Формування режимів валютних курсів у країнах з перехідною економікою (на прикладі Польщі, Чехії, України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування режимів валютних курсів у країнах з перехідною економікою (на прикладі Польщі, Чехії, України)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. Розбудова ринкових систем країн з перехідною економікою з об'єктивною необхідністю поставила питання про вибір типу валютного режиму, валютна політика в рамках якого має стати активним інструментом макроекономічної політики держави. Режим та валютна політика, як чинник і похідна, визначаються рівнем розвитку економіки, ступенем її відкритості, станом фінансових ринків, диверсифікацією виробництва, станом платіжного балансу, рівнем національної конкурентоспроможності, величиною резервів іноземної валюти, станом національної грошової системи, суспільно-політичним кліматом. У свою чергу валютна політика впливає на оптимізацію вищезазначених показників. Відповідно і постає проблема вибору валютного режиму: від цього значною, якщо не визначальною, мірою залежить забезпечення як монетарної, так і загальноекономічної стабільності. Валютний курс у даному випадку виступає базовим елементом економічного регулювання країни, виконуючи при цьому специфічні функції: пом'якшення негативних наслідків реформи зовнішньої торгівлі; вирівнювання платіжного балансу та структури відносних цін, забезпечення стабільності національної валюти та довіри до неї; нарощування темпів економічного зростання; сприяння процесу інтеграції у світовий валютний простір.

Україна також намагається проводити валютну політику, яка б, з одного боку, відповідала об'єктивним економічним та політичним умовам її розвитку, з іншого - сприяла реалізації задачі подальшої ринкової трансформації, нарощуванню темпів економічного зростання, інтеграції у світовий економічний та валютний простір. Проте науково-теоретичні концепції такої політики в країні ще не створено. За цих умов корисним є врахування досвіду проведення валютної політики країн з перехідною економікою, зокрема Польщі та Чеської Республіки, що за схожих початкових умов досягли відносно високого економічного розвитку. Використання накопиченого досвіду дасть можливість уникнути негативних наслідків незваженої валютної політики і позитивно вплине на економічний розвиток країни.

В українській економічній науці розробкою питань монетарного середовища, зокрема валютно-кредитних відносин, світової валютної системи, ролі міжнародної валюти займалися С.Я. Боринець, А.С. Гальчинський, О.К.Єременко, А.Т. Кияк, О. Кузнєцов, З.О. Луцишин, О.В. Плотніков, О.І. Рогач, В.В. Рокоча, В.О. Степаненко, А.С. Філіпенко, О.І. Шнирков та ін. У Росії суттєвий внесок в дослідження валютних режимів було зроблено Т.Д. Валовою, Л.М. Красавіною, А.П.Кірєєвим, М.К. Бункіним, А.М. Семеновим, Т. Чекліною та ін. Проте в дослідженнях названих авторів та в інших наукових доробках відсутнє системне викладення проблеми вибору режимів валютних курсів країнами з перехідною економікою, не виявлено закономірності їх валютного розвитку, не з'ясовано вплив валютного фактора на економічний розвиток держав. Навіть серед західних авторів, котрі вважаються засновниками теорії режимів валютних курсів, не існує єдиної оцінки щодо механізму, необхідних і достатніх умов формування та форм прояву валютної політики в трансформаційних економіках, і, перш за все, впливу режимів валютних курсів на економічне зростання.

Важливу роль у теоретичних та емпіричних дослідженнях проблематики режимів валютних курсів відіграли праці зарубіжних вчених: Х. Девахтера, Р. Дорнбуша, Р. Мандела, Ф. Махлупа, Фішера, Дж. Флемінга, М. Фрідмена та ін. Західні економісти-теоретики прагнули запропонувати ідеальну «оптимальну» модель валютного курсу і намагалися вирішити питання, наскільки реальність відповідає чи не відповідає запропонованій моделі. У наукових колах Західної Європи після підписання в 1992 році Маастрихтської угоди, коли було взято курс на побудову Економічного і валютного союзу, пожвавилися дискусії щодо оптимальності європейського валютного простору, а також інтеграції до нього країн з перехідною економікою (Л. Хоффман, Ф. Мьоллерс, Р. Кокошинські досліджували питання інтегрування України до ЄС в аспекті поєднання грошово-кредитної та валютної політики, А.Зіденберг - аналіз основних принципів боргової стратегії країн з перехідною економікою, Бофінгер, А. Рудко, Д. Сальваторе, Н. Гольцберг - теоретичне обгрунтування можливостей інтеграції країн з перехідною економікою та ін.). Посилилась також увага до питання переходу до ринкових реформ, в основі яких лежить політика стабілізації валютного курсу (Л. Бальцерович - дослідження макроекономічних аспектів даного процесу, М. Тейлор, Ж. Франкель, Г. Грей, В. Костжев - аналіз ролі центральних банків у процесі стабілізаційної політики валютного курсу, Е.Зіновец - розробка рекомендацій проведення даної політики, яка б стала основою для входу до ЄС, І. Суянов та ін.). У процесі розвитку країн з перехідною економікою їхній вступ до ЄС стає все більш реальним, відповідно починаються дискусії навколо даного питання (М. Суянова, М. Звехла досліджують питання еволюції даного процесу в країнах з перехідною економікою, Й. Зукал, А. Гонцяж визначають негативні сторони проведеної валютної політики, М. Гроніцкі та ін.). Отже, увага іноземних економістів зосереджена на дослідженні окремих питань, що стосуються переважно практичних аспектів формування вибору режимів валютних курсів у країнах з перехідною економікою, а узагальнюючих теоретичних робіт, в яких би практичні аспекти були представлені як єдине ціле, немає.

Відсутність системного підходу у виявленні ролі режимів валютних курсів у країнах з перехідною економікою, встановлення зв» язку між монетарними факторами та реальним економічним розвитком країни, визначення режиму валютного курсу як засобу інтеграції у світовий валютний простір ставлять перед наукою завдання ліквідувати цю «прогалину» і цим зумовлюють актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з плановою темою дослідження кафедри міжнародної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Сучасні тенденції розвитку і пріоритети господарської взаємодії світової економіки та України» в рамках факультетської теми 01БФ040-01 «Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення ролі режиму валютного курсу у зміцненні національних економічних систем у країнах з перехідною економікою в процесі інтеграції до світового валютного простору. Комплексний підхід до поставленої мети окреслив коло завдань, які слід вирішити:

- виявити особливості проведення валютної політики у транзитивних економіках і встановити взаємозв'язок між валютними режимами та ринковими перетвореннями;

- з'ясувати специфічні риси і характеристики економічного розвитку Польщі, Чеської Республіки, України, які сформували стартове середовище формування політики валютного курсу на початку ринкових реформ;

- встановити закономірності етапів еволюційного розвитку валютних відносин у Польщі, Чеській Республіці, Україні та визначити оптимальний режим валютного курсу для країн даного типу;

- з'ясувати роль плаваючого валютного курсу в зміцненні національних економік постсоціалістичних країн;

- обґрунтувати доцільність використання плаваючого режиму валютного курсу при інтеграції країн з перехідною економікою у світовий валютний простір, зокрема для України.

Визначені завдання дозволяють окреслити об'єкт і предмет дослідження.

Об'єктом дослідження є країни з перехідною економікою, зокрема Україна, Чехія, Польща.

Предметом дослідження - режими валютних курсів та механізми їх формування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів сучасного розвитку світу. Основні наукові результати дисертаційної роботи були отримані на основі використання таких методів: методу наукового абстрагування - при виявленні сутності режимів валютних курсів (розділ 1); історичного методу - при обґрунтуванні еволюційності розвитку валютних відносин в країнах з перехідною економікою (розділ 2); графічного методу та моделювання - при аналізі теорій валютного курсу (розділ 1); поєднання аналізу і синтезу, що забезпечило системний підхід, - при дослідженні механізму регулювання режимів валютних курсів (розділ 2 і 3); методу порівняльного аналізу - при виявленні закономірностей становлення фіксованих і плаваючих валютних курсів у перехідних економіках (розділ 2 і 3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

обгрунтовано положення про формування валютного курсу в країнах з перехідною економікою як багаторівневого механізму; встановлено чинники, які впливають на вибір політики валютних курсів. Країни з перехідною економікою характеризуються низкою ознак (макроекономічною незбалансованістю, дефіцитом держбюджету, грошовою емісією, лібералізацією цін і розпадом економічних зв'язків, зростанням витрат виробництва, швидкими темпами зростання цін), кожна з яких є чинником, що впливає на формування валютного курсу і визначає рівень його стабільності;

виявлено переваги та недоліки фіксованих і плаваючих валютних курсів для країн з перехідною економікою, доведено оптимальність режиму плаваючих курсів для даного типу країн. В основу обгрунтування такого висновку покладено тезу про те, що фіксований курс залежить від двох основних умов: наявності достатніх резервів і випадкових виникнень незначних за своїми розмірами дефіцитів або надлишків платіжного бюджету - що не може бути виконано цими країнами. Відповідно плаваючий валютний курс є більш гнучким і стійкішим до різного роду внутрішніх та зовнішніх коливань.

доведено, що розвиток валютної політики у країнах з перехідною економікою носить еволюційний характер, визначено критерії, які розмежовують етапи еволюційного розвитку, обгрунтовано положення про виділення необхідних та достатніх умов для вибору країною режиму валютного курсу. Основними критеріями, які визначають еволюційний характер розвитку валютної політики, визнано: макроекономічний стан, тип економічної системи, механізм господарювання, рівень зовнішньої заборгованості, темпи інфляції. Їх вплив на проведення валютної політики визначив такі етапи: 1 - початковий етап - з 1989 року по 1993 рік; 2 - етап зростання - 1993-1996 роки; 3 - етап кризи - кінець 1996 року - 1997 рік; 4 - нова хвиля реформ - з 1998 року по сьогоднішній день.

виявлено закономірності впливу фіксованого і плаваючого курсів на розвиток країн при переході до ринку та доведено оптимальність вибору на сучасному етапі плаваючого режиму на прикладі Польщі, Чехії, України. Обгрунтовано взаємодоповнюючий «валютний ланцюг» політики валютного курсу, який включає: 1) жорсткий фіксований валютний курс, 2) девальвацію валюти або застосування фіксації до кошика валют; 3) повзучу прив'язку; 4) плаваючий валютний курс.

з'ясовано роль плаваючого валютного курсу в зміцненні національних економік транзитивних країн. Доведено, що режим валютного курсу визначає рівень економічного зростання держави, оскільки основні фактори впливу на економічний розвиток країн - інфляція та монетарна політика, залежать від стабільності валютного курсу. Встановлено, що оптимальним вибором для країн з перехідною економікою є вибір плаваючого валютного курсу;

доведено, що плаваючий валютний курс виступає чинником інтеграційного процесу до світогосподарського простору країн з перехідною економікою. Дотримання одного з критеріїв вступу в ЄС - умови стабільності валютного курсу - є першочерговим завданням даних країн для того, щоб стати повноправним суб'єктом глобального ринкового середовища.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження мають як теоретичне, так і практичне значення. Розроблена науково-теоретична концепція валютної політики України на основі встановленої прямої залежності між політикою валютного курсу та економічним зростанням у країнах з перехідною економікою використовується Комітетом з питань правової політики Верховної Ради України при законодавчому забезпеченні проведення грошово-кредитної політики держави - довідка №06-1/19-972 від 01.11.2002 р. Основні результати проведеного дослідження є поглибленням і доповненням навчальних курсів: «Міжнародна економіка», «Міжнародні валютно-кредитні відносини», «Економіка зарубіжних країн», а також створенням нових розділів у курсах: «Міжнародні фінанси», «Міжнародна економічна інтеграція», «Міжнародні фінансові ринки», «Міжнародні економічні відносини» - довідка №511/256 від 13.11.2002 р.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження висвітлено на: Першій Національній міжвузівській науково-практичній конференції «Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (29 листопада 1999 року, м. Київ); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції «Сучасні тенденції і приорітети розвитку перехідної економіки» (20 травня 2000 року, м. Симферопіль); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції «Україна в 2000 році: трансформація в ринкову економіку» (29 жовтня 2000 року, м. Симферопіль); Третій міжвузівській науково-практичній конференції «Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі» (27 листопада 2001 року, м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління соціально-економічним розвитком регонів України і АР Крим» (17 травня 2002 року, м. Симферопіль).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 одноосібних наукових статей загальним обсягом (д.а.), у т.ч. 5 статтей (2,0 д.а.) в наукових фахових виданнях і 4 тези (0.6 д.а.) в інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 246 найменувань на 18 сторінках та 16 додатків на 24 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 188 сторінках, що містять 2 аналітичні таблиці та 13 рисунків.

Основний зміст дисертації

валютний економічний ринковий курс

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано предмет, об'єкт і методи дослідження, визначено наукову новизну та вказано практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади дослідження режимів валютних курсів» розглянуто питання встановлення і регулювання валютних курсів, фактори впливу на них; визначено режими валютних курсів та обгрунтувано вибір однієї з двох «чистих» систем - фіксованої чи плаваючої; проаналізовано і критично осмислено концептуальний підхід Роберта А. Мандела щодо адаптації економіки країни при фіксованому і плаваючому валютних курсах; встановлено критерії оцінки впливу даних режимів на економіку перехідного періоду.

Формування режимів валютного курсу відбувається на основі регламентаціі встановлення і регулювання курсу національної валюти державними органами у відповідності з обраною системою - фіксованою чи плаваючою. Його призначення полягає у визначенні валютного курсу, його зміни, використанні для здійснення платіжних розрахунків між країнами, обслуговуванні зовнішньоекономічних зв"язків, проведенні беззбиткових операцій на валютному ринку, збереженні валютних резервів країни і т.і. В свою чергу, вибір режиму валютного курсу в країні залежить, по-перше, від стану платіжного балансу держави, по-друге, співвідношення відсоткових ставок і темпів інфляції, по-третє - рівня валютних резервів. Тому, при виборі режиму валютного курсу, слід брати до уваги такі властивості:

стабільний фіксований валютний курс створює фундамент для ціноутворення та планування, але якщо він не підкріплений стабільною макроекономічною політикою держави, то може бути підданий спекулятивним атакам. Для підтримки такого курсу центральні банки повинні мати достатню кількість офіційних валютних резервів;

фіксований валютний курс на противагу плаваючому обмежує грошово-кредитну політику держави, що веде до зниження темпів економічного зростання за рахунок високого рівня процентних ставок;

в умовах існування плаваючого валютного курсу дефіцит або позитивне сальдо платіжного балансу автоматично нейтралізується підвищенням або зниженням курсу національної валюти без проведення державою інтервенцій на валютному ринку і без зміни в золотовалютних резервах країни;

в умовах падіння обсягів виробництва застосування плаваючих валютних курсів певною мірою стримує спад, що неможливо за умов фіксованих валютних курсів. Якщо за пріоритет брати національний, а не міжнародний контроль над власною грошовою масою та державним бюджетом, то перевагу треба віддати плаваючим валютним курсам.

Вибір режиму валютного курсу має в своїй основі тип економічної системи країни. Сучасна перехідна економіка постсоціалістичних країн складається з переходу від системи, що створена і функціонує за визначенням Бальцеровича за «ідейним проектом», до системи, яка розвивається більш-менш спонтанно на базі економічних законів та закономірностей. Протягом перехідного періоду здійснюється перетворення колишньої планової системи на кардинально інший, протилежний початковому, режим функціонування. В дисертації виділено особливості перехідної економіки, які є фундаментальними при виборі валютного режиму: бюджетний дефіцит (який довгий час фінансувався за рахунок грошової емісії); постійне зростання цін; зростання частки імпорту, що погіршувало баланс поточних операцій та вело до знецінення національної валюти; низький рівень валютних резервів. Співставлення властивостей валютних систем та особливостей перехідної економіки дозволила авторові зробити висновок про те, що плаваючий валютний курс є оптимальним для країн з перехідною економікою.

У розділі 2 «Синтезно-системний підхід становлення плаваючих валютних курсів у країнах з перехідною економікою» виведено і проаналізовано критерії економічного розвитку країн з транзитивною економікою, які впливають на проведену валютну політику держав; визначено й обгрунтовано закономірність наслідків обраного режиму валютного курсу для даного типу країн; доведено та підтверджено на основі аналітичних даних оптимальність системи плаваючих валютних курсів.

На початку ринкових реформ пріоритети ринкової трансформації Польщі, Чехії, України суттєво відрізнялися. Польща обрала швидку та активну стабілізаційну стратегію «шокової терапії», Чехія зосередилася на лібералізації та структурній перебудові, Україна ж вибрала «негайне переорієнтовування на західні ринки» (див. таб. 1).

Таблиця 1. Економічні реформи, здійснені у Чехії, Україні та Польщі на початку 1990-х рр.

Проведений у роботі аналіз реформ у Польщі показав, що відповідно до обраної стратегії в країні, починаючи з 1989 року, держава зосередила зусилля на реалізації заходів з: ліквідації обмежень щодо приватної господарської діяльності, а також залишків централізованого розподілу матеріальних ресурсів, лібералізації цін, ліквідації кількісних обмежень щодо експорту та імпорту, введенні уніфікованого валютного курсу і внутрішньої конвертованості злотого, нова законодавча база, практично припинена видача пільгових кредитів польським національним банком та кредитування ним дефіциту бюджету (ліквідація основного джерела інфляції). Завдяки проведеним заходам вже до 1992 року темпи інфляції та дефіцитність внутрішнього ринку спала, темпи зростання експорту були найвищими серед країн з перехідною економікою (цьому сприяла відкритість економіки, технічне переоснащення виробництва, зростання конкурентоспроможності виробів, перехід до вільно конвертованої національної валюти); з 1993 року відбувалося посилення макроекономічної стабілізації, а з 1997 року Польща визнана МВФ як країна з функціонуючою ринковою економікою.

У Чехії реформи розглядаються європейською спільнотою як «приклад до наслідування», оскільки вони розпочалися в 1991 році з блокування процесу інфляції, якому підпорядковувалися вже макроекономічні цілі: прискорення темпів економічного зростання, збільшення обсягів зайнятості, врівноваження платіжного балансу, спрямування фінансової політики на розвиток приватного сектору, узгодження податкових тарифів, позитивне реальне процентне нарощування валютної політики. Основним інструментом цієї антиінфляційної політики була жорстка політика бюджетної стабілізації. Вона, як і в Польщі, спричинила цінову стабілізацію та привела до економічного зростання. В 1995 році Чехія оголосила про завершення перехідного періоду і вступ країни у фазу економічного зростання та безпосередньої реалізації завдань соціально орієнтованої ринкової економіки.

Щодо України, то, проведені після розпаду СРСР реформи негативно відобразилися на економіці: на початку 1992 року відбулося адміністративне підвищення цін (хоча країна вже два роки знаходилася в стані економічної та енергетичної кризи), регулювання експортно-імпортних операцій та подолання постійного дефіциту торговельного балансу у відносинах з країнами СНД (наприклад, з метою запобігання подвійного оподаткування дохід суб» єкта підприємницької діяльності зменшується на суму валютних надходжень, з якого сплачується податок на валютну виручку, що привело до звільнення від податку на доходи та значних втрат бюджету). До 1994 року темпи інфляції були надзвичайно високими, зростала заборгованість бюджету, завищувався обмінний курс, антиінфляційні заходи, так як і обмеження фондів споживання та регулювання цін, результатів не дали. Лише в 1993 році було введено Декрет кабінету міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». В результаті макроекономічний стан стабілізувався лише з першої половини 1996 року.

Проведений у роботі аналіз становлення та розвитку валютної політики в країнах з перехідною економікою виявив її еволюційний характер і показав ідентичність проблем розвитку країн даного типу. В еволюційному розвитку валютної політики транзитивних економік можна виділити ряд етапів, що дозволяють відстежити «валютний ланцюг»: початковий етап - 1989-1993 рр. (жорстко фіксований валютний курс); етап зростання - 1993-1996 рр. (фіксація до валютного кошика); етап кризи - кінець 1996-1997 рр. (повзуча прив» язка, валютний коридор); нова хвиля реформ - з 1998 року по сьогоднішній день (уведення плаваючого валютного курсу)). На основі аналізу даних етапів зроблено висновок, що у певний період за однакових макроекономічних умов, таких як: високі темпи економічного зростання, що зумовлюють зростання внутрішнього державного боргу, тиск зовнішньої заборгованості, економічна криза в країнах-партнерах, яка негативно впливає на експорт і веде до зменшення обсягу прямих іноземних інвестицій та погіршує платіжний баланс країни фіксований валютний курс загострює негативні зміни і тоді перехід до режиму плаваючого курсу відбувається автоматично. Такі процеси мали місце спочатку в Чехії, коли курс крони (який був прив» язаний до кошика валют) не витримав фінансової кризи, зумовленої погіршенням ситуації в Німеччині (валюта якої входить до кошика прив" язки), і був відпущений 27 травня 1997 року; потім в Україні, коли курс фактично був відпущений ще 19 березня 1999 року внаслідок такої ж ситуації в Росії (основного торговельного партнера), а потім і в Польщі 12 квітня 2000 року (внаслідок все більшого зорієнтовування торговельної політики в бік ЄС).

Таким чином, поступовий перехід від фіксованого валютного курсу до плаваючого в країнах з перехідною економікою є фактором подолання фінансової кризи і чинником економічного зростання.

У розділі 3 «Пріоритетні напрями впливу плаваючих валютних курсів при переході до ринку» наголошується на двох основних аспектах дії режимів валютних курсів: 1. прямій залежності між валютним курсом та економічним зростанням держави; 2. визначення режиму плаваючого курсу як кумулятивного засобу інтеграції України у світовий економічний простір та відображено перспективи даного процесу.

Як показало дослідження, плаваючий валютний курс є визначальним фактором при співвідношенні рівнів внутрішніх та зовнішніх цін, характеру та інтенсивності торговельних потоків, інтенсивності переливу капіталів, оскільки існує пряма залежність між рівнем цін, експортно-імпортними операціями, відсотковими ставками та валютним курсом (див. рис. 1). За режиму плаваючого валютного курсу макроекономічна та монетарна політика є більш гнучкими і тому можуть відповідати одній меті - зростанню ВВП та збалансованості цін.

Для проведення порівняльного аналізу валютної політики в різні періоди розвитку держав у роботі розглянуто фіксований валютний курс (див. рис. 3 і рис. 4). Наприклад, коли в країнах, з одного боку, був встановлений валютний коридор, а з іншого - були встановлені щомісячні монетарні заходи (це можна було прослідкувати в Україні). Визначення наперед політики грошової маси, сумісної з політикою валютного курсу, приречено на невдачу як теоретично так і на практиці. Оскільки за фіксованого валютного курсу (чи пом"якшеної форми - фіксованого валютного коридору), процентна ставка повинна встановлюватись таким чином, щоб валютний курс на міжбанківському ринку валютних операцій залишався у межах визначеного коридору, що, звичайно, не може не мати наслідків для зростання грошової маси.

Валютний режим, обраний країною, визначає потенційні можливості валютно-фінансової інтеграції держави. Дослідження показало, що для країн з транзитивною економікою чинником, що сприяє процесу інтеграції у світовий валютний простір є плаваючий валютний курс. Виходячи з цього твердження, використавши критерії входження в Європейський валютний союз, на основі властивостей плаваючих валютних курсів автор зробив ряд висновків, а саме:

Плаваючий курс дає можливість прогнозувати темпи інфляції (що дозволяє заздалегідь проводити проінфляційну політику з метою макроекономічної стабілізації).

Ринок сам контролює попит і пропозицію валюти, що робить її обмінний курс більш стабільним в рамках гнучкої валютної політики держави.

Оскільки існує прямий вплив зміни валютного курсу на динаміку державного боргу, то стабільність плаваючого валютного курсу сприятиме позитивним тенденціям щодо виплат заборгованостей.

При очікуваннях коливань валютного курсу рівень процентних ставок на внутрішньому ринку зменшиться, що уможливить скорочення дефіциту державного бюджету. Це, в свою чергу, компенсуватиме ефект зростання виплат у національній валюті по зовнішніх боргах.

Режим плаваючого валютного курсу здатний одночасно втримувати стабільність на внутрішньому ринку, сприяти нагромадженню валютних резервів країни і створювати умови для розвитку економіки в цілому (див. рис. 2). Така властивість плаваючого валютного курсу дозволяє визначити його як фактор (а) економічного зростання країн з транзитивною економікою, (б) поступової інтеграції у світовий економічний простір.

Висновки

Провідною метою зовнішньоекономічної політики країн з перехідною економікою, і України зокрема, є інтеграція у світовий економічний простір. Одним з інструментів такої політики є політика валютного курсу, яка ґрунтується на певному режимі валютного курсу. Окрім того, внаслідок проведеного дослідження стало зрозумілим, що саме режим плаваючого валютного курсу дасть можливість для досягнення цих цілей. Головні науково-теоретичні та практичні результати дисертації полягають у наступному:

Невід'ємною складовою макроекономічної і, зокрема, валютної політики держави виступає режим валютного курсу. Виявлення та аналіз переваг і недоліків фіксованих та плаваючих валютних курсів довели: фіксований курс залежить від двох основних умов: наявності достатніх резервів і випадкових виникнень незначних за своїми розмірами дефіцитів або надлишків платіжного бюджету. Йому притаманна перервність (дискретність) та більша амплітуда змін, а сумарний дисбаланс, зумовлений відхиленням офіційно встановлених паритетів від реальних валютних курсів, призводить до суттєвої інфляції. Плаваючий валютний курс, рівень якого визначається на ринку під впливом попиту та пропозиції корегується так, що може автоматично врівноважуватися платіжний баланс країни, занадто різкі коливання відсутні, необгрунтовані збільшення зовнішньої заборгованості і прострочки зовнішніх платежів через відсутність у необхідності валютних інтервенцій скорочуються, забезпечуються умови для здійснення лібералізації валютних та торгових обмежень, скорочуються обсяги діяльності чорних валютних ринків. За таких умов можлива незалежна грошово-кредитна політика, яка буде взаємопов» язаною з політикою інших держав.

2. Дослідження процесу формування та дії фіксованих і плаваючих валютних курсів привело до таких результатів: 1) фіксований курс більше притаманний адміністративно-командній системі управління, де основна роль економічного регулятора належить державі, а ринковій економіці більше імпонує плаваючий валютний курс, який регулюється автоматично; 2) для країн з перехідною економікою оптимальним є режим плаваючого валютного курсу, оскільки він простіше пристосовується до специфіки їх розвитку (а саме: бюджетний дефіцит (який довгий час фінансувався за рахунок грошової емісії); постійне зростання цін; зростання частки імпорту, що погіршувало баланс поточних операцій та вело до знецінення національної валюти; низький рівень валютних резервів); 3) режим валютного курсу залежить від двох основних змінних величин - процентної ставки та темпів інфляції, взаємовідносини між якими визначають як паритетні. Що стосується країн з перехідою економікою, то такі зв'язки є досить викривленими: центральний банк не в змозі втримати швидкі темпи інфляції за рахунок зовнішньої заборгованості, дефіциту платіжного балансу, в результаті чого валютний курс національної грошової одиниці відхиляється від ПКС; також процентні ставки можуть зростати, а при цьому інфляція втримуватися штучно, в результаті чого відбувається невідповідність ефекту Фішера. За таких умов фіксований валютний курс не може бути регулятором даних процесів, оскільки він сам виступає наслідком проведення жорсткої грошово-кредитної політики. Що стосується режиму плаваючих курсів, то він є більш гнучким і тому більше сприяє вирівнюванню незбалансованості в економіці.

Початок ринкових реформ у країнах з перехідною економікою характеризується специфічними економічними передумовами щодо здійснення валютної політики. Розглянувши їх на прикладі Польщі, Чехії, України (країни із схожим вихідним становищем, але які в результаті проведення економічних і, зокрема, валютних реформ досягли різного рівня економічного розвитку) зроблено висновок про особливості даного процесу. Після відмови від командно-адміністративної системи управління країни з перехідною економікою характеризувалися (1) глибокою макроекономічною незбалансованістю, яка потребувала зменшення дефіциту державного бюджету, жорсткого контролю за пропозицією грошей, переходу до позитивних реальних процентних ставок, а також визначення оптимального рівня валютного курсу та його стабілізації; (2) деформованою структурою цін за рахунок державних дотацій; (3) величезною залежністю від радянського ринку експорту та імпорту; (4) високим рівнем інфляції; (5) існуванням зовнішньої заборгованості. Усі ці фактори зумовили вибір цільової моделі економічної системи, яка мала б забезпечити швидкий довгостроковий економічний розвиток. Польща обрала швидку та активну стабілізаційну стратегію «шокової терапії», Чехія зосередилася на лібералізації та структурній перебудові, Україна вибрала «негайне переорієнтовування на західні ринки». Наслідком реалізації обраних стратегій стало: з 1997 року Польща визнана як країна з функціонуючою ринковою економікою, Чехія у 1995 році оголосила про завершення перехідної фази, Україна - з 1996 року почалася спостерігатися макроекономічна стабілізація. Таким чином, дослідження проведених змін у країнах з перехідною економікою на початку ринкових реформ підтвердили пряму залежність між політикою валютного курсу та економічним ростом.

На основі аналізу етапів розвитку валютної політики в Польщі, Чехії, Україні обгрунтовано закономірності впливу режимів валютних курсів:

за умов розбалансованості економіки та високих темпів інфляції жорсткий фіксований валютний курс, який підтриманий внутрішньою конвертованістю національної одиниці, є оптимальним рішенням;

з часом жорстка система регулювання валютного курсу спричиняє спад конкурентоспроможності товарів, тому потрібно або девальвувати валюту або застосовувати інший валютний режим, наприклад фіксувати вже до корзини валют. Внаслідок цього відбуватиметься зростання ВВП, зменшення бюджетного дефіциту, контроль за пропозицією грошей, що дасть можливість перейти до зовнішньої конвертованості національної валюти;

новий режим обов'язково повинен бути підтриманий проведенням проінвестиційної та проекспортної промислової політики, внаслідок чого вимагається вже більш гнучкий валютний курс (наприклад повзуча прив» язка, яка була в Польщі 1996-1997 рр.), або ж країна потрапить у фінансову кризу (як Чехія та Україна в цей же період);

оскільки країни з перехідною економікою відчувають зовнішні шоки, то їх режим валютного курсу має бути гнучким, щоб легко на них реагувати. Таким є режим плаваючого валютного курсу, який збільшує ефективність грошово-кредитної політики, скорочує дефіцити платіжного балансу по поточних операціях, збалансовує фінансовий ринок, а також дозволяє втримати на більш стабільному рівні курс національної валюти.

Плаваючий режим валютного курсу в країнах з перехідною економікою дає можливість скоротити дефіцит платіжного балансу, стримати темпи інфляції, залучити нові інвестиції, розширити експорт - отже сприяє економічному зростанню країни. Важливо зазначити, що дотримання умови вступу в ЄС щодо стабільності національної валюти може бути виконано також лише за умови плаваючого валютного курсу. Втримати режим плаваючого курсу означає, що потенційний рівень паритету буде визначатися в основному ринковими силами та адміністративними рішеннями. Окрім того, більшість валют розвинутих країн базується на системі плаваючого валютного курсу. Таким чином, для того, щоб стати повноправним суб'єктом світового економічного простору, країни з перехідною політикою повинні враховувати усі аспекти сучасного ринкового середовища.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Співак І.В. Вибір валютного режиму в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - К. - 2000. - Вип. 41. - C. 69-72. (0,3 д.а.)

2. Співак І.В. Роль валютного курсу у процесі інтеграції України до світового товариства. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - К. - 2000. - Вип. 43. - C. 25-28. (0,3 д.а.)

3. Співак І.В. Плаваючий валютний курс як оптимальний режим валютної політики для країн з перехідною економікою (на прикладі Польщі, Чехії, України)» // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - К. - 2002. - Вип. 56. - C. 135-139. (0,4 д.а.)

4. Співак І.В. Прийнятність плаваючого валютного курсу для країн з перехідною економікою // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 31. - К.: ВПЦ «Київський університет», Інститут міжнародних відносин. - 2002. - C. 277-283. (0,5 д.а.)

5. Співак І.В. Специфіка становлення валютного режиму в Польщі // АГРОІНКОМ.-К. - 2002, №10-12.-С. 72-76. (0,5 д.а.)

Размещено на Allbest.ru