Формування митно-тарифної політики України за умов ринкової трансформації

Фіскальної мети може бути досягнуто через митне оподаткування тільки певної категорії товарів. З метою збереження необхідного рівня митних надходжень ставки мита мають бути значно вищі, ніж у першому варіанті. Можливе також використання варіанта впровадження єдиної низької ставки мита на всі товари, що перетинають митний кордон країни незалежно від напряму руху, - експорт, імпорт, транзит. Проте цей захід зумовить тимчасовий фіскальний ефект, оскільки реакція торговельних партнерів буде адекватною, що знизить обсяги зовнішньоекономічної діяльності.

Імпортне мито забезпечує ефект захисту, оскільки митний тариф знижує насамперед цінову конкурентоспроможність товару, відносно якого він застосовується. Зі збільшенням ставки мита зростає його протекціоністська спрямованість як інструменту зовнішньоторговельної політики, тобто мито - це вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей та предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб.

Механізм застосування митного тарифу складається з декількох елементів: товарна класифікація об'єкта оподаткування, методи оцінки вартості оподатковуваних товарів, методи визначення країни походження товарів, процедура застосування митних ставок. Тому ефективне застосування митного тарифу не обмежується простою зміною рівнів митних ставок. Досягнення певних цілей: протекціоністських чи фіскальних можливе за умови використання всіх елементів митного тарифу.

За результатами дослідження визначено основні критерії, які дають змогу чітко класифікувати види митного тарифу, - мета і функціональність застосування; вплив на економіку; походження; напрям руху; спосіб нарахування; принцип обмеження; період застосування; спосіб застосування митних ставок; типи митних ставок.

За запропонованими ознаками можна класифікувати застосування будь-якого митного тарифу щодо певних товарів чи предметів, що надає можливість проаналізувати весь спектр причинно-наслідкових зв'язків при запровадженні митного тарифу.

Мито - це вартісна категорія. Воно є основним фактором, який підвищує ціну конкретного імпортного (експортного) товару при його надходженні на національний ринок країни і дає змогу національним виробникам підвищувати загальний рівень цін на вітчизняні товари й отримувати додатковий прибуток. Тому потрібен індивідуальний підхід до обгрунтування мита з кожного конкретного товару на основі аналізу національних та інтернаціональних витрат і цін.

Якщо мито визначається на основі різниці між світовими і національними цінами, то в даній ситуації митний тариф виконує насамперед фіскальну функцію - формування дохідної частини Державного бюджету і є стабілізуючим фактором, тобто вирівнює умови конкуренції для імпортних і національних товарів, не надаючи переваг жодному з них.

У разі встановлення мита вище різниці між національними і світовими цінами, що обмежує допуск на національний ринок імпортних товарів, митний тариф виконує протекціоністську функцію.

Якщо ж ввізне мито встановлено нижче різниці між національними і світовими цінами, то створюються сприятливі умови для іноземних товарів й виконується функція стимулювання імпорту товарів до країни.

Однакова за розміром митна ставка для різних товарів не означає, що митний тариф має однакову функціональну спрямованість. Тільки встановлення безпосередньої залежності між внутрішніми та зовнішніми цінами дає змогу визначити кінцевий ефект застосування митного тарифу. Залежність співвідношення цін засвідчує, що для одних товарних груп мито виконує захисну функцію, для інших - регулятивну, а для окремих створює конкурентні умови виробництва як національних, так й іноземних підприємств.

Оскільки величина ставки мита кількісний показник, то за його допомогою повною мірою визначати ефективність використання митного тарифу як інструменту державного регулювання економічної ситуації у сфері міжнародних економічних відносин неможливо.

З огляду на те, що тарифні ставки в усіх країнах диференційовані залежно від конкретного об'єкта оподаткування, особливого значення набуває визначення ефективного, тобто реального, а не номінального рівня захисту.

Номінальна ставка митного тарифу може бути тільки додатною, ефективна ставка може бути як додатною, так і від'ємною у разі, якщо тариф на імпортні компоненти значно перевищує кінцеву продукцію.

Застосування митного тарифу як регулятивного заходу зовнішньоторговельної політики передбачає створення не тільки ефективної захисної системи національного ринку, але й визначення оптимальних напрямів стимулювання реалізації економічних інтересів через систему митно-тарифних відносин. Використовуючи ті чи інші митні пільги у тарифній системі, методи тарифної ескалації та деескалації, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва, обміну, розвитку продуктивних сил, сприяє створенню в країні оптимальної структури споживання.

Наслідки запровадження системи пільг у сфері тарифного регулювання міжнародних економічних відносин - неоднозначні. З одного боку, позитивні зміни відбуваються у структурі зовнішньоекономічних зв'язків, з іншого - має місце негативний вплив на економічну ситуацію в країні, оскільки від системи пільгового режиму сплати ввізного мита, яким користуються понад 200 суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (чорнобильські організації, підприємства з іноземними інвестиціями, банківські установи, релігійні організації, установи та організації, які забезпечують діяльність вищих органів державного управління та ін.), втрачає, насамперед, Державний бюджет.

Головним недоліком системи пільг є те, що порушуються умови функціонування конкуренції як рушійної сили формування ринкової моделі господарювання. Це виявляється не тільки в тому, що збільшення кількості пільговиків переносить тягар податкового тиску на меншу кількість платників, а й у тому, що за наявності пільг велика частка високоліквідних товарів ввозиться в Україну через комерційні структури, що користуються пільгами. Основним видом діяльності окремих суб'єктів господарювання стала власне реалізація їх пільгового статусу.

Наслідки політики держави у сфері митного регулювання (обмеження чи стимулювання) імпорту у періоді, що аналізувався (1991-2003 рр.), засвідчують, що зміни у ставках мита, що здійснювалися в Україні, і зміни обсягів імпорту були неадекватними.

Обсяги імпорту переважно змінювалися не завдяки цілеспрямованим заходам держави у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а під дією певних факторів, а також власних мотивів тих чи інших суб'єктів регулювання, які здійснювали державну політику в даному періоді. Тому формування чинного на певний відрізок часу митного тарифу має провадитися, виходячи не лише з економічних інтересів окремих суб'єктів господарювання, а з урахуванням, насамперед, загальнодержавних інтересів залежно від реального стану економіки країни. Необхідно враховувати, такі фактори, як конкурентоспроможність вітчизняної продукції, можливість внутрішнього виробництва та строків освоєння продукції, ступінь дефіцитності товару, рівень його виробничої та соціальної значущості, збереження та створення нових робочих місць, можливості залучення іноземних та стимулювання внутрішніх інвестицій. Водночас, варто зауважити, що врахування цих чинників може призвести до відхилення від наведеної вище базової схеми побудови тарифу. Періодичність корегування діючих на певний момент часу ставок митного тарифу повинна визначатися на базі динаміки розвитку економіки країни.

Каталізатором глобалізаційних процесів є регіоналізація митних ставок. Застосування митних ставок прямо залежить від країни виробництва товару, і одним із головних елементів системи регулювання товаропотоків між країнами, який має істотне значення при реалізації зовнішньоекономічних торговельних операцій, є визначення країни походження товарів. Треба мати на увазі, що країною походження товарів вважається та, де товари було повністю виготовлено або піддано достатній обробці чи переробці.

За способом застосування митних ставок митний тариф поділяється на два види: простий та складний. Розвиток тарифної системи більшості країн світу відбувався шляхом збільшення кількості товарів, які обкладалися митом, і встановленням на кожний товар декількох ставок мита, тобто мало місце застосування складного митного тарифу.

Механізм дії імпортного мита в Україні, залежно від функціональної мети, передбачає використання трьох видів ставок мита: преференційні, пільгові, повні.

У третьому розділі дисертаційного дослідження “Трансформація фінансових важелів митно-тарифної політики: тенденції та закономірності” проаналізовано трансформаційні процеси у системі фінансових важелів як засобів підвищення ефективності економіки. Розкрито особливості нарахування митних платежів. Обгрунтовано, що система визначення митних платежів охоплює не тільки об'єкт оподаткування, але й суб'єкт, тобто ті органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які виконують контролюючі функції з нарахування чи сплати даного виду платежів.

Під митними платежами потрібно розуміти ті види податків та зборів, які нараховуються у встановленому порядку при переміщенні через митний кордон країни товарів та інших предметів під контролем митних служб. Така дефініція дозволяє не тільки чітко визначити об'єкти оподаткування (товари, предмети), але й суб'єкти системи митного оподаткування, до яких належать крім держави та митних органів безпосередні платники податків та зборів: юридичні та фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. При цьому слід акцентувати увагу на характерній особливості митних платежів, а саме: односторонньому русі вартості від юридичних та фізичних осіб до держави.

На етапі трансформування економічних відносин домінує фіскальна функція митних платежів, але у міру формування ринкової моделі господарювання митні платежі стають важливим фінансовим інструментом регулювання економіки.

Основні платежі, які нараховуються митними органами, пропонується класифікувати на декілька груп: платежі, які пов'язані з нарахуванням митного тарифу; різні види митних зборів; акцизний збір; податок на додану вартість; платежі за видачу ліцензій на здійснення діяльності у сфері митно-тарифних відносин; платежі, пов'язані з проблемами порушення митного законодавства.

Крім сплати мита обов'язковим платежем при переміщенні вантажів через митний кордон є митні збори. Це вид митних платежів, що справляється за здійснення на користь платника певних дій з боку митних органів при митному оформленні товарів та інших предметів.

Досить часто митні збори ототожнюються зі всією сукупністю митних платежів. Проте, оскільки митні збори є одним із видів митних платежів, які нараховуються при переміщенні через митний кордон, то вони є лише їх складовою. Це плата за певні послуги митниці, які надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності при їх функціонуванні у сфері митно-тарифних відносин. Митні збори доцільно класифікувати за двома ознаками: залежно від функцій, що виконують митні органи, та від операцій, що здійснюють платники.

Митна вартість має визначатись як вартість товару, що використовується з метою митного обкладення, слугувати вихідною розрахунковою базою для нарахування адвалорних митних платежів.

Оскільки об'єкт митного оподаткування є вартісною категорією, то митну вартість можна трактувати як суму витрат, понесених з даного товару імпортером до обумовленого пункту на митному кордоні незалежно від того, як фактично розподіляються витрати за контрактом. Виходячи з цього, митна вартість при імпорті має розраховуватися на основі реальних сум витрат при ввезенні товару.

Законодавча база України щодо визначення митної вартості має формуватися з урахуванням досвіду міжнародної практики, яка спрямована на забезпечення справедливої, однакової і нейтральної системи оцінки товарів для митних цілей; системи, що відповідає комерційній практиці і виключає використання довільної або нереальної митної оцінки. Саме в цьому контексті й варто розглядати методи визначення митної вартості.

Відсутність методів оцінки митної вартості на ранніх етапах формування митної системи України спричинила суперечності між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та митними органами щодо питань митного оподаткування, що спонукало до розробки цілого ряду нормативних документів стосовно методики визначення даної економічної категорії.

Практичний досвід застосування методів визначення митної вартості підтвердив необхідність їх подальшого дослідження. Дисертантом зроблено спробу детально проаналізувати не тільки послідовність застосування кожного з методів, але й доцільність та ефективність використання певного методу в конкретній ситуації.

Корегування митної вартості шляхом адміністративного регулювання ціни при здійсненні експортно-імпортних операцій є одним із найбільш поширених способів впливу держави на зовнішньоекономічну діяльність. Поширення даний інструментарій митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності набув у країнах з перехідною економікою, що пов'язано з тим, що він є досить простим з точки зору адміністрування способом контролю за експортом чи імпортом товарів і досить ефективним, оскільки не потребує значних затрат для створення додаткових інституціональних структур.

Серед великої сукупності платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на митні органи, суттєву роль відіграють непрямі податки при переміщенні товарів чи предметів через митний кордон. Ці податки насамперед виконують фіскальну та регулятивну функцію, але з метою захисту національного ринку можуть бути використані як активні елементи протекціоністської системи відносно товарів іноземного виробника. Найбільш поширеними непрямими податками, які застосовуються відносно імпортних товарів, є акцизний збір та податок на додану вартість.

У застосуванні наведених податків в Україні виявлено певні суперечності, зумовлені невідпрацьованістю механізму податкових надходжень до Державного бюджету. Це, передовсім, стосується законодавчих актів, які регулюють механізм застосування акцизного збору, що на практиці призводить до виникнення ускладнень для суб'єктів господарювання. Неузгодженість нормативних документів зумовила виникнення суперечностей між Державною податковою інспекцією та Державною митною службою України, оскільки обидві контролюючі організації мають повноваження щодо контролю імпорту.

Податок на додану вартість є податком непрямої дії, який закладається в ціну продукту, послуги, роботи на кожній стадії руху від виробника до кінцевого споживача, і фактично у повному обсязі сплачується останнім. За такої схеми стягнення податку спостерігається “ефект нарощування”, сутність якого полягає в тому, що в процесі руху товару ціна зростає за рахунок податку на додану вартість пропорційно до кількості операцій (стадій обігу), що на тлі низької купівельної спроможності населення є досить важливим чинником, який сповільнює не тільки товарообіг імпортних товарів, але й товарообіг загалом, оскільки ціна на вітчизняні товари також підвищується, що гальмує розвиток національної економіки. За низького рівня споживання податок на споживача фактично перетворюється на податок на виробника. З метою вирішення даних суперечностей необхідно передбачати компенсаційний механізм щодо сплаченого платежу на кожному етапі.

У роботі запропоновано механізм, що передбачає диференціацію ставок податку на додану вартість залежно від об'єкта ввезення, реалізація якого сприятиме розв'язанню зазначених проблем.

Автором розроблено модель оптимізації системи тарифного оподаткування зовнішньоторговельних операцій. Для оцінки ефективності тарифного регулювання зроблено вибірку фактичних та статистичних даних й за допомогою факторного аналізу досліджено залежність доходу від розміру митної ставки.

Величина доходу держави від введення імпортного мита при оптимальних умовах реалізації економічних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності розраховується за формулою

,

де Д - дохід держави; б - ставка мита; С - ціна за одиницю товару; М - кількість одиниць ввезеного товару; в - коефіцієнт чутливості реалізації товару. Зауважимо, що в - об'єктивна величина, яка не може змінюватися довільно. Її значення залежить від конкретної товарної позиції, попиту на дану групу товарів, платоспроможності населення та інших факторів. Величина доходу держави прямо пропорційна величині, за припущенням, що СМ -- величина стала.

Траекторія кривих показує, що при кожному значенні в значення величини Д має свій максимум, тобто при збільшенні коефіцієнта чутливості реалізації товару максимальний дохід досягається при запровадженні менших митних ставок. За в = 2 максимальний дохід Д досягатиметься при б = ј (25%), при в = 1 (менша чутливість) максимальний дохід досягатиметься при б =Ѕ (50%), хоча в абсолютному вимірі дохід у другому випадку буде більший.

У четвертому розділі “Оптимізація застосування адміністративних інструментів митної політики” розглядаються проблеми безпеки функціонування економічної системи, захисту національних інтересів за умов поглиблення міжнародних інтеграційних процесів.

Найважливішими адміністративними інструментами захисту національних інтересів є митний контроль та митне оформлення. Митному контролю підлягають усі товари, що переміщуються через митний кордон України.

Суттєвим важелем митно-тарифної політики є процес митного оформлення. Він може стимулювати реалізацію економічних інтересів суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічних відносин й гальмувати її. Ускладнення процедури митного оформлення, збільшення кількості документів при проходженні товарів через митний кордон стає значним протекціоністським бар'єром, що суперечить світовим тенденціям до скорочення кола питань, у вирішення яких втручаються державні органи.

У даний час, відповідно до норм, митне оформлення вантажів здійснюється різними митними органами. Прискорювальним заходом може стати чітке визначення місця митного оформлення для юридичних осіб. У випадках, визначених Державною митною службою України, митне оформлення в іншому митному органі може здійснюватися за письмовим погодженням між цим митним органом і митним органом, у зоні діяльності якого розташована зазначена юридична особа.

Дуже важливим з точки зору митного оформлення, є правильне визначення категорій “товар” та “майно”. Згідно з п. 1.6 Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, товари - це матеріальні й нематеріальні активи, а також цінні папери, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій щодо їх випуску (емісії) та погашення. Таким чином, під товарами розуміють будь-яку переміщувану через митний кордон України продукцію, в тому числі продукцію, на яку поширюються права інтелектуальної власності, послуги, роботи, які є об'єктом купівлі-продажу або обміну. Майном вважаються будь-які переміщувані через митний кордон предмети, продукція, що належать суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності і не призначені для купівлі-продажу.

Вимагає систематизації й документація, що супроводжує процедуру митного оформлення. Усю сукупність документів, які необхідні для проходження процедури митного оформлення, можна розділити на дві групи: обов'язкові - фінансові й банківські документи, що підтверджують проведення платежів щодо отримання або відправлення вантажу, та додаткові - документи, які підтверджують отримання певних пільг залежно від об'єкта угоди чи суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Дана систематизація дозволяє акцентувати увагу на суттєвих моментах процедури оформлення товарів на митному кордоні.

Перехід до нових принципів регулювання зовнішньоекономічної діяльності (тарифне регулювання, ліцензування, квотування та ін.) відповідно до світової практики вимагає змін в організації митного контролю за товарами, які перебувають у зовнішньоторговельному обороті.

Ефективне використання тарифних методів регулювання залежить не тільки від системи оподаткування товарів при переміщенні через митний кордон, але й від застосування процедур митного контролю та їх оформлення. Правильна класифікація кодування товарів є важливою складовою системи митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, оскільки від неї залежить встановлення їхньої вартості за об'єктивними критеріями і, відповідно, обгрунтоване нарахування і стягнення митних платежів. Крім цього, правильна класифікація товарів має велике значення й для підвищення об'єктивності митної статистики зовнішньоекономічної діяльності, оскільки остання використовується для вироблення оптимальної митної політики країни.

“Товар” є одним із ключових понять у системі митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тому що є основою зовнішньоторговельної операції, і вся сукупність відносин у сфері митного оподаткування реалізується через дану економічну категорію.

Отже, поглиблення диференціації товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності сприятиме економічній політиці, яка гарантуватиме тарифний захист певних видів вітчизняної продукції при загальному зниженні рівня тарифних ставок.

Закономірністю розвитку зовнішньої торгівлі є не тільки тенденція до стійкого зростання її обсягів, але й до розширення загального спектра різнобічних форм здійснення зовнішньоторговельних операцій. Нові форми (угоди на компенсаційній основі, франчайзинг, зустрічні закупівлі, угоди типу “світч“, “офсет”) притаманні розвитку міжнародних економічних відносин на сучасному етапі функціонування світової системи господарювання й вимагають диференційованого підходу до переміщення предметів через митний кордон.

З цією метою в роботі запропоновано деталізовану класифікацію видів митних режимів. Митний режим - це встановлена (залежно від характеру та мети переміщення предмета через митний кордон України) сукупність положень або митних процедур, які визначають правовий статус товару та транспортних засобів, що переміщуються через митну територію держави.

У п'ятому розділі “Перспективи розвитку митно-тарифної системи України” на підставі отриманих результатів здійсненого дослідження визначаються пріоритетні напрями реформування й розвитку митно-тарифної системи України у глобальному середовищі: орієнтація на приєднання до СОТ, моделювання процесу тарифного регулювання з врахуванням трансформаційних змін, вдосконалення системи митного оподаткування через застосування різних видів мита.

Доведено, що процес одержання повноправного членства в системі СОТ є невід'ємною частиною трансформації економіки України, важливим фактором прискорення процесу законодавчої (торговельної, тарифної, податкової, інвестиційної, фінансової) інфраструктури відповідно до міжнародних вимог.

Приєднання до СОТ пов'язано, передусім, з системою трансформації, модернізації і реконструкції українського законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів цієї організації. Основна проблема приєднання - це зниження тарифних і нетарифних обмежень, які захищають національний ринок.

Надмірно високі ставки мита і податків на імпорт не захищають національних товаровиробників, а навпаки, призводять до значних порушень умов конкуренції з відповідних товарів на вітчизняному ринку. Внаслідок цього процесу іноземна конкуренція тисне на національних виробників: прогресують явища застою в національному виробництві, зростають тенденції до монопольного підвищення цін на внутрішньому ринку; мито та імпортні податки не сплачуються, оскільки уникнення їх стає високорентабельним. Крім того, іноземні конкуренти змушені проводити політику демпінгу, нехтуючи якістю заради зниження цін.

На сучасному етапі розвитку митно-тарифної системи України існує певна суперечність між звуженням можливостей застосування тарифних заходів та підвищенням захисних функцій держави в умовах інтернаціоналізації господарського життя. Врегулювання даної суперечності можливе за рахунок зменшення ролі звичайних видів митного тарифу як інструментарію захисту національного ринку та значного розширення діапазону застосування особливих видів мита (як крайніх заходів): антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне.

Відпрацювання механізму застосування наведених видів мита допоможе не тільки розв'язати окремі локальні проблеми, але й створити ефективну систему захисту національного ринку від недобросовісної конкуренції як іноземних виробників, так і національних підприємств, які зацікавлені в нарощуванні монополістичних тенденцій, що суперечить загальноекономічним інтересам країни.

У дисертаційній роботі розглядається еволюція інтеграційних процесів, яка передбачає існування етапів, кожен з яких віддзеркалює певний ступінь зрілості інтеграції як закономірності розвитку світової системи господарювання. На кожному з цих етапів система митно-тарифного регулювання має свою специфіку, але загальною закономірністю є те, що митні відносини стають домінантою інтеграційних процесів. Вони є тим індикатором, який характеризує рівень реальної готовності країн до інтеграції або свідчить про декларативність заяв країн щодо інтернаціоналізації господарського життя. Особливо це відчувається на перших етапах формування інтеграційних об'єднань.

Одним із напрямів розвитку митно-тарифних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є координація митної політики між країнами шляхом створення митних союзів, що передбачає не тільки безмитну торгівлю між країнами-учасниками союзу, але й встановлення єдиного зовнішнього митного тарифу.

Всебічний аналіз наслідків участі країни в митному союзі охоплює не тільки сферу виробництва, але й усю сукупність економічних взаємовідносин, тобто виробництво, обмін та споживання.

З метою дослідження всієї сукупності взаємовідносин, що виникають у даному процесі, змодельовано ситуацію участі у митному союзі двох країн - України та Росії. Грунтуючись на концепції виробничого та споживчого надлишку, проаналізовано ефекти, отримані від відміни імпортного мита. Аналіз засвідчив, що у такій формі інтеграційного об'єднання насамперед зацікавлена Росія. Більш оптимальною формою інтеграційного об'єднання для України на сьогодні є її участь у зоні вільної торгівлі.

Аналіз процесу реформування імпортних тарифних ставок засвідчив, що імпортні тарифи, які вводяться з метою протекціонізму, як правило, зумовлюють виникнення ряду небажаних наслідків. По-перше, тарифи на товари, в яких зацікавлені національні виробники, зумовлюють надто високий рівень протекціонізму, внаслідок чого стрімко зростає ціна для споживача, що призводить до розширення контрабанди і корупції. По-друге, тарифи на товари, в яких зацікавлені певні впливові угруповання споживачів або потужні підприємства, низькі, що не сприяє розвитку вітчизняних галузей з виробництва даного виду продукції.

Збільшення митних платежів можливе не тільки за рахунок підвищення ставки мита, але й завдяки вдосконаленню способів нарахування мита. Це і вибір джерела та об'єкта оподаткування, і розширення кола операцій, які підпадають під митне оподаткування, і зміна методів нарахування та ін.

Одним із напрямів вдосконалення системи митного оподаткування є застосування митного тарифу залежно від способу нарахування. За цим критерієм пропонується розрізняти такі види мита: адвалорне, специфічне, комбіноване, змішане.

Криві S₀, S_s, S_a, S_k, S_z віддзеркалюють зміну пропозиції залежно від способу нарахування митного тарифу. Зміна видів мита, які застосовуються стосовно товару, що ввозиться впливає на ціну реалізації, яка на рис.5 позначена на осі ординат, а зміна кількості споживання (Q) - на осі абсцис. Пропозиція імпортного товару прямо пропорційна механізму застосування податку на зовнішню торгівлю. Зміщення кривої попиту догори засвідчує зростання ціни на ввезені товари і зменшення обсягів імпорту.

Отже, залежно від застосування того чи іншого виду мита відбувається скорочення імпорту: незначні зміни зумовлені впливом специфічного мита, досить суттєве скорочення імпорту зумовлює вплив адвалорного мита і практично блокуючі ефекти мають місце від запровадження комбінованого та змішаного видів мита. Простежується також і певна залежність між зміною способу нарахування митного тарифу та приростом продукції національного товаровиробника.

Результати аналізу засвідчують, що національний виробник має бути зацікавлений у такій послідовності використання видів мита відносно імпорту: змішане, комбіноване, адвалорне, специфічне.

ВИСНОВКИ

1. Митно-тарифні відносини є однією із головних складових міжнародних економічних відносин і як похідні від національних відносин головний імпульс для свого розвитку отримують від світогосподарських зв'язків. Тому розглядати їх необхідно в контексті формування елементів міжнародної економіки яким притаманні суперечливі тенденції глобального синтезу.

2. Дослідження еволюції митно-тарифного регулювання підтвердили, що на певних етапах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта за певної взаємозалежності. Якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі митно-тарифного регулювання, то активну позицію посідають суб'єкти мікро- або мезорівня. На мікрорівні це виявляється у пошуку шляхів мінімізації митних платежів безпосередньо суб'єктами господарювання, а на мезорівні відбувається пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств. Як правило, даний процес здійснюється всупереч загальноекономічним інтересам держави.

3. Існує нагальна необхідність відпрацювання теоретичного підгрунтя функціонування митно-тарифної політики України, оскільки трансформаційні процеси спричинили невизначеність та нечіткість при формулюванні окремих економічних категорій у сфері митно-тарифних відносин, що гальмує їх розвиток. Необхідною є також розробка механізму митно-тарифного регулювання у контексті розвитку і диверсифікації світогосподарських зв'язків.

З метою ефективного розв'язання зазначених проблем й запобігання їх виникненню у майбутньому пропонується розглядати митно-тарифну політику залежно від цільової та функціональної спрямованості.

За цільовою спрямованістю митно-тарифна політика - це система політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів у сфері митно-тарифних відносин, спрямованих на реалізацію і захист як внутрішніх, так і зовнішньоекономічних інтересів країни з метою здійснення динамічних соціально-економічних перетворень за умов формування ринкових відносин.

За функціональною спрямованістю митно-тарифна політика - це система заходів економічної і зовнішньоекономічної політики, що вживаються державою в митному оподаткуванні, контролі і митному оформленні.

4. Основні напрями митно-тарифної політики можна диференціювати таким чином: система митного оподаткування, система митного контролю та система митного оформлення. Доведено, що система митного оподаткування - це економічні важелі регулювання, митний контроль і митне оформлення - це винятково адміністративні інструменти здійснення митної політики.

З позицій системного підходу конкретизовано визначення митно-тарифної політики країни. Пропонується розглядати її як комплексну систему заходів, спрямованих на забезпечення економічного суверенітету країни, охорони державних кордонів, реалізації зовнішньоекономічної стратегії через сферу митних відносин.

5. Основними факторами, що впливають на формування митно-тарифної політики України на сучасному етапі розвитку є: наявність значної кількості соціальних груп, що мають свої політичні й економічні інтереси, які часом можуть йти врозріз з державною політикою, її інтересами; складність і громіздкість організації управління у зв'язку з виникненням нових понять й інститутів митної системи, митних територій, митних союзів, вільних економічних і митних зон; митних режимів; розвиток системи підприємницької діяльності у сфері митно-тарифних відносин; необхідність гармонізації законодавчо-правової бази, товарної номенклатури, принципів і заходів митної політики, уніфікації митного інструментарію відповідно до вимог, що висуваються процесами інтегрування України до світової економіки, глобалізацією економічних процесів.

6. Класифікація нормативно-правових актів, здійснена в дисертації, дозволяє чітко розмежувати сфери їх дії й аналізувати наслідки вжиття певних економічних заходів, що надасть можливість не тільки уникнути певної лобістської спрямованості окремих рішень, але й підвищити ефективність митно-тарифної політики.

7. З урахуванням перетворень, які відбуваються в економіці країни, концепція митної політики за умов трансформації економічної системи, має грунтуватися на взаємопов'язаному комплексі заходів, реалізація яких передбачає: раціоналізацію процесів митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, створення нових і вдосконалення існуючих технічних засобів митного контролю та модернізацію механізму митно-тарифного регулювання шляхом підвищення ефективності використання митних платежів.

8. Відповідно до запропонованої концепції уточнено поняття “митно-тарифні відносини”, які розглядаються як сукупність економічних, організаційно-правових та психоетичних взаємовідносин у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності що базуються на законодавчо закріплених принципах і напрямах митної політики країн-учасниць міжнародних економічних відносин за умов глобалізації міжнародних зв'язків.

Об'єктивним підгрунтям функціонування цих відносин є переміщення факторів виробництва за територіальні межі окремої країни. Призначенням митних відносин є обслуговування міжнародних економічних відносин.

9. Результати дослідження основного інструмента регулювання - митного тарифу засвідчили, що він є одним із найпоширеніших регуляторів міжнародних економічних відносин, за допомогою якого більшість країн світу вирішують низку завдань, основними з яких є: захист економіки країни від негативного впливу іноземної конкуренції; забезпечення умов для ефективної інтеграції країни до світового економічного простору; підтримання раціонального співвідношення вивезення і ввезення товарів, валютних надходжень і витрат на території країни; створення умов для прогресивних змін у структурі виробництва і споживання товарів; раціоналізація товарної структури вивезення і ввезення товарів.

Виходячи з викладеного, уточнено поняття “митний тариф”. Це - вид державного непрямого податку, який справляється з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей і предметів, що перетинають кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб.

10. Алгоритм механізму застосування митного тарифу являє собою складну сукупність параметрів: товарна класифікація об'єкта оподаткування, методи оцінки вартості оподатковуваних товарів, методи визначення країни походження товарів, процедура застосування митних ставок. Доведено, що ефективне застосування митного тарифу не обмежується простою зміною рівнів митних ставок. Досягнення певних цілей: протекціоністських чи фіскальних можливе за умови використання усіх елементів митного тарифу.

У роботі митний тариф систематизовано за такими критеріями, як мета і функціональність застосування; вплив на економіку; походження; напрям руху; спосіб нарахування; принцип обмеження; період застосування; спосіб застосування митних ставок; типи митних ставок.

11. При розробці ставок національних митних тарифів необхідно враховувати такі критерії визначення мита, як різниця між внутрішніми (оптовими) та світовими цінами; інтереси національних виробників та споживачів; можливість заміни імпортної продукції вітчизняною; інтереси збереження прямих зв'язків, виробничої кооперації; заохочення або стримування імпорту товарів залежно від ступеня їх обробки; сприяння виробництву товарів експортного призначення через систему пільг на імпорт сировини та компонентів; доцільність обмеження імпорту окремих товарів або підвищення прибутків Державного бюджету від оподаткування імпорту; можливість маневрування рівнем мита в перебігу міждержавних та торговельних переговорів для отримання зустрічних поступок. Періодичність корегування діючих на певний момент часу ставок митного тарифу повинна визначатися на базі динаміки розвитку економіки країни.

Експортне мито повинно мати тільки тимчасовий характер, тобто використовуватись як захід оперативного регулювання конкретних ситуаційних проблем. Застосування механізму експортного мита має грунтуватися на принципі “деескалації” ставок мита, тобто ставки повинні залежати від ступеня обробки експортованого товару за принципом: чим нижча у товарі величина доданої вартості, тим нижчі митні ставки мають бути використані.

12. Принципової зміни потребують підходи при встановленні преференційного оподаткування товарів, які імпортуються в Україну. Доцільно запровадити преференції відносно товарів з держав, віднесених ООН до найменш розвинутих країн світу, а також стосовно товарів із держав, що розвиваються, в яких валовий національний продукт на душу населення не перевищує даного показника в Україні. Саме такий підхід відповідає основним принципам застосування преференційного режиму у світовій торгівлі.

13. Нова методика нарахування мита має враховувати джерела та об'єкти оподаткування і базуватися на розширеному спектрі операцій, які підпадають під митне оподаткування. Доведено, що національний виробник майже завжди зацікавлений у такій послідовності використання видів мита відносно імпорту: змішане, комбіноване, адвалорне, специфічне, в той час як національний споживач -- в протилежній послідовності.

14. Запропонована економетрична модель оцінки ефективності тарифного оподаткування зовнішньоторговельних операцій, що побудована з урахуванням взаємозалежності домінуючих факторів впливу розміру ставки імпортного мита та коефіцієнта чутливості реалізації товару на модельований показник -- дохід держави, надала можливість визначити екстремальні показники аргументів (у даному випадку розміри ставки імпортного мита), які можуть бути використані як попереджувальні сигнали-індикатори про ймовірні негативні зміни стосовно доходу держави.

Впровадження запропонованого методу оцінки ефективності тарифного оподаткування дасть змогу об'єктивно аналізувати ефекти диференціації митних ставок і провадити зважену митно-тарифну політику країни.

15. Основними критеріями визначення митних платежів повинен бути не тільки об'єкт оподаткування, але й суб'єкт, тобто ті органи системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які виконують контролюючі функції з нарахування чи сплати даного виду платежів. З огляду на це, під митними платежами потрібно розуміти ті види податків та зборів, які нараховуються у встановленому порядку при переміщенні через митний кордон країни товарів та інших предметів під контролем митних служб. При цьому слід акцентувати увагу на характерній особливості митних платежів, а саме: односторонньому русі вартості від юридичних та фізичних осіб до держави.

16. Митну вартість визначено як ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетинання митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його за її межі. Доведено необхідність розробки ефективного механізму визначення і контролю митної вартості, що надасть можливість правильно визначити базу оподатковування імпортних товарів і забезпечить повноту надходжень прибутків від нарахування митних платежів до Державного бюджету.

17. Порядок справляння податку на додану вартість має передбачати компенсаційний механізм щодо сплаченого платежу на кожному етапі. Існуюча схема механізму компенсації має локальний характер і застосовується лише в обмежених випадках, тоді як справляння податку на додану вартість на кожному етапі виробництва товарів має загальний характер. З метою вдосконалення функціонування механізму нарахування податку на додану вартість при імпорті товарів може бути запроваджена диференціація ставок даного податку залежно від об'єкта ввезення.

18. Результати дослідження найважливішого напряму інтегрування України до світового економічного простору - співробітництва з міжнародними організаціями у сфері митно-тарифного регулювання й перспектив розвитку митно-тарифної системи засвідчили, що членство для України у ГАТТ/СОТ матиме як переваги, так і недоліки, що обгрунтовано на прикладі окремого товарного сегмента. Основний висновок аналізу можливих наслідків для реального сектора економіки України полягає у тому, що графіки зниження імпортного мита з певних груп товарів, а також тарифів, пов'язаних зі сферою послуг, було б доцільно зробити максимально гнучкими.

19. Існує необхідність кореляції тих пунктів Концепції трансформації митного тарифу України, які передбачають зниження до 0% тарифного захисту починаючи з 2004-2005 р.

При функціонуванні країни у певному інтеграційному об'єднанні співіснує двовекторність зовнішньоекономічної політики держави: з одного боку - це політика вільної торгівлі у відносинах з членами інтеграційного об'єднання, і політика явного протекціонізму стосовно інших країн - з іншого. Митно-тарифні регулятори і є тим інструментарієм, який дає можливість країнам розв'язувати дану суперечність у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Застосування рекомендованих у дисертації заходів сприятиме покращанню макроекономічної ситуації в країні, оптимізації зовнішньоекономічної політики, стимулюватиме не тільки інтегрування економіки України до світової системи господарювання, але й перехід до вищих стадій конкурентного розвитку та економічного зростання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічної системи: Монографія. - К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2001. - 488 с. - 27,11 друк.арк. (Рецензії: Економіка України - 2002. - №7. - С.90; Вісник Київського національного торговельно-економічного університет: Науково-практичний журнал. - К.:КНТЕУ. - 2002. - №3. - С.113-114).

Гребельник О.П.Специфіка розвитку зовнішніх відносин України на рівні підприємств // Питання політекономії: Респ. міжвід. наук. зб. КДУ ім. Т.Шевченка. - К.: Либідь, 1992.-- Вип.217. - С. 36-39.(0,5 друк. арк.)

Гребельник О.П., Лі Сян. Аналіз основних організаційно-правових форм функціонування підприємств з іноземним капіталом на території України // Маркетинг: теорія та практика: Зб. наук. пр.- К.: КДТЕУ, 1996.- С. 171-175. (особистий внесок - обгрунтування доцільності застосування митних заходів при регулюванні інвестиційного ринку в Україні (0,4 друк.арк)).

Гребельник О.П., Гричаненко Т.О. Особливості функціонування міжнародних виставок як форми маркетингового дослідження зовнішнього ринку // Маркетинг: сучасний стан і напрями розвитку: - К.: Київ. торг.-екон.ін-т, 1997. - С.112-114 (особистий внесок - розробка механізму застосування митного режиму “тимчасового ввезення (вивезення)” при функціонуванні міжнародних виставок (0,3 друк.арк.).

Гребельник О.П. Розробка організаційної структури і управління відділу маркетингу підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності// Демографія, економіка праці та соціальна політика: Фах. зб. наук. ст. Кіровоград: КІСМ, 1998 -- Вип. 3. Ч.2. - С. 172-174 (0,3 друк.арк.).

Гребельник О.П., Мазаракі А.А. Митно-тарифне регулювання -- інструмент державної політики при формуванні інвестиційного клімату в Україні // Матеріали четвертої міжнар. наук. конф.: “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти”.--Ялта; Форос, 1999. - С.245-247. (особистий внесок - обгрунтовано застосування митних пільг при формуванні інвестиційного ринку в Україні (0.3 друк.арк.).

Гребельник О.П. Діалектика митно-тарифної політики за умов активізації інтеграційних процесів //Вісн. КДТЕУ. - 1999. - №2. - С.13-27. (0,8 друк.арк).

Гребельник О.П. Особливості митної політики України в умовах трансформації економічної системи // Банківська система України: теорія і практика становлення: Зб. наук. пр.: В 2 т. - Суми: Укр. академія банківської справи,1999. Т.1.- С.237-239. (0,4 друк.арк.)

Гребельник О.П.Митна політика в умовах трансформації економічної системи // Вісн. Академії митної служби України. - 1999. - №4. -С.73-77. (0,5 друк.арк.).

Гребельник О.П. Митно-тарифні аспекти економічної інтеграції // Соціально-економічні дослідження в перехідний період Проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції: Зб. наук. праць. Вип. ХУ/НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів, Луцьк, 2000. - С.334-338. (0,4 друк.арк.).

Гребельник О.П., Макаренко М.І. Влияние таможенно-тарифных регуляторов на функционирование механизма приграничного сотрудничества // Росія - Україна: проблеми і можливості наукового та економічного співробітництва: Зб. наук. пр Укр академії банківської справи. Суми, 2000. - С.167-172. (особистий внесок - аналіз митно-тарифних аспектів регулювання прикордонної торгівлі (0,4 друк.арк)).

Гребельник О.П Роль митного тарифу як регулятора підприємницької діяльності” // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. пр/ Київ. ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2000. - Вип. №6. - С.99-105 (0,4 друк.арк.).

Гребельник О.П Митний союз як форма інтеграційного об'єднання // Вісн. Терноп. академії народ. госп-ва. - Тернопіль: Екон. думка, 2000. - Ч 1. - С.109-114 (0,4 друк. арк.).

Гребельник О.П. Аналіз теоретичної моделі застосування імпортного мита з метою захисту національного ринку // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Зб. наук. пр. - К.: Київ. держ. торг. ун-т, 2000. - С.25-32. (0.5 друк. арк.).

Гребельник О.П. Економічна безпека України: митні методи та заходи її забезпечення // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.:ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001. - Вип.26. - С. 473-478 (0,5 друк.арк.).

Гребельник О.П. Пільговий митний тариф як чинник стимулювання зовнішньоекономічних відносин // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Зб. наук. пр. Вип.ХХІХ/ НАН України. Ін-т регіональних досліджень. - Львів-Луцьк: Вежа, 2001. - С.62-67 (0,4 друк.арк.).

Гребельник О.П. Аналіз альтернативних митному тарифу заходів регулювання зовнішньоторговельних відносин // Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії. Зб. наук. ст. Вісн. Терноп. академії нар. госп-ва. - 2001. - № 18.- С.104-108 (0,4 друк.арк.).

Гребельник О.П. Митно-тарифні відносини - активний фактор розвитку національної системи господарювання // Економіка і підприємництво: стан та перспективи. Зб. наук. пр. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. - С.105-113 (0,5 друк.арк.).

Гребельник О.П. Концептуальні засади функціонування митно-тарифних відносин в умовах транзитивної економіки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. 2001.- Вип. 27. - Ч. 3. - С.176-185 (0,6 друк.арк.).

Гребельник О.П. Використання податку на додану вартість як регулятора міжнародних орендних операцій // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. - К.: Київ. нац. ун-т. ім. Тараса Шевченка, 2002. - Вип. 38 Ч.-1. - С.34-36 (0,4 друк.арк.).

Гребельник О.П. Прогнозування надходжень митних платежів в умовах домінування фіскальної функції митних органів // Міжнародна економіка. Зб. наук. пр. - К. : Ін-т світової економіки і міжнар. відносин НАН України, 2002. - Вип. 34. - С.317-324. (0,6 друк. арк.).

Гребельник О.П. Порівняльний аналіз використання митного тарифу та субсидій з метою захисту національного виробництва // Економіка і підприємництво: стан та перспективи. Зб. наук. пр. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - С.132-138. (0,5 друк. арк.).

Гребельник О.П. Використання особливих видів мита з метою захисту національного ринку // Міжнародна економіка. Зб. наук. пр. - К. : Інститут світової економіки і міжнар. відносин НАН України, 2002.- №35 - С.85-93 (0,5 друк. арк.).

Гребельник О.П. Концептуальні підходи оптимізації системи тарифного оподаткування // Вісник Академії митної служби України. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2002 - №4. - С.54-64 (0,6 друк. арк.).

Характеристика системи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств в Україні / Гребельник О.П., Крамаренко В.І., Константинова С.М., Румянцев С.А. // Проблеми менеджменту зовнішньоекономічної діяльності в умовах переходу до ринкової економіки: Зб. наук. ст.. К.: КЕІМ, 1996. - С.23-26 (особистий внесок - визначення ролі та місця митно-тарифних регуляторів у системі державного управління зовнішньоекономічною діяльністю регулювання прикордонної торгівлі (0,2 друк.арк)).