Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних відносин України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 339.923: 061.1

АНТИДЕМПІНГОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СИСТЕМІ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ`ЯЗКІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.05.01 - світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

НЕТУДИХАТА СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

Київ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Шнирков Олександр Іванович заступник директора з наукової роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Бураковський Ігор Валентинович професор кафедри економічної теорії Національного університету „Києво-Могилянська Академія”

кандидат економічних наук, доцент Мартьянов Олексій Іванович завідувач відділу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

Провідна установа - Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, відділ зовнішньоекономічної діяльності, м.Київ

Захист дисертації відбудеться 25 червня 2003 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 м. Київ, вул. Мельникова 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017 м.Київ, вул. Володимирська 58, к.10.

Автореферат розісланий 23 травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пузанов І.І.



АНОТАЦІЯ

Нетудихата С.Л. Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних відносин України - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

В дисертації досліджені основні концептуальні підходи щодо визначення демпінгу в системі міжнародних економічних відносин, антидемпінгове регулювання в системі ГАТТ/СОТ, економічні наслідки запровадження антидемпінгового мита. Визначено поняття і мотиви демпінгу. Системно розглянуто поведінки окремої фірми, яка намагається отримати перевагу на ринку іншої країни шляхом дискримінаційних цінових домовленостей, використовуючи при цьому лише власні фінансові ресурси. Визначено відмінності демпінгу від цінової дискримінації, що базується на субсидіях. демпінг субсидія ціновий фінансовий

Визначено форми реалізації і види демпінгу. В роботі проаналізовано практику антидемпінгового регулювання в рамках ГАТТ/СОТ. Розглянуто економічні наслідки застосування антидемпінгових санкцій: споживацький ефект, виробничий ефект, торговельний ефект, ефект доходу державного бюджету, ефект перерозподілу.

Дисертантом запропоновано методику обчислення ефективної ставки захисного мита з доданої вартості у складі середньої ціни продажу в країні-експортері товару й розрахунок ефективної ставки мита з доданої вартості у складі середньої ціни, що декларується при імпорті товару в Україну.

Розглядаються фактори та специфічні умови демпінгу в країнах з перехідною економікою, формування механізму антидемпінгового регулювання в Україні, інституційні основи національної системи антидемпінгових процедур. Запропоновано механізм визначення нормальної ціни при антидемпінгових розслідуваннях.

Дисертантом систематизовані справи з антидемпінгу в Україні. Проаналізовано передумови й характер антидемпінгового переслідування українських товарів за кордоном, форми захисту українських товаровиробників на зовнішніх ринках.

Ключові слова: антидемпінгове регулювання, ГАТТ/СОТ, антидемпінгове мито, фактори і умови демпінгу, перехідні економіки, національна система антидемпінгових процедур, форми захисту товаровиробників від демпінгу.



АННОТАЦИЯ

Нетудыхата С.Л. Антидемпинговое регулирование в системе внешнеэкономических отношений Украины - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.

В диссертации исследованы основные концептуальные подходы к определению демпинга в системе международных экономических отношений, антидемпинговое регулирование в системе ГАТТ/СОТ, экономические последствия внедрения антидемпинговой пошлины. Определены понятия и мотивы демпинга. Комплексно проанализированы поведение отдельной фирмы, которая пытается получить преимущество на рынке другой страны путем ценовой дискриминации, опираясь при этом только на собственные финансовые ресурсы. Определены отличия демпинга от ценовой дискриминации, которая базируется на субсидиях.

Определены формы демпинга. Рассмотрены следующие виды демпинга: постоянный, умышленный (разбойничий), случайный (спорадический), обратный, встречный (взаимный) демпинг.

В работе проанализирована практика антидемпингового регулирования в рамках ГАТТ/СОТ - Антидемпинговый кодекс 1979 г., Договор 1994 г., важнейшие раунды многосторонних переговоров по торговле и антидемпинговым мероприятиям в рамках ГАТТ. Рассмотрены экономические последствия принятия антидемпинговых санкций: потребительский эффект, производственный эффект, торговый эффект, эффект дохода государственного бюджета, эффект перераспределения.

Диссертантом предложена методика вычисления эффективной ставки защитной пошлины с добавленной стоимости в составе средней цены продажи в стране-экспортере товара и расчет эффективной ставки пошлины с этой же стоимости в составе средней цены, который декларируется при импорте товара в Украину.

Рассматриваются факторы и специфические условия демпинга в странах с переходной экономикой, формирования механизма антидемпингового регулирования в Украине, институциональные основы национальной системы антидемпинговых процедур. Предложен механизм определения нормальной цены и его использования при антидемпинговом расследовании.

Диссертантом систематизированы антидемпинговые дела в Украине по следующим критериям: рост импорта в Украину в значительных объемах в течение нескольких лет; рост импорта в Украину при изменении абсолютных величин объема производства или потребления в Украине; ухудшение производственного, торгового или финансового состояния национальных производителей; наличие прямой причинно-следственной связи между демпингом и убытками; наличие достаточной информации и доказательств нарушения и проведения антидемпингового расследования; применение предыдущих антидемпинговых мероприятий; наличие в ходе расследования других заинтересованных сторон (кроме истца и национальных товаропроизводителей); проведение специальных мероприятий; нанесение ущерба национальному потреблению.

Проанализированы предпосылки и характер антидемпингового преследования украинских товаров за границей, формы защиты украинских товаропроизводителей на внешних рынках.

Ключевые слова: антидемпинговое регулирование, ГАТТ/СОТ, антидемпинговая пошлина, факторы и условия демпинга, переходные экономики, национальная система антидемпинговых процедур, формы защиты товаропроизводителей от демпинга.



ANNOTATION

Netudyhata S.L. Antidumping adjustment in system of external economic relations of Ukraine - Manuscript.

This dissertation is for obtaining Candidate Degree in Economic Sciences by specialization coded 08.05.01. - World Economy and International Economic Relations. - Institute of International Relations of Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, Ukraine, 2003.

In dissertation are explored basic conceptual approaches to the determination of dumping in system of international economic relations, antidumping regulation in GATT/WTO, economic consequences of antidumping tariffs. There are definitions of the dumping notions and dumping tunes. There is a description on the behaviour of separate firm which attempts to be accorded advantage on market of other country by discriminatory price making, which based only on own financial means. The distinctions between dumping from price discrimination, which is based on subsidies is being made.

The calculation methods of effective rate of protective tariffs on the base of value added in average sale price in export commodity and calculation of effective tariffs based on value added in average sale price in import commodity are offered. The factors and specific conditions of dumping in transitional economy countries, formation of mechanism of antidumping adjustment in Ukraine, national institutional system of antidumping procedures are analyzed in the work. The normal price definition in antidumping procedures is offered. The author systematized dumping cases in Ukraine. The preconditions and character of antidumping procedures against Ukrainian firms abroad and the forms of defence of Ukrainian commodities on external markets are analyzed.



ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Докорінні зрушення у світовій економіці в умовах глобалізації, розвитку продуктивних сил, централізації та концентрації виробництва й капіталу вплинули на всі форми й методи конкурентної боротьби, включаючи цінову конкуренцію. Впродовж останніх 10-15 років експорт за демпінговими цінами став одним з найпоширеніших засобів опанування ринків, витіснення конкурентів, а також способів підтримання розширеного відтворення в умовах економічних криз.

Антидемпінгове регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків України посідає одне з провідних місць. З одного боку, політика економічного протекціонізму є нині одним із зовнішньоекономічних пріоритетів нашої держави. Адже імпортні товари, використовуючи конкурентні переваги щодо ціни та якості, продовжують витісняти вітчизняного товаровиробника з внутрішнього ринку. З іншого боку, захищаючи національного товаровиробника в Україні, наша держава не може повністю закрити внутрішній ринок для його основних конкурентів, тому що вона залежить від критичного імпорту, а це вимагає підтримання показника експорту з України на високому рівні з метою компенсування негативного впливу від'ємного торговельного балансу. При цьому є досить важливим з застосуванням власних антидемпінгових санкцій проти імпорту іноземних товарів не зумовити суттєвої протекціоністської протидії з боку іноземних держав щодо українських товарів. Саме тому важливо віднайти міру й ступінь взаємності зовнішньоекономічної політики країн при здійсненні антидемпінгових і антисубсидиційних розслідувань та застосуванні спеціальних заходів.

Наслідки введення антидемпінгових мит для економіки країни, яка імпортує, навряд чи можна тлумачити однозначно. З одного боку, національні галузі промисловості, що виробляють конкурентні товари, отримують можливість функціонувати в ринкових умовах, не піддаючись руйнівному впливу від реалізації імпортної продукції за штучно низькими цінами, що сприяє відновленню рентабельності виробництва, створенню нових робочих місць, зниженню соціальної напруженості. З іншого боку, введення антидемпінгових мит тягне за собою подорожчання відповідних категорій імпортних товарів. Отже, споживачі країни, яка імпортує, вимушені платити монопольно високі ціни, що національний виробник призначає на власному внутрішньому ринку. Зокрема, якщо за демпінговими цінами поставляються товари виробничого призначення (напівфабрикати, комплектуючі вироби), то введення антидемпінгових мит збільшує витрати виробництва у відповідних галузях національної промисловості й негативно позначається на конкурентоспроможності їхньої продукції. З цих причин введенню антидемпінгових мит часто передує боротьба й лобіювання всіх зацікавлених сторін, які намагаються переконати адміністративні органи у вигідності бажаного для них рішення.

Логіка конкурентної боротьби спонукає державу до активної допомоги компаніям не лише щодо опанування нових ринків, але й шляхом цілеспрямованого встановлення протекціоністських перепон для певних іноземних компаній. Відтак дослідження проблем демпінгу у світовій торгівлі, аналіз застосування антидемпінгового законодавства Україною та її основними торговельними партнерами (США, ЄС та Російською Федерацією), а також розроблення відповідних рекомендацій щодо захисту зовнішньоекономічних інтересів України на сучасному етапі мають не лише наукове, але й практичне значення. Аналізуючи проблеми демпінгу як досить розповсюдженого в торговельних відносинах явища, можна дійти висновку, що демпінг за своїм характером, формами прояву та причинами виникнення є не простим явищем, як це може здаватися лише на основі формального визначення цього поняття.

Для національного товаровиробника важливим економічним наслідком від застосування ефективних антидемпінгових санкцій має стати покращання всіх факторів та економічних показників, які впливають на його економічне становище. Тому досить актуальною є проблема нового, більш наближеного до сучасних реалій, визначення системи факторів та показників, що впливають на становище національного товаровиробника та мають бути поліпшеними в результаті запровадження ефективних антидемпінгових санкцій. Зміна цих факторів і показників в результаті застосування антидемпінгових санкцій потребує всебічної економічної оцінки з метою визначення рівня ефективності та шляхів удосконалення певних антидемпінгових заходів.

Питанням антидемпінгового регулювання у світових торговельних відносинах присвячено чимало наукових праць і монографій, серед яких слід насамперед назвати праці С.Г. Осики, В.Т. Пятницького, Л.В. Сабельникова, П.І. Хвойника, Ю.В. Шишкова, О.І. Шниркова.

Серед зарубіжних авторів, що досліджують зазначену проблематику, слід відзначити А.С. Богданова, Д.Ганінга, Д.Гартена, І.Н.Герчікову, І.В.Гладкіх О.В. Данильцева, Р.Дейла, І.І.Дюмулена, І.Д. Іванова, П.Колієра, А.С.Кондакова, В.В.Коновалова, В.Г.Кур'єрова, М.М.Лівенцева, П.Ллойда, Е.Є.Обмінського, О.В.Онищука, І.М.Осадчої, К.Стігмана, Д.Франкліна, Б.Хокмена.

Проте в літературі майже не розглянуті такі важливі питання, як: антидемпінгове регулювання в межах міжнародних економічних організацій щодо країн із перехідними економіками, в тому числі й України; практика застосування механізму антидемпінгового регулювання в Україні; причини впровадження антидемпінгових санкцій проти українських товарів за кордоном; створення форм захисту українських товаровиробників. Тому об`єктивно існує необхідність дослідження всіх вищезазначених питань, які загалом складають проблему антидемпінгового регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків України. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційного дослідження, що підтверджує її актуальність.

Метою дослідження є розробка як на теоретичному, так і на практичному рівнях ефективних механізмів антидемпінгового регулювання для застосування в системі зовнішньоекономічних зв'язків України.

Для досягнення визначеної мети передбачено постановку визначення та вирішення таких завдань дослідження:

проаналізувати концептуальні засади використання антидемпінгових санкцій проти країн з транзитивною економікою;

дослідити наслідки застосування демпінгу для економічного розвитку країн та для процесу розвитку зовнішньої торгівлі;

запропонувати методологічні підходи до розрахунку втрат від застосування демпінгу на національному ринку та антидемпінгових санкцій на зовнішньому ринку;

визначити фактори формування специфічних умов демпінгу в країнах з транзитивною економікою;

проаналізувати практику антидемпінгового регулювання в Україні;

розробити ефективні форми захисту українських товаровиробників на внутрішніх та зовнішніх ринках.

Об'єктом дослідження є демпінг та антидемпінгове регулювання в зовнішній торгівлі країн.

Предметом дослідження є підвищення ефективності антидемпінгового регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків України.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є наукове й творче осмислення досягнень зарубіжних та вітчизняних учених у галузі теорії й практики системи антидемпінгового регулювання. В дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, абстракції, синтетичних оцінок, визначення кореляційних зв`язків між економічними явищами та процесами, метод багатовимірного статистичного аналізу, графічний метод, специфічні методи наукового дослідження (групування, порівняння, узагальнення економічних показників, наочне відтворення результатів аналізу). Обробка первинних і розрахункових даних проводилася з використанням сучасних комп`ютерних технологій шляхом багатофакторного аналізу.

Застосування логічного методу дало змогу визначити фактори і специфічні умови формування демпінгу в країнах з транзитивними економіками, визначити взаємозв`язок ендогенних і екзогенних факторів впливу на умови формування демпінгу (розділи 2 і 3). Статистичні методи дозволили зробити узагальнення щодо наслідків стану використання антидемпінгових санкцій (розділ 2 і 3). Застосування методу порівняння сприяло виявленню специфіки застосування антидемпінгових санкцій різними країнами (розділ 1 і 3). Метод класифікації дозволив згрупувати подібні за внутрішнім змістом явища і, на основі цього, вибудувати чітко структуровану схему дослідження (розділи 1, 2 і 3). За допомогою методу економічного аналізу було виявлено вплив антидемпінгових санкцій на економічний розвиток (розділ 2 і 3). Метод регресійно-кореляційного аналізу дозволив кількісно визначити вплив антидемпінгових санкцій на окремі макроекономічні показники (розділи 1, 2 і 3). Метод системного моделювання дозволив запропонувати нову модель оцінки антидемпінгових санкцій залежно від змінних економічних і фінансових параметрів (розділ 1).

Методика дослідження базується на вивченні Законів України, постанов і директив Кабінету Міністрів України, нормативних документів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Емпіричною базою дослідження стали результати конкретних підрахунків, здійснених дисертантом, відомий світовий та вітчизняний досвід діяльності міжнародних та національних провідних економічних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні та обґрунтуванні методологічних засад, методичних підходів і розробці прикладних рішень антидемпінгового регулювання у транзитивних економіках.

У дисертаційному дослідженні комплексно вирішується наукова проблема щодо факторів і умов формування демпінгу в країнах з транзитивною економікою, що потребує розробки нової раціональної моделі зовнішньої торгівлі з метою адаптації її структури, всього господарського механізму до вимог світового ринкового господарства.

У дисертації розроблені концептуальні підходи до аналізу антидемпінгових санкцій проти національних виробників на зовнішніх ринках і демпінгу зарубіжних компаній на внутрішньому ринку України, механізм адаптації до антидемпінгових санкцій, запропоновані економічні підходи до започаткування антидемпінгових процедур в Україні та модель визначення обсягу втрат від застосування антидемпінгових санкцій на економічний розвиток країни.

Зазначене стало об`єктивною основою для наукових висновків, що розкривають логіку дослідження, й формування основної концепції дисертації, суть яких полягає у такому:

досліджена статична модель впливу демпінгу на споживачів, виробників, торговельних агентів та державний бюджет у разі застосування антидемпінгових санкцій;

розроблені методологічні підходи до визначення глибини та форм антидемпінгового державного втручання залежно від виду демпінгу. Дисертантом запропонована класифікація цього економічного явища за критерієм характеру реакції в часовому вимірі державних регулюючих органів країни: демпінг, спрямований на розширення сегменту ринку виробника; циклічний демпінг та демпінг в умовах державної монополії на торгівлю;

визначено фактори та специфічні умови формування демпінгу в транзитивних країнах, а також механізм формування показника вартості товару, яка має дискримінаційний характер щодо виробників країн з перехідною економікою;

систематизовані основні чинники започаткування антидемпінгових процедур для України: значні темпи зростання імпорту; зростання виробничих потужностей експорту при зростанні імпорту аналогічної продукції; здійснення імпорту за цінами, що справляють суттєвий знижуючий або переважаючий вплив на ціни внутрішнього ринку, що призводить до подальшого зростання попиту на імпортовані товари; зростання внутрішнього запасу товару, щодо якого здійснюється розслідування;

на основі аналізу справ з антидемпінгових процедур за основними товарними позиціями з урахуванням регресійно-кореляційних залежностей між макроекономічними показниками розраховані втрати національних виробників і бюджету в Україні від демпінгу на внутрішньому й антидемпінгових санкцій на зовнішньому ринках в 1998 - 2001 рр.;

досліджено особливості антидемпінгового регулювання в Україні порівняно з практикою СОТ, що дало можливість визначити основні напрями адаптації національних нормативних процедур до світових вимог. Уніфікація регулювання антидемпінгових процедур розглядається дисертантом як важливий фактор щодо підвищення ефективності застосування відповідних економічних санкцій;

на основі порівняльного аналізу антидемпінгових процедур проти українських товарів на зовнішніх ринках сформульовані пропозиції щодо розвитку системи захисту національного товаровиробника від економічної дискримінації за кордоном. Складовими системи повинні стати: надання Україні основними торговельними партнерами статусу країни з ринковою економікою; розробка запобіжних дій щодо пом'якшення негативних наслідків у разі вступу України до СОТ; більш ефективна взаємодія приватного та державного секторів у сфері протидії антидемпінговим заходам на зовнішніх ринках тощо.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що його висновки можуть бути використані державними органами та науковими закладами для розробки заходів підвищення ефективності захисту національного товаровиробника та удосконалення зовнішньоекономічної політики України. Систематизовані в дисертації передумови антидемпінгового переслідування українських товарів за кордоном можуть бути використаними Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України для здійснення практичних кроків, спрямованих як на нейтралізацію, так і на усунення найважливіших з них.

Висновки та пропозиції дисертанта щодо підвищення ефективності системи антидемпінгового регулювання були використані:

- при підготовці Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 рр., прийнятою Постановою Кабінету Міністрів України №1801 від 28.12.2001 р. та плану заходів до неї (довідка Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №47-40/3 від 10 січня 2003 р.);

- в навчальному процесі на відділенні „Міжнародні економічні відносини” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні курсів „Міжнародні економічні відносини”, „Багатостороння економічна дипломатія” та „Економіка та зовнішньоекономічні зв`язки України” (довідка №14-34 від 26.12.2002 р.);

- при підготовці рекомендацій ІХ Міжнародного науково-практичного семінару „Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв`язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект”, який було організовано Донецьким національним університетом (довідка №285/01-26/6.9.0 від 19.03.2003 р.);

- при укладенні зовнішньоторговельних контрактів АТ „Укрімпекс”

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблема антидемпінгового регулювання в системі зовнішньоекономічних зв'язків України, що досліджуються в дисертації, входить до плану науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 01БФ048-01), та є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми "Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації", яка розробляється колективом кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Апробація результатів дисертації. Прийняті до практичного запровадження основні положення та висновки, практичні результати та рекомендації даної дисертаційної роботи були представлені й обговорені на таких науково-практичних конференціях:

- ІІІ міжнародній науково-практичній конференції ”Інвестиції ХХІ століття: проблеми ефективності” (м.Умань, 7-8 червня 2002 р.);

- науково-практичній конференції ”Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” (м.Київ, 10-11 жовтня 2002 р.);

- міжнародному науково-практичному семінарі "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв`язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект”

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,7 друк. арк. у наукових фахових журналах, які включено до відповідного переліку ВАК України.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена загальним обсягом на 199 сторінках. Текст дисертації викладений на 170 сторінках й містить 5 таблиць та 11 рисунків. Список використаних джерел включає 195 найменувань й викладений на 16 сторінках. 4 додатки викладені на 13 сторінках.

ОсновнИЙ ЗМІСТ дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, сформульовано об`єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та вказано на практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Методологічні основи аналізу антидемпінгового регулювання в міжнародних економічних відносинах” досліджені основні концептуальні підходи щодо визначення демпінгу в системі міжнародних економічних відносин, антидемпінгове регулювання в системі ГАТТ/СОТ, економічні наслідки запровадження антидемпінгового мита.

Еволюція тлумачення поняття демпінгу дозволяє зробити такі інтерпретації демпінгу: ціна на зовнішньому ринку є нижчою за собівартість; ціна на зовнішньому ринку є нижчою від ціни “франко-завод”; ціна на зовнішньому ринку є нижчою за ціну на внутрішньому ринку країни-експортера; ціна на зовнішньому ринку є нижчою від світової ціни; товар продається зі збитком; експортні ціни є нижчими за ціни тієї країни, до якої товар імпортується; експортні ціни є нижчими від цін, за якими країна-експортер, продає аналогічні товари в треті країни; експортні ціни викликають стурбованість щодо подальшого розвитку національної промисловості; здійснюється масовий експорт; спостерігається небажана конкуренція. В основу визначення демпінгу як відповідного положення ГАТТ, так і антидемпінгових законодавств розвинених країн покладене положення Дж. Вайнера про те, що під демпінгом найчастіше розуміється продаж за цінами нижчими від цін: світового ринку; внутрішнього ринку країни-експортера; з якими не можуть конкурувати виробники країни-імпортера; які є збитковими для продавця.

Серед мотивів демпінгу можна виділити наступні: необхідність звільнення випадкового надлишку продукції; при короткочасній тривалості - залучення покупця на новому ринку, усунення конкуренції, послаблення розвитку конкуренції, запровадження відповідних заходів; при значній або постійній тривалості - збереження виробничих потужностей без зниження внутрішніх цін. Основна небезпека демпінгу з точки зору країни-імпортера, випливає з короткочасного демпінгу. Демпінг є шкідливим лише в тому разі, коли він здійснюється спазматично, і кожний “спазм” триває досить довго для того, щоб витіснити виробництво в країні-імпортері, яке слід буде відновлювати знов після того, як дешевий імпорт припиниться.

З точки зору країни-імпортера, ввезення товару за демпінговою ціною економічно не відрізняється від ввезення за більш конкурентною ціною, й теоретично для неї є вигіднішим здійснювання закупівлі товарів за максимально дешевими цінами. Проте, на думку дисертанта, в таких твердженнях ігнорується той факт, що демпінговий продаж є не наслідком більш високої ефективності й менших витрат виробництва в країні експорту, а пов'язаний з механізмом монопольного ціноутворення, що перекладає різницю в цінах на національних споживачів країни-експортера. Іншими словами, можливість споживачів країни-імпортера користуватись більш дешевими товарами зрештою сплачується споживачами країни-експортера. Наслідком демпінгу є порушення ринкового механізму, економічно невиправдане витіснення конкурентів з ринку, їх розорення з подальшим встановленням високих цін.

Демпінг є за своєю суттю характеристикою певного типу поведінки окремої фірми, яка прагне набути переваг на ринку іншої країни на основі дискримінаційних цінових домовленостей, спираючись при цьому лише на власні фінансові ресурси. Саме в цьому полягає відмінність демпінгу від цінової дискримінації, що базується на субсидіях, оскільки останні прямо чи опосередковано надаються державою певним виробникам. Ефективне антитрестовське законодавство й більш низькі тарифи є найкращими засобами боротьби з діяльністю монополій, на відміну від антидемпінгових заходів. Проблема демпінгу зумовлюється низькою ціною демпінгового імпорту, а не дискримінаційно високими цінами, що встановлюються для національних споживачів товарів, які експортуються. Практика показує, що найчастіше антидемпінгові мита запроваджуються без урахування інтересів споживачів, тобто дійсним мотивом розробки й прийняття антидемпінгових регулюючих заходів є забезпечення насамперед інтересів крупного капіталу.

Демпінг, який не передбачає монополізації, може на практиці реалізовуватись в кількох формах: 1) демпінг, спрямований на розширення сегмента ринку даної фірми (високі ціни на внутрішньому ринку дають можливість експортувати товар значно дешевше); 2) циклічний демпінг, метою якого є реалізація надлишкових товарів і, як результат, - скорочення попиту; 3) демпінг за умов державної торгівлі (він існує в тих економіках, в яких валютні курси або цінові сигнали практично не мають суттєвого впливу на поведінку виробників-експортерів).

У свою чергу, й демпінг, спрямований на монополізацію, має кілька підвидів: 1) стратегічний демпінг, наслідком якого є матеріальна шкода, заподіяна країні-імпортеру через те, що в країні-експортері превалюють умови антиконкурентного характеру; 2) хижацький демпінг (це політика низьких цін, спрямована на витіснення конкурентів з ринку країни-імпортера та завоювання монопольних позицій на ньому); 3) в окремих випадках фірма може реалізовувати свій товар за кордоном дорожче, ніж на внутрішньому ринку, цей випадок інколи називають зворотним демпінгом. Слід зазначити, що вказані види демпінгу є суто аналітичними концепціями, а тому не розглядаються в національному антидемпінговому законодавстві.

Демпінгова практика розрізняє: 1) постійний демпінг, коли заниження цін носить постійний характер; 2) навмисний (хижацький) демпінг - тимчасове навмисне заниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку з подальшим підвищенням цін (іноді навіть до більш високого рівня, ніж до зниження цін) або встановлення монопольних цін; на практиці це може означати експорт товарів за цінами, нижчими від витрат виробництва; 3) випадковий (спорадичний) демпінг - тимчасовий, епізодичний продаж товару на іноземному ринку за заниженими цінами у зв'язку з тим, що в експортерів накопичились значні запаси товару. Він має місце в тому разі, коли внутрішній обсяг виробництва товару перевищує місткість внутрішнього ринку, і перед компанією постає дилема - або зовсім не використовувати частину виробничих потужностей і не виробляти товар, або виробити товар і продати його на зовнішній ринок за більш низькою ціною, ніж внутрішня; 4) обернений демпінг - завищення цін на експорт порівняно з цінами тих самих товарів на внутрішньому ринку; цей вид демпінгу зустрічається дуже рідко і, як правило, в результаті непередбачених різких коливань курсів валют; 5) зустрічний (взаємний) демпінг - взаємні демпінгові поставки одного й того самого товару між двома країнами.

Розмежування між демпінгом і конкуренцією є настільки нечітким, що антидемпінгові заходи часто виявляються неприхованим протекціонізмом. Аналогічна ситуація має місце й у сфері надання державних субсидій, факт надання яких виключно важко визначити внаслідок їх чисельності та різноманіття, а також складності отримання даних для розслідувань, тим більше, що в деяких країнах експортні субсидії дозволені законодавством. Необхідність багатостороннього регулювання в даній сфері зумовлена насамперед тим, що субсидування виробництва й експорту продукції забезпечує експортерам певні переваги в конкурентній боротьбі на світовому ринку. Звідси прагнення СОТ запобігти веденню “війни субсидій” та використанню компенсаційних заходів у протекціоністських цілях. Найважливішим принципом СОТ у галузі регулювання міжнародної торгівлі є “принцип сприяння справедливій конкуренції”. Дисертантом проаналізовані Антидемпінговий кодекс від 1979 р., Договір Уругвайського раунду від 1994 р., матеріли найважливіших раундів багатосторонніх переговорів з питань торгівлі та антидемпінгових заходів в межах ГАТТ.

Економічні наслідки прийняття антидемпінгових санкцій для малої економіки (беручи до уваги, що антидемпінгове мито на імпорт збільшує в країні внутрішні ціни на імпортний товар).

У разі автаркії часткова рівновага на ринку досягається в точці Е, в якій ціна товару становить P3, а світова ціна на товар дорівнює P1. В умовах вільної торгівлі, тобто до запровадження антидемпінгових санкцій, внутрішня ціна на товар знижується до світової ціни в P1, внутрішнє споживання зростає до Q4 (точка С) та внутрішнє виробництво падає до Q1 (точка К). Імпорт становить Q3. Якщо вводиться антидемпінгове мито на імпорт товару, яке становить P2-P1, то внутрішня ціна на імпортний товар зростає до P2.

Внаслідок прийняття антидемпінгових заходів виникає система економічних ефектів для країни: споживчого (внутрішні споживачі зменшують споживання товару), виробничого (національні виробники збільшують випуск товару), торговельного (антидемпінгове мито зумовлює зниження рівня імпорту), ефекту державного бюджету (державний бюджет поповнюється антидемпінговим митом) та ефекту перерозподілу (антидемпінгове мито перерозподіляє дохід від споживачів до національних виробників та бюджету).

Дисертантом запропоновано методику обчислення ефективної ставки захисного мита з доданої вартості у складі середньої ціни продажу в країні-експортері (виробнику) товару:

де: Е₁ - ставка ввізного (імпортного) мита на готову продукцію, розрахована у відсотках (або в долях) до повної вартості цієї продукції;

А - середня ціна продажу в країні-експортері (виробнику) товару;

Е₂ - ставка ввізного (імпортного) мита на сировину, розрахована у відсотках до ціни імпорту цієї сировини;

V_A - додана вартість у складі середньої ціни продажу в країні-експортері (виробнику) товару.

Розрахунок ефективної ставки мита з доданої вартості у складі середньої ціни, що декларується при імпорті товару в Україну:



де: V_C - додана вартість у складі середньої ціни, що декларується при імпорті товару в Україну;

С - середня ціна, що декларується при імпорті товару в Україну.

Втрати виробників експортної продукції від експортних мит перевищують зиск споживачів і прибутки держави від експортних зборів. У результаті, якщо світові ціни на експорт даної продукції є незмінними, країна несе чисті витрати. Водночас, якщо країна здійснює монопольний вплив на світові ціни, вона може одержати чистий виграш.

У другому розділі “Розвиток антидемпінгової політики в Україні в умовах економічної трансформації” аналізуються фактори та специфічні умови демпінгу в країнах з перехідною економікою, формування механізму антидемпінгового регулювання в Україні, інституційні основи національної системи антидемпінгових процедур.

До найважливіших факторів та специфічних умов формування демпінгу в країнах з транзитивною економікою можна віднести такі: дешева робоча сила, що зумовлює низьку експортну ціну товарів; наявність державного регулювання внутрішніх тарифів на електроенергію, залізничні перевезення, інші складові собівартості товару та їх підтримання державою на відносно низькому рівні, що зумовлює відносно низьку собівартість та експортну ціну товарів. Крім того, на сировинні товари та товари з низьким ступенем переробки, що є основним предметом експорту країн з транзитивною економікою, еластичність кривих попиту на внутрішньому ринку цих країн, як правило, є нижчою, ніж на світовому ринку. Адже ступінь монополізації внутрішнього ринку цих країн є набагато вищим, ніж світового ринку. Відносно низька еластичність попиту на внутрішньому ринку робить вигідним підвищення цін на цьому ринку (з метою максимізації загального доходу підприємця). З другого боку, відносно висока еластичність попиту на світовому ринку робить вигідним зниження цін при експорті товарів на цей ринок (з цією ж метою). Отже, експортні ціни вигідно робити нижчими, ніж вартість товарів в країні їх походження. Звідси витікає найважливіший фактор формування демпінгу в країні з транзитивною економікою - різниця еластичності кривих попиту на внутрішньому ринку та світовому.

Найнегативнішим є вплив антидемпінгових та компенсаційних заходів на експорт країн з транзитивною економікою. Згідно з дослідженням ОЕСР, тільки 5% усіх справ з антидемпінгу, порушених проти країн з транзитивною економікою, є фактично пов`язаними з антиконкурентною практикою у ціноутворенні. Антидемпінгові заходи, направлені проти експортерів з країн з транзитивною економікою, нерідко спонукають таких експортерів в бік приєднання до складу міжнародних картелів, що сприяє не зниженню, а підвищенню монополізації ринків. Залучення до антидемпінгового або компенсаційного розслідування є дуже коштовною справою. Можливий брак достатніх коштів створює труднощі для експортерів з країн з транзитивною економікою в справі рівного захисту своїх інтересів у таких розслідуваннях. Такий брак коштів також може бути пов`язаним з різким зниженням експортних надходжень при відкритті антидемпінгової або компенсаційної справи проти відповідного експортера. Нестача фінансових та юридичних ресурсів також обмежує країни з транзитивною економікою в їх можливостях використовувати антидемпінгові та компенсаційні інструменти на свою користь, в справі захисту своїх національних товаровиробників.

Найчастіше при антидемпінгових розслідуваннях найбільш суперечливим моментом виступає визначення показника нормальної ціни. Дисертантом пропонується для визначення нормальної вартості товару використовувати наступне рівняння:



де P_D - нормальна вартість товару;

P_F - експортна ціна товару;

E_{F -} цінова еластичність попиту на ринку країни-імпортера, E_F < 0

E_D - цінова еластичність попиту на внутрішньому ринку країни-виробника товару, E_D < 0.

Абсолютну величину демпінгової маржі можна визначатися наступним чином:

; E_F < 0; E_D < 0.

Економічною передумовою для реалізації практики демпінгу є розбіжність в еластичності попиту на товар на внутрішньому й зовнішньому ринках (або на ринках різних країн). Якщо на внутрішньому ринку еластичність попиту за ціною менше, ніж на зовнішньому, то це означає, що споживачі всередині країни скорочують або збільшують попит на товар у разі зростання або зниження ціни у відносно меншій мірі, ніж споживачі за кордоном. Тому підвищення ціни на внутрішньому ринку та її зниження на зовнішньому призведе до того, що розширення збуту за кордоном буде більше, ніж його скорочення всередині країни.

Передумовою здійснення політики демпінгу є менш гостра конкуренція на внутрішньому (національному) ринку, ніж на зовнішньому (в іншому разі підвищення ціни веде до помітного скорочення продажу на внутрішньому ринку й витісненню з ринку конкурентами). Умовою для цього, як правило, є монополізація внутрішнього ринку або значні торговельні бар`єри при імпорті.

Демпінг забезпечує виграш насамперед фірмі-продавцю, яка одержує можливість збільшити свою частку на зовнішньому ринку, компенсуючи витрати, пов`язані з ціновою конкуренцією, за рахунок внутрішнього ринку. При цьому загальний обсяг продажу зростає, і завдяки цьому фірма може навіть одержати додатковий прибуток.

Найвищої захисної сили система національного протекціонізму внутрішнього ринку набула на практиці з прийняттям та реалізацією положень “Антидемпінгового кодексу України”. Проблема полягає в тому, що робота з практичної його реалізації розгортається дуже повільно, у зв`язку з цим сьогодні українські виробники ведуть нерівноправну боротьбу з іноземними недобросовісними виробниками, які, спираючись на власний багаторічний досвід міжконкурентного суперництва та слабкість у країні системи національного протекціонізму, вдаються на ринку України до недобросовісної конкуренції. Результатами цієї боротьби нині є: завдання матеріальної шкоди національній промисловості та сільському господарству (у тому числі: скорочення або припинення виробництва в Україні певних товарів; часткове або повне усунення з українського ринку його конкурентоспроможних виробників); відплив за кордон національного капіталу та його інвестування у виробництво товарів, які імпортуються та споживаються в Україні; відсутність (або значне скорочення) внутрішніх та іноземних інвестицій у науково-дослідні роботи та виробництво певних товарів (як у промисловості, так і в сільському господарстві) за наявності попиту на ці товари в Україні; при цьому виробництво, споживання й експорт наукоємних товарів походженням з України мають стійку тенденцію до зниження; втрати надходжень до бюджету внаслідок скорочення або припинення виробництва в Україні певних товарів; втрата робочих місць у результаті скорочення або припинення виробництва в Україні певних товарів; зростання соціальної напруги в суспільстві.

Автором систематизовано справи з антидемпінгу в Україні за такими критеріями: зростання імпорту в Україну в значних обсягах протягом кількох років; зростання імпорту в Україну або абсолютних величин щодо обсягу виробництва або споживання в Україні; погіршення виробничого, торговельного або фінансового становища національних виробників; наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між демпінгом та шкодою; наявність достатньої інформації та доказів для порушення та проведення антидемпінгового розслідування; застосування попередніх антидемпінгових заходів; наявність в ході розслідування інших зацікавлених сторін (крім позивача та національних товаровиробників); застосування спеціальних заходів; завдання шкоди національному споживанню.

На основі запропонованих автором у роботі методичних підходів проаналізовано імпорт 1256 товарних позицій за чотиризначними кодами ТН ЗЕД за 1998-2001 рр. з метою визначення фактичного демпінгу та втрат через нього національних виробників. Розрахунки свідчать, що українські товаровиробники та національний бюджет зазнали досить серйозних втрат, які наближаються до 1 млрд. дол.

У третьому розділі “Антидемпінгові процедури проти українських товарів на світових ринках” проаналізовано передумови і характер антидемпінгового переслідування українських товарів за кордоном, форми захисту українських товаровиробників на зовнішніх ринках.

До основних сучасних передумов антидемпінгового переслідування українських товарів за кордоном дисертантом віднесені такі:

вихід на світовий ринок значного числа українських експортерів, більшість із яких є некомпетентними в питаннях маркетингу взагалі та ціноутворення, зокрема, й провідним чинником конкурентоспроможності своїх товарів вважають найнижчі експортні ціни. Для пом`якшення та подолання цієї передумови українським експортерам необхідно значно підвищити ефективність власної маркетингової діяльності, що на практиці має втілитися, зокрема, в заміну конкуренції ціною конкуренцією якістю та іншими видами нецінової конкуренції;

наявність різниці між чинниками, що впливають на собівартість товарів в Україні та в країнах-імпортерах, нерідко призводить до необ'єктивного визначення нормальної вартості товарів українського експорту при антидемпінгових розслідуваннях. Нерідко в таких розслідуваннях Україна ще не визнається повністю як країна з ринковою економікою та нормальна вартість замінюється сконструйованою собівартістю на базі даних інших країн порівняння; цей підхід навмисно ігнорує конкурентні переваги українських виробників, у тому числі й природні (доступ до сировинної бази, близькість до портів, споживачів тощо), - їх видають за демпінг, з яким необхідно боротися. Результат всього цього - фактичне закриття експортних ринків для товарів, які були об`єктом цих розслідувань, для будь-якого українського підприємства. Для пом`якшення цих передумов антидемпінгових переслідувань державним органам необхідно підсилити засоби захисту українських експортерів, доводячи необґрунтованість вищезазначених методів визначення демпінгу з боку українських експортерів в антидемпінгових розслідуваннях за кордоном;

приватні українські фірми-експортери на зарубіжних ринках, як правило, не координують свої дії одна з одною та з державними органами України, що є компетентними в антидемпінгових розслідуваннях. Як результат, нерідко виникають цінові війни між українськими експортерами того самого товару, які призводять до значного заниження експортної ціни та до звинувачення їх у демпінгу й у масованому загальному імпорті певного товару з України. Для пом`якшення та подолання цих негативних передумов необхідною є тісніша співпраця українських приватних експортерів одного з одним і з державними органами, які їх захищають у антидемпінгових розслідуваннях;

до посилення антидемпінгових переслідувань українських товарів з боку певних іноземних держав може призвести наявність протизаконних перешкод на шляху вільної конкуренції товарів походженням з цих держав на ринку України. Для пом`якшення такого становища необхідно забезпечити якнайшвидше приєднання України до системи ГАТТ/СОТ, після чого Україна набуде дійсно рівноправного статусу в подібних випадках, коли якась країна в односторонньому порядку побажає майже безпідставного посилення антидемпінгового переслідування всіх українських експортерів взагалі;

наявність тіньових операцій, коли експортні ціни, що фігурують в офіційних документах при вивозі товарів з України, штучно занижуються, а різниця між справжньою ціною продажу за кордоном і задокументованою ціною осідає на валютних рахунках нелегально за кордоном. Це робиться експортерами для зниження оподаткування, для запобігання обов`язковому продажу валютної виручки та задля можливості відкрити валютні рахунки в надійних закордонних банках. Керуючись офіційною експортною ціною, відповідні органи країн-імпортерів розпочинають проти таких українських експортерів антидемпінгові розслідування. Вихід з цієї ситуації лежить у площині подальшої лібералізації українського податкового, валютного та банківського законодавства.

Дисертантом проведена оцінка втрат національних експортерів від антидемпінгових санкцій в 1998-2001 рр. і за мінімальними підрахунками вона складає суму в 1,3 млрд. дол. Потенційні загрози від можливого застосування антидемпінгових санкцій можна оцінити в 6 млрд. дол.

Створення ефективного механізму захисту інтересів України в антидемпінговому розрізі має базуватися на наступних важливих положеннях:

- по-перше, при прийнятті Україною рішення про запровадження обмежень у міжнародній торгівлі (зокрема, антидемпінгових) необхідно зробити точну оцінку витрат і визначити суб`єктів (або групи суб'єктів), що зазнають цих витрат. Суб`єкти, які зазнають додаткових витрат через подорожчання імпорту, повинні мати рівні юридичні й адміністративні права, як і інша сторона, що одержує вигоду від запроваджуваних заходів. Сам процес розгляду вимог щодо введення обмежень (а також надання пільг, винятків з загального торговельного режиму) має бути використаний для зміцнення політики, що загалом спрямована на недопущення подібних винятків з загального торговельного режиму;

- по-друге, процедура ухвалення рішення про виняток з загального торговельного режиму повинна передбачати визнання, що прийняті заходи справді є винятком із принципів, що лежать в основі національної програми лібералізації торгівлі;

- по-третє, процедури введення обмежень в міжнародній торгівлі (надання пільг, винятків з загального торговельного режиму) не повинні припускати, що існує певний перелік критеріїв для введення обмежень, відповідно до якого ці обмеження повинні негайно вводитись, якщо знаходиться та або інша підстава. При цьому слід уникати процедур, що порівнюють становище суб'єктів господарської діяльності з прецедентами, що мали місце раніше. При розгляді антидемпінгової скарги акцент має бути зроблений на забезпеченні балансу зисків і витрат суб`єктів національної економіки, як тих, що отримають виграш від антидемпінгових заходів, так ї тих, що програють від їх запровадження.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні й розробці сучасних методів формування концепції захисту національних економічних інтересів на етапі становлення ринкової системи України. Відтак у результаті проведення дисертаційного дослідження сформульовано ряд висновків та запропоновані до реалізації рекомендації теоретико-методологічного та науково-практичного характеру, що дозволяють узагальнити, значно спростити та систематизувати проблему антидемпінгового регулювання в країнах з транзитивною економікою. А саме:

Встановлено, що демпінг забезпечує виграш насамперед для фірми-продавця, яка набуває можливості збільшити свою частку на зовнішньому ринку, компенсуючи витрати, пов`язані з ціновою конкуренцією, за рахунок внутрішнього ринку. При цьому загальний обсяг продажу збільшується, завдяки чому фірма може навіть одержати додатковий прибуток.