Міжнародна валютна система

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Чернівецький торгівельно-економічний інститут

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

на тему № 90: «Міжнародна валютна система»

Виконав студент 2-го курсу, 321 групи

Гамалюк Іван Васильович

Науковий керівник - к.е.н. Власова Тетяна Рафаелівна

Чернівці 2014

Зміст

Вступ

1. Суть та етапи становлення системи валютних відносин

2. Валютний ринок у сучасній світовій валютній системі

3. Проблеми та перспективи розвитку світової валютної системи

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

валютний система світовий міжнародний

Виник міжнародний валютний ринок як підсистема світового господарства, що пов'язано з обміном товарів та послуг за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням таких обмінів. Також це стимулювало перетворення грошей у валюту, виокремлення валютно-фінансових відносин у відносно самостійну сферу, найважливішими елементами якої є національні, регіональні та міжнародна валютні системи.

Актуальність даної теми полягає в необхідності аналізу сучасних тенденцій розвитку світової валютної системи, яка обумовлено новітніми процесами у світовому господарстві, а саме - зростаючою роллю глобалізації, поглиблення інтеграційний процесів завдяки яким валютні відносини долають національні кордони і виходять на якісно новий рівень. Тому головним призначенням світової валютної системи є регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередкування платежів за експорт та імпорт товарів, послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності також створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці.

Дослідженням даного питання займалися ряд вітчизняних і зарубіжних вчених, серед них: В. Хорошковский, Л. Вороніна, М. Коваленко, В. Митарев, М. Швайко, О. Гальчинський, О. Шнипко та інші. Мета даної курсової роботи є дослідження проблем та перспектив розвитку та особливостей функціонування міжнародних валютних систем.

Відповідно до визначеної мети завданнями даної роботи є:

- описати сутність та основні етапи міжнародних валютних відносин;

- висвітлити основні кризові явища у сучасній світовій валютній системі.

- визначити основні підходи до реформування світової валютної системи.

Предметом курсової роботи є особливості економічних відносин з приводу функціонування міжнародних валютних систем.

Об'єктом курсової роботи виступають міжнародні валютні системи.

Для вирішення завдань по даній курсовій роботі, використовувались такі методи дослідження;

- проблемно-орієнтований;

- порівняльний;

- причинно-наслідкових зв'язків;

Методичною основою для даної роботи стали джерела як теоретичних знань (підручники, навчальні посібники), так і періодичні видання, сайти, cтатті які відображають сучасний стан поданої проблематики.

Щодо структури, то курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків і пропозиції. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт курсової роботи. Основна частина присвячена дослідженню поставлених проблем. У висновках зазначені основні результати дослідження.

1. Суть та етапи становлення системи валютних відносин

Одною з найважливіших ланок світового господарства є міжнародні валютні відносини, адже вони пов'язані з обслуговуванням усіх напрямків економічних зв'язків, що розвиваються як між окремими країнами, так і приватними особами та юридичними суб'єктами ринку. Міжнародні валютні відносини виникли з самого початку функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Упродовж історії мінялися форми світових грошей і умови міжнародних розрахунків. Одночасно зростала значення системи світового грошового обігу і міра її відносної самостійності.

Інтенсифікація міжнародних обмінів, руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили супроводжувалася зростанням обсягів грошових мас, що переміщалися з однієї країни в іншу.

Щодо самого визначення, то валюта - це національні паперові гроші, які мають кредитну природу. Але це не вид грошей, а особливий спосіб їх функціонування, коли національні гроші опосередковують міжнародні торгові, кредитні й фінансові відносини. Сьогодні під валютою розуміють грошову одиницю певної країни - це національна валюта. [4, с.415].

Як успіх і значення товару на товарному ринку в значною мірою залежить від його якості, так і значення тієї чи іншої валюти на світовому ринку визначається її якістю.

Якість валюти визначає, чи є ця валюта валютою, інакше кажучи, чи може національна валюта виступати як іноземна, використовуватись у міжнародних розрахункових операціях.

У цьому плані валюти поділяються на:

- вільноконвертовані валюти - національні валюти, які вільно й необмежено обмінюється на інші іноземні валюти, є об'єктом купівлі-продажу на світових валютних ринках;

- частково конвертовані валюти - національні валюти, які обмінюється не на всі, а лише на деякі іноземні валюти і використовується як платіжний засіб не для всіх операцій і не для всіх власників.

- Неконвертовані валюти - національні валюти, яка функціонують тільки в межах однієї країни і не обмінюється на іноземні валюти [6, с. 242].

Проте, якість валюти визначається не тільки її конвертованістю. Важливим є те, якою мірою вона може виконувати функцію засобів міжнародних розрахунків, яка її роль у світовій валютній системі.

Валютні відносини, як уже зазначалося, пов'язані з обслуговуванням усього комплексу міжнародних економічних зв'язків.

Міжнародні валютні відносини - відносини які складаються між учасниками міжнародного обміну при функціонуванні грошей у міжнародному обороті [8, с. 510].

Міжнародні валютні відносини не є пасивним елементом світової економіки, вони опосередковують платіжні засоби, міжнародний рух товарів, послуг, капіталів [11, с. 208].

Валютні відносини не існують самі по собі, вони втілюються в історично конкретні валютні системи. Валютні системи розглядаються як форма правової та інституціональної організації валютних відносин.

Розрізняють національну та міжнародну валютні системи. Міжнародна розвивається на регіональному та глобальному світовому рівні. Регіональні ж валютні системи не є автономними.

Національна валютна система становить частину грошової системи країни, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси, здійснюється міжнародний платіжний оборот.

До її складу входять такі елементи:

- національна грошова одиниця;

- режим валютного курсу;

- умови конвертованості;

- система валютного ринку і ринку золота;

- склад і система управління золотовалютних резервами країни;

- статус національних установ, що регулюють валютні відносини країни [11, с. 208].

Національні валютні системи формуються на основі національного законодавства з урахуванням норм міжнародного права. Їх особливості визначаються умовами і рівнем розвитку економіки країни, її зовнішньоекономічним зв'язками, завданнями соціального розвитку.

На базі національних валютних систем функціонує міжнародна валютна система.

Міжнародна (світова) валютна система - форма організації міжнародних валютних відносин, що склалась на основі розвитку світового ринку і закріплена відповідними міждержавними угодами, виконання яких забезпечується утвореними на колективній основі міжнародними валютно - фінансовими закладами.

Її складовими є:

- світовий грошовий товар як міжнародний платіжний засіб;

- механізм встановлення і підтримки валютних курсів;

- порядок балансування міжнародних платежів;

- умови оберненості (конвертованості) валют;

- режим міжнародних валютних ринків і ринків золота;

- статус міжнародних інститутів, що регулюють валютні відносини у світі;

Світова валютна система пройшла в своєму розвитку декілька етапів. Критеріальною ознакою кожного з цих етапів був той факт, що виступало світовим грошовим товаром, тобто світовою валютою, засобом міжнародних розрахунків, носієм міжнародних валютно-грошових відносин [3, с. 409].

Першим світовим грошовим товаром виступало золото.

Практика використання золота в міжнародних розрахунках була узаконена в 1867 р. на Паризькій конференції укладанням міждержавної угоди, що визнавала золото єдиною формою світових грошей. Відповідно до угоди в міжнародних розрахунках застосовувалися національні золоті монети, але визначальним був не їхній номінал, а вага.

Паризька валютна система офіційно закріпила золотий стандарт, який базувався на наступних структурних принципах:

- кожна валюта мала золотий вміст;

- курс національних валют був прив'язаний до золота і через золотий вміст валюти співвідносились одна до одної за твердим валютним курсом;

- у відповідності із золотим вмістом встановлювались їх золоті паритети;

- валюти вільно конвертувались у золото;

- золото використовувалось як загальноприйняті світові гроші.

На практиці склався режим вільно плаваючих курсів валют з врахуванням ринкового попиту та пропозиції але в межах „золотих крапок” (так звані максимальні границі відхилення валютного курсу від встановленого золотого паритету, які визначаються витратами на транспортування золота за кордон). Якщо ж ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їх золотому вмісті, то боржникам було вигідніше розраховуватись за міжнародними зобов'язаннями золотом, а не іноземними валютами. Для нормального функціонування валютної системи, заснованої на золотомонетному стандарті, була необхідна наявність золотих запасів у кожної з країн, що входять у валютну систему, а також достатня кількість золотих грошей в обігу. Споконвічна обмеженість загальносвітових запасів золота визначила неминучість кризи і наступної зміни даної валютної системи.

З прискоренням подальшого розвитку економіки та поглиблення господарських зв'язків золотомонетний стандарт зжив себе. Також настання кризи золотого стандарту прискорила Перша світова війна, з початком якої центральні банки держав-учасниць системи припинили розмін банкнот на золото і збільшили їхню емісію для покриття військових витрат, що спровокувало сильну інфляцію і хаос в валютних відносинах.

Вихід був знайдений після закінчення війни у встановленні золото девізного стандарту, заснованого на золоті і провідних валютах, які конвертувались у золото. Девізами стали називати засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. Новий устрій світової валютної системи було юридично закріплено міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922р.

Генуезька валютна система базувалась на наступних принципах:

- Її основою були золото і девізи - іноземні валюти. Національні гроші використовувалися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів. Однак у період між двома світовими війнами статус резервної не був офіційно закріплений ні за однією з валют.

- Збереглися золоті паритети. Розмін валют на золото здійснювався безпосередньо (валюти США, Франції, Великобританії) чи побічно, через іноземні валюти.

- Був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів.

- Валютне регулювання стало новим елементом світової фінансової системи і здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад. Спроби регулювати валютні відносини, у першу чергу валютні курси, фактично означали визнання неефективності теорії ринкової рівноваги в сфері зовнішньоекономічних зв'язків і міжнародних розрахунків.

Нова валютна система принесла відносну валютну стабільність у сферу світових торгово-фінансових відносин, але одночасно створила передумови для тривалих валютних воєн і численних девальвацій. Переміщення основного світового валютно-фінансового центра з Західної Європи в США також повинно було знайти своє відображення в устрої світової валютної системи. США прагнули до затвердження долара в міжнародних розрахунках, що призвело до гострого суперництва між доларом і стерлінгів. Велика депресія 1929-1933 р. вдарила по одній з основних валют - долару США, що призвело до хаотичного переміщення капіталів, багато країн зазнало валютних криз. (див. додаток А)

Друга світова валютна система Бреттон-Вудська.

Експерти, що працювали над проектом даної валютної системи, прагнули розробити принципи валютної системи, здатної забезпечити економічне зростання і обмежити негативні соціально-економічні наслідки криз. У результаті були підготовлені проекти, які базувалися на теоретичних розробках Г. Уайта (США) і Дж. Кейнса (Великобританія), для них були характерні наступні загальні принципи:

· вільна торгівля і рух капіталу;

· урівноважені платіжні баланси, стабільні валютні курси;

· золотодевізний стандарт;

· створення міжнародної організації для спостереження за функціонуванням світової валютної системи, для взаємного співробітництва і покриття дефіциту платіжного балансу.

За основу згодом було взято американський варіант, і друга світова валютна система була оформлена на валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 р. і отримала назву Бреттон-Вудська валютна система.

Таким чином початок формування післявоєнної світової валютної системи було закладено в принципах Бреттон-Вудської угоди. Зупинимось більш докладніше на самих принципах:

- За золотом зберігалась роль загального еквівалента, паритети всіх валют виражались у золоті. По суті був уведений золотодевізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США і фунті стерлінгів.

Казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам за офіційною ціною, виходячи з золотого вмісту долара.

- Золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб.

- Курсове співвідношення валют і їхня конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених у доларах.

- Для девальвації валюти більш ніж на 10% був потрібний дозвіл МВФ. Межі відхилення ринкового курсу від паритету були встановлені за Статутом МВФ в розмір 1%. Задача дотримання меж коливань курсів лягла на центральні банки відповідних країн, для чого вони були зобов'язані здійснювати доларові інтервенції.

- Були створені міжнародні валютно-кредитні організації - Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Основними задачами МВФ стали надання кредитів в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют. Хоча традиційно вважається, що Бреттон-Вудська система існувала в період з 1944 по 1971, у дійсності вона успішно функціонувала лише між 1959 і 1968. Лише в 1959, коли валюти країн Західної Європи стали вільно конвертованими.

Аналізувавши дану системи можна зробити висновок що криза Бреттон-Вудської валютної системи породила багато проектів валютної реформи: від створення колективної резервної одиниці, випуску світової валюти, забезпеченої золотом і товарами, до повернення до золотого стандарту. (див. додаток А)

Третя валютна система Ямайська.

На зміну Бреттон-Вудській системі прийшла нова валютна система, ця система отримала назву Ямайська валютна система (багато валютного стандарту). Вона почала функціонувати з квітня 1978р., після її ратифікації державами-учасницями. Четверта валютна система, яка діє і понині, базується на наступних принципах:

· країнам-учасницям надавалося право вибору будь-якого режиму валютного курсу;

· ослаблений американський долар був позбавлений статусу єдиної офіційної резервної валюти;

· юридично була оформлена демонетизація золота, тобто були скасовані офіційна ціна золота, золоті паритети валют, припинений розмін доларів на золото. За Ямайською угодою золото не повинне було більше служити мірою вартості і точкою відліку валютних курсів;

· збережений на руїнах Бреттон-Вудської системи МВФ покликаний був підсилити міждержавне валютне регулювання.

За задумом Ямайська валютна система повинна була стати більш гнучкою, ніж Бреттон-Вудська, та еластичніше пристосовуватися до нестабільності платіжних балансів і валютних курсів. Одержавши волю у виборі режиму валютного курсу, різні країни пішли різними шляхами. Так називані „великі економіки ”, типу США і Японії, увели вільно плаваючі курси. Для малих країн, що залежать від експорту, і особливо для країн, що розвиваються, зі слабкими фінансовими ринками відпускати свої валюти „у вільне плавання ” представлялося занадто ризикованим. Вони, як правило, намагалися зберегти в тій чи іншій формі систему фіксованих курсів і контроль за рухом капіталів.

Аналізувавши дану інформацію, можна заявити, що валютні відносини як сукупність зв'язків, що спорадично виникали між різними країнами та окремими суб'єктами міжнародного обміну, з'явилися давно і були зумовлені такими причинами як, запровадження і використання грошей та грошових систем різних країн і регіонів. Також, що міжнародна валютна система пройшла великий шлях для розвитку та для отримання ідеальної форми яка існує на сьогоднішній час (додаток А).

2. Валютний ринок у сучасній світовій валютній системі

Вивіз і ввіз капіталу, доходів в різних формах з країни в країну, зовнішньоторговельні операції (експорт/імпорт), зарубіжні інвестиції і міжнародне кредитування, всі вони вимагають проведення різних операцій з валютами. Валютні операції є операціями по купівлі-продажу валюти. Ці операції розрізняються по видах залежно від цілей і термінів їх здійснення. Вони мають на меті придбання валют для комерційної діяльності або наживи від спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці, а також для страхування від валютного ризику. Валютні операції сприяють конвертованості валют, своєчасності міжнародних розрахунків, міжнародному руху капіталів [10, с. 237].

Обмін валют і операції з ними здійснюються на валютному ринку. Валютний ринок є системою економічних і організаційних відносин, що складаються на основі купівлі і продажу іноземних валют.

Валютний ринок - це також особлива сфера діяльності, яка забезпечує зіставлення попиту іноземної валюти з її пропозицією і визначає її курс щодо національної грошової одиниці країни [8, с. 510].

З погляду макроекономіки, тобто загальної структури господарства окремої країни, валютний ринок є частиною фінансового ринку, існуючого разом з іншими видами ринків, такими як ринки засобів виробництва, робочої сили, послуг, технологій, споживацький ринок та ін. Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всіх країн світу. Під міжнародним валютним ринком також слід розуміти ланцюг тісно зв'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує “перекачка” засобів залежно від поточної інформації і прогнозів провідних учасників ринку щодо можливого положення окремих валют [17, с. 302].

Автори вітчизняних видань, в яких висвітлюються проблеми функціонування валютного ринку, звертають увагу на необхідність розмежувати такі поняття, як "національний валютний ринок" і " міжнародний валютний ринок" [13, с.170]. При цьому під національним валютним ринком розуміється сфера здійснення валютних операцій перш за все всередині країни, приводяться різні критерії класифікації валютних ринків.

Експерти центральних банків і фахівці фінансової сфери країн Західної Європи, і перш за все держав - членів Європейського союзу (ЄС), подібної чіткої грані між названими різновидами валютного ринку, як правило, не проводять. Аналізуючи різні аспекти діяльності валютного ринку, вони розуміють перш за все єдиний, тобто міжнародний, валютний ринок. Річ у тому, що, по-перше, валютний ринок не має чітких географічних меж, певного місця розташування, оскільки носить міжнародний характер. В той же час він функціонує в умовах існування безлічі окремих суверенних держав і різноманіття національних валют. Саме завдяки такій суперечливій єдності - поєднанню міжнародного характеру ринку і національної приналежності валюти певній державі - виникають обмінні операції, існує і сам валютний ринок [12, с. 784].

По-друге, операції з іноземною валютою складаються на основі процесів міжнародної торгівлі, руху капіталів і робочої сили, передачі технологій, все більше об'єднуючи національні господарства окремих країн в єдиний світовий економічний простір, тобто світове господарство. Наприклад, щоденно центральні банки та інші фінансові інститути, а також експортери та імпортери - компанії різних країн, що беруть участь в міжнародних операціях, - одержують або виплачують значні суми у валюті. Тому однією із зв'язуючи ланок світового господарства і є міжнародний валютний ринок, який лише досить умовно можна поділити на якісь національні і регіональні ринки валют. [3, с. 409].

По-третє, необхідно мати на увазі, що ступінь залученості різних країн в світове господарство, у тому числі і їх участі у валютно-фінансовому обміні, неоднаковий. Якщо йдеться про країни з частково конвертованою і замкнутою валютою, то це означає певну їх відособленість, усуненість від міжнародного валютного ринку. Держави, валюта яких вільно конвертується, є, як правило, економічно розвиненими країнами і виступають як найактивніші учасники валютного ринку. Звідси стає зрозуміло, чому фахівці в області валютних операцій розвинених країн дотримуються думки, згідно з якою міжнародний валютний ринок і аналогічний ринок усередині країни складають єдине ціле. Разом з тим, якщо країна недостатньо тісно пов'язана з світовим господарством по будь-яким параметрам, то її внутрішній валютний ринок набуває самостійного значення для її економіки, до певної міри відособлюється від міжнародного ринку [14, с. 170 ].

Об'єктом валютного ринку є комплекс суспільних відносин (в основному у сфері економіки та її регулювання державами) з приводу обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції різних валют; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держав; проведення валютних інтервенцій; використовування ринку державами для цілей їх грошово-кредитної і економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок. Приведений перелік заходів, реалізованих на відкритому валютному ринку, звичайно не повний [3, с. 409].

Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в процесі реалізації суспільних відносин, що також є об'єктом - є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також валютні цінності. На світових валютних ринках операції проводяться, як правило, з валютами, що найбільш широко використовуються в світовому платіжному обороті. Так, на чотири валюти -- долар США, ієну, фунт стерлінгів, євродолар доводиться до 90% всього міжнародного обороту. На регіональних і місцевих ринках здійснюються операції з конкретними конвертованими валютами, такими як сінгапурський долар, саудівський реал, кувейтський динар, російський рубль і т.д. [11, с. 208].

Міжнародні валютні ринки можна класифікувати по цілому ряду ознак: по сфері розповсюдження, по відношенню до валютних обмежень, по видах валютних ресурсів, по ступеню організованості [2, с. 207].

По сфері розповсюдження, тобто по широті охоплення, можна виділити міжнародний (міжнародні фінансові центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії. Найбільші центри розташовані в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі та ін. За деякими оцінками на Лондонський ринок доводиться від однієї третини до половини річного обороту. Його поступово наздоганяє Нью-йоркський ринок [14, с. 208].

У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються з ряду регіональних ринків, які утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу або даної країни.

По відношенню до валютних обмежень можна виділити вільний і скований валютні ринки (це відноситься до регіональних і національних валютних ринків) залежно від відсутності або наявності на ньому валютних обмежень.[3, с. 409]

У найзагальнішому плані валютна політика розвинених держав є цілеспрямованим використанням владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики - стимулювання темпів економічного зростання, зайнятості населення і боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки від негативної дії валютної нестійкості та негативних дій будь-яких зовнішніх чинників [12, с. 784].

Валютні обмеження - це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з предметом операції (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлених національним законодавством. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів і переказів національної та іноземної валюти за межу, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку [17, с. 302].

Валютний ринок з валютними обмеженнями називається скованим ринком, а за відсутності їх -- вільним валютним ринком.

По видах вживаних валютних курсів валютний ринок може бути з одним режимом і з подвійним режимом.

Ринок з одним режимом - це валютний ринок з вільними валютними курсами, тобто з плаваючими курсами валют, котирування яких встановлюється на біржових торгах.

Валютний ринок з подвійним режимом -- це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсу валюти [17, с. 302].

По видах валютних ресурсів:

При класифікації валютних ринків слід, також, виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також «чорний» і «сірий» ринки. [9, с. 16].

Ринок євровалют - це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют зв'язане з використанням валют в безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини за борговими зобов'язаннями при довгострокових позиках в євровалюті, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядку отримання відсотків відповідно до купонів (купон - частина облігаційного сертифікату, яка при відділенні від нього дає власнику право на отримання відсотка).

Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.

Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв'язки і фінансові відносини за поданням міжнародних позик в євровалюті комерційними банками іноземних держав.

Термінова торгівля останніми роками є найважливішим сегментом розвитку фінансових ринків. Швидкому розвитку термінових ринків сприяє існуюча непостійність і швидка мінливість цін товарів і фінансових інструментів.

При характеристиці термінових ринків можна виділити:

- ринок форвардних контрактів;

- ринок ф'ючерсів;

- ринок опціонів.

Форвардні операції, або термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець погоджуються на поставку товару або валюти на певну дату в майбутньому, є альтернативою ф'ючерсам, що практикуються на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.

Ринок ф'ючерсів. Одним з найуспішніших і в той же самий час найбільш суперечливих нововведень на світових фінансових ринках в останні десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф'ючерсами, тобто такими ф'ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти з фіксованою відсотковою ставкою і валютні курси.

Ф'ючерсний контракт - це юридично обґрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.

Фінансовий ф'ючерс - це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).

Ринок ф'ючерсних контрактів служить для двох основних цілей:

1. Він дозволяє інвесторам страхувати себе від несприятливої зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).

2. Він дозволяє спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення.

Ринок опціонів. Одним з видів термінових операцій є опціони.

Опціон - це двосторонній договір про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певний фінансовий актив по фіксованому курсу в наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

Ринок валютних опціонів одержав широкий розвиток у середині 70-х рр. XX ст., після введення в більшості країн замість фіксованих валютних курсів - плаваючих (з березня 1973 р.).

Валютний опціон - це контракт, що дає право (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або продати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зобов'язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за встановленою ціною [12, с. 784]

На рахунок валютних операції вони поділяються:

- ринок спот (spot) oпeрацій

- ринок строкових операцій.

На валютному ринку строкових операцій розрізняють:

- ринок форвардних угод (forward);

- ринок угод «своп» (swap);

- ринок ф'ючерсних контрактів (futures);

- ринок опціонів (options).

Отже, фінансовими інструментами строкового валютного ринку є форвардні, свопівські, ф'ючерсні та опціонні угоди. Оскільки строковий валютний ринок є похідним від валютного ринку «спот», зазначені фінансові інструменти називають ще похідними інструментами, або деривативами (derivatives) [4, с. 415].

За даними Bank of International Settlements (BIS), на початок 2010 року щоденний обсяг операцій «спот» становив більш як $700 млрд збільшившись за останні 10 років на 70 %; форвардні операції та операції «своп» складали $900 млрд, збільшившись у зазначений період у 3,75 рази. Для порівняння: обсяг торгівлі біржовими ф'ючерсами в середньому за день складає $12 млрд. Слід зазначити, що на біржі стандартного розміру угодою є сума приблизно в $100 тис, а не $5 млн як на ринку «спот» угод. «Дрібні» інвестори віддають перевагу ф'ючерсам та опціонам, а великі -- ринку Forex [7, с.368].

На світовому ринку торгівля валютою в основному зосереджена на міжбанківському валютному ринку (Forex); торгівля строковими угодами здійснюється на біржі (Chicago Mercantile Exchange, CME) та у позабіржовий час на позабіржовому електронному ринку (GLOBEX). Торгівля ф'ючерсними угодами на індекс долара США (Dollar Index), яка використовується для хеджування різноманітних портфельних інвестицій, здійснюється у Нью-Йорку на NYBOT (New York Board of Trade). Forex є цілодобовим міжбанківським валютним ринком, який не припиняє свою роботу навіть у вихідні дні та різдвяні свята, незважаючи на те, що у робочі дні ліквідність та активність ринку набагато вищі. У сучасному вигляді цей ринок існує з липня 1973 року, коли управляючі центральних банків «Групи десяти» домовилися перейти на режим плаваючих обмінних валютних курсів. Виділяють три основні географічні регіони цього ринку: Азія з центром у Японії; Європа з центрами у Лондоні та Франкфурті-на-Майні; Америка з центром у США [18].

За даними Bank of International Sattlements (BIS), обсяг торгів міжбанківського валютного ринку в середньому за день складав у квітні 2010 р. 3 трлн дол. США, збільшившись за останні 10 років у 2,5 рази. Приблизно 50 % усього обсягу торгівлі припадає на час активної роботи європейських фінансових ринків. Азіатські та американські ринки забезпечують приблизно по 25 % обсягів торгівлі [16, с. 304].

Характерними рисами міжнародного ринку обміну валют є:

-- ліквідність. Величезні обсяги грошових коштів, що обертаються на ринку, та велика кількість його учасників обумовлюють можливість у будь-який момент купити або продати практично необмежену кількість валюти; спред між ціною купівлі та продажу становить 0,001--0,05 %;

-- доступність. Ринок працює 24 години на добу шість днів на тиждень;

-- прозорість. Більшість учасників ринку дізнаються про події одночасно, що ставить всіх їх у рівні умови. Основні економічні показники регулярно публікуються, їх можна спрогнозувати;

-- прогнозованість. Методи наукового та технічного аналізу дають змогу оцінити можливий розвиток подій;

-- термін виконання угоди. З моменту прийняття рішення щодо купівлі-продажу відповідної валюти до його реалізації проходить 20--60 секунд. [10, 237].

У межах окремих країн існують національні валютні ринки, які можуть бути поділені на вільні -- в країнах, де відсутні обмеження щодо поточних операцій з валютою, та обмежені (не вільні) -- в країнах, де такі обмеження існують. Тут валютні операції здійснюються лише на офіційному валютному ринку, уповноваженими установами і за офіційними курсами, котрі встановлюються регулювальними органами [11, с. 208].

У деяких країнах одночасно з офіційним допускається існування паралельного валютного ринку, де курси валюти трохи відрізняються від офіційного. За відсутності паралельного валютного ринку нерідко виникає нелегальний («чорний») валютний ринок, операції на якому караються законом. На кон'юнктуру валютного ринку впливають: обсяг ВНП, темпи зростання промислового виробництва, рівень безробіття, індекс оптових і роздрібних цін, стан основних статей платіжного балансу, динаміка відсоткових ставок.

Як висновок, по валютним операціям можна сказати, що на сучасному етапі розвитку світового валютного ринку за пропорційним співвідношенням лідирують операції «спот», проте значно зріс показник і щодо операцій «форвард». На динаміку валютних курсів та валютних операцій значно впливають як політичні чинники, так і загальні тенденції, що панують на фінансовому ринку.

Міжнародні валютні ринки обслуговують рух міжнародних потоків, через міжнародний обмін товарами, послугами, рухом капіталів. В результаті тривалої конкуренції сформувались світові центри, де зосередились найбільші біржі та банки, спеціалізовані кредитно-фінансові установи. Міжнародні валютні ринки розміщені у найбільших фінансових центрах світу - у Західній Європі, США, Близькому та Далекому Сході, в країнах Південно-Східної Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Цюриху, Нью-Йорку, Парижі, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках проводять операції з ключовими валютами, що широко використовуються у світовому платіжному обороті. До таких ключових валют відносять американський долар, англійський фунт стерлінгів, євро та японську ієну. Розглянемо графік динаміки основних валют у 2013 році [13].

Уряду США дорогий долар вигідний лише на тих умовах, коли вони друкуються у великій кількості, щоб стимулювати займовими грошами власну економіку. А коли наступить час повертати борги, то вигідніше мати більш дешеву валюту, що ми і бачимо на початку року. Щодо загальної динаміки курсу долара, можна сказати наступне. Як і було прогнозовано, курс долара у 2013 році коливатиметься - знизиться та зростатиме, проте ніякої його девальвації не було, тому що США ні за яких умов не відмовилося би від долара. За його курсом стоїть довга історія фінансової стабільності і саме це дозволяє йому залишатися світовою резервною валютою. Крім того, державний борг, за світовими мірками, не такий вже нереальний. [20, с. 79].

Проте, на початку 2009 року, інвестори почали відзивати свої капітали в надії на їх збереження, що призвело до падіння долару. Така тенденція простежується до початку березня, а далі долар починає рости в ціні. Причиною цьому стали політичні дестабілізуючі фактори на міжбанківському ринку. Щодо відображення коливання курсу долара на українському валютному ринку, то його коливання за півроку (період липень-грудень 2009 року) на 58% призвели до парадоксу серед українців. Тобто, навесні всі продали долар по 4,55 грн, а восени почали скуповувати валюту вже по 7,2 грн. Така валютна «гойдалка» підірвала довіру українців до національної валюти (див. Додаток Б).

У березні долар досяг нових трирічних максимумів проти кошика валют. За словами аналітиків, позитивна динаміка піднялася на гребені нових страхів щодо стану світової економіки, які змушували інвесторів кидати все, і скуповувати американські активи, навіть незважаючи на те, що американський уряд вже відкрито оголошував про свою стурбованість дефіцитом бюджету. За словами Бена Бернанке, світові кредитори можуть відмовитися від інвестицій в економіку США, якщо уряд не зможе взяти під контроль дефіцит бюджету.

Щодо аналізу динаміки євро у 2013 році, то майже на протязі всього року євро щодо долару дешевшав і лише після вересня почав рости у ціні. Позиція європейських владних структур щодо виходу з кризи в частині витрачених фінансів, досить ясно прозвучала на зустрічі міністрів фінансів G20, що підкосили безтурботне сходження європейської валюти. Грошей витрачено достатньо, а, значить, на швидкі чергові вливання розраховувати економіці не доводиться, що у свою чергу знову викликало побоювання інвесторів з приводу долі євро (див. Додаток Б).

Консервативна політика фінансової влади Європи, що проводиться не тільки регулятором, але і правлячими урядовими структурами знову зробила негативний вплив на позиції єдиної валюти регіону.

Тепер розглянемо динаміку англійського фунта стерлінгів за останній рік На початку року простежується стабільність курсу, а у березні фунт вже впав. За словами експертів, британський фунт падає на тлі похмурих перспектив банківської системи Великобританії, незважаючи на те, що напередодні уряд країни оголосив, що надасть комерційним банкам країни допомогу в розмірі 300 млрд. фунтів стерлінгів. Новий етап допомоги банкам з боку держави спрямований на відновлення системи кредитування банками бізнесу та позбавлення кредитно-фінансових установ від так званих 'токсичних активів' - незабезпечених цінних паперів і кредитів, у тому числі іпотечних (див. Додаток В).

Проте вже на початку другого кварталу, фунт поступово стабілізувався. Як висновок - за останні місяці 2009 року ставка фунту зросла на 12%. Яких-небудь фундаментальних переваг у британської економіки та її валюти проти американського конкурента немає. Навпаки, незважаючи на порівнянні розміри бюджетних дефіцитів (у відсотках від ВВП), економіці Туманного Альбіону за підсумками III кварталу 2009 року так і не вдалося продемонструвати квартальне зростання, на відміну від США. У липні-вересні ВВП Сполученого Королівства впав на 0,3%, за рік на 5,1%. Тобто стимулюючі заходи, що вживаються урядом Великобританії, поки менш ефективні, ніж у США (Америка не може похвалитися високою «ефективністю» бюджетних витрат) [5, с. 133].

Японська ієна входить до числа базових валют, а курс ієни по відношенню до основних світових валют є однією з базових величин. Японська ієна часто грає роль валюти-притулки, тому курс ієни є своєрідним індикатором поведінки великих гравців на ринку капіталу.

У 2008 році курс ієни значно зріс по відношенню до світових валют. Причиною цьому з'явився міжнародна фінансова криза. У результаті фінансового колапсу багатьом банкам терміново знадобилися гроші, вони виводили їх з акцій і згортали свої операції керрі-трейд. Логічно, що вони продавали національні валюти інших країн і купували ієну. Багато йшли в резервні валюти. Ми бачимо як виріс долар США, але ми бачимо, що ще більше виросла японська ієна. І якби не численні валютні інтервенції центробанку Японії проти власної національної валюти, то курс ієни міг би зміцнитися ще більше. (див. Додаток Г).

Отож, за допомогою проведеного аналізу на світовому валютному ринку, можна зробити висновок, що валютний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами та продавцями валют. Це являється його основною функціональною характеристикою.

3. Проблеми та перспективи розвитку світової валютної системи

У 2008 році світ пережив найгіршу фінансову кризу з часів Великої депресії 1930 року. Цілком природно, що криза породила бурхливі дискусії щодо стабільності сучасної міжнародної валютної системи та чисельні пропозиції щодо її реформування. Що до функціонування МВС також стала частиною цих дискусій, оскільки світова криза посилила відчуття необхідності усунення її недоліків для запобігання криз у майбутньому [13, с.170].

Для дослідження можливості реформування міжнародної валютної системи ми вибрали 3 найдостовірніші рішення, а саме:

1. збереження системи, що базується на доларах США,

2. створення багатовалютної системи,

3. введення наднаціональної валюти.

Сучасна правова основа функціонування міжнародної валютної системи на предмет її пристосованості для втілення в життя запропонованих реформ, зроблено пропозицій щодо зміни та доповнення існуючої правової основи функціонування міжнародної валютної системи. Пропозиції щодо реформування МВС зосереджуються на вирішенні трьох завдань, що потребують внесення відповідних змін у правову основу функціонування МВС.

Головною розбіжністю в питанні реформування світової валютної системи є різне бачення того, наскільки глибокими мають бути реформи. Деякі країни, а саме США і Великобританія, вважають, що достатньо буде лише «навести лад» в окремих елементах існуючої системи. У цьому контексті мова йде лише про часткову модернізацію, за якої основні важелі впливу на фінансову ситуацію у світі залишаться без змін, тобто США збережуть домінуючий вплив американського долара як основної резервної валюти [7, с. 368]. Інші країни, до яких належить і Росія, переконані, що всі сучасні проблеми були закладені ще Бреттон-Вудом і світова валютна система потребує кардинальних змін, утому числі за рахунок розширення кола країн, що будуть мати вплив на світові фінансові інститути, відходу від домінування однієї резервної валюти та посилення контролю за фінансовими потоками і операціями [10, с. 237]. Саме такі позиції були проголошені на першому саміті «Великої двадцятки», що відбувся 15 листопада 2008 р. у Вашингтоні і мав на меті обговорення шляхів подолання світової фінансово-економічної кризи. За підсумками цього Вашингтонського саміту його охрестили історичним. Адже декілька десятиліть поспіль сім промислово розвинених держав світу «сиділи за штурвалом величезного лайнера» під назвою «світова економіка». Згодом сталося суттєві зміни у розстановці сил на світовій арені, час, коли такі країни третього світу, як Бразилія, Китай, Індія та Індонезія, маючи необхідний для подолання кризи резерв капіталу, почали виборювати права голосу. [5, с. 133].

Одним із ключовим аспектом створення нової валютної системи може стати створення валютних зон, які поряд із доларом США та євро зможуть значно підвищити стійкість світової валютної системи.

У перспективі такими зонами можуть стати [1]:

1) рублева зона (Росія, країни-члени Євразійського економічного співтовариства та окремі країни СНД);

2) зона юаня та ієни (Китай, Японія, країни АСЕАН та інші країни АТР);

3) валютна зона країн Латинської Америки на базі країн-членів МЕРКОСУР (Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай, Венесуела) і країн Антської групи (Болівія, Колумбія, Перу, Венесуела, Еквадор);

4) зона «золотого динара» - арабські країни Близького і Середнього Сходу та інші мусульманські держави.

Першим і найбільш очевидним завданням яке необхідним зробити для досягнення якогось результату є коригування глобальних дисбалансів. На думку деяких аналітиків, саме нездатність МВС автоматично корегувати дисбаланси стала причиною кризи 2008-2009 років. Якщо дану проблему не буде вирішено, наступні кризи стануть лише питанням часу.

Друге завдання, задля вирішення якого МВС потребує реформування, полягає у зниженні волатильності національних валют, що має велике значення для торгових потоків.

Третє завдання полягає в створенні більшої симетрії між країнами з профіцитом і дефіцитом балансів поточних операцій. Воно може бути вирішено шляхом забезпечення збереження адекватного рівня сукупного попиту. Держави з дефіцитом балансу по поточним операціям в умовах міжнародної кризи ліквідності - про що свідчить ситуація в країнах зони євро - змушені вдаватися до заходів «жорсткої» економії, скорочуючи витрати і збільшуючи податки. З іншого боку, країни з профіцитним платіжним балансом, в першу чергу Китай, змушені боротися з надлишковою ліквідністю в національній валюті, обмежуючи внутрішнє кредитування і приплив іноземного капіталу.

У ході дослідження буде доведено, що створення багатовалютной МВС або ведення наднаціональної валюти є неможливим в рамках сучасної правової бази, повний перегляд якої в найближчій час є малоймовірним. Тому аналіз даної курсової роботи зосереджена на пропозиціях по частковій зміні або доповненню існуючої нормативної основи МВС, що більш реально втілити в життя.

Зазначивши вже спочатку, для сучасної МВС, можна виділити 3 основні рішення: збереження існуючої системи, що базується на доларах США, та створення альтернативи даній системі - багато валютної системи та наднаціональна валюта. Останнє, у свою чергу, можливе або через надання такого статусу спеціальним правам запозичення (СПЗ) або введення Sui Generis глобальної валюти.

СПЗ (спеціальні права запозичення) - умовна грошова одиниця, впроваджена країнами-членами Міжнародного валютного фонду; інструмент, що дозволяє створювати валютні резерви. Саме процеси інтернаціоналізації,недостатність долару США та золота як основних міжнародних засобів платежу обумовили випуску 1970 р. СПЗ. Одне з основних завдань покладених на СПЗ - це використання нового колективного засобу розрахунків як основи міжнародного валютно-кредитного механізму. При цьому передбачалося, що СПЗ стануть альтернативою золоту, долару США, а також іншим національним валютам, що виконують функцію платіжного засобу.

Пропозиції щодо збереження доларової системи найбільш популярні серед політиків, які приймають рішення сьогодні. Такий сценарій передбачає зміцнення координаційних механізмів з тим, що б країни з профіцитом і дефіцитом вживали заходи для скорочення дисбалансів [1]. Вирішити завдання подолання глобальних дисбалансів при збереженні валютної системи, що базується на доларах США, політичними засобами і стати форумом для координації зусиль у цій сфері намагається Група 20-ти, або так звана G-20.

У вересні 2009 року на саміті в Піттсбурзі лідери Групи 20-ти уклали Рамкову угоду про впевнене, стале та збалансоване зростання [10], метою якої є коригування і подальше не поглиблення дисбалансів між країнами з великим профіцитом рахунку поточних операцій і країнами з великим дефіцитом торгового балансу. Однак, поки даний план не дав відчутних результатів. Не є секретом що й МВФ не досяг успіху в скороченні глобальних дисбалансів.

Якщо все ж таки перевагу буде віддано сценарію зі збереженням валютної системи, що базується на доларах США, це неминуче потягне необхідність корегування правової основи функціонування МВС Отже, фонд зобов'язаний здійснювати «суворий нагляд» над курсовою політикою його членів [10, с. 237]. Однак, у Фонду відсутні будь-які можливості забезпечити, щоб «суворий нагляд» вів до зміни політики в державах-членах. Малоймовірно, що члени МВФ досягнуть розуміння в питанні внесення відповідних змін до Статей угоди МВФ з метою надання Фонду більших повноважень для проведення в життя його рішень або здійснення контрольних функцій.

У результаті Фонд має владу над державами, які, як правило, не створюють проблему дисбалансів.

Не менш серйозною проблемою в МВС, заснованій на американському доларі як резервній валюті, є політика самих США, які для стимулювання попиту в національній економіці постійно вдаються до експансивної кредитно-грошової політики, що призводить до зростання доларової грошової маси в усьому світі.

У зв'язку з цим ряд пропозицій щодо реформування МВС припускає перехід до багатовалютної системи.

Багатовалютна система - це система, в якій діє кілька взаємозамінних валют, можливо, разом з набором вторинних резервних валют.

Однак, не факт, що більш диверсифікована валютна система буде краще за теперішню. По-перше, процес введення баготовалютной системи може зайняти немало часу. По-друге, немає ніякої гарантії, що введення багатовалютной системи вирішить проблему глобальних дисбалансів. [13].

Ще однією підставою для скептицизму щодо пропозиції введення багатовалютной системи є побоювання, що така система буде генерувати більшу нестабільність [13].

На рахунок гіпотези або ідеї присвяченій реформуванню міжнародної валютної і фінансової системи, комісія експертів з реформування міжнародної валютно-фінансової системи при ООН відкинула можливість введення багатовалютной резервної системи, зазначивши, що, безсумнівно, основною перевагою багатополярного резервного світу є те, що він надає можливості для диверсифікації [3].

МВФ висловлює думку, що нестабільність при цьому сценарії можна подолати при наявності за рахунок заходів координації та контролю діяльності емітентів валют і центральних банків.

Хеджування - страхування ризику на валютному ринку.

У той же час, можливості хеджування можуть зрости і фонд вважає, що регулювання центральними банками своїх резервних портфелів узгодженим і прозорим способом може значно сприяти обмеженню такої волатильності [7, с. 368]. Ряд пропозицій передбачає, що доповненням до багатополярної системи, або навіть її кінцевою точкою, можуть стати СПЗ Цей варіант дозволить МВС бути менш залежною від конкретних економік і можуть розглядатися як «план Б» у разі збільшення нестабільності справжньою або багатовалютной системи [3, с. 409].

Цілком очевидно, що створення багатовалютной системи або наднаціональної валюти неможливе в рамках сучасної правової бази функціонування МВС і спричинить її повний перегляд, тобто прийняття абсолютно нових правил, включаючи, можливо, створення «Глобального центрального банку.

Таким чином, проведене в статті дослідження дозволило дійти висновку, що реформування МВС має бути спрямоване на вирішення трьох основних завдань: сприяння впорядкованому виходу з глобальних дисбалансів; зниження волатильності національних валют, що тягне за собою негативні наслідки для потоків товарів і капіталів; збереження адекватного рівня сукупного попиту. При цьому деякі з пропозицій щодо реформування МВС можуть бути втілені у життя без істотного змінення сучасної правової бази.

Аналізувавши недоліки та перспективи розвитку світової валютної системи, доречно також аналізувати проблеми розвитку валютної системи України та її подальший розвиток і коротко висловити головні їхні аспекти.