Логістична стратегія розвитку світової економіки в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛОГІСТИЧНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Кондратюк А.Ю.



АНОТАЦІЯ

Кондратюк А.Ю. Логістична стратегія розвитку світової економіки в умовах глобалізації. - Рукопис.

Статтю присвячено розробці теоретико-методологічних положень удосконалення логістичної стратегії розвитку світової економіки в умовах глобалізації і на цій основі - цілісної наукової концепції логістизації економіки України у системі інституціонального забезпечення її конкурентоспроможності у світовому господарстві.

У роботі досліджено еволюцію тенденцій розвитку сучасної світової економіки і її впливу на системи управління, сформульовано нову логістичну парадигму функціонування глобальних господарських процесів, узагальнено механізми логістичного управління як стратегії підвищення конкурентоспроможності країн на міжнародних ринках.

Досліджено потенціал і позиції України у світовій глобальній економіці, сформульовано концепцію розробки національної довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні на основі логістизації, розроблено організаційно-економічний механізм формування логістичних систем у експортно-орієнтованих корпораціях України.

Ключові слова: світова логістична економіка, глобалізація, глобальна логістична система, міжнародна логістична інфраструктура, логістика, логістична стратегія, механізм логістизації національної економіки.

АННОТАЦИЯ

Кондратюк А.Ю. Логистическая стратегия развития мировой экономики в условиях глобализации. - Рукопись.

Статья посвящена разработке теоретико-методологических положений усовершенствования логистической стратегии развития мировой экономики и на этой основе - целостной научной концепции логистизации экономики Украины в системе институционального обеспечения ее конкурентоспособности в мировом хозяйстве.

В работе исследована эволюция тенденций развития современной мировой экономики и ее влияния на системы управления. Обоснованы методологические проблемы перехода мирового хозяйства от индустриальной к информационно-сервисной экономике, развитие которой определяется тенденциями транснационализации, глобализации и логистизации международных бизнес-процессов. На этой основе сформулирована новая логистическая парадигма функционирования глобальных хозяйственных процессов, обобщены механизмы логистического управления как стратегии повышения конкурентоспособности стран на международных рынках.

Исследован потенциал и позиции Украины в мировой глобальной экономике. Обоснована концепция разработки национальной долгосрочной программы продолжения экономических реформ в Украине на основе стратегической логистизации с целью достижения инновационо-технологического, институционального и инфраструктурного прорыва. Структурно концепция стратегической логистизации национальной экономики охватывает два блока проблем: направления логистизации производительных сил и организационно-правовых отношений. Разработан организационно-экономический механизм формирования логистических систем в экспортно-ориентированных корпорациях Украины.

Ключевые слова: мировая логистическая экономика, глобализация, глобальная логистическая система, международная логистическая инфраструктура, логистика, логистическая стратегия, механизм логистизации национальной экономики.



ANNOTATION

Kondratyuk А.YU. The logistic strategy of development of world economy in conditions of globalization. - Manuscript.

Article is devote to working up of theoretical and methodological positions of logistic strategy's improvement of world economy's development and complete scientific conception of Ukrainian economy's logistization in system of its institutional providing in world economy on this basis.

Evolution of tendencies of world economy's development and its influence on control system are explored in this annotation, new logistic paradigm of functioning of global economic process is stated, and mechanisms of systems approach as a strategy of improvement of countries competitiveness in international market are generalized.

Ukraine's potential and positions in world global economy are developed, conception of elaboration of national long-term program of continuation of economic reforms in Ukraine on logistization basis is stated, economic-organizing mechanism of logistic system's forming in export-orientated Ukrainian corporations is developed.

Key words: international logistic economics, global logistic system, international logistic infrastructure, logistics, logistic strategy, mechanism of national economy.



ВСТУП

Постановка проблеми. Подальше формування та функціонування в Україні багатоукладної національної економіки повинне супроводжуватися інтенсивним розвитком ринку транспортно-логістичних послуг, створенням конкурентного середовища у сфері руху товарів і міжнародних перевезень вантажів, істотними змінами в системі організаційно-економічних взаємин між учасниками транспортного процесу за одночасного посилення інтеграційних тенденцій у світовій економіці. Усі ці актуальні завдання вимагають пошуку адекватних ринкових механізмів забезпечення ефективного функціонування транспортного комплексу, серед яких насамперед слід відзначити логістику та логістичний менеджмент.

Актуальність теми. Під впливом поглиблення міжнародного розподілу праці, прискорення науково-технічного прогресу сучасна світова економіка зазнає глибоких змін на основі глобалізації, інформатизації та регіоналізації світового господарства. Загострення міжнародної конкуренції, трансформація зовнішньоекономічних відносин визначають необхідність формування нових підходів до забезпечення сталого розвитку національних економік. Для України, яка має досить потужний транзитний потенціал, розташована на перехресті панєвропейських транспортних коридорів і світогосподарських зв'язків, саме логістизація національної економіки може стати найважливішим фактором підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни.

В українській економіці, яка лише нещодавно визнана світовим співтовариством «ринковою», розповсюдження та практичне використання логістики тільки розпочинається. Все це зумовлює необхідність узагальнення теорії розвитку міжнародних логістичних систем у країнах з розвинутою економікою і розробку на цій основі програми логістизації вітчизняної економіки та стратегічних напрямків її реалізації.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних основ формування логістичної стратегії розвитку світової економіки в умовах глобалізації і на цій основі - цілісної наукової концепції логістизації економіки України в системі інституціонального забезпечення її конкурентоспроможності у світовому господарстві.

Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити сутність діалектики розвитку світового господарства і характеру його впливу на зміни систем управління;

- теоретично обґрунтувати концептуальні підходи щодо формування нової парадигми розвитку глобальних світогосподарських процесів на базі принципів логістики;

- визначити стратегічні напрямки підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн на основі логістичного управління;

- дослідити гносеологічне коріння логістики;

- обґрунтувати теорію і методологію логістичної економіки, її місце і роль в контексті глобалізації господарських систем;

- визначити об'єкти глобальної логістики;

- дослідити в динаміці і узагальнити механізми розвитку світового ринку логістичних послуг, а також логістичної інфраструктури міжнародної торгівлі;

- визначити місце інноваційних процесів і науково-технічного прогресу в області міжнародної логістики;

- узагальнити і синтезувати механізми моделювання стратегій розвитку глобальних логістичних систем;

- обґрунтувати стратегічні напрямки роботи провайдерів логістики щодо забезпечення розвитку міжнародних логістичних систем;

- сформулювати та обґрунтувати критерії оцінки ефективності функціонування глобальних логістичних систем;

- дослідити сучасні конкурентні позиції України у світовій глобальній економічній системі;

- розробити концепцію довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні на основі логістики;

- обґрунтувати стратегічні напрямки логістизації економіки України на основі розвитку транспортних коридорів, складських, транспортних і митних терміналів, системи логістичних провайдерів та електронної торгівлі;

- розробити моделі формування логістичних систем для корпорацій основних експортно-орієнтованих галузей економіки України.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ СТАТТІ

„Синтез факторів і механізмів розвитку сучасної світової економіки в умовах глобалізації” досліджено еволюцію тенденцій розвитку світової ринкової економіки та характер її впливу на системи управління, сформульовано концепцію логістики як нової парадигми функціонування глобальних світогосподарських процесів, узагальнено принципи і механізми логістичного управління як стратегії підвищення конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках.

Процеси становлення ринкової економіки України потребують поглибленого вивчення тенденцій, факторів і механізмів розвитку світової економіки, сучасним феноменом якої є глибинні процеси трансформації індустріального капіталізму в інформаційно-сервісну економіку (постіндустріальне суспільство), для якої характерні пріоритети обслуговуючого сектору господарства, інформаційно-інноваційні та інтелектуальні технології, прагнення підвищити ефект корисності продукту, що випускається, а також встановлення інтерактивних зв'язків зі споживачами щодо максимізації ступеня їх матеріально-сервісної задоволеності. Сучасний стан розвитку постіндустріального суспільства, зростання рівня інтенсифікації міжкраїнових зв'язків свідчать про інтернаціоналізацію та глобальну інтеграцію економік промислово розвинутих країн. В результаті проведеного аналізу встановлено, що за таких умов об'єктивно обумовлені пропорції відтворення визначаються не на національному, а на міжнародному рівні, що формує новий етап транснаціоналізації продуктивних сил глобального співтовариства, який також характеризується суттєвим ускладненням потокових процесів у світовій господарській системі.

Внаслідок зростання масштабів і складності потокових процесів в умовах глобалізації світової економіки, розвитку інформаційних систем, зростання ролі і значущості сервісної діяльності, орієнтованої на запити споживачів, все більш затребуваною стає логістика як наука, що вивчає потокові процеси з метою їх раціоналізації.

Методологія логістики при вивченні процесів виробництва і розподілу матеріальних благ розмежовує поняття використання та руху обмежених ресурсів, обґрунтовує їх єдність і цілісність; фактори ефективного використання обмежених ресурсів доповнює факторами часу і простору їх руху, що дозволяє аналізувати світові економічні, соціальні та екологічні процеси комплексно, у їх єдності і цілісності[1].

З урахуванням вищезазначеного на основі теорії логістики з використанням принципових положень інституціональної, еколого-економічної теорії та теорії транснаціоналізації і глобалізації у роботі сформульовано логістичну парадигму розвитку сучасної світової і національної економіки в умовах постіндустріальної трансформації, використання якої дозволяє докорінно змінити пріоритети управління народним господарством на основі створення еколого-соціально-економічних систем різного рівня (фірма - регіон - держава - союзи держав), які інтегруються в процесі взаємодії і взаємообумовленості руху і використання матеріальних, інформаційних, фінансових, трудових потоків, утилізації відходів та ін. Дослідження досвіду розвитку найбільших транснаціональних корпорацій (ТНК) і фінансово-промислових груп (ФПГ) США, Японії, країн ЄС дозволило стверджувати, що в умовах оптимізації їх бізнес-процесів особливу роль відіграє стратегія інтегрованого логістичного управління, на основі використання якої створюються макрологістичні системи, адекватні за складністю і структурним різноманіттям сучасним об'єктам управління - глобальним економічним організаціям у світовій та національній економіці, що стає найважливішим фактором підвищення конкурентоспроможності компаній і держав на міжнародних ринках. Це пов'язано, насамперед, з такими обставинами:

- сформувалось нове розуміння ринкових механізмів і визначення глобальної логістики як стратегічного аспекту конкурентних можливостей ТНК та інших організацій бізнесу;

- відбулись радикальні зміни у технологічних можливостях, зокрема, в області гнучких виробництв, інформаційно-комп'ютерних технологій і телекомунікаційних систем, що створило нові перспективи міжнародної інтеграції;

- виникла необхідність збільшення обсягів реалізації за рахунок освоєння нових ринків, зокрема закордонних, що потребує обґрунтованих логістичних стратегій та рішень щодо якості продукції (сервісу), а також зниження трансакційних витрат;

- продовжується поступовий розвиток процесів міжнародної торгівлі, дерегулювання транспорту, відбувається зменшення екологічного навантаження та впровадження інновацій в інфраструктуру глобальних логістичних мереж;

- глобальні логістичні системи дозволяють ефективно координувати багатоцільову діяльність різнопрофільних, економічно та юридично самостійних продуцентів на основі використання методів процесно-орієнтованого управління, залучати численних учасників ринків у єдиний інформаційний простір, а також об'єднувати логістичні активності і потенціали учасників ринку з метою досягнення відчутного синергічного ефекту від їх партнерської діяльності. В результаті деструктивна для суспільства і самих структур конкуренція між учасниками товароруху замінюється продуктивними альянсами, націленими на кінцевий результат.

Таким чином, розвиток сучасних постіндустріальних світогосподарських процесів потребує вирішення важливої наукової проблеми - розробки теоретико-методологічних основ формування глобальної та національної логістичної економіки.

„Теорія та методологія глобальної логістичної економіки” здійснено комплексний аналіз гносеологічних коренів логістики, визначено методологічні положення категорії „логістична економіка” у контексті інтернаціоналізації господарських систем; розглянуто і узагальнено механізми системного підходу в глобальній логістиці; визначено принципи пізнання глобальної економічної організації як складної штучної системи і на цій основі створено модель її життєвого (логістичного) циклу[2].

Результати аналізу напрямків сучасної логістичної теорії і окремих наукових розробок (загальної логістики - М. Окландер, А. Альбеков, Є. Крикавський, В. Николайчук, інноваційної логістики - Н. Чухрай, маркетингової логістики - Л. Мясникова, Д. Костоглодов, В. Міротін, комерційної логістики - В. Щербаков, Д. Новиков, А. Семененко, стратегічної логістики - О. Проценко, І. Проценко, М. Месарович, І. Такахара, глобальної логістики - Д. Уотерс, В. Сергєєв, В. Саркісов, міжнародного логістичного менеджменту - Р. Балоу, Д. Бауерсокс, Д. Клосс, Т. Вань, аутсорсингу - Б. Анікін та ін.) свідчать про відсутність єдиного підходу до даної науки, насамперед, з точки зору її гносеології і визначення понятійного апарату.

Узагальнення і синтез існуючих визначень, а також обґрунтованих у першому розділі дисертації постулатів нової логістичної парадигми розвитку глобальних світогосподарських процесів дозволило надати авторське тлумачення понятійного апарату логістики. Логістика - наука про управління еколого-соціально-економічними системами на світовому і національному рівні за допомогою оптимізації потокових процесів, які відбуваються у цих системах. Об'єктом логістики є еколого-соціально-економічні системи: глобальні, національні, регіональні, а також фірма, об'єднання фірм як основна відтворювальна ланка економіки. Предметом логістики є потоки застосовуваних обмежених ресурсів та їх оптимізація, яка повинна розглядатися й вирішуватися у двох взаємозалежних напрямках: рух елементів потоку та їх використання. Метою логістики є мінімізація сукупних витрат, що виникають у процесі руху ресурсних потоків (матеріальних, фінансових, інформаційних і т.п.) зі сфери виробництва у сферу споживання.

На основі дослідження закономірностей розвитку науково-технічного прогресу (НТП) у світі зроблено висновок, що темпи НТП у сучасних умовах визначаються впливом двох обставин: 1) існування певного обсягу відкриттів, винаходів, наукових розробок у галузі природничих і гуманітарних наук; 2) створення сприятливих умов для стимулювання відкриттів, винаходів, наукових розробок і відносно швидкого розповсюдження науково-технічних та організаційно-економічних нововведень.

Остання обставина значною мірою в умовах глобалізації визначається логістизацією, тобто широким розповсюдженням і впровадженням логістичного підходу - аналізу і синтезу розвитку логістичних систем та ланцюгів у відповідних сферах і галузях діяльності[2]. На цій підставі у роботі обґрунтовано принципові положення категорії „логістична економіка”, під якою запропоновано розуміти економіку, де оптимально з позицій единого цілого аналізуються, синтезуються і сполучаються на різних (мікро-, мезо-, макро-) рівнях виробничо-комерційні, інформаційні, фінансові, еколого-економічні, трудові потоки, інтереси і структури. Принциповими складовими логістичної економіки слід вважати: створення особливої системи цінностей (тотальна орієнтація на задоволення виникаючих потреб), які складаються в рамках визначених логістичних ланцюгів, тобто специфічної логістичної корисності (доданої вартості); постійне удосконалення системи виробничих, організаційно-управлінських, соціально-економічних відносин між взаємодіючими суб'єктами економіки; формування додаткових переваг, які одержують у ринковому середовищі учасники ефективних логістичних ланцюгів; посилення взаємної відповідальності учасників логістичних ланцюгів, пріоритет їх загального інтересу у підтриманні стійкості та оптимальності цих ланцюгів у рамках конкурентної боротьби за споживача.

На основі дослідження закономірностей та тенденцій розвитку сучасної виробничо-комерційної діяльності ТНК, ФПГ, кластерів зроблено висновок, що ефективність їх бізнес-процесів ґрунтується на створенні потужних логістичних систем. Загальною властивістю усіх систем (у тому числі і логістичних) є їх нескінченна ієрархічність, за якої будь-яка система і будь-який її елемент виступає в ролі системи у відношенні до систем нижчого порядку, які входять у цю систему у якості складових елементів і, одночасно, в ролі елементу системи більш високого порядку. Обґрунтовано, що в існуючих визначеннях категорії „логістична система” (М. Гордон, В. Івакін, С. Карнаухов, В. Сергєєв, А. Семененко, Д. Уотерс та ін.) присутня низка функціональних недоліків: у ряді досліджень не зазначені учасники системи; відсутня цільова заданість логістичної системи; не визначені межі логістичної системі; існує змішування елементів системи і процесів, які відбуваються у системі. З урахуванням існуючих постулатів, що формують зміст системного підходу у логістиці, надано авторське визначення категорії „логістична система” як сукупності суб'єктів логістики, об'єднаних у логістичні ланцюги і канали з метою оптимальної та раціональної організації економічних потоків з мінімальними логістичними витратами. Встановлено відмінні ознаки умов функціонування світової і національної економіки в результаті проявів глобалізації, серед яких пріоритетним є суттєве зростання ролі і впливу глобальних логістичних систем (ГЛС) в процесі підвищення конкурентоспроможності господарських суб'єктів на міжнародних ринках. У результаті аналізу і синтезу існуючих дефініцій (В. Сергєєв, В. Саркісов, Д. Уотерс та ін.) обґрунтовано концептуальні підходи до визначення категорії „глобальна логістична система” (ГЛС), яка в авторському трактуванні представляє собою макрологістичну систему і формується різними ієрархічними структурами (урядові інститути, ТНК, ФПГ, кластери) на території двох чи більше країн. Обов'язковою умовою їх віднесення до ГЛС є наявність структурних підрозділів (із закупівлі ресурсів, розподілу і продажу готової продукції, а також логістичного менеджменту) за кордоном[2].

На основі здійсненого аналізу доведено, що сучасні глобальні економічні організації (ГЕО) представляють собою складні штучні еколого-соціально-економічні системи, дослідження діяльності яких запропоновано здійснювати за наступними принципами: неподільності єдиного господарського циклу (виробництва та обігу) фірми (у цьому зв'язку усі структури господарської діяльності фірми оцінюються за ступенем їх впливу на тривалість циклу виробництва і реалізації продукції, а також за розміром витрат на їх здійснення. Тому постачання та збут - це не супутні виробництву, а рівні йому стратегічні сфери діяльності фірми); визначення логістичної концепції двоїстості здійснення потокових процесів у еколого-соціально-економічних системах, із якої виходить, що процеси виробництва і розподілу матеріальних благ необхідно вивчати в єдності руху і використання обмежених ресурсів (тому поняття „рух” і „використання можна об'єднати у загальне поняття - „споживання”; виходячи з цього, основна проблема сучасної світової економіки може бути сформульована як підвищення ефективності споживання (руху і використання) застосовуваних обмежених ресурсів); логістична концепція управління потребує максимально горизонтальної інтеграції організаційної структури фірми за допомогою створення логістичного ланцюга „закупівля-виробництво-збут”, через який проходять матеріальний та інші потоки фірми. Виходячи з вищезазначеного, сформовано і обґрунтовано модель життєвого (логістичного) циклу ГЕО, під яким слід розуміти час, за який партія вихідних матеріальних ресурсів проходить шлях від їх постачальників до ГЕО (фірми), переробляється в ній у кінцеву продукцію, реалізується і проходить шлях до споживачів. Господарський цикл охоплює рух і використання матеріального потоку протягом всього логістичного ланцюга ГЕО (фірми) через систему закупівлі, виробничий та збутовий цикли (рис. 1). Вищевикладене створює основи для систематизації стратегічних підходів щодо формування міжнародних логістичних систем ГЕО та визначення їх ефективності.

„Міжнародні логістичні системи в умовах глобалізації світової економіки” досліджено сучасне становище і структуру світового ринку логістичних послуг; визначено тенденції та механізми розвитку інфраструктури системи міжнародної торгівлі, встановлено пріоритетні напрямки розвитку науково-технічного прогресу та інноваційних процесів у сфері міжнародної логістики; систематизовано стратегічні підходи щодо формування міжнародних логістичних систем.

У результаті аналізу новітніх тенденцій розвитку системи підвищення конкурентоспроможності найбільш розвинутих країн світу і окремих корпорацій в умовах глобалізації визначено ключову роль логістичних послуг як фактору оптимізації виробництва і скорочення трансакційних витрат. При цьому підкреслено, що основними рушійними силами на сформованому світовому ринку логістичних послуг є такі: інтенсифікація міжнародних торгівельних відносин в умовах глобалізації; розвиток аутсорсингу логістики, що означає пріоритет тенденції першочергового виконання корпораціями функцій, пов'язаних з ключовими виробничими компетенціями і передавання непрофільних напрямків своєї роботи спеціалізованим посередникам; прагнення корпорацій до оптимізації витрат у всіх ланках логістичних систем; скорочення життєвого циклу продукції, нові підходи до маркетингу і дистрибуції, підвищення ролі інновацій у логістичних процесах.

Рис.1

Як свідчать результати аналізу, основними сегментами глобального ринку логістичних послуг є такі (рис. 2): грузоперевезення і транспортно-експедиційні операції; комплексні логістичні послуги, включаючи послуги зі зберігання і дистрибуції товарів; послуги з оптимізації логістичних бізнес процесів (управлінська логістика)[1].

Зниження частки транспортно-експедиторських послуг у діяльності багатьох логістичних компаній супроводжується: розширенням спектру послуг з управлінської логістики, яка пов'язана зі складанням оптимальних маршрутів доставки вантажів; забезпеченням повного навантаження транспортних засобів; контролем за походженням вантажів на всіх етапах логістичних ланцюгів; надаванням найбільш потрібних у сучасних умовах комплексних логістичних послуг.

1999 р. 2006 р.

1090 млрд. євро 1630 млрд. євро

Рис. 2. Структура світового ринку логістики в 1999 р. та 2006 р.

Встановлено, що обсяг світового ринку логістичних послуг на сучасному етапі оцінюється більш ніж у 1630 млрд. Євро, що складає приблизно 5% загальносвітового ВВП, а розвиток цієї галузі у найближчі 5 років буде визначатись динамікою зростання світової промисловості і торгівлі, розширенням глобальних мереж дистрибуції. Результати дослідження також свідчать, що світовий ринок логістичних послуг у теперішній час надмірно фрагментований. На ньому діють більш ніж 50 тис. компаній, 95% з яких є відносно невеликими за розміром і володіють обмеженими матеріальними і фінансовими ресурсами. На 30 найбільших компаній, що домінують на національних та міжнародних ринках, припадає біля 35% обсягів продажів.

З точки зору інтеграції України у структуру світової торгівлі визначено, що інтерес для українських фірм представляють процеси на світовому логістичному ринку, оскільки логістична інфраструктура України прямо пов'язана з багатьма регіонами світу, а підприємства країни активно беруть участь у системі світової торгівлі і міжнародних економічних відносин. Особливий інтерес представляє європейський ринок логістики, що є другим за обігом після США і демонструє високі темпи зростання. Щорічний приріст витрат на логістичні послуги у Європі за період з 2001 по 2006 рр. становив 3,2-3,8%, що перевищує темпи приросту ВВП країн ЄС за цей же час (2,1-2,5%). У результаті загальний розмір логістичного ринку Євросоюзу збільшився з 506 млрд. євро у 2001 р. до 601 млрд. євро у 2006 р. Встановлено, що домінуючою тенденцією на європейському ринку логістичних послуг є значне зростання аутсорсингу. Це призвело до того, що частка логістичних провайдерів на ринку управлінської логістики (value added services - VAS) зросла за період з 2001 по 2006 роки з 29% до 35%.

Виявлено, що сучасний стан світового ринку логістичних послуг та тенденції його розвитку характеризуються: посиленням впливу найбільших логістичних компаній (Excel, DHL, Schenker, Panalpina, TNT Logistics, Geodis та ін.), які контролюють більше ніж 35% ринку, на процес організації логістичних бізнес-операцій; продовженням консолідації ринку управлінської логістики за рахунок злиттів і поглинань на міжнародному рівні та виходом найбільших логістичних підприємств на нові географічні ринки; зростанням ролі надання послуг, що збільшують вартість продукції, як методу підвищення конкурентоспроможності логістики; подальшим ускладненням логістичних рішень шляхом все більш широкого впровадження IT-технологій. Це дозволило сформувати методологічні підходи щодо створення перспективної програми логістизації економіки України, в основу якої будуть покладені обґрунтовані напрямки інституціональних, організаційно-правових, інноваційно-технологічних та інфраструктурних перетворень.

Результати досліджень дозволили встановити, що посилення конкурентної боротьби за споживача потребує від ТНК зниження витрат, пов'язаних з просуванням продукції на світових ринках. Особливу роль при цьому відіграє логістична інфраструктура забезпечення функціонування системи міжнародної торгівлі, під якою слід розуміти сукупність господарюючих суб'єктів і напрямків людської діяльності з обслуговування руху ланцюгів поставок продукції з точки зору задоволення сукупних потреб замовників (необхідні обсяги, місце, час споживання товарів при мінімальних трансакційних витратах).

У результаті аналізу виділено найважливіші елементи світової логістичної інфраструктури, до яких необхідно віднести:

1) транспортні комунікації (залізничні, автомобільні, морські та ін.), у взаємодії яких формуються міжнародні транспортні коридори (МТК) і забезпечується здійснення змішаних (інтермодальних) перевезень. Серед них виділено 9 Європейських МТК (5 з яких безпосередньо пов'язані з територією України) та Євразійський транспортний коридор (ЄАТК), де Україна також є повноправним учасником. На цій основі визначено пріоритетність розвитку для України зазначених МТК з точки зору використання нею потужного транзитного потенціалу;

2) транспортно-логістичні центри та складські термінали, які забезпечують весь комплекс торгівельно-посередницьких послуг, включаючи митне супроводження вантажів та коректування маршрутизації потоків поставок, операторів зв'язку, телекомунікацій, системи електронної торгівлі.

Аналіз сучасного стану інфраструктурного забезпечення функціонування економіки України дозволив виявити суттєві недоліки у розвитку транспортних комунікацій (зокрема, автошляхів), пропускної спроможності митних та складських терміналів, системи аутсорсингу логістики та електронної торгівлі, що зумовило необхідність визначення стратегічних підходів в організації діяльності підприємств світової логістичної інфраструктури в контексті перспективної розбудови логістичної економіки України, які включають наступні ключові напрямки:

- формування інтегрованої логістики, яка забезпечує комплексний характер послуг, що надаються споживачам;

- забезпечення ефективної маршрутизації доставки продукції на основі використання системи МТК та інтермодальних перевезень з метою реалізації концепції „точно в строк”;

- створення на базі підприємств різних видів транспорту вантажно-інформаційних транспортних коридорів з глибокою переробкою вантажів та багатогалузевим сервісом;

- мінімізація логістичних витрат на основі зменшення чисельності окремих ланок у потокових ланцюгах і моделювання системи управління запасами продукції;

- програмне використання світової комунікаційної мережі Інтернет для розвитку системи електронної торгівлі.

Аналітична оцінка діяльності глобальних логістичних систем у розвинутих національних економіках, а також найбільших світових ТНК дозволила стверджувати, що їх розвиток базується на інтенсифікації інноваційних процесів, тобто розробці і впровадженні новітніх технічних і технологічних досягнень в управлінні потоками ресурсів, що в свою чергу дозволило систематизувати основні напрямки НТП в сфері функціонування міжнародних логістичних систем (рис. 3).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Основні напрямки науково-технічного прогресу в сфері функціонування міжнародних логістичних систем

З огляду на значущість потоків інновацій для якісного змінення світових ринків, отримала подальшого розвитку концепція міжнародної інноваційної логістики, яка визначається як систематизований потік інновацій, що циркулюють як усередині глобальної логістичної системи, так і між нею та зовнішнім середовищем, з точки зору науково-технічного і технологічного розвитку системи. Цільова функція концепції полягає у тому, що логістичною інновацією є власне логістизація, тобто представлення керованої системи у вигляді потокової моделі з метою оптимізації параметрів потоку. Підкреслено, що критерієм ефективності здійснення логістичних інновацій є підвищення валового доходу та зниження загальних витрат фірми, покращення показників балансу і, в остаточному підсумку, забезпечення її конкурентоспроможності на світових ринках. На цій основі зроблено висновок щодо невідповідності існуючих темпів НТП як в економіці України в цілому, так і у системі логістичних інновацій зокрема, що не сприяє зростанню конкурентоспроможності національної економіки на світових ринках[1]. Дослідження досвіду функціонування провідних ТНК на світових ринках дозволило обґрунтувати, що без продуктивної організації глобальної логістики неможливо досягти чіткої роботи системи ланцюгів поставок і, як наслідок, забезпечити високій рівень їх міжнародної конкурентоспроможності. Виділено найважливіші стратегічні підходи, які найбільш часто використовуються світовими ТНК при формуванні глобальних логістичних систем:

- стратегія орієнтації на організацію логістичних процесів, яка зумовлює ефективне управління усіма логістичними операціями, що збільшують вартість продукції;

- стратегія орієнтації на потреби ринку. В цьому випадку фірма вирішує задачу максимально швидкого виконання замовлень споживачів;

- стратегія орієнтації на роботу каналів товароруху, яка передбачає тісну координацію логістичної діяльності продуцента, дилерів, дистриб'юторів з метою повного забезпечення насичення ринків збуту та задоволення потреб споживачів.

Базуючись на сформульованих дефініціях, синтезовано і обґрунтовано архітектуру глобальних логістичних систем (рис. 4), які формуються на принципах стратегії інтегрованої логістики, оптимізації задоволення потреб ринку, раціоналізації роботи каналів товароруху, аутсорсингу і забезпечують ефективність комплексної організації логістичних процесів.

На цій основі обґрунтовано основні напрямки формування інтегрованого логістичного менеджменту (управління замовленнями, транспортуванням, життєвим циклом системи, запасами, сервісом), національних корпорацій щодо підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках.

„Синтез механізмів формування стратегії розвитку глобальних логістичних систем” досліджено процеси стратегічного моделювання розвитку міжнародних логістичних систем у рамках функціонування світових ТНК; обґрунтовано принципи систематизації аутсорсингу логістичних послуг як сучасного пріоритету розвитку ГЛС; запропоновано критеріальний апарат щодо оцінки ефективності функціонування міжнародних логістичних систем.

Рис. 4. Архітектура глобальних логістичних систем



Дослідження зарубіжного досвіду формування стратегій розвитку глобальних логістичних систем найбільших світових ТНК (Exxon Mobil, Nokia, DEC, Sony, Toyota Motor, IBM, Nestle та ін.) дозволило зробити висновок, що на першому етапі даного процесу необхідно визначити її логістичний потенціал, який базується на оптимізації, контролі потоків, визначенні конкурентних протиріч та максимально можливому врахуванні інтересів учасників процесу руху за допомогою логістичного інструментарію у макрологістичній системі ланцюгів поставок[2].

У загальній аналітичній формі потенціал логістичної конкурентоспроможності (ЛК) представлено у вигляді цільової функції:

(1)

де , - сукупні витрати на організацію економічного потоку за її конкурентним параметром відповідно до і після логістизації;

i = (l, m), m - кількість обчислюваних конкурентних параметрів, що впливають на ресурсоємність економічного потоку.

У якості обмежень виступають нижні та верхні межі витрат на організацію, рух та перетворювання економічного потоку після і до його логістизації:

і (2)

де , - відповідно мінімально необхідні та максимально допустимі витрати на організацію економічного потоку.

На другому етапі формулюються принципи стратегічного моделювання розвитку ГЛС, які включають: пошук можливих майбутніх альтернатив її розвитку; визначення мети, перспектив, циклів та методів планування розвитку системи; формування зв'язків між стратегією розвитку ГЛС, середньостроковими програмами та оперативним плануванням.

На цій основі визначено та обґрунтовано, що логістична стратегія формування та експлуатації ГЛС - це набір відповідних процедур і елементів системи, що включає (рис. 5):

- мету і завдання ГЛС, фактори внутрішнього та зовнішнього середовища, показники роботи та критерії її оцінки;

- відображення шляхів досягнення поставлених завдань, можливі трансформації системи і методи управління ними;

- обґрунтування вкладу у досягнення показників роботи ГЛС окремих логістичних функцій (постачання, збут, транспорт, склади та ін.), а також організації їх взаємодії;

- формування необхідних для функціонування ГЛС засобів, технологій і ресурсів, капіталовкладень і фінансових показників роботи.

Рис. 5. Стратегічні фактори, що враховуються при побудові міжнародних логістичних систем

Дослідження процесів глобалізації, світової інтеграції, а також зростання якісних потреб споживачів дозволило зробити висновок, що у сучасних умовах ТНК для підвищення конкурентоспроможності використовують у своїй діяльності логістичний аутсорсинг, тобто залучають спеціалізовані компанії, що забезпечують функціонування логістичних ланцюгів поставок та виступають у якості провайдерів логістики.

Виявлено, що на сучасному світовому ринку логістичних послуг сформувалось 4 категорії провайдерів, серед яких найбільшу значущість мають постачальники четвертого рівня послуг - 4PL-провайдери, які вирішують завдання повного та комплексного управління всією логістичною системою, використовують різні види транспорту, мають власне транспортне обладнання, термінальні комплекси у портах чи на залізниці, мають можливості організації зберігання та перевантаження продукції через власні чи орендовані склади, здійснюють митне супроводження вантажів. Доведено, що залучення провайдерів з управлінської логістики може знизити трансакційні витрати фірми на 15-20% за рахунок підвищення операційної ефективності і зменшення витрат на поставку шляхом повного аутсорсингу логістичної системи. Скорочення робочого капіталу до 30% можливе завдяки ефективному управлінню запасами та їх зниженню, а також зменшенню часу циклу „замовлення-гроші”. Підкреслено, що передавання логістичних активів фірми 4PL-провайдерам дозволить звільнити ресурси для інвестицій у об'єкти профільної діяльності компанії, зокрема у виробництво, НДКР, маркетинг та ін[1].

У результаті аналізу стратегії та методів роботи провідних європейських провайдерів логістики (Exel, TXL, Maersk Logistics, Schenker та ін.) зроблено висновок, що найбільш перспективним напрямком логістизації економіки України є поступовий перехід від надання клієнтам елементарних логістичних послуг першого рівня складності (1PL-провайдери) до створення і експлуатації інтегрованих транспортно-технологічних систем, що забезпечують високий рівень логістичного менеджменту щодо реалізації функцій управління замовленнями, перевезень, зберігання продукції і нормування запасів, митного супроводження вантажів з мінімальними для клієнтів витратами.

На основі проведеного аналізу встановлено, що найважливішим стратегічним принципом функціонування ГЛС ТНК є її ефективність. Ефективність логістичного управління - це ступінь досягнення логістичної мети у виробничо-комерційній та зовнішньоекономічній діяльності фірми. При цьому під критерієм ефективності треба розуміти показник, за величиною якого можливо робити висновки щодо оптимальності логістичної системи, порівнювати її альтернативні варіанти та приймати необхідні управлінські рішення з точки зору визначення порядку переваг варіантів та здійснення вибору найкращого.

На цих засадах обґрунтовано модель критерію оцінки економічної ефективності функціонування матеріального потоку у глобальній економічній організації (рис. 6), який пропонується будувати не за традиційною концепцією „ефект / витрати”, а за відношенням „фактичний ефект / оптимальний (максимально досяжний) ефект” з урахуванням потреб мінімізації витрат у всіх ланках логістичних ланцюгів фірми („постачання - виробництво - збут”).



Рис. 6. Модель критерію оцінки економічної ефективності функціонування матеріального потоку глобальної економічної організації

де: Ке - критерій ефективності функціонування матеріального потоку на підприємстві;

Еф - фактичний ефект на одиницю продукції, отриманий від функціонування матеріального потоку в

системі «постачання - виробництво - збут» за визначений період, дол.(грн.);

Ео- оптимальний ефект, що може здобуватися при умові оптимізації матеріального потоку за той же

термін, дол. (грн.);

Ео.р- оптимальний ефект, що отримується від оптимізації руху матеріальних потоків, дол. (грн.);

Ео.в- оптимальний ефект на одиницю продукції, що отримується від оптимізації використання матеріального потоку, дол. (грн.);

Ц - ціна одиниці готової продукції, дол.(грн.);

Вм - фактична вартість ресурсів, що закуповуються, на одиницю продукції, дол. (грн.);

Вд - фактичні витрати в системі «постачання - виробництво - збут», дол. (грн.)/од. продукції;

Впопт, Ввопт, Взопт - оптимальні витрати на одиницю продукції відповідно в ланках «Постачання», «Виробництво» та «Збут», дол. (грн.);

Во.р. - оптимальні витрати на одиницю продукції при оптимальному обсязі випуску, дол. (грн.);

m У?Ео.р.i- сумарне змінювання економічного ефекту (прибутку) на одиницю продукції внаслідок i=1 проведення додаткових заходів щодо оптимізації руху матеріального потоку, дол. (грн.);

Ео.в.j - змінювання економічного ефекту на одиницю продукції внаслідок проведення заходів щодо оптимізації використання матеріального потоку, дол. (грн.);

Розгляд категорії ефективності діяльності сучасних фірм з позиції теорії логістики через відношення „фактичний ефект / оптимальний (максимально досяжний) ефект” дозволив стверджувати, що сутність економічної ефективності процесу виробництва матеріальних благ та їх розподілу у логістичній економіці виражена якістю руху та використанням обмежених ресурсів. Отже центральною проблемою сучасної світової економіки є підвищення якості руху та використання обмежених ресурсів чи управління ними з метою задоволення зростаючих матеріальних потреб людини.

„Потенціал і перспективи логістизації економіки України в умовах глобалізації світового господарства” досліджено принципові основи позиціонування України у світовій глобальній економічній системі; запропоновано концепцію розробки національної довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні на основі логістики; обґрунтовано стратегічні напрямки логістизації економіки України; розроблено організаційно-економічний механізм формування логістичних систем у експортно-орієнтованих корпораціях України[2].

У результаті дослідження сучасного потенціалу економіки України встановлено, що характерною рисою її господарського розвитку у період трансформації (1991-2008 рр.) є посилення зовнішнього вектору, причому частка експорту у загальному обсягу випуску продукції в цілому в економіці України досягла 25,6% у 2006 р. В останні роки зовнішньоторгівельний обіг України складав більш 77% ВВП, причому за 1994-2006 роки він зріс майже в 3,4 рази, хоч з 2003 року посилюються тенденції формування негативного сальдо у зовнішній торгівлі (2006 р. - -6667 млн. дол. США). При цьому коефіцієнт покриття експортом імпорту у 2006 році склав 0,86 (рис. 7).



Рис. 7. Динаміка зовнішньої торгівлі України, 1994-2006 рр., млн. дол. США

Зростання експорту та імпорту за досліджуваний період здійснювалось переважно за рахунок товарної складової (у 2006 р. експорт товарів - 84,8%, імпорт - 92,5%), що є додатковим свідченням негативних тенденцій в економіці країни, оскільки послуги (частка у 2006 р. - 15,2%) відрізняються більш високим рівнем доданої вартості, а підприємства цієї сфери значно більшою ефективністю, ніж підприємства сфери матеріального виробництва.

Виявлено, що на даному етапі найбільш вагомі експортні можливості України зосереджено у традиційно індустріальних та сировинних галузях (чорні метали - 33%, енергетичні матеріали - 10,4%, котли, машини, механічні пристрої - 5,5%, вироби з чорних металів - 4,4% та ін.).

Негативним явищем є і доволі висока концентрація експорту: три найбільш потужні товарні групи забезпечують майже 50% експортних надходжень в Україну. Архаїчність структури вітчизняного експорту підтверджує і факт надзвичайно низької питомої ваги інноваційної продукції у загальних обсягах товарів, реалізованих за межами України (близько 5% експорту). Також серйозних втрат зазнали позиції України на світових ринках товарів, які характеризуються найвищими темпами розвитку і часткою доданої вартості (електроніка, інформаційні технології, комп'ютерна техніка).

Визначено, що відбуваються, хоч і не цілком динамічно, процеси диверсифікації географічної структури експорту України (зниження частки експорту у країни СНД за 1994-2006 рр. більше ніж на 10% при одночасному збільшенні експорту майже на 9% в індустріально розвинуті країни Європи), що свідчить про певне зростання його конкурентоспроможності.

Доведено, що позиціонування України як конкурентоспроможної на світових ринках держави потребує формування нової стратегії інноваційно-технологічного, інституціонально-логістичного та інфраструктурного розвитку, яку необхідно покласти в основу розробки експортно-орієнтованої політики держави.

Для досягнення даної мети обґрунтовано стратегічні напрямки оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України, які включають: розвиток експортної бази та експортних ринків національної промисловості на основі подолання сировинної структури експорту у бік збільшення частки високотехнологічної продукції; створення інституціонально-логістичної інфраструктури (правова база, транспортні коридори та митні комунікації, електронна торгівля та IT-технології, термінали з переробки та зберігання продукції та ін.) експортно-орієнтованої економіки України; поглиблення багатовекторності міжнародного економічного співробітництва України, а також формування „експортної психології” у середовищі національних промислових корпорацій.

У результаті дослідження визначено, що нині Україна суттєво відстає навіть від середнього світового рівня у розвитку логістичної інфраструктури економіки (таблиця 1).

На основі узагальнення потенційних можливостей економіки України, порівняння її сучасних позицій на міжнародних ринках зі світовими тенденціями господарського розвитку, зроблено висновок, що формування в Україні експортно-орієнтованої економіки інноваційного типу, підвищення конкурентоспроможності держави на світових ринках потребує кардинальної зміни принципових підходів до удосконалення моделей економічного розвитку.

Таблиця 1

Основні характеристики ринку логістичних послуг України в порівнянні зі світовими тенденціями розвитку галузі

№	Характерис-тики	Україна	Світові тенденції
1.	Темпи зростання в 2004-2006 рр.	Вище середньосвітових - 5-6%	Помірні в ЄС - 3-4% (виключення - нові члени ЄС), високі - більше 7% у Китаї та США (за рахунок зростання зовнішньої торгівлі)
2.	Структура	Перевага транспортно-експедиторських послуг (89% ринку); прискорений розвиток дистрибуції (10%); управлінська логістика на початковому етапі (1%)	Прискорене зростання комплексних послуг й управлінської логістики (близько 30% обсягу ринку)
3.	Темпи консолідації	Середні за рахунок закриття нерентабельних підприємств (в основному малих), зростання конкуренції в сегменті вантажоперевезення, перевищення попиту над пропозицією на ринку комплексних логістичних послуг	Високі за рахунок злиттів і поглинань (глобалізація логістичних операцій, освоєння нових ринків і продуктів, зростання конкуренції у всіх сегментах ринку)
4.	Основні тенденції (аутсорсинг логістичних функцій)	Зростання у середньостроковій перспективі від 2PL до 3PL	Зростання у середньостроковій перспективі від 3PL до 4PL
5.	Технології	Низький рівень використання IT	Високий рівень інвестицій у різні SCM-рішення й IT

На основі визначених дефініцій обґрунтовано концепцію розробки національної довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні, цільовою спрямованістю якої є стратегія тотальної поетапної логістизації господарських процесів (рис. 8).

Узагальнюючи змістовні аспекти концепції логістизації економіки України, виділено три ключові стратегічні напрямки логістизації: інституціонально-правовий, інноваційний й інфраструктурний. Визначено, що базовою правовою основою логістизації господарських процесів в Україні слід вважати прийняття та затвердження на державному рівні концепції логістичного управління національною економікою. У цьому зв'язку необхідно затвердити Державну логістичну доктрину України, метою якої є формування організаційно-правового забезпечення ефективності товароруху на всіх рівнях господарського управління (у тому числі і в рамках здійснення зовнішньоекономічних операцій) і досягнення при цьому мінімізації трансакційних і логістичних витрат. Реалізація стратегічних напрямків формування логістичної економіки України дозволяє, за здійсненими розрахунками, підвищити якість логістичного обслуговування корпорацій на національному та світовому рівні за рахунок скорочення втрат часу на очікування транспортних засобів на 15-30%, зменшення часу доставки на 8-12%. У свою чергу, транспортні витрати скоротяться на 10-20%, а швидкість обігу матеріальних ресурсів збільшиться на 20-40%.

Виходячи з принципових положень концепції логістизації економіки України, специфіки конкуренції провідних підприємств металургійного комплексу країни як найбільш конкурентоспроможних підприємств на міжнародних ринках, розроблено модель створення інтегральної логістичної системи (ІЛС) на рівні найбільших національних експортно-орієнтованих корпорацій (рис. 9)[1].

Апробація моделі у діяльності ВАТ „Азовсталь”, ВАТ „ДМЗ”, „ВАТ ММК ім. Ілліча” та ін. дозволила зробити висновок, що очікуваний результат від створення ІЛС, полягає у такому: формування умов щодо чіткої реалізації системи „точно в строк” під часові переваги споживачів (термін виконання замовлень, своєчасність постачання, швидкість реагування на зміни попиту, час простою покупців у черзі та ін.); створення єдиної системи руху потоків ресурсів: закупівля (інформація, фінансування) - виробництво (інформація, фінансування) - збут (інформація, фінансування); спрощення та удосконалення збуту продукції (поліпшення процесу планування збутової діяльності, оптимізація шляху проходження та обробки замовлень); підвищення надійності, ефективності та швидкості взаємодії з партнерами по збуту продукції (формування системи дистрибуції, вирішення проблеми аутсорсингу/інсорсингу); створення системи електронної логістики (поетапне впровадження IT-технологій у системах закупівлі та збуту продукції); створення організаційних техніко-технологічних умов удосконалення виконання логістичних операцій (транспортування, митне очищення, укрупнення вантажних місць при перевезенні за умовами пакетизації, будівництво механізованих складських терміналів).

Рис. 9. Модель функціонування інтегральної логістичної системи з управління ланцюгами поставок

QC - кількість клієнтів, які купують продукцію даного підприємства;

QZ(t) - кількість замовлень, які надходять від клієнтів на підприємство;