Світовий досвід боротьби з відмиванням грошей

Размещено на http://allbest.ru

План

Вступ

1. Відмивання грошей: сутність, основні етапи

2. Досвід зарубіжних країн

3. FATF

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

В умовах інтеграції міжнародних фінансових ринків, зростання швидкості банківських розрахунків і широкого розповсюдження швидких інтернет-розрахунків, що є наслідками глобалізації, питання боротьби з відмиванням грошей набуває особливої актуальності. Для України важливо дослідити світовий досвід боротьби з відмиванням грошей і запозичити позитивні аспекти протидії відмиванню грошей тих країн, яких визнано світовими лідерами у боротьбі з відмиванням грошей та протидії тероризму.

1. Відмивання грошей: сутність, основні етапи

Відмивання грошей - це процес, який дозволяє приховати незаконне походження таких грошей. Цей процес має небезпечний характер, оскільки він дозволяє злочинцям користуватися своїм прибутком без створення загрози для джерела таких прибутків.

Визначення терміну «відмивання грошей» вперше зустрічається в Директиві Європейського Економічного Союзу «Про запобігання використанню фінансової системи для «відмивання» грошей (91/308/ЕЭС)» від 19 червня 1991 р. У цьому документі вказано, що «відмиванням грошей» є наступні злочинні дії в міжнародному масштабі:

* перетворення і передача майна, знаючи, що це майно одержане в результаті злочинної діяльності або співучасті в такій діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження засобів, або надання допомоги будь-якій особі, залученій в таку діяльність, з метою уникнення юридичних наслідків цієї діяльності;

*покриття або маскування справжніх джерел, місцезнаходження, розміщення, переміщення, приналежності прав або власності майна, знаючи, що таке майно одержане в результаті злочинної діяльності або співучасті в такій діяльності;

* придбання, володіння або користування майном, знаючи, що таке майно одержане в результаті злочинної діяльності або співучасті в такій діяльності;

* співучасть, надання допомоги, спроби щодо здійснення або надання допомоги в здійсненні, підбурюванні, сприянні або наданні порад щодо здійснення дій, вказаних в попередньому пункті.

Сьогодні до «брудних» грошових коштів відносяться не тільки доходи від наркобізнесу, але і доходи, одержані від торгівлі зброєю, людьми, контрабанди, викрадання людей, несплати податків і інших незаконних джерел. Саме по собі «відмивання» грошей - досить складний процес: доходи, одержані злочинним шляхом, проводяться через фінансову систему з метою заховання їх нелегального походження і додання їм виду законно одержаних.

У дослідженнях доцільно використовувати схему відмивання «брудних» грошей, прийняту FATF, яка є найбільш поширеною і передбачає виділення в єдиному процесі легалізації наступних стадій: розміщення, шарування та інтеграція.

Перша дія - розміщення (рlасеmеnt) - це фізичне розміщення наявних грошових коштів у фінансові інструменти. Брудні гроші на цій стадії «відмивання» можуть розміщуватись у традиційних фінансових установах; у нетрадиційних фінансових установах; через установи нефінансового сектора.

Розміщення в традиційних фінансових установах. Подібні установи займаються звичайним фінансовим бізнесом на основі ліцензії або дозволу. До ним відносяться банківські і спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні інститути (комерційні банки, ощадні банки і асоціації, кредитні союзи, взаємні фонди, пенсійні фонди, страхові компанії, фінансові компанії, інвестиційні фонди).

Методи, за допомогою яких злочинці використовують традиційні фінансові установи, включають:

* смерфінг (smarfing) - структуризація операції з готівкою (техніка дроблення внесків);

* встановлення контролю над фінансовими установами;

* незаконне використання виключень із закону;

* використання кореспондентських відносин між банками;

* створення помилкового паперового (аудиторського) сліду;

* переказ коштів, одержаних незаконним шляхом, за кордон;

* використання «колективних» та транзитних рахунків;

* механізм гарантії позики;

* обмін дрібних банкнот на купюри іншої гідності або іншу валюту;

* злиття законних і незаконних засобів.

Розміщення в нетрадиційних фінансових установах. Такими називають небанківські фінансові установи, що фактично здійснюють надання банківських послуг. До ним відносяться валютні біржі, брокери по цінних паперах або дорогоцінних металах, товарно-сировинні брокери, казино, організації, що надають телеграфні і поштові послуги і послуги з обміну чеків на готівку.

Друга дія - шарування (lауеring). Шарування - відрив незаконних доходів від їх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, направлених на маскування аудиторського сліду цих доходів. Якщо розміщення великих сум грошей пройшло успішно і не було виявлено, то розкрити подальші дії щодо «відмивання» грошей стає практично неможливо.

Завдання тут полягає в тому, щоб шляхом складної послідовності фінансових операцій («накладенням» шарів) відокремити незаконні доходи від їх джерела і приховати так званий аудиторський слід (відстежування угод при проведенні перевірки).

Методи, використовувані в процесі шарування:

1. Переказ наявних грошей в грошові інструменти. Після того, як незаконні доходи успішно розміщені у фінансових установах, вони перетворюються на грошові інструменти (дорожні чеки, грошові перекази, банківські чеки, облігації і акції), що полегшує вивіз незаконних доходів з країни.

2. Придбання і продаж майна. Коли «відмивач» грошей розміщає їх, набуваючи майно, останнє згодом може перепродувати усередині країни або бути вивезене і продане за кордоном. Це приводить до подвійного результату: ускладнюється пошук особи, що «відмивала» гроші, і стає важчим знайти і конфіскувати майно.

3. Електронний переказ коштів. Є, мабуть, найбільш важливим з сучасних методів «шарування». Він надає злочинцям такі переваги, як швидкість, мінімальний аудиторський слід і високу анонімність при значному об'ємі грошових переказів.

4. Множинний переказ грошей на рахунки інших фірм. Подібний переклад, що маскується помилковими операціями за допомогою самоліквідації фірм, дозволяє достатньо ефективно приховувати джерело походження фінансових коштів. В даний час для проведення операцій другої фази велику роль грають офшорні зони, а також країни з м'яким податковим режимом і слабкою системою фінансового контролю.

Офшорні компанії створюються на так званих офшорних зонах. Офшорні зони створюються окремими країнами для залучення іноземних інвестицій. Для цього уряди цих країн надають іноземним підприємствам сприятливий клімат шляхом надання пільг у оподаткуванні, спрощення бухгалтерського обліку та звітності. Іноземним підприємствам офшорної зони надається практична необмежена свобода у розпорядженні заробленими коштами. Вони можуть здійснювати будь-які торговельні та фінансові операції по всьому світу без обмежень. До них застосовується спрощений митний режим і зведений до мінімуму режим реєстрації.

Третя дія - інтеграція (integration). Інтеграція - додання видимості легальності злочинно одержаним фінансовим коштам. На цій фазі гроші знаходять легальне джерело походження і інвестуються в легальну економіку.

Після того, як процес розшарування успішно проведений, особи, що «відмивають» гроші, повинні створити видимість достовірності при поясненні джерел появи свого багатства. На стадії інтеграції «відмиті» гроші поміщаються в банківську систему під виглядом законно зароблених доходів.

При інтеграції «відмиті» гроші повертаються в банківську систему під виглядом чесно зароблених доходів. Інтеграція може включати досить велике число різного роду способів і техніки, наприклад використання компаній для надання позики у розмірі незаконних доходів або використання засобів, що депонують в іноземному банку, як застава під кредити місцевих банків. Інший поширений метод полягає у виписуванні помилкових накладних (рахунків) за продані або фіктивно продані товари за межу.

Якщо слід «відмитих» грошей не був виявлений на двох перших стадіях, то потім відокремити законні гроші від незаконних достатньо складно. Виявлення «відмитих» грошей на стадії інтеграції стає можливим, як правило, лише за допомогою агентурної роботи.

Методи, використовувані в процесі інтеграції:

1. Продаж нерухомості. відмивання гроші тероризм інтеграція

2. Спотворення цін зовнішньоторговельних операцій.

3. Трансферпрайсинг. Популярний в експортно-імпортних операціях. Складаються два договори: реальний і фіктивний (із завищеною сумою операції). За фіктивним договором гроші переводяться фірмі-посереднику, як правило, зареєстрованої в офшорній зоні. Різниця між реальною і фіктивною ціною залишається на рахунку цієї фірми як дохід.

4. Використання банківських рахунків іноземної або сумісної фірми.

5. Депонування готівки на банківський рахунок фірми. Мета - додання грошам видимості доходів від продажів.

6. Підставні компанії і помилкові кредити.

8. «Відмивання» через казино і лотереї, гроші декларуються як виграш.

9. Встановлення контролю над іноземними банками. «Відмивання» грошей з використанням контрольованих іноземних банків є вітриною кримінальної майстерності, і розкриття факту подібного «відмивання» надзвичайно складне для правоохоронних органів.

2. Досвід зарубіжних країн

Стосовно країн, які мають значний досвід у боротьбі з відмиванням грошей, то сюди, безперечно, слід віднести США і Великобританію. Боротьба з відмиванням грошей у США ведеться на державному рівні і законодавчі документи мають чітку структуру, яка складається з трьох основних розділів:

1. Підрозділ Закону по боротьбі із зловживаннями наркотиками «Закон про боротьбу з відмиванням грошей».

2. Закон про корумповані організації, а також ті, що знаходяться під впливом рекетирів.

3. Закон про психотропні речовини.

Правильним є бачення США щодо корупції і відмивання грошей. За законодавством США корупція і відмивання грошей напряму пов'язане, оскільки корумповані чиновники сприяють відмиванню брудних грошей. В США корупція це не тільки зловживання службовим становищем американських чиновників, але і чиновників іноземних держав. За законодавством США відмивання грошей веде за собою карну відповідальність і в даний момент нараховується близько 180 підстав за якими можуть притягнути до відповідальності, однак, якщо при розгляді справи буде доведено винуватість підсудного у відмиванні грошей, але у переліку підстав даний спосіб не значиться, то список підстав можуть розширити. Особливої уваги заслуговує Закон «Про забезпечення всеосяжного механізму для знищення і перешкоджанню тероризму (Provide Appropriate Tools Required to Intercept and Obstruct Terrorism Act)» відомий під назвою «PATRIOT». Даним Законом надаються надзвичайно широкі повноваження виконавчій владі по пошуку і арешту терористів, а також фінансовим контрольним органам широкі можливості по слідкуванню за підозрілими фінансовими операціями, що потягнуло за собою цілу низку змін у законодавчих документах США, особливо тих, що стосуються банківської таємниці.

Хоча США можна вважати піонером у боротьбі з відмиванням грошей оскільки саме у цій державі було винайдено дане явище і розпочато боротьбу з ним, однак, Великобританію можна вважати найбільш взірцевим прикладом економік де поєднано високі темпи економічного зростання із застосуванням офшорних територій і надзвичайно ефективною боротьбою з відмиванням грошей. Високорозвинена банківська система, а також наявність офшорних територій змусили Великобританію стати ініціатором створення FATF і розробити законодавчу базу, норми якої вилилися у Положення про протидію відмиванню грошей, яке можна брати за приклад при розробці власної системи боротьби з відмиванням грошей, до речі саме таким шляхом розвивала свою законодавчу базу Російська Федерація і зараз вона є дійсним членом FATF, а ще декілька років тому була у «чорному списку» даної організації. У Великобританії на законодавчому рівні закріплена посада «інспектора по заявам про відмивання грошей». Саме існування даної посади показує наскільки важливою є боротьба з відмиванням грошей у Великобританії, дану посаду може займати тільки фахівець найвищої категорії, який має настільки високий службовий статус, щоб не бути залежним у прийнятті відповідальних рішень. Високі посадові вимоги до інспектора пояснюються ще й тим, що цей працівник повинен мати доступ до всіх операцій і даних клієнтів банку. Як правило, функції інспектора виконує за сумісництвом управляючий відділенням банку або юрисконсульт. Хоча тримати у штаті банку відповідального працівника за операції з відмиванням грошей є обов'язком банку, однак, це не звільняє інших працівників від обов'язку знаходити підозрілі операції і повідомляти про них інспектора, який повинен проводити додаткову перевірку, щодо отриманих даних і приймати рішення, щодо повідомлення про ці операції відповідні державні органи. Як було сказано раніше на британських територіях знаходяться зони з послабленим контролем і

податковим навантаженням, тому для того, щоб відповідати високим вимогам

протидії відмивання грошей у Великобританії діє відкрита база засновників компаній у офшорних територіях.

Якщо попередні приклади країн у боротьбі з відмиванням коштів можна віднести до зразкових, то наступний приклад із Китаєм можна охарактеризувати, як досить неефективний, особливо на фоні високорозвинених країн, не дивлячись на те, що законодавством передбачено в деяких випадках смертна кара за відмивання грошей, окремі прогалини у комплексному підході до такого явища як відмивання грошей сприяють до притоку нелегального капіталу. Однак, на прикладі з Китаєм слід зупинитися тому, що ситуація, що склалася у боротьбі з відмиванням грошей має деякі паралелі з ситуацією на Україні, коли достатньо ефективні задуми пропадають внаслідок не системного підходу до проблеми. Так у Китаї на державному рівні не встановлений перелік для визнання операції підозрілою, банки самі вирішують які операції віднести до підозрілих операцій, хоча існує ряд правил при наявності яких банк повинен доповісти контролюючому органу. Такими правилами є ознаки при наявності яких банк повинен поставити до відома контролюючий орган. Для національної і іноземної валюти кількість ознак не однакова, так для національної їх налічується 13, серед яких слід відмітити такі: невідповідність направленню операцій підприємства особливостям його діяльності, переміщення через особовий рахунок великої кількості грошей (1000000 гр. од.) або ж часті відкриття та закриття рахунків клієнтом, тощо. Для іноземної валюти кількість ознак становить відповідно 11 і 20 для готівкових і безготівкових розрахунків. Однак, максимальні суми в 10 тис. доларів США при розрахунку готівкою, та безготівкові у сумі 100 тис. доларів США і 500 тис. доларів США для фізичних і юридичних осіб відповідно стають саме тим фактором який сприяє притоку нелегального капіталу до країни. Як видно з ознак, наявність яких може свідчити про відмивання грошей у Китаї є початки впровадження політик «знай свого клієнта», однак відсутність централізованого підходу не дозволяє ефективно боротися проти відмивання грошей.

Ще однією країною, на яку слід звернути увагу є Росія. Росія - це держава, яка пройшла шлях від «чорного списку» FATF до членства у цій, безумовно, найавторитетнішій організації по боротьбі з відмиванням грошей та фінансуванням міжнародного тероризму. Устрій боротьби з відмиванням грошей цієї держави багато чого запозичив у Великобританії, завдяки чому Росія змогла вийти на такий високий рівень у боротьбі з відмиванням грошей. Організація процесу боротьби з відмиванням грошей, як вже зазначалося, запозичена з англійської, координатором виступає Федеральна служба по фінансовому моніторингу. У всіх комерційних банках повинні бути розроблені правила внутрішнього контролю, а також структурний підрозділ, який відповідає за перевірку бухгалтерської звітності банківської установи, та розглядає свою діяльність як забезпечення безпеки самого банку. В Російській Федерації банки повинні сповіщати фінансову розвідку країни про всі операції з переліку сума яких перевищує 600000 рублів або еквівалент у іноземній валюті, що становить близько 20000 доларів США.

Питання боротьби з відмиванням грошей є транснаціональним, це очевидно, а особливого загострення дана проблема в умовах міжнародної глобалізації і розвитку новітніх інформаційних технологій. Для злочинних угруповань не існує кордонів, це досить яскраво показали терористичні акти в США, Росії та інших країна, що відіграють значну роль на міжнародній арені. Однак правозахисні органи стикаються з міжнародними перепонами, оскільки вони повинні дотримуватися букви закону. В даних умовах світова спільнота дійшла висновку, що боротися з цим явищем по одинці не можливо жодній країні, тому особливої актуальності набуває міжнародне співробітництво у сфері боротьби з відмиванням брудних грошей та боротьби з міжнародним тероризмом

3. FATF

Першою міжнародною організацією створеною для боротьби з відмиванням грошей стала Financial Action Task Force on Money Laundering (FATF) - створена у 1989 році країнами великої сімки, як міжурядовий орган боротьби з відмиванням грошей. На даний час FATF досить потужна організація яка виступає світовим координатором боротьби з відмиванням грошей і включає більше 30 країн: Аргентина, Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Канада, Данія, Країни Європейської комісії, Фінляндія, Франція, Германія, Греція, Об'єднані Арабські Емірати, Гонконг (Китай), Ісландія, Ірландія, Італія, Японія, Люксембург, Мексика, Королівство Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Російська Федерація, Сінгапур, Південна Африка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія, США. Основні задачі, що ставить перед собою Комісія наступні:

1. Контроль за виконанням 40 рекомендацій, а також 9 спеціальних рекомендацій FATF. Всі країни-члени FATF самостійно виконують рекомендації, при цьому контроль за їх виконанням 2х-рівневий: кожного року проходить самоаналіз, а також аналіз з боку іншої країни-учасниці FATF.

2. Розгляд тенденцій у сфері відмивання грошей і прийняття контрзаходів. Оскільки відмивання грошей знаходиться у постійному розвитку, тенденції якого необхідно постійно відслідковувати, то країни-члени постійно збирають і оброблюють найновішу інформацію, щодо сучасних методів відмивання грошей.

3. Розповсюдження ідеї боротьби з відмиванням нелегальних доходів по всьому світу. Організація підтримує встановлення міжнародної системи протидії відмивання грошей, яка базується на збільшенні країн-учасниць FATF. Також для збільшення ефективності протидії відмиванню грошей і протистоянню міжнародним злочинним угрупованням створюються міжнародні регіональні організації за типом всесвітньо визнаної FATF. Завданням, що стоять перед даними організаціями є протидія відмиванню доходів та фінансуванню тероризму у відповідному регіоні, здійснення взаємних оцінок членів на відповідність вимогам 40 рекомендаціям FATF та 9 спеціальним рекомендаціям FATF, а також вивчення тенденцій і методів відмивання грошей саме для цього регіону. На травень 2007 року FATF офіційно визнала 8 регіональних організацій, це:

1. Карибська група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (КФФТФ).

2. Азійсько-Тихоокеанська група по боротьбі з відмиванням доходів (АПГ).

3. Спеціальний експертний комітет Ради Європи по оцінці заходів у сфері боротьби з відмиванням доходів («MONEYVAL»).

4. Група Східної та Південної Африки по боротьбі з відмиванням доходів (ЄСААМЛГ).

5. Група Південної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (ГАФІСУД).

6. Євразійська група по протидії легалізації кримінальних доходів тафінансуванню тероризму (ЄАГ).

7. Група Близького Сходу та Північної Америки по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів (МЕНАФАТФ).

8. Міжурядова група по розробці заходів боротьби з відмиванням доходів в Африці (ГІАБА) [9].

Окрім вищеназваних організацій, існує поки офіційно не визнана FATF Група по боротьбі з відмиванням доходів у Центральній Африці (ГАБАК), а також Офшорна група банківських наглядів (ОГБС), яка виконує подібні до регіональних організацій функції і є офіційним спостерігачем у FATF.

Висновки

Для України на даному етапі розвитку банківської системи актуальним залишається питання прийняття політик «знай свого клієнта», що вже довели свою ефективність та перехід до постійного моніторингу операцій свого клієнта з розумінням суті операцій.

Також, цілком очевидно, що глобалізаційні явища в світовій економіці неповоротні і ведуть до інтеграційних процесів у всіх сферах, і банківський сектор не є виключенням. У даних умовах ефективна протидія такому явищу, як відмивання грошей можлива лише за умови системних зусиль всіх країн. На загальному макроекономічному рівні створення міжурядових організацій з розробленням спільних стратегій нам бачиться єдиним можливим розвитком подій.

Список використаних джерел

http://lib.lntu.info/book/fof/bs/2011/11-15/page39.html

http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/8006