Принципи діяльності СОТ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Світова Організація Торгівлі - «World Trade Organization» почала діяти з першого січня 1995 року. Її створення - результат складних і багатопланових міжнародних торгових переговорів, в яких брало участь 125 держав. Переговори, що проводилися в рамках ГАТТ, отримали назву Уругвайський раунд (переговори були відкриті в місті Пунта-дель-Есте, Уругвай, у вересні 1986 року, чому і отримали цю назву).

Світова Організація Торгівлі - це організаційний міждержавний механізм, завдання якого забезпечити реалізацію правових документів, що з'явилися в результаті Уругвайського раунду, створити базу для подальших переговорів у сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами.

Мета цієї роботи - вивчити питання про нову міжнародну установу - СОТ. міжнародний торгівля світовий

Завдання курсової роботи:

1. Познайомитися з історією створення, розвитку СОТ, її структурою, механізмом прийняття рішень;

2. Вивчити цілі, принципи, функції та основні переваги СОТ;

3. Вивчити підсумки та перспективи діяльності СОТ, а також її проблеми;

4. Розглянути взаємини України і СОТ.

У даній роботі використовувалася література з міжнародних-економічних відносин, періодичні видання - журнали і газети, а також інтернет-ресурси.

Дана робота дає уявлення про складний міжнародний міждержавний механізм, на основі якого розвивалась міжнародна торгівля в попередні десятиліття і який в новій якості стає основою для розвитку міжнародного обміну товарами та послугами найближчого десятиліття. На базі цього міжнародного механізму побудовані або будуть побудовані торгово-політичні режими переважної більшості країн світу, які вже зараз застосовуються в жорсткій формі до експорту та імпорту України.



ГЛАВА 1. СТВОРЕННЯ СОТ

1.1 Історія створення і розвитку СОТ

СОТ функціонує з 1 січня 1995 року, рішення про її створення було прийнято наприкінці багаторічних переговорів у рамках Уругвайського раунду ГАТТ, який завершився в грудні 1993 року. Офіційно СОТ утворена на конференції в Марракеші в квітні 1994 року, тому Угоду про заснування СОТ називають також Марракешська угода.

Місце розташування: Женева, Швейцарія

Заснована: 1 січня 1995

Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986-1994)

Членство: 159 країн ( 2 березня 2013)

Бюджет: приблизно 127 млн.дол. США

Штат секретаріату: 600 співробітників

Глава: генеральний директор - Паскаль Ламі

Угода про СОТ і вхідні в нього домовленості передбачають, що країни-члени СОТ повинні були провести взаємні переговори про зниження бар'єрів у торгівлі товарами та послугами. Переліки цих зобов'язань також входять в якості складової частини в загальний пакет домовленостей. Вони становлять кілька десятків об'ємних томів і носять суто конкретний характер.

Пакет домовленостей Уругвайського раунду в загальному вигляді може бути окреслен переліком документів, доданих до Заключного акту та складових його змісту. Одночасно цей перелік дає уявлення про своєрідну «архітектуру» пакету домовленостей, народженого в результаті складного компромісу та досягнутого в останні дні і навіть години переговорів. Перелік дається в тому вигляді, в якому пакет документів був представлений 15 квітня 1994 Нараді міністрів у місті Марракеші і потім переданий країнам-учасницям переговорів для прийняття.

Центральне місце в пакеті угод займають такі групи документів.

Угода про створення СОТ, що включає три головних правових документа:

? Угоди, що створюють нову редакцію ГАТТ як частина СОТ (ГАТТ-1994) і інтегруючі в це нове ГАТТ ряд домовленостей та угод (частина з яких була раніше, але в новій редакції);

? Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка є другою складовою частиною СОТ;

? Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності - третя складова частина СОТ.

Країна, що стає членом СОТ, повинна взяти на себе зобов'язання всіх домовленостей, що входять в цей пакет. Особливим статусом володіють тільки чотири угоди (Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою, Угода про урядові закупівлі, Міжнародна угода по молочних продуктах, Домовленість по яловичині), зобов'язання за якими дійсні тільки у відношенні країн, які їх підписали.

Зараз угоду про створення СОТ встановлює жорсткий принцип, що всі її члени приймають повністю весь пакет домовленостей, які додаються до Угоди про заснування СОТ, і повинні привести у повну відповідність своє національне законодавство (закони, постанови та адміністративну практику) з зобов'язаннями, що містяться в доданих до Угоди про СОТ домовленостях.

1.2 Цілі, принципи, функції, організаційна структура, прийняття рішень і членство СОТ

СОТ покликана регулювати торгівельно-політичні відносини учасників організації у сфері міжнародної торгівлі на основі пакета угод Уругвайського раунду багатосторонніх торгівельних переговорів (1986-1994 рр..).

Угода про заснування Світової організації торгівлі передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торгівельні відносини, а також для здійснення контролю для реалізації угод і домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому також, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торгівельних угод і має значно більші повноваження у зв'язку з удосконаленням ряду процедур прийняття рішень.

Головним завданням СОТ є лібералізація світової торгівлі шляхом її регулювання переважно тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, а також усунення різних нетарифних бар'єрів, кількісних обмежень та інших перешкод у міжнародному обміні товарами та послугами.

В даний час вважають, що світова торгова система повинна відповідати таким п'яти принципам:

1. Відсутність дискримінації в торгівлі

Жодна держава не повинна обмежувати будь-яку іншу, накладаючи обмеження на експорт та імпорт товарів. В ідеалі, на внутрішньому ринку будь-якої країни не повинно бути ніяких відмінностей в умовах продажу між іноземною продукцією і національної.

2. Зниження торгівельних (протекціоністських) бар'єрів.

Торгівельними бар'єрами називають чинники, що знижують можливість проникнення зарубіжних товарів на внутрішній ринок будь-якої країни. До них відносяться, перш за все, мита та імпортні квоти (кількісні обмеження на імпорт). На міжнародну торгівлю впливають також адміністративні перепони і політика визначення обмінних курсів валют.

3. Стабільність і передбачуваність умов торгівлі

Іноземні компанії, інвестори та уряди повинні бути впевнені, що торговельні умови (тарифні та нетарифні бар'єри) не будуть змінені раптово і довільно.

4. Стимулювання змагальності в міжнародній торгівлі

Для рівноправної конкуренції фірм різних країн треба припиняти «несправедливі» прийоми конкурентної боротьби - такі як експортні субсидії (допомога держави фірмам-експортерам), використання демпінгових (навмисно занижених) цін для захоплення нових ринків збиту.

5. Пільги в міжнародній торгівлі для менш розвинених держав

Основними принципами і правилами ГАТТ / СОТ, є: надання режиму найбільшого сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі; взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно тарифними методами; відмова від використання кількісних обмежень; транспарентність торговельної політики; врегулювання торгівельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.

Всі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання близько двадцяти основних угод та юридичних інструментів, об'єднаних терміном "багатосторонні торгівельні угоди" (МТС). Таким чином, СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється понад 90% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує приблизно 50 багатосторонніх угод та інших правових документів, основними з яких є Угода про створення СОТ і додані до нього МТС:

1. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994р. (ГАТТ-94);

Угода по сільському господарству;

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів;

Угода по текстильним виробам та одягу;

Угода про технічні бар'єри в торгівлі;

Угода по інвестиційним заходам, пов'язаним з торгівлею (ТРІМс);

Угода про застосування Статті VI ГАТТ-94 (Антидемпінгові процедури);

Угода про застосування Статті VII ГАТТ-94 (Оцінка митної вартості товарів);

Угода з передвідвантажувальної інспекції;

Угоді по правилам походження;

Угода про процедури ліцензування імпорту;

Угода про субсидії та компенсаційні заходи;

Угода по захисним заходам.

2. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС)

3. Угода з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

4. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

5. Механізм огляду торгівельної політики

6. Плюрілатеральние угоди (з обмеженою участю, тобто необов'язкові для всіх членів ВТО): Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою; Угода про державні закупки.

Існують також такі секторальні тарифні ініціативи ("нульовий варіант», «гармонізація торгівлі хімічними товарами",«Інформаційні технології»), в яких на добровільній основі беруть участь лише частина країн-членів СОТ.

Основні функції СОТ:

- Контроль за виконанням вимог базових угод СОТ;

- Створення умов для переговорів між країнами-учасницями СОТ з приводу зовнішньоекономічних відносин;

- Врегулювання спорів між державами з проблем зовнішньоекономічної торгової політики;

- Контроль за політикою держав-членів СОТ у сфері міжнародної торгівлі;

- Надання допомоги країнам, що розвиваються;

- Співпраця з іншими міжнародними організаціями.

Органи управління СОТ мають три ієрархічних рівня (див. Додаток 2).

Стратегічні рішення на вищому рівні в СОТ приймає Конференція міністрів, яка збирається як мінімум один раз на два роки.

У підпорядкуванні Міністерської конференції знаходиться Генеральна рада, яка відповідає за виконання поточної роботи і збирається кілька разів на рік у штаб-квартирі в Женеві у складі представників країн-членів СОТ (зазвичай послів і глав делегацій країн-учасниць). У віданні Генеральної ради знаходяться два спеціальних органи - з аналізу торгівельної політики та з вирішення спорів. Крім того, Генеральній раді підзвітні спеціальні комітети: з торгівлі та розвитку; по обмеженням, пов'язаним з торгівельним балансом; по бюджету, фінансуванню та управлінню.

Генеральна рада СОТ діє як орган вирішення спорів для врегулювання конфліктів, що виникають у зв'язку з виконанням базових угод. Вона володіє винятковими повноваженнями створювати третейські групи для розгляду конкретних спорів, стверджувати доповіді, які представляються такими групами, а також апеляційним органом, який стежить за виконанням рішень та рекомендацій і санкціонує застосування відповідних заходів у разі невиконання рекомендацій.

Генеральна рада частково делегує свої функції трьом радам, які знаходяться на наступному рівні ієрархії СОТ, - Раді з торгівлі товарами, Раді з торгівлі послугами і Раді з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Рада з торгівлі товарами, у свою чергу, керує діяльністю спеціалізованих комітетів, що здійснюють контроль за дотриманням принципів СОТ і виконанням угод ГАТТ-1994 у сфері торгівлі товарами.

Рада з торгівлі послугами здійснює контроль за виконанням угод ГАТС. У його складі знаходяться Комітет з торгівлі фінансовими послугами і Робоча група з професійних послуг.

Рада з торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності, крім здійснення контролю за виконанням угод ТРІПС, також займається проблемами, пов'язаними з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Секретаріат СОТ, який базується в Женеві, має близько 600 штатних співробітників; його очолює Генеральний Директор СОТ (з 2002 року). Секретаріат СОТ, на відміну від подібних органів інших міжнародних організації, не приймає самостійних рішень, так як ця функція покладається на самі країни-члени. Основні обов'язки Секретаріату - забезпечити технічну підтримку різним радам і комітетам СОТ, а також Міністерської конференції, надавати технічне сприяння країнам, що розвиваються, проводити аналіз світової торгівлі і роз'яснювати положення СОТ громадськості і ЗМІ. Секретаріат також забезпечує деякі форми правової допомоги в процесі вирішення спорів та консультує уряди країн, що бажають стати членами СОТ.

У СОТ практикується прийняття рішень на основі консенсусу. При його відсутності рішення приймається більшістю голосів, якщо іншого не передбачено. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, інтелектуальної власності, звільнення від прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються ѕ голосів. Поправки, що не торкаються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів вимагає 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

Відповідно до Угоди про заснування СОТ країнами-засновниками організації стали учасники ГАТТ, які представили списки зобов'язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод СОТ до 1997 року. В даний час повноправними учасниками СОТ є 159 держав (2 березня 2013 року).

Серед пострадянських країн першої до СОТ приєдналася Киргизія, яка стала 77-м членом цієї організації (угоду про приєднання до СОТ було підписано 20 грудня 1998). Латвія входить в організацію з 17 січня 1999 року. Естонія стає 135-м членом СОТ(13 листопада 1999 року). З 14 січня 2000 членом СОТ є Грузія. Литва приєднується до організації 31 травня 2001 року.

Молдова стала 142-м членом СОТ (26 червня 2001). Вірменія приєдналася 145-ю ( 5 лютого 2003). Україна 16 травня 2008 року стає 152-м членом СОТ. Останнім став Таджикістан (2 березня 2013 року).

Переговори про приєднання Росії до СОТ велися 18 років, з 1993 року по 2011 рік, після чого 22 серпня 2012 Росія також приєдналася.

За рамками СОТ залишаються п'ять пострадянських країн: Азербайджан, Білорусія, Казахстан, Туркменістан і Узбекистан. Але у 2013 році Туркменія виступила з ініціативою про вступ до СОТ. Крім того, понад 60 міжнародних організацій мають статус спостерігача в СОТ, в т.ч. МВФ, Світовий Банк, ОЕСР, різні підрозділи ООН, регіональні угруповання, товарні організації і т.д.

Процедура приєднання до Світової організації торгівлі, вироблена за півстоліття існування ГАТТ / СОТ, досить складна і складається з декількох етапів. Як показує досвід приєднання країн, цей процес займає кілька років. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп відбувається детальний розгляд економічного механізму і торгівельно-політичного режиму країни, що приєднується. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-здобувача в цій міжнародній організації.

Подібні консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами-членами СОТ.

Натомість країна, яка приєднується дістає права, якими володіють члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. У випадку протиправних дій з боку будь-якого члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні.

Відповідно до встановленої процедури результати двосторонніх переговорів про взаємну лібералізацію доступу на ринки й умови приєднання мають бути оформлені наступними офіційними документами:

1. Доповіддю Робочої групи, у якому буде викладено повний пакет зобов'язань, які країна, яка приєднується прийме на себе за підсумками переговорів;

2. Протоколом про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості;

3. Списком зобов'язань по тарифних знижках в області товарів і сільського господарства;

4. Списком специфічних зобов'язань з доступу на ринок послуг.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їх національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до положень пакета угод Уругвайського раунду.

Останнім етапом є ратифікація законодавчим органом країни, що приєднується всього пакету документів.

1.3 Основні переваги СОТ

1. Торгівельна система СОТ сприяє збереженню миру.

Звісно до певної міри, та це насправді так. На двох фундаментальних принципах системи СОТ - безперешкодному перебігу торгівлі й конструктивному розв'язанню торгівельних суперечок - будується міжнародна довіра й співпраця, що є запорукою миру між народами.

2. Торгівельна система СОТ дає змогу конструктивно розв'язувати суперечки.

Із зростанням обсягів торгівлі, різноманіття товарів і кількості залучених країн і компаній, збільшується ймовірність суперечок. Система СОТ допомагає розв'язувати їх суперечки мирно й конструктивно, вона надає для цього правову базу - угоди СОТ - і форум для обговорення. Близько 300 суперечок розглянуто в СОТ з моменту її створення 1995 року, деякі з них, без таких засобів розв'язання, могли б перерости у серйозніші політичні конфлікти.

3. Торгівельна система СОТ спирається не на силу, а на правила, що полегшує життя всім.

Рішення в СОТ ухвалюються консенсусом. Угоди застосовуються однаково до всіх. Маленьким країнам це додає ваги у торговельних переговорах, великим - дозволяє розв'язувати проблеми одночасно з багатьма торговельними партнерами в рамках єдиного форуму.

4. Вільна торгівля робить життя дешевшим.

Всі ми є споживачами. Ціни, які ми сплачуємо за харчі та одяг, за наші потреби й забаганки та все інше , підпорядковані торгівельній політиці. Протекціонізм коштує дорого, бо він підвищує ціни. Торговельна система СОТ зменшує торговельні бар'єри й застосовує принцип недискримінації, що призводить до зниження вартості продукції та зменшення цін на кінцеві товари й послуги.

5. Завдяки торгівельній системі СОТ споживачі мають ширший вибір продуктів з ширшим спектром якостей.

Варто лише згадати, скільки різноманітних речей ми маємо завдяки тому, що можемо імпортувати їх: несезонні овочі й фрукти, свіжі квіті з найвіддаленіших куточків світу, харчі, одяг та інші товари, які раніше вважались екзотичними, книжки, музика, фільми тощо.

Часом успіх імпортних товарів чи послуг заохочує внутрішніх виробників до змагання. Це спонукає місцеве виробництво і ще більше розширює вибір для споживачів.

6. Торгівля збільшує прибутки.

Зниження торговельних бар'єрів сприяє інтенсифікації торгівлі, а це збільшує державні й особисті прибутки. Економісти підрахували, що зниження бар'єрів у торгівлі сільськогосподарською продукцією, промисловими товарами та послугами на третину мало б наслідком приріст світової економіки на $613 мільярдів, що еквівалентно внеску такої країни, як Канада.

7. Торгівля спонукає економічне зростання, що має сприяти створенню нових робочих місць.

8. Існування єдиних базових принципів підвищує економічну ефективність системи та скорочує витрати.

Такі основні принципи торговельної системи СОТ, як недискримінація, прозорість, зобов'язання знижувати торговельні бар'єри та полегшувати торгівлю, спрощують функціонування компаній безпосередньо залучених у торгівлю, а також для виробників продуктів і послуг, і скорочують їхні витрати.

9. Торгівельна система СОТ забезпечує уряди від лобіювання інтересів вузьких груп.

Система ҐАТТ - СОТ охоплює широкий спектр секторів. Тож якщо під час переговорів якась група тисне на уряд і вимагає особливого ставлення, в уряду є всі підстави протистояти протекціоністському тискові, посилаючись на потребу досягти широких домовленостей, які б охоплювали всі сфери економіки. Уряди регулярно цим користуються.

10. Торгівельна система СОТ спонукає ефективну роботу уряду.

Відповідно до правил СОТ, перегляд уже взятих обов'язків щодо лібералізації торгівлі доволі затруднений. Правила також стають на заваді необачним політичним крокам. Для бізнесу це означає більшу впевненість і ясність щодо засад торгівлі. Для уряду це часто означає дисципліну й зменшення можливостей для корупції.



РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ СОТ

2.1 Діяльність та підсумки СОТ

Діяльність СОТ здійснюється представниками урядів держав-членів організації, але своїм корінням вона стосується повсякденно господарської та комерційної активності.

Основним напрямком діяльності СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі. Вона виражається в укладенні угод, спрямованих на зниження ставок митних тарифів і поступового усунення нетарифних бар'єрів. З цією метою СОТ регламентує встановлення митних процедур, впровадження національних стандартів та санітарних норм.

Спостереження за торговою політикою, що проводиться країнами, - також один з основних напрямів всієї діяльності СОТ. Центральним елементом цієї роботи є механізм по огляду за торговельною політикою (ТПРМ).

Цілі, які стоять перед організацією на цьому напрямку, полягають у тому, щоб, використовуючи механізм регулярного моніторингу, сприяти прозорості та розумінню торгівельної політики та заходів, що приймаються в цій області, а також підвищенню якості суспільних і міжурядових дискусій з питань торгівлі та забезпечувати проведення міжнародної оцінки впливу, який ця політика чинить на систему світової торгівлі. Таким чином, уряди держав-членів отримують стимул суворіше підходити до виконання правил СОТ і дотримуватися взятих на себе зобов'язаннь.

Також діяльність СОТ пов'язана з проведенням міністерських конференцій.

Перша міністерська конференція СОТ відбулася в грудні 1996р. У Сінгапурі, на якій, зокрема, було прийнято Угоду по лібералізації торгівлі в області інформаційних технологій (ІТА).

Друга - у травні 1998р. У Женеві, де підводилися основні підсумки п'ятдесятирічної діяльності ГАТТ (ВТО) і було прийнято рішення про підготовку до нового раунду багатосторонніх торгівельних переговорів (БТП). Третя міністерська конференція відбулася в листопаді-грудні 1999р. в американському місті Сіетлі та була присвячена аналізу виконання (імплементації) членами угод Уругвайського раунду, а також початку нового раунду багатосторонніх торгових переговорів. У рамках чергового раунду планувалося почати переговори насамперед з тих питань, які не вдалося вирішити в ході Уругвайського раунду і розгляд яких було відкладено до наступних етапів МТП (т.зв. «Вбудована порядок денний»). Йшлося про такі питання, як сільське господарство, торгівля послугами та ін. Також в ході нового раунду належало виробити рекомендації з перспектив діяльності СОТ з урахуванням рішень попередніх Конференцій, у т.ч. можливого включення нових сфер до порядку майбутніх переговорів.

Формально в Сіетлі не удалося досягти поставлених цілей, тому не були вироблені конкретна повістка раунду і формат його проведення. Зокрема, виявилися значні розбіжності між провідними гравцями СОТ - ЄС, США, Японія, Канада (так звана група «Квадро») - стратегічні підходи яких до проведення нового раунду виявилися різними.

У підсумку було прийнято рішення продовжити обговорення даних питань у Женеві під егідою Генеральної ради СОТ, який повинен був представити свої пропозиції по проведенню нового раунду.

У катарському місті Доха (9-13 листопада 2001р.) відбулася четверта міністерська конференція. Там було прийнято рішення розпочати новий раунд багатосторонніх торговельних переговорів - перший раунд у рамках СОТ.

П'ята Міністерська конференція відбулася 10-14 вересня 2003 р. у м. Канкун (Мексика), де передбачалося підвести проміжні підсумки МТП і визначити формат їх подальшого продовження. Через наявність принципових протиріч між різними групами держав, насамперед з питань сільського господарства та «сінгапурської повістки» консенсусу досягти не вдалося, і конференція закінчилася практично безрезультатно. У цілому цей раунд планувалося завершити до початку 2005 р., хоча були серйозні проблеми реалізації плану-графіка «Повістки розвитку Дохи».

У грудні 2003р. і лютому ц.р. відбулися сесії Генради, на яких передбачалося визначити подальші напрями переговорного процесу нового раунду, проте узгоджених рішень прийняти не вдалося. У березні-квітні під егідою КТП пройшли засідання спеціалізованих органів з питань відновлення МТП.

Спеціальне засідання Генради відбулося 27-31 липня 2004 р., де після інтенсивних консультацій консенсусом було схвалено Рішення (Програма роботи Раунду Дохи), що дало необхідний імпульс для продовження Дохійського раунду. У додатках до Рішення прописані лише деякі елементи доступу на ринки промислових товарів, послуг, а також спрощення торгівельних і митних процедур (одне з «сінгапурських питань»). Питання по допрацюванню модальностей відкладено на наступний етап переговорів. Документ передбачає також продовження роботи з інших актуальних питань раунду: правила СОТ, торгівля та екологія, ТРІПС. Хоча для більшості країн «липневий консенсус» став вельми непростим рішенням, даний документ має важливе політичне, а також психологічне значення для країн-членів у плані подолання «Канкунського» синдрому.

2.2 Проблеми СОТ

Вперше проблеми СОТ були порушені на 4 міністерської конференції в Досі, яка була присвячена потребам та інтересам країн, що розвиваються. Країни, що розвиваються, в свою чергу, підняли цілий ряд проблем і питань, що стосуються здійснення угод Уругвайського раунду. Деякі з цих питань винесені в окремий протокол «Рішення про питання здійснення», багато з яких мають ефект негайної дії як, наприклад: сільське господарство, санітарні та фітосанітарні заходи і технічні обмеження в торгівлі, текстиль, анти-демпінг, субсидії та компенсаційні заходи, ТРІПС.

Вочевидь, країни що розвиваються, повинні були отримати деякі «поступки» за згоду реалізувати зобов'язання, прийняті під час Уругвайського раунду. Тим не менш, положення, що мають ефект негайної дії, хоча і несуттєві, але і не є головними поступками.

В даний час найбільш актуальними проблемами, які вимагають свого вирішення, учасники багатосторонніх переговорів по лінії СОТ вважають наступні:

1. Проведення кардинальних реформ в галузі сільського господарства

2. Ефективне сприяння розвитку. США і ЄС негативно оцінюють концепцію надання широких пільг державам з низькими доходами на душу населення, визнаючи в той же час необхідність допомоги ці країнам.

3. Удосконалення системи врегулювання суперечок.

4. Забезпечення доступу слаборозвинених країн до дешевих ліків

5. Лібералізація в секторі послуг.



РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА І СОТ

3.1 Історія переговорного процесу зі вступу України до СОТ

У радянському минулому Україна була членом Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) -- аналога ГАТТ країн Варшавського пакту. У незалежній Україні приєднання до СОТ був одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядався як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного та прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. На початку 2005 року Президент Віктор Ющенко проголосив приєднання України до Світової організації торгівлі одним із першочергових пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Членство в СОТ було також умовою Європейської комісії для початку переговорів щодо створення спільної торгівельної зони.

Загалом процес приєднання України до СОТ передбачав дві головні складові:

· проведення двосторонніх та багатосторонніх переговорів та підписання угод з доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи СОТ;

· гармонізація законодавства України відповідно до вимог угод СОТ.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання на розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України. Після ознайомлення членів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися переговори про вступ у багатосторонньому форматі. З того часу в середньому раз у рік відбувалися офіційні засідання РГ, а з 1997 року розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ з розгляду заявки України щодо приєднання до СОТ увійшло 49 країн (країни ЄС вели переговори як один учасник РГ).

У 2003-2006 роках було значно активізовано переговорний процес між Україною та СОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено:

· проведення 7-ти засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

· проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003-2006 років підписано 35 з 49 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

· у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;

· у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;

· у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;

· у 2006 році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривали переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005-2006 років було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

· усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

· встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

· усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

· усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов'язкового продажу валютних надходжень;

· скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

· скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

· скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

· встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

· скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

16 січня 2008 року Україна і ЄС на переговорах в Лондоні врегулювали питання експортних мит, знявши останню перешкоду на шляху України до СОТ.

За чотирнадцять років переговорів було завершено двосторонні переговори про доступ до ринків товарів та послуг з 52 країнами-членами СОТ, прийнято більше 50 законів необхідних для адаптації українського законодавства до вимог Світової організації торгівлі.

Найбільш відчутний і важливий прорив в переговорному процесі був досягнутий протягом 2005-2007 років, коли Україна отримала статус країни з ринковою економікою з боку ЄС та США, була скасована поправка Джексона-Вейніка, завершені переговори з найважливішими країнами-членами СОТ.

3.2 Вступ України до СОТ

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України Віктор Ющенко та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.

У Верховної Ради було 5 місяців для ратифікації цієї угоди. У цей же день було оприлюднено прес-реліз СОТ стосовно зобов'язань України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада ратифікувала протокол про вступ України до Світової організації торгівлі 411 голосами. 16 квітня МЗС України направило ноту генеральному секретареві СОТ, в якій повідомило керівництво СОТ про ратифікацію Протоколу про вступ України до цієї організації. Також було ухвалено постанову Кабінету Міністрів. 16 травня Україна стала 152-им офіційним членом СОТ.

Частка промислової продукції, що експортується в Україні, перевищує половину загального обсягу про мислового виробництва і становить близько 55 % від ВВП. Понад сорок відсотків вартос ті загального експорту припа дає на продукцію металургійної галузі, а частка в експорті продукції хімічної та нафтохімічної промисловості дорівнює близько 17 %, машинобудівної - близько 10 % , аграрного сектора та харчової промисловості - понад 10%.

Значний вплив на національну економіку має й імпорт. Близько двох третин його обсягу становлять високо технологічні інвестиційні товари, сировина та енергоносії, що й визначає і в подальшому визначатиме динаміку економічного зростання.

Така структура ВВП і його залежність від зовнішньоекономічної діяльності підтверджує важливість розвитку зовнішньої торгівлі, необхідність нарощування експорту, розширення доступу українських товарів на зовнішні ринки. Саме цьому і сприятиме членство у Світовій організації торгівлі. Україна об'єктивно зацікавлена в ста більних і надійних експортних та імпортних потоках товарів і послуг, а членство в СОТ є важливим інструментом забезпечення такої стабільності.

За розрахунками сукупне зростання добробуту від вступу України до СОТ становить близько 10% обсягу споживання України та зростання ВВП на 5% у довгостроковій перспективі. Вступ до СОТ призвів до зростання експорту товарів і послуг на 9% та імпорту на 12%. У свою чергу, вищий рівень ВВП і, зокрема, сукупного експорту потягнув за собою зростання реальної заробітної плати.

Система норм і правил СОТ має регуляторний вплив практично на всі структурні елементи економіки України. Важливо наголосити, що значною мірою економіка України функціонує в умовах СОТ, оскільки дотримується секторальних зобов'язань, взятих у рамках переговорів.

Вимоги щодо лібералізації доступу до внутрішнього ринку впливають в основному на обробну галузь промисловості, сільськегоспо дарство, оптову та роздрібну торгівлю, транспорт і зв'язок . Ця частка економіки дорівнює близько 60% ВВП.

Причому цей вплив вступу сфери торгівлі, транспорту та зв'язку, частка яких в структурі ВВП дорівнює 25%, має позитивний характер. Оцінюючи наслідки вступу України країни до СОТ у галузевому розрізі необхідно звернути увагу на такі галузі: металургія та металообробка, хімічна промисловість, машинобудування, текстильна промисло вість, сільське господарство, сектор фінансових послуг та зв'язку.

Металургія та металообробка.

Відповідно до тарифних зобов'язань середньоарифметична ставка ввізного мита на продукцію металургії та металообробки зменшилась з 1,86% до 1,83%. Співвідношення експорту до обсягів виробництва становить приблизно 70 %, а імпорту - коливається на рівні 6 - 8%.

Вступ країни до СОТ не призввів до значного зменшення ставок тарифу. Водночас, членство в СОТ скасувало квоти на імпорт продукції з України до ЄС. Ситуація в секторі визначатиметься кон'юнктурою світвого ринку, тоді як вплив СОТ є мінімальним.

За оцінками експертів, галузь металургії та металообробки виграє найбільше від вступу України до СОТ. На сьогодняшний день, зростання перевищує 20% у довгостроковій перспективі, завдяки простішому доступу до ринків ЄС та Північної Америки. Як результат, експорт продукції розшириться на 25%, оскільки цей сектор має найбільший рівень інтенсивності експорту (77 %). Зайнятість працівників галузі зросла майже на 20%.

Хімічна промисловість.

Відповідно до тарифних зобов'язань середньоарифметична ставка ввізного мита на хімічну продукцію встановлено на рівні 6% . Сьогодні фактично вона становить - 4,09%. Співвідношення експорту до обсягів виробництва галузі перевищує 50%, імпорту - близько 10%.

За результатами аналізу, рівень зростання сукупного випуску завдяки вступу України до СОТ у хімічній промисловості, виробництві гумових і пластмасових товарів є другим за значенням після зростання металургії. Відповідно до результатів дослідження, сукупний випуск продукції у цій галузі зріс на 21 % у довгостроковій перспективі. Зростання переважно пояснюється значним збільшення експорту (+26,6 % ) на тлі його наявної високої інтенсивності.

Зміна внутрішньої пропози також зросла на 12%. Водночас, відбулось лише помірне зростання імпорту (+4%). Швидкий розвиток хімічної промисловості призвів до зростання потреби підприємств галузі в робочій силі (+17,6 %).

Машинобудування.

Відповідно до тарифних зобов'язань середньоарифметичну ставку ввізного мита на продукцію машинобудування встановлено на рівні 5,02 % Сьогодні фактично вона становить - 4.4%. Таким чином, і ця галузь вже функціонує в режимі членства України в СОТ.

Співвідношення експорту до обсягів виробництва тут коливається в межах 42-50%, імпорту - відповідно 60-70%. Водночас, членство в СОТ призвело до необхідності переглянути політику державної підтримки окремих секторів машинобудування.

Текстильна та шкіряна промисловість.

Відповідно до тарифних зобов'язань середньоарифметична ставка ввізного мита на продукцію становить 6%, тоді як вже діюча середньоарифметична ставка - 4,09%.

Співвідношення експорту до обсягів виробництва коливається в межах 45 - 50%, імпорту - перевищує 50%. Приєднання України до відповідних секторальних ініціатив суттєво не вплинуло на торгівельний режим данної галузі. Вступ до СОТ практично не позначиться на умовах діяльності національного виробника.

У цілому, легка промисловість є прикладом галузі, яка фактично з 2001 року працює за митними тарифами СОТ.

Сільське господарство.

Відповідно до тарифних зобов'язань середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарську продукцію зменшилась з 13,84 % до 11,16 %.

Співвідношення експорту до обсягів виробництва сек тора коливається від 8 до 6%, імпорту - від 1 до 2%. Вступ України до СОТ надал можливість посилити свої позиції на експортних ринках.

Вступ країни до СОТ призвів до значного зменшення ставок тарифу, але деякі з них залишатимуться незмінними до 2010 року. Країні довелось реструктуризувати допомогу аграріям відповідно до умов СОТ, що відбувається вже нині.

Оскільки, цінова різниця між світовими цінами та цінами вітчизняного виробника зменшується, Україна залишається нетто-експортером основних сільськогосподарських товарів.

Членство України в СОТ вимагає проведення певного ринкового реформуван ня галузі та лібералізації доступу до ринку аграрної та харчової продукції. Це питання є найбільш гострим, оскільки сільськогоспо дарський сектор є найменш реформованим, проте забезпечує близько 16 % робочих місць та 14.5% ВНП країни. А це означає, що будь-яке втручання у нього може викликати певні зміни економічних індикаторів, а саме, - рівень безробіття, розподіл доходів, загальний добробут тощо.

Міжнародна торгівля сільськогосподарською продукцією в рамках СОТ регулюється єдиною для всіх країн-членів «Угодою про сільське господарство», якою передбачено переведення всіх нетарифних бар'єрів (крім санітарних і фітосанітарних) у тарифи та визначення їх верхньої межі; поступове зниження імпортного мита; скорочення внутрішніх та експортних субсидій для сільськогоспо дарської продукції.

Країни, що приєднуються до організації, беруть на себе певні зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській та про довольчій торгівлі.

Узгодження граничного рівня сукупного виміру підтримки сільського господарства (СВП) є обов'язковим питанням після вступу до СОТ, без врегулювання якого завершення роботи із консолідації зобов'язань країни є неможливим. Нейтралізації можливих негативних наслідків для сільського населення від вступу України до СОТ і реалізації можливих позитивних наслідків сприятимуть підтримці формування та розвитку ринкової і соціальної інфраструктури, обслуговуючих кооперативів, дорадчих служб.

Як показало проведене дослідження, після вступу до СОТ сукупний випуск в секторі сільського господарства зросте на 1,5% у довгостроковій перспективі. Зокрема, є суттєве зростання експорту (+ 43,5% ). Підвищення ефективності спричинило незначне скорочення зайнятості (-2,4 % ), а вивільнену робочу силу поглинули інші галузі. Зростання імпорту сільгосппродукції, при зменшенні ставки ввізного мита, не перевищило 7 - 8% .

У цілому, необхідно зазначити, що державна політика в сфері сільського господарства ще потребує серйозного реформування. Зважена бюджетна політика, спрямована на модернізацію сільського господарства та розвиток його інфраструктури, дозволить, за умов членства України в СОТ, забезпечити необхідну конкурентоспроможність і захищеність найбільш вразливого сектора української економіки.

Як свідчить міжнародний досвід, сучасна державна аграрна політика має концентруватися на підвищенні конкурентоспроможності аграрного сектора, забезпеченні якості та безпеки продуктів харчування та сприяння охороні довкілля. Тому, одним з напрямів такого реформування має стати відокремлення підтримки сільськогосподарських виробників від підтримки розвитку сільських територій, перехід від виробничих субсидій до незалежних видів обсягів і типу виробництва прямих платежів. Усі ці заходи узгоджують ся з вимогами СОТ і довели свою ефективність у різних країнах. Таким чином, за умов певного реформування механізму надання державної підтримки, Україна матиме достатні можливості для функціонування вітчизняного агропромислового комплексу у членстві СОТ.

Фінансовий сектор України.

Зі своїм значенням в економіці, фінансовий сектор України залишається порівняно малим: обсяг його послуг становить лише 5 - 7%. Відновлення довіри економічних агентів до фінансового посередництва після кризи 1998 року значно сприяло його пожвавленню. Впродовж 2006 - 2012 року кількість наданих послуг фінансового посередництва збільшилася в шість разів, при чому найпомітніше зростання відбулося в банківському секторі та секторі страхування.

Частка доданої вартості сектора фінансового посередництва у ВВП зросла від 2 до 4% за період 2009-2012 років. Тут працює 1% від загальної кількості працездатного населення України. Вступ України до СОТ сприяє розвитку цієї сфери. Замість представництв іноземних банків на території України розпочали діяльність їхні філії, що позитивно позначилось на потенційних обсягах кредитів, оскільки власний капітал материнських банків значно більший, аніж капітал дочірніх банків за кордоном.

Вступ України до СОТ скасував дискримінацію в торгівлі послугами фінансового посередництва. При цьому збільшився експорт галузі на 6,3%, а імпорт - на 10,5%. Лібералізація торгівлі послугами призвела до зростання імпорту (+9,2 %) та до скорочення цін, що дозволило здешевити ресурси для виробників і підвищити добробут для домогосподарств, передовсім, міських і небідних сільських, які є головними кінцевими споживачами фінансових послуг.

Завдяки проведенню реформи, очікується збільшення зайнятості в цьому секторі як кваліфікованої, так і некваліфікованої робочої сили.

Телекомунікації.

За результатами аналізу, загальний обсяг послуг у галузі телекомунікацій зріс на 7,8% переважно через скасування перешкод для прямих іноземних інвестицій, що призвів до зниження цін. Позитив, передусім, відчують міські господарства - основні споживачі послуг галузі. Сприятливі тенденції відобразяться на підвищенні зайнятості у цій галузі (+4,2 % у довгостроковій перспективі).

Транспортні послуги.

Аналіз діяльності транспортно-дорожнього комплексу України показує, що для галузей повітряного, автомобільного і залізничного транспорту та дорожнього господарства вступ України до СОТ не спричинив негативних наслідків.

З огляду на інтеграцію транспортної системи України в європейську та світову ,а також адаптацію законодавства України до законодавства ЄС, відбулися значні зміни в транспортно-дорожньому комплексі в бік лібералізації. Ринок транспортних послуг є відкритим для доступу іноземних компаній та жодним чином не обмежує їх діяльності в Україні. Вітчизняні перевізники, які надають транспортні послуги на європейському та міжнародному ринках, уже сьогодні працюють відповідно до стандартів і вимог, що встановлені в країнах-членах ЄС та СОТ.

Україна є членом практично всіх міжнародних та європейських транспортних організацій. Серед них: Європейська Конференція Міністрів транспорту (ЄКМТ), Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародна організації цивільної авіації (ІКАО), Європейська конференція цивільної авіації (ЄКЦА), Комітет з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН, Дунайська Комісія тощо. При наданні транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів Україна повністю дотримується вимог та норм, що запроваджені в рамках цих організацій.

Слід наголосити, що поруч із суттєвою лібералізацію торговельного режиму та відкриття своїх ринків для імпортної продукції, Угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку, який передбачає:

· спеціальні захисні заходи у випадку різкого зростання імпорту;

· антидемпінгові заходи у випадку імпорту за демпінговими ціпами;

· компенсаційні заходи у випадку використання заборонених СОТ субсидій;

· підвищення ставок митного тарифу та застосування квот у разі суттєвого погіршення платіжного балансу країни;

· використання субсидій, які не створюють негативного вплину на конкуренцію та спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, зокрема, експортерів;

· надання внутрішньої підтримки для розвитку сільського господарства, зокрема, застосування спеціального режиму оподаткування.

Професійне використання зазначених інструментів захисту гарантовано посилить позиції України в міжнародній торгівлі.

Отже, враховуючи зростаючу конкуренцію на світових ринках, що зумовлює активне застосування антидемпінгового розслідування як ефективного механізму боротьби із конкурентами, членство в СОТ надає Україні можливість оскаржувати такі рішення і значно ефективніше захищати національного товаровиробника.



ВИСНОВОК

Всесвітня торгова організація очолює процес лібералізації міжнародної торгівлі. На відміну від ГАТТ СОТ придбала статус юридичної особи і спеціалізованої установи ООН. Таким чином, СОТ являє собою як організацію, так і свого роду кодекс правових норм, що поширюються на сферу міжнародного обміну товарами, послугами і предметами інтелектуальної власності.

СОТ контролює виконання торгівельних угод і веде спостереження за торгівельною політикою членів СОТ, організовує проведення нових багатосторонніх торгівельних переговорів, займається дозвілом торгівельних суперечок між членами організації.

СОТ знаходиться в авангарді процесу глобалізації, який протікає дуже складно. Не всі країни можуть пристосуватися до нових умов, і на уряди чинять тиск місцеві виробники, що вимагають захистити їх від руйнівних, на їхню думку, наслідків лібералізації міжнародного обміну. Причому до арсеналу засобів торгової війни широко вдаються не тільки країни другого і третього ешелонів, але і лідери глобалізації. Зрозуміло, не всі сучасні випадки протекціонізму відображають протиріччя між позитивними і негативними наслідками глобалізації, між її прихильниками та противниками. Протекціоністські заходи вводяться з суто прагматичних мотивів, позбавлених будь-якого ідеологічного підґрунтя.

В цілому, слід підкреслити, що ні можливість неоднозначного тлумачення норм СОТ, ні періодичні випадки їх прямого порушення, ні домінування в СОТ країн Заходу не означають, що її правову систему слід скасувати як неефективну. Іншої подібної системи немає, і перспективи її створення не проглядаються. Що ж стосується недоліків, то вони присутні в будь-якому комплексі національного або міжнародного законодавства. Єдиний вихід полягає в поступовому усуненні прогалин та уточненні суперечних положень, відстоюванні своєї позиції спільно з іншими країнами, інтереси яких по тому чи іншому питанню збігаються з українськими.

Цілі, поставлені мною на початку роботи, в цілому виконані, тому роботу можна вважати завершеною, хоча деякі питання потребують, безумовно, більшої уваги.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні отношенія.-М., МАУП, 2000

2. Акопова О.С., Воронкова О.М., Гаврилко М.М. Світова економіка та міжнародні економічні отношенія.-Ростов-на-Дону: Фенікс, 2000

3. Дюмулен І.М. Всесвітня торгова організація.-М.: Економіка, 2003

4. Євдокимов А.І. Міжнародні економічні отношенія.-М.: ТК Велбі, 2003

5. Загашвілі В. Торгово-політичні інструменти СОТ / / МЕіМО, 2002. № 8

6. Міжнародні економічні відносини / Под ред. Е.Ф. Жукова.-М.: ЮНИТИ, 2000

7. Міжнародні економічні відносини / Под ред. проф. В.Є. Рибалкіна.-М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006

8. Міжнародні економічні відносини / Под ред. проф. І.П. Фомінского.-М., МАУП, 2000

9. Світова економіка / За ред. проф. А.С. Булатова.-М.: МАУП, 1999

10. Мукерджі А. Впровадження нормативів СОТ: проблеми країн, що розвиваються / / МЕіМО, 2003. № 6

11. Основи торговельної політики та правила ВТО.-М: Міжнар. відносини, 2005

12. Семенов Р.А. Міжнародні економічні отношенія.-М.: Гардарика, 2000

13. Смітіенко Б.М. Всесвітня торгова організація і проблеми регулювання міжнародної торговлі.-М., 2000

14. Семпсон П. Роль СОТ в глобальному управлінні, 2004

15. Фролов В.Ф. Всесвітня торгова організація: підсумки 4 сесії конференції на рівні міністрів (Доха, Катар, листопад 2001)-Спб, Санкт-Петербурзька торгово-промислова палата, 2002

16. Шумілов В.М. Всесвітня торгова організація: право та система, 2005

Размещено на Allbest.ru