Особливості розвитку економіки скандинавських країн

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Реферат на тему:

«Особливості розвитку економіки Скандинавських країн»

Виконала

студентка 1 курсу ІМВ МП 106

Мащенко Владислава

Викладач: Соколова З.С.

Київ 2014

План:

Вступ

1. Основні риси скандинавської моделі економіки

2. Історичні етапи розвитку

3. Підприємницький склад економіки

4. Рівень державного втручання в економіку

5. Роль наукоємного виробництва в економіці

6. Структура економіки

7. Основні індикатори розвитку скандинавських країн

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність даної теми обґрунтовується тим, що Україна зараз є країною з перехідним типом економіки, а отже для неї є метою побудувати розвинену ринкову економіку. Орієнтиром у цьому може слугувати досвід країн, які вже пройшли цей шлях і господарство яких характеризується високим рівнем розвитку. У цьому сенсі значний інтерес становить досвід формування соціально спрямованої економіки в таких Скандинавських країнах. Набутки цих країн мають теоретичне й практичне значення, особливо для розвитку соціального благоденства в Україні. До скандинавських країн відносять, як правило, три країни відповідного півострова - Норвегію, Швецію та Фінляндію, а також Данію, яка знаходиться поза його межами, але має тісні господарські зв'язки з вищеназваними країнами та подібну до них економічну модель, яку нерідко називають «скандинавською», їх розвиток характеризується специфічними рисами, завдяки чому з'явилось поняття «скандинавська модель» розвитку.

1. Основні риси скандинавської моделі економіки

Для скандинавських країн характерна колективістсько-універсалістська модель на основі приватної власності та ринку. Вона відрізняється від багатьох інших моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соціально-орієнтованою політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації економіки, яка передбачає використання результатів приватнокапіталістичного підприємництва й економічного зростання на соціальне вирівнювання, а також установлення виробничої демократії. Це означає широке державне втручання в економіку в дусі кейнсіанських рецептів, установлення високих норм оподаткування, суттєве посилення перерозподільної і соціально-законотворчої ролі держави. Основні риси скандинавської моделі почали складатися в 1930-ті рр. і остаточно оформилися на початку 1950-х рр. і полягають у наступному:

- гармонійний розподіл національного доходу між громадянами через податкову систему й державний бюджет;

- підтримка взаєморозуміння й згоди між працею й капіталом;

- підтримка балансу влади шляхом зосередження політичної влади в руках соціал-демократів, а економічної - у руках буржуазії;

- розвиток державного сектора (насамперед на базі виробництва суспільних послуг як регулятора суспільного відтворення).

2. Історичні етапи розвитку

У розвитку скандинавської моделі виділяють три етапи розвитку. Перший - довоєнні 1930-ті, для якого характерним є невтручання уряду у функціонування ринку і фінансових інституцій, вільний розвиток приватних структур, участь уряду у розвитку освіти і ринкової інфраструктури; другий - післявоєнні роки аж до середини 1970- х рр., якому властиве запровадження жорсткого регулювання ринку, політики, спрямованої на підтримання низького рівня безробіття через збільшення сектора сфери послуг; третій - наступні десятиліття, у ці роки скандинавські країни досягли найвищих серед інших розвинених країн, показників соціалізації економіки, зокрема розподілу ВВП на соціальні витрати держави, за ступенем рівномірності в розподілі доходів, зближенню рівнів оплати праці, зниженням кількості осіб, які перебувають нижче офіційної межі бідності.

Проте, ця модель почала знижувати свою ефективність уже в першій половині 80-х років, коли стала розпадатися централізована система колективно-договірного регулювання, до мінімуму зменшився вплив держави в царині формування заробітної плати. Темпи економічного зростання стали різко падати.

У Норвегії, Данії, Ісландії з кінця 80-х рр. почалося уповільнення темпів економічного росту, а на початку 90-х рр. кризові явища продовжували стрімко наростати. Спостерігалося падіння виробництва в окремих галузях промисловості, знижувалися валові капіталовкладення, росло безробіття. Проте сформована соціально-економічна ситуація в цих країнах докорінно відрізнялася від найглибших криз національних господарств у Швеції і Фінляндії.

Кризові явища в економіці скандинавських країн деякі фахівці вважають проявом кризи безпосередньо «скандинавської моделі», проте збереження ідей побудови «держави загального добробуту» спростовує дану точку зору, хоча, безумовно, деякі міри державної і соціальної політики вимагають серйозного коригування, оскільки перетворилися в гальмо подальшого ефективного розвитку цих країн.

З початку 1990- х рр. заговорили про можливий четвертий етап розвитку, коли скандинавська модель стала мінятися під впливом моделі соціально-економічного розвитку в рамках ЄС, хоча мова може йти про модернізацію моделі, а не її скасування.

3. Підприємницький склад економіки

Для скандинавської моделі економіки характерна зріла соціальна інфраструктура. Основною особливістю цієї моделі є гранична соціалізація, що можлива в умовах ринкової економіки. Частка приватного сектора в економіці становить 85%, а на частку держави відповідно доводиться менш 15% зайнятих. Специфікою країн Північної Європи є те, що малі і середні фірми у своїй переважній більшості функціонують у сфері послуг, оскільки, промисловість цих країн украй монополізована і великі компанії практично не залишають шансів на ефективне функціонування в цьому секторі економіки. Малі і середні підприємства є найбільш мобільним елементом підприємницької структури. У кризові періоди число фірм, що розорилися серед них, перевищує число створених, у роки сприятливої господарської кон'юнктури.

Малий і середній бізнес у Скандинавії активно підтримується державою за допомогою спеціально розроблених цільових програм, що містять у собі податкові, кредитно-фінансові й інші міри, спрямовані на створення більш сприятливих умов для діяльності малих і середніх підприємств.

Серед особливостей підприємницької структури економіки в скандинавських країнах треба відзначити досить сильні позиції кооперативного сектора. Кооперативні об'єднання охоплюють сільське господарство, торгівлю, житлове будівництво і багато інших галузей господарства. Багато кооперативних об'єднань (наприклад, «Ека» і «Валіо» у Фінляндії) є досить великими за масштабами своєї діяльності і входять до списку провідних компаній своїх країн.

Відмінною рисою скандинавських країн є досить висока ступінь монополізації економіки: іноді 1-3 компанії можуть панувати в окремій галузі національного господарства. За ступенем монополізації малі країни Північної Європи обганяють великі розвинуті. Причому це стосується не тільки промислового, а і банківського капіталу.

Наприклад, у Швеції 80% усіх банківських активів зосереджені в руках «великої четвірки» банків, у Норвегії - «великої трійки», а у Фінляндії - всього в одному банку «Меріта», утвореному у 1996 р. від злиття двох найбільших фінських банків.

Причини високого ступеня монополізації економіки полягають, по-перше, у тому, що в умовах менш ємного внутрішнього ринку малих країн монополізувати виробництво того чи іншого товару чи послуги порівняно легше, тому що конкуренція істотно утруднена; по-друге, необхідність виходу на зовнішні ринки визначає формування таких транснаціональних компаній малих країн, які б могли бути порівнянні за розмірами капіталу з фірмами провідних країн і, відповідно, конкурувати з ними на рівних. Тому найбільш могутні компанії в малих країнах зосереджені саме в експортноорієнтованих галузях. У галузях, «працюючих» на внутрішній ринок, ступінь монополізації набагато менша. В даний час найбільшими компаніями країн Північної Європи є наступні фірми:

у Швеції - «Вольво» (автомобільна промисловість), «Еріксон Л.М.», «АББ Асеа Браун Бовери» і «Електролюкс» (електротехніка й електроніка), „Сандвіч" (металургія), «Стура» і «Свенська Целюлоза» (деревообробка), «СКФ» (машинобудування);

у Норвегії - «Ношк Гідро» (багатогалузева), «Статойл» (нафтовидобуток), «Елкем» (металургія), «Квернер» (машинобудування);

у Фінляндії - «Нокіа» і «Репола» (багатогалузеві), «Кумене» (деревообробка і целюлозно-паперова промисловість), «Оутокумпу» (кольорова металургія), «Знсо-Гутцейт» (целюлозно-паперова промисловість), «Раума» і «Валмет» (машинобудування); у Данії - «Карлсберг» і «Даниско» (харчова), «Данфос» (машинобудування).

4. Рівень державного втручання в економіку

скандинавський економіка зовнішньоекономічний підприємницький

Держава в такій системі не стільки робить ВВП, скільки перерозподіляє через податкову систему доходи, одержані в приватному секторі. Вона також здійснює досить суворий контроль за діяльністю приватного бізнесу, контролює дотримання законів, прийнятих з урахуванням інтересів всіх членів суспільства. Фінансовою основою скандинавської моделі є державний бюджет, що припускає досить високий рівень державних витрат, для фінансування яких установлений досить високий рівень податків, однак не стільки для фірм, скільки для багатих фізичних осіб. Так, максимальний корпоративний податок установлений у розмірі 28%, а гранична ставка прибуткового податку становить 58%. Зокрема, у Швеції, Норвегії й Данії податки становлять 51-63% ВВП, а частка державних витрат на соціальні цілі у ВВП у цих країнах вище 40%.

Усі країни Північної Європи відносяться до групи так званих малих країн (критерії віднесення до малої країни - це абсолютні обсяги ВВП, промислового виробництва й інші абсолютні показники, а не показники, розраховані на душу населення). На них припадає усього 1% населення і 3% ВВП і промислової продукції розвинутих держав. Проте, по показникам ВВП і промислового виробництва на душу населення (розрахованими по паритетах купівельної спроможності валют) скандинавські країни входять у перші 12 - 15 найбільш високорозвинутих держав світу, а відповідно до класифікації, запропонованої «Програмою розвитку ООН», за показником «індекс людського розвитку», що включає в себе вимірники різних аспектів життя людини (освіта, рівень доходів, грамотність дорослого населення, рівноправність жінок і ін.) країни Північної Європи займають місця в першій п'ятірці держав світу. Скандинавська модель характеризується деякими особливими рисами державного регулювання, притаманними Данії, Фінляндії, Норвегії, Ісландії, Швеції, їх сутність полягає в тому, що тут успішно поєднуються приватна власність і ринкова конкуренція з урядовими програмами, спрямованими на рівномірний розподіл прибутку, на підтримку непрацездатних, компенсацію втрат, пов'язаних з нестабільністю ринкової економіки. Відмінність скандинавської моделі від моделі держав Європейської співдружності -- більший ступінь соціального захисту і забезпечення населення. В соціальному плані скандинавські країни відрізняються найвищою у світі заробітною платою за годину роботи та одним з найбільших у світі рівень оподаткування; великим соціальним пакетом, що включає допомогу по безробіттю, тривалу відпустку матері по догляду за дитиною, безкоштовне медичне обслуговування, безкоштовну освіту тощо. Разом з тим, такі «завоювання» країн Північної Європи стали можливими лише за умов наполегливої боротьби профспілок та соціал-демократичних урядів скандинавських держав за права їхнього населення, формування високого рівня культури праці та етики бізнесу, системних заходів щодо охорони оточуючого середовища і відповідного менталітету населення.

Таким чином, у Скандинавії для побудови «держави загального добробуту» необхідним вважають саму активну участь держави в рішенні всіх соціально-економічних питань. Іншою найважливішою умовою є формування консенсусу за основними проблемами суспільного розвитку. Консенсус формується на базі постійного переговорного процесу між представниками трьох політично значущих сил: союзів підприємців, профспілок і представників державної влади. Конкретно це втілюється в практику в складанні колективних договорів про умови оплати праці і соціальних пільг у різних галузях, а також у консультаціях державних чиновників з профспілками і підприємницькими об'єднаннями практично за будь-яким важливим питанням. У деяких закордонних публікаціях національні господарства регіону називають «економіками узгодження».

Іншою важливою економічною функцією держави в скандинавській економіці є розробка довгострокової стратегії розвитку економіки (вироблення пріоритетів розвитку національного господарства, інвестиційна політика, стимулювання НТР, зовнішньоекономічна стратегія).

5. Роль наукоємного виробництва в економіці

Частка витрат на НДДКР у ВВП постійно росте. Нині вона складає у Швеції та Норвегії - 3,3%, у Фінляндії - 2,4%, у Данії - 1,8%. Для порівняння приведемо відповідні дані ОЕСР по найбільш розвитих країнах світу: Японія - 2,9% Швейцарія - 2,7%, США - 2,5%, Франція - 2,4%, Німеччина - 2,3%. Таким чином, Швеція і Норвегія за останні роки перетворилася у світового лідера по частці витрат на НДДКР у ВВП, обігнавши і США, і Японію, а Фінляндія (разом із Францією) вийшла за цим показником на п'яте місце у світі. Для збереження своїх позицій на світових ринках малі країни повинні постійно здійснювати нововведення для підтримки конкурентноздатності своїх товарів і послуг. Частка держави у фінансуванні НДДКР у різних країнах Північної Європи досить висока і складає 40-50%, що пояснюється прагненням держави допомогти своїм компаніям не відстати від фірм інших країн в інноваційній сфері. У Скандинавії розвиваються переважно прикладні, а не фундаментальні дослідження. За окремими напрямками НТП країни Північної Європи лідирують серед усіх високорозвинених країн.

Наприклад, Швеція займає перше місце у світі за чисельністю роботів на одного зайнятого (і друге місце після Японії за абсолютною кількістю роботів, обігнавши США); Фінляндія - перше місце у світі по будівництву атомних криголамів, а фінська багатопрофільна фірма «Нокіа» поділяє перше-третє місця з американською компанією «Моторола» і шведською фірмою «Еріксон» по виробництву мобільних телефонів. Норвегія є лідером у розробці нафтовидобувного і нафтопереробного устаткування нового покоління (після відкриття у Північному і Норвезькому морях родовищ нафти і газу), Данія має світові досягнення у виробництві устаткування для харчової промисловості.

6. Структура економіки

Скандинавські країни відносяться до числа постіндустріальних держав і мають одну з найвищих у світі частку послуг в структурі ВВП. Так, у Швеції вона становить - 73%, в Данії - 69%, в Норвегії - 65,9% та у Фінляндії - 63%. Питома вага сільського господарства у цих державах не перевищує 2-4%%, разом з тим ця галузь є високопродуктивною у всіх цих країнах, хоча кліматичні умови Північної Європи не сприяють її розвиткові.

Особливістю цього мегарегіону є доволі низькі за європейськими мірками рівні безробіття. Найнижчий з них характерний для Норвегії - 4,1% , найвищий для Фінляндії - 9,1%.

Швеція, Данія, Фінляндія та Норвегія мають добре розвинуті сервісні галузі, провідними з яких є банківська та страхова справа, а також транспорт. Дві перші з них тісно пов'язані між собою і створюють єдину фінансову систему. Найбільшим банком у Північній Європі є Nordea Bank AB (Швеція), який сформувався у 1997 році після злиття відповідно швецького та фінського банків Nordbanken of Sweden та Merita Bank of Finland. Наявність різних валют і пов'язані з цим відповідні трансакції у взаємній торгівлі не відлякують скандинавські країни, проте дорожнеча робочої сили підштовхує потенційних інвесторів вкладати кошти у сусідні країни, передусім (починаючи з 90-х років ХХ ст.) - в балтійські.

У 2003 році за мікроекономічним індексом конкурентоспроможності на перше місце вийшля Фінляндія, на третє - Швеція, на четверте - Данія і лише на двадцять друге - Норвегія. Скандинавські країни виступають також лідерами у локалізації інноваційно-інвестиційних моделей національної економіки. Так, упродовж останніх двадцяти років ці держави створили декілька потужних глобальних центрів технологічного новаторства.

7. Основні індикатори розвитку скандинавських країн

Особливістю сучасного стану скандинавських країн у глобальній економіці є їх високий відносний показник ВВП, при цьому найбільшого рівня він досяг в Данії та Норвегії. Країни цієї групи є визнаними лідерами щодо такого інтегрованого показника як Індекс розвитку людського потенціалу, за яким Норвегія та Швеція традиційно утримують перші місця. Скандинавські держави відзначає також досить високий рівень технологічності їх господарства. Так, за індексом технологічних досягнень перше місце в світі посідає Фінляндія, третьою йде Швеція, а питома вага експорту високих і середніх технологій складає в них відповідно 50,7 та 59,7%, що також дозволяє відносити їх до глобальних технологічних лідерів.

8. Зовнішньоекономічні зв'язки

Специфіку скандинавської моделі соціально-економічного розвитку не можна зрозуміти без аналізу зовнішньоекономічних зв'язків країн Північної Європи. Вони завжди грали не просто велике, а життєво важливе значення для розвитку національного господарства в регіоні. Темпи росту зовнішньоторговельного обороту, обсяг експорту й імпорту на душу населення в країнах Північної Європи перевищують відповідні показники для багатьох розвинутих держав світу.

«Відкритість» економіки скандинавських країн набагато більша, ніж у великих країнах. Це пояснюється тим, що, з одного боку, невелика чисельність трудових і обмеженість природних ресурсів не дають можливості організувати виробництво такого широкого набору товарів і послуг, як у великій країні. Звідси порівняно велика зацікавленість малих держав Північної Європи в імпорті необхідної їм продукції. З іншого боку, виникає необхідність більш інтенсивного, чим у багатьох інших країнах, розвитку свого експорту, оскільки менш місткий внутрішній ринок малих скандинавських країн не в змозі поглинути всю вироблену продукцію, а в масштабах економіки в цілому експортні доходи є джерелом валюти для оплати необхідного імпорту.

Традиційно важливу роль відіграє експорт різних послуг: фрахтових, будівельних, дизайнерських, консалтингових і деяких інших. В імпорті країн Північної Європи, крім Норвегії, відносно велику частку займають енергоресурси, а також багато видів сировини.

Скандинавська модель має певні недоліки і ряд позитивних рис. Разом з тим, країни цієї групи відносяться до макроекономічних (за відносними показниками) лідерів нашої планети, питома вага яких у світовій економіці перевищує 3% світового ВВП, а населення складає менше одного проценту, що заставляє їх проводити досить обережну політику щодо розширення не тільки в межах національних економік, а й в Європі. Приміром Норвегія вийшла із складу ЄС, залишившись членом Європейської Асоціації вільної торгівлі, а Данія і Швеція, перебуваючи в Євросоюзі не бажають приєднуватися до монетарної системи і вводити євро, хоча їх валюти повністю відповідають системним критеріям ЕМС, і тільки Фінляндія має в цьому плані «повноцінне членство», замінивши свою марку на європейські гроші у 2002 році.

Висновки

Розглянувши скандинавську економічну систему, можна зробити певні висновки:

На передумови створення скандинавської моделі «працювали» багато факторів. Це подібні природно-географічні умови, загальні кордони і традиційні історичні зв'язки (не говорячи вже про те, що, наприклад, Фінляндія кілька століть входила до складу Швеції, а Норвегія - до складу Данії), мовна, релігійна і культурна близькість. У національних традиціях і менталітеті всіх скандинавів, також існує багато спільного і подібного.

До особливостей скандинавської моделі відносяться і багато позаекономічних факторів. Це:

активна участь соціал-демократів і інших лівих партій в уряді і законодавчих органах влади;

високий ступінь «юніонізації» (частка членів профспілок серед працюючих у різних галузях у країнах Скандинавії складає 70 - 90%);

висока політична та економічна активність жінок;

особливий екологічний менталітет усіх скандинавів;

специфічна скандинавська культура праці та етика бізнесу.

Саме ці чинники зумовили не схожу на інші економічні системи скандинавську систему, для якої характерна найбільша соціалізація. Скандинавські країни вважаються державами загального добробуту. Дослідження мети даної теми є досить актуальним, враховуючи проведення реформування економіки нашої країни та використання відповідного досвіду скандинавських країн.

Список використаної літератури:

1. Каспрук В. "Скандинавські тигри": шлях до процвітання і багатства //Сучасність. - 2006. - № 2. - С.96-108

2. Скандинавский апгрейд //Техника. - 2006. - № 5-6. - C. 94-97

3. Строй В. Демократія по-скандинавськи //Віче. - 2009. - № 12. - C. 13-15.

4. Сурнин В. Скандинавский стиль //Зеркало недели. - 2007. - № 12. - C. 12

5. Торхауг Й. Информационная политика и модели финансирования в Скандинавии //Научные и технические библиотеки . - 2005. - № 9. - C. 47-58

6. Швед О.В. Проблеми національної ідентичності країн Скандинавії в контексті процесу європейської інтеграції/ О.В. Швед //Український історичний журнал. - 2007. - № 2. - C. 158-171

Размещено на Allbest.ru