Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ

СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Кафедра управління персоналом та економіка праці

Контрольна робота

з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства»

Варіант 1

Київ 2014

Зміст

• 1. Методологічні основи управління зовнішньоекономічною діяльністю
• 1.1 Зовнішньоекономічна діяльність в Україні. Поняття про неї, її види, суб'єкти
• 1.2 Сутність управління зовнішньоекономічною діяльністю
• 1.3 Принципи зовнішньоекономічної діяльності
• 1.4 Особливості управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні
• 2. Ціна зовнішньоторгівельного контракту
• 2.1 Методика розрахунку ціни в зовнішньоторгівельному контракті
• 2.2 Розрахунок базису ціни
• 2.3 Вибір валюти ціни і валюти платежу
• 2.4 Валютні обновлення
• 2.5 Способи фіксації ціни товару в контракті
• 3. Задача
• Література
• зовнішньоекономічний контракт ціна валюта

1. Методологічні основи управління зовнішньоекономічною діяльністю

1.1 Зовнішньоекономічна діяльність в Україні. Поняття про неї, її види, суб'єкти

Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія висвітлює передусім відповідні (пов'язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань та ін.).

Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (ст. 1) поширеним є таке визначення:

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. [1]

ЗЕД відтворюється через зовнішньоекономічні зв'язки суб'єктів господарювання. Зовнішньо економічні зв'язки (ЗЕЗ) - це операції, пов'язані із обігом товарів, послуг, грошових коштів між різними валютними зонами.

Основні мотиви розвитку ЗЕД - розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збільшення прибутку; закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання; залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком; залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках; участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою успішного розвитку своєї економіки.

Об'єктом дисципліни основи зовнішньоекономічної діяльності є дослідження економічних відносин між суб'єктами господарювання різних країн, що виникають в процесі функціонування їх на зовнішньому ринку.

Предметом дисципліни є вивчення законів, закономірностей, особливостей, тенденцій і механізму реалізації зовнішньоекономічних зв'язків кожної країни.

Суб'єкти ЗЕД - це суб'єкти господарської діяльності, що належать до різних форм власності, самостійно здійснюючи зовнішньоекономічні операції з закордонними партнерами.

Відповідно до Закону України "Про ЗЕД" (ст.3) суб'єктами ЗЕД є:

1) фізичні особи - громадяни і негромадяни України, які мають громадянську правоздатність і постійно мешкають на території України;

2) юридичні особи, які є резидентами України (зареєстровані і мають постійне місцезнаходження), зокрема особи, майно і капітал яких є повною власністю іноземних суб'єктів господарської діяльності;

3) об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами за законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на території держави, яким за цивільно-правовими актами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

4) структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності (філіали, відділення), які постійно розташовані на території України;

5) спільні підприємства за участю суб'єктів діяльності України та іноземних суб'єктів, які зареєстровані в Україні і мають постійне місцезнаходження на її території;

6) інші суб'єкти.

Таким чином, слід відзначити принциповий характер резидентства як передумови належності до суб'єкта ЗЕД країни.

Основні види ЗЕД:

1) імпорт і експорт кінцевих товарів і чинників виробництва (капіталів, робочої сили, природних ресурсів);

2) надання і отримання послуг при взаємодіях з нерезидентами (іноземними суб'єктами);

3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарювання; навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4) міжнародні фінансові операції, зокрема з цінними паперами;

5) кредитні, розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; утворення суб'єктами ЗЕД кредитних і страхових установ за межами держави і вказаних установ силами іноземних суб'єктів на території даної держави;

6) спільна підприємницька діяльність із створенням спільних підприємств, здійсненням спільних господарських операцій та спільне володіння майном;

7) підприємницька діяльність, пов'язана з використанням прав інтелектуальної власності;

8) організація і проведення міжнародних виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, конференцій та інших дій на комерційній основі за участю суб'єктів ЗЕД;

9) товарообмінні, зокрема бартерні операції між національними суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами;

10) операції з отримання, продажу і обміну валют;

11) роботи на контрактній основі фізичних осіб країни за кордоном та іноземців у даній країні;

12) інші види ЗЕД. [3]

1.2 Сутність управління зовнішньоекономічною діяльністю

Зовнішньоекономічна діяльність в усіх країнах спрямована на:

· сприяння вирівнювання темпів економічного розвитку;

· порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях;

· реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік.

Функціями ЗЕД є:

· організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

· міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;

· організація міжнародного грошового обігу.

Практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентоспроможну продукцію.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему економічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб'єктами. Економічні відносини запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

Управління ЗЕД ґрунтується на принципах суверенітету у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, свободи зовнішньоекономічного підприємництва, забезпечення юридичної рівності і неприпустимості дискримінації, забезпечення верховенства закону та захисту суб'єктів і об'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою багатомірну цілісну систему господарювання. [3]

1.3 Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Принципи зовнішньоекономічної діяльності - це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Відповідно до Закону України "Про ЗЕД" (ст.2, ч.2 ст. 377 ГК) закріплено такі принципи:

1) Принцип суверенітету народу України, що полягає:

- у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2) Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає:

- у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- в обов'язку дотримуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- у виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3) Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає:

- у рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі держави у разі здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

- у забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених законом.

4) Принципом верховенства закону, що полягає:

- у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови, менш сприятливі, ніж ті, які визначені законами України.

5) Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6) Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. [4]

1.4 Особливості управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні

ЗЕД є одними із найважливіших напрямків підприємства. Завдяки їй забезпечується покриття потреб країн світового співтовариства у сировині, матеріалах, енергоносіях, машинах, обладнанні, послугах та ін.

Важливою особливістю сьогодення є стрімко зростаюча економічна взаємозалежність країн сучасного світу та інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин.

Розглянемо етапи розвитку ЗЕД в Україні:

1) Радянський (1918 - 1987) - монополія зовнішньої торгівлі, валютна монополія. Розвиток низки експортних виробництв. Зростання до середини 80-х років з подальшою кризою.

2) Перехідний від радянського (1987 - 1991) - перебудова радянської економіки, зокрема УРСР. Ліквідація державної монополії на зовнішню торгівлю, зміна принципів управління ЗЕД.

3) Етап незалежності (1991 - сучасність) - прийнято базові закони «Про ЗЕД», «Про підприємництво», «Про єдиний митний тариф», «Про режим іноземного інвестування» та ін. Збільшився обсяг суб'єктів діяльності.

Основними принципами, які стимулюють розвиток зовнішньоекономічних зв'язків є:

· відмінність в сировинних ресурсах; нерівномірність економічного розвитку різних країн світу; відмінності в людських ресурсах; нерівномірність розміщення фінансових ресурсів; характер політичних відносин; різний рівень науково-технічного розвитку; специфіка географічного положення, природних і кліматичних умов. [3]

2. Ціна зовнішньоторгівельного контракту

2.1 Методика розрахунку ціни в зовнішньоторгівельному контракті

Методологія формування зовнішньоторговельних цін постійно перебуває у центрі уваги. Визначення зовнішньоторговельної ціни одна із найважливіших розділів контракту.

У процесі її встановлення враховується багато чинників у сфері техніки і технології, економічно і політично, тенденції розвитку світової торгівлі.

При визначенні ціни товару у зовнішньоторгівельному контракті використовуються:

Одиниця виміру ціни - порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі даним товаром на світовому ринку.

Базис ціни - встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати на доставляння товару в ціну товару. Базис ціни звичайно визначається використанням відповідного терміна із зазначенням назви пункту здавання товару.

Валюта ціни - ціна в контракті може бути виражена у валюті країни-експортера, імпортера або у валюті "третьої країни". При виборі валюти ціни на масові товари велике значення мають усталені порядки, що існують у торгівлі цими товарами.

Спосіб фіксації ціни - ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом терміну його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін: тверда, рухома, з наступною фіксацією, змінна.

Технічні поправки - до найуживаніших технічних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести на: техніко-економічні відмінності; комплектацію; тропічне виконання.

Комерційні поправки - до найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести на: приведення до єдиних умов поставки; поправка на вторговування - зменшена ціна, що виникає в результаті комерційних переговорів, в ході яких покупець прагне знизити спочатку призначену продавцем ціну, використовуючи тактичні і психологічні прийоми, чим досягає нової, більш низької ціни.; приведення імпортної ціни до строку поставки товару; поправки на умови платежу.

Зазначимо, що українське законодавство вважає ціну істотною складовою договору купівлі-продажу. Водночас слід мати на увазі, що за законодавством ряду країн визнаються чинними договори, у яких ціна не вказується. [3]

2.2 Розрахунок базису ціни

Базис ціни встановлює, умови поставки, які визначають обов'язки продавця і покупця по доставці товарів і встановлюють момент переходу ризику від продавця до покупця при випадковій загибелі чи пошкодженні товару. Базисні умови, таким чином, визначають того, хто несе витрати, пов'язані з транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортера. Ці витрати значні, інколи становлять 40-50% ціни товару. Тому при складанні контракту продавець і покупець детально розраховують витрати по всіх транспортних операціях.

Витрати на доставку товару, які несе продавець, враховуються в ціну товару і визначать її базис. Тому й умови поставки називаються базисними.
Тлумачення базисних умов поставки міститься в такому міжнародно визнаному документі як "Інкотермс", розробленому Міжнародною торговою палатою.

Запропоновані в правилах Інкотермс пояснення термінів відповідають найбільш поширеним торговим звичаям і правилам, що склалися в міжнародній практиці. Головна мета Інтермс - чітке визначення умов контракту по відношенню обов'язків продавця по доставці товару покупцю й уніфікація обов'язків сторін контракту. Разом з тим, правила носять рекомендаційний характер, їх використання в тому чи іншому об'ємі залежить від бажання сторін, які підписують угоду.

В даний час в міжнародній практиці використовується Інкотермс в редакції 2010 року. [3]

2.3 Вибір валюти ціни і валюти платежу

Від вибору валюти ціни та валюти платежу залежить значною мірою валютна ефективність угоди.

Валюта ціни - це валюта, у якій виражена ціна товару у ЗТК. Українська гривня не вільно конвертованою валютою (В KB), і тому зовнішньоторгові операції України з іншими країнами здійснюються у ВКВ країн з розвиненою ринковою економікою, найчастіше - у USD, EUR, GBP, CHF.JPY, CND.

Теоретично валютою ціни товару може бути будь-яка ВКВ. Але інтереси експортерів та імпортерів при формуванні валютних умов завжди протилежні: експортери прагнуть фіксувати ціни товарів у ВКВ, курс яких стабільний або має тенденцію до підвищення, оскільки це забезпечить одержання найбільшої суми валюти платежу; імпортери, навпаки, прагнуть фіксувати ціни товарів, які закуповують, у ВКВ, що має тенденцію до знецінення, оскільки у такому разі імпортер зможе розрахуватись меншою кількістю знецінених грошей.

Наприклад, українське підприємство уклало ЗТК на поставку сталевих чушок у Францію. Контрактна ціна - 100 тис. USD. Валюта платежу - EUR. На момент укладання ЗТК 1 USD коштував 1,2 EUR, на момент поставки товару курс USD впав до 1 EUR за 1 USD. Якщо платіж здійснюється одразу після підписання ЗТК, то ця ситуація більш вигідна українському партнеру, оскільки він отримає 120 тис. EUR. Якщо платіж здійснюється у момент поставки товару, то ця ситуація більш вигідна французькому партнеру, оскільки він заплатить 100 тис. EUR.

У торгівлі готовими виробами валюта ціни є предметом угоди між продавцем-експортером та покупцем-імпортером, причому валюту ціни зазвичай пропонує експортер, а імпортер може погоджуватись або ні. У торгівлі сировиною та продуктами харчування застосовуються типові умови поставок, які розроблені ГАТТ/ВТО, міжнародними товарними біржами, міжнародними асоціаціями експортерів та імпортерів ПРК. Ці умови включають порядок визначення ціни, валюти платежу, валютних застережень та оформлення зовнішньоторгових документів, передусім рахунків-фактур та страхових документів.

Валюта платежу - це валюта, в якій відбувається оплата товару за ЗТК.

В основному платіж здійснюється у ВКВ. Валютою платежу у торгівлі з фірмами розвинутих країн є, як правило, валюти цих країн; у торгівлі зі слаборозвинутими країнами (СРК) - вільно конвертована валюта промислово розвинутих країн (ПРК), причому в експортних контрактах із СРК - валюта тієї із ПРК, в банках якої зберігаються надходження СРК від експорту.

Валюта платежу зазвичай збігається з валютою ціни і називається валютою контракту або валютою розрахунків. [4]

2.4 Валютні обновлення

У найбільшій степені валютним ризикам підлягає експорт й імпорт готових виробів, особливо машин й обладнання.

Для мінімізації валютних ризиків в міжнародній практиці застосовують:

· валютні обумовлення (захисні та індексні); хеджування ризиків (укладання строкових валютних угод, проведення форвадних та опціонних операцій).

Захисні обумовлення застосовують для мінімізації валютних ризиків. Розрізняють двостронні обумовлення, котрі захищають інтереси покупця й продавця, й одностронні обумовлення. Перші передбачають перерахунок торб платежу за умів зміни курсу валюти платежу й використовуються у торгівлі із розвинутими країнами та країнами, що розвиваються. Другі використовуються в основному у відносинах із розвинутими країнами, й на основі цих обумовлень у випадку зміни валютного курсу перераховується сума платежу.

У практиці розрахунків застосовують два види валютних обумовлень: одновалютна й мультивалютна. Перша змінюється при співпадінні валюти ціни й платежу, котра переносити в залежності до курсу будь-якої другої валюти.

Інший вид обумовлення коректує суму грошових зобов'язань залежно від зміни середньоарефметичного курсу кількох валют.

Індексне обумовлення використовують для захисту від падіння покупної здатності валют. У цьому випадку сума платежу змінюється залежно від руху індексу цін (загального чи по окремим товарним групам). Використовують також “плаваючі ціни”, тобто зміну ціни товару й суми платежу паралельно до руху ринкових цін товару. [4]

2.5 Способи фіксації ціни товару в контракті

Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом строку його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін:

· тверда - встановлюється в короткий термін контракту;

· рухома - встановлюється при укладанні контракту, ціна якої може бути у подальшому переглянута, якщо ринкова ціна на час виконання контракту зміниться, тому в контракт вносяться застереження:

1) бесса - до уваги приймається будь-яке застереження ціни зниження, а підвищення не враховується;

2) хосса - застереження про підвищення ціни, до уваги приймається підвищення, а зниження ні;

3) хосса - бесса - застереження до будь - якої зміни ринкової ціни.

· з наступною фіксацією - встановлюється при тривалій дії контракту;

· ковзаюча ціна - встановлюється при довгостроковому контракті, ціна ставиться від вартості компонентів (сировини, матеріалів та заробітної плати) в кінцевому. Розраховується за такими формулами:

1) визначається вихідна ціна (Цв);

2) визначається структура даної ціни, тобто частку в ній постійних та змінених витрат, яка визначається у відсотках:

Цв = КГ+КЗ+КМ, де

КГ - коефіцієнт гальмування, тобто частка постійних витрат в ціні;

КЗ - частка в ціні витрат на заробітну плату;

КМ - частка в ціні витрат на матеріали, сировину та комплектуючі.

3) встановлення кінцевої ціни розрахунку:

Ц = Цв* (КГ+КЗ*ІЗ+КМ*ІМ):100, де

КГ - коефіцієнт гальмування, тобто частка постійних витрат в ціні;

КЗ - частка в ціні витрат на заробітну плату;

ІЗ - індекс зміни заробітної плати;

КМ - частка в ціні витрат на матеріали, сировину та комплектуючі;

ІМ - індекс зміни витрат на сировину, матеріали та комплектуючі.

4) визначаємо індекс ціни:

Якщо, більше одиниці - стала вищою, а якщо менше одиниці - стала нищою, а якщо одиниця - не змінилась. [5]

3. Задача

Коефіцієнт гальмування дорівнює 30%, частка витрат на зарплату дорівнює 30%, а частка витрат на сировину і матеріали становить 40%. Вихідна ціна товару дорівнює 500 000 доларів США, індекс зміни зарплат становить 1,2, а індекс зміни вартості матеріалів дорівнює 1,4. Розрахувати остаточну ціну товару.

Розв'язання:

Ц = Цв* (КГ+КЗ*ІЗ+КМ*ІМ) : 100

Ц = 500 000 * ( 30 + 30 * 1,2 + 40 * 1,4 ): 100 = 610 000 доларів США

Відповідь: 610 тис. дол. США.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

2. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. К.: Центр навчальної літератури. 2008. 384 с.

3. Торгова Л.В., Хитра О.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навчально-методичний посібник. 2012. 512 с.

4. Шкурупій О.В., Гончаренко В.В., Артеменко І.А. та ін. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник. 2012. 248 с.

5. Особистий конспект з лекцій.

Размещено на Allbest.ru