Представлення про Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк

Размещено на http://www.allbest.ru/

Існує нечітке представлення про Міжнародний валютний фонд з однієї сторони і про Всесвітній банк з іншої, що найчастіше стає причиною непорозумінь через ряд зовнішніх подібностей цих організацій. МВФ і Всесвітній банк - юридично самостійні організації з різними цілями, хоча вони виникли в одне і теж час. міжнародний банк інвестиція валютний

Перш ніж яка-небудь країна може звернутися з проханням про прийом у Всесвітній банк, вона повинна складатися в МВФ.

Головна задача Всесвітнього банку - сприяння стійкому економічному росту, що веде до скорочення убогості в країнах, що розвиваються, шляхом надання допомоги по збільшенню виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвитку.

Міжнародний валютний фонд стежить, головним чином, за функціонуванням міжнародної валютної системи, валютною політикою і політикою валютних курсів його країн-членів, а також за дотриманням ними кодексу поводження в міжнародних валютних відносинах, включаючи надання допомоги країнам-членам шляхом надання короткострокових кредитів у випадку утруднень, зв'язаних із платіжним балансом.

У той же час як Всесвітній банк надає позики тільки бідним країнам, МВФ може робити це стосовно кожної зі своїх країн-членів, що випробує недостачу іноземної валюти для покриття короткострокових фінансових зобов'язань кредиторам в інших країнах.

Всесвітній банк, багатобічна кредитна установа, складається з 5 тісно зв'язаних між собою інститутів, загальна мета яких - підвищення рівня життя в країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвитих країн:

1) Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) заснований у 1945 р. - надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються. МБРР - головна складова групи Всесвітнього банку. Часто цей банк називають Всесвітнім.

2) Міжнародна асоціація розвитку (МАР) заснована в 1960 р. - надання особливо пільгових кредитів найбіднішим країнам, що розвиваються, що не в змозі брати кредити у Всесвітнього банку.

3) Міжнародна фінансова корпорація (МФК) заснована в 1956 р. - сприяння економічному росту в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору.

4) Багатобічне агентство по інвестиційних гарантіях (МАІГ) засноване в 1988 р. - заохочення іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від утрат, викликуваних некомерційними ризиками.

5) Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок (МЦУИС) заснований у 1966 р. - сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг по арбітражному розгляді і врегулюванню споровши між урядами й іноземними інвесторами; консультування, наукові дослідження, інформація про інвестиційне законодавство різних країн.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку

Заснований у 1945 році. Місце розташування - Вашингтон. У число учасників банку входять 182 країни, також і Україна (ввійшла в 1992 р.)

Основні цілі:

- сприяння країнам-членам у розвитку економіки шляхом надання їм довгострокових позик і кредитів;

- заохочення іноземного інвестування через надання чи гарантій участь у позиках і інших інвестиціях приватних кредиторів;

- стимулювання тривалого збалансованого зростання міжнародної торгівлі, підтримка збалансованості платіжних балансів країн-членів. Джерелами формування фінансових ресурсів є статутний капітал; позикові засоби; платежі в рахунок погашення боргу.

Статутний капітал банку на середину 1998 р. складав 191 млрд. доларів. Він формується нетрадиційно. Уряду країн-членів купують акції, але платять лише невелику частину їхньої вартості (6%). Залишок капіталу є "недоторканим" і може бути викликаний банком лише у випадку відсутності в нього ресурсів для термінового погашення своїх зобов'язань. Поки що таких випадків не случалося. Цей гарантійний капітал не можна використовувати для надання кредитів.

Підписка країн-членів на акції банку здійснюється відповідно до їхньої економічної потужності. Кожна країна має свою квоту в статутному капіталі. Квота України складає 0,8% капіталу банку, США - 17%, Японії - 6,24%. Россі, Канади, Саудівської Аравії, Індії й Італії - по 2,99%.

МБРР є значним позичальником на світовому фінансовому ринку. Він випускає облігації під 7% щорічних, що дуже вигідно часткою інвесторам, їхній інтерес підігрівається ще і тим, що банк дає гарантії під ці облігації. Крім того, частки банки й інші кредитні інститути вкладають також св капітали в облігації МБРР. За рахунок емісії облігацій МБРР формує 94% своїх ресурсів.

Основне призначення кредитів - стимулювання розвитку частки сектору в країнах-членах. До ухвалення рішення про надання кредиту в країну направляється місія МБРР, що вивчає економічну ситуацію, оцінює доцільність здійснення проектів, під якими плануються кредити. Місія складає свій висновок і рекомендації, що країна повинна прийняти, інакше може і не одержати кредиту.

Кредити надаються тільки урядам, відповідно їхнім центральним банкам для фінансування великих проектів під гарантії урядів. На початок 1998 р. сума позик МБРР досягла 107 млрд. долів.

Кредити надаються на термін 15-20 років. Ставка кредиту в середньому перевищує на 0,5% ставки по позикових засобах банку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7% щорічних, те кредитна ставка складає в середньому 7,5%.

Для країн, що розвиваються, ставка трохи нижче. Найбіднішим країнам МБРР може дати безпроцентний кредит.

Однієї з особливостей діяльності МБРР є відмовлення від реструктуризації заборгованості клієнтів: випадків неповернення кредитів ще не було. Хоча прибуток не є головною метою МБРР, він працює прибутково. У середині 90-х років у середньому за рік прибуток становив понад 1 млрд. долари; вона використовується для поповнення ресурсів МБРР. Дивідендів своїм членам банк не платить.

МБРР спочатку кредитував конкретні об'єкти, переважно інфраструктури, ретельно їх відбираючи. Це обмежувало позичальникам можливість маневру, що викликало їхнє невдоволення. З 80-х років кредити стали менше прив'язуватися до конкретних об'єктів. Крім підприємств приватного сектора банк став кредитувати і державні підприємства, але під гаранти уряду. Банк кредитує і галузі, куди приватний капітал надходить неохоче через їхній високу капиталоемкость чи низьку рентабельність (енергетика, транспорт, сільське господарство).

Міжнародна фінансова корпорація (МФК)

З метою форсування процесу становлення ринкових відносин і стимулювання приватного підприємництва в країнах «третього світу» у 1956 році була створена Міжнародна фінансова корпорація, у 1957 році вона одержала статус спеціалізованої установи ООН. МФК покликана розширювати можливості МБРР по стимулюванню приватного підприємництва в країнах, що розвиваються.

З 1961 року МФК одержала право безпосередньо вкладати свої ресурси в акції місцевих підприємств у країнах, що розвиваються. На відміну від МБРР і MAP, Устав МФК дозволяє брати участь в акціонерному капіталі підприємств і надавати довгострокові позики, у тому числі і частці сектору, без урядових гарантій. Найчастіше МФК бере участь на всіх етапах чи створення розширення інфраструктури національних фінансових ринків. У багатьох країнах створені за допомогою МФК фінансові інститути складають основу ринків капіталів, що складаються. Реалізуючи свої задачі, МФК мобілізує і доповнює приватний капітал, але не заміняє його. МФК кредитує високорентабельні підприємства в нових індустріальних країнах. Зобов'язання МФК, як правило, не перевищують 25% вартості проекту. Джерела фінансових засобів МФК -- власний акціонерний капітал, запозичення на світовому ринку капіталів і в МБРР, чисті доходи. МФК надає також країнам-учасникам технічну допомогу. У 1986 році вона заснувала Консультаційну службу по іноземних інвестиціях для наданні допомоги уряду країн касающейся ефективного використання інвестицій. МФК являє собою самий прибутковий інститут групи Всесвітнього банку. Членами МФК на кінець 1997 фінансового року є 172 держави.

Вищим органом Корпорації є Рад керуючих, що складається з членів Ради керуючих МБРР. Виконавчим органом МФК є Рад директорів, що також складається з виконавчих директорів Банку. Президент МБРР за посадою є головою Ради директорів МФК, що призначають його президентом Корпорації.

Важливою стороною діяльності МФК у молодих державах Азії, Африки і Латинської Америки з моменту її підстави з'явилася участь у створенні і розширенні так званих «компаній по фінансуванню розвитку», чи, іншими словами, в організації і підтримці регіональних банків розвитку. Ця діяльність МФК тісно зв'язана з МБРР, однак саме Корпорації належить ведуча роль у її здійсненні.

У грудні 1991 року МФК початку робити консультаційні послуги з проблем приватизації в Російській Федерації в рамках загальної програми технічної допомоги групи Всесвітнього банку. При участі експертів МФК у Нижньому Новгороді, Волгограді пройшли перші чекові аукціони. Представництва МФК відкриті в 36 країнах, у тому числі на початку 1992 року були відкриті представництва МФК у Москві і Києві. Відповідно до постанови Уряду Росії від 7 вересня 1992 р. МЗС, Мінфін, Мінекономіки, МВЭС Росії забезпечують участь держави в МФК.

Надалі планується створення представництв і в деяких інших країнах-членах СНД.

Міжнародна асоціація розвитку (MAP).

У листопаду 1960 року з метою задоволення нестатків найбідніших країн-членів була створена інша філія МБРР -- Міжнародна асоціація розвитку. Безумовно, створення MAP у рамках МБРР зміцнило позиції Банку, розширило коло його діяльності, забезпечило йому можливості для більш гнучкої діяльності. Керівництво Банку домоглося значного збільшення добровільних внесків урядів у MAP. Можна погодитися з К. Ф. Ключниковым, що це «було великою перемогою керівництва Банку». З 1961 року MAP -- спеціалізована установа ООН. У 1997 році членами MAP були 158 країн.

Будучи філією МБРР, MAP ставить ті ж мети, що і Банк, її діяльність спрямована на створення сприятливих умов для приватних капіталовкладень, заохочення експорту капіталу в країни, що розвиваються, здійснення контролю за пільговим багатобічним кредитуванням, надання безпроцентних позик найбіднішим країнам світу. Вододіл сфер діяльності МБРР і MAP складають статистичні дані показників ВНП на душу населення. У випадку, коли названа сума менше 1200 дол. у рік, державі виявляється спеціальна фінансова допомога через MAP.

MAP має загальну з МБРР адміністрацію. Президент Банку одночасно є і президентом Асоціації. Хоча формально MAP має свої керівні органи (Рада керуючих і Виконавчий директорат), на практиці вона є філією, керівництво яким здійснює МБРР, тому що керуючі і виконавчі директори МБРР займають ті ж посади в MAP. Це ж відноситься і до співробітників: посадові особи і персонал МБРР виконують свої функції й у MAP.

Асоціація користається лише формальною автономією від Банку, що виражається у веденні операцій по окремому рахунку. Джерелом засобів для кредитів MAP є внески найбільш багатих промислово розвитих країн-донорів (більш 90%), прибутку, отримані по позиках Всесвітнього банку, і погашені кредити MAP, надані раніше. Офіційні поповнення ресурсів MAP за рахунок країн-донорів виробляються кожні три роки.

Статути МФК і MAP зв'язують членство держав у цих організаціях із членством у МБРР. Кожне держава-член, що буде позбавлено свого статусу члена чи Банку яке припинить участь у ньому, буде автоматично позбавлено членства в Корпорації й в Асоціації. Держава-член буде вважатися членом MAP (чи МФК) з того моменту, коли уряд цієї держави здасть на зберігання в МБРР документ, що підтверджує, що воно прийняло дійсний Статут у відповідності зі своїми законами. Правила, що регулюють вихід держав-членів з MAP і МФК, власне кажучи, аналогічні відповідним правилам, закріпленим у Статуті МБРР. Багато країн з низьким доходом, особливо в Африці, випробують серйозні труднощі з виплатою й обслуговуванням зовнішньої заборгованості і тому мають потребу в сприянні з боку MAP для підтримки комплексних планів обслуговування зовнішнього боргу, що включають погашення заборгованості, реструктуризацію двосторонньої заборгованості, скорочення комерційної заборгованості і т.д. Ця обставина може розглядатися в якості ще одного аргументу на користь гнучкого підходу до питання про діл засобів, виділюваних MAP на меті операцій по структурних перетвореннях. Росія вступила в MAP 22 травня 1992р.

Багатобічне агентство по гарантуванню інвестицій (МАГИ)

На сесії МБРР у Сеулі в 1985 році було вирішено заснувати Багатобічне агентство по гарантуванню інвестицій. З цією метою була підписана Сеульская конвенція про створення МАГИ. Основною задачею організації є сприяння інвестиціям приватного капіталу в країни-позичальники. МАГИ покликаний забезпечити довгострокові гарантії на наступні випадки некомерційних ризиків:

1) введення урядом приймаючої країни обмежень на обмін і переклад капіталів;

2) законодавчі чи адміністративні міри приймаючої країни, що позбавляють іноземного вкладника права чи власності контролю над чи інвестиціями, що значно зменшують його прибуток;

3) дискримінаційна стосовно інвестора судова й адміністративна практика приймаючої країни, що веде до розірвання ув'язнених з її державними органами договорів;

4) збройні конфлікти і громадянські війни.

МАГИ також надає консультативні послуги урядам з метою надання допомоги в залученні приватного капіталу у свої країни.

За станом на кінець 1997 фінансового року членами Агентства були 141 країна. Фактично діяльність МАГИ менше зв'язаний з діяльністю МБРР, чим МФК і MAP. Навіть членство в МБРР не є обов'язковою умовою для вступу в МАГИ.

Основне джерело засобів МАГИ -- власні ресурси, головним чином акціонерний капітал. Розмір пайової участі держави-члена в акціонерному капіталі МАГИ визначається в залежності від величини його квоти в капіталі МБРР. Право на членство в МАГИ мають країни-члени МБРР і Швейцарія. Швейцарія контролює від 30 до 50% світового приватного банківського ринку. Кожне держава-член зберігає контроль над діями МАГИ на своїй території. Інвестиції можуть бути гарантовані у випадку схвалення урядом приймаючої країни. Держави-члени зобов'язані здійснювати внески в МАГИ відповідно до їх часток в акціонерному капіталі Банку.

Керівний орган МАГИ -- Рада керуючих. Кожен член МАГИ призначає одного керуючого й одного заступника. У період між сесіями діяльністю МАГИ керує Совет директорів, чисельність якого визначається Радою керуючих. В даний час МАГИ має 18 директорів, з яких 5 обираються від країн з найбільшими квотами (США, Японії, Німеччини, Франції і Великобританії). Президентом і головою Ради директорів є (за посадою) президент МБРР. Фактично діяльністю МАГИ керує виконавчий віце-президент Банку.

МАГИ є важливим міжнародним інститутом по забезпеченню гарантій за допомогою страхування міжнародного інвестиційного процесу, його роль буде зростати в міру розвитку інвестиційної діяльності міжнародних кредитно-фінансових організацій групи Всесвітнього банку.

У 1965 році 46 державами-членами МБРР була підписана Вашингтонська конвенція про дозвіл інвестиційних суперечок. Відповідно до положень Конвенції в 1966 році при МБРР був заснований Міжнародний Центр дозволу інвестиційних суперечок з метою забезпечення консультаційної й арбітражної служб для іноземних інвесторів і країн-членів.

У 1985 році в рамках Банку був створений ще один механізм координації дій донорів -- так називаний Спеціальний фонд для Африки до півдня від Сахари, керований MAP.

У процесі функціонування Всесвітнього банку институционально-правовой механізм перетерпів значні зміни, що частково знайшли відображення в положеннях Статуту, але в більшій частині були введені за посередництвом внутрішніх правил організації. Аналіз організаційної структури групи Всесвітнього банку свідчить про те, що продовжується процес її ускладнення і диверсифікованості, в основі якого лежить розширення універсальності характеру і розмаїтості задач, що коштують перед вхідними в неї організаціями.

Капітал Всесвітнього банку

Ресурси головної установи групи Всесвітнього банку -- МБРР утворяться з власного (акціонерного) капіталу, притягнутих засобів і нерозподіленого прибутку від зроблених операцій. Країни -- члени МБРР підписуються на акції Банку відповідно до виділеній їм квоті, приблизно рівній квоті в МВФ (що ще раз підкреслює взаємозв'язок цих двох спеціалізованих установ ООН), формуючи в такий спосіб його статутний капітал.

МКФО у фінансовому змісті відрізняються від інших міжнародних організацій економічного характеру. Ця відмінність полягає в наступному: у розпорядженні міжнародних банків розвитку знаходиться капітал, що складається з акцій, підписка на який дозволяється тільки державам-членам цих банків. Кожна країна-член підписується на свою частку акцій у капіталі банку, причому кожен член міждержавної кредитно-фінансової організації підписується на кількість акцій, зазначених у спеціальних додатках до установчих угод цих організацій. Відповідальність держав-членів обмежується розміром їхньої підписки. .

Міжнародний грошовий ринок є головним джерелом капіталів Всесвітнього банку, що має найбільш вигідну категорію, у зв'язку з тим що погашення кредитів обов'язково гарантується урядами країн-членів, а «кредитоспроможність суверенних позичальників спирається на весь потенціал національної економіки з її природними ресурсами і перспективами росту». Банк -- головний позичальник на ринку капіталу"2. Частина засобів, що Всесвітній банк дає в борг країнам, що розвиваються, він одержує як внески від країн-членів.

Банк також бере в борг за допомогою продажу облігацій і векселів прямо урядам, їх представництвам і центральним банкам. Наочним прикладом є Японія. Протягом 14 років вона користалася кредитами МБРР. Тепер Банк бере у борг великі суми в Японії. Ні багаті країни, ні окремі частки обличчя не беруть кредити у Всесвітнього банку, що позичає гроші тільки кредитоспроможним урядам країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.

Хоча кредитування через МБРР і MAP здійснюється на різних фінансових умовах, критерії оцінки проектів, що застосовують обидві організації, є однаковими, при оцінці обґрунтованості проектів використовуються ті самі стандарти. Рішення про те, яка з організацій -- МБРР чи MAP -- буде фінансувати проект, залежить від економічної ситуації в країні, а не від самого проекту. Ніж бідніше країна, тим благоприятнее умови, на яких вона може одержати кредити у Всесвітнього банку.

Співробітництво Всесвітнього банку с Україною.

До Світового Банку Україна вступила в 1992 році (водночас із вступом доМВФ); вона є членом всіх його структур -- МБРР, МФК, МАР і БАГІ. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32,8 % всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ.

Зі цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузі економіки; на структурну перебудову галузей економіки.

Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвиток державного управляння фінансами, економікою. Реабілітаційна позика має інвестиційний характер. Кошти, що надходять від Світового Банку, на відміну від коштів МВФ, використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані не тільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу, але й на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту.

Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту сприятливіші. За класифікацією СБ Україна належить до III категорії країн (рівень доходів нижче середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою ставкою і становлять близько 6,5 % річних.

За рахунок Світового Банку в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2895 млн доларів та 15 млн євро. Розподіл фінансування по окремих проектах таких:

· реабілітаційна позика (500 млн дол.);

· інституційна позика (27 млн дол.);

· проект реабілітації гідроенергетики (114 млн дол.);

· проект із розробки насінництва (32 млн дол.);

· експериментальний проект у вугільній галузі (16 млн дол.);

· проект розвитку підприємств (310 млн дол.);

· проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн дол.);

· проект «Морський старт» (100 млн дол.);

· проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн дол.);

· проект розвитку підприємств, II етап (300 млн дол.);

· проект розвитку експорту (60 млн дол. та 15 млн марок);

· проект розвитку ринку електроенергії (317 млн дол.);

· проект підтримки соціального захисту (2,6 млн дол);

· проект структурної перебудови фінансового сектора (300 млн дол);

· проект реабілітації та розширення теплопостачання м. Києва (200 млн дол.);

· розвиток системи казначейства (16, 4 млн дол.).

Проект реабілітаційної позики вже реалізовано. Вона була спрямована на фінансування дефіциту, дозволила здійснити заходи по макроекономічній стабілізації, створенню конкурентного середовища на ринку товарів та послуг.

Позики Світового Банку надаються у кілька траншів; кожний наступний надається при виконанні певних умов. Представником позичальника виступаєМіністерство фінансів України.

В структурі позик СБ значне місце посідають позики на структурну перебудову й розвиток паливно-енергетичної галузі. Зокрема, 300 млн дол. виділяється на реструктуризацію вугільної промисловості. Проект передбачає закриття нерентабельних шахт та переобладнання перспективних. Кредит на цей проект виділяється двома траншами по 150 млн дол. кожний. Перший транш одержано наприкінці 1996 року, кошти другого -- в 1999 році.

Проект реструктуризації сільського господарства передбачає запровадження ринкових відносин в агропромисловому комплексі, зокрема, впорядкування користування землею. Кредит на це, також двома траншами, вже одержано в 1996 і 1998 роках.

Кошти на розвиток підприємств надаються в два етапи. На першому етапі 310 млн доларів пішли на підтримку масової приватизації підприємств. Завдання другого етапу -- реформування економіки України, що передбачає прискорення процесу приватизації, створення прозорого ринку цінних паперів, упровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку підприємств.

Позика на перебудову фінансового сектора передбачає забезпечення відповідності української банківської системи світовим стандартам та її зміцнення.

Затверджено ще два проекти вартістю по 200 млн дол., що будуть кредитуватись Світовим банком: Проект реформування державного управління і Проект реформування державних ресурсів.

Але все ж таки пріоритетним напрямком співробітництва України зі Світовим банком стає одержання коштів на інвестиційні проекти, що надасть нашій країні відчутнішого імпульсу для розвитку економіки.

Критика світового банку.

Діяльність Світового банку протягом тривалого часу критикується різними неурядовими організаціями, науковцями, серед яких чільне місце займає нобелівський лауреат з економіки і колишній головний економіст Світового банку Джозеф Стігліц. Зокрема Дж. Стігліц назвав, помилковою економічну політику розроблену МВФ, Світовим банком та економістами в американському уряді. На його думку, якщо б цієї політики слідували самі США, значного економічного зростання не відбулося б. Він також вказав на те, що Росія слідувала рекомендаціям і зазнала падіння реальних доходів населення, а Китай не прийняв їх і переживає економічний підйом.

Аналіз розвитку світової економіки показує, що програми Світового банку в тому вигляді, як він їх формулював, не забезпечували стійкого і справедливого розвитку економіки. У зв'язку з цим почав наростати тиск на Банк з боку різноманітних громадських організацій. Неурядові організації на національному та міжнародному рівні стали домагатися відкритого і демократичного розгляду рішень, альтернативних політиці Світового банку.

У 2001 році Комісія Конгресу США провела оцінку результатів діяльності міжнародних фінансових організацій і прийшла до висновку, що 60 % проектів Світового Банку завершилися невдало. Світовий банк покликаний боротися з бідністю, але за останні п'ять років лише 1 % кредитів отримали «бідні» держави. За цей час рівень бідності у світі дещо знизився, про те це не можна пояснюватись лише діяльністю Світового банку. Успіхів досягли держави, які практично не отримували фінансової допомоги Світового банку. У тих країнах, що отримали основні пакети допомоги, не тільки не було успіхів у боротьбі з бідністю, але ситуація в них навіть погіршилася.

Дослідницький інститут The Heritage Foundation проаналізував, який вплив справили на найбідніші країни кредити Світового Банку. За період з 1980 по 2003 рік його кредити та гранти отримали 105 «бідних» держав. В результаті, в 39-ти країнах валовий внутрішній продукт зменшився, в 17-ти -- зростання ВВП було мінімальним (від нуля до 1 %), в 33-х -- помірним (1 -- 4 %). Лише 12 одержувачів допомоги змогли істотно збільшити темпи економічного розвитку. Ще гнітючіша ситуація склалася в Африці. Тут гроші Світового Банку отримали 48 держав, лише три з них успішно розвивалися, в 23-х був відзначений економічний спад.

Список літератури

1. Міжнародні кредитно-фінансові організації/За редакцією А.А.Моисеева. - М, 1999

2. Міжнародні організації:Навчальний посібник / За редакцією Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевского. - Одеса, 2001

3. Правове положення Міжнародного Валютного Фонду і Всесвітнього банку/За редакцією В.Г.Левина. - М, 1996

4. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. В.Є. Рибалкіна. М., Юніті, 2000

5 .Золотов А.Ф. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Курс лекцій. К. МАУП, 2001

Размещено на Allbest.ru