів валют здійснюються за допомогою девальвації і ревальвації [1];

Організаційною ланкою системи є МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами-членами принципів МВС, забезпечує валютне співробітництво країн.

Під тиском США в рамках Бреттон-вудської системи затвердився доларовий стандарт - МВС, заснована на пануванні долара (США володіли 70% від всього світового запасу золота). Долар - єдина валюта, конвертована в золото, став базою валютних паритетів, переважаючим засобом міжнародних розрахунків, валютної інтервенції і резервних активів. Було встановлено золоте співвідношення долара США: 35 дол за 1 тройську унцію. США встановили монопольну валютну гегемонію, відтіснивши свого давнього конкурента - Великобританію.

Таким чином, національна валюта США стала одночасно світовими грошима, і тому Бреттон-вудська валютна система часто називається системою золотодоларового стандарту.

Третя МВС могла існувати лише до тих пір, поки золоті запаси США могли забезпечувати конверсію закордонних доларів на золото. Однак до початку 70-х рр.. відбувся перерозподіл золотих запасів на користь Європи. З'являються і значні проблеми з міжнародною ліквідністю, тому що в порівнянні зі збільшенням обсягів міжнародної торгівлі видобуток золота була невелика. Довіра до долара як резервної валюти падає і через гігантського дефіциту платіжного балансу США. Утворюються нові фінансові центри (Західна Європа і Японія), що призводить до втрати США свого абсолютного домінуючого положення у світі. Чітко виявляється парадоксальність даної системи, заснованої на внутрішньому протиріччі, відомому як парадокс, або дилема Тріффена.

Причини кризи Бреттонвудської валютної системи (їх можна представити у вигляді ланцюжка взаємообумовлених факторів):

1. Нестійкість і протиріччя економіки. Початок валютної кризи в 1967 р. збіглося з уповільненням економічного зростання.

2. Посилення інфляції негативно впливало на світові ціни і конкурентоздатність фірм, заохочувала спекулятивні переміщення «гарячих» грошей. Різні темпи інфляції в різних країнах впливали на динаміку курсу валют, а зниження купівельної спроможності грошей створювало умови для "курсових перекосів».

3. Нестабільність платіжних балансів. Хронічний дефіцит балансів одних країн (особливо США, Великобританії) і активне сальдо інших (ФРН, Японія) посилювали різкі коливання курсів валют відповідно вниз і вгору.

Принцип на якому була побудована Бреттон-вудська система, перестав відповідати новій розстановці сил із виникненням трьох світових центрів: США - Західна Європа - Японія. Використання США статусу долара як резервної валюти для розширення своєї зовнішньоекономічної і військово-політичної експансії, експорту інфляції підсилило міждержавні розбіжності і суперечило інтересам країн, що розвиваються.

4. Активізація ринку «євродоларів». Оскільки США покривають дефіцит свого платіжного балансу національною валютою, частина доларів переміщається в іноземні банки, сприяючи, розвитку ранка євродоларів. Цей колосальний ранок доларів "без батьківщини» зіграв двояку роль у розвитку кризи Бреттонвудської системи. Спочатку він підтримував позиції американської валюти, поглинаючи надлишок доларів, але в 70-х роках євродоларові операції, прискорюючи стихійний рух «гарячих» грошей між країнами, загострили валютну кризу. Надлишок доларів у вигляді лавини "гарячих" грошей періодично обрушувався то на одну, то на іншу країну, викликаючи валютні потрясіння і втечу від долара.

6. Дезорганізують роль транснаціональних корпорацій (ТНК) у валютній сфері: ТНК мають у своєму розпорядженні гігантські короткострокові активи в різних валютах, що більш ніж удвічі перевищують валютні резерви центральних банків, вислизають від національного контролю й у погоні за прибутками беруть участь у валютній спекуляції, надаючи їй грандіозний розмах.

Розвиток кризи Бреттон-вудської валютної системи можна розділити на наступні ключові етапи:

1) 17 березня 1968 Встановлено подвійний ринок золота. Ціна на золото на приватних ринках встановлюється вільно у відповідності з попитом та пропозицією. За офіційними операцій для центральних банків країн зберігається оборотність долара в золото за офіційним курсом 35 доларів за 1 тройську унцію.

2) 15 серпня 1971 Тимчасово заборонено конвертація долара в золото для центральних банків.

3) 17 грудня 1971 Девальвація долара по відношенню до золота на 7,89%. Офіційна ціна золота збільшилася з 35 до 38 доларів за 1 тройську унцію без поновлення обміну доларів на золото за цим курсом.

4) 13 лютого 1973 Долар девальвував до 42,2 доларів за 1 тройську унцію.

5) 16 березня 1973 Міжнародна конференція підпорядкувала курси валют законами ринку. З цього часу курси валют не фіксовані і змінюються під впливом попиту та пропозиції.

Таким чином, система твердих обмінних курсів припинила своє існування.

Після тривалого перехідного періоду, протягом якого країни могли спробувати різні моделі валютної системи, почала утворюватися нова МВС, для якої було характерно значне коливання обмінних курсів.

Ямайська валютна система

Пристрій сучасної МВС було офіційно обговорене на конференції МВФ в Кінгстоні (Ямайка) у січні 1976

Основою цієї системи є плаваючі обмінні курси і багато валютний стандарт.

Перехід до гнучких обмінних курсів припускав досягнення трьох основних цілей:

1 - вирівнювання темпів інфляції в різних країнах

2 - урівноваження платіжних балансів

3 - розширення можливостей для проведення незалежної внутрішньої грошової політики окремими центральними банками.

Основні характеристики Ямайської валютної системи:

1. Система поліцентричності, тобто заснована не на одній, а на декількох ключових валютах;

2. Скасовано монетний паритет золота;

3. Основним засобом міжнародних розрахунків стала вільно конвертована валюта, а також СПЗ і резервні позиції в МВФ;

4. Не існує меж коливань валютних курсів. Курс валют формується під впливом попиту та пропозиції.

5. Центральні банки країн не зобов'язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримки фіксованого паритету своєї валюти. Однак вони здійснюють валютні інтервенції для стабілізації курсів валют.

6. Країна сама вибирає режим валютного курсу, але їй заборонено виражати його через золото.

7. МВФ спостерігає за політикою країн в області валютних курсів; країни-члени МВФ повинні уникати маніпулювання валютними курсами, що дозволяє перешкодити дійсній перебудові платіжних балансів або одержувати однобічні переваги перед іншими країнами-членами МВФ.

ЄВС - це міжнародна (регіональна) валютна система - сукупність економічних відносин, пов'язана з функціонуванням валюти в рамках економічної інтеграції; державно-правова форма організації валютних відносин країн «Загального ринку» з метою стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних процесів.

Активними членами ЄВС є Бельгія, Люксембург, Данія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція.

ЄВС - підсистема світової валютної системи (Ямайської). Особливості західноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, що відрізняються від Ямайської валютної системи.

1. ЄВС базується на ЕКЮ - європейській валютній одиниці. Умовна вартість ЕКЮ визначається по методу валютного кошика, що включає валюти всіх 12 країн ЄС. Частка валют у кошику ЕКЮ залежить від питомої ваги країн у сукупному ВНП держав-членів ЄС, їхньому взаємному товарообігу й участі в короткострокових кредитах підтримки.

2. На відміну від Ямайської валютної системи, що юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовує його в якості реальних резервних активів. По-перше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом. По-друге, із цією метою створений спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20% офіційних золотих резервів країн ЄВС в ЄФВС. По-третє, країни ЄС орієнтуються на ринкову ціну золота для визначення внеску в золотий фонд, а також для регулювання емісії й обсягу резервів в ЕКЮ.

3. Режим валютних курсів заснований на сумісному плаванні валют у формі «європейської валютної змії» в встановлених межах взаємних коливань (+/- 2,25% від центрального курсу). Валютна змія, або змія в тунелі, - крива, що описує сумісні коливання курсів валют країн Європейського співтовариства щодо курсів інших валют, які не входять в дану валютну угруповання.

4. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з валютною інтервенцією.

Створення ЄВС - явище закономірне. Ця валютна система виникла на базі західноєвропейської інтеграції з метою створення власного валютного центру. Проте, будучи підсистемою світової валютної системи, ЄВС відчуває негативні наслідки нестабільності останньої і вплив долара США.

Висновки

Перехід людства від аграрної до індустріальної цивілізації, що супроводжувався первісним нагромадженням капіталу, поглибленням суспільного і міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією господарського життя, привів до формування світового господарства та світового ринку, сприяв подальшому розвитку міжнародних економічних, у тому числі й валютно-фінансових, відносин, удосконаленню їхньої функціонально-інституційної структури.

Пізнання міжнародної валютно-фінансової системи відкриває великі можливості для вивчення світової економіки. Для того щоб краще зрозуміти міжнародні відносини країн необхідно в першу чергу простежити еволюцію зміни світової валютної системи.

Головним завданням цієї системи є регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередковування платежів за експорт та імпорт товарів, капіталів, послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці. Ця динамічна, еволюційна система пройшла у своєму розвитку ряд етапів, кожен з яких віддзеркалював рівень зрілості валютно-фінансових відносин та їхніх інституцій.

Список використаних джерел

Савченко О. Нова велика депресія: якою буде майбутня світова валютно-фінансова система [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/49be638025a13/

Бабчук К. Л., Руденко В.В. Валютна система України: стан та перспективи її розвитку в умовах глобалізації [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org/babchuk-k-l-rudenko-vv-valyutna-sistema-ukrayini-stan-ta-perspektivi-yiyi-rozvitku-v-umovah-globalizatsiyi/

Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - 4-е вид., - К.: Знання, 2010. - 410 с.

Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції. - К.: ЦУЛ, 2003. - 616 с.

Размещено на Allbest.ru