Міжнародний досвід створення зон високих технологій і особливості його використання в СРВ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК - 339.92 (597)

Міжнародний досвід створення зон високих технологій і особливості його використання в СРВ

08.05.01 - світове господарство й міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Нгуєн Тхі Хань

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий Доктор економічних наук, професор керівник БУДКІН ВІКТОР СЕРГІЙОВИЧ, Головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Офіційні опоненти: АНТОНЮК ЛАРИСА ЛЕОНТІЇВНА, доктор економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Київського національного економічного університету.

ЧЕБОТЮК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ, кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедрою маркетингу Київського університету ринкових відносин.

Провідна організація: Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства економіки, кафедра міжнародної економіки.

Захист відбудеться “19” травня 2005 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 Інститута світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки й міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий “06” квітня 2005 р.

висока технологія інноваційний в'єтнам

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується інтенсифікацією науково-технічних процесів в економічному розвитку як на рівні окремих країн, так і на глобальному рівні. Науково-технічний потенціал стає першорядним фактором розвитку економіки будь-якої держави як частини світового господарства. У цих умовах відбувається трансформація інноваційних моделей національних економік, спрямована на становлення інновацій як найважливішого фактора стійкого розвитку країни.

Для СРВ пошук шляхів інтеграції національної економіки в систему світогосподарських зв'язків став особливо актуальним останнім часом, як з погляду збільшення ефективності використання вже наявного науково-дослідного потенціалу, так і з погляду залучення й інтенсивного використання нових технологій і прогресивних розробок у країні. Така постановка завдання вимагає проведення науково-технічної політики, спрямованої на інноваційний розвиток країни, важливою складовою якого, як свідчить світовий досвід, є функціонування зон високих технологій (ЗВТ) та інших високотехнологічних утворень. Впровадження світового досвіду функціонування ЗВТ може стати відчутним фактором інтенсифікації інноваційних перетворень у країні. Останнім часом у світі з'явилося багато робіт, присвячених високотехнологічним структурам (у тому числі зонам високих технологій) з інноваційним розвитком. Подібні дослідження проводили зокрема такі вчені й економісти, як Є. Авдокушин, В. Александрова, В. Амітан, Л. Антонюк, А. Андерсон, В. Блох, М. Бурньє, І. Дальтон, Т. Данько, В. Дергачов, М. Дорфман, Д. Гібсон, А. Капустін, Г. Лакруа, Д. Лук'яненко, О. Мазур, Ю. Макогон, М. Морітані, Ж. -С. Перрен, Л. Петерс, А. Румянцев, Р. Смайлор, В. Семиноженко, Ш. Тацуно, Дж. Уотерс, О. Чеботюк, Д. Черваньов, Е. Штандт, В.Шукшунов та інші. У СРВ проблеми формування ЗВТ розглядалися в роботах таких дослідників, як Та Нгок Ха, Чан Бонг Шон, Ле Тхе Хунг та ін.

Разом з тим, залишається багато аспектів, що вимагають подальшого вивчення й деталізації, особливо з погляду використання існуючих науково-практичних розробок у практиці конкретних специфічних умов національної економіки. У СРВ останнім часом активно розвиваються високотехнологічні структури й існує необхідність адекватного використання існуючого світового досвіду в цій сфері. Механізми й специфіка розвитку в СРВ ЗВТ, національні й регіональні особливості їхньої діяльності, можливі напрямки їхнього стратегічного розвитку й застосування закордонного досвіду в їхньому функціонуванні поки досліджені недостатньо. Актуальність теми, її теоретична й практична значимість, недостатність розробленості проблем розвитку й функціонування ЗВТ у СРВ і визначили вибір теми дисертації, постановку мети й завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в контексті планових тем Інституту світової економіки й міжнародних відносин НАН України “Геоекономічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів” (№ держреєстрації 0103U006310) і “Світовий досвід ринкової та структурної трансформації і реалії України” (№ держреєстрації 0109U002311).

Автором розроблені конкретні пропозиції щодо використання міжнародного досвіду створення ЗВТ у СРВ, обґрунтовані стратегічні підходи по залученню зовнішнього й ефективному використанню внутрішнього інноваційного потенціалу в економіці СРВ.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних напрямків адаптації прогресивного світового досвіду створення й функціонування ЗВТ до специфічних умов СРВ. Виходячи із цієї мети в роботі ставились і розв'язувались наступні завдання:

- визначити об'єктивні умови виникнення і загальні риси зон високих технологій у структурі національних і світових господарств;

- проаналізувати особливості створення і функціонування зон високих технологій у різних країнах;

- розглянути передумови й деталізувати концептуальні основи створення зон високих технологій у СРВ;

- обґрунтувати підходи до оцінки доцільності створення й ефективності функціонування в СРВ зон високих технологій різних типів;

- розробити стратегічні аспекти розвитку ЗВТ у СРВ;

- на основі світового досвіду сформулювати функціональну парадигму розвитку високотехнологічних структур у в'єтнамській економіці;

- оцінити варіанти підходів до оптимізації фінансового забезпечення інноваційного розвитку ЗВТ у В'єтнамі.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є функціонування зон високих технологій у світі й у СРВ, організаційно-управлінський досвід і функціонально-структурні аспекти становлення, формування й подальшого розвитку високотехнологічних структур.

Предметом дослідження є теоретичні й практичні питання формування й розвитку зон високих технологій у світовій практиці й на території СРВ.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення сучасних теорій інноваційного розвитку, наукові праці дослідників з багатьох країн з питань функціонування ЗВТ, матеріали наукових конференцій і семінарів.

З метою узагальнення світового досвіду становлення, розвитку ЗВТ використовувались методи статистичного, функціонально-структурного й порівняльного аналізу, системний підхід для визначення взаємозв'язків продуктивних сил, особливо науково-технічного потенціалу й виробничих відносин у процесі створення й функціонування ЗВТ.

Інформаційна база дослідження: результати вивчення світового досвіду функціонування ЗВТ, опубліковані в наукових виданнях; офіційні статистичні дані СРВ; законодавчі й інші нормативні акти В'єтнаму щодо регулювання інноваційної діяльності; аналітичні й інші матеріали регіональних органів державної влади й інших управлінських структур, інформація з мережі INTERNET тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в роботі узагальнений світовий досвід функціонування різних високотехнологічних утворень і розроблені науково-теоретичні й практичні засади становлення і ефективного функціонування зон високих технологій у СРВ. Зокрема, отримані такі наукові й практичні результати:

1) обґрунтована типізація зон високих технологій у національному й світовому господарстві, що включає такі їхні типи, як великі зони комплексного характеру (технополіси), спеціалізовані технопарки, інноваційні центри й інкубатори бізнесу;

2) визначені специфічні риси політики формування ЗВТ у різних країнах, залежно від загального економічного потенціалу, його науково-технологічної складової, інвестиційних можливостей, забезпеченості кваліфікованою робочою силою, рівня менеджменту й ін. Особлива увага приділена аналізу такої політики в КНР, нових індустріальних державах з метою визначення регіональних передумов формування таких зон у державах з менш високим рівнем економічного розвитку;

3) уперше проведена комплексна оцінка передумов, можливостей і перспектив формування ЗВТ у конкретних умовах сучасного розвитку національної економіки В'єтнаму.

4) розроблені концептуальні основи створення і стратегічні аспекти розвитку ЗВТ у СРВ, у тому числі підходи до оцінки доцільності створення й ефективності функціонування зон високих технологій;

5) на основі світового досвіду сформульована парадигма функціонування високотехнологічних структур у в'єтнамській економіці;

6) обґрунтовані організаційно-економічні механізми функціонування зон високих технологій, розроблені підходи до оптимізації фінансового забезпечення інноваційного розвитку ЗВТ у СРВ.

Практичне значення отриманих результатів. Результати дослідження, висновки й пропозиції дисертації можуть бути використані в для вдосконалення практики створення, становлення, регулювання ЗВТ у СРВ, підвищення ефективності їхнього функціонування. Результатом використання запропонованих підходів до реалізації в СРВ світового досвіду розвитку ЗВТ може бути: прямий ефект у вигляді залучення додаткових інвестицій в інноваційну сферу, створення додаткових робочих місць, збільшення зайнятості й підвищення життєвого рівня населення, а також непрямий ефект, внаслідок активізації підприємницької й зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності господарювання, рівня надходжень податків у державний і місцеві бюджети СРВ, активізація структурної перебудови економіки регіонів, їхнього розвитку на інноваційній основі.

Результати дослідження використовуються Міністерством освіти і науки України при підготовці закону про інноваційну діяльність (лист за підписом першого заступника міністра А.Гуржія за №1/11-1196 від 23.03.2005).

Відповідні пропозиції спрямовані автором у Хошимінський технологічний інститут, викладачем якого працює дисертантка. Для подальшого використання в практиці роботи міністерств і відомств (зокрема Міністерства планування й інвестицій СРВ), провінційних народних комітетів. Окремі наукові розробки здобувачки, опубліковані у в'єтнамських й українських виданнях, можуть бути також використані в процесі викладання відповідних дисциплін у Вузах В'єтнаму і України.

Персональний внесок дисертанта. У дослідженні викладений авторський підхід до визначення концептуальних основ і механізму створення й розвитку ЗВТ, проаналізований вплив історичних, соціально-економічних факторів на їхнє формування і розвиток у СРВ. Висновки і результати, відображені в дисертації, автор сформулював самостійно й виклав їх у наукових публікаціях.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації й результати дослідження доповідалися й дискутувалися на міжнародних та інших конференціях:

Міжнародній науковій конференції “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” в Інституті світової економіки і міжнародних відносин 4 липня 2002 року;

Науково-теоретичній конференції молодих учених в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Шевченка 24-25 квітня 2003 року;

Міжнародній науковій конференції “Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” у Національному авіаційному університеті 9 лютого 2005 року.

Публікації. За результатами науково-дослідної роботи з теми дисертації опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 3,2 д.а., з них 4 статті в провідних наукових виданнях обсягом 2,1 д.а. Публікації достатньо повно відображають основні положення дисертаційної роботи.

Структура й обсяг дисертаційної роботи обумовлені поставленими метою і завданнями, а також взаємозв'язком розглянутих питань. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних літературних джерел (143 найменування). Зміст роботи викладений на 200 сторінках друкованого тексту, включаючи 7 рисунків на 5 сторінках і 5 таблиць на 5 сторінках.

Дисертація має наступну структуру: вступ, 3 розділи, розбиті на 8 підрозділів, висновки до кожного з розділів, а також загальні висновки й пропозиції, список використаної літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність роботи, сформульовані мета й завдання дослідження, показана наукова новизна роботи, її практична й наукова цінність.

У першому розділі - “Зони високих технологій як характерне явище в сучасному світовому господарстві” - висвітлені об'єктивні умови виникнення і загальні риси ЗВТ у структурі національних і світових господарств, особливості їхнього створення і функціонування в різних країнах розглядаються автором крізь призму структурної трансформації в'єтнамської економіки, необхідності її інноваційного розвитку.

Світовий досвід показує, що забезпечення економічного росту в довгостроковій перспективі на інноваційній основі вимагає створення відповідних інституціональних структур, що дієво впливають на ступінь активності інноваційної діяльності, забезпечують впровадження її результатів у практику. Об'єктивні умови виникнення ЗВТ у роботі пропонується розглядати в контексті того, що вони фактично є інструментом забезпечення економічного росту як регіону, так і країни в цілому.

Про спрямованість на забезпечення цього основного завдання свідчить діяльність найбільш показових прикладів функціонування ЗВТ, які детально проаналізовані в дисертаційній роботі. Разом з тим, розгляд діяльності таких технополісів, як “Силіконова долина” і “Шосе 128” у США, “Антиполіс Софія” у Франції, “Цукуба” у Японії й ін., а також успішно функціонуючих технопарків (“Плессі” в Ірландії, “Хефей” і “Пудун” у КНР, “Хінчу” на Тайвані тощо) дозволяє виділити найважливіші передумови й визначити типізацію подібних високотехнологічних утворень.

На основі аналізу виділені наступні основні фактори створення ЗВТ у сучасних умовах: наявність технічного університету або науково-дослідного центра як ядра такої зони; забезпечення її діяльності необхідними інвестиціями й кваліфікованою робочою силою; участь у зоні фірм венчурного бізнесу; наявність технологічної інфраструктури й венчурного капіталу; висококваліфікована робоча сила й комфортні умови життя.

У роботі узагальнені головні цілі створення ЗВТ у світі: сприяння формуванню й росту нових наукомістких фірм, що використовують результати наукових досліджень Вузу або наукового центра; створення сучасної потужної інфраструктури фірм-субпідрядників, що діють в інтересах компаній-клієнтів ЗВТ; реалізація регіональної політики перебудови бізнесу на основі нових технологій; сприяння створенню нових джерел доходів для Вузу або НДІ з метою подальшого розвитку високотехнологічних досліджень..

У світі склалися три основних типи науково-технологічних зон: інноваційні центри й інкубатори, науково-технологічні парки й технополіси. В інституціональному плані ЗВТ - це форма регіонального об'єднання установ науки, освіти, місцевих органів влади, банківсько-фінансових установ, а також фірм у вигляді мереж збуту. Ця форма дає можливість використати переваги двох способів координації економічної системи - внутрішньозонної ієрархії й ринкового механізму. ЗВТ поєднує чотири матеріально-організаційних компоненти: територія; технічна навчальна установа (університет) і/ або науково-дослідний центр високого рівня; технологічна інфраструктура; венчурний (ризикований) капітал.

У дисертації запропонована наступна типологія ЗВТ, як структур підтримки інноваційної діяльності (рис. 1).

Рис 1 Типологія структур підтримки інноваційної діяльності

На основі світового досвіду в роботі проведена диференційована оцінка переваг і недоліків найпоширенішої форми ЗВТ - НТ парків, (див. рис. 2).

Рис. 2 Переваги і недоліки НТ-парків, як зон високих технологій

Обґрунтовано, що перехід від централізованої до ринкової економіки інноваційного типу вимагає наявності ЗВТ зазначених вище типів. Вони, як видається, є ідеальним інструментом підтримки “молодих“ підприємців, наявність яких - необхідна умова для ефективного функціонування ринкової економіки. Створення ЗВТ рекомендується: у містах з активними місцевими органами влади й управління, що мають одну або декілька науково-дослідних організацій і промисловість; там, де можна знайти енергійного й кваліфікованого менеджера НТ-парку; там, де можна надати НТ-парку необхідні приміщення й устаткування; при наявності можливості створити фонд венчурного капіталу; якщо є достатньо місця для розвитку фірм.

Найбільша кількість ЗВТ різних типів зосереджено в США, Європі, Японії й Китаї - регіонах, технологічно й економічно розвинених або таких, що динамічно розвиваються. Піонерами створення нових інституціональних структур у науково-технологічний сфері є США, де в 50-х рр. ХХ ст. були створені перші науково-технологічні парки, що сприяли перетворенню відсталих районів країни на регіони, технологічно розвинені з високим рівнем життя. Процес активного виникнення й росту кількості технополісів і технопарків, як правило, мав місце у випадках необхідності подолання кризових ситуацій у країні, що важливо враховувати в контексті імплементації закордонного досвіду в державах з перехідною економікою, де такі кризові ситуації також часто виникають.

Інша інноваційна модель економічного розвитку була запропонована Японією, яка, не маючи власної фундаментальної науки, після 70-х років обійшла США за темпами освоєння і виведення на ринки країни і світу нових видів продукції. Японія на відміну від американського досвіду здійснює будівництво нових міст, так званих “технополісів”, у яких зосереджують НДДКР і наукомістке промислове виробництво.

Науково-технологічні парки активно розвиваються в нових індустріальних країнах, де неабияку роль у їхньому створенні зіграли експортно-промислові зони. Наукомістка продукція стала однією із провідних статей експорту цих країн. Внаслідок цього наприкінці минулого століття Південна Корея стала найбільшим у світі експортером телевізорів і мікрохвильових печей, Сінгапур - магнітних дисків і дисководів, Гонконг - електронних годинників, Тайвань - забезпечував третину світових потреб у дисплеях і терміналах, Малайзія посідала третє місце у світі з виробництва й експорту електронних компонентів, а Таїланд - з експорту жорстких дисків для ЕОМ.

Характерна риса науково-технологічних парків - розробка принципово нових технологій, експериментальне дрібносерійне й індивідуальне виробництво. Пріоритетні розробки в мікроелектроніці, інформатиці, біотехнології, генній інженерії, створенні нових матеріалів, освоєнні ресурсів океану, аерокосмічної промисловості й ін. Для залучення місцевих й іноземних інвесторів у ЗВТ у багатьох країнах (насамперед у КНР й “нових індустріальних державах” Азії) законодавчо закріплені фінансові й податкові пільги.

Про перспективність використання ЗВТ свідчить постійне збільшення кількості технопарків і технополісів, кількість яких у Франції перевищує 40, у ФРН - 60, а в Китаї - близько 130.

У той же час, у Росії й інших країнах СНД подібні зони поки не стали важливим фактором інноваційного розвитку. У роботі виділені такі найбільш загальні проблеми, характерні для більшості високотехнологічних структур у СНД: відсутність замовлень від традиційно потужних споживачів; ні держава, ні області не можуть сьогодні фінансувати наукові дослідження; недосконала матеріально-технічна база, погане забезпечення устаткуванням, приладами і, як наслідок, зниження міжнародного рівня досліджень; проблема збереження, раціонального використання й відтворення висококваліфікованих кадрів і фахівців; відсутність взаємодії державної й місцевої адміністрації з науково-технологічними й інженерними колективами й підприємцями.

У другому розділі - “Концептуальні основи створення зон високих технологій у СРВ” - проведена соціально-економічна оцінка ролі ЗВТ у контексті пріоритетів СРВ, розглянуті передумови створення в країні зональних інноваційних структур і можливі підходи до їхнього створення.

У СРВ необхідно на державному рівні займатися проблемами використання світових результатів наукових досліджень із метою випереджального розвитку наукомістких галузей, формування сектора інноваційного підприємництва. Значення становлення ЗВТ для СРВ визначається тим, що в ході їхнього розвитку досягається ряд соціально-економічних ефектів: створюються матеріально-технічна, фінансова, інформаційна й соціально-культурна бази становлення й підтримки самостійної діяльності фірм-клієнтів; постійно генеруються інноваційні процеси; створюються нові види виробництв; залучаються інвестиції; підвищується підприємницька культура; комерціалізуються фундаментальні наукові знання; забезпечується економічне відродження, структурна перебудова економіки регіонів.

У дисертації обґрунтована доцільність для СРВ “класичної” структури ЗВТ, що складається спрощено із двох частин: “ядра” зони, представленого інкубатором починаючих малих інноваційних фірм, зрілими фірмами й фірмами, що перейшли в зону ззовні, а також дочірніми фірмами великих підприємств; “оболонки” зони, представленої сервісними фірмами, а також командою менеджерів ЗВТ.

У роботі сформульовані найбільш важливі завдання, які повинні вирішуватися за допомогою ЗВТ у СРВ: підтримка, становлення й випуск розвинених фірм високих технологій; перетворення інтелектуальної й науково-технічної продукції в товарну; поява нових видів виробництв; підвищення ролі науки й освіти в суспільстві; створення нових робочих місць; залучення фахівців та інвестицій з інших регіонів і з-за кордону. Головне призначення ЗВТ у контексті сучасних економічних пріоритетів СРВ полягає в первісній підтримці малого, переважно інноваційного підприємництва; допомога “прихованим” підприємцям, які хочуть, але не можуть розпочати власну справу.

У СРВ на базі ЗВТ можуть реалізовуватися три процеси: створення й продаж нових інновацій; удосконалювання й продаж інновацій, створених в інших організаціях; використання “старих” інновацій у нових сферах їхнього застосування. Особливий інтерес представляє використання ЗВТ у СРВ як механізмів структурної перебудови місцевої економіки, їхня взаємодія з великими підприємствами й фінансово-промисловими групами.

На нинішній час у В'єтнамі вже здійснена значна робота зі створення зон високих технологій. В 1997 році прийнята постанова уряду СРВ №36/1997/ND-CP, якою були визначені функціональні завдання, основи господарської діяльності й умови роботи промислових зон, зон експортного виробництва і ЗВТ. Питання залучення іноземних інвестицій у ці зони були додатково регламентовані постановою уряду СРВ №24/2000/ND-CP, а доповнення до Закону про землю в такій же постанові №04/2000/ND-CP істотно полегшило процеси розміщення подібних зон на території країни. Підприємства з іноземним капіталом у ЗВТ звільняються від податків на 8 років, від імпортного податку при ввезенні машин й устаткування, мають пільги по експорту, орендній платі за землю тощо. У країні діє понад 60 таких зон, з яких 56 - IZ - індустріальні (перший тип); інші - EPZ - експортно-орієнтовані процесингові зони (другий тип) і HTZ - зони високих технологій (третій тип). У роботі обґрунтовано, що зони 1-го й 2-го типів у СРВ мають гарні перспективи трансформації в зони високих технологій.

У роботі акцентується увага на регіональних аспектах функціонування ЗВТ у В'єтнамі. Вибір регіону або міста для створення ЗВТ повинні здійснюватися на підставі результатів комплексного дослідження й аналізу цих регіонів групами висококваліфікованих експертів. У регіонах повинні бути розроблені стратегії розвитку наукомісткого підприємництва, що вимагають, у свою чергу, проведення дослідницької роботи. У результаті необхідно визначити перелік технологій першорядної важливості для регіону (країни), які не можуть бути з тих чи інших причин реалізовані на діючих підприємствах і які доцільно створювати малими інноваційними підприємствами в складі проектованої ЗВТ.

Проведений у дисертації аналіз існуючих у світовій практиці варіантів створення ЗВТ показав, що для умов, якими об'єктивно розташовує СРВ, шлях реальної оцінки й використання наявних ресурсів видається найбільш привабливим. Загальну схему робіт з формування зони високих технологій на етапі її організації й становлення в роботі запропоновано розбити на три етапи.

1. На попередньому етапі формується ініціативна група із числа співробітників організацій, зацікавлених у створенні ЗВТ. На основі детального вивчення обстановки в регіоні розробляється концепція ЗВТ як сприятливого середовища формування нового наукомісткого бізнесу, залучення наукомістких фірм із інших регіонів і з-за кордону. Далі визначаються шляхи створення ефективного механізму територіальної інтеграції освіти, науки, виробництва і влади; розв'язання найбільш гострих соціально-економічних проблем через розвиток сектора малого наукомісткого підприємництва. На підставі розробленої концепції готується пропозиція щодо організації ЗВТ, що вноситься на розгляд організацій-засновників. Вони приймають рішення щодо розглянутої пропозиції і за необхідності виходять із проханням про підтримку й участь в якості засновників ЗВТ до місцевих і/або регіональних органів влади і управління. Вони ж уточнюють склад засновників ЗВТ, вирішують питання про формування робочої групи фахівців. Уже на попередньому етапі формування ЗВТ ведеться відбір її потенційних клієнтів, а також цілеспрямований пошук споживачів їхньої продукції.

2. На другому організаційному етапі створення зони високих технологій розв'язуються наступні завдання: завершення розробки її статутних і нормативних документів; затвердження техніко-економічного обґрунтування; затвердження оперативного і перспективного планів роботи; затвердження фінансового плану роботи ЗВТ; проведення установчих зборів і обрання керівних органів зони високих технологій; проведення реєстрації ЗВТ як юридичної особи; формування служби колективного користування відповідно до протоколу пайової участі засновників; узгодження й затвердження протоколами номенклатури й умов надання послуг зоні високих технологій органами влади й управління, а також фінансово-кредитною й виробничою сферами обслуговування й іншими організаціями і службами території; формування кваліфікованої команди менеджерів ЗВТ.

3. На третьому етапі становлення (від 5 до 10 років) ведеться заповнення ЗВТ фірмами-клієнтами (насамперед малими інноваційними фірмами); здаються в оренду земельні ділянки, якщо такі є в наявності; проектуються й будуються нові будівлі ЗВТ; розвиваються служби колективного користування і сфера обслуговування малого бізнесу; навчається персонал ЗВТ і фірм-клієнтів; розв'язуються інвестиційні проблеми. На цьому етапі максимально широко використовуються можливості організацій-засновників ЗВТ.

Автором пропонуються наступні показники оцінки діючих ЗВТ:

1. Кількість організованих інкубатором бізнесу ЗВТ малих і середніх наукомістких підприємств, що діють на території зони й випущених за її межі;

2. Кількість фірм, залучених на територію ЗВТ з інших регіонів і з-за кордону за допомогою ЗВТ;

3. Обсяг інвестицій, залучений ЗВТ до фінансування малого наукомісткого бізнесу регіону у в'єтнамській і закордонній валюті в середньому на одне підприємство ЗВТ;

4. Обсяг реалізованої фірмами ЗВТ продукції на місцевому, регіональному, національному й міжнародному ринках;

5. Кількість науково-технічних розробок, реалізованих у вигляді товарної продукції і послуг;

6. Кількість промислових зразків, розроблених фірмами ЗВТ і прийнятих до серійного виробництва великими підприємствами регіону;

7. Форми й ступінь участі ЗВТ і її малих і середніх підприємств у реалізації соціально-економічних програм регіону;

8. Форми і ступінь взаємодії ЗВТ із підприємствами за її межами, із громадськими організаціями;

9. Вплив ЗВТ на підприємницьку активність в організаціях-засновниках регіону. Динаміка зміни профілю підприємницької діяльності від посередництва до наукомісткого бізнесу;

10. Кількість знову організованих робочих місць, їх професійна й соціальна структура;

11. Площі зони ЗВТ і її інкубатора, динаміка їхнього розвитку;

12. Розмір інноваційного фонду ЗВТ тощо.

У роботі обґрунтована необхідність розробки для СРВ концептуальних і науково-методичних засад створення ЗВТ на базі індустріальних промислових зон. Інтенсивний розвиток в останні роки індустріальних промислових зон у СРВ є гарною базою для їхнього переродження в якості ЗВТ. Передумови для цього наступні: у державних і регіональних органів відбулося усвідомлення важливості проблеми створення індустріально-промислових зон і ЗВТ у СРВ, як центрів майбутнього розвитку економіки; досягнуто великого успіху в навчанні фахівців для ЗВТ; незаперечне кількісне зростання індустріальних промислових зон.

У дослідженні обґрунтована стратегічна необхідність посилення ролі координації в справі розвитку ЗВТ, індустріальних промислових зон та інших інноваційних структур у СРВ в цілому та регіонах міністерствами й відомствами, суспільними об'єднаннями й фондами, зайнятими питаннями інноваційної діяльності та інноваційного підприємництва, розробкою й реалізацією регіональної науково-технічної й інноваційної політики.

У третьому розділі - “Стратегія й організація становлення зон високих технологій у СРВ” - обґрунтовується функціональна парадигма функціонування високотехнологічних структур, шляхи оптимізації фінансового забезпечення інноваційного ЗВТ, специфічні аспекти світового досвіду в контексті формування ЗВТ у В'єтнамі.

За висновком закордонних дослідників науково-технічна складова дає в розвинених країнах 75-100% приросту ВВП, тобто в сучасних умовах інноваційна діяльність має вирішальний вплив на макроекономічні показники . Тому в урядових постановах підкреслюється, що формування національної інноваційної системи з ефективними високотехнологічними утвореннями, відбір державних технологічних пріоритетів для ЗВТ, вибір оптимальних механізмів їхньої реалізації в промисловій політиці - найважливіші завдання створення нової економіки СРВ у найближчій перспективі .

Концептуальні засади, закладені законами й постановами уряду, визначають організаційно-економічні основи діяльності ЗВТ у СРВ, а також організаційно-економічні, правові, соціальні рамки, у яких ці структури будуть ефективним механізмом вирішення проблем, що виникають у в'єтнамській економіці. Основною метою утворення ЗВТ у В'єтнамі є створення необхідних передумов для стійкого економічного росту як регіональних народногосподарських комплексів, так і національної економіки в цілому і це повинно враховуватися при формуванні пріоритетних напрямків державної політики.

Реалізація в СРВ моделі інноваційного економічного розвитку передбачає нарощування науково-технічного й виробничого потенціалу на перспективних напрямках становлення нового технологічного укладу, отримуючи при цьому принципові конкурентні переваги. Для виходу на шлях стійкого зростання промислового виробництва з темпом в 6-8 відсотків необхідна комплексна політика освоєння ключових виробництв нового технологічного укладу на базі високотехнологічних зон, здатних рости високими темпами в масштабах світового ринку й генерувати такий обсяг інтелектуальної ренти, якого вистачить для фінансування інвестицій у модернізацію економіки на основі щонайновіших технологій. Це передбачає розробку концепції створення декількох центрів економічного й науково-технічного росту (ЗВТ) з підприємствами, що дозволяють залучити закордонних стратегічних інвесторів, які знають місцевий ринок і мають досвід роботи на ньому. Про можливості розв'язання цієї проблеми в специфічних умовах В'єтнаму свідчить практика роботи ряду індустріальних зон (AMATA, HOMURA HAI PHONG), експортно-орієнтованих процесингових зон (HAI PHONG'96), зони високих технологій у районі Ханоя й ін.

Стратегія створення ЗВТ у СРВ спрямована на науково-технічний прорив у такі сфери діяльності, які дозволили б створити кілька територіально-організаційних формувань, що базуються на передових технологіях, потужною базою для проведення наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок, а також на створенні механізмів співробітництва між в'єтнамським і міжнародним бізнесом, науковими організаціями й органами влади. Таким чином, одним з основних напрямків державної політики щодо технологічного розвитку країни є стимулювання розвитку високотехнологічних виробництв, що базуються на науково-технічних розробках, здатних забезпечити конкурентні переваги в'єтнамським компаніям на найближчу й довгострокову перспективу. Важливо зацікавити регіональні власті в розвитку ЗВТ. У практику повинні ввійти регіональні програми розвитку таких зон як частини цілісної програми розвитку країни, затверджені відповідними рішеннями уряду.

Довгострокову стратегію доцільно розбити на ряд етапів - у вигляді державних програм структурного формування ЗВТ, що спираються на відповідне законодавство. При цьому виділяється етап виробництва і впровадження нововведень і завершальний етап розвитку нових наукомістких підгалузей і високотехнологічних виробництв.

Важливим джерелом фінансового забезпечення науково-технічної й інноваційної активності в зонах високих технологій, що широко використовується в закордонній практиці й може позитивно вплинути на структуру фінансування ЗВТ СРВ у майбутньому, є використання із цією метою венчурного капіталу. У США, наприклад, більше 90% венчурного фінансування направляється у високотехнологічні компанії, у першу чергу, в зонах високих технологій . Доцільність використання у ЗВТ корпоративних форм виробничих об'єднань із залученням до них малих підприємств, особливо з венчурним капіталом, може бути, аргументована тим, що антимонопольне регулювання, на наш погляд, не повинне поширюватися на венчурне підприємництво. Додатково стимулювати венчурне фінансування інноваційної діяльності в створюваних ЗВТ можуть спеціальні структури, наприклад, спеціалізовані фонди.

Підтримка інноваційних підприємств у ЗВТ може здійснюватися і шляхом їхньої участі в державних цільових програмах. Перевага такого підходу - у цьому випадку не потрібно створювати спеціальних механізмів винятково для такого бізнесу. Але в цей час, наприклад, для невеликих інноваційних підприємств доступ до державних замовлень практично закритий. Вважаємо, що для практики використання в інноваційній діяльності венчурного бізнесу СРВ можуть бути корисними програми з державними грантами на підтримку науково-дослідних розробок у ЗВТ і трансферту технологій. Програми повинні передбачати стимулювання високотехнологічної інноваційної діяльності й підприємницьких ініціатив, і не в останню чергу - на регіональному рівні. Необхідність такої підтримки невеликих фірм у ЗВТ обумовлена ризиками й значними витратами на реалізацію НДДКР національного значення й конкурентною боротьбою з великими фірмами. Формою такої підтримки може бути партнерство державного й приватного секторів, створення спільних підприємств.

Для реалізації пріоритетних розробок у рамках ЗВТ бажано вирішити ряд питань, пов'язаних з фінансуванням науково-технічного розвитку, зокрема через державні наукові й науково-технічні програми (ДНТП). Необхідно більш інтенсивно використовувати як джерело позабюджетного фінансування підприємства недержавної, приватної форми власності, що може скоротити дефіцит бюджетних коштів, які направляють на ДНТП у ЗВТ.

Стратегія ефективного забезпечення фінансовими ресурсами ДНТП у ЗВТ повинна реалізовуватися за умови кардинальної зміни методів їхнього формування, соціально-економічного обґрунтування, а також своєчасного узгодження з можливостями бюджетного фінансування. Уже в найближчому майбутньому в СРВ необхідно прийняти нормативні документи щодо науково-технічних пріоритетів у ЗВТ для створення принципово нової техніки й технології, необхідної для подальшого прискорення розвитку економіки країни, зокрема її людського потенціалу, охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування. Серед цих пріоритетів особливе значення мають розробки новітніх біотехнологій, створення інформаційних, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій нового покоління, нових матеріалів тощо.

Дисертаційна робота завершується розглядом досвіду формування ЗВТ в Україні. Аналіз діяльності таких українських технопарків, як “Інститут електрозварювання ім. Є. Патона”, “Вуглемаш”, “Київська політехніка”, “Інфотех” та інших дозволив виділити деякі специфічні риси подібних зон в умовах України. Насамперед, звертає на себе увагу той факт, що їхня робота базується на принципах самофінансування, при наданні державою низки податкових пільг. Учасники ЗВТ у світі, як правило, зосереджені на її території, чого не було зроблено в Україні. Крім того із усього різноманіття форм ЗВТ у країні була використана лише одна - технопарки. Все це істотно відрізняє українську практику формування високотехнологічних утворень від їхнього створення в інших країнах, у т.ч. у СРВ.

ВИСНОВКИ

Результати викладених у дисертаційній роботі досліджень дали можливість сформулювати такі основні висновки й пропозиції:

1. Створення й підтримка функціонування ЗВТ - інструмент, що сприяє успішності економічних трансформацій у країнах з перехідною економікою. Формування ЗВТ у СРВ повинне відбуватися з усебічним врахуванням закордонного досвіду і національних особливостей інноваційної сфери. Концептуальні основи діяльності ЗВТ у СРВ повинні окреслити організаційно-економічні, правові, соціальні рамки, у яких ці структури будуть ефективним механізмом трансформації в'єтнамської економіки, розв'язання виникаючих економічних проблем, реалізації національних економічних пріоритетів.

2. Організація ЗВТ може мати різнобічний ефект: економічний, соціальний (створення робочих місць; диверсифікованість регіональної економічної структури; підтримка розвитку на технологічній основі починаючих підприємств; дифузія (поширення) і застосування нових технологій; збільшення прибутку; зміцнення місцевих бюджетів тощо), екологічний і т.д. Основна мета утворення ЗВТ у СРВ - створення необхідних передумов для стійкого економічного росту регіональних народногосподарських комплексів, національної економіки.

3. При розвитку в СРВ високотехнологічних структур необхідно орієнтувати ініціаторів і засновників їхнього створення, а також осіб, які приймають рішення про їхнє створення, на те, щоб ЗВТ були “спільним” підприємством, у створенні якого й подальшій його підтримці повинні обов'язково брати участь університети й/або наукові центри, і промислові підприємства, і фінансові структури, і регіональні та/або місцеві органи влади. Лише в цьому випадку ЗВТ за своїми масштабами, можливостями і потенціалом будуть здатні відчутно впливати на соціально-економічний і технологічний розвиток регіону, на створення в ньому інноваційного мікроклімату, інноваційного підприємництва.

4. На державному рівні необхідно створити умови для підтримки й довгострокового стимулювання розвитку ЗВТ у СРВ, впровадження інновацій як пріоритетної складової загальної стратегії підвищення конкурентноздатності країни, захисту в'єтнамських підприємств на зовнішніх ринках і підтримки конкуренції з метою забезпечення тісної інтеграції виробництва, фінансів, науки, освіти, сприяння випереджальному розвитку науково-технологічної сфери. Серед головних факторів, на які повинне бути орієнтоване стимулювання розвитку ЗВТ наступні: інвестиції в капітал; збільшення кількості і якості трудових ресурсів, тобто інвестиції в основний капітал; НТП, впровадження досягнень якого підвищує продуктивність праці, капіталу й всієї економіки; структурно-економічний, включаючи зміни в законодавстві, державних і ринкових інститутів, умови господарювання.

Необхідно забезпечити кваліфікований моніторинг за створенням і розвитком ЗВТ або інших структур у регіонах, а також за витрачанням виділених на це коштів; регулярно проводити оцінку ефективності діяльності ЗВТ і відповідності результатів їхньої діяльності поставленим цілям і завданням; ввести в практику акредитацію ЗВТ, підтримуваних державними, регіональними й місцевими органами управління; розробити законодавчу базу створення й функціонування ЗВТ.

5. Підтримка інноваційного підприємництва у ЗВТ повинна вийти за рамки окремих відомств, фондів, громадських об'єднань і перетворитися на міжвідомчу систему на стику державного й регіонального бюджетів з орієнтацією на громадські міжвідомчі об'єднання. Доцільне створення позавідомчої професійної громадської структури, до якої необхідно прив'язувати інфраструктуру підтримки інноваційного підприємництва у ЗВТ. Інституціональними елементами такої структури можуть бути: спеціалізований позавідомчий фонд, банківські установи, інвестиційні компанії, спеціалізовані оператори, страхові компанії, спеціалізовані консультаційні групи або компанії. Технологічна процедура, яка повинна реалізувати вищезгадані вповноважені структури, повинна включати наступні елементи: конкурсність; контроль на всіх стадіях проекту; підготовку бізнес-плану; незалежну експертизу; ресурсне забезпечення; участь державних органів управління, фондів і їхніх філій в управлінні проектом через участь у статутному капіталі й раді директорів ЗВТ.

6. Комплексне використання запропонованих у роботі кількісних і якісних показників ефективності ЗВТ дозволить визначити загальні результати їхнього функціонування й поточні тенденції розвитку для потреб оперативного управління й регулювання на рівні місцевих органів управління й менеджменту.

7. Існуючі в СРВ індустріальні промислові зони можуть легко трансформуватися у ЗВТ. Необхідно розробити концептуальні й науково-методичні основи створення ЗВТ на базі індустріальних промислових зон, концепцію створення декількох центрів економічного й науково-технічного росту з підприємствами, що дозволяють залучити закордонних стратегічних інвесторів, які знають місцевий ринок і мають досвід роботи на ньому. Довгострокову стратегію розвитку ЗВТ доцільно розбити на ряд етапів - у вигляді державних програм структурного формування ЗВТ, що спираються на відповідні законодавчі акти.

8. Створення й розвиток інноваційної моделі розвитку ЗВТ у СРВ вимагає законодавчої підтримки оптимальної організації перерозподілу коштів між етапами інноваційного циклу - фундаментальними, прикладними дослідженнями, розробками й освоєнням їхніх результатів.

9. Для реалізації пріоритетних розробок у ЗВТ необхідно вирішити низку питань, пов'язаних з фінансуванням НТР. Особливе значення в цій сфері можуть мати залучення венчурного капіталу й підтримка науково-дослідних робіт у цих зонах державними грантами. Поліпшення фінансового забезпечення діяльності ЗВТ у СРВ можливе також за рахунок активізації використання кредитів банків.

Крім держфінансування, необхідна розробка власних наукових бюджетів ЗВТ на коротко-, середньо-, і довгострокові періоди. Ці бюджети повинні погодджуватися із програмними цілями соціально-економічного розвитку СРВ.

Для розвитку ЗВТ у СРВ у дисертації обґрунтоване впровадження механізму акумулювання податкових платежів на спеціальних рахунках ЗВТ для використання винятково з метою, визначеною відповідними законодавчими актами. Це дозволить ЗВТ створити надійне джерело фінансування й рефінансування інноваційних й інвестиційних проектів, спрямованих на реалізацію новітніх “проривних” технологій. Доцільно впровадити в практику такий підхід у фінансовому стимулюванні розвитку ЗВТ у СРВ, при якому податкові стимули для самоінвестування відносяться не до зон у цілому, а до конкретних проектів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нгуєн Тхі Хань. Вплив реформ на соціально-економічний розвиток В'єтнаму // Зб. наук. праць “Міжнародна економіка”. Вип. 28 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - С.74-79.

2. Нгуєн Тхі Хань. В'єтнамська “Silicon Valley” (Вьетнамская “Силиконовая долина”) // Зб. наук. праць “Міжнародна економіка”. Вип. 36 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2002. - С.76-81.

3. Нгуен Тхи Хань. Зоны высоких технологий: мировой опыт и его использование во Вьетнаме // Экономика Украины. - 2004. №1. - С.73-79.

4. Нгуен Тхи Хань. Проблемы создания зон высоких технологий во Вьетнаме. // Зб. наук. праць “Міжнародна економіка”. Вип 43/ Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. - С 193-199.

5. Nguyen Thi Hanh (Нгуєн Тхі Хань). Bao gio co “Silicon Valley” o Viet Nam? (Вьетнамская “Силиконовая долина” - Когда?). Зб. наук. праць “Journal on science and education”. - 2004, Вип.7 / Відп. ред. Чинь Фой. / Хо Ши Мин, Вьетнам: University of Technology. - C.56-63.

6. Nguyen Thi Hanh (Нгуєн Тхі Хань). Mot so han che trong mo hinh khu cong nghe cao tai Viet Nam (Недостатки в моделях зон высоких технологий во Вьетнаме). Зб. наук. праць “Journal on science and education”. - 2005, Вип.9 / Відп. ред. Чинь Фой. / Хо Ши Мин, Вьетнам: University of Technology. - C.56-61.

АНОТАЦІЇ

Нгуєн Тхі Хань. Міжнародний досвід створення зон високих технологій та особливості його використання в СРВ.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2005.

Розроблено рекомендації щодо використання прогресивного світового досвіду створення і функціонування зон високих технологій в економіці СРВ. На основі світового досвіду сформульована функціональна парадигма функціонування високотехнологічних структур у в'єтнамській економіці.

У роботі узагальнений світовий досвід функціонування різних високотехнологічних утворень і розроблені науково-теоретичні і практичні основи становлення й ефективного функціонування зон високих технологій у СРВ.

Визначені об'єктивні умови виникнення і загальні риси зон високих технологій у структурі національних і світових господарств, особливості створення і функціонування зон високих технологій у різних країнах. Виявлено, що створення і підтримка функціонування ЗВТ - інструмент, що сприяє успішності економічних трансформацій у країнах з перехідною економікою. Деталізовано економічні, соціальні, екологічні ефекти від створення і функціонування високотехнологічних структур і застосування нових технологій.

Обґрунтовано концептуальні основи створення і стратегічні аспекти розвитку зон високих технологій у СРВ, у тому числі підходи до оцінки доцільності створення й ефективності функціонування зон високих технологій. Основною метою створення ЗВТ у СРВ визначено створення необхідних передумов для стійкого економічного росту регіональних народногосподарських комплексів, національної економіки; визначено також найважливіші задачі, що можуть бути розв'язані за допомогою ЗВТ.

На основі світового досвіду сформульована функціональна парадигма функціонування високотехнологічних структур у в'єтнамській економіці, розглянуто елементи стратегії розвитку зон високих технологій. Обґрунтовані організаційно-економічні механізми функціонування зон високих технологій, розроблені підходи до оптимізації фінансового забезпечення інноваційного розвитку зон високих технологій у СРВ.

Запропоновано підходи до трансформації існуючих в СРВ індустріальних промислових зон в зони високих технологій, створення на їхній базі національних центрів економічного і науково-технічного росту.

Для підвищення ефективності і спрощення управління інноваційним розвитком обґрунтовано і запропоновано виділення окремих етапів у довгостроковій стратегії розвитку ЗВТ у СРВ у вигляді державних програм структурного формування ЗВТ.

Деталізовані напрями вдосконалення правового поля розвитку ЗВТ, щодо науково-технічних програм із пріоритетами розвитку наукових досліджень і використання їхніх результатів у ЗВТ у сфері створення принципово нової техніки і технології, необхідної для подальшого прискорення розвитку економіки країни, зокрема її людського потенціалу, охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.

Запропоновано комплекс кількісних і якісних показників для оцінки ефективності ЗВТ, використання яких дозволить визначити загальні результати їхнього функціонування і поточні тенденції розвитку для потреб оперативного управління та регулювання на рівні місцевих органів влади і управління.

Ключові слова: зони високих технологій, високотехнологічні структури, інноваційний бізнес, інноваційна політика, ефективність функціонування зон високих технологій.



Нгуен Тхи Хань. Международный опыт создания зон высоких технологий и особенности его использования в СРВ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности: 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения, Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2005.

Разработаны рекомендации относительно использования прогрессивного мирового опыта создания и функционирования зон высоких технологий в экономике СРВ. На основе мирового опыта сформулирована парадигма функционирования высокотехнологических структур во вьетнамской экономике.

Определены объективные условия возникновения и общие черты зон высоких технологий в структуре национальных и мирового хозяйств. Проведен анализ особенностей создания и функционирования зон высоких технологий в различных странах. Рассмотрены предпосылки и детализированы концептуальные основы создания зон высоких технологий в СРВ, а также разработаны подходы к оценке целесообразности их создания и эффективности функционирования, стратегические аспекты их развития. Разработаны подходы к оптимизации финансового обеспечения инновационного развития зон высоких технологий во Вьетнаме.

Ключевые слова: зоны высоких технологий, высокотехнологические структуры, инновационный бизнес, инновационная политика, эффективность функционирования зон высоких технологий.

Nguyen Thi Hanh. The international experience of hi-tech zones making and particularities of its use in SRV. - Manuscript.

The dissertation is submitted for Ph.D. degree in economic sciences on a specialty 08.05.01 - world economy and international economic relations, Institute of world economics and international relations of a National Academy of sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.