Регіоналізація валютних криз в умовах економічної глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Сучасна регіональна валютна криза як невід'ємна ознака світової економіки є об'єктивно зумовленим феноменом світової фінансової архітектури в умовах зростаючої інтегрованості країн світу. Глобалізація та регіоналізм, як суперечливі, проте нерозривні тенденції розвитку міжнародної економіки, характеризуються масштабністю та водночас гетерогенністю фінансового ринку, що провокує загострення кризових явищ на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Через посилення економічної і фінансової дестабілізації, що провокується глобалізацією, багато країн стоїть перед необхідністю мінімізації міжнародних ризиків за допомогою звуження чи "фільтрації" своєї присутності в глобальних процесах. Утворені інтеграційні об'єднання сегментують світове господарство, координуючи свою зовнішньоекономічну діяльність з метою визначення найоптимальнішого розвитку. Водночас, саме вони підвищують вразливість національних економік, стан яких визначається не лише внутрішнім потенціалом, але і масштабами участі у міждержавних утвореннях, що яскраво продемонстрували валютні кризи країн Європи (1992-93 рр.), Латинської Америки (1994 р.) та Азії (1997 р.).

Наукова розробка даної теми для України нині є особливо актуальною, адже вона, як і решта постсоціалістичних країн, прагне реалізувати себе як повноправного учасника світового інтеграційного процесу з метою максимального використання власного потенціалу та вирішення найскладніших завдань свого розвитку. Проте необхідно зважати не лише на переваги, але й на недоліки такого співробітництва, серед яких - залежність від стану валютно-фінансової сфери країн-партнерів. Саме це і зумовлює доцільність дослідження сучасних аспектів регіоналізації валютної кризи з огляду на неоднозначність інтерпретації процесу та наслідків глобалізації для національних економік.

Важливу роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики валютної кризи відіграють праці зарубіжних вчених: М. Бордо, А. Веласко, Р. Гліка, Г. Гортона, Д. Даймонда, П. Дібвіга, Р. Дорнбуша, С. Едвардса, Г. Кальво, Г. Камінскі, Ч. Кіндлебергера, П. Кругмана, Р. Манделла, Г. Мінскі, М. Обстфельда, К. Рейнхарт, Р. Рігобона, Е. Роуза, М. Фрідмена, А. Шварц та інших. У роботах українських вчених А. Гальчинського, Н. Кравчук, Д. Лук'яненка, З. Луцишин, О. Плотнікова, А. Філіпенка, В. Юрчишина, С. Юрія та інших розкривається механізм розгортання криз - економічних, системних, валютних та аналізується вплив світової валютно-фінансової кризи на економіку України. Валютна криза як складова кризи фінансової знайшла своє висвітлення у монографіях російських науковців Л. Абалкіна, А. Анікіна, С. Афонцева, Є. Балацького, В. Морозова, В. Москвіна та білоруського вченого К. Рудого.

Однак, слід зазначити, у вітчизняній фінансово-економічній літературі бракує ґрунтовних науково-практичних розробок, які б аналізували причини та природу валютної нестабільності, закономірності та особливості механізму поширення регіональних валютних криз, пошук та формування адекватних заходів попередження, реагування на кризові тенденції з метою нейтралізації та мінімізації їх наслідків для високорозвинених країн, країн, що розвиваються і, особливо, для України. Разом з тим, історія валютно-фінансових потрясінь поповнилась унікальними прикладами нестабільності, котрі характеризують генезис та розвиток не лише фінансових, грошових і валютних відносин, але і економіки в цілому. Саме тому набуття валютною кризою регіонального і глобального характеру зумовлює необхідність дослідження процесу поширення дестабілізаційних тенденцій крізь національні кордони. Вагомість зазначеної проблематики, її актуальність і необхідність вирішення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та окреслили коло питань, які в ньому вивчаються.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є виявлення закономірностей трансмісійного механізму регіональних валютних криз та формування стратегії запобігання регіональній валютній кризі в Україні на основі комплексного аналізу та поглибленого наукового обґрунтування економічної природи валютної кризи.

Досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження передбачає розв'язання низки завдань, що визначають структуру наукової роботи:

- дослідити методологічні аспекти та теоретичні основи валютних криз і провести їх класифікацію;

- ідентифікувати понятійний апарат, чітко визначивши економічний зміст категорії “регіоналізація валютної кризи”;

- з'ясувати взаємозв'язок між ступенем інтегрованості до світового ринку та адаптивними кризовими очікуваннями у фінансовому секторі і масштабністю валютних потрясінь;

- проаналізувати вплив мобільності капіталу та зовнішньої торгівлі на поширення регіональних валютних криз;

- оцінити роль коопераційно-координаційних ефектів міжнародного співробітництва у зародженні валютної нестабільності;

- виявити специфіку розгортання кризових явищ у валютній системі України;

- окреслити напрями запобігання валютних криз в Україні.

1. Регіоналізація валютних криз: теоретико-методологічні засади

Висвітлено сутнісно-теоретичні засади поняття „валютна криза”, виявлено її сучасні світові тенденції та визначено місце і роль валютної кризи в контексті кризи фінансової; проаналізовано основні науково-емпіричні гіпотези щодо проблеми валютно-фінансової нестабільності, класифіковано і охарактеризовано основні концепції.

Незважаючи на численні дискусії довкола теоретичних питань, пов'язаних з фінансовою, та, зокрема, валютною нестабільністю, до цього часу не вироблено єдиної позиції щодо ключових дефініцій у цій сфері, а науковій доктрині властивий помітний еклектизм. Інтегруючи теоретичні погляди вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, а також власне бачення зазначеної проблематики, проведений аналіз існуючих думок щодо суті поняття "валютної кризи" дав змогу констатувати певну неоднаковість, неузгодженість у розумінні цієї економічної категорії, що пов'язано, здебільшого, зі змінами у функціонуванні світового фінансового ринку, котрими позначилось останнє десятиліття ХХ ст. Саме тому автором на основі історичного та аналітичного методів була вперше розроблена відповідна еволюційна схема фінансової кризи, покликана висвітлити взаємозалежність валютної, банківської, боргової компоненти криз у контексті кризи фінансової в процесі посилення глобалізаційних тенденцій та розвитку світової економіки.

У розробку теорії валютних криз значний внесок зробили провідні західні вчені-фахівці у галузі валютно-фінансових відносин: П. Кругман, Р. Флуд та П. Гарбер (модель першого покоління, де валютна криза є наслідком фундаментальної невідповідності між напрямами економічної політики), А. Дразен, П. Масон, А. Веласко і Б. Айхенгрін (модель другого покоління, де валютні кризи виступають результатом ірраціональних спекулятивних атак інвесторів), К. Фрут, Дж. Стайн і Д. Шарфстайн (валютна криза як наслідок інформаційного ланцюгового ефекту на фінансовому ринку, що активізує проблему “гарячих грошей”), В. Чері та П. Кехое (валютна криза як результат зовнішньої заборгованості держави і стадної поведінки), Ж. Корсетті і П. Песенті (валютне потрясіння, пов'язане з проблемою психологічного ризику) тощо. Незважаючи на семантичну дискусійність, суто валютною кризою, на думку автора, є саме криза платіжного балансу. Інші кризи слід віднести до модифікованих або розглядати у контексті фінансової нестабільності. Спираючись на позицію вченого О. Жана щодо недоцільності використання еволюційного класифікатора при виділенні типів валютних криз, заснованого на понятті "поколінь", автор наполягає на тому, що запропоноване ще у 1979 р. П. Кругманом визначення валютних криз нині не може механічно застосовуватись для пояснення подій початку ХХІ ст., а, отже, не може бути відправним пунктом сучасних класифікацій. Саме тому при виділенні нових моделей розвитку валютних потрясінь застосування терміну "покоління", як це широко вживається західними вченими О. Сакібом, С. Тілем, К. Ертюрком, М. Хатторі та іншими, є теоретично некоректним. Р. Флуд та П. Гарбер, доповнивши теорію П. Кругмана, використали поняття "покоління" не з метою підкреслити виникнення нових джерел походження валютних криз, а з метою звернути увагу на багатоваріантність розвитку подій з різними можливими станами рівноваги, чого не було відображено у спрощеній канонічній моделі П. Кругмана. Зважаючи на це та на здатність сучасних валютних потрясінь набувати яскраво вираженого регіонального характеру, поширюючись у межах регіону через розвинені торговельно-фінансові зв'язки країн (криза Європейської монетарної системи 1992-93 рр., текіла криза 1994-95 рр., азійська криза 1997-1998 рр.), автор дисертації особливу увагу зосередила на аналізі існуючих підходів до визначення і характеристики місця регіональної валютної кризи у контексті економічної кризи, формулюванні та обґрунтуванні власного підходу щодо бачення місця валютного потрясіння як складової фінансової нестабільності за допомогою проведення її розгорнутої класифікації за географічною та функціональною ознаками, за природою виникнення, за наслідками впливу на мобільність капіталу і характер зовнішньої торгівлі та за режимом валютного курсу.

В дисертаційному дослідженні відзначено, що комбінований характер валютних криз є відображенням процесів зростання, взаємозалежності валютного та фінансового ринків, котрі стали характерною особливістю розвитку світової економіки кінця 90-х років, що і відобразилось у необхідності констатування мультиплікативної природи валютного потрясіння. Причини кризи завжди визначають її характер та "сценарій протікання", а тому під сценарієм протікання кризи автором пропонується розуміти специфіку динаміки окремих показників (капіталопотоки між країнами, динаміка валютного курсу та процентних ставок, відплив ресурсів з банківської системи та ін.), а також особливості поведінки основних суб'єктів фінансової системи.

Розуміння множинності проявів валютної кризи, сприйняття її як багатогранної категорії економічної науки, надзвичайно мінливої для того, аби сформулювати єдино вірне її визначення з певним набором відомих шляхів походження та поширення, сприятиме виявленню перших ознак валютного потрясіння на початкових етапах його зародження та усвідомленню можливих шляхів розповсюдження валютної кризи, що дасть змогу віднайти засоби якщо не суцільного її запобігання, то хоча б зменшення кризових наслідків у випадку непрогнозованих зрушень.

2. Прагматизм регіональних валютних криз

З'ясовано сутнісну методологічну основу дефініції „регіоналізація валютної кризи”, яка трактується як регіональне інтерференційне поширення кризових тенденцій із збереженням екстраполяційного ефекту валютного потрясіння, викликаного взаємопов'язаністю торговельно-фінансових зв'язків у межах регіону. Проаналізувавши історичні приклади перенесення криз із однієї країни на інші (Аргентина, 1890 р.; США, 1907 р.; ЄМС, 1992 р.; Мексика, 1994 р.; Таїланд, 1997 р.; Бразилія, 1999 р., Аргентина, 2001 р.; Туреччина, 2002 р.), автором було зроблено узагальнення про те, що ступінь відкритості або закритості певної країни на ринку товарів та послуг хоча і може претендувати на розвиток кризових подій, але не є визначальним (частка експорту товарів та послуг Аргентини і Бразилії до Мексики під час „текіла” кризи не перевищувала 2,4% від загального експорту; Індонезії, Кореї, Малайзії та Філіппін до Таїланду напередодні азійської кризи - 3,6%; Бразилії, Сянгану, Мексики до Росії у серпні 1998 р. - 1,3%).

У дисертаційному дослідженні проведено класифікацію існуючих прикладів міжкраїнового реагування на розгортання валютної кризи у межах регіону. Це дало змогу виділити специфічні риси трансмісійного механізму валютних криз і проаналізувати існуючу залежність між рівнем інтегрованості країни до світового ринку капіталу та її вразливості перед розгортанням регіональних кризових потрясінь. Автором було запропоновано розрізняти чотири можливі категорії регіональної трансмісійної реакції. На думку автора, такий поділ сприяє чіткому усвідомленню можливих сценаріїв розгортання кризових подій та дає змогу реально охарактеризувати регіональну трансмісію валютних криз, аналізуючи віддалені між собою просторово та у часі приклади кризового поширення.

Автором відзначено, що у цілому послідовний розвиток форм міжнародної регіональної економічної інтеграції забезпечує найбільш повне, найраціональніше використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку. Проте регіональна інтеграція несе в собі і певну загрозу. Дослідження валютних криз дає змогу констатувати, що поширення кризових тенденцій носить саме регіональний характер, а можливість виникнення внутрішньої -- "домашньої" кризи -- збільшується за умови виникнення у регіоні кризових потрясінь. Автором пропонується змоделювати ситуацію трансмісії валютних криз на прикладі країни А, країни Б, країни В і країни Д, що умовно репрезентують регіон К та країни Ж й країни З, що представляють регіон Л. Країна А, у свою чергу, відіграє роль регіонального лідера, який є основним торговельним партнером по відношенню до країн Б, В та Д і умовно буде позначатись у нашій моделі країною-центром. Країна А більшою мірою реагує на зміни, що відбуваються на світових ринках внаслідок більшої інтегрованості до останніх і виступає гарантом регіональної стабільності, інвестуючи у країни Б, В та Д капітал, таким чином, роблячи їх залежними від стану власної економіки. Більше того, країна А підпадає під вплив економічних процесів регіону Л в цілому та країн Ж та З окремо. За нашою моделлю трансмісія валютних криз може відбуватись за:

- регіонального інтерференційного поширення із зростаючо-затухаючими коливаннями з поступовими екстраполяційними тенденціями;

- наростаючим принципом охоплення із збереженням регіональних екстраполяційних тенденцій;

- регіонального інтерференційного поширення кризових тенденцій у всіх країнах регіону внаслідок екстраполяційного ефекту світової кризи;

- інтерполяційного поширення кризових тенденцій внаслідок екстраполяційного швидко затухаючого ефекту світової кризи (рис.6);

- інтерполяційного вкраплення регіональної кризи у кризу, що зачепила інший регіон.

Типові приклади регіональних валютних криз - криза ЄМС, криза мексиканського песо та азійська криза - охоплювали не лише країну походження нестабільності, але й країни спільного географічного регіону, які фіксували національну валюту чи до американського долара, чи німецької марки. Характерним є досвід Східноазіатських „тигрів”, де Гонконг (Сянган) впровадив Валютну раду, в Малайзії курс утримувався в коридорі 2,5-2,7 рингіта за долар з початку 90-х до початку 1997 р., таїландський бат у той же період не виходив за межі 25,2-25,6, а філіппінський песо коливався на рівні 26,2 за долар США, що, враховуючи коливання самого долара до єни та європейських валют, означало також коливання як номінальних, так і реальних курсів валют регіону. На кінець 1997 р. порівняно з початком року валюти подешевшали: бат - на 42%, рупія - на 37%, рингит - на 26%, песо - на 29%. Поширення валютних криз у межах регіону пояснюються виникненням негативних зовнішніх економічних ефектів: ефекту конкурентної девальвації з метою утримання місця на ринку регіону, текіла ефекту, ефекту мусону, ефекту великого сусіду, ефекту доміно та ін. Таким чином усвідомлення цього зумовлює розкриття можливих шляхів трансмісії валютних потрясінь крізь призму механізму міжнародної координації та кооперації. Для гарантування наукової цінності результатів моделювання трансмісії валютної кризи при подальшій її імплементації до потреб власне української економіки, автор констатувала невразливість України перед розгортанням швидких та агресивних за своєю дією кризових явищ, що, при моделюванні можливих сценаріїв розгортання валютної кризи, регіональної за джерелом виникнення, зумовило розгляд валютного потрясіння, спричиненого виключно порушеннями макроекономічної стабілізації. У цьому контексті, динаміка торгівлі, а саме взаємозв'язок експорту та імпорту, визначає особливості розвитку грошово-кредитної політики країни, актуалізуючи проблему стабільності національної валюти або прогнозованості коливань її обмінного курсу.

У дослідженні запропонована модель, що дозволяє проаналізувати роль торговельних відносин у процесі зародження і поширення валютних криз. Модель базується на зв'язках між трьома основними учасниками: приватним сектором і двома країнами (умовно репрезентованими їхніми урядами), які прив'язують власну національну валюту до валюти третьої країни. Дії приватного сектору випереджають рішення та особливості координації взаємовідносин двох урядів. Таким чином саме стратегічна лінія взаємовідносин між трьома учасниками визначає час розгортання спекулятивної атаки на валюти і, отже, початок валютної кризи.

В процесі дослідження автором з'ясовано, що ні міжнародна координація, ні міжнародна кооперація не усувають можливості розгортання валютної кризи внаслідок реалізації феномену самовідтворювальних очікувань. Проте, як міжнародна координація, так і міжнародна кооперація зменшують можливість досягнення стану рівноваги за ситуації, коли обидві країни вдаються до одночасного проведення девальвації своїх національних валют. Моделювання довело, що кооперація та координація мають виражений стабілізаційний ефект, який проявляється у зменшенні можливості встановлення багаторівневих станів рівноваги.

Автором доведено, що коопераційний ефект порівняно з координаційним ефектом має більш виражений характер, проте кооперація вимагає запровадження механізму взаємних зобов'язань, що на практиці більш важко реалізувати у порівнянні з координаційним міжнародним співробітництвом. Комплексний аналіз особливості поширення регіональних валютних криз в умовах економічної глобалізації дає можливість зробити висновок про те, що координація характеризується появою нового каналу поширення валютних криз, пов'язаного із тим, що внаслідок погіршення основних макроекономічних показників одній країні, яка залучена до міжнародної координації, унеможливлюється тривале встановлення рівноваги в ситуації відмови від проведення девальвації, що, зрештою, підвищує аналогічні ризики і в іншій країні.

У результаті автором з'ясовано, що поширення валютних криз відбувається внаслідок втрати доцільності регіональної координації за умови економічного спаду в одній із країн. У цьому полягає неоднозначність координаційного ефекту на розвиток регіональних потрясінь. З одного боку, координація як така покликана зменшити в межах регіону можливість розгортання одночасних спекулятивних атак, пов'язаних із розвитком зовнішніх торговельних зв'язків. З іншого боку, координація провокує виникнення нового каналу поширення валютних потрясінь з огляду на те, що доцільність розвитку координаційних зв'язків між країнами залежить від стану їх базових макроекономічних показників.

3. Стратегія запобігання валютній кризі в Україні

Автором узагальнено досвід країн з транзитивною економікою при мінімізації негативних впливів валютних криз у процесі економічних перетворень; з'ясовано, що така мінімізація повинна базуватися на особливостях як національних економік конкретних країн, так і на безпосередньо особливостях валютної сфери, які мають як спільні, так і відмінні параметри; проаналізовано особливості виходу з валютної кризи у країнах Центральної та Східної Європи; з точки зору можливого розвитку регіоналізації, розглянуто проблеми розгортання кризових явищ в Україні та особливості їх попередження та нейтралізації. Зважаючи на те, що особливості національних валютних систем країн з перехідною економікою пов'язані із визначенням їх співвідношення зі світовою валютною системою, то параметри останньої у багатьох напрямах можуть бути як визначальними, так і відмінними. Прикметно, що взаємодія факторів економічного і позаекономічного характеру впливає на розвиток валютної сфери держави неоднорідно. Залежно від конкретних трансформаційних економік взаємодія різного роду факторів може справляти як позитивний, так і негативний вплив.

Якщо оцінювати процеси в Україні з точки зору наповнення державного бюджету і загальної економічної ситуації в державі, то можна визначити дві відчутні фази валютної кризи як складової кризи фінансової. Перша з них - це загострення ситуації восени 1997 року, а друга пов'язана з найбільш драматичними потрясіннями серпня-вересня 1998 року. Враховуючи, що принесені ззовні кризові тенденції в Україні знайшли відповідне “підґрунтя” (оскільки вони відбувалися на тлі вже традиційно негативних макроекономічних показників в державі), ситуація, яка складалася упродовж літа-осені 1998 року, мала відчутні наслідки для поточного стану національної економіки, а також і для перспектив подальшого економічного розвитку.

У дисертації автором виявлено специфіку валютної кризи в Україні, яка полягає, з одного боку, в тому, що кризові явища пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого - кризові явища у валютній сфері характеризуються проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. На думку автора, розгортання кризи в Україні дуже рельєфно висвітлило як економічні, так і політичні чинники, які зумовлюють нестабільність економічної ситуації у державі. Небезпека може бути загострена і чинниками зовнішнього характеру, зокрема, поведінкою кредиторів та інвесторів (стурбовані азійською кризою іноземні кредитори та інвестори почали вилучати гроші з усіх нових ринків, у тому числі й з України).

Визначення напрямів запобігання валютним кризам в умовах, що склалися в Україні, передбачає акцентування уваги на виборі режиму валютних курсів. Якщо характеризувати валютну стратегію для України, то жоден з валютних режимів не може бути ідеальним вибором. Вільне або кероване плавання вимагає розвиненого фінансового ринку, застосування валютних деривативів з метою хеджування валютних ризиків, відсутності адміністративних обмежень тощо. Проміжні валютні режими, а саме валютні коридори, довели свою неефективність під час валютно-фінансової кризи 1998 року. Для застосування Валютної ради в Україні немає відповідних умов. Така проблематична ситуація з вибором валютного режиму для України, на думку автора, пояснюється недосконалістю її економіки, відсутністю структурних реформ. Однак поточні тенденції в економіці підтверджують правильність вибору нинішнього режиму плавання, який серед усіх інших режимів на цьому етапі розвитку країни є найприйнятнішим.

Нові реалії економічного і політичного розвитку України актуалізують пошук оптимальної стратегії розвитку національної економіки, яка має враховувати особливості інтеграційних процесів, що відбуваються у світі, та бути орієнтованою на збіг національних, регіональних і глобальних інтересів. Саме з цієї точки зору важливим є усвідомлення можливих ризиків міжнародного співробітництва на різних його рівнях, як координаційному, так і коопераційному за умови виникнення регіональної валютної нестабільності.

Висновки

валютний кризовий адаптивний

Проведене у дисертації теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез та сучасних теорій валютних криз у контексті світової фінансової думки, а також економетричне моделювання регіональних валютних криз у процесі розвитку міжнародного співробітництва дає змогу зробити низку висновків і рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення.

Суто валютною кризою є саме криза платіжного балансу, оскільки причини її розгортання знаходяться саме у сфері регулювання валютно-фінансової політики (фіксація курсу валюти Центральним банком на рівні, що суперечить іншим цілям монетарної політики, здатна запустити механізм кризи і без наявності внутрішніх або зовнішніх боргових проблем та залежності від динаміки руху капіталу). Інші ж кризи доцільно характеризувати як модифіковані. Аналіз основних теоретичних напрямів економічної науки щодо проблеми валютної кризи дав змогу узагальнити і сформулювати ознаки мультиплікативної природи валютного потрясіння. Комбінований характер валютних криз є відображенням процесів зростання, взаємозалежності валютного та фінансового ринків, котрі стали характерною особливістю розвитку світової економіки кінця 1990-х років.

Аналіз валютних криз кінця ХХ століття дав змогу визнати важливість боргової складової у виникненні валютного потрясіння. Останні спекулятивні атаки пояснювались надмірним накопиченням приватним сектором внутрішнього (номінованого у національних валютах) та зовнішнього (номінованого в іноземних валютах) боргу за умов відсутності контролю за рухом капіталу і високого ступеню конвертованості валюти по капітальних операціях.

Вивчення фундаментальних проблем і особливостей виникнення фінансової кризи та її складових у рамках історичного розвитку даного явища дало змогу хронологічно та історично виділити основні етапи у його розвитку, упродовж яких формувалася і об'єктивно розвивалася наукова доктрина фінансової кризи взагалі і валютної зокрема, а остання пройшла свій еволюційний розвиток від виключно національної проблеми окремих країн до регіональної (локальної) з поступовою трансформацією у ранг світової (глобальної).

Внаслідок теоретичного моделювання можливих варіантів поширення регіональної валютної кризи з'ясовано п'ять найхарактерніших її трансмісійних механізмів: регіональне інтерференційне поширення із зростаючо-затухаючими коливаннями з поступовими екстраполяційними тенденціями; наростаюче охоплення із збереженням регіональних екстраполяційних тенденцій; регіональне інтерференційне поширення кризових тенденцій у всіх країнах регіону внаслідок екстраполяційного ефекту світової кризи; інтерполяційне поширення кризових тенденцій внаслідок екстраполяційного швидко затухаючого ефекту світової кризи; інтерполяційне вкраплення регіональної кризи у кризу, що зачепила інший регіон. Отримані результати сприятимуть своєчасному виявленню потенційної загрози та формуванню адекватних заходів попередження, реагування на кризові тенденції, які розгортаються за межами національної економіки, з метою нейтралізації та мінімізації наслідків валютно-фінансових потрясінь. Запропонований поділ покликаний сприяти чіткому усвідомленню можливих сценаріїв поширення кризових подій у межах і за межами регіону.

Моделювання можливих варіантів поширення валютної кризи продемонструвало, що ні міжнародна кооперація, ні міжнародна координація не усувають можливості розгортання валютної кризи внаслідок феномену самовідтворювальних очікувань. Проте, як міжнародна координація, так і міжнародна кооперація зменшують можливість досягнення стану рівноваги за ситуації, коли обидві країни вдаються до одночасного проведення девальвації своїх національних валют.

Координація та кооперація зменшує, проте не усуває ризик паралельного виникнення валютних криз в обох країнах і зменшує регіональну нестабільність, обмежуючи сукупність багаторівневих станів рівноваги. З одного боку, координація поліпшує добробут країни, з іншого, робить її більш залежною від стану базових макроекономічних показників другої країни через існування ризику кризового поширення: економічний спад хоча б в одній країні піддає сумніву доцільність подальших координаційних зв'язків.

Проблеми розгортання кризових явищ в Україні мають досить специфічні характеристики. З одного боку, вони пов'язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого, - кризові явища у валютній сфері характеризуються проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни. У свою чергу, валютні кризи виступають вторинним проявом першопричини виникнення економічної кризи.

Заходи запобігання валютних криз в Україні характеризуються як специфікою розвитку національної економіки, так і безпосередніми проблемами валютно-фінансової сфери. Водночас світовий досвід розгортання валютних криз передбачає можливості виокремлення й певних особливостей запобігання валютних криз саме в умовах української економіки (врахування небезпеки імпорту інфляції, спричиненого регіональним фактором внаслідок можливої інтеграції до ЄЕП; подальше нарощування золотовалютних резервів, що забезпечуватиме, щонайменше, три місяці імпорту; позитивний вплив на зниження інфляційних очікувань, підтримання фінансової стабільності).

Література

1. Резнікова Н.В. Рух фінансових потоків у контексті валютних криз // Збірник наукових праць. Вип. 38. Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - С.158-168.

2. Резнікова Н.В. Історичний досвід механізму фінансових стабілізацій в Аргентині. Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 42 (у двох частинах). Частина І. К.: КНУ імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. - C.229-234.

3. Резнікова Н.В. Теоретичні аспекти визначення валютних криз. Випуск 41 (у двох частинах). Частина ІІ. Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць. К.: КНУ імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. -- С.233-238.

4. Резнікова Н.В. Погляд на діяльність МВФ крізь призму валютно-фінансових потрясінь минулого століття. Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 46 (у двох частинах). Частина І. Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць. К.: КНУ імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2004. -- С. 126-131.

5. Резнікова Н.В. Непередбачуваність як ознака валютних криз нового покоління. Т.: Вісник Тернопільської академії народного господарства, №3. - 2004. - С.92-100.

6. Резнікова Н.В. Еклектизм валютної кризи як економічного явища у контексті фінансової кризи // Науковий економічний журнал. Актуальні проблеми економіки. К.: Національна академія управління, №10. - 2004. - С.59-66.

Размещено на Allbest.ru