Експортний потенціал України в контексті розвитку світового господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 339.9:339.564

Спеціальність 08.05.01 -

Світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ

РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Пирець Наталія Михайлівна

Донецьк-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Макогон Юрій Володимирович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри міжнародної економіки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Пузанов Ігор Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, професор кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин;

кандидат економічних наук Горбенко Ігор Васильович, Бердянський інститут підприємництва, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Провідна установа:

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України (м. Київ), відділ зовнішньоекономічних досліджень.

Захист дисертації відбудеться 9 червня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.03 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий "5" травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент С.П. Калініна

Анотації

Пирець Н.М. Експортний потенціал України в контексті розвитку світового господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Донецький національний університет, Донецьк, 2005.

Дисертація присвячена розробці підходів до розвитку експортного потенціалу на основі аналізу тенденцій формування та реалізації конкурентних переваг України у світовому господарстві.

У дисертаційній роботі викладено теоретичні засади формування експортного потенціалу як основи зовнішньоторговельної діяльності країни, проаналізовано вплив процесу лібералізації торгівлі на розвиток експорту.

На підставі основних макроекономічних показників і експертних оцінок міжнародних організацій розкрито конкурентні переваги національної економіки України в контексті розвитку світового господарства.

Для виявлення пріоритетів розвитку експортного потенціалу розроблено алгоритм і економетричну модель оцінки товарної та географічної структури експорту відповідно.

На основі аналізу міжнародного і вітчизняного досвіду розроблено систему напрямків розвитку експортного потенціалу України на макро- і мезорівнях. Обґрунтовано і показано можливість створення експортного кластера як нового ефективного інструменту реалізації напрямків підтримки національних виробників і підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках.

Ключові слова: експортний потенціал, світове господарство, лібералізація, товарна і географічна структура експорту, розвиток, конкурентоспроможність, кластер.

Пырец Н.М. Экспортный потенциал Украины в контексте развития мирового хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Донецкий национальный университет, Донецк, 2005.

Диссертация посвящена разработке подходов развития экспортного потенциала на основе анализа тенденций формирования и реализации конкурентных преимуществ Украины в мировом хозяйстве.

В работе обоснована целесообразность последовательной либерализации внешней торговли на основе анализа ориентиров внешнеэкономической политики развитых стран. Сформулировано авторское определение понятия "экспортный потенциал". Выявлена взаимосвязь между развитием экспортного потенциала и формированием национальной конкурентоспособности страны. Это позволило разработать классификацию структурных элементов экспортного потенциала в зависимости от уровня формирования конкурентоспособности, уровня диверсификации и уровня использования конкурентных преимуществ.

На основе анализа экономических показателей и результатов оценок международных организаций выявлены конкурентные преимущества национальной экономики Украины в контексте развития мирового хозяйства. Результаты исследования позволили сделать выводы о наличии научно-технического, производственного и ресурсного потенциалов Украины, которые дают возможность реализовать ряд конкурентных преимуществ международного экономического сотрудничества. Выявлены особенности развития национальной экономики Украины, сдерживающие рост её экспортного потенциала.

Для оценки качественного уровня товарной структуры экспорта предложен и рассчитан алгоритм, для которого характерна систематизация показателей по двум критериям - текущему и динамическому состоянию.

Разработана эконометрическая модель для оценки экспортного потенциала Украины в географическом разрезе на основе исследования факторов, определяющих развитие торговых отношений между странами. Для определения эффективности использования торгового потенциала между странами-партнерами в работе сравниваются расчеты разработанной модели и фактических значений экспорта Украины.

На основе анализа международного и отечественного опыта разработана система направлений развития экспортного потенциала Украины, которая включает этапы выбора стратегического направления экспортной политики государства, выявление барьеров и возможностей развития экспорта, определение стран, товаров, регионов, по отношению к которым могут использоваться конкретные мероприятия поддержки национальных экспортеров на макро- и мезоуровне.

Обоснована и показана возможность создания экспортного кластера как нового эффективного инструмента реализации направлений поддержки национальных производителей и повышения уровня конкурентоспособности отечественной продукции на внешних рынках.

Ключевые слова: экспортный потенциал, мировое хозяйство, либерализация, товарная и географическая структура экспорта, развитие, конкурентоспособность, кластер.

Pyrets N.M. Export Potential of Ukraine in a Context of World Economy Development. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.05.01 - World Economy and International Economic Relations. - Donetsk National University, Donetsk, 2005.

The work is devoted to working out the approaches of an export potential development on the basis of analysis of tendencies formation and realization of country competitive advantages in the world economy.

In the dissertation the theoretical bases of an export potential formation as bases of the foreign trade activity of the country are stated, the influence of process of trade liberalization on export development is analyzed.

On the basis of the main economic parameters and expert estimations of international organizations the competitive advantages of Ukrainian national economy in a context of world economy development are opened.

The algorithm and econometrical model of commodity and geographical export structure estimation are developed for revealing the priorities of an export potential development.

The system of directions of Ukrainian export potential development on macro- and mezzolevels is developed on the basis of the analysis of the international and domestic experience. The opportunity of export cluster creation as a new effective method of realization of directions of the national manufacturers support is to be proved. The increase of competitiveness level of domestic production in the external markets is shown.

Key words: export potential, world economy, liberalization, commodity and geographical export structure, development, competitiveness, cluster.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку світового господарства економічний стан держави визначається такими важливими факторами, як внутрішні ресурси країни і ступінь її інтеграції в світогосподарську систему. Одним з найважливіших факторів інтеграції України до світового господарства є створення механізму сталого розвитку експорту, що в сучасних умовах залежить від можливостей вітчизняних підприємств виробляти і реалізовувати товари, які відповідають вимогам світового ринку за якістю, ціною та рівнем сервісу.

Для того щоб Україна стала рівноправним членом міжнародних економічних відносин, необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає проведення комплексних досліджень і визначає масштаби аналізу та розробок щодо удосконалення механізму державної підтримки українських підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності на світовому ринку. Разом з тим недосконалість наявних методів оцінки товарної та географічної структури експорту знижує результативність заходів зовнішньоторговельної політики країни. експортний торгівля конкурентний

Вирішенню проблем регулювання зовнішньої торгівлі присвячено роботи багатьох українських учених: В.Г. Андрійчука, В.М. Богомазової, В.С. Будкіна, В.М. Гейця, А.І. Кредісова, К.О. Конченко, Ю.В. Макогона, І.І. Пузанова, В.Р. Сіденка, С.І. Соколенка, А.С. Філіпенка та інших. До найбільш відомих зарубіжних спеціалістів, які працюють за даним напрямком, можна віднести Б. Балассу, Дж. Бхаваті, А. Вінтерса, М. Голдстейна, Д. Грінвея, П. Кругмана, М. Портера, С. Смалвуда.

Процес регулювання зовнішньої торгівлі потребує комплексного підходу, який передбачає вибір відповідних факторів зміцнення міжнародного торговельного співробітництва, розробки методик аналізу та створення дієвої системи розвитку експортного потенціалу України відповідно до сучасних світових тенденцій. Саме ці питання не знайшли остаточного вирішення в дослідженнях учених цього напрямку економічної науки, що обумовлює актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України в рамках теми Г 01/3 "Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках і пошук шляхів її підвищення" (номер держреєстрації 0101U005723) - автором розроблено теоретичні основи створення кластера як технології розвитку інноваційного та експортного потенціалу регіону; кафедри міжнародної економіки Придніпровської державної академії будівництва та архітектури в рамках теми "Розвиток інвестиційних та інноваційних складових економічного зростання в умовах світових інтеграційних процесів" (номер держреєстрації 0103U005776) - автором запропоновано моделювання детермінант торговельного співробітництва між країнами-партнерами; кафедри обліку і аналізу Придніпровської державної академії будівництва та архітектури за темою "Розвиток управлінських функцій обліку та аналізу" (номер держреєстрації 0103U005780) - автором визначено методичні підходи щодо оптимізації експортної діяльності національних виробників.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних і практичних рекомендацій щодо економічної оцінки стану експортного потенціалу України та визначення напрямків його подальшого розвитку як складової підвищення національної конкурентоспроможності.

Досягнення поставленої мети здійснювалось через постановку і вирішення таких задач:

- дослідити сутність експорту та концепцій його розвитку як елементу міжнародної торгівлі;

- проаналізувати теоретичні засади формування зовнішньоторговельної політики розвинутих країн в контексті розвитку світового господарства;

- розкрити сутність і елементи експортного потенціалу як складової формування національної конкурентоспроможності;

- виявити тенденції формування та реалізації конкурентних переваг національної економіки України в сучасних умовах розвитку світового господарства;

- оцінити товарну і географічну структуру експортного потенціалу України;

- розробити рекомендації щодо розвитку експортного потенціалу, враховуючи міжнародний досвід захисту національних експортерів;

- визначити напрямки активізації зовнішньоторговельної діяльності експортерів-виробників та розробити складові політики державної підтримки розвитку експортного потенціалу України.

Об'єктом дослідження є процес формування і використання експортного потенціалу України в контексті розвитку світового господарства.

Предметом дослідження є теоретико-прикладні аспекти оцінки і розвитку експортного потенціалу як складової підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі як основу дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи дослідження: метод історичного і логічного аналізу (при розкритті сутності експорту та його концепцій розвитку як елементу міжнародної торгівлі і визначенні особливостей формування зовнішньоторговельної політики різними країнами); структурний метод і метод статистичного аналізу (для дослідження тенденцій формування та реалізації конкурентних переваг національної економіки України в сучасних умовах розвитку світового господарства); методи економіко-математичного, кореляційно-регресійного і порівняльного аналізу (для оцінки товарної і географічної структури експортного потенціалу України); метод системного підходу (при розробці системи напрямків стимулювання розвитку експортного потенціалу та її реалізації в межах кластера).

Інформаційною основою роботи є монографії та наукові публікації українських і зарубіжних учених-економістів у сфері міжнародних економічних відносин і зовнішньої торгівлі, дані міжнародної статистики і Держкомстату України, аналітичні матеріали провідних міжнародних організацій, законодавчі та програмні документи Уряду України, публікації періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у розробці підходів щодо розвитку експортного потенціалу України на основі аналізу тенденцій формування та реалізації конкурентних переваг країни у світовому господарстві.

Конкретні наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми і характеризують наукову новизну роботи, полягають у такому:

- вперше надано нове визначення економічної категорії "експортний потенціал" як здатності національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому;

- запропоновано алгоритм оцінки експортного потенціалу в розрізі товарних груп, який характеризується систематизацією показників за двома критеріями - поточним і динамічним станом, що дозволяє деталізувати конкурентні переваги національного експорту на світових ринках і більш конкретно обґрунтувати напрями та інтенсивність його подальшого розвитку;

- вперше розроблено економетричну модель розрахунку експортного потенціалу в географічному розрізі на засадах аналізу основних макроекономічних показників (обсяг ВВП, рівень митних тарифів, розмір прямих іноземних інвестицій на душу населення) та додаткових незалежних змінних (рівень розвитку інформаційної інфраструктури, різноманітність мов, грамотність і культура населення, національні кордони країн і відстань між ними), використання якої створює підґрунтя для розширення диверсифікації географічної структури експорту України;

- розроблено систему напрямків розвитку експортного потенціалу України, яка охоплює сукупність таких етапів: вибір стратегічного напрямку розвитку експортного потенціалу; виявлення бар'єрів і можливостей на шляху розвитку експортного потенціалу; визначення пріоритетних країн, регіонів, товарів, проектів; розробка заходів державної підтримки розвитку експортного потенціалу; формулювання рекомендацій для підприємств-експортерів щодо активізації зовнішньоторговельної діяльності; визначення вигод від стимулювання експортного потенціалу, що дозволить розробляти конкретні заходи підтримки національних експортерів на макро- і мезорівнях;

- набуло подальшого розвитку поняття "експортний кластер" з урахуванням необхідності його зовнішньої орієнтації як сукупності географічно локалізованих, взаємодоповнюючих підприємств-експортерів, постачальників, фінансових організацій, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, які доповнюють один одного в досягненні конкретного господарського ефекту і посилюють міжнародні конкурентні переваги окремих компаній, а отже, сприяють досягненню позитивних тенденцій розвитку експортного потенціалу;

- вперше запропоновано використання експортного кластера як ефективної економічної моделі формування експортного потенціалу країни на регіональному і національному рівнях, яка здатна стійко генерувати нові технології, ноу-хау, відкриття, а також адаптуватися до змін зовнішньоекономічної кон'юнктури.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені розробки і методичні підходи дозволяють удосконалити процес формування політики державної підтримки національного експортного потенціалу на засадах реалізації його конкурентних переваг у сучасному світовому господарстві.

Результати дослідження впроваджено Головним управлінням зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської облдержадміністрації (довідка № 6/20-901/1 від 17.12.2004 р.) та консалтинговою групою "Каупервуд" (акт № 15-2/172 від 17.08.2004 р.) - методичні положення щодо ідентифікації пріоритетних країн-імпортерів і продукції в контексті розвитку експортного потенціалу підприємств регіону; Дніпропетровською торгово-промисловою палатою (акт № 18/296 від 11.10.2004 р.) та Головним управлінням зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності Дніпропетровської облдержадміністрації (довідка № 6/20-901/1 від 17.12.2004 р.) - систему напрямків стимулювання розвитку експортного потенціалу при реалізації державної політики у сфері зовнішньоторговельної діяльності на території Дніпропетровської області; ЗАТ з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" (акт № 132-14 від 2.06.2004 р.) - модель експортного кластера харчового виробництва для досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції на міжнародних ринках, а також методику визначення оптимізації зовнішньоекономічної діяльності підприємства; використано при підготовці рекомендацій міжнародних науково-практичних семінарів і конференцій, які було направлено Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, облдержадміністраціям, регіональним торговельно-промисловим палатам та Управлінням зовнішньоекономічних зв'язків з метою включення до перспективних програм науково-технічного розвитку регіонів (акти № 016-01/7.9.7-134 від 17.02.2005 р., № 001-02/7.9.7-134 від 10.01.2005 р., № 100-01-27/7.9.7 від 19.02.2004 р.; довідки № 934-01-26/7.9.7 від 11.09.2003 р., № 285/01-26/6.9.0 від 19.03.2003 р.).

Окремі положення дисертаційної роботи використовуються в Придніпровській державній академії будівництва та архітектури при підготовці робочих програм і методичних вказівок та при викладанні навчальних дисциплін: "Міжнародні фінанси", "Міжнародні організації", "Міжнародний облік", "Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності".

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались, обговорювались і отримали схвалення на науково-практичних конференціях і семінарах: ІX, Х та ХІ Міжнародних науково-практичних семінарах "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект" (м. м. Донецьк-Святогірськ, 2003-2005 рр.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених "Україна у світовій економічній спільноті" (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Х Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Ломоносов-2003" (м. Москва, 2003 р.); І та ІІ Міжнародних науково-практичних конференціях "Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках ЧЭС и ГУУАМ" (м. Албена, Болгарія, 2003 р., м. Маріуполь, 2004 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 наукових робіт загальним обсягом 4,07 д.а., з яких особисто автору належить 4,07 д.а., в т.ч. у наукових фахових виданнях - 6 робіт загальним обсягом 2,78 д.а., з яких особисто автору належить 2,78 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 198 найменувань, додатків. Зміст роботи викладено на 176 сторінках друкованого тексту, включаючи 18 таблиць на 12 сторінках, 12 рисунків на 7 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні засади формування експортного потенціалу як основи зовнішньоторговельної діяльності країни" розкрито сутність експортного потенціалу як складової формування конкурентоспроможності національної економіки країни; визначено сучасні тенденції розвитку світового господарства; досліджено вплив напрямків зовнішньоторговельної політики держави на розвиток експортної орієнтації національної економіки.

Дослідження процесу розвитку експорту як елементу міжнародної торгівлі базується на критичному аналізі існуючих теорій і концепцій. У результаті дослідження визначено, що застосування класичної та неокласичної теорій міжнародної торгівлі в "чистому вигляді" для збільшення її експортної складової не давало позитивних результатів для країн, що розвиваються. Провідними вченими та економістами були проведені теоретичні дослідження міжнародної торгівлі як в напрямку подальшого розвитку та поглиблення неокласичної теорії, так і в критичному напрямку. До першої групи західних учених слід віднести представників нових теорій міжнародної торгівлі (П. Самуельсон, Ч. Кіндлебергер, Р. Вернон, М. Портер та ін.). До другої - теоретиків ліберального і радикально-критичного напрямків (Р. Пребіш, Г. Зінгер, А. Емманюель та ін.).

Для всіх країн з перехідною економікою характерні проблеми вибору у сфері становлення відкритої до зовнішнього світу ринкової системи: протекціонізм чи вільна торгівля. Проведене в дисертаційній роботі узагальнення досвіду здійснення зовнішньоторговельної політики різними державами дозволило виділити ряд закономірностей:

- в економічно розвинутих країнах, які досягли високого рівня конкурентоспроможності своєї продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках, державна політика більшою мірою орієнтована на лібералізацію зовнішньої торгівлі;

- у країнах, де ввезена продукція не конкурує з внутрішнім виробництвом або є сировиною для стратегічних галузей, зовнішньоторговельна політика орієнтується переважно на вільну торгівлю;

- найбільш поширеною протекціоністська політика є в країнах, де здійснюються структурні і ринкові перетворення економіки або де мають місце економічна депресія та швидке зростання обсягів конкуруючого імпорту, як під час "великої депресії" 20-30-х років;

- протекціонізм та його тимчасове посилення використовується для захисту національних інтересів і економічної безпеки країни, стимулювання зростання національного виробництва і підвищення його конкурентоспроможності, що є характерним практично для всіх країн, особливо починаючи з 70-80-х років ХХ століття.

Більшої відкритості економічної системи та нарощування експортної складової національної економіки можна досягти методами послідовного наближення до стандартів більш ліберальної економіки з можливим тимчасовим застосуванням методів захисту національних виробників. З іншого боку, радикальна та економічно необґрунтована лібералізація може бути причиною спонтанних деградаційних тенденцій в економіці, які істотно звужують можливості ефективної інтеграції в глобальну економіку.

У дисертації обґрунтовано стратегічну роль експорту, яка полягає в тому, що він є інструментом активізації наявних і потенційних конкурентних переваг національної економіки у світовому господарстві. У цьому зв'язку профілюючою і найбільш складною є проблема розвитку і диверсифікації експортного потенціалу країни.

У роботі розкрито сучасні тенденції розвитку світового господарства, що впливають на стан експортного потенціалу країни, а саме: науково-інформаційний бум; різке зростання мобільності та гнучкості економічних суб'єктів; загострення конкурентної боротьби за ринки збуту; посилення впливу нових технологій на соціально-економічні процеси; використання науково-технічних досягнень; розширення транспортних потоків і створення нових комунікаційних технологій, необмежених національними рамками.

Сучасні тенденції розвитку світового господарства потребують уточнення існуючих визначень експортного потенціалу. Під експортним потенціалом автор розуміє здатність національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу, валютної і фінансово-кредитної систем, а також сервісно-збутової інфраструктури підтримки експорту без нанесення збитків економіці при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому.

Проаналізувавши систему поглядів щодо сутності експортного потенціалу, автор обґрунтовує власне бачення класифікації його структурних елементів за рівнем формування конкурентоспроможності, за рівнем диверсифікації та за рівнем використання конкурентних переваг (рис. 1).

Такий підхід надає можливість простежити динаміку збільшення експортного потенціалу на глобальному та регіональному рівнях, визначити його стан, роль і рівень розвитку у світовому господарстві. При цьому кожен рівень має індивідуальну структуру з власними факторами, які визначають і характеризують стан кожного елементу експортного потенціалу.

У дисертації виявлено наявність не тільки прямого, але і зворотного зв'язку між експортним потенціалом і конкурентоспроможністю країни. Більш висока конкурентоспроможність дозволяє країнам здійснювати диверсифікацію, переборюючи залежність від невеликої групи експортних сировинних товарів, збільшувати інноваційний потенціал експортної продукції. Вона забезпечує можливості для більш повної реалізації ефекту "масштабу й охоплення" завдяки доступу на світові ринки. У свою чергу експорт підкріплює потенціал, що лежить в основі конкурентоспроможності, - він змушує підприємства орієнтуватися на більш високі стандарти, забезпечує їм можливість доступу до інформації і створює умови більш жорсткої конкуренції.

Таким чином, у першому розділі обґрунтовано доцільність послідовної лібералізації зовнішньої торгівлі; визначено поняття і сутність експортного потенціалу та розроблено класифікацію його структурних елементів; визначено взаємозв'язок між розвитком експортного потенціалу і формуванням конкурентоспроможності країни.

У другому розділі "Аналіз експортного потенціалу України в контексті розвитку світового господарства" проаналізовано процес формування та реалізації конкурентних переваг національної економіки України в контексті розвитку світового господарства, оцінено експортний потенціал України в розрізі товарних груп і географічному розрізі.

Для визначення конкурентних переваг національної економіки України та перспектив її наближення до європейського та міжнародного співтовариства в дисертаційній роботі проаналізовано результати оцінок міжнародних організацій. Це дозволило чітко окреслити проблеми, що гальмують не тільки наближення України до Європейського союзу, а і розвиток її експортного потенціалу:

- за даними міжнародного рейтингу Всесвітнього економічного форуму (м. Давос, Швейцарія) у 2003 р. за індексом перспективної конкурентоспроможності Україна займає 84 позицію серед 102 країн;

- економіка України характеризується високою матеріало- та енергомісткістю продукції, низьким рівнем продуктивності праці та екологічності виробництва, великою часткою застарілого устаткування та технологій;

- за індексом інноваційної економіки або економіки, що базується на знаннях (Knowledge Economy Index), розрахованим Інститутом Світового банку для 100 країн світу, у 2002 р. Україна поступається не тільки розвинутим країнам, але й багатьом країнам, що розвиваються;

- визнання України як держави з неринковою економікою є причиною підвищення антидемпінгової маржі з мінімального рівня (не більше 10%) до 125%, що робить неможливим доступ її продукції на відповідні ринки як мінімум на п'ять років;

- значним бар'єром для розвитку торгівлі країни є тіньова економіка. Згідно з рейтингом корумпованості, що розраховується Трансперенсі Інтернешнл (м. Берлін, Німеччина), у 2004 р. Україна займає 122 позицію серед 146 країн.

Проте в Україні зберігаються передумови для створення конкурентноспроможної економіки і зміцнення позицій на міжнародних ринках. Це, насамперед, багаті природні ресурси, вигідне географічне розташування, кваліфікована і порівняно дешева робоча сила, потенціал ВПК, високі технології, наука і система освіти.

Частка України у світовій торгівлі у 1999-2003 рр. зберігається на рівні 0,2-0,3% світового експорту товарів, що дозволило їй посісти у 1999 р. 48 місце серед 145 країн, а у 2003 р. - 45.

Під впливом ринково спрямованих реформ в українській державі формується модель економічного розвитку, яка характеризується дуже високим рівнем відкритості економіки щодо зовнішньої торгівлі. Економістами Європейського Союзу обґрунтовано критерій експортної квоти (обсяг експорту відносно ВВП), при якому країна не зазнає підвищення ризику впливу глобальних коливань кон'юнктури світових ринків, на рівні 25-30%. Експортна ж квота України у 2003 р. складала 53% (рис. 2), що свідчить про збільшення залежності нарощування обсягів вітчизняного експорту від тенденцій розвитку світового господарства і потребує розробки дієвих заходів удосконалення процесу формування та використання експортного потенціалу.

Для аналізу загального стану експортного потенціалу України у дисертаційній роботі використовувалися найбільш поширені індикатори у світовій практиці, такі як:

1) показник питомої ваги високотехнологічної продукції в загальній структурі експорту промислових товарів (рис. 2);

2) коефіцієнт економічної ефективності експорту, який фактично показує доход на душу населення від кожного експортного відсотку ВВП у порівнянні з середньосвітовими надходженнями, що приймаються за 100% (табл. 1).

Таблиця 1 Результати аналізу ефективності експорту України у 1997-2003 рр.

Показники	1997	2000	2001	2002	2003
1. Експорт на душу населення України, дол.	375,6	366,3	404,3	458,6	580,4
2. Середньосвітовий експорт на душу населення, дол.	1155,2	1264,9	1220,0	1264,7	1476,1
3. Частка експорту товарів та послуг у ВВП України, %	39,3	57,8	52,1	55,1	52,9
4. Частка світового експорту товарів та послуг у ВВП, %	22,8	25,6	29,9	23,8	25,5
Коефіцієнт ефективності експорту України = (стр.1 / стр.2) / (стр.3 / стр.4) х 100, %	19,6	12,8	19,0	15,5	18,8

На підставі отриманих результатів, представлених у табл.1, з урахуванням незначної частки високотехнологічної продукції в експорті можна зробити висновок щодо низького рівня ефективності зовнішньоторговельної діяльності України, що ставить її в один ряд з деякими країнами СНД та Східної Європи, економіка яких пережила глибоку кризу і характеризується підвищеною часткою аграрно-сировинного сектора. Це такі країни, як, наприклад, Албанія, Білорусь, Болгарія, Вірменія, Молдова та ін.

У дисертаційній роботі запропоновано алгоритм оцінки експортного потенціалу України в розрізі товарних груп з метою виявлення конкурентних можливостей вітчизняної продукції на світових ринках. Цей алгоритм включає такі етапи:

1. Розраховуються показники поточного стану товарних груп експортного потенціалу за останній рік аналізованого періоду: вартість чистого експорту, частка товарної групи у національному експорті, частка товарної групи у світовому експорті, показники товарної та ринкової диверсифікації.

2. Розраховуються показники динамічного стану товарних груп експортного потенціалу за весь аналізований період: зміна частки товарної групи у світовому експорті, тенденція покриття імпорту експортом, ступень адаптації динаміки світового попиту, тенденція зміни показників товарної та ринкової диверсифікації.

3. Для кожної товарної групи визначається ранг за кожним показником поточного та динамічного стану.

4. Окремо розраховується загальний ранг поточного стану і загальний ранг динамічного стану для кожної групи (як середня величина) з метою виявлення статичних і перспективних конкурентних переваг товарної структури експортного потенціалу країни.

Ранги за відповідними показниками для кожної товарної групи експорту України на підставі розрахунку запропонованого алгоритму представлено в табл. 2.

Згідно з ранжуванням товарних груп поточного стану українського експорту провідні позиції належать продукції металургії, хімічної промисловості та сільського господарства, що свідчить про сировинну спрямованість і недостатній технологічний розвиток української економіки. При цьому продукція наукомістких виробництв посідає останні місця ранжування. Нестабільність тенденцій зростання окремих видів експортної продукції викликає коливання рангів динамічного розвитку товарних груп експорту України. Найбільш перспективними товарними групами в контексті розвитку світового господарства для аналізованого періоду виступають машини, механізми, обладнання та сільгосппродукція.

Таблиця 2 Оцінка експортного потенціалу України в розрізі товарних груп за період 1999-2003 рр.

У дисертаційній роботі розроблено економетричну модель для оцінки експортного потенціалу України в географічному розрізі на основі дослідження факторів розвитку торговельних відносин між країнами

, (1)

де i - країна експортер; j - країна імпортер; Xij - експорт із країни i у країну j; Yi, Yj - ВВП країн i та j відповідно; Densi, Densj - густота населення в країнах i та j відповідно; FDIi - розмір прямих іноземних інвестицій на душу населення в країні i; Literacyi - рівень грамотності в країні i; Langivi - різноманітність мов у країні i; Teleij - щільність телефонних ліній у країнах i та j; Dij - відстань між країнами i та j; Borderij - наявність кордону між країнами i та j (=1) або відсутність (= 0); Tariffij - рівень митних тарифів (для торгівлі з i в j); Cultureij - рівень культури в країнах i та j; uij - помилка.

Як випливає з рівняння 1, динаміка експорту українських товарів, передусім, залежить від рівня виробництва в Україні (Yi), що підтверджує коефіцієнт еластичності 1,54. Сировинна спрямованість товарної структури українського експорту збільшує його залежність від коливань кон'юнктури світових ринків. Так, 80-93% українського експорту складають товари саме виробничого призначення і тільки 7-20% - кінцевого споживання. Отже, еластичність торговельного потенціалу відносно ВВП країн імпортування (Yj) складає 1,04. Рівень грамотності Literacyі та культури Cultureij дуже впливає на торговельні потоки країн (еластичність 0,85 та 1,18 відповідно). Слід зазначити, що транспортні витрати, які вимірюються через відстань Dij, - це значний бар'єр на шляху розвитку експортного потенціалу країни на динамічних світових ринках (еластичність - (-1,01)). Використання фактора інформаційної інфраструктури (щільність телефонних ліній - Densij) дозволяє враховувати операційні витрати. Еластичність "тариф-експорт" (-0,21) означає, що зниження тарифів на 50% призведе до збільшення торгівлі на 10,5 %.

Для оцінки результатів розрахунків введено показник відносної різниці (ВР) між фактичним значенням експорту України в країну-імпортер та його розрахованим потенціалом згідно із запропонованою моделлю. Цей показник має діапазон значень і розраховується за формулою

, (2)

якщо: ВР > (+30%) - успішне двостороннє співробітництво між Україною і країною-імпортером;

ВР > (-30%) - невикористаний експортний потенціал України з країною-імпортером;

(-30%) > ВР < (+30%) - використаний експортний потенціал України з країною-імпортером.

Результати використання розробленої економетричної моделі представлено в табл. 3.

Таблиця 3 Оцінка використання експортного потенціалу України в географічному розрізі у 2002-2003 рр.

Успішне двостороннє співробітництво між Україною і країною-імпортером	Використаний розрахований експортний потенціал України з країною-імпортером	Невикористаний розрахований експортний потенціал України з країною-імпортером
Країни-імпортери
Росія, Туреччина, Китай, Єгипет, Латвія, Таїланд, Алжир, Чеська Республіка, Литва, Іран, Філіппіни, Казахстан, Корея, Індія, Індонезія, Нігерія, Туркменістан, Марокко, Туніс, Естонія, Мексика, Йорданія, Грузія, Малайзія, Пакистан, Еквадор, Перу, Сальвадор, Чилі, Гана, Гватемала, Колумбія, Коста-Ріка, Шрі-Ланка, Уругвай, Маврикій	Італія, США, Угорщина, Іспанія, Румунія, Молдова, Австрія, Саудівська Аравія, Ізраїль, Об'єднані Арабські Емірати, Греція, Португалія, Канада, Словенія, Венесуела, Киргизстан, Аргентина, Мальта, Нова Зеландія	Німеччина, Польща, Великобританія, Білорусь, Нідерланди, Швейцарія, Франція, Бельгія, Японія, Фінляндія, Данія, Швеція, Норвегія, Ірландія, Австралія
Всього країн: 36	Всього країн: 19	Всього країн: 15
Разом: 70 країн

Отримані в табл. 3 дані свідчать, що тільки для 19 із 70 країн-партнерів України фактичний експорт відповідає своєму потенціалу. Загальна кількість країн, з якими українська держава недостатньо використовує потенціал торговельного співробітництва, складає п'ятнадцять, з них десять належать до країн-членів Європейського Союзу: Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Фінляндія, Франція, Швеція. Отже, Україна має реальні шанси збільшення обсягів експорту в країни ЄС, що підтверджує наявність позитивних факторів розвитку торговельних відносин у географічному розрізі.

Таким чином, здійснений у другому розділі аналіз експортного потенціалу України в товарному і географічному розрізах, результати розрахунків за запропонованими алгоритмом і моделлю вказують на необхідність розробки конкретних заходів щодо розвитку експортного потенціалу України в контексті інтеграції до світового господарства.

У третьому розділі роботи "Напрямки та перспективи розвитку експортного потенціалу України" запропоновано використання міжнародного досвіду для підтримки національних експортерів, розроблено систему напрямків стимулювання розвитку експортного потенціалу України, запропоновано створення експортного кластера як інструменту підвищення рівня національної конкурентоспроможності держави.

Основні підходи розвинутих держав щодо підтримки національного експорту, з адаптацією до української специфіки, можуть бути впроваджені і використані у вітчизняній практиці. З цієї точки зору цінним для нашої країни можна вважати досвід розвинутих країн: Франції зі спільного страхування експортних кредитів державою і страховими компаніями; Італії щодо створення Італійської Федерації експортних консорціумів "Федерекспорт", що сприяє зміцненню інституціональних позицій національного експорту; Фінляндії і Великобританії щодо створення інститутів для підготовки висококваліфікованих фахівців із зовнішньої торгівлі ("Експортний інститут" і інститут "Експортпромоутерів" відповідно); Німеччини щодо розвитку системи інформаційного забезпечення національних експортерів; Японії щодо надання податкових пільг, зокрема для стимулювання НДДКР і експорту наукомісткої продукції; США відносно розвитку системи морального заохочення експортерів.

В Україні формування основ політики державної підтримки і стимулювання експорту знаходиться на початковому етапі. Існуюча система державної підтримки експорту не має цілісного характеру. Це обумовлено тим, що більшість елементів законодавчо не оформлені і, відповідно, не можуть стати чіткими орієнтирами для виробників експортної продукції на майбутнє. Велика частина заходів державної системи розвитку експорту має адміністративний характер. Найбільш поширеними є застосування квотування і заборона експорту, нульова ставка ПДВ на експортну продукцію, ліцензування експортної продукції, регулювання валютної виручки від реалізації вітчизняних товарів на зовнішніх ринках. Через недостатній розвиток страхової та банківської систем, відсутність спеціальних інститутів підтримки експорту на державному рівні в Україні практично не діють фінансові інструменти (кредитування і страхування експорту, державні гарантії, податкове регулювання), які виступають найбільш ефективними засобами формування експортного потенціалу, як свідчить досвід інших країн.

У дисертаційній роботі розроблено систему напрямків розвитку експортного потенціалу на макро- і мезорівнях країни, що включає такі етапи:

1. Вибір стратегічного напрямку розвитку експортного потенціалу на основі загальної макроекономічної політики, яка проводиться країною. За зовнішній орієнтир державної стратегії розвитку експорту пропонується обрати експортну експансію з елементами активної валютно-фінансової та кредитної внутрішньої політики.

2. Виявлення внутрішніх та зовнішніх бар'єрів на шляху розвитку експортного потенціалу. Відбір та економічне обґрунтування ендогенних та екзогенних факторів, які впливають на експортний потенціал, і визначення сили їх впливу.

3. Визначення можливостей для розвитку експортного потенціалу. На даному етапі слід проаналізувати рівень конкурентоспроможності національної економіки, оцінити кон'юнктуру внутрішнього та світового ринків, розробити прогнози зростання макроекономічних показників, що дозволить виявити можливості нарощування експортного потенціалу. Особливістю цього етапу при переході на мезорівень, тобто на рівень підприємств-експортерів, є визначення параметрів їх зовнішньоторговельної діяльності.

4. Визначення пріоритетних країн, регіонів, товарів, проектів на основі розроблених моделей оцінки експортного потенціалу в розрізі його товарної і географічної диверсифікації.

5. Розробка заходів державної підтримки розвитку експортного потенціалу: торгово-політичних, організаційно-правових, податково-адміністративних, фінансових і спеціальних заходів.

6. Формулювання рекомендацій для підприємств-експортерів щодо активізації зовнішньоторговельної діяльності. Оскільки управлінські рішення для кожного підприємства індивідуальні, то заходи державного стимулювання експорту, навпаки, доцільно застосовувати для широкої групи підприємств.

7. Порівняння вигод від стимулювання експортного потенціалу з витратами, пов'язаними з таким стимулюванням.

З метою досягнення реалізації розроблених напрямків розвитку експортного потенціалу в дисертаційній роботі пропонується створення експортних кластерів. Спираючись на проаналізовані варіанти значення терміна "кластер" та враховуючи виявлену необхідність його експортної орієнтації, сформульовано нове визначення цього поняття. Експортний кластер - це сукупність географічно локалізованих, взаємодоповнюючих підприємств-експортерів, постачальників, фінансових організацій, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, які доповнюють один одного в досягненні конкретного господарського ефекту і посилюють міжнародні конкурентні переваги окремих компаній, а отже, і кластера в цілому. Реалізацію напрямків розвитку експортного потенціалу України в рамках кластера представлено на рис. 3.

Рис 3. Схема реалізації напрямків розвитку експортного потенціалу України в рамках кластера

Створення кластерів зовнішньоторговельного профілю сприяє досягненню таких позитивних тенденцій розвитку експортного потенціалу:

- підвищення конкурентоспроможності експортної продукції за рахунок упровадження нових технологій;

- зниження витрат і підвищення рівня відповідних наукомістких товарів та послуг за рахунок ефекту синергії і уніфікації підходів у якості, логістиці, інжинірингу, інформаційних технологіях тощо;

- забезпечення зайнятості в умовах реформування великих підприємств і аутсорсингу;

- консолідоване лобіювання інтересів учасників кластера в різних органах влади.

Зберігаючи фінансову незалежність кожного підприємства, експортний кластер представляє єдиний організм, функціонування якого може забезпечити досягнення світового рівня якості. Тісна співпраця всіх учасників виробничого процесу - від постачальників сировини до реалізації кінцевого продукту на зовнішніх ринках - забезпечує планування роботи кластера на перспективу, створює постійне його завантаження, знижує собівартість продукції та послуг, створює єдиний інформаційний та економічний простір. Унаслідок цього кластери стимулюють значне підвищення продуктивності праці і впровадження інновацій, які виступають основними чинниками підвищення національної конкурентоспроможності України.

Таким чином, у третьому розділі дисертаційної роботи на основі міжнародного і вітчизняного досвіду підтримки національних товаровиробників запропоновано систему напрямків політики державного стимулювання розвитку експортного потенціалу України з метою підвищення рівня національної конкурентоспроможності.

Висновки

У ході проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки теоретико-методичних основ і практичних рекомендацій щодо удосконалення політики державного стимулювання розвитку експортного потенціалу України та забезпечення комплексного застосування розроблених заходів для підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Наукове узагальнення теоретичних основ дослідження експортного потенціалу на основі критичного аналізу існуючих теорій і концепцій та уточнення понятійного апарату дозволило надати нове визначення сутності таких економічних категорій: "експортного потенціалу" як здатності національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках, за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому; "експортного кластера" як сукупності географічно локалізованих, взаємодоповнюючих підприємств-експортерів, постачальників, фінансових організацій, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, які доповнюють один одного в досягненні конкретного господарського ефекту і посилюють міжнародні конкурентні переваги окремих компаній, а отже, і кластера в цілому.

2. У процесі дослідження сутності експортного потенціалу було виявлено його головні складові: "експорт" та "конкурентоспроможність", що дозволило розробити класифікацію структурних елементів експортного потенціалу залежно від рівня формування конкурентоспроможності (макро-, мезо-, мікрорівень), залежно від рівня диверсифікації експорту (товарна і географічна структура) та залежно від рівня використання конкурентних переваг (порівняльні національні переваги та перспективні конкурентні переваги, засновані на використанні досягнень науки і науково-технічного прогресу).

3. На основі аналізу світової практики державної підтримки експорту обґрунтовано, що зовнішньоекономічна політика у сфері реального товарообігу практично усіх розвинутих країн орієнтована на лібералізацію торгівлі. Ця тенденція зберігає своє пріоритетне значення в зовнішній торгівлі в двадцять першому столітті, в тому числі і для країн з транзитивною економікою, до числа яких відноситься Україна.

4. Проведений у дисертаційній роботі аналіз експортного потенціалу України показав, що відбувається збільшення кількісних параметрів національного експорту. Так, рівень експортної квоти зростає і перевищує 50%, позитивна динаміка українського експорту випереджає світові тенденції. З 1999 р. Україна входить до 50 країн-лідерів експорту товарів. Але якісні характеристики експортного потенціалу стають бар'єрами на шляху розвитку торгового співробітництва України, а саме: товарна структура відзначається сировинною спрямованістю та недостатньою географічною диверсифікацією, що робить національну економіку дуже залежною від зміни зовнішньоекономічної кон'юнктури. Ці проблеми можна вирішити шляхом реалізації комплексу заходів, пов'язаних з удосконаленням процесу формування і використання експортного потенціалу, опрацювання яких, у свою чергу, пов'язане з необхідністю виявлення конкурентних переваг експортної продукції і можливостей поглиблення диверсифікації географічної структури експорту. Це вимагає розробки і удосконалення системи показників аналізу зовнішньоторговельної діяльності країни.

5. Для оцінки рівня якості товарної структури експорту запропоновано та розраховано алгоритм, для якого характерна систематизація показників за двома критеріями - поточним і динамічним станом. Результати представленої системи показників можуть виступати "експортним портфелем" країни, в якому представлена не тільки детальна інформація щодо кожної товарної групи на національному і міжнародному рівнях, але й виявлено поточні і динамічні конкурентні переваги експортного потенціалу. Застосування такого підходу на державному рівні дозволить виявити резерви підвищення ефективності експорту, збільшити кількість зарубіжних партнерів України.

6. Розроблена автором економетрична модель оцінки експортного потенціалу України в географічному розрізі дала можливість визначити, що тільки з п'ятнадцятьма країнами з сімдесяти, що аналізувались, Україна не повною мірою використовує переваги торговельного співробітництва. З цих країн десять належать до країн-членів ЄС. Отже, дослідження детермінант розвитку експортного потенціалу України (таких як обсяг ВВП, рівень митних тарифів, розмір прямих іноземних інвестицій на душу населення, транспортні витрати, показники інформаційної інфраструктури, рівень грамотності і культури, наявність національних кордонів з країнами-партнерами, густота населення) свідчать про потенційну можливість розширення географічної диверсифікації українського експорту в напрямку розвинутих країн ЄС.