Методи оцінки та засади протидії іллегалізації перехідних економік в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ зовнішньої торгівлі

Флейчук Марія Ігорівна

УДК 339. 9:330.1

Методи оцінки та засади протидії іллегалізації перехідних економік в умовах глобалізації

Спеціальність: 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії Центральної спілки споживчих товариств України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Мокій Анатолій Іванович,

завідувач кафедри міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Філіпенко Антон Сергійович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин; кандидат економічних наук, доцент

Лисенков Юрій Михайлович,

Українська академія зовнішньої торгівлі

Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України,

завідувач кафедри міжнародних фінансів.

Провідна установа: Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра міжнародної економіки.

Захист відбудеться 25.03.2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.847.01 Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57-а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57.

Автореферат розісланий 24.02.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукач Т. М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глобалізація, проявами якої є зростання обсягів світового товарообороту, руху фінансових, інформаційних та трудових ресурсів, посилення взаємозалежності національних економік з домінуванням провідних країн світу, істотно впливає на процес трансформування нових незалежних держав (ННД). Формування у нашій країні економіки ринкового типу, її інтеграція у світове господарство також відбуваються під впливом глобальних тенденцій з відповідними позитивними та негативними наслідками. Невід'ємним явищем перехідного етапу утвердження ринкових відносин є зростання частки іллегального сектора національної економіки, включно з його зовнішнім складником.

Об'єктивно існує низка чинників „тінізації” економіки, пов'язаних з погіршенням умов господарської діяльності, неготовністю держави належним чином реалізовувати на перехідному етапі соціальні функції, надмірно динамічною і слабокерованою лібералізацією зовнішньоекономічної сфери, корумпованістю системи управління в окремих її ланках. Перелічені чинники зумовлюють висхідну тенденцію динаміки обсягів іллегального сектора економіки - контрабандних потоків, відтоку вітчизняного капіталу та інтелектуальних ресурсів, нелегальної міграції робочої сили, деформацію структури зовнішньоторговельного обороту. Зміцнення позицій країни у глобальній конкуренції можливе лише за умови налагоджування ефективної системи протидії іллегалізації та криміналізації господарської діяльності. Досвід розвинених країн і окремих країн з перехідною економікою у боротьбі з іллегалізацією та максимально можливому обмеженні її обсягів зумовлює необхідність ґрунтовного аналізу цього явища та розробки системи заходів запобігання йому з урахуванням особливостей сучасного етапу формування ринкової економіки нашої країни.

Зарубіжними вченими вже напрацьовані відповідні методи аналізу „тіньового” сектора країн, що розвиваються, та з перехідними економіками, розроблені фундаментальні положення теорії економічної та кримінальної злочинності (Дж.Гроссман, Гж.Колодко, Ю.Латов, Дж.Патенгіл, E.Фейг). Теоретичне обґрунтування процесу нелегального переміщення товарів і послуг, особливо для нових суверенних держав періоду розпаду колоніальної системи, та фінансові механізми іллегалізації світової економіки знаходимо у працях зарубіжних науковців (Д.Байлей, Р.Бромлі, Дж.Бхагваті, М.Беднарский, П.Бендковский, Д.Кассел, Л.Коллінз).

Вагомий внесок у дослідження окремих складників іллегального сектора економіки („тінізація” ринку праці та малого бізнесу, контрабандна торгівля, корупція, правові аспекти легалізації капіталу) здійснили провідні вітчизняні науковці В.Андрійчук, З.Варналій, Ю.Василенко, А.Гальчинський, В.Геєць, Я.Гончарук, М.Дудченко, Ю.Лисенков, І.Лукінов, Д.Лук'яненко, Ю.Макогон, М.Михалевич, А.Мокій, В.Новицький, В.Онищенко, О.Покрещук, А.Поручник, Є.Савельєв, А.Філіпенко. Проблеми трансформування економіки, її безпеки у контексті іллегалізації розглядалися у дослідженнях відомих вчених В.Будкіна, О.Власюка, Я.Жаліла, В.Мунтіяна, Г.Пастернак-Тарнущенка, Ю.Пахомова, М.Пугачова, В.Плотникова, В.Сенченка, В.Юхименка.

Проте, незважаючи на значну кількість робіт, де досліджується проблематика іллегалізації економічних систем, у науковій літературі ще недостатньо комплексних досліджень теоретико-методичних аспектів цього явища. Так, відсутні узагальнення методологічної бази теорії економічної злочинності та розробки щодо її застосування для аналізу процесу іллегалізації зовнішньоекономічної сфери країн з перехідними економічними системами. Недостатньо опрацьовані у теоретичному і методичному плані конкретні напрями зменшення обсягів контрабандних потоків, відтоку капіталів та інтелектуальної власності, нелегального переміщення трудових ресурсів, особливо з урахуванням специфіки країн з перехідною економікою.

Надзвичайно актуальним є вивчення економічної сутності процесу іллегалізації, її впливу на соціально-економічний розвиток, світового досвіду боротьби з „тінізацією” та можливості його застосування в умовах нашої країни. Важливість цих проблем визначила вибір теми, мету і зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії у межах наукової теми “Проблеми інтеграції України у глобальне господарство” і пов'язане з науковою темою Української академії зовнішньої торгівлі “Проблеми посилення економічної безпеки України у процесі лібералізації зовнішньоекономічних відносин” (номер державної реєстрації 99102/3), а також з науково-прикладними розробками “Стратегія економічного і соціального розвитку Львівської області до 2011р.” та “Програма розвитку споживчого ринку Львівської області на 2003-2006рр.”.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - здійснення теоретичних узагальнень сутнісних характеристик іллегальної господарської діяльності, систематизація і вибір методів оцінки її масштабів в умовах вітчизняної економіки та окреслення концептуальних положень і заходів протидії іллегалізації окремих секторів економіки. Досягнення означеної мети передбачало постановку і вирішення таких завдань:

- узагальнити підходи до тлумачення сутності та типологізації іллегальної економічної діяльності;

- виявити специфічні особливості впливу глобалізації світового господарства на процеси іллегалізації;

- систематизувати методи оцінки обсягів іллегального сектора економіки і аргументувати вибір методів, найдоцільніших для умов нашої країни;

- виявити та провести аналіз впливу передумов і чинників іллегалізації у країнах з різним рівнем розвитку в окремих секторах і сферах економіки;

- дослідити головні тенденції іллегалізації зовнішньоекономічної сфери нашої країни та фактори, що їх визначають;

- розробити методичні підходи до дослідження ключових аспектів іллегалізації та врахування небезпеки цього явища у прийнятті управлінських рішень;

- обґрунтувати концептуальні положення та розробити заходи щодо запобігання і протидії іллегалізації на національному та міждержавному рівнях.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступає іллегалізація світових господарських зв'язків та її вплив на трансформаційні процеси у країнах з перехідною економікою.

Предметом дисертаційного дослідження є методологія, методи оцінки та засади протидії іллегалізації вітчизняної економіки, у тому числі зовнішньоекономічної сфери.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є теорії міжнародних економічних відносин та економічної злочинності, наукові положення вітчизняних і зарубіжних вчених з питань дослідження та регулювання іллегальної економічної діяльності у міжнародному аспекті. У роботі використовувалися різноманітні методи економічного аналізу, зокрема: групування та порівняння статистичних даних (оцінка рівня „тінізації” економіки у різних країнах, „перехресний” аналіз зовнішньої торгівлі України), системного аналізу (обґрунтування методів та засобів протидії нелегальному обороту товарів і послуг), моделювання (побудова теоретичної моделі взаємозв'язку офіційного і неофіційного секторів в умовах відкритої економіки), статистичного аналізу (оцінка залежності між макроекономічними показниками і обсягами іллегалізації зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)).

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі акти України, міжнародні договори та нормативні документи міжнародних економічних організацій, офіційні дані Державного комітету статистики України, статистична інформація країн-партнерів України та міжнародних статистичних і фінансових організацій, матеріали вітчизняних і зарубіжних дослідників, періодичних видань і міжнародних конференцій, глобальної інформаційної мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних положень, систематизації методів оцінки та визначенні обсягів іллегалізації, виявленні основних чинників та обґрунтуванні засад і методів протидії іллегальній діяльності в умовах перехідної економіки нашої країни. Наукову новизну засвідчують такі конкретні результати:

- узагальнено та істотно доповнено класифікацію проявів “тіньової” економіки поняттям іллегальної діяльності (незаконне виробництво та продаж легальних товарів без їх оформлення та/або реєстрації підприємств, пов'язане із запровадженням державного регулювання економіки) з поділом на внутрішній, зовнішній та глобальний (транснаціональний і мультинаціональний) складники;

- виявлені негативні наслідки глобалізації світових господарських зв'язків („приватизація держави” з боку ТНК; економічна дискримінація; зростання масштабів, швидкості фінансових трансакцій та їх спекулятивного характеру; формування „піраміди” доларів США; поглиблення деформацій на ринку праці та диференціації за рівнем науково-технологічного розвитку та ін.), як передумови набуття іллегальною діяльністю глобальних масштабів, та запропонована теоретична модель іллегалізації ринку праці, з допомогою якої виявлені компенсаторні, стабілізаційні функції та короткочасні позитивні ефекти іллегалізації для країн з перехідною економікою;

- вперше систематизовані методи оцінки обсягів „тінізації” економічної діяльності та аргументована доцільність застосування у сучасних умовах таких методів, як обліково-статистичні, аналізу рахунків платіжного балансу, попиту на гроші, багатофакторного моделювання і, з їх використанням, виявлені універсальні та специфічні чинники іллегалізації для країн з різним рівнем розвитку і типом економіки, зокрема для країн з перехідною економікою (надмірна жорсткість, ускладненість, недостатня дієвість державного регулювання; внутрішня та зовнішня „інформаційна асиметрія”; зменшення обсягу витрат на функціонування держави; високий рівень корупції; неузгодженість законодавчої і нормативно-розпорядчої бази);

- на основі оцінки обсягів та рівня іллегалізації зовнішньої торгівлі, потоків капіталу виявлені: зростаюча динаміка іллегалізації імпортних операцій; домінування сусідніх країн в іллегальній торгівлі; спотворення даних про умови торгівлі при неврахуванні іллегального складника; зв'язок між світовими фінансовими кризами, рівнем соціально-економічного розвитку та іллегальним вивозом капіталу при відносно нижчому його рівні в Україні, а також окреслені схеми іллегалізації торгівлі товарами окремих груп (нафтопродукти, лікеро-горілчана продукція та тютюнові вироби, аудіо- та відеопродукція) і потоків капіталу (використання лоро-рахунків, офшорних компаній, пластикових карток);

- визначені агреговані групи факторів іллегалізації зовнішньоекономічної сфери (соціально-економічні, організаційно-приватизаційні; фінансово-кредитні та валютні; бюджетні) та економетрично доведена ключова роль соціально-економічних та організаційно-приватизаційних, в противагу усталеній думці про податкове навантаження, як найвагоміший чинник, при тісному зв'язку іллегалізації з окремими видами податків і обов'язкових платежів (відрахування у Пенсійний фонд, акцизний збір, податок на прибуток), що загалом кореспондує із встановленим оберненим зв'язком між коефіцієнтом глобалізації та індексом людського розвитку країн з перехідною економікою;

- вперше запропоновано методичні підходи до виявлення основних суб'єктів іллегальної діяльності - фінансово-економічних груп (джерела інформації, критерії відбору та послідовність окреслення „ядра” і учасників групи на основі аналізу майново-господарських зв'язків) та модифіковано модель Манделла-Флемінга (заміна параметра процентної ставки на рівень державного регулювання), з допомогою якої теоретично підтверджено отримані емпіричні результати щодо зв'язку державного регулювання економіки та обсягу її іллегалізації і, з урахуванням цього, розроблено алгоритм врахування ризику іллегалізації при формуванні бюджетної політики;

- обґрунтовано концептуальні рішення стратегії легалізації економіки (проблемно-цільова орієнтація; соціальна спрямованість заходів; переважаюче стимулюючий характер впливу на суб'єктів легального сектора) та напрями її реалізації, а також засади формування інституцій протидії іллегальній діяльності на регіональному, національному, міждержавному та глобальному рівнях і базисні принципи їх функціонування.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у виборі та апробації доцільних для умов нашої країни методів оцінки обсягів іллегальної діяльності, розробці методичних підходів до виявлення ключових суб'єктів іллегального господарювання та прийняття управлінських рішень з урахуванням вірогідних наслідків іллегалізації, обґрунтуванні концептуальних положень щодо інституційного забезпечення протидії цьому явищу на мезо-, макро- та глобальному рівнях ієрархії управління економічними процесами. Основні положення та рекомендації щодо запобігання іллегальній діяльності на мезорівні використані Львівською облдержадміністрацією при підготовці “Стратегії економічного і соціального розвитку Львівської області до 2011р.” (довідка № 1-1/1-2235 від 10.10.2003р.) та „Програми розвитку споживчого ринку Львівської області на 2003-2006рр.” (довідка № 22 від 09.02.2004р.). Пропозиції, методичні підходи та аналітичні висновки знайшли відображення при підготовці звіту з науково-дослідної теми „Проблеми посилення економмічної безпеки України у процесі лібералізації зовнішньоекономічних відносин” (довідка № 26/15-275 від 20.02.2002р.), виконаної в Українській академії зовнішньої торгівлі. Результати досліджень були використані для розробки методичних вказівок з курсу „Правові основи діяльності фармацевтичних підприємств” та „Міжнародний маркетинг” у Львівському національному медичному університеті ім. Д. Галицького (акт впровадження від 19.02.2004р.), а також при викладанні курсів „Міжнародні економічні відносини”, „Світові фінанси”, „Грошово-кредитна політика” у Львівській комерційній академії (довідка №126/01-1.08 від 13.02.2004).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на науково-практичній конференції студентів та молодих вчених „Міжнародний бізнес в Україні: становлення та розвиток в умовах ринкової трансформації суспільства” (м.Київ, 2001р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України” (м.Чернівці, 2003р.), V-й міжнародній науково-практичній конференції УАЗТ „Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України” (м.Київ, 2002р.), VI-й міжнародній науково-практичній конференції УАЗТ „Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків” (м.Київ, 2003р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми підприємництва на етапі входження Польщі до Європейського Союзу” (м.Стальова Воля, Республіка Польща, 2003р.), міжнародній конференції „Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУУАМ” (м.Албена, Болгарія, 2003р.), міжнародних науково-практичних семінарах “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (м.Донецьк, 1998, 2003, 2004рр.), науково-практичній конференції Інституту регіональних досліджень НАН України „Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України” (м.Львів, 2003р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано в 11-ти наукових статтях (шість опубліковано автором одноосібно), у тому числі шість статей у фахових виданнях і п'ять - у інших наукових виданнях і збірниках матеріалів конференцій, двох методичних рекомендаціях загальним обсягом 6,16 д. а. (особистий внесок дисертанта - 5,0 д. а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота обсягом 267 сторінок, у тому числі 178 сторінок основного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить перелік використаних джерел із 190 найменувань, з яких на 170 є посилання, та 16 додатків обсягом 78 сторінок. Дисертаційна робота ілюстрована 36 рисунками на 36 сторінках і містить 16 таблиць на 16 сторінках.

Основний Зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, викладені мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, наукова новизна і практична значущість.

У першому розділі „Теоретико-методичні засади дослідження іллегалізації економіки в умовах глобалізації” систематизовані та узагальнені основні підходи до визначення категорії „тіньова” економіка та її структури, висвітлено специфічні характеристики цього явища в умовах глобалізації світового господарства.

Гіпотетична модель еволюції формування „тіньового” сектора Е.Фейга пов'язує момент виникнення явища „тінізації” з появою товарно-грошових відносин. Погоджуючись з основними положеннями цієї моделі, зазначимо, що за сутністю „тіньова” діяльність є антиподом до легальної (дозволеної законом, офіційної, „білої”) і з'являється саме із запровадженням системи державного регулювання економіки у тих чи інших формах. Зміна функцій сучасної держави щодо регулювання економічної діяльності, широкий спектр застосовуваних форм і методів впливу, а, у останній період, обмеження цього впливу внаслідок глобалізації, обумовлює необхідність чіткішого окреслення категорії „тіньова” економіка.

Здійснене у дисертації узагальнення підходів до дослідження цього поняття дозволяє виокремити три основні складники, які найповніше охоплюють прояви „тінізації”: (1) неофіційний - діяльність приватних домогосподарств, що виготовляють та споживають товари (послуги) для особистих потреб; (2) кримінальний - недозволене законом виробництво, зберігання та продаж окремих товарів чи послуг (наркотики, вибухові речовини, проституція тощо); (3) іллегальний - заборонене виробництво та продаж легальних товарів без їх документального оформлення та/або реєстрації підприємств. Іллегальний складник за ознакою сфери охоплення поділяємо на внутрішній, зовнішній і глобальний. Внутрішній включає іллегальну діяльність у межах національної економіки, зовнішній - поза її межами, а глобальний передбачає транснаціональну (з країною базування) і мультинаціональну (без конкретного центру розташування) іллегальну господарську діяльність.

Не заперечуючи загальновизнаних негативних наслідків іллегалізації, звернемо увагу на виявлені у роботі окремі її позитивні моменти: (1) підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств; (2) можливість реалізації професійного потенціалу трудових ресурсів; (3) забезпечення певного рівня соціального захисту населення; (4) насичення ринку товарами та послугами, на які об'єктивно склався попит; (5) спрощення умов функціонування суб'єктів господарювання; (6) обмін технологіями в умовах неефективності державної інноваційної політики. Проте наголосимо, що вказані переваги мають короткочасний характер, а у стратегічній перспективі погіршують основні макроекономічні показники і загрожують національній безпеці.

В умовах глобального світового господарства необхідно враховувати нові форми транснаціональної іллегалізації, що пов'язані з так званою „інформаційною асиметрією” (неповнота або недостовірність інформації, що поширюється на світових ринках). Крім того, деякі форми іллегалізації на сучасному етапі не трактуються суспільством як нелегальні дії головних суб'єктів глобалізації (транснаціональних корпорацій та урядів розвинених держав). Сюди відноситься штучне узалежнення урядом США світової економіки від національної грошової одиниці. Як відомо, одним з найважливіших чинників неврівноваженості світової економіки є постійний дефіцит платіжного балансу США, основна причина якого - значне негативне сальдо зовнішньої торгівлі. У 1985-1989рр. середньорічне негативне сальдо становило 134 млрд дол., а у 1990-1995рр. - 125 млрд дол., у 2001р. - 99,98 млрд дол. Сукупний нагромаджений дефіцит платіжного балансу з 1971 по 1996р. досягнув 1770 млрд дол. На відміну від інших країн, США компенсують дефіцит платіжного балансу своєю національною валютою. Схема узалежнення економік інших країн з боку США реалізовується за допомогою МВФ і передбачає наступні етапи: (1) вимога відкрити кордони для міжнародного капіталу і забезпечити конвертованість національної валюти; (2) використання доларів як засобу нагромадження і платежу; (3) збільшення грошової маси у країні і, як наслідок, - зростання темпів інфляції; (4) вимога зниження обсягу готівкових коштів в обігу з метою зменшення темпів і рівня інфляції; (5) збільшення попиту на долари; (6) ітерація наведеної послідовності етапів. Ця стратегія, що застосовується ще з часів „плану Маршалла”, створила поза межами США „піраміду готівкових доларів” (приблизно 460 млрд дол., у той час як у самих Сполучених Штатах - близько 150 млрд). Крім того, після відходу від Бреттон-Вудської системи, утворилися ринки „євродоларів”, а багаторічне позитивне торговельне сальдо Японії створило запас „японських доларів”. Значними є також валютні резерви Китаю і нафтовидобувних країн. З метою запобігання подібним та іншим, виявленим у роботі негативним наслідкам глобалізації (зростання обсягів контрабанди, „відтоку” капіталів, нелегального переміщення робочої сили і трансферу технологій, „приватизація держави”, екологічна злочинність), необхідно здійснювати комплексні дослідження на основі використання різноманітних методів виявлення обсягів та динаміки іллегалізації. У роботі систематизовано спектр методів дослідження обсягів та динаміки іллегального сектора, об'єднаних у три основні групи: (1) обліково-статистичні; (2) методи опосередкованого аналізу; (3) методи безпосередніх перевірок. При цьому аргументовано доцільність використання „балансового” методу та методу „перехресного” аналізу з використанням даних Системи національних рахунків (СНР) та зовнішньоторговельної або митної статистики країн-партнерів, враховуючи недосконалість системи статистичного обліку, неефективність застосування методу безпосередніх перевірок внаслідок істотного рівня корумпованості, відсутність практики і неадекватність відповідей спеціальних обстежень і експертних оцінок. Зважаючи на складність розмежування легальної та іллегальної економічної діяльності, масштаби та специфіку проявів останньої, у роботі використані комплексні фокусні дослідження з використанням методів, адаптованих до умов окремих галузей і сфер економіки.

У другому розділі „Іллегалізація світового господарства та місце вітчизняної економіки у цьому процесі” виявлені особливості виникнення та обсяги „тіньового” сектора у країнах з різним рівнем розвитку. Рівень іллегалізації економіки розвинених країн (у середньому 13,2% обсягу офіційного ВВП у 1989-1990рр. та 16,7% у 2001-2002рр. (розраховано за методом Гуттмана)), є набагато меншим у порівнянні з перехідними економіками (50-60% за цей же період). Серед країн колишнього СРСР у 2000-2001рр. провідні позиції утримують Грузія з іллегальним сектором на рівні 66,1% до офіційного ВВП, Азербайджан - більше 60,0%, Україна - 51,2%. Найнижчий рівень „тінізації” властивий економіці Узбекистану (33,4%), Киргизстану (39,4%) та Латвії (39,6%). У середньому, у ННД рівень “тінізації” протягом 2000-2001рр. перевищив 55% від офіційного ВВП з висхідною динамікою, що пояснюється не лише недостатньо керованою лібералізацією внутрішнього ринку, але й необґрунтовано надмірним відкриванням економіки. У країнах Центральної та Східної Європи протягом цього ж періоду найістотнішим рівнем іллегалізації характеризується Македонія (45,1%), Болгарія (36,4%) та Румунія (33,4%). Найнижча частка іллегального сектора у Словаччині (18,3%) та Чехії (18,4%). Середній показник іллегалізації економіки групи постсоціалістичних країн зріс до 29,2% у 2000-2001рр. порівняно з 23,4% у 1990-1993рр. На нашу думку, низький рівень іллегалізації може розглядатись як наслідок ефективного реформування економіки, в противагу країнам з несистемною та незавершеною трансформацією економіки, середнє значення іллегалізації в яких становить близько 45% від офіційного ВВП. Така відмінність обумовлена певним комплексом чинників та факторів, специфічних для кожної групи країн. Як універсальні чинники „тінізації” економіки у дисертації визначені: (1) монополізація окремих секторів економіки; (2) низький рівень соціального захисту; (3) неспроможність ринкової економіки ефективно протидіяти зовнішнім впливам; (4) неповнота та недостовірність статистичної інформації; (5) недосконалість політичної системи; (6) недостатня мотивація до легальної господарської діяльності; (7) відсутність інтерактивного діалогу між органами державного управління та підприємцями і громадськістю. Особливою специфікою відрізняються, як показано у роботі, природа іллегалізації ринку праці у країнах з різним рівнем розвитку: у країнах з ринковою економікою підвищення податку на доходи фізичних осіб призводить до зростання ціни на легальну працю, а у країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, посилення фіскального навантаження на фізичних осіб ініціює зростання обсягу нелегального ринку праці.

Зважаючи на те, що країни з перехідною економікою характеризуються істотно вищим рівнем іллегалізації, у дослідженні висвітлено додаткові чинники, не враховані вище: (1) відсутність впродовж тривалого історичного періоду реального власника; (2) погіршення моральних стандартів поведінки і, навіть, моральна деградація представників окремих прошарків суспільства; (3) значна диференціація доходів найбагатших та найбідніших верств населення і відсутність середнього класу; (4) невідповідність кваліфікації рівню доходів спеціалістів. З застосуванням багатофакторного регресійного аналізу оцінено найвагоміші фактори впливу на іллегальну діяльність у зовнішній торгівлі нашої країни (рис. 1). Виявлено взаємозв'язок іллегального сектора у цій сфері з 128-и показниками, статистично значимі серед яких - 26 факторів, що найістотніше впливають на результуючу змінну (позитивно чи негативно) з показником статистичної помилки не більше 0,1. При цьому не враховано фіктивну змінну, що включає чинники, які не підлягають кількісному виміру (суб'єктивні рішення окремих посадових осіб, екологічне становище, рейтингові оцінки економіки тощо).

Размещено на http://www.allbest.ru/

де: x1 - сальдо купівлі (продажу) іноземної валюти; x2 - частка ПДВ у загальному обсязі доходів бюджету; x3 - обсяг продажу іноземної валюти; x4 - кількість приватизованих підприємств; x5 - бюджетні видатки на народне господарство та підтримку зовнішньої торгівлі; x6 - обсяги депозитів; x7 - темпи зростання резервних активів; x8 - частка безробітних у загальній кількості економічно активного населення; x9-обсяги заборгованості між підприємствами; x10 - відрахування у фонд Чорнобиля; x11 - частка податку на прибуток у загальному обсязі доходів бюджету; x12 - обсяги урядових кредитів; x13 - обсяги кредитів в іноземній валюті; x14 - видатки бюджету на екологію та у фонд Чорнобиля; x15 - швидкість обігу грошей; x16 - обсяги резервів комерційних банків; x17 - відрахування у Пенсійний фонд; x18 - частка кредитів неурядовому сектору у загальному обсязі; x19 - обсяги акцизного збору; x20 - обсяги заборгованості заробітної плати; x21 - кількість громадян, що отримали майнові приватизаційні сертифікати; x22 - активи у тижнях імпорту; x23 - обсяги купівлі іноземної валюти; x24 - кількість звільнених працівників; x25-частка звільнених працівників у загальній кількості працюючих за рік; x26 - рівень безробіття.

Виявлені у процесі дослідження фактори згруповані і означені як: (1) соціальні; (2) організаційно-приватизаційні; (3) бюджетні; (4) фінансово-кредитні та валютні. Як видно з рис.1, отримане ранжування факторів не співпадає з поширеною тезою, що головною причиною істотного зростання рівня іллегалізації економіки є фіскальне навантаження. За нашими оцінками, вагомішими є соціально-економічні проблеми - рівень безробіття, частка та кількість звільнених (коефіцієнти регресії становлять, відповідно: 3,641; 2,414 та 2,071). Звідси висновок щодо важливості легалізації ринку праці, створення нових робочих місць шляхом стимулювання ділової активності, у тому числі інвестиційної, дерегулювання підприємництва як пріоритетного напряму запобігання іллегалізації економіки.

Базуючись на припущенні, що офіційна статистична звітність недостатньо адекватно відображає реальні обсяги іллегальних зовнішньоторговельних операцій та потоків капіталів, у роботі здійснений „перехресний” порівняльний аналіз імпорту-експорту з використанням статистичних даних країн-партнерів. Отримані результати (табл.1) підтверджують гіпотезу про недосконалість статистичної звітності.

Таблиця 1

Обсяги та коефіцієнти іллегалізації імпортних операцій в Україні (млн. дол. США)

Важливо, що процеси іллегалізації набувають у відносинах з основними торговельними партнерами системного характеру - коефіцієнт іллегалізації імпортної діяльності стабільно високий (Польща - 0,55-0,61; Туреччина - 0,54-0,60; Естонія - 0,36-0,46) або зростаючий (Республіка Корея - 0,07-0,39; Франція - 0,21-0,49; Чехія - 0,07-0,56; Литва - 0,26-0,43). Звернемо увагу на від'ємні значення обсягів іллегалізації у торгівлі з Росією - сумарне значення обсягу нелегального експорту в Україну за аналізований період досягло 1792,8 млн дол.; Китаєм - 168, 9 млн дол.; Угорщиною - 211,3 млн дол. та з США 186,2 млн дол. Тобто, у торгівлі з цими країнами переважає іллегальна орієнтація експортерів, що обумовлено, вірогідно, як існуючою торговельною політикою цих країн щодо України, так і товарною структурою експорту.

Щодо експортних операцій, як показано у роботі, найбільші значення коефіцієнта іллегалізації спостерігаються у торгівлі з Росією (0,27), США (0,23), Туреччиною (0,10), Бєларуссю та Чехією (0,08) і Республікою Корея (0,06). Для решти з понад 30-и країн-партнерів сумарний коефіцієнт іллегалізації становить лише 0,10 (біля 260 млн дол. США).

Важливо наголосити на переважанні іллегалізації імпортної діяльності над експортною за період 2000-2001рр. - сумарне абсолютне значення іллегалізації імпорту (4477,3 млн дол. США) значно перевищувало відповідне значення експорту (2638,8 млн дол.). Це пояснюється як недостатньою дієвістю вітчизняної системи державного регулювання зовнішньої торгівлі, так і бажанням зарубіжних партнерів використати всі можливості, навіть і нелегальні, для збуту продукції.

Таким чином, короткочасні позитивні ефекти іллегалізації зовнішньої торгівлі, про які згадувалося вище, нейтралізуються експортною експансією зарубіжних партнерів на вітчизняний ринок. З іншого боку, відбувається втягування в іллегальну діяльність торговельних партнерів навіть з країн з достатньо ефективною системою протидії іллегальній діяльності. Саме цим обумовлена необхідність об'єднання зусиль на міждержавному рівні для оперативного моніторингу іллегальної діяльності, коригування і узгодження торговельної політики на основі врахування вірогідної іллегалізації діяльності економічних агентів та її наслідків. Концептуальним положенням при цьому є стратегічна невигідність іллегалізації не лише у двосторонній торгівлі, а й у глобальному аспекті.

Іллегалізація зовнішньої торгівлі, як показано у роботі, супроводжується процесом „відмивання” грошей, який можна проаналізувати за допомогою розділу D платіжного балансу „Помилки та пропущення”. Як бачимо з рис.2, Україна, у порівнянні з іншими ННД, характеризується розходженнями по сальдо цього рахунку, що вказує на значні обсяги „втечі” капіталу.

Як причини іллегального відтоку капіталів у країнах з перехідною економікою у роботі визначені: (1) недосконалість і неефективність системи регулювання ЗЕД; (2) надмірна лібералізація зовнішньої торгівлі та руху капіталів; (3) недостатньо легітимний процес приватизації; (4) “прокляття надлишку” сировини і продукції добувних галузей (Д.Кассел, 1987); (5) низькі темпи динаміки соціально-економічного розвитку. Останнє підтверджується регресійним аналізом залежності між величиною сальдо розділу D платіжного балансу і обсягом ВВП на одну особу (GNPPC):

, (1)

Особливої уваги заслуговує врахування іллегалізації відносин з країнами-партнерами при виборі географічного вектора зовнішньоекономічної інтеграції. Регресійний аналіз залежності між обсягами ВВП і обсягами торгівлі з партнерами у межах СНД показує досить тісний зв'язок між зростанням товарообороту з окремими країнами і зниженням ВВП. Зрозуміло, що зміна ВВП більшою мірою обумовлюється іншими важливими чинниками. Проте у контексті об'єкта дослідження слід зробити висновок, що при виборі географічної орієнтації інтеграційних процесів слід враховувати не лише динаміку економічного зростання країни-партнера, але й рівень іллегалізації взаємних зв'язків, ефективність узгодженої системи протидії їй, готовність до спільного удосконалення такої системи. Крім того, у дисертації доведено, що офіційна статистика спотворює динаміку умов торгівлі України стосовно основних її партнерів. Згідно офіційних даних ці умови погіршуються, але з урахуванням обсягів іллегалізації відбувається їх покращання. Виявлені тенденції вимагають визначення реальних обсягів зовнішньої торгівлі, ідентифікації основних суб'єктів іллегалізації та прийняття управлінських рішень з урахуванням відповідного рівня ризику іллегалізації.

Третій розділ роботи „Методичні підходи до прийняття управлінських рішень у контексті протидії іллегалізації” присвячений розробці методів оцінки наслідків прийняття управлінських рішень з урахуванням вірогідності іллегальної діяльності та засад удосконалення інституцій запобігання іллегалізації на національному і глобальному рівнях.

Враховуючи те, що у перехідних економіках ННД під час приватизації утворилися потужні фінансово-економічні угрупування, у діяльності яких вагому частку займає іллегальна компонента, причому відбувається інституційне оформлення їх функціонування у вигляді неформальних правил та організаційних структур, особливої уваги заслуговує виявлення саме цих суб'єктів процесу іллегалізації. У дисертації пропонується послідовність фокусного дослідження, метою якого є виявлення неформальних фінансово-промислових груп, що практикують так зване „податкове планування” (розробку напівлегальних та нелегальних схем зменшення бази оподаткування). Таке дослідження передбачає пошук „проблемних” платників податку серед господарських суб'єктів у межах однієї галузі (галузевий підхід), групування видів підприємницької діяльності, де застосовуються подібні схеми ухилення від сплати податків (міжгалузевий підхід) і виявлення „ядра” та головних учасників групи („господарських п'ятірок”). Після визначення нелегальних груп необхідно виявити причини їх формування та напрями легалізації господарської діяльності, що передбачає, насамперед, удосконалення системи державного регулювання економіки. Взаємозв'язок державного регулювання, зокрема податкової політики, та іллегалізації економічної діяльності встановлений за допомогою модифікованої теоретичної моделі Манделла-Флемінга (рис.3) з заміною параметра процентної ставки на рівень регулювання:

Y=C(Yp-T;r)+I(r)+G(R)+CA(q;Y;Y*), С(Yp)>0; С(T)<0; С(r)<0, (2)

Yp=V-H-T(G)-U, T(G)<0, (3)

Yu=Vu-Hu, (4)

Ys(G)=Yu+Cu, Ys(G)>0, (5)

де: Yp - прибуток економічних агентів; І - приватні інвестиції; r - процентна ставка в країні, С, Сu - відповідно легальне та нелегальне споживання; G - сальдо бюджету; q - реальний обмінний курс національної валюти; Yu - іллегальний прибуток економічних агентів; Y*- дохід економічних агентів країни-партнера; AS, AS* - сукупна легальна пропозиція товарів відповідно у національній економіці та економіці країни-партнера; AD, AD* - сукупний попит на легальні товари відповідно у національній економіці та економіці країни-партнера; ASs - сукупна пропозиція товарів в іллегальному секторі; ADs - сукупний попит на товари в іллегальному секторі; СА - сальдо поточного рахунка; V - дохід суб'єктів господарювання в офіційному секторі; Н - умовно-постійні витрати; Т - податки; U - умовно-змінні витрати; Vu - іллегальний дохід суб'єктів господарювання; Hu - господарські витрати в іллегальному секторі; Ys - обсяг іллегальної економіки; R, R* - відповідні регуляторні рішення у межах національної економіки та економіки торговельного партнера; Y - обсяг ВНП.

Нахил прямих на рис. 3 визначається залежністю відповідних показників від рівня державного регулювання економіки. Точки A, A*, Aґ відповідають макроекономічній рівновазі, при якій існуюча система регулювання обумовлює прибуток національних економічних агентів у легальному секторі в обсязі Yp0 і економічних агентів країни-партнера в обсязі Y* та максимально допустимий прибуток іллегального сектора (на рівні 10-20% від обсягу легального прибутку) в обсязі Yu0. Припустимо, уряд намагається підвищити обсяг державних доходів з Y0 до Y1 шляхом запровадження нового податку (R0>R1; т.А>т.В). При цьому зростають витрати економічних агентів, тоді (Yp0>Yp1), що стимулює зростання обсягу іллегальної діяльності (т.Аґ>т.Сґ) і зменшення державних доходів (Y1>Y2; т.B>т.С). На товарному ринку відбувається зростання цін (р0>р1), зменшення попиту в офіційному секторі (AD0>AD1; т.Z>т.L) і зростання - у “тіньовому” (ADs0>ADs1; т.Zґ>т.Lґ).

Зменшення прибутків економічних агентів легального сектора призведе до відповідного зменшення частки легальної торгівлі з країною-партнером, погіршення сальдо поточного рахунка внаслідок зменшення попиту на експортні товари, обумовленого зростанням цін (р*0>р*1; AD*0>AD*1; т.Z*>т.L*). Не виключене і покращання сальдо поточного рахунка внаслідок зменшення обсягів легальних імпортних операцій. Використовуючи наведену модель взаємозалежності між іллегальним сектором та регуляторними діями органів державного управління національної економіки та країн-партнерів, можна спрогнозувати наслідки їх впливу на динаміку іллегального сектора та окремих макроекономічних показників. Особливої уваги заслуговує взаємозв'язок іллегалізації з податковою і бюджетною політикою, врахування якого необхідне як з огляду на збільшення обсягів іллегальної діяльності внаслідок нераціональних управлінських рішень, так і з огляду на вірогідне зменшення доходів бюджету та неефективне використання бюджетних коштів. З цією метою у дисертації запропоновано алгоритм врахування ризику вірогідної іллегалізації економіки та її наслідків для формування бюджетів різних рівнів загалом і за окремими статтями при підготовці та реалізації управлінських рішень.

Загалом, йдеться про проблемно-цільову компоненту національної економічної політики, реалізація якої на різних рівнях управління потребує врахування вірогідного посилення (послаблення) іллегального сектора. З іншого боку, необхідна реалізація програми цільових заходів легалізації економіки, яка включає: (1) побудову теоретичної моделі динаміки іллегалізації у залежності від зміни зовнішніх та внутрішніх факторів; (2) оперативний моніторинг процесу іллегалізації; (3) виявлення недоліків системи державного регулювання соціально-економічних процесів, що зумовлюють дію факторів іллегалізації; (4) вивчення законодавчих та організаційно-економічних засобів запобігання іллегалізації, застосовуваних у країнах з переважаюче легальною економікою, та їх адаптування; (5) розробку рекомендацій щодо гармонізації зовнішньоекономічної політики з країнами-партнерами з метою протидії іллегалізації взаємних економічних зв'язків; (6) тестування управлінських рішень за критерієм зміни рівня іллегалізації (внутрішньої, зовнішньої та транснаціональної компонент); (7) ініціювання інституційних змін з метою протидії іллегалізації світового господарства.

Виявлені у роботі репресивний характер, несистемність протидії „тінізації” з боку міжнародних організацій, орієнтація заходів лише на окремі її прояви, переважно кримінального характеру (нелегальний обіг наркотиків, зброї, проституція, „відмивання” капіталів та корупція), обумовлює необхідність ініціювання нашою державою інституційних змін у глобальному масштабі. Зокрема, актуальним є формування системи інституцій для аналізу передумов, виявлення чинників і факторів поширення іллегальної діяльності, розробки і реалізації заходів з усунення їх впливу та окреслення принципів і завдань функціонування інституцій на якісно інших засадах. Пропонована у дисертації система передбачає створення регіональних, національних, міждержавних, міжрегіональних комітетів; міждержавних дво- і багатосторонніх робочих груп; міжнародних та наддержавних організацій. Основні завдання такої системи інституцій окреслені як: (1) виявлення винятково опосередкованими методами динаміки іллегальної економіки у розрізі внутрішнього та зовнішнього складника; (2) консультації національних комітетів з питань вдосконалення державного регулювання економіки у контексті вірогідної іллегалізації; (3) розробка системи заходів легалізації внутрішніх та зовнішніх економічних зв'язків. Як базисні принципи функціонування міжнародних та наддержавної організацій визначені: „невтручання” організацій у сфери, пов'язані з національною безпекою; добровільність надання відповідної інформації країнами-учасницями; стимулювання країн-учасниць до легалізації економіки; рівноправність усіх країн-учасниць, незалежно від рівня їх розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладної задачі протидії іллегалізації економіки у сучасних умовах. Автором поставлено і вирішено низку недостатньо опрацьованих питань аналізу теоретико-методичних аспектів іллегалізації, дослідження природи та динаміки „тіньового” сектора у країнах з різним рівнем економічного розвитку, іллегалізації зовнішньоекономічної сфери у нашій країні і, на цій основі, розроблено методичні підходи та засади протидії іллегальній діяльності на різних рівнях управління. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Відсутність комплексного підходу у наукових дослідженнях „тіньового” сектора економіки нашої країни потребує детального вивчення та узагальнення категорії „тіньової” економіки. Модифікація теоретичної моделі Е.Фейга щодо історичної еволюції процесу “тінізації” дозволяє точніше визначити момент її виникнення, а саме на етапі запровадження державного регулювання. Змістовний аналіз модифікованої моделі дає підстави окреслити основні методичні підходи до вивчення цього явища (кримінальний, обліково-статистичний, формально-правовий та комплексний) та означити категорію „тіньової” економіки як сукупність наступних складників: неофіційного, кримінального та іллегального (внутрішнього, зовнішнього та глобального, який поділяється на мульти- та транснаціональний).

2. Аналіз загальних тенденцій розвитку світового господарства дозволяє стверджувати про посилення негативних наслідків глобалізації, зокрема, іллегалізації світових господарських зв'язків (зростання обсягів контрабанди, „відтоку” капіталів, нелегальної міграції робочої сили і трансферу результатів інтелектуальної праці, „приватизація держави” з боку ТНК). Особливо небезпечною для міжнародної фінансової системи є напівлегальна схема узалежнення країн світу від „піраміди готівкових доларів США”. Істотні негативні наслідки іллегалізації поєднуються з короткотривалими позитивними ефектами її дії (тимчасова зайнятість та підвищення добробуту населення; можливість реалізації професійного потенціалу; збільшення пропозиції товарів (послуг) на ринку; підвищення рівня конкурентоспроможності та спрощення умов діяльності суб'єктів господарювання).

3. Дослідження тенденцій іллегалізації економіки у країнах з різним рівнем розвитку показало, що перехідні нестабільні економіки характеризуються зростанням рівня іллегалізації до 65% офіційного ВВП (Грузія, Україна, Азербайджан) при середньому значенні для ННД - 55%, у той час як середній рівень іллегалізації у розвинених країнах становить 20-25%. До основних чинників іллегалізації економіки розвинених країн відносяться: надмірне податкове навантаження, жорстка фіскальна політика, монополізація ринку. Для решти країн ці фактори є менш значущі, а більшого впливу набувають чинники, пов'язані з корупцією, складністю державного регулювання економічної діяльності, неузгодженістю та недосконалістю законодавства. Наголосимо на істотних особливостях взаємозв'язку між соціально-економічним розвитком країни та іллегалізацією економіки. Показники добробуту населення та іллегального сектора є тісно пов'язаними як для розвинених країн, так і для країн з перехідною економікою, проте для розвинених країн зростання добробуту підвищує рівень іллегалізації, а у країнах з перехідною економікою - знижує. Розгляд теоретичних моделей, що враховують специфіку іллегалізації ринку праці, показує протилежну тенденцію - у країнах з ринковою економікою підвищення податку призводить до зростання ціни на легальну працю і звуження іллегального сектора, а у країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, посилення фіскального навантаження на фізичних осіб ініціює зростання нелегального ринку праці.

4. Визначення обсягів іллегалізації зовнішньої торгівлі та потоків капіталу з використанням аналізу розділів платіжного балансу дозволяє виділити торговельних партнерів України, відносини з якими характеризуються найвищим рівнем іллегалізації (Білорусія, Росія, Польща, Казахстан, Туреччина, Китай, Індія, Кіпр). Серед ННД, які утримують провідні позиції в іллегалізації міжнародних потоків капіталу, визначено Росію, Казахстан, Грузію, Україну, Молдову. На нашу думку, це зумовлено недосконалістю нормативно-правової бази щодо здійснення ЗЕД, надмірною та слабо керованою лібералізацією потоків капіталу та зовнішньої торгівлі, існуванням неформальних фінансово-економічних угрупувань, низьким рівнем соціально-економічного розвитку (економетрично доведено зв'язок між зменшенням обсягу ВВП на одну особу і збільшенням обсягу іллегальних потоків капіталу).

5. Як показано у роботі, ігнорування іллегального складника зовнішньої торгівлі спотворює динаміку показника умов торгівлі: при його врахуванні спостерігається покращання умов торгівлі, а офіційна статистика вказує на протилежну тенденцію. Це ускладнює процес стратегічного планування розвитку економіки та вибір географічного вектора зовнішньоекономічної інтеграції. Економетричний аналіз виявлених у роботі головних чинників зростання іллегального сектора зовнішньої торгівлі (соціальних, приватизаційно-організаційних, фінансово-кредитних, валютних, бюджетних) дозволяє окреслити, як найважливіші, такі з них: рівень безробіття; частка звільнених у чисельності зайнятих та абсолютна кількість звільнених працівників; кількість громадян, що одержали майнові приватизаційні сертифікати; темпи зростання імпорту; частка кредитів приватному сектору; кількість приватизованих підприємств; резерви комерційних банків; видатки бюджету на народне господарство та підтримку зовнішньої торгівлі.