Деякі закономірності розвитку сфери послуг в соціально орієнтованій економіці (порівняльний аналіз)

Особливості розвитку сфери послуг в соціально орієнтованій економіці. Класифікація видів економічної діяльності за міжнародними стандартами. Порівняльний аналіз сфери послуг в різних країнах та регіонах світу. Напрями розвитку сфери послуг в Україні.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.07.2014
Размер файла 45,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук україни

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 338.46

Деякі закономірності розвитку сфери послуг в соціально орієнтованій економіці (порівняльний аналіз)

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Максименко Ганна Володимирівна

Київ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фундаментальних економічних дисциплін в Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України

Науковий керівник: - Пахомов Юрій Миколайович, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти:

Панченко Євген Григорович, доктор економічних наук, професор кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету

Панфілова Тамара Олександрівна, кандидат економічних наук, ст. науковий співробітник, державний експерт Апарату Ради національної безпеки і оборони України

Провідна установа: - Київський університет імені Тараса Шевченка, кафедра світового господарства та міжнародних економічних відносин, Міністерство науки і освіти України

Захист відбудеться 4 листопада 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 30 вересня 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник А.М. Хахлюк

сфера послуг економіка соціальний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед безлічі проблем, з якими зіткнулися “постсоціалістичні країни” (Україна в тому числі), вирізняється проблема докорінної структурної перебудови всього народного господарства й, насамперед, галузей відсталої і занедбаної “сфери послуг”. Перехід на рейки побудови “соціально-орієнтованої ринкової економіки” відразу поставив перед “постсоціалістичними країнами” проблеми не тільки докорінної реконструкції цієї найважливішої сфери людського буття, але і завдання її створення з притаманним цьому процесові вивченням тенденцій та закономірностей її розвитку. При усій несхожості країн т. зв. “транзитивних економік” і особливостях перехідного періоду для кожної країни, яка розбудовує “соціальну ринкову економіку”, вивчення світових тенденцій і закономірностей такого розвитку являє надзвичайний теоретичний і суто практичний інтерес.

Одним з провідних постулатів традиційної політекономії було положення про важливу “соціалістичну перевагу” - переважну зайнятість населення соціалістичних країн у сфері “матеріального виробництва”, що, мовляв, і спричиниться до перемоги соціалізму у всесвітньому масштабі. При цьому лишили поза увагою зауваження К.Маркса, що рівень розвитку країни визначається досконалістю її “невиробничої сфери”. Сьогодні в середовищі науковців аксіоматичним є положення, що про рівень соціально-економічного розвитку країни судять за рівнем розвитку її “невиробничої сфери”, яка уособлює “сферу послуг”. За оцінками міжнародних організацій, країна відноситься до групи “індустріальних” і розвинених країн, якщо галузі “сфери послуг”, тобто “нематеріальні”, сягають двох третин сумарно виробленого продукту чи доходу.

Стало вже загальним місцем писати про надзвичайну актуальність теми і досліджуваної проблеми. Йдеться про роботи і дослідження, з яких видано тисячі публікацій і захищено сотні дисертацій. В даному випадку, незважаючи на гостру актуальність проблеми, робіт по ній видано на подив мало, а досліджень на вказану тему просто не існує. Упродовж тривалого часу проблематика сфери послуг перебувала під негласною забороною як “не наша тематика”, але останнім часом з'явилося кілька видань / “Управление и организация в сфере услуг” К. Хаксевер, Б. Рендер, Р. Рассел, Р. Мердик, /перекл. з англ. /, та дві книжки з однойменною назвою (“Маркетинг услуг” Е. Майдебура, Киев, 2001 та К. Песецкая, С. Пб. , 2000) - надзвичайно цікавих у загально-пізнавальному плані, але далеких від предмету нашого розгляду.

Неоціненну допомогу у роботі над дисертацією надали праці всесвітньовідомих зарубіжних дослідників /Д. Белл (D. Bell), Дж. Гелбрейт (Galbraith), Р. Інглегарт (Inglehart), Ф. Махлуп (Machlup), І. Умесао (Umesuo), М. Порат (Porat), К. Кларк(Clark), П. Стоуньер(Stonier)/; російських авторів /К. Вальтух, Ю. Васильчук, Е. Вільховченко, В. Іноземцев, В. Маєвський, С. Надель, Р. Цвильов та інші/; вітчизняних - /В. Андрієнко, О. Власюк, А. Гальчинський, В. Геєць, О. Зернецька, В. Новицький, Ю. Павленко, Н. Парфенцева, С. Пірожков, О. Плотніков, А. Ревенко, Е. Савельєв, В. Трегобчук, А. Філіпенко, А. Чухно та інші/, колективні праці вчених Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, Інституту економічного прогнозування, Інституту стратегічних досліджень.

Названі праці, не присвячені прямо “сфері послуг”, не обминули і досліджуваної проблематики.

Україна прагне ввійти у світове співтовариство країн і народів, вона має спілкуватися з цими країнами та їхніми народами. Для цього потрібно вивчати, науково відстежувати процеси, притаманні різним народам і континентам, вбирати з них найкраще і пристосовувати для своїх конкретних національних потреб і суто національного розвитку. Відстеження світових тенденцій і закономірностей, зіставлення і порівняльний аналіз цих тенденцій має не тільки академічний, але й суто практичний інтерес для нашої країни.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася згідно із плановою тематикою кафедри фундаментальних економічних дисциплін Державної академії статистики, обліку та аудиту (ДР № 0104У007181). Основну науково-консультативну, методологічну і фактологічну допомогу дисертант отримував у відділі Європи та Європейської інтеграції (теорії міжнародних відносин) (ДР№ 0103У006311), відділах цивілізаційних проблем та зовнішньоекономічних досліджень (ДР№0103У006310) Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Мета і задачі дослідження. Головна мета комплексного дослідження сфери послуг - найбільш загальні закономірності, які властиві провідним індустріальним країнам світу, і на основі порівняльного аналізу - визначення можливих напрямів розвитку сфери послуг для нашої країни.

Відповідно до головної мети було поставлено низку проміжних задач дослідження:

- в плані суто теоретичному ставилося завдання визначити теоретичний рівень розробки проблеми;

- в плані методологічному - задача співставлення різних методологій стосовно аналізованих процесів;

в плані методичному - завдання класифікації складної структури сучасної сфери послуг та інструментарію для дослідження цієї специфічної сфери.

Більш деталізовані задачі дослідження надає структурна схема роботи.

Об'єктом дослідження є розгляд “сфери послуг” в широкому теоретико-методологічному плані.

Предмет дослідження - тенденції і закономірності розвитку “сфери послуг” у провідних індустріальних країнах світу, їх узагальнення і спроба пристосувати до національної конкретики і специфіки України часів розбудови соціально-орієнтованої економіки.

Методика дослідження базується на методології, прийнятій у міжнародних статистичних класифікаціях - за видами економічної діяльності. Чи не найбільшу складність в методичному плані являє узгодження нашої традиційної класифікації (ЗКГНГ) із статистичною методологією і класифікацією, прийнятою в усьому світі (КВЕД). Застосування цієї загальноприйнятої в усьому світі класифікації дало можливість дисертанту скористатися “методом компаративістики”, тобто “порівняльного аналізу” тенденцій і закономірностей, властивих іншим країнам світу, з метою їх застосування в умовах розбудови соціально-орієнтованої економіки України.

Оскільки галузі “сфери послуг” надзвичайно складні, специфічні і різноманітні, методика дослідження мала відповідати складності об'єкту і змусила дисертанта користуватися різним інструментарієм, засобами і прийомами. Сюди слід віднести і методи економічного аналізу, і низку суто статистичних методів, і математичний аппарат, і комп'ютерні програми. Для вивчення численних ринків “сфери послуг” (праці, капіталів, інвестицій тощо) використовувався метод “динамічних рядів”, статистичні індекси, методи системного і структурного аналізу. Ілюстративний матеріал дисертації представлено у численних таблицях, діаграмах, рисунках, більшість яких автор змушений був винести у Додатки, щоб не порушувати логіку викладу основного змісту дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів. Сфера послуг - традиційно одна з найдискусійніших і маловивчених областей економічної науки. В дисертації дано ретроспективний огляд теоретичних уявлень з досліджуваної проблеми від перших економічних шкіл і до сучасних концепцій всесвітньовідомих зарубіжних економістів і соціологів, а також оцінок вітчизняних і російських авторів.

Якщо традиційно дискусійні питання “продуктивної” і “непродуктивної” праці, “виробничої” і “невиробничої” сфер людської діяльності, “матеріального” і “нематеріального” виробництва можна вважати розв'язаними, то проблеми “світу товарів” і “світу послуг”, “сфери обігу” і “сфери виробництва”, “сфери послуг” та “індустрії послуг” - усе ще жваво обговорюються.

Розгляд деяких теоретико-методологічних підходів різних авторів переконує у їх надмірній категоричності. Надто категоричним видається положення про настання “постіндустріальної ери” для розвинених країн Заходу, датоване 70-ми роками ХХ ст. На думку дисертанта, у цей період відбувалися процеси, які свідчили скоріше про затвердження “індустріальної епохи”.

Найголовнішою методологічною і теоретичною помилкою, яка утвердилася в більшості публікацій, є ототожнення теоретичного передбачення (абстракції) з реальною практикою, з конкретикою, з реальним життям.

Поділяючи більшість положень концепції “постіндустріального суспільства” (доіндустріальна, індустріальна і постіндустріальна стадії), дисертант висловлює сумнів щодо концепції “послідовних і закономірних змін названих стадій” суто за технологічною ознакою. Приділивши чимало місця виявленню і дослідженню суто технологічних змін, автор вважає визначальним критерієм саме соціально-економічні зрушення, що і визначило загальний напрям дослідження. Розгляд концепції “постіндустріального суспільства” з урахуванням реалій нашого часу переконує в необхідності певної корекції деяких уявлень, пов'язаних з новітніми тенденціями і закономірностями, зумовленими національною специфікою і конкретикою кожної країни.

Методологічно дослідження виходить з концепції “первинних”, “вторинних” і “третинних” галузей економіки з особливим наголосом на тому, що переважна більшість вироблюваних благ (товарів і послуг) проходить через усі три сфери. Дисертація побудована на макроекономічному підході, за яким національна економіка являє собою три різні сектори (“видобувний”, “виробничий” і “сектор послуг”) з різними формами “ділової активності” в кожному з них. Такий підхід дозволив простежити найбільш загальні тенденції і закономірності соціально-економічного процесу і прогресу. На цій основі було здійснено вивчення більш деталізованих тенденцій і закономірностей розвитку “сфери послуг”.

У дисертації вперше зроблено спробу виявлення найбільш загальних тенденцій і закономірностей розвитку сфери послуг в індустріально розвинених країнах світу за періодами - становлення “індустріального суспільства” початку ХХ ст., суспільства “масового споживання” 60-х років, “інформаційного суспільства” останньої третини ХХ ст.

Відзначаючи загально відому тенденцію пересування зайнятості з “первинної” до “вторинної”, а згодом і “третинної” сфери зайнятості, дисертант зупиняється на закономірностях переходу від “економіки товарів” до “економіки послуг” і тенденціях, які очікуватимуть нашу країну в недалекому майбутньому.

У загальновідомій дискусії між т. зв. “індустріалами” та “постіндустріалами” дисертант висловив позицію, за якою “різні країни, народи і регіони світу сьогодні відзначаються величезною різноманітністю форм і комбінацій свого специфічного і неповторного техніко-економічного і соціально-економічного розвитку”. Звідси робиться висновок, що найбільш плідним з наукової точки зору є визначення як загальних і спільних тенденцій і закономірностей, так і їх специфіки і конкретики, зумовлених національними особливостями та історичним моментом.

У дисертації обґрунтовано точку зору про закономірності розвитку сфери послуг в умовах інформаційно-технологічних змін, наголошено, що інформативні види людської діяльності становлять серцевину сфери послуг. Відстежені у дисертації тенденції інформатизації у провідних країнах світу - США, Японії, Німеччині, Англії, - незаперечно підтверджують причини їх успіху.

Пропонується авторське трактування поділу різноманітних видів послугової діяльності на т. зв. “традиційні” (широко розповсюджені і усталені види послуг), т. зв. “історичні” (пов'язані з національною специфікою і ментальністю) і т. зв. “прогресивні” (породжені науковим, технологічним і соціально-економічним прогресом людства) послуги. Серед останньої групи виділяються галузі електронної торгівлі і комерції, що базуються на Інтернет-технологіях. Це відображає глобальні тенденції становлення електронних ринків.

Порівняльний аналіз стану високотехнологічних галузей у провідних країнах світу дозволив виділити елементи подібності (зумовлені, насамперед, об'єктивними закономірностями науково-технічного і технологічного прогресу) та виявити фундаментальні соціально-економічні відмінності аналізованих процесів у названих країнах (пов'язані здебільшого з їх національними особливостями).

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження теорії і практики технологічних і соціально-економічних зрушень у провідних країнах і регіонах світу, відстеження тенденцій і закономірностей розвитку галузей сфери послуг у цих країнах дозволило методом “порівняльного аналізу” узагальнити деякі висновки для практики вітчизняного розвитку.

Практичне значення має наведена у дисертації оцінка реального стану наявних в Україні “технологічних укладів” і висновок про необхідність їхньої реструктуризації. Структурні проблеми української економіки - її нераціональність і диспропорційність, переважання у структурі ВВП енергоємної сировинного типу продукції, накопичений моральний і фізичний знос основних фондів, недостатні темпи економічних реформ - потребують радикального перегляду поточної економічної політики. В цьому сенсі суто практичного значення набуває концепція “технологічного прориву” з виділенням у ній пріоритетів, “ядер” і “точок” економічного зростання. Практичне значення роботи підтверджено Актами про впровадження (див. Довідку за №293/454 від 27.07.04 про використання результатів дослідження в ряді аналітичних записок в Адміністрацію Президента, в Кабмін, Раду національної безпеки і оборони України та Довідку департаменту економічної і соціальної політики Мінекономіки від 05.08.2004 р.).

Результати проведеного дослідження можуть бути також використані в нормативних курсах (“Економічна теорія”, “Макроекономіка”, “Соціальна економіка”), а також численних спецкурсах, що викладаються у вищій школі.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження отримані особисто. Внесок автора при написанні робіт у співавторстві конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації були оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях (Х Міжнародна науково-теоретична конференція “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” 21 листопада 2002 р.; Міжнародна наукова конференція “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (4 липня 2002 р.); Міжнародна конференція “Національна економічна стратегія в умовах глобалізації та регіоналізації” (21 жовтня 2002 р.); Міжнародна наукова конференція “Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку” (25 лютого 2003 р.). Дисертаційні матеріали обговорювалися на методологічних семінарах та “круглих столах”, засіданнях кафедр в ДАСОА та у відділах Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 наукових праць у фахових наукових виданнях та 3 - в інших наукових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертацію викладено на 180 сторінках друкованого тексту. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (190 найменувань), Додатків.

Структурна схема роботи така:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СФЕРА ПОСЛУГ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, МЕТОДИКА

1.1. Теоретичні витоки дослідження сфери послуг.

1.2. Методологія дослідження сфери послуг.

1.3. Проблема класифікації в послуговій діяльності.

1.4. Методика дослідження сфери послуг.

РОЗДІЛ 2. ТЕНДЕНЦІЇ І ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ СФЕРИ ПОСЛУГ В ПРОВІДНИХ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

2.1. Сфера послуг в контексті соціально-економічних зрушень ХХ століття.

2.2. Найзагальніші тенденції зрушень щодо сфери послуг та причини, що їх зумовлюють.

2.3. Закономірності розвитку сфери послуг в умовах інформаційно-технологічних змін в економіці.

2.4. Подібність і специфіка тенденцій і закономірностей розвитку сфери послуг в окремих регіонах.

РОЗДІЛ 3. СФЕРА ПОСЛУГ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ З УРАХУВАННЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПЕЦИФІКИ

3.1. Сучасний стан “сектору послуг” та завдання реструктуризації.

3.2 Роль сфери послуг у стратегії "технологічного прориву".

3.3. “ІТ-індустрія” та “Е-уряд” як уособлення сучасної послугової діяльності.

3.4. Розвиток сфери послуг в соціально орієнтованій ринковій економіці.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі поставлено проблему і обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, позначено інші елементи роботи.

Розділ І дисертації присвячено теоретико-методологічним і методичним засадам дослідження “сфери послуг” як такої, дано ретроспективний огляд теоретичних уявлень з досліджуваної проблеми (“меркантилісти”, “фізіократи”, представники англійської і французької класичної політекономії). Позначена методологія пролетарської політекономії з її поділом на “виробничу” і “невиробничу” сфери діяльності, відповідно чому визначалися “продуктивні” і “непродуктивні” класи в суспільстві.

Автор поділяє більшість положень концепції “тристадійного” цивілізаційного процесу - доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна стадії, - але висловлює своє теоретичне бачення досліджуваної проблеми.

Розгляд концепції “постіндустріального суспільства” з урахуванням реалій нашого часу змусив скоригувати деякі уявлення, пов'язані з новітніми тенденціями і закономірностями, зумовленими національною специфікою і конкретикою кожної країни.

У дисертації обгрунтовано розгляд названих вище стадій з точки зору “ділової активності” на кожній з них та на основі комплексного підходу в аналізі процесів. Різні методологічні підходи і точки зору при усьому їхньому розмаїтті містять спроби теоретично пояснити причини зростання “сфери послуг” в історичному еволюційному процесі. Поділ усього народного господарства на різні сектори (“видобувний”, “виробничий”, “послуговий”), виділення у формах економічної діяльності (ділова активність) - первинних, вторинних і третинних їхніх видів - дозволив простежити найбільш загальні закономірності і тенденції соціально-економічного процесу і прогресу.

Доволі дискусійною є проблема поділу економічних благ на “світ товарів” і “світ послуг”. Але чи не найгострішою є проблема класифікації видів економічної діяльності у самій “сфері послуг”. Дається широке розуміння “сфери послуг” і більш вузьке - з відповідною класифікацією всередині названих видів економічної діяльності. Послуги можна класифікувати за різними критеріями - “послуги особисті” і “послуги суспільні”, послуги матеріальні і нематеріальні, послуги сфери матеріального і нематеріального виробництва.

Зазначено, що сфера послуг - соціальна за своєю суттю. Адже вона, за винятком надання виробничих послуг, переважно призначена задовольняти індивідуальні і колективні людські потреби. Структура послуг, які надаються у країнах різних соціально-економічних устроїв (“соціально-орієнтованої” чи “командно-адміністративної системи”), принципово різниться. Вона цілком і повністю визначається характером системи: країни “соціально-орієнтованих” економік самою своєю природою спрямовані на задоволення різноманітних і все зростаючих потреб населення, найперше в послугах. Виділення “сфери послуг” як окремої економічної категорії пов'язане з розподілом суспільної праці на два великих підрозділи - “виробництво товарів” і “виробництво послуг”.

Упродовж тривалого часу в Україні діяв Загальний класифікатор галузей народного господарства, що поділяв усі галузі економіки країни на “виробничу” і “невиробничу” сфери. Вважалося, що у “виробничій сфері” створювався національний продукт і прибуток. У нематеріальній /”невиробничій сфері”/ ані продукт, ані первинний прибуток не створювалися, а тому ці галузі національної економіки мали переважно “перерозподільчий” характер.

Це суттєва науково-теоретична і загально методологічна помилка. Адже т.зв. “невиробнича сфера”, як і “сфера послуг” в цілому, є одним з найдинамічніших і стрімко зростаючих видів економічної діяльності. У провідних країнах світу (Сполучені Штати, європейські країни, Японія тощо) кількість зайнятих у “сфері послуг” набагато перевищує кількість зайнятих у т. зв. “виробничій сфері”. Сектор суспільних і приватних послуг в цих країнах зосереджує до 3/4 загального обсягу національного виробництва.

“Послуги” і т.зв. “невиробнича сфера” (так звана тому, що вона давно вже стала “виробничою” з економічної точки зору) в розвинених країнах світу перетворилися на провідний сектор національної економіки. З середини 90-х років ХХ ст. яскраво виявилася тенденція переважання “невиробничого сектору” економіки щодо “виробничого” в Україні, Росії та інших країнах.

Для завдань порівняльного аналізу процесів, зумовлених специфікою розвитку “постсоціалістичних країн” (України в тому числі) чи не найбільшу складність в плані методології і методики являє узгодження традиційної класифікації (ЗКГНГ) із статистичною методологією і класифікацією, прийнятою в усьому світі (КВЕД). Застосування КВЕД є коректним стосовно методології міжнародних статистичних класифікацій. Аналізувати економіку України, види економічної діяльності, професійні зрушення на різних рівнях доцільно за класифікацією, прийнятою в міжнародній теорії та практиці.

Розділ ІІ дисертації присвячено виявленню тенденцій і закономірностей розвитку сфери послуг в різних регіонах та індустріально розвинених країнах світу. Оскільки такі процеси можна відстежити лише за більш-менш тривалі історичні періоди, тренди технологічних і соціально-економічних зрушень було простежено за трьома окремими етапами:

1)періодом становлення “індустріального суспільства” початку століття,

2)періодом суспільства “масового споживання” 60-х років і

3)періодом становлення “інформаційного суспільства” останньої третини ХХ ст. (який деякі дослідники іменували вже “постіндустріальною ерою”).

На першому етапі (період “індустрії димних труб”), коли створювалися галузі важкої промисловості і закладалася база масового виробництва серійної продукції, “багатство націй” (в індустріальних країнах світу) виступало у вигляді “величезного скупчення товарів” при вкрай незначному розвитку “сектору послуг”.

Середина ХХ ст. була позначена кардинальними якісними зрушеннями технологічного і соціально-економічного розвитку людства. “Суспільство масового споживання” 60-х років (ІІ етап) виробило принципово нове уявлення про “багатство націй” (потоки сталого споживчого попиту на блага - (товари й послуги).

Досягнення НТР (механізація, автоматизація, електрифікація і хімізація виробничих процесів) зробили можливим поточно-конвейєрне виробництво раніше невідомих і недоступних широким верствам населення масової товарної продукції і все зростаючих різноманітних послуг, що і позначило контури “суспільства масового споживання”. Масове вивільнення робочої сили у традиційних галузях (первинного і вторинного секторів) супроводжувалося швидким нарощуванням зайнятості у “третинному секторі” - сфері послуг.

Концепції “промислової революції”, “глобальної промислової революції”, “індустріального суспільства” підготували концепцію “другої промислової революції”. Нові галузі знань становили серце “третинного сектору” - сектору послуг. Стрімко нарощуваний “третинний сектор” змінював виробничі і соціальні відносини між людьми. Концепція “другої промислової революції” узагальнила закономірності розвитку масових ринків в індустріально розвинених країнах, виявила тенденції зайнятості у трудомістких поточно-конвейєрних галузях масового виробництва, обґрунтувала необхідність поширення споживчого кредиту “домашнім господарствам”. Потреби соціально-економічного прогресу покликали до життя й зумовили бурхливий розвиток “сфери послуг”.

“Інформаційне суспільство” 80-90-х років (ІІІ етап) було органічно підготовлене тенденціями і закономірностями розвитку 60-70-х років. Своє наукове соціально-економічне оформлення нове суспільство знайшло у концепції “соціально-орієнтованої ринкової економіки”. Теоретичні підвалини цієї концепції були розроблені представниками австро-німецької школи (В. Ойкен, А. Мюллер-Армак, В. Репке, О. Рюстов, Ф. Хайєк та інші), але значного поширення, а головне, практичного застосування, теорія набула у Німеччині і країнах Західної Європи. Остання третина ХХ ст. наочно продемонструвала переваги “соціально орієнтованих ринкових економік” в цих країнах.

Під цим кутом зору відстежено найзагальніші тенденції і закономірності розвитку сфери послуг в індустріально-розвинених країнах та причини, що їх зумовлюють. Найзагальнішою тенденцією, безперечно, є пересунення зайнятості з “первинної” до “вторинної”, а згодом і “третинної” сфери зайнятості. Найбільш поширеним поясненням таких зрушень є піднесення ефективності і продуктивності “вторинного” і “первинного” секторів, які вивільняли робочу силу для “третинного” сектору - сфери послуг.

Чітко позначилась закономірність - перехід від “економіки товарів” до “економіки послуг”, що виявилося у тенденції зростання попиту на послуги як з боку матеріального (товарного) виробництва, так і з боку населення (споживчий попит) в індустріально розвинених країнах. Як наслідок, надзвичайно швидко збільшувалися обсяги міжнародних ринків послуг. Світовий ринок послуг, як сфера обміну послугами між країнами, став невід'ємною частиною міжнародних економічних відносин поряд із світовими ринками факторів виробництва і товарів. Форми реалізації послуг на світових ринках надзвичайно різноманітні (наукові, технологічні, виробничі, з управління та менеджменту). При цьому країни і народи використовують “порівняльні переваги” у зовнішньоекономічних стосунках, зокрема обслуговуючих галузей. Сталою і закономірною, такою, що властива для провідних країн світу, є тенденція зростання послуг, що супроводжують виробництво (т. зв. “супутні послуги”).

Серед найбільш загальних причин-пояснень стрімко нарощуваної сфери послуг називають самий характер нашої епохи, загальновідомі і незворотні процеси глобалізації і цілу низку соціально-економічних і технологічних трансформацій, які відбуваються у світі. За кількістю зайнятих абсолютно переважаючими галузями сфери послуг були торгівельні. Науково-технічна революція сприяла широкому впровадженню у торгівлю комп'ютерної техніки, створенню гігантських супермаркетів, оснащених такою технікою, автоматизації і механізації торгівельних операцій.

За торгівлею йшли високотехнологічні послуги (особливо пов'язані з комп'ютерізацією, електронікою тощо). Швидко нарощувалася зайнятість у сфері охорони здоров'я, в науці та освіті, у фінансовій і страховій справах.

Одним з головних чинників швидко зростаючої “сфери послуг” є те, що промисловість вже втратила і продовжує втрачати свої позиції (порівняно з часами, коли в промислових галузях була зайнята переважна більшість працівників і в них вироблялась головна частка ВВП країни).

Відстежені тенденції і закономірності можуть призвести до висновків, які не мають нічого спільного з економічними реаліями. Якщо визначати роль тієї чи іншої сфери економіки за кількістю зайнятих у ній, легко дійти висновку, що приміром, американське сільське господарство взагалі не слід брати до уваги (адже тут зайнято не більше 2% економічно активного населення). Проте сільське господарство країни виробляє нині продукції більше, ніж будь-коли в американській історії. Стосовно промислових галузей, то й вони також з меншою кількістю працівників виробляють набагато більше товарів, ніж раніше. Відбувається це завдяки швидкому нарощуванню споріднених з ними обслуговуючих галузей.

За рівнем фондоозброєності деякі галузі сфери послуг (медична діагностика, грошово-кредитні операції та ін.) переважають сферу матеріального виробництва. Незважаючи на досить високу фондоозброєність праці у галузях сфери послуг (і тенденції їх зростання) цей процес не супроводжується відповідним (не говорячи вже про випереджаючий темп) зростанням продуктивності праці. Загальновідомим фактом є нижча продуктивність "сфери послуг" у порівнянні з "виробничою сферою". Труднощі виникають і при обрахуванні "продуктивності" у сфері послуг. Усе це пов'язане здебільшого із самою специфікою і величезною різноманітністю галузей сфери послуг. Аналізуючи загальні тенденції динаміки руху продуктивності у сфері послуг порівняно з іншими сферами, ми виявляємо їхні значно повільніші темпи. Більше того, аналіз динаміки показників, тобто трендів сукупних показників національної економіки за певний проміжок часу виявляє, що зросла частка послуг у ВВП чи ВНП спричиняється й до уповільнення темпів загальної продуктивності національної економіки.

Постає надзвичайно важлива проблема - проблема т. зв. "парадоксу збільшення сфери послуг". Суть її полягає в тому, що із збільшенням, якісним і кількісним удосконаленням сфери послуг з відповідним скороченням зайнятості у "первинних" і "вторинних" секторах національної економіки, відносно знижується національна продуктивність ("парадокс продуктивності"). Тому треба брати до уваги усю сукупність економічних і соціально-економічних чинників, ретельно аналізувати статистичні показники, а, головне, оперувати приведеними до єдиного знаменника міжнародними класифікаціями.

Цифра зайнятості у сфері послуг (до трьох чвертей сукупної робочої сили з трохи меншою часткою їх у виробленому ВВП) змушує замислитися над роллю і значимістю цієї сфери у виробленні кінцевого національного продукту. Відтак ми неодмінно зтикаємося з проблемою "індустріальних" і "аграрних країн", розвинених і нерозвинених економік, критеріями віднесення галузей і підприємств чи то до матеріальної і виробничої діяльності чи то до сфери послуг. Упродовж довгих десятиліть соціалістичного будівництва вважалося, що переважна зайнятість населення у сфері матеріального виробництва (промислові галузі, оборонна промисловість, видобувні галузі, сільськогосподарське виробництво) є головною перевагою нового соціально-економічного устрою. Тривалий час змагання йшло за тонни чавуну і сталі, кількість зерна і бавовни, потужність і чисельність озброєнь різних видів. З часом виявилося, що інші країни світу з нами за цими показниками просто не змагаються.

Аналіз порівняльної ефективності і продуктивності різних країн з різною структурою “матеріально-речової” і т. зв. "невиробничої сфери" дає підстави твердити, що поділ економіки на "матеріально-речову сферу" і “сферу послуг” - досить умовний. Усі сфери економіки щонайтісніше пов'язані одна з одною і переплетені між собою. Деякі дослідники називають виділення "послуг" в окремий вид діяльності четвертим великим суспільним поділом праці. Насправді, обслуговуючі види діяльності не тільки не відокремлюються, а скоріше пронизують, проймають усі інші види діяльності. Приміром, американське сільське господарство було б не в змозі виробляти таку величезну кількість продукції з такою невеликою чисельністю зайнятих безпосередньо в галузях виробництва сільськогосподарської продукції, якби вони не обслуговувалися низкою інших галузей і підрозділів. Такі роботи як ремонт і наладка сільгосптехніки, внесення добрив в грунт, ветеринарна служба, хімічна обробка посівів, транспортування виробленої продукції і таке інше, здійснюються працівниками спеціалізованих служб і здебільшого відносяться до сфери послуг. Всесвітньо відома продуктивність американського землеробства і тваринництва (величезні ферми-фабрики, бройлерні виробництва) є результатом взаємодії численних підрозділів "агробізнесу", в якому задіяні практично усі сектори американської економіки.

На індустріальній (тим більше, постіндустріальній) стадії вирішального значення набуває рівень технологічного і організаційно-економічного розвитку відповідної галузі з притаманною їй сферою обслуговування. Стосовно тих же самих галузей сільського господарства центральною проблемою буде, про яке сільське господарство йдеться - про архаїчне селянське (замкнене, натуральне, або напівнатуральне), колгоспно-радгоспне (на т.зв. "колективній” основі), чи про сучасне індустріальне сільськогосподарське виробництво (система “агробізнесу”) з масовим випуском стандартної харчової продукції. Тоді стає зрозумілим, завдяки чому 2% населення, зайнятих безпосередньо в сільському господарстві, можуть добротно нагодувати величезне населення однієї з провідних країн світу і щороку експортувати мільйони тонн зерна..

З точки зору загальних цивілізаційних зрушень головний методологічний водорозділ пролягає між т. зв. “індустріалами” та “постіндустріалами” (перші твердять про поточну “індустріальну революцію”, а другі - про настання “постіндустріальної ери”, як факт доведений).

На наш погляд, більш прийнятною є позиція, за якою різні країни, народи і регіони світу сьогодні відзначаються величезною різноманітністю форм і комбінацій свого специфічного і неповторного техніко-економічного і соціально-економічного розвитку. Мову можна вести не про зміну однієї стадії, епохи, ери наступною стадією, епохою і ерою, а про їхню, цілком неповторну у кожній країні та регіоні комбінацію, що зовсім не заперечує потреби у вивченні тенденцій і закономірностей як загального, так і конкретного розвитку.

Важливою і визначальною закономірністю економічного розвитку стало суттєве переважання неречових нагромаджень над речовими. Сталося це внаслідок того, що потреби у матеріально-речових ресурсах мали тенденцію неухильного зменшення. Сьогодні можна вважати доведеним (і це увійшло до надбань економічної науки), що головним фактором відтворення для подальшого розвитку країн стає нагромадження не матеріальних благ (“матеріальні придбання”), а знання, досвід, уміння, кваліфікація, здоров'я, рівень інтелектуального і фізичного розвитку людей (“морально-духовні надбання”), отже усі галузі, які так чи інакше є обслуговуючими. Усе це відбивається у фокусуючому показнику “індексу розвитку людського потенціалу” (ІРЛП), оскільки людина та її розвиток визнаний за міру усіх цінностей.

Окремої уваги і спеціального розгляду заслуговують закономірності розвитку сфери послуг в умовах сучасних інформаційно-технологічних змін. За твердженнями вчених, з другої половини ХХ століття починається становлення нового технологічного способу виробництва, а останню третину названого століття назвали "інформаційним суспільством” (теорія "інформаційного суспільства"). Інформація і знання традиційно являли собою основний ресурс людства. Вся історія людської цивілізації - це історія постійного накопичення розрізнених і одиничних знань, їхня систематизація і пристосування до людських потреб. Інформативні види людської діяльності становлять серцевину сфери послуг.

Справжню технологічну революцію в організації і обробці інформації і знань знаменувала поява комп'ютера. Він надав можливості систематично отримувати, обробляти і надавати безліч інформаційних потоків на потреби різноманітних ринків та найвибагливішим споживачам. Централізовані комп'ютерні картотеки з'явилися у 60-х роках ХХ ст. З їхньою появою інформація перетнула галузеві межі і кордони, опановуючи все нові і нові сфери діяльності і надаючи все нові види послуг.

Найтіснішу залежність між інформатизацією та комп'ютеризацією, з одного боку, і “технологічним проривом” в розвитку країни, з другого, давно вже усвідомили в усьому світі. Економіка індустріально розвинених країн дедалі більше користується перевагами Інтернету. Поряд із Сполученими Штатами і Канадою, а також провідними європейськими країнами, як найбільшими користувачами, процеси комп'ютеризації швидко наростали у країнах Східної Азії. Особливо вражаючий приклад Гонконгу, Сінгапуру, Південної Кореї й Тайваню. Надзвичайно показовим у справі інформатизації і кібернетизації є приклад Індії - однієї з колишніх країн "третього світу", яка стала швидко набирати економічних обертів взагалі, у справі освоєння ІТ зокрема. Досвід Індії свідчить, що цілеспрямована державна політика здатна творити чудеса. Але всупереч твердженням численних прибічників "пост-індустріалізму" вищезазначене зовсім не означає, що Індія вже вступила в "пост-індустріальну еру": зовсім навпаки, величезна маса населення цієї велетенської країни зайнята архаїчними, примітивними доіндустріальними промислами.

Вважається доведеним, що і соціально-економічний і суспільний прогрес в цілому визначається, насамперед, накопиченням знань, що прямо корелює із прибутками. Використання знань та інформації як визначальної продуктивної сили на користь індустріально розвинених країн та найбільших транснаціональних компаній уже призвело до суттєвого і аж ніяк не пропорційного перерозподілу прибутків і в середині окремих країн і між ними. За даними Світового банку, у 30-річний період (1973-2003 рр.) розрив у прибутках між найбагатшими і найбіднішими країнами змінився із співвідношення 44:1 до 72:1.

США і країни ЄС - незаперечні лідери в техніко-технологічній сфері. Упродовж 90-х років ХХ ст. країни-члени ОЕСР витрачали на наукові дослідження та розробки в середньому близько 400 млрд. доларів (ціни 1955р.), з яких частка США становила 44%, а частка країн ЄС - близько 31%.

Аналізуючи успіхи європейських країн у сфері технологій, слід брати до уваги, що виробництво високотехнологічної продукції в ЄС значно більшою мірою, ніж у США, орієнтоване на споживчий ринок. Порівняльний аналіз стану високотехнологічних галузей в США і країнах ЄС дає підстави для висновків про значні елементи подібності, зумовлені, насамперед, об'єктивними закономірностями науково-технічного і технологічного прогресу, який не визнає національних кордонів. Упродовж останньої третини ХХ ст. і в США і в країнах ЄС спостерігалося не просто зростання сектору послуг, але в ньому провідне місце зайняли наука та освіта. Це проявилося у різкому нарощуванні витрат на освіту та науково-технічні розробки і застосування високих технологій. В загальному обсязі ВВП цих країн частка товарів і послуг, вироблювана за допомогою таких технологій, перевищила 70 %. Такий якісний стрибок дозволив і Сполученим Штатам і країнам ЄС забезпечити позитивний баланс у торгівлі як високими технологіями, так і продукцією, яка виробляється з їхньою допомогою. Сказане і є наочним підтвердженням технологічного лідерства цих країн.

Ретроспективний погляд на шляхи становлення індустріального (постіндустріального) суспільства в європейських країнах виявляє соціально-економічні тенденції і закономірності, відмінні від аналогічних тенденцій у США.

Порівнюючи тенденції майнової нерівності в США і країнах ЄС, можна констатувати, що гострота проблеми значно менше в ЄС, ніж в Сполучених Штатах. Економічна політика європейських країн була традиційно спрямована на вирівнювання майнової нерівності шляхом підтримування доходів низькооплачуваних груп населення на прийнятному рівні. Слід зазначити також, що рівень заробітної плати у європейській промисловості перевищує середній рівень доходів у сфері послуг. При цьому доходи європейців, зайнятих у матеріальному виробництві, зростають, але водночас не спостерігається знецінення робочої сили, зумовленого збільшенням чисельності персоналу в секторі послуг.

Аналізуючи відмінності "соціально орієнтованих моделей" ринкової економіки в США і країнах ЄС, не можна не позначити суттєву різницю у ставленні держави до політики доходів. Самоусунення держави від регулювання процесів розподілу призвело в США до різкого падіння доходів значної частини населення, в той час, як країни ЄС демонстрували стабільне зростання життєвого рівня своїх громадян. Як наслідок, у середині 90-х років, відношення доходів 20% заможних європейців до статків протилежного "полюсу" становило приблизно 6:1, тоді як в США - 13 :1.

Висновок незаперечний: на сьогодні європейські країни визначаються набагато меншими масштабами майнової нерівності, ніж Сполучені Штати. Треба зауважити також, що країни Європейського Союзу не тільки випередили США у зменшенні бідності, але й набагато їх перевищують за якістю соціальних послуг, що надаються. Європейська культурна модель, хоча й зазнала впливу масової культури у 70-80 роки ХХ століття і спочатку сприйняла деякі її риси, з часом виявила очевидні тенденції відходу від зразків масового ерзац-споживання. Якщо відстежувати тенденції розвитку обслуговуючої і "сервісної" діяльності в європейських країнах і в США, то виявиться, що вони повсюдно несуть на собі відбиток національного колориту і усталених національних традицій. США являють собою і сьогодні класичний приклад суспільства масового споживання, а європейська культурна традиція заперечує модель, засновану на масовому самовираженні, і виступає проти соціальної одноманітності.

Фундаментальною відмінністю США від європейських країн є певна історична статичність її соціально-економічної системи. Американська економіка, започаткована як індустріальна, поступово поширила індустріальні принципи на галузі сільського господарства та обслуговуючих його підрозділів, потім на інформаційні технології та інші галузі сфери послуг і зрештою підпорядкувала індустріальним принципам навіть культуру. Навпаки, у Європі в кожному з названих секторів економіки має місце високий рівень диверсифікації, а панування принципів масового індустріального виробництва та економічної діяльності завжди коригувалося численними соціально-культурними обставинами. Такою є специфіка окремих тенденцій і закономірностей в розвитку послугових видів діяльності в ЄС порівняно із США.

Розділ ІІІ дисертації присвячено розвитку сфери послуг в Україні в контексті світових тенденцій і з урахуванням національної специфіки.

Аналіз закономірностей розвитку сфери послуг в Україні з огляду на світові тенденції і виходячи із завдань побудови соціально орієнтованої економіки, має враховувати специфіку її історичного розвитку. Оскільки Україна усе ще перебуває на індустріальній стадії свого розвитку і матеріальне виробництво (промислові галузі, сільське господарство, гірничий видобуток, будівництво) відіграє вирішальну роль в її економіці, науково-технологічне удосконалення за інноваційним типом розвитку в галузях матеріального виробництва лишатиметься певний час прерогативою економічного зростання.

Помилковою слід вважати точку зору, за якою Україна беззастережно має керуватися у своєму історичному поступі загальновідомою тенденцією зниження частки матеріального виробництва з відповідно швидким збільшенням її невиробничої сфери, тобто “сектору послуг”. Стратегія розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки має враховувати концепцію “технологічних укладів”. Вчення про технологічні уклади характеризує закономірні ступені у розвитку стадій соціально-економічного розвитку.

Стратегічним завданням на довгострокову перспективу є реалізація тих конкурентних переваг, які Україна традиційно мала і які потрібно невпинно нарощувати. У системі національних пріоритетів не стоять завдання пригнічення тих чи інших галузей економіки (сільського господарства чи чорної металургії). Йдеться про якісно новий рівень їхнього розвитку, який би відповідав вимогам ХХІ століття. Долаючи своє історичне відставання у ряді галузей, зокрема “сектору послуг”, Україна може і повинна скористатися найновішими досягненнями людства на цих провідних напрямах. Тут може прислужитися стратегія “технологічного прориву”. Це особлива форма економічного розвитку, коли усі сили і ресурси країни підпорядковуються досягненню єдиної мети і концентруються на одному напрямі. Таким напрямом на початку XXI століття стали "проривні" наукові технології, які перетворюють країну в "суспільство знань та інформатизації". По-справжньому "проривними технологіями" для України найближчих і наступних років є розвиток інформаційно-комунікаційних технологій як провідних напрямів сервісної діяльності. Оскільки рівень розвитку країни оцінюється за рівнем її загальної інформатизації, а інформаційні технології та Інтернет прямо впливають на економічне зростання країни, найпріоритетнішими завданнями для нашої країни є включення в системи “Е-торгівлі” і розвиток “Е-комерції” в усіх сферах економічної діяльності. Розвиток електронної комерції і торгівлі щонайтісніше пов'язаний із зростанням Інтернет-економіки. Вона в Україні представлена галузями комп'ютерної техніки і комунікаціями, рекламою і медіа-індустрією, програмними продуктами, офшорним програмуванням, ІР-телефонією, Інтернет-послугами тощо. До галузей технологічного прориву слід віднести сучасну (ІТ-індустрію) та “Е-уряд”, які увібрали в себе десятки галузей, здебільшого послугової діяльності. В галузях розробки спеціалізованого ПЗ, надання послуг ІТ-консалтинга і аутсорсінга Україна може претендувати на провідні позиції у світі. Для цього потрібна продумана державна політика.

Серед новітніх напрямів розвитку ІТ останнім часом пріоритетної ваги набуло явище під назвою "Е-уряд". Його сутність полягає в тому, що сучасні ІТ сягнули такого рівня, коли її досягненнями можуть безпосередньо скористатися і урядові структури, і недержавні організації, і широка громадськість. Розробка і втілення в життя програм "Е-уряду" являють собою свого роду верхівку сучасної послугової діяльності.

Проте в більшості країн, Україні в тому числі, національні програми розвитку “Е-урядів” перебувають ще в стадії становлення. Україна й дотепер не має комплексної програми формування "інформаційного суспільства". Нам усе ще бракує усвідомлення тієї незаперечної істини, що інформація (і системи обміну нею) у ХХІ ст. перебирає на себе роль провідного, стратегічного ресурсу для подальшого всебічного розвитку країни. Завдання розбудови соціально орієнтованої державно регульованої ринкової економіки в Україні не лишають нам вибору і напряму пов'язані із завданнями якнайшвидшого розвитку "Е-уряду".

Інноваційно-інформативний шлях розвитку як основа „технологічного прориву” за усім своїм змістом і призначенням має бути підпорядкований не просто завданням створення “нової економіки”, а, найперше, розбудові громадянського суспільства, тобто створенню соціально орієнтованої і підпорядкованої добробуту народу економіки. Впровадження досягнень інформаційної революції, виникнення на цій базі “інформаційного суспільства” та його наступної фази - “суспільства знань”, - покликані не тільки кардинально змінити національну економіку, але й самий спосіб життя людей. Тільки такий розвиток подій, за яким технічні, технологічні та інформаційні досягнення підпорядковуються кінцевій меті - якісному поліпшенню добробуту населення і всебічному розвитку особистості з її духовними цінностями, може бути історично виправданою метою.

Побудова в Україні соціально орієнтованої економіки ринкового типу передбачає розв'язання низки завдань. Їх розв'язання пов'язане із кількісним і якісним розвитком сучасного спектру сфери послуг. За усіх вище наведених корекцій, зумовлених нашою національною специфікою, провідні тенденції і закономірності розвитку, властиві для провідних цивілізованих країн світу, простежуються досить виразно. Тому Україна ХХІ ст., якщо вона обрала шлях соціально орієнтованої ринкової економіки, має урахувати у своєму поступі ці тенденції і закономірності, творчо поєднати їх зі своїми національними завданнями, пріоритетами і духовними цінностями.

ВИСНОВКИ

Дослідження тенденцій і закономірностей розвитку сфери послуг в соціально орієнтованій ринковій економіці дозволяє сформулювати ряд висновків теоретико-методологічного і науково-практичного спрямування:

Ретроспективний огляд теоретико-методологічних уявлень досліджуваної проблеми дозволяє твердити, що сучасна економічна наука спростувала тезу про другорядність і меншовартість т. зв. “сфери послуг” і базується на концепції тристадійного “цивілізаційного процесу” /доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна стадії/ з поділом усього суспільного виробництва на “первинний”, “вторинний” і “третинний” сектори економіки.

Розгляд деяких теоретико-методологічних підходів переконує в їхній надмірній категоричності. Надто категоричним видається положення про настання “постіндустріальної ери” для розвинених країн Заходу, датоване 70-ми роками ХХ ст. Методологічно дослідження “сфери послуг” має базуватися на вивченні усіх секторів, сфер і форм економічної діяльності з урахуванням “ділової активності” на кожній з них (“видобувні”, “виробничі”, галузі та підрозділи “сектору послуг”).

Сфера послуг - традиційно одна з найдискусійніших областей економічної науки в теоретико-методологічному плані. Порівняльний аналіз процесів, зумовлених специфікою “постсоціалістичних країн” (України в тому числі) потребує узгодження традиційної класифікації (ЗКГНГ) із класифікацію, прийнятою в усьому світі (КВЕД). Перехід країни до міжнародної класифікації та застосування методики і світового досвіду доцільне з наукової і з практичної точок зору. Аналізувати економіку України, види економічної діяльності, професійні зрушення доцільно за класифікацією, прийнятою у міжнародній теорії і практиці.

Сфера послуг - соціальна за своєю суттю. Структура послуг цілком і повністю визначається характером системи: країни “соціально-орієнтованих економік” самою своєю природою спрямовані на задоволення різноманітних і все зростаючих потреб населення, найперше в послугах.


Подобные документы

  • Класифікація видів послуг. Тенденції сучасної міжнародної торгівлі послугами. Перспективи розвитку міжнародного ринку послуг в Україні. Аналіз основних видів послуг: туристичні, транспортні, освітні, ліцензійні, соціально-культурні, фінансові, побутові.

    реферат [74,3 K], добавлен 20.03.2017

  • Характеристика розвитку сучасного світового ринку послуг і зовнішньої торгівлі послугами України. Динаміка чистого експорту послуг регіонів. Особливості функціонування сектору послуг в Україні після її вступу в СОТ та лібералізація українського ринку.

    реферат [43,6 K], добавлен 07.09.2009

  • Суть і передумови формування світового ринку послуг. Особливості реалізації окремих видів послуг. Регулювання процесів міжнародної торгівлі послугами, тенденції її розвитку в умовах глобалізації. Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами України.

    курсовая работа [76,4 K], добавлен 16.10.2013

  • Місце послуг на сучасному ринку, їх види та форми, основні структурні елементи. Аналіз особливостей і тенденцій розвитку світового ринку послуг в умовах глобалізації економіки. Напрями зовнішньоекономічної політики України в сучасній торгівлі послугами.

    курсовая работа [772,9 K], добавлен 15.05.2009

  • Місце України в міжнародній економіці, аналіз географічної і товарної структури експорту та імпорту товарів та послуг, інвестиційної діяльності. Співпраця України з міжнародними організаціями та розробка стратегії міжнародної економічної діяльності.

    курсовая работа [227,0 K], добавлен 06.03.2010

  • Функціонування ринку виробничих і фахових послуг в різних країнах. Класифікація та визначення понять в сфері зовнішньоекономічних послуг. Аналіз проблем, шляхів їх вирішення та перспектив міжнародної торгівлі України послугами за роки незалежності.

    курсовая работа [105,1 K], добавлен 05.05.2011

  • Основні види, поняття та сутність консалингу. Алгоритм надання консалингових послуг. Приоритетні напрямки розширення ринку консалингових послуг. Перспективи розвитку ринку фінансового консалингу в країні. Аналіз світового ринку консалингових послуг.

    дипломная работа [743,1 K], добавлен 12.07.2010

  • Система послуг як сукупність їх видів (страхові, фінансові, транспортні, туристичні, посередницькі): пріоритети розвитку. Поняття послуги з точки зору споживчої вартості як специфічної виробничої відносини в умовах форми власності на засоби виробництва.

    статья [36,5 K], добавлен 26.10.2014

  • Стратегія економічного розвитку в Марокко. Основні показники сільського господарства та сфери послуг в країні. Головна промислова база держави. Структура зовнішньої торгівлі. Конкурентоспроможність і міжнародна співпраця. Географічна структура експорту.

    курсовая работа [61,9 K], добавлен 14.09.2016

  • Економічний розвиток Німеччини в процесі успішного формування й розвитку світового господарства. Економічні показники. Обґрунтування факторів та динаміки економічного росту. Дослідження сектору сільського господарства, промисловості та сфери послуг.

    курсовая работа [2,0 M], добавлен 04.08.2016

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.