Світові фінансові центри

Размещено на http://www.allbest.ru/

Світові фінансові центри

Зміст

Вступ

1. Спеціалізація провідних фінансових центрів

2. Лондон як найбільший фінансовий центр світу

3. Лондон, Нью-Йорк і Токіо - керуючі світової фінансової системи

4. Роль злиттів і поглинань на світовому фінансовому ринку

Список літератури

Вступ

Щодо нове явище у світовій економіці - поява в післявоєнний час у міжнародній валютно-кредитній сфері міжнародних фінансових центрів, у тому числі в країнах, що розвиваються. Саме поняття міжнародного (світового) фінансового центру похідним від поняття міжнародного ринку позикових капіталів, тому що формування міжнародних фінансових центрів означає відокремлення щодо невеликого числа міжнародних фінансових ринків, на яких здійснюється інтернаціональна фінансово-кредитна діяльність, мобілізуються і перерозподіляються кредитні ресурси і відбуваються різноманітні валютні операції.

Для конкурентоспроможного фінансового центру вирішальними є три моменти: інтеграція в ефективне господарство країни, яка демонструє постійне зростання на основі стабільної валюти та чіткості фінансової політики; ліберальні податкові та правові умови, що не перешкоджають фінансових операцій і інвестицій і дають можливість ефективно розподілити кошти; діюча розвинена банківська, біржова та страхова система з чітким ринковим наглядом. Центральними питаннями привабливості будь-якого фінансового центру є його технічне та організаційне оформлення і створення актуальної правової бази. Найважливіші світові фінансові центри здійснюють валютні, кредитні, страхові та інші операції. До них відносять Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Мілан, Токіо, Лондон, Париж та інші центри.

Раніше для виникнення міжнародного фінансового центру були необхідні як наявність великої фондової біржі, так і розвиненої системи національних банків зі стабільною валютою. Зараз досить гнучкого фінансового законодавства (особливо для нерезидентів), що демонструють Сінгапур, Бахрейн, Кіпр та інші фінансові центри.

Муніципалітети багатьох міст прагнуть залучити великі фінансові установи з метою перетворення в МФЦ. Ряд країн зацікавлені у формуванні власних МФЦ, так як ці центри сприяють значному припливу капіталів у країну, приносять великі доходи у вигляді податків, у тому числі на доходи високооплачуваних службовців, і забезпечують зростання зайнятості.

МФЦ впливає на стан валюти країни перебування і приносить їй значні доходи за статтями платіжного балансу. У МФЦ входять різні структури, але провідне місце належить банкам та іншим учасникам (які входять у мережу міжнародних зв'язків), що надає фінансові послуги. МФЦ поступово перетворюються на потужні інформаційно-аналітичні та організаційно-управлінські комплекси, що володіють значним кредитним потенціалом. Провідні позиції в МФЦ займають фірми, які обслуговують їхні потреби, в тому числі юридичні та аудиторські, а також управлінські консультанти ("McKinsey", "Boston Сonsulting", "Arthur D. Little" та ін.) Крім того, МФЦ залучають широке коло фахівців (експертів з зіставному економічного і юридичного аналізу та ін.) Зростає значення аналітичних центрів, здатних забезпечити проведення міждисциплінарних досліджень, підготовку індексів і рейтингів ("Moody's", "Standard and Poor's" та ін.) Провідні МФЦ займаються аналізом стану і перспектив світового господарства та економіки країн світу. В останні роки однією з основних функцій МФЦ є вироблення і реалізація (спільно з міжнародними фінансовими організаціями та провідними західними державами) довгострокової стратегії зміцнення і розширення склалася наприкінці ХХ ст. світової фінансової системи. Розробляються "правила гри" на фінансових ринках, передбачається створити інституційно-правову систему діяльності фінансових установ для забезпечення максимально вільного доступу до ринків фінансових послуг.

Фінансові інститути МФЦ займаються також керуванням міжнародної заборгованістю і проводять реструктуризацію міжнародних боргів таким чином, щоб забезпечити перспективи майбутніх платежів, а також надходження максимально можливого обсягу поточних платежів. МФЦ, концентруючи кошти, спрямовують їх у периферійні країни, які все більше залежать від надходження нових позик та іноземних інвестицій. Національні регулюючі органи виробляють узгоджені заходи з метою впливу на поточну ситуацію і координують діяльність щодо формування нового світового фінансового порядку. В даний час їх зусилля зосереджені на створенні нової системи управління та контролю, в тому числі підготовки відповідної законодавчої бази, уніфікації системи звітності та аудиту, забезпечення її прозорості та доступності.

1. Спеціалізація провідних фінансових центрів

Відносини між провідними МФЦ поєднують елементи співпраці з жорсткою конкурентною боротьбою, і співвідношення сил між ними постійно змінюється. Так, в кінці 80-х років здавалося, що Японія зможе похитнути позиції США у світовому господарстві. На її частку припадало 40% капіталізації світових фондових ринків, а на частку США - 30%. Однак наприкінці 90-х років частка США зросла до 50%, а Японії - знизилася до 10%. У XXI ст. становище знову стало змінюватися у зв'язку з нерівномірним падінням курсу акцій на фондових біржах. Аналогічно змінювалося співвідношення сил Токіо і Нью-Йорка в області надання міжнародних позик і ін Зростає роль долара як провідної міжнародної валюти, опосредствующей основну частину світової торгівлі і найважливіші валютні резерви. Розгортається в 2001 р. кризові явища сприяють подальшій зміні співвідношення сил на світових фінансових ринках.

Вже в 70-і рр.. між фінансовими центрами почала складатися спеціалізація за видами міжнародної кредитної діяльності. Так, в рамках Західної Європи Лондон відомий перш за все ринками євровалютних операцій, фондових цінностей, золота, ф'ючерсних угод. Цюріх виконує роль ринку золота і міжнародних капіталів. Люксембург виділяється своєю фондовою біржею і як центр довгострокових позик. Сінгапур грає роль фондового акумулятора регіону, Гонконг - центру міжнародного синдикованого кредитування. У Нью-Йорку знаходяться штаб-квартири більшості інвестиційних банків, що займаються операціями злиття та поглинання.

Ряд фінансових центрів спеціалізуються на певних напрямах фінансової діяльності. Так, на Чикаго тривалий період припадало понад 1 / 2 світового ринку ф'ючерсних угод, а також торгівлі деякими похідними фінансовими інструментами (derivаtives). В останні роки за лідируючі позиції в цих сферах з Чикаго почав конкурувати Франкфурт-на-Майні. Важливу роль у діяльності МФЦ грають біржі (валютні, фондові, товарні). Значимість валютних бірж підвищилася після скасування валютних обмежень, і в останні роки їх сукупний щоденний оборот становив близько 2 трлн. доларів і перевершував оборот фондових та інших бірж. На валютних біржах функціонують брокерські фірми і фонди хеджування (на них оперують відомі фінансисти Дж. Сорос, Дж. Робертсон, М. Штейнхарт, П. Джоунс, Дж. Генрі). Акумулюючи, в тому числі за допомогою короткострокових кредитів, десятки мільярдів доларів, вони неодноразово проводили великомасштабні спекулятивні операції, "обвалюючи" валюту будь-якої країни та отримуючи десятки і навіть сотні мільйонів доларів прибутку.

В останні роки загострилася боротьба між Лондоном, Франкфуртом, Цюріхом, Парижем і рядом інших західноєвропейських міст за лідерство в формується системі європейських фінансів. Так, Лондон накопичив за кілька століть різносторонній досвід, має кадри висококваліфікованих фахівців, розвинені, давно налагоджені міжнародні зв'язки, а також гнучку і ефективну систему державного регулювання фінансової сфери. Цими ж перевагами в порівнянні з іншими конкурентами багато в чому має Цюріх. На Лондон і Цюріх припадає понад 1 / 2 капіталізації фондових ринків Європи. Франкфурт-на-Майні робить ставку на новітні технології, вигідне географічне місце розташування всередині зони євро та сильні позиції німецької марки як інтернаціональної валюти.

2. Лондон як найбільший фінансовий центр світу

Провідним фінансовим центром є Лондон, що займає перше місце в світі по валютних, депозитних і кредитних операціях. Тільки щоденний обсяг угод з валютою в англійській столиці наближається до 500 млрд. дол

Найбільш об'єктивним показником є ??частка міжнародних фінансових операцій, що проходять через фінансовий центр. Лондон за цим показником займає 31% ринку, практично вдвічі випереджаючи свого найближчого конкурента-Нью-Йорк. Лондон є лідером і за таким показником, як присутність іноземних банків. На другому місці - Токіо, на третьому - Нью-Йорк. Нарешті, Лондон найбільший нетто-експортер фінансових послуг - 8,1 млрд. дол (1997 р.). фінансовий центр світовий банк

Лондон зберіг і в поточному році позиції найбільшого фінансового центру світу. Консолідована вартість корпоративних цінних паперів, що знаходяться в управлінні діючих тут інвестиційних інститутів, досягла позначки в $ 2,5 трлн. На другому місці йде Нью-Йорк з обсягами в $ 2,4 трлн. У першу п'ятірку також входять Токіо ($ 2,1 трлн.), Бостон ($ 1,9 трлн.) І Сан-Франциско ($ 0,7 трлн.).

Створення першої банківської контори C Hoare & Co в 1673 році, а також заснування Банку Англії в 1694 році послужили початком в історії Лондонського Сіті як фінансового центру Великобританії. Сьогодні це один з найбільш провідних світових фінансових центрів, і Квадратна Міля має значну частку всіх фінансових угод та обсягів на багатьох світових ринках. У Лондонському Сіті розташовуються 550 іноземних банків, і щоденна робоча сила складає приблизно 280,000, у порівнянні з тим, що жителів у Квадратної Мілі трохи більше 5,000 осіб.

Банк Англії є центральним банком Сполученого Королівства.

Колись відомий під назвою "Стара Леді" of Threadneedle Street, Банк був заснований в 1694 році, націоналізований в 1946 і заробив дійсну незалежність в 1997 році. Розташовуючись в центрі британської фінансової системи, Банк уповноважений сприяти розвитку і підтримувати на стабільному рівні всю грошову і фінансову системи Великобританії, що є його основним внеском у добробут економіки країни.

Більша частина роботи Банку пов'язана і скооперуватися з урядовими інститутами та іншими найбільшими банками. Отриманий Лондоном статус гігантського інтернаціонального фінансового центру адресує роботу Банку як по внутрішнім, так і міжнародними напрямками розвитку. Здійснюється робота також і за поданням Euro та розвитку європейських фінансових центрів та комерційної інфраструктури.

Лідерство Лондона, засноване на великих державних військових замовленнях часів розквіту Британської імперії і виключно ліберальному законодавстві в економічній області, зараз виявилося під питанням. Нездатність Великобританії знайти своє місце в процесі європейської інтеграції підриває середньострокові позиції національної валюти - фунта стерлінга. Тому найближчим часом, можливо, найбільшим фінансовим центром світу буде названий інше місто. Не виключено, що це буде один з американських міст, які останнім часом стрімко розвиваються як фінансові центри.

3. Лондон, Нью-Йорк і Токіо - керуючі світової фінансової системи

Концентрація учасників і глобалізація ринків фінансових послуг сприяє інтенсивному росту і консолідації світових фінансових центрів (МФЦ). В даний час в 25 містах світу зосереджено більше 4 / 5 всіх титулів власності (equities), що знаходяться в розпорядженні інституційних керуючих. На частку трьох міст - Лондона, Нью-Йорка і Токіо припадає понад 1 / 3 світових титулів власності, що знаходяться в інституціоналізованої управлінні, і більше половини обсягу операцій валютних бірж світу. На початку 90-х років близько 50% міжнародних валютних операцій здійснювалася на трьох світових валютних ринках: Лондонському, Нью-йоркському, Токійському. Найбільш об'єктивним показником є ??частка міжнародних фінансових операцій, що проходять через фінансовий центр. Лондон за цим показником займає 31% ринку, практично вдвічі випереджаючи свого найближчого конкурента - Нью-Йорк. Лондон є лідером і за таким показником, як присутність іноземних банків. На другому місці - Токіо, на третьому - Нью-Йорк.

Нью-Йорк - головний фінансовий центр США. У ньому розташовуються правління більшості найбільших і найбільш впливових банків, включаючи "Чейз Манхеттен бенк" і "Ферст Нешнл Сіті бенк оф Нью-Йорк", страхових товариств, промислових та інших корпорацій, правління яких знаходяться в інших містах, мають зазвичай в Нью-Йорку свої представництва. Нью-йоркська фондова біржа - найбільший у світі центр фінансово-банківських операцій. Коротка і вузька вулиця Уолл-Стріт, де містяться будівлі фондової біржі багатьох банків, стала свого роду символом фінансової олігархії США, яка панує в капіталістичній економіці країни і на світовому валютному ринку. У Нью-Йорку зосереджено більше 2 / 3 всіх активів іноземних банків, що діють у США.

Зараз деякі американські чи іноземні інвестори мають можливість купити або продати будь-яку загальнодоступну акцію вдень або вночі в залежності від того, де вона котирується в даний момент - в Токіо, Лондоні, Нью-Йорку або в іншому місці. Можна очікувати, що домінуючі сьогодні ринки стануть інтегрованими до такої міри, що втратять свою "індивідуальність". Разом з тим ціни "Дженерал Моторс" в Лондоні і Токіо у великій мірі будуть визначатися торгівлею в Нью-Йорку, а ціни "Хітачі" в Лондоні та Нью-Йорку - очікуваннями попиту та пропозиції в Токіо.

За оцінкою експертів "Deutsche Bank", опублікованій в німецькому тижневику "Wirtschaftswoche" (№ 23, 2001 р.), в десятку провідних світових фінансових груп за обсягом коштів, що знаходяться в їх управлінні на початок 2001 р., входили: "Citigroup" ( США), "UBS" (Швейцарія), "Kampo" (Японія), "Barklays" (Великобританія), "Allianz / Dresdner Bank" (Німеччина), "Fidelity" (США), "Deutsche Bank" (Німеччина), " Axa "(Франція)," Credit Suisse "(Швейцарія)," Merrill Lynсh "(США)," JP Morgan Chase "(США). Кожен з перерахованих п'яти перших фінансових конгломератів управляє активами, що перевищують 1 трлн. євро.

Існує зв'язок (переважно негласна) між діяльністю провідних фінансових установ та МФЦ і офшорними центрами. Використання офшорів створює для провідних фінансових установ широкі можливості маневру, утаювання коштів, перенесення термінів декларації та ін При їх використанні втягуються у фінансовий оборот значні тіньові і нелегальні ресурси, причому масштаби таких операцій можна оцінити лише побічно. Так, за даними огляду ОЕСР, відзначається ріст закордонних активів і пасивів депозитних банків Великобританії, які складають близько 1,4 трлн. доларів і в кілька разів перевищують аналогічні показники в інших країнах (на другому місці - Японія). Можливо, що в ці показники включаються операції між банками в Лондонському Сіті і банками в офшорних зонах (центрах) в острівних державах (колишніх британських колоніях).

За даними журналу "Economist", на офшорні фінансові центри (їх населення становить 1,2% від світового, а ВВП - 3%) припадає 26% фінансових активів світу і понад 30% прибутків транснаціональних компаній США.

4. Роль злиттів і поглинань на світовому фінансовому ринку

Сучасною тенденцією концентрації виробничої діяльності і капіталу стали злиття та придбання / поглинання. Процес злиттів і придбань дуже тісно пов'язаний з динамікою ринку капіталу.

Активний процес внутрішніх і міжнародних злиттів і поглинань вилився у створення компаній зі світовим охопленням, що надають широкий спектр фінансових послуг і пропонують різноманітні фінансові продукти. Такі злиття не тільки забезпечували більшу фінансову стабільність, що дозволяє протистояти непередбачуваності ринків і циклічним спадів у бізнесі, але і "повінчали" інвестиційні банки з більш великими банківськими холдингами, які є більш терпимими до короткострокових збитків. Все це дозволило компаніям галузі сконцентруватися на реалізації більш довгострокових цілей, працюючи над збереженням і збільшенням своїх часток ринку і глобалізацією бізнесу.

Закордонні злиття і поглинання (млрд. ам. Дол)

Оскільки в даний час угоди злиттів і поглинань є найбільш важливим рушійним фактором, що стоїть за загальними потоками іноземних інвестицій більшості розвинених країн, динаміка злиттів і поглинань 1999-2000 рр.. така ж, як і в прямих іноземних інвестицій.

Після США та Англії найважливішими країнами-реципієнтами внутрішніх злиттів і поглинань стали Німеччина, Франція і Швеція.

За витоку капіталу (через угоди злиттів і поглинань) все ще лідирують Англія і США. В якості найбільш значущих країн-покупців виступають Німеччина, Франція і Нідерланди

Відповідно список десяти найбільших світових злиттів і поглинань включає компанії цих країн, а найбільшими операціями 1999 р., крім вже згадувані, стали злиття та поглинання British Petroleum Amoco - Arco Atlantic Richfield, Mannesman - Orange, Hoechst - Aventis, Deutsche Telecom - One- 2-One, Walmart - Asda.

Процес злиттів і поглинань привів до того, що 3 з 9 найбільших інвестиційних банків США, в даний час базують свої штаб-квартири за межами країни (Deutsche Bank, Credit Suisse First Boston і UBS Warburg),

Безперервна низка злиттів іPRIVATE "TYPE = PICT; ALT = <" PRIVATE "TYPE = PICT; ALT = <" поглинань на фінансових ринках США і Європи, який почався в середині 80-х років, триває й і породжує нові види фінансових інститутів, які можуть запропонувати клієнтам більш широкий спектр фінансових послуг. Прикладом можуть служити банкостраховие групи (bancassurance group або allfinanz).

Перевага такого типу організації полягає в тому, що вона може запропонувати своїм клієнтам повний пакет фінансових послуг, що включає як основні банківські, так і страхові послуги. У той же час, страхове підрозділ такої організації, маючи в своєму розпорядженні великим об'ємом "довгих" грошей, може вкладати їх за допомогою банківського підрозділу на короткий термін, наприклад, у короткострокове кредитування клієнтів або у фінансування експортно-імпортних операцій. Компанії можуть отримати в такій групі не тільки кредитну лінію під постачання товарів, але й повний комплекс страхування, необхідний при реалізації середніх і великих експортно-імпортних операцій, при використанні яких значно легше і дешевше здійснювати розрахунки за допомогою інструментів торгового фінансування (акредитив, інкасо та т.д.).

Банки і страхові компанії, що входять в такі групи, вирішують проблеми з капіталізацією за рахунок перерозподілу коштів всередині групи. Банківські послуги та послуги зі страхування чудово доповнюють один одного в пропонованому єдиному продуктовому ряді. Банкостраховие групи акумулюють величезні кошти, які інвестуються також і за допомогою взаємних інвестиційних та пенсійних фондів. У цілому банкостраховие групи працюють відповідно до концепції "фінансового супермаркету", тобто клієнтові пропонуються всі види фінансових послуг в одному місці.

Сьогодні банки контролюють від 20 до 40% страхового ринку в Європейському Союзі (у США - 1%). Великими банкостраховимі групами є The Bank of Tokio-Mitsubishi Ltd, Credit Agricole Indosuez, The Dai-Ichi Kangyo Bank Limited, Fortis Group, MeritaNordbanken, ING Barings, Lloyds TSB, Den Danske Bank, шведський SEB Banken.

Банк Lloyds TSB, як видно з його назви, входить до страхового конгломерат Ллойда. Шведсько-фінська банкостраховая група MeritaNordbanken крім самого банку MeritaNordbanken включає в себе компанії зі страхування життя Merita Life Assurance Ltd. і Livforsakrings AB Livia, перестрахувальне товариство Nordbanken Reinsurance SA Французький банк Credit Agricole Indosuez володіє компанією зі страхування життя Predica - провідним постачальником банко-страхових послуг у Франції, з активами 361 млрд. франків і часткою ринку в 10,8%, а також компанією з страхування власності Pacifica.

Сім'я шведських мільярдерів Валленбергів володіє цілою промисловою імперією, куди також входить банкостраховая група Skandinaviska Enskilda Banken (SEB), що включає в себе компанію зі страхування життя SEB Trygg Liv. Сюди до недавнього часу входила компанія зі страхування промисловості і перевезень Trygg-Hansa, яка в кінці 1999 року була продана датському фінансового холдингу Codan. Взагалі в Скандинавії особливо відчутно присутність банкострахових груп, скандинавські імперії укрупнюються, оскільки в такому невеликому регіоні розмір грає дуже значну роль.

Найбільшою банкостраховой групою в США є Citi Group на чолі з Citibank, яка утворилася у минулому році в результаті злиття Citibank і фінансового холдингу Travelers Group. Страхове підрозділ Travelers - Primerica Financial Services є найбільшим продавцем страхових полісів у США, з обсягом продажів у 52.6 млрд. дол тільки за минулий рік.

Список літератури

1. Абалкін. Л. Втеча капіталу: природа, форми, методи боротьби. - Питання економіки, 1998, № 7, с. 37

2. Білих Л.П. Основи фінансового ринку .- М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999, стор 14 - 38.

3. Літтл Дж., Роудс Л. Як пройти на Уолл-стріт. - М.: ЗАТ "Олімп-Бізнес", 1998. - 384 с.

4. О'Брайен Дж., Шрівастава С. Фінансовий аналіз і торгівля цінними паперами (FAST). - М.: "Справа ЛТД", 1995, стор 111 - 136.

5. Перар Ж. Управління міжнародними грошовими потоками. - М.: Фінанси і статистика, 1998. - 208 с.

6. Сорос Дж. Алхімія фінансів. - М.: "ИНФРА-М", 1998. - 416 с.

7. Фінанси (Серія "Майстерність"). - М.: ЗАТ "Олімп-Бізнес", 1998, стор 222 - 319.

8. Шарп У., Александер Г., Бейлі Дж. Інвестиції. - М.: ИНФРА-М, 1997, стор 21 - 94.

Размещено на Allbest.ru