Отже, Китай і Україна мають цілком реальні шанси для якісного і кількісного поліпшення взаємовигідного широкомасштабного співробітництва насамперед у названих вже пріоритетних галузях. При цьому слід мати на увазі, що українсько-китайські відносини можуть успішно розвиватися лише за умови доброго усвідомлення Україною, що Китай реалізує один з небагатьох наших зовнішніх резервів швидкого нарощування експортних можливостей за рахунок продукції машинобудування, ракетно-космічної, суднобудівної промисловості, ядерної та теплової енергетики, продукції ВПК. Найбільш перспективними є види співробітництва, які дозволяють поєднувати продаж Україною високотехнологічної продукції й технологій з розвитком відповідно виробництва в Китаї. Саме з урахуванням цієї обставини можна, на думку фахівців, сміливо прогнозувати співробітництво, яке враховує імперативи XXI століття. [18;70]

5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв`язків України з Китаєм

зовнішньоекономічний експорт імпорт інвестиційний

Останнім часом дедалі частіше порушується питання про напрями зовнішньої політики України. Так, часто можна почути твердження про пріоритетність відносин із країнами НАТО. Водночас інші політики говорять про можливості вступу нашої країни до Європейського Союзу. Третя ж сторона вважає, що український зовнішньополітичний вектор повинен бути спрямований у бік Російської Федерації та країн СНД. Отже, Україна черговий раз постала перед важливим вибором, від вирішення якого багато в чому залежить її майбутнє. Саме тому питання вибору стратегічних партнерів залишається для нашої держави найактуальнішим.[28;45]

До розв'язання подібного питання треба підходити передовсім з позиції забезпечення національних інтересів і за цього враховувати реальні можливості та перспективи нашої країни. На мою думку, одним із найвигідніших стратегічних партнерів для України виступає КНР. Привабливість цього напрямку зовнішньої політики нашої держави визначається багатьма чинниками, серед яких не останнє місце посідає постійно зростаюча політична та економічна вага КНР у світі і насамперед в АТР. Впливовим чинником є й певна сумісність економік та технічних стандартів наших країн у багатьох галузях народного господарства.[12;34]

Китай та Україна, як відомо мають чимало спільного. Це стосується і геополітичного чинника, котрий значною мірою визначає роль і місце України та КНР не тільки в Євразійському регіоні, а у більш широкому, глобальному геополітичному контексті на основі взаємних економічних інтересів і спільності або близькості позицій обох країн щодо ключових проблем сучасного політичного розвитку. Не можна не сказати й про те, що Україна та КНР володіють величезним науково-технічним та культурним потенціалом. Разом з тим перед обома державами стоять близькі або схожі соціально-економічні проблеми. Обидві держави є державами євразійського регіону, сусідами Росії, знаходяться в колі інтересів єдиної на сьогодні супердержави - США. В обох країнах відбувається перехід до ринкової економіки, відчувається прагнення до політики відкритості. Між нашими державами не було і на наше переконання не було суперечностей.[29;12]

Дипломатія обох країн ґрунтується на реалістичному врахуванні їх національних інтересів. Україна посідає друге місце за розміром території та сьоме місце за чисельністю населення серед країн Європи і є важливим чинником європейської та світової політики. Вона з повагою ставиться до зростаючої ролі КНР у сучасних міжнародних відносинах. Обидві країни займають схожі або такі, що співпадають позиції щодо таких питань, як багатополярність сучасного світу, встановлення нового міжнародного економічного та політичного порядку, недопустимість релігійного екстремізму, національного сепаратизму, втручання у внутрішні справи. Україна і КНР плідно й послідовно працюють і координують свою політику в ООН, інших міжнародних організаціях.[14;57]

Україна для КНР є зоною значних політичних та економічних інтересів. Китай враховує зростаючу роль України у сучасному світовому розвитку. Він виходить з того, що Україна має чималий економічний потенціал, світові досягнення в деяких галузях науки й техніки, і вважає, що розвиток відносин з молодою українською державою відповідає національним інтересам держави і має неабияку перспективу. Взаємне розуміння цих реалій і стало головним з передумов становлення та розвитку українсько-китайських відносин.[14;59]

Перспективи співробітництва між Україною та Китаєм дуже великі і їх реалізація можлива при деяких умовах. Вже той факт, що уряд України дуже зацікавився реформаційною діяльністю, яка проводилась у Китаї для виводу країни з кризи, говорить про дуже великий потенціал, який криється у взаємовигідних відносинах між двох держав.[30;51]

Дуже велику цікавість українська сторона приділяє існуванню вільних економічних зон у Китаї. Цю зацікавленість дуже легко пояснити, так як завдяки відкриттю цих зон, з пільговим оподаткуванням, вирішує проблему притоку іноземних інвестицій в економіку держави.

Відкриття вільних економічних зон в Україні по прикладу китайських СЕЗів, дозволяє ще тісніше розвивати співробітництво між обома країнами.

На даний час всі визнають, що Китайська Народна Республіка є одним зі світових економічних лідерів, значення якого швидкими темпами росте у багатьох сферах міжнародного життя.[17;42]

Еволюція міждержавних відносин України, перехід від романтизму перших років незалежності до орієнтації на реальне економічне будування потребує переорієнтувати зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні зусилля нашої країни у напрямку азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР).

Ця ситуація потребує від України забезпечення як політичних так і економічних інтересів в АТР завдяки поширенню співробітництва з Китаєм. Пріоритетність китайського вектора для зовнішньої політики нашої держави визначається вагою КНР у світі та крім того в АТР; можливість впливу КНР на глобальному та регіональному рівнях; схожість економік та технічних стандартів двох країн у багатьох галузях народного господарства; перспективністю китайського ринку для широкого асортименту вітчизняної продукції.[29;13]

У свою чергу, великому інтересу китайської сторони до Україні, сприяє незалежна зовнішня політика, що робить можливим двосторонню координацію дій у міжнародних організаціях.

На користь цього свідчать деякі факти. Вже з 27 грудня 1991-го року Китайська Народна Республіка визнала незалежність України, а вже 4 січня 1992-го року були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами. З цієї миті почалась дуже кропітка праця між міністерствами та відомствами обох країн. До цього часу між урядами Китаю та України підписані десятки документів, які створили правову базу для поглиблення та поширення двосторонніх відносин у різноманітних напрямках. Але як раз на цьому етапі коли відносини між двома країнами почали стрімко розвиватися виникла пауза.[6;49]

Причина в тому, що реалізація широких намірів ще далека від сучасної ситуації. Внутрішня ситуація в Україні не дуже сприяє розвитку гідних взаємовідносин між Китаєм та Україною, так як в Україні ще не відпрацьована правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість китаєзнавців які сприяли би розвитку "китайського вектору" в зовнішній політиці України.[16;58]

Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти її з ситуацією яка склалась у Китаї перед початком реформування, ми побачимо як багато український уряд може взяти корисного для себе на шляху виведення держави з кризи.

Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість, та галузі високих технологій.

Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які становили більшу частину українського експорту в Китай.[17;13]

Крім цього потрібно не зациклюватися лише на господарських відносинах з Китаєм. Як було згадано вище, з Китаєм потрібно розвивати різноманітне співробітництво, особливо у політичній сфері, використовуючи вигідне геополітичне положення України, тобто на перехресті сходу - заходу та півдня - півночі. Розумне використання цих умов дозволить не тільки витягти країну з кризи та ще стати дуже впливовою державою на Євразійському континенті, в чому зацікавлений і уряд Китаю.[19;42]

Східні вектори у зовнішній політиці потрібно розвивати з неменшим рівнем ніж європейський чи американський.

Переорієнтація на східний вектор зовнішньої політики дозволить Україні скоріше зайняти гідне місце у світовому співтоваристві, та підняти свій статус у міжнародному рейтингу.[17;76]

Отже, дипломатія обох країн ґрунтується на реалістичному врахуванні їх національних інтересів. Україна посідає друге місце за розміром території та сьоме місце за чисельністю населення серед країн Європи і є важливим чинником європейської та світової політики. Вона з повагою ставиться до зростаючої ролі КНР у сучасних міжнародних відносинах. Обидві країни займають схожі або такі, що співпадають позиції щодо таких питань, як багатополярність сучасного світу, встановлення нового міжнародного економічного та політичного порядку, недопустимість релігійного екстремізму, національного сепаратизму, втручання у внутрішні справи. Україна і КНР плідно й послідовно працюють і координують свою політику в ООН, інших міжнародних організаціях.[14;57]

Висновки

Більшість проблем, так само як і успіхів, економічного співробітництва України з Китаєм пов'язана із самою структурою експорту.

Основний обсяг експорту приходиться на сировину та ненайсучасніші технології, які недорого коштують на міжнародному ринку, а тому Китаю, як країні, що розвивається є вигідним купувати їх у нас за найнижчими цінами. Отже, на короткий строк попит на ці статті експорту Україні забезпечений. Плідним є й співробітництво у сфері ремонту та модернізації застарілої техніки, а також підготовці та підвищенні кваліфікації кадрів.

Але така співпраця не буде довгостроковою, оскільки розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника. Тому необхідно змінити структуру експорту з переважання первинної сировини та застарілої техніки на переважання нової техніки й технології, товарів високого рівня переробки, різних послуг. І оскільки Китай проявляє зацікавленість саме у наукових розробках українських вчених та інженерів, то необхідність інвестицій у розвиток науки та техніки в Україні є очевидним та надійним засобом для затвердження позицій нашої держави на китайському ринку та світових ринках взагалі.

Українсько-китайські відносини за своїм змістом і характером виходять далеко за межі простого мирного співіснування. Вони позначені взаєморозумінням і взаємною підтримкою, щирою приязню. В КНР повністю усвідомлюють нинішні труднощі в Україні, тому час від часу надають їй і безкорисливу допомогу. Декілька разів КНР надавала гуманітарну допомогу жертвам чорнобильської катастрофи, а також тим, хто постраждав під час повені у Закарпатті. Пекін подарував Києву електроосвітлювальної апаратури на 100 тис. доларів. Слід враховувати, що ці щедрі дарунки дає країна, яка ще має вдосталь внутрішніх проблем, в тому числі необхідність подолання бідності для чималої кількості людей.

Відсутність антагонізмів та близькість позицій з переважної більшості основних світових проблем дають реальний шанс Україні й КНР і надалі нарощувати політичну взаємодію на міжнародній арені. "Поле" для такої співпраці становить зокрема, широкий спектр питань, пов'язаних із контролем над ядерною зброєю. Подавши приклад ядерного роззброєння, Україна життєво зацікавлена в суттєвому зменшенні ядерної загрози, скороченні надмірних арсеналів ядерних держав, непоширення цього найруйнівнішого виду ведення війни. Україні імпонує позиція Пекіна і його офіційне зобов'язання не застосовувати ядерну зброю першим. Як відомо, в цьому питанні і США, і Росія у своїх новітніх військових доктринах допускають застосування першими ядерної зброї, в тому числі проти неядерних держав при особливих загрозах національній безпеці.

Отже, КНР виявляється найпослідовнішою у своїх гарантіях ядерної безпеки України.

Для України становить великий інтерес досвід Китаю у створенні та діяльності вільних і спеціальних економічних зон, задіянні сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів.

Непересічне значення має також досвід Китаю в обстоюванні своєрідної культури народу, його вікових традицій від негативного впливу "вестернізації", у методах патріотичного виховання, плеканні вітчизняних духовних цінностей, поважанні державної символіки та законів країни. Пекін має серйозні здобутки у політичній консолідації суспільства навколо національної ідеї створення великого, могутнього і процвітаючого Китаю.

Китай становить для України великий інтерес, оскільки останній є постійним членом Ради Безпеки ООН та ядерною державою, що стрімко розвивається і виходить на передові рубежі як велика світова потуга. За оцінками знаних політологів, КНР невдовзі може стати другим після США полюсом впливу і сили в світі. Співробітництво з таким могутнім партнером може обіцяти Україні, яка ще не входить до жодного оборонного союзу, істотне підкріплення її позицій на міжнародній арені.

КНР як велика світова держава є важливим партнером України, за сприяння якого Київ може нарощувати свою економічну і політичну присутність в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. На додаток до взаємовигідних торгово-економічних обмінів стає привабливою ймовірна перспектива спільної координації протидії існуючим та потенційним загрозам і викликам, таким як міжнародний тероризм, забруднення навколишнього середовища, епідемії, поширення зброї масового враження, нелегальна міграція тощо.

Загалом є підстави констатувати - українсько-китайські відносини розвиваються по висхідній і мають добрі перспективи. Розробляється проект договору про принципи відносин і стратегічного співробітництва між Україною і КНР у ХХІ столітті. Цей надзвичайно важливий документ розрахований на дію на 25 років. Подібний великий політичний договір КНР має тільки з Росією.

Отже, можна бачити, що Україна і Китай мають зацікавленість у налагодженні та подальшому розвитку двосторонніх відносин, які будуть взаємовигідні для обох країн. Тому при визначенні зовнішньополітичних орієнтирів української держави не можна відсувати можливість співробітництва з КНР на другий план та віддавати перевагу виключно налагодженню взаємин із країнами НАТО або питанням інтеграції до ЄС, оскільки успішне здійснення саме українсько-китайського партнерства може стати для України запорукою вдалого вирішення внутрішніх проблем.

Список використаної літератури

1. Гайдуков Л. Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи. //Політика і час. -2001. - №7.

2. Гончарук А. Україна-Китай: нереалізовані можливості та невтрачені перспективи //Політика і час. - 1999. - №2.

3. Гайдуков Л., Сін Лі. Основна на сьогодні тенденція. Українсько-китайські відносини // Політика і час. - 2001. - №7. - С. 59.

4. Залізняк Л.Л. Походження українського народу. - К., 1996. - С. 14

5. Україна і світ: проблеми і перспективи міжнародних відносин. - К.:2003.

6. Китайская Народная Республика: Справочник. - М., 1989. - С. 23, 25.

7. Литвин В. Україна і Китай в історичних зв'язках // Голос України. - 2004.

8. Інтернетлджерело: гhttp://pidruchniki.ws/1784110951249/ekonomika/ekonomika_kitayskoyi_narodnoyi_respubliki#143

9. Ленський П.С. Реальність, що відбулася // Політика і час. - 2005. - №4.

10. Мэй Чжаожун. О китайско-украинских отношениях. -К., 1999.

11. Науковий вісник дипломатичної академії України. - К.: 2002. - Випуск 7.

12. Новій Україні - нову зовнішню політику // Політика і час. - 2005. - №3. - С. 20-21.

13. Баронін, А. "Україна і Китай: "дружній спаринг" у різних вагових категоріях" / А. Баронін, А. Колпаков // Дзеркало тижня. - 2013. - 9 лист. - С.8.

14. Погорєлова, І. "Політичні відносини України з державами Східної Азіі" / І. Погорєлова // Персонал. - 2009. - №4. - С.20-25.

15. Шевчук В. Міжнародна економіка: Теорія і практика. - Навчальний посібник. - Львів: Каменяр, 2003.

16. Коваль Я. Регіональна економіка: Навчальний посібник/ Ярослав Коваль, Ірина Антоненко,; М-во освіти і науки України, НАНУ, Рада по вивченню продуктивних сил України, Нац. аграрний ун-т України та ін.. -Київ: ВД "Професіонал, 2005. -268 с

17. Фей Ж. Китайсько - українські торговельно - економічні відносини на порозі XXI ст. // Економіка України. - 2001. - № 12. - C. 71-75

18. Хе Цинлянь. Правда, прихована за процвітанням Китаю// China Affairs.- 23 лютого, 2005.

19. Чжихуа Л. Структура і напрям розвитку третього сектора економіки Китаю // Економіка України. - 2001. - № 8. - C. 79-81

20. Шуцинь, Гао Внешняя политика КНР в условиях глобализации // Азия и Африка сегодня. - 2005. - № 3. - C. 25-28

21. Юе Цзяньюн і Чень Мань "Чому Китай прагне привернути іноземний капітал?"// Сучасна китайська пастка модернізації Китаю, розділ 5.- Саннівейл, Каліфорнія.- Видавництво Broad Press Inc.- 2003.

22. Чистілін Д.К. Наше місце в Євразії // Політика і час. - 2005. - №11. С. 64.

23. Шергін С.О., Загребельний І.М. З опорою на власні сили // Політика і час. - 2005. - №6. - С. 41.

24. Шергин С. Азиатско-тихоокеанская дилемма // Зеркало недели. - 2004. - 4 августа.

25. Япония: Справочник. - М., 1992. - С. 518.

26. Козка В.М. "Інвестиційна привабливість України для КНР" / В.М. Козка // Економічний часопис - ХХI. - 2011. - №7-8. - С.14-16.

27. Горбунов С.В. Международный валютный фонд. - М.: Экономика, 1988.

28.Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. - Ч.І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. - М.: Международные отношения, 1997.

29. Щербата, З.Я. "Порівняльний аналіз впливу світової фінансової кризи на динаміку зовнішньої торгівлі між Україною, Китаєм і Польщею" / З.Я. Щербата // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №11. - С.12-21.

30. Литвин В. Україна і Китай в історичних зв'язках. //Голос України: газета ВРУ. - 2004. - №53

Размещено на Allbest.ru