Аналіз співпраці України та Держави Ізраїль

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

Житомирський національний агроекологічний університет

Кафедра менеджменту зовнішньо-економічної діяльності

Індивідуальне завдання

з дисципліни: «Міжнародна економіка»

на тему:

«Аналіз співпраці України та Держави Ізраїль»

Виконала:

Студентка 4 курсу групи Оз-12-3 Ск

Факультету «Обліку та фінансів»

Спеціальності «Облік і аудит»

Саушкіна Валерія Валеріївна

Перевірила: Теленчук Вікторія Сергіївна

Житомир, 2014 р.



Зміст

Вступ

1. Організаційно-правовий та економічний устрій Держави Ізраїль

1.1 Загальна інформація

1.2 Населення

1.3 Державний устрій

2. Рівень розвитку економіки Держави Ізраїль

2.1 Сільське господарство

2.2 Промисловість

2.3 Будівництво

2.4 Енергетика

2.5 Сфера послуг

3. Участь Держави Ізраїль в інтеграційних угрупованнях

4. Співробітництво Держави Ізраїль та України

4.1 Співпраця в історичному аспекті

4.2 Культурно-гумонітарне співробітництво

4.3 Українсько-ізраїльське співробітництво на муніципальному рівні

4.4 Договірно-правова база українсько-ізраїльських відносин

5. Спільна участь в інтеграційних угрупованнях України та Держави Ізраїль

6. Торгівельно-економічне співробітництво між Україною та Державою Ізраїль

6.1 Прямі інвестиції з Ізраїлю в Україну

6.2 Двостороннє співробітництво

6.3 Експортно-імпорні операції

7. Спільні підприємства України та Держави Ізраїль

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Розвиток партнерських і взаємовигідних відносин з Державою Ізраїль, яка відіграє ключову роль у регіональних і світових політичних процесах і входить у двадцятку найбільш розвинених у промисловому відношенні країн світу, є одним з пріоритетних напрямів зовнішньополітичної діяльності України.

Потенціал українсько-ізраїльських відносин визначається широкими можливостями співпраці у сферах економіки, торгівлі, науки, культури, туризму, а також географічною близькістю, зручністю морського і повітряного повідомлень. При цьому серед зазначених вище факторів домінують не тільки економічні та політичні міркування, але і визнана обома країнами ментальна близькість, важливі історичні зв'язки, а також той факт, що громадянами Ізраїлю є 500 тис. євреїв - вихідців з України.

Протягом 1990-х років - початку XXI століття активно розвивалося співробітництво між державами в галузі економіки. Необхідно відзначити, що використання досвіду Ізраїлю в формуванні ринкової моделі економіки та стабілізації фінансової системи є надзвичайно важливим для України, адже, незважаючи на бурхливі події, які відбуваються в самому Ізраїлі і навколо нього, це держава залишається одним із стабільних в економічному плані.

Нарешті, одним з найбільш динамічно розвиваються напрямків українсько-ізраїльських відносин залишається співпраця у гуманітарній сфері. Значну роль у стимуляції гуманітарних контактів між двома державами відіграє насамперед велика єврейська громада України. Так, сьогодні понад 500 єврейських організацій активно працюють у всіх сферах соціального, культурного і релігійного життя країни. Близько десяти загальноукраїнських єврейських організацій координують свою діяльність на всій території України. Регулярно виходить з друку 40 єврейських періодичних видань, діють шість шкіл з навчанням на ідиші та 100 недільних шкіл, працює п'ять телевізійних програм, дві з яких транслюються на всю країну.

Українською та ізраїльською сторонами підписані і реалізуються угоди про співробітництво між академіями наук і гостелерадиокомитетами. Багато українських фахівців підвищили свою кваліфікацію в Ізраїлі в рамках ізраїльської програми трансферу знань і технологій. Щорічно в різних містах України проходять "Дні культури Ізраїлю", які включають цілий ряд культурних заходів, спрямованих на ознайомлення українського населення з культурою цієї держави.



1. Організаційно-правовий та економічний устрій Держави Ізраїлю

1.1 Загальна інформація

Офіційна назва - Держава Ізраїль (State of Israel - англ. мова).

Географічне положення - розташована на Близькому Сході в західній частині Азії на узбережжі Середземного моря. На півночі межує з Ліваном, на північному сході -- із Сирією, на сході -- з Йорданією, на південному заході -- з Єгиптом.

Територія - 20,7 тис.кв.км.

Населення - понад 8,0 млн осіб (2013).

Столиця - Єрусалим (Jerusalem) - 763,8 тис. осіб. У січні 1950 р. ізраїльський уряд всупереч резолюції ООН 1947 р. про виділення Єрусалима в самостійну адміністративну одиницю оголосив західну частину Єрусалима столицею держави. 30 липня 1980 р. Єрусалим було проголошено "вічною і неподільною" столицею Ізраїлю.

Головний економічний і культурний центр - Тель-Авів (Tel Aviv) - близько 400 тис. осіб (2009).

Адміністративний поділ - 6 округів (district).

Офіційні мови - іврит (староєврейська), арабська.

Релігія - більшість сповідує іудаїзм, поширені також іслам (20% населення) і християнство(близько 2%).

Грошова одиниця - шекель = 100 агорам.

Національне свято - День незалежності (1948). За єврейським календарем це свято відзначається 5 іяра, за григоріанським дата свята оголошується щорічно. У 2013 році ця дата припала на 16 квітня.

Державний прапор - розроблений для сіоністського руху в 1891 році. Прапор нагадує «таліт» -- білу з синіми смугами єврейську молільну хустку. Гексаграмма в центрі -- Маген Давид, відомий як «Щит Давида», або «Зірка Давида». Цей знак став єврейським символом ще в XVII столітті та був прийнятий Першим Сіоністським конгрессом у 1897 році.

Державний герб - затверджений 10 лютого 1949 року. Являє собою зображення менори (семисвічника), яка стояла в Єрусалимському храмі і є символом Юдаїзму вже майже 3000 років. Семисвічник обрамлений маслиновими гілками, які символізують мир; під основою менори напис на івриті -- «Ізраїль». Фон герба завжди синій, тоді як зображення менори і оливкових гілок може бути білого (як на президентському прапорі) чи золотого кольору (в більшості інших місць, наприклад на обкладинці ізраїльского паспорта).

1.2 Населення

За даними Центрального статистичного бюро країни, напередодні 65-ї річниці незалежності (вона відзначалася 14 травня 2013 року) населення Ізраїлю перевищило 8 мільйонів осіб. Під час створення, у 1948 році, держава Ізраїль нараховувала в 10 раз менше жителів -- 806 тисяч.

Єврейське населення нараховує близько 6,042 млн. (75,3% населення), арабське - 1,658 млн. (20,7%). До категорії «інші» тобто християни -- не араби, прихильники інших релігій і ті, що не мають запис про релігійну приналежність у міністерстві внутрішніх справ, належить 318 тисяч осіб (4,0%). Якщо в 1948 році лише 35% єврейського населення були «сабрами» (уродженцями країни), то наприкінці 2011 року більше ніж 70% євреїв були народжені в Ізраїлі (принаймні, половина з них -- друге покоління в країні).

У 1948 році в Ізраїлі було тільки одне місто з більш ніж 100 тисячами жителів -- Тель-Авів-Яффо. Сьогодні в 14 ізраїльських містах нараховується понад 100 тисяч жителів, з них шість з понад 200 тисячами жителів: Єрусалим, Тель-Авів-Яффо, Хайфа, Рішон ле-Цион, Ашдод і Петах-Тіква.

Середньостатистична єврейська сім'я в Ізраїлі має 2-6 дітей.

У загальній кількості населення планети на частку Ізраїлю припадає 0,105%. Міське населення в Ізраїлі становить більш як 90% (2001).

За віковою структурою налічується 28% населення у віці до 14 років, близько 65% - у віці від 15 до 64 років і близько 10% - більше 65 років.

При цьому народжуваність становить 1932 дитини на 100 тис.осіб. Смертність - 622 померлих на таку ж кількість населення.

Середня тривалість життя становить 78,57 років. При цьому серед чоловіків - 76,57 років, серед жінок - 80,67.

Що стосується зайнятості в основних секторах промисловості, то показники такі:

- сільське господарство -3,5%,

- промисловість - 22,7%,

- будівництво - 6,1%,

- транспорт і зв'язок - 6,3%,

- послуги (комерційний сектор) - 31,3%,

- послуги (державний сектор) - 29,8%.

Національні меншини: 1 млн. 976 тисяч громадян Ізраїлю або 24,7% (у 2000 р. - 19% населення) - неєвреї. Їх прийнято називати арабським населенням Ізраїлю.

Араби-мусульмани (близько 1 млн. 658 тис. осіб), більшість з яких сунніти, становлять 20%, у 2000 р.- 76%, усього неєврейського населення. Вони мешкають переважно у невеликих містах і селах, більше ніж половина з них - на півночі країни.

Бедуїни становлять майже 10% мусульманського населення Ізраїлю. Існує близько 30 бедуїнських племен, які проживають переважно у південній частині країни. В минулому пастухи-кочівники, вони перебувають у стадії переходу від племінного ладу до сучасного способу життя і поступово виходять на ізраїльський ринок праці.

Араби-християни - друга за чисельністю меншина Ізраїлю: близько 160 тисяч осіб (2000). Вони мешкають переважно в містах, у тому числі в Назареті, Шфарамі і Хайфі. Араби-християни належать до різних конфесій, найбільшими з яких є греко-католицька (42%), греко-православна (32%) і римсько-католицька (16%) общини.

Друзи (близько 95 тис. осіб) - арабомовна меншина, що проживає в 22-х селах на півночі Ізраїлю в умовах культурної, соціальної і релігійної автономії. Релігійне вчення друзів тримається в секреті, але відомо, що одним з його положень є концепція такійа, яка зобов'язує членів общини до повної лояльності по відношенню до влади країни.

Черкеси (близько 3 тис. осіб) проживають у двох селах на півночі країни. Мусульмани-сунніти, хоча ні етнічно, ні культурно не пов'язані зі своїми єдиновірцями-арабами. Зберігши свою яскраву етнічну самобутність, черкеси беруть участь у різних сферах економічного і суспільного життя Ізраїлю, не змішуючись ні з єврейським, ні з арабським населенням.



1.3 Державний устрій

Ізраїль - парламентська республіка. Конституції в країні немає. Її замінює Декларація незалежності Держави Ізраїль від 14 травня 1948 р., ряд окремих законодавчих актів і ряд законів, основними з яких є:

- Тимчасовий закон 1949 р. (про організацію законодавчих і виконавчих органів);

- Закон про повернення 1950 р;

- Закон про громадянство 1952 р.;

- Основний закон про кнесет 1958 р.;

- Про ізраїльські землі 1960 р.;

- Про президента 1964 р.;

- Про Ієрусалим як столицю держави 1980 р.;

- Про судову систему 1984 р.;

- Про уряд 2001 р. тощо, які встановлюють рамки компетенції законодавчої, виконавчої і судової системи та регулюють важливі сфери життєдіяльності країни.

Глава держави - президент, який обирається кнесетом таємним голосуванням строком на 7 років без права переобрання на другий термін.

Якщо в першому турі голосування кандидат у президенти не набрав 61 голосу із 120, проводиться другий тур, в якому також необхідно набрати 61 голос. В третьому турі для обрання президента необхідна проста більшість.

Президент Держави Ізраїль - Шимон ПЕРЕС (Shimon Peres), обраний 13 червня 2007 року. Приведений до присяги 15 липня 2007 року.

Законодавча влада здійснюється кнесетом (однопалатний парламент), що складається із 120 депутатів, які обираються строком на 4 роки, шляхом загального прямого таємного голосування із застосуванням пропорційного представництва.

Кандидати в депутати висуваються за партійними списками.

Список кандидатів, які набрали на виборах менше ніж 1,5 відсотка голосів, вважається недійсним. 16 жовтня 2012 р. ізраїльський парламент саморозпустився. Зараз діє парламент 19-го скликання, обраний 22 січня 2013 р.

Спікер - Юлій Йоель ЕДЕЛЬШТЕЙН (Yuliy Yoel Edelstein), обраний 18 березня 2013 р.

Виконавча влада належить урядові, який затверджується кнесетом і відповідає перед ним. Глава виконавчої влади - прем`єр-міністр, призначається кнесетом за результатами парламентських виборів. Уряд коаліційний, сформований 31 березня 2009 року.

До нього увійшли представники партій "Лікуд", "Наш дім - Ізраїль", "Ацмаут", "Байт Йегуди", ШАС, "Яадут - ха Тора ". Уряд приведено до присяги 18 березня 2013 р.

Прем'єр-міністр Держави Ізраїль, міністр громадської дипломатії та у справах діаспори - Біньямін НЕТАНЬЯХУ (Benjamin Netanyahu ).

Судова влада. Ізраїль має трирівневу судову систему. Нижнім рівнем є світові суди, розташовані в більшості міст країни.

Над ними стоять окружні суди, розташовані в шести ізраїльських округах. Вони розглядають як апеляційні справи, так і функціонують в якості судів першої інстанції.

Третій, найвищий рівень - Верховний суд, розташований в Єрусалимі. Він також виконує подвійну роль, розглядаючи як апеляції, так і працюючи в якості суду першої інстанції - Вищий суд Справедливості.

Останню роль він виконує, розглядаючи як звернення громадян, так і не громадян держави, проти рішень державної влади.

Ізраїльська система законодавства поєднує в собі англійське загальне законодавство, цивільні закони і єврейське право. Вона заснована на системі stare decisis (прецедентів) і так званої адверсаріальной системи, коли сторони представляють докази суду.

Судові справи розбираються професійними суддями, а не журі присяжних. Весілля та розлучення знаходяться під юрисдикцією релігійних судів: єврейських, мусульманських, друзьких і християнських. Спеціальний комітет кнесету, члени Верховного суду та ізраїльської колегії адвокатів мають право обирати нових суддів.

Ізраїль не входить до складу Міжнародного кримінального суду з побоювань, що його рішення будуть упередженими, в зв'язку з міжнародним політичним тиском.



2. Рівень розвитку економіки Держави Ізраїль

Ізраїль - індустріально-аграрна країна. Із сировинних ресурсів має лише хімічні солі Мертвого моря і фосфати.

В економіці існує 3 сектори: приватний, державний і кооперативний. Провідні позиції займають приватний ізраїльський та іноземний капітали, частка яких у виробництві ВВП перевищує 90%.

Уряд намагається реалізувати економічну політику, якою передбачається приватизація нерентабельних державних і профспілкових підприємств і компаній, створення сприятливих умов для іноземних інвестицій.

Економіка країни в основному базується на зовнішніх джерелах фінансування. Основний донор економіки Ізраїлю - США. Обсяг допомоги становить близько 100 млрд. дол., причому майже 2/3 її було надано безвідплатно або на пільгових умовах.

Швидкий та успішний розвиток країни був би неможливий без активної ролі держави у проведенні економічної політики. Держава займається абсорбцією іммігрантів: діють спеціальні урядові програми будівництва житла, створюються робочі місця, виділяється одноразова допомога новоприбулим у країну.

Ізраїль реалізує власну програму розвитку технологічної бази промисловості, причому пріоритет віддається наукоємнісному виробництву та експорту наукоємнісних технологій. За показниками наукоємнісного експорту Ізраїль поступається лише США. Для США цей показник становить 2,3% ВНП, для Ізраїлю - 2%.

За часткою витрат на НДДКР від ВВП (близько 3%) Ізраїль випереджає США, Японію і Німеччину. За кількістю наукових публікацій і рівнем комп'ютеризації Ізраїль посідає перше місце в світі. Країна одночасно розвиває і військові, і цивільні технології. В Ізраїлі розміщені дослідницькі центри таких загальноприйнятих світових велетів, як IBM, Intel, National Semiconductors, Motorola. Наукові центри, розташовані в пустелі Негев, є аналогом американської Силіконової долини. Системи контролю за виробництвом мікроелектронних компонентів, що випускаються в Ізраїлі, використовуються електронними компаніями США і Японії.

В країні фактично сталися три науково-технічних революції: у медицині, в агрономії, у зв'язку і телекомунікаціях. За кількістю стільникових телефонів на душу населення (28 телефонів на 100 осіб) Ізраїль випереджає навіть такі країни, як Данія та Ісландія.

Загальновизнаними є успіхи Ізраїлю у таких сферах медицини як рання діагностика і лікування раку, тяжких спадкових хвороб.

Промисловість виробляє високотехнологічні прилади для пересувних лабораторій і терапевтичних установок. Ізраїльські агрономи навчилися збирати високі врожаї в пустелі.

Державна політика в галузі розвитку високих технологій, підвищення рівня освіти приносить результати. Незаперечною є перевага Ізраїлю на світовій арені у таких галузях, як військові технології, обробка алмазів і виробництво діамантів, використання сонячної енергії, генної інженерії в сільському господарстві.

Несільськогосподарська діяльність знаходиться під контролем приватного капіталу, профспілкової організації Хистадрут і держави. Члени Хистадрута володіють акціями холдингової компанії «Хеврат хаовдим» (Робочої корпорації), яка функціонує як звичайна капіталістична корпорація, хоча вона і виникла під гаслом соціалістичного ідеалу колективного господарювання, що передбачав відсутність керівного шару і робоче самоврядування. Хистадрут виріс у могутню економічну силу, поширивши свій вплив майже на всі галузі економіки в країні; йому належать багатонаціональний «Банк ха-Поалим», конструкторська фірма «Солел Бонех» і промислова компанія «Коорс» з 280 дочірніми філіями.

У державному секторі головними власниками поряд з самою державою виступають також Єврейське агентство і місцева влада. Серед громадських акціонерних товариств виділяються найбільша в Ізраїлі компанія «Ізраель эркрафт», авіакомпанія «Ель-Аль», а також «Ізраель кемікалс» (видобуток і збагачення корисних копалин). У розпорядженні цього сектора знаходяться також судноплавна компанія, судноверфі, нафтопереробні заводи, система водопостачання та електростанції.

Володіючи обмеженим економічним потенціалом і порівняно невеликим внутрішнім потенціалом і ринком, Ізраїль може домогтися збільшення темпів економічного зростання, лише шляхом розширення експорту.

В Ізраїлі витрати на імпорт товарів завжди перевищували доходи від експорту. Важливими статтями імпорту є озброєння, нафта, машини та обладнання, запасні частини до них, хімічні продукти і метали, транспортні засоби, продовольство (пшениця, сировина для виробництва рослинного масла, м'ясо, кава, какао, цукор), побутова техніка, необроблені алмази для подальшої огранювання та реекспорту. На експорт йдуть діаманти, машини й устаткування, фрукти та консерви, тканини і одяг, мінеральні добрива та інша хімічна продукція, озброєння.

Негативне сальдо покривається переважно за рахунок пожертвувань і позик від уряду США.

Оскільки, торгівлі Ізраїлю із сусідніми країнами перешкоджає політична ситуація і слабкий розвиток їхньої економіки, то Ізраїль ставить собі мету проникнення на більш віддалені ринки. Зараз Ізраїль може вільно експортувати товари в США і країни ЄС. З метою досягнення максимально успіху ізраїльські підприємства прагнуть влитися в галузі міжнародної торгівлі, найбільш відповідні їм за своєю специфікою. Створення спільних підприємств з іноземними фірмами найчастіше дозволяє сполучити інноваційний потенціал із широкими можливостями іноземних фірм.

В даний час обраний Ізраїлем курс на лібералізацію зовнішньої торгівлі піддається серйозній перевірці на міцність. Вітчизняні виробники скаржаться на економічний застій і вимагають підвищити мита, щоб створити заслін дешевому імпорту з держав третього світу. Особливо тяжке становище склалося в текстильній промисловості, яка не в змозі конкурувати з імпортом із країн Далекого Сходу.

2.1 Сільське господарство

Після досягнення Ізраїлем незалежності загальна площа культивованих земель збільшилася в 2,6 рази і складає на сьогодні приблизно 445,170 га, а площа зрошених полів зросла в 8 разів, досягши 220,816 га. За той же період часу число сільськогосподарських поселень збільшилося з 400 до 750, однак через високі темпи урбанізації частка населення, що проживає поза містами, знизилася на 6%.

Усі наукові дослідження в країні проводяться з урахуванням стану природи, тобто, якнайменше хімії. Замість отрутохімікатів, які проникають у підземні води, забруднюють їх і руйнують ґрунт, учені вивели природних знищувачів шкідників. Активно ведеться боротьба з хворобами ґрунту. Раніше для цього використовували хімічні препарати, але ізраїльські дослідники відкрили систему, якою тепер користуються близько 30 країн світу. У певний момент року землю зволожують, роблять поліетиленове покриття, що підвищує температуру на 35-сантиметровій глибині. За таких умов - унаслідок підвищення температури - носії хвороб гинуть. Найвідоміше відкриття ізраїльських учених - удосконалення краплинної системи. Розроблено унікальний метод зрошення, що перетворив пустельний пейзаж країни на родючу орну землю.

У даний час потреби в продовольстві Ізраїль, в основному, задовольняє за рахунок власного виробництва, доповнюючи його імпортом, куди входять головним чином: пшениця, сировина для вироблення рослинної олії, кава і т.п. Секрет успіху сільського господарства Ізраїлю полягає в тісному співробітництві фермерів і вчених.

Найважливіші з оброблюваних культур - бавовна, арахіс, соняшник, пшениця. З плодових найбільш поширені яблука, ківі, манго, авокадо, банани, персики, фініки, маслини, груші, сливи, винні та столові сорти винограду, хурма, горіх-пекан і мигдаль. Головні овочеві культури - картопля, томати, огірки, перець і цибуля. Цитрусові (апельсини, грейпфрути, лимони) експортуються, а частина їх направляється на переробку.

Культивуються квіти - гвоздики, троянди, гладіолуси та ін.

У країні накопичено багатий досвід зимового вирощування овочів під плівкою, що дозволяє збирати кілька врожаїв за рік. У результаті кожен ізраїльський фермер може прогодувати 52 людини. Власне агровиробництво задовольняє потреби країни у харчових продуктах на 92%. Значна частка сільськогосподарської продукції йде на експорт, збільшення річного обсягу, якого вдалося досягти, зокрема завдяки повсюдному застосуванню найсучасніших агротехнічних методів.

Розвинуте птахівництво, тваринництво, рибальство. У сільському господарстві інтенсивно застосовуються НДДКР (Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи): генна інженерія, боротьба з шкідниками, освоєння посушливих земель, виведення нових сортів.

Сільськогосподарське виробництво - одна з основних статей ізраїльського експорту - повністю забезпечує сільськогосподарською продукцією. У той же час у валовому продукті країни частка сільського господарства становить лише 5% проти 25% індустрії і більше ніж 30% вклади таких галузей, як торгівля, туризм та фінанси.

2.2 Промисловість

У перше десятиліття після проголошення незалежності Ізраїлю, основні умови країни були зосереджені на розвиток сільського господарства і створення водяної, транспортної, енергетичної інфраструктури.Оскільки країна володіє значним потенціалом кваліфікованих фахівців, відчуваючи при цьому недостачу в основних видах сировини, то промисловість Ізраїлю орієнтується на виробництві наукових товарів на основі власних наукових розробок і технічних новинок. За останні кілька десятків років ізраїльська промисловість досягла світового рівня в області медичної електроніки, агротехніки, телекомунікацій, промислової хімії й в обробці алмазів. Ізраїльська індустрія діамантів, експорт яких перевищив у 1990 році $ 3 000 000 000, виробляє близько 80% світових постачань малих полірованих каменів, велику частину яких складають діаманти, які використовуються для прикрас. 40% всіх діамантів шліфуються в Ізраїлі, що робить його найбільшим торговим і виробничим центром в цій галузі промисловості.

Найбільше зростання спостерігається в тих галузях, де спостерігається висока технологія, використання самої передової техніки, а також залучення інвестицій в дослідження і розвиток, традиційними галузями ізраїльської промисловості є: переробка харчових продуктів, виробництво техніки, одягу, меблів, добрив, хімікатів, виробів з гуми , пластмаси та металу.

В обробній промисловості створюється 20% національного доходу і зосереджено трохи менше 20% всіх зайнятих. На Тель-Авів і прилеглі міста, де розміщені майже 4 тис. великих і дрібних підприємств, припадає більше половини робочих місць, якими володіє промисловість Ізраїлю, на район Хайфи майже третину, на Південний район 12%, а на район Єрусалиму - 6%.

У країні виробляються продовольчі товари, напої, тютюнові вироби, тканини, одяг та вироби зі шкіри, електричного і електронного устаткування, особливо для військових цілей, потреб сфери зв'язку та медицини, діаманти (Ізраїль - найважливіший світовий центр шліфування й огранювання алмазів). Розвинені металургія і машинобудування, включаючи авіа- і суднобудування, в т.ч. військове. Хоча головними галузями ізраїльської промисловості вважаються сільське господарство, і тваринництво, саме товари цих галузей йдуть на експорт.

Хімічна промисловість: сировина та матеріали для виробництва медичних і ветеринарних препаратів, ліків, антикорозійні матеріали, азот, фосфати, хлор, гідроокис натрію, поліефірні смоли, засоби для захисту сільськогосподарських продуктів від шкідників, регулятори росту, ароматичні добавки і т.д.

Основне джерело енергії - в основному імпортна нафта, за рахунок якої задовольняються майже 80% всіх енергетичних потреб країни, а інша частина покривається за рахунок закупівель вугілля за кордоном. Використовується сонячна енергія (Ізраїль посідає перше місце в світі з експлуатації в будинках сонячних бойлерів) і енергія вітру.

Гірничодобувна промисловість. Великі родовища фосфоритів знаходяться в Негеві, звідки продукція доставляється по залізниці до Хайфи. З вод Мертвого моря витягують солі калію, брому і магнію, що застосовуються в сільському господарстві, а також у фотографії та фармацевтичної промисловості. Мідні рудники в Міхрот-Тимна, на місці легендарних копалень царя Соломона, були відкриті для експлуатації в 1955, але в 1976, після падіння світових цін на мідь, законсервовані. У Негеві добувають глини для виробництва цегли і черепиці, а також кварцовий пісок для скляної промисловості. У багатьох кар'єрах ведуться розробки матеріалів для виготовлення цементу та бетону. Заготовлюється також мармур і будівельний камінь для Єрусалиму (де місцеве законодавство вимагає використання натуральних матеріалів для облицювання будівель). У країні є невеликі запаси нафти (видобуток 9-16,5 млн. т на рік) і природного газу.

2.3 Будівництво

70 - 75% всього будівництва становить житлове будівництво. Для розміщення переселенців-репатріантів Ізраїль будує нові квартали в містах і нові поселення на територіях, які раніше були арабськими. На цьому підгрунті виникають конфлікти між арабським і єврейським населенням Ізраїлю, як сталося, наприклад, під час будівництва єврейського кварталу в Єрусалимі.

2.4 Енергетика

За період з 1996-го р. по 1998 р. вироблено 28,035 і 35,338 млрд. кВт електроенергії. З них 99,88 і 99,9% від загальної кількості - на ТЕС, 0,12 і 0,10% - на ГЕС.

Ізраїль має у своєму розпорядженні технології атомної енергетики і використання сонячної енергії в господарських цілях.

2.5 Сфера послуг

Пріоритетне значення для економіки Ізраїлю мають туризм і банківська справа. Індустрія туризму обслуговує прочан, які прибувають відвідати біблійні місця, і туристів, які відпочивають на курортах Мертвого, Середземного та Червоного морів. Крім того, Ізраїль поступово перетворюється в один із головних фінансових центрів Близького Сходу, де перевага віддається розвитку офшорних операцій.

Банківська система Ізраїлю характеризується високим професіоналізмом, сучасними технологіями і широким вибором послуг. Домінують 5 банківських груп, з яких три найбільші контролюють майже 3/4 всіх активів комерційних банків. Основою їх діяльності є кредитування переселенців-репатріантів.



3. Участь Держави Ізраїль в інтеграційних угрупованнях

Ізраїль підтримує дипломатичні відносини з 156 країнами і має 99 дипломатичних місій, тобто можна сказати, що він співпрацює майже з усіма значущими державами.

Среди найближчих союзників Ізраїлю значаться США, Великобританія, Німеччина та Індія. Ізраїль є членом таких великих інтеграційних об'єднань, як ООН, СОТ, Європейсько-Середземноморська співдружність, МАШАВ (центр міжнародної кооперації), активно співпрацює з МВФ і Світовим банком.

Головними цілями цих інтеграційних угруповань є лібералізація торгівлі, налагодження тісних зовнішньоторговельних відносин, усунення політичних розбіжностей. Зараз можна сказати, що Ізраїлем досягнуто більшість цих цілей, але є проблеми з зовнішньополітичної ситуацією у вигляді конфлікту з сусідньою Палестиною із-за невизначеності територій держави.

В майбутньому Ізраїль планує вступити в Євросоюз, що допоможе зміцнити торговельні відносини, однак цьому перешкоджає величезний зовнішній борг, який можна порівняти з ВВП. Також планується прокласти газопровід по території країни, що буде приводом для вступу в ЄС.

Однією з основних складових міжнародних економічних відносин є міжнародне співробітництво, інтеграція.

Геополітичне розташування Ізраїлю на Середньому Сході визначило його торговельні відносини з найближчими сусідами в самому початку розвитку ізраїльської економіки.

Проте, пізніше якість і структура продукції Ізраїлю дозволили цій державі знайти таких торгових партнерів, як США і Європейські країни.

Держава Ізраїль є членом ООН. Сьогодні Уряд Ізраїлю налаштоване на встановлення дружніх відносин з більшістю держав світу. Це пов'язано з довгим періодом політичних розбіжностей, що дозволяє в повній мірі оцінити мирні відносини.

Ізраїль є членом СОТ (Світова організація торгівлі) і має угоди про вільну торгівлю з його основними партнерами: США, ЄС, Канада, Мексика, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Болгарія.

Ізраїль також входить в європейсько-середземноморське співтовариство, в яке він вступив у листопаді 2005 р.

В даний час робляться серйозні дії щодо вступу Ізраїлю в Європейський Союз, однак не всі європейські держави згодні прийняти Ізраїль. Заважає цьому процесу також величина державного боргу Ізраїлю (в тому числі і зовнішнього), неприпустима для країн-членів ЄС.

З 1958 р. в Ізраїлі діє організація МАШАВ - Центр міжнародної кооперації, який був відділенням Міністерства міжнародний справ і був відповідальний за планування та здійснення кооперації з окремими країнами.

Сьогодні МАШАВ працює зі 140 країнами, що розвиваються. Діяльність цієї організації також пов'язана з експортуючими в Ізраїль державами, включаючи США і Нідерланди, а також з міжнародними організаціями, такими як МВФ, Світовий банк.

Традиційно основними торговими партнерами ізраїльтян були західноєвропейські та американські фірми. Вони й досі продовжують грати провідну роль в ізраїльському експорті.

Однак з початку 90-х років чітко простерігається тенденція до розширення торговельних операцій на абсолютно нових та нетрадиційних для нашої країни ринках. До них, в першу чергу, слід віднести Південно-Східну Азію, Східну Європу і Південну Америку.

Можливість виходу на нові ринки, була надана ізраїльтянам, з одного боку, в результаті політичних ініціатив, що призвели до значного ослаблення (а по багатьом параметрам - фактичне скасування) арабського економічного бойкоту, а з іншого - внаслідок розпаду СРСР і падіння «залізної завіси».

Посольства Ізраїлю існують у 38 країнах світу, які розташовані практично на всіх континентах планети, за винятком Антарктиди.

Серед найбільш значних США, Канада, Аргентина, Франція, Німеччина, Великобританія, Китай, Сінгапур, Таїланд.

Ізраїль має договори про вільну торгівлю та інші угоди з багатьма країнами планети:

· Спільна група економічного розвитку США-Ізраїль, 18 червня 2003 р.

· Угода про створення вільної економічної зони США-Ізраїль, 1985 р.

· Спільний комітет високої якості Франції та Ізраїлю, 17 листопада 2003 р.

· Угода про вільну торгівлю Ізраїль-Туреччини.

· Договір про кооперацію Індії та Ізраїлю, 10 вересня 2003 р.

· Угода про вільну торгівлю Ізраїлю та Канади.

· Угода про вільну торгівлю Ізраїлю і ЄС, 1 червня 2000 р.

· Угода про вільну торгівлю Ізраїлю і Мексика, 2001 р.

· Угода про вільну торгівлю Ізраїлю і Румунії.

· Угода про вільну торгівлю Ізраїлю і Болгарії.

Найбільш «цінні», за словами міністра фінансів Ізраїлю, угоди були підписані з країнами, які не є членами СОТ, включаючи Узбекистан, Росію, Україну та Казахстан. Росія і Україна брали і беруть участь у регулюванні конфлікту на території Ізраїльського держави і встановлення миру на Середньому Сході.

Більшість міжнародних контактів Ізраїлю встановлюються завдяки розвиненості хай-тека і бажанням різних країн брати участь у міжнародному обміні технологіями з Ізраїлем.

Прикладом цього є співпраця Ізраїлю та Індії, які уклали договір про створення міжвідомчої робочої групи з розвитку співробітництва в сільському господарстві та обміну технологіями.

Окремого розгляду заслуговують відносини Ізраїлю і його основного торговельного партнера - держави США.

Дипломатичні відносини між Ізраїлем і США почали розвиватися, мабуть, відразу після проголошення держави Ізраїль, тобто ще в 1948 р. при президенті Трумене. Сьогодні, як вже було сказано вище, Ізраїль щорічно отримує суттєву грошову допомогу від Америки. Дипломатичні відношення були підкріплені в 1985 р. угодою про вільну торгівлю.



4. Співробітництво Держави Ізраїль та України

4.1 Співпраця в історичному аспекті

Дипломатичні відносини між Україною та Ізраїлем установлені 26 грудня 1991 р. через обмін нотами між Міністерствами закордонних справ двох країн. З жовтня 1992 р. у Тель-Авіві функціонує Посольство України в Ізраїлі. Посольство Ізраїлю в Україні відкрито на початку 1993 р.

Упродовж періоду, що минув після встановлення дипломатичних відносин між двома країнами, тривала робота з виведення двостороннього співробітництва на рівень особливих відносин, створення й удосконалення договірно-правової бази, підтримання високого рівня політичного діалогу, розвитку взаємовигідної співпраці в торговельно-економічній, науково-технічній і культурній галузях.

У 1993 р. 11-13 січня до Ізраїлю здійснив візит Президент України Л. Кравчук. Результатом переговорів на вищому рівні стало підписання: Меморандуму про взаєморозуміння та основні принципи співробітництва між двома країнами; низки міжурядових Угод про співпрацю в галузі освіти й культури, науки і технологій, сільського господарства, повітряного сполучення; Протоколу про консультації між МЗС України й Ізраїлю. Відтак закладено договірно-правову базу двосторонніх відносин.

У цьому ж році 14-17 червня Україну відвідав з офіційним візитом голова Ізраїльського парламенту (Кнесету) Ш. Вайс. З візитом-відповіддю 27 жовтня - 3 листопада 1993 р. в Ізраїлі перебувала парламентська делегація України, очолена Головою Верховної Ради І. Плющем.

Починаючи з жовтня 1994 р., у Кнесеті та Верховній Раді України діють парламентські асоціації дружби "Ізраїль - Україна" та "Україна - Ізраїль", котрі займаються розвитком двосторонніх зв'язків парламентською лінією.

В Україні 15-16 червня 1994 р. з офіційним візитом перебував міністр закордонних справ Ізраїлю П.І. Перес. Під час візиту підписана Угода про заохочення та взаємний захист інвестицій, Протокол про співробітництво у сфері правоохоронної діяльності й запобігання злочинам. У Будапешті 5 грудня 1994 р. Президент України Л. Кучма мав зустріч з П.І. Пересом. Обговорювались актуальні питання двостороннього співробітництва, шляхи їх подальшого розвитку, широке коло міжнародних та регіональних проблем.

У Києві 3 квітня 1995 р. підписано Протокол між Урядом України та Урядом Ізраїлю про взаємне заснування та діяльність інформаційно-культурних центрів. Цього ж року 10-12 липня відбувся офіційний візит до Ізраїлю урядової делегації України на чолі з міністром закордонних справ Г. Удовенком. Тут підписано Спільне комюніке, міжурядові угоди про торговельно-економічне співробітництво та співпрацю у галузі туризму.

У вересні 1995 р. відбувся офіційний візит Прем'єр-міністра Ізраїлю І. Рабина до України, під час якого відбулися зустрічі з Президентом України Л. Кучмою, Головою Верховної Ради О. Морозом, міністром закордонних справ України Г. Удовенком. Підписано також міжурядові українсько-ізраїльські документи: Спільну заяву Прем'єр-міністрів України та Ізраїлю; Протокол про лібералізацію торговельно-економічних зв'язків; Угоду про співробітництво в галузі медицини; Меморандум про взаєморозуміння з питань безвізових поїздок громадян з дипломатичними паспортами.

На запрошення Президента Ізраїлю Е. Вейцмана 24-26 листопада 1996 р. здійснив перший державний візит до Ізраїлю Президент України Л. Кучма. Глава Української держави провів зустріч і переговори з Президентом, Прем'єр-міністром, Головою Кнесету, міністром закордонних справ, міністром оборони, мером Єрусалима й іншими офіційними особами. Відбулася також зустріч Президента України з Головою Палестинської Національної Автономії (ПНА) Я. Арафатом. Центральне місце посіли інтенсивні переговори з Прем'єр-міністром Ізраїлю Б. Нетаніягу, де домовлено піднести співпрацю між Україною й Ізраїлем на рівень особливого партнерства. Важливим у політичному та економічному сенсі стало підписання Спільної декларації про поглиблення і подальший розвиток взаємовідносин, партнерства і співробітництва між Україною і Державою Ізраїль, а також інших міжурядових українсько-ізраїльських документів: Угоди про морське торговельне судноплавство; Угоди про охорону навколишнього природного середовища; Угоди щодо взаємної допомоги у митних питаннях.

Упродовж 1992-1999 рр. відбулося також кілька робочих візитів на рівні керівників міністерств і відомств, депутатів парламентів двох країн. На них обговорювались питання реалізації конкретних спільних проектів, напрями подальшого розвитку двостороннього співробітництва у політичній, правоохоронній та гуманітарній сферах, а також в економічній галузі, зокрема в легкій і харчовій промисловості, сільському господарстві, медицині, освіті, будівництві, зв'язку, сфері науки і технологій та ін.

У березні 1999 р. відбувся офіційний візит до України Прем'єр-міністра Ізраїлю Б. Нетаніягу. Він провів переговори з Президентом України Л. Кучмою, Прем'єр-міністром В. Пустовойтенком, іншими вищими посадовими особами.

У межах святкування 2000-річчя Різдва Христового 5-9 січня 2000 р. в Ізраїлі та ПНА перебував Президент України Л. Кучма. Він здійснив робочі зустрічі, зокрема, з Президентом Ізраїлю Е. Вейцманом, Головою ПНА Я. Арафатом, міністром внутрішніх справ Н. Щаранським, мером Єрусалима Е. Ольмертом. Президент України взяв участь у зустрічах з ізраїльськими ветеранами Другої світової війни та Об'єднанням вихідців з України. Низка ветеранів відзначені українськими орденами та медалями за визволення України від фашистських загарбників.

У лютому 2000 р. відбувся робочий візит до Єрусалима делегації Київського муніципалітету на чолі зі заступником голови В. Ромашком, який провів переговори з мером Єрусалима Е. Ольмертом і підписав двосторонню Угоду про співробітництво між Києвом і Єрусалимом у сфері культури.

Вагомою політичною подією у двосторонніх відносинах став робочий візит до Ізраїлю та ПНА міністра освіти і науки України В. Кременя у квітні 2000 р. Під час візиту він провів переговори з міністром освіти Ізраїлю Й. Сарідом, міністром внутрішніх справ Н. Щаранським, головою "Сохнут" С. Мерідором та заступником міністра вищої освіти ПНА X. Кухейлем. Підписана українсько-ізраїльська Угода про співробітництво у сфері освіти, котра відкрила шлях до широких двосторонніх гуманітарно-освітніх обмінів.

Важливе значення для розвитку політичної співпраці між Україною та Ізраїлем мав робочий візит до України 21-23 січня 2001 р. Президента Держави Ізраїль М. Кацава. Під час його перебування в Києві проведені зустрічі й переговори з Президентом України Л. Кучмою, Прем'єр-міністром В. Ющенком, міністром закордонних справ А. Зленком та Київським міським головою О. Омельченком. Окреслено перспективні напрями подальшого співробітництва - активізація політичного діалогу, зростання ізраїльських інвестицій в економіку України, поглиблення економічної співпраці, що має подолати невідповідність в обсягах торговельно-економічного співробітництва і довести їх до рівня потенційних можливостей двох сторін. Ці питання в деталізованішому вигляді стали предметом розгляду українсько-ізраїльського бізнес-форуму, в роботі підсумкової сесії якого взяли участь Президенти двох країн.

Цінна складова візиту ізраїльського Президента - гуманітарний напрям. М. Кацав відвідав Харків, де взяв участь у церемонії відкриття Центру інтенсивної терапії Інституту терапії Академії медичних наук України, створеного за участю та за фінансової допомоги Ізраїлю. У Харкові М. Кацав зустрівся з міністром охорони здоров'я України В. Москаленком, главою Харківської облдержадміністрації Є. Кушнарьовим та іншими представниками обласного керівництва.

Під час візиту М. Кацава в Україну підписана двостороння Угода про співробітництво у галузі дослідження та використання космічного простору в мирних цілях.

Упродовж 2000-2001 рр., спостерігалася значна активізація українсько-ізраїльського політичного діалогу. Важливий наслідок цього процесу, зокрема, - чергові двосторонні українсько-ізраїльські політичні консультації з питань двостороннього співробітництва у політичній, торговельно-економічній і гуманітарній сферах, а також співпраці між двома країнами в рамках міжнародних організацій 29 квітня - 3 травня 2001р.

У другій половині 2001 р. - 29 вересня і 27 жовтня - відбулися телефонні консультації між Президентом України Л. Кучмою і Прем'єр-міністром Ізраїлю А. Шароном. У серпні 2001 р. Україну відвідала делегація МЗС Ізраїлю, очолена заступником гендиректора МЗС Д. Пелегом, а у вересні - Спеціальний посланець глави Ізраїльського Уряду А. Пазнер.

Новим в українсько-ізраїльських політичних контактах стало заснування посади спочатку Спеціального посланника МЗС України, а згодом - Повноважного представника України на Близькому і Середньому Сході, на яку президентським Указом був призначений В. Нагайчук. Упродовж 2001 р. український близькосхідний Посланник тричі відвідував Ізраїль і зустрічався з міністром закордонних справ Ш.Пересом, Головою ПНА Я. Арафатом, іншими ізраїльськими і палестинськими політичними діячами, а також міжнародними посередниками від США, Євросоюзу, ООН і Росії. У процесі зустрічей в Єрусалимі й Газі у вересні 2001 р. ізраїльській та палестинській сторонам було вручене спеціальне послання Президента України щодо конфліктної ситуації в регіоні й проблем її врегулювання, в тому числі стосовно мирних пропозицій України. Новий візит В. Нагайчука до Ізраїлю і ПНА відбувся у березні 2002 р.

У 2001 р. 25-27 грудня на запрошення міністра закордонних справ України А.Зленка Україну відвідав з офіційним візитом перший віце-прем'єр-міністр, міністр закордонних справ Ізраїлю Ш. Перес. Ізраїльська делегація провела зустрічі та переговори з Президентом України, Прем'єр-міністром України, міністром закордонних справ України. Сторони детально обговорили перспективи двосторонньої співпраці в політичній, торговельно-економічній і гуманітарній сферах, акцентували на розгляді питань близькосхідного мирного врегулювання.

Відносини між Україною й Ізраїлем помітно активізувалися. Значною подією став державний візит Президента України до Ізраїлю 13-15 листопада 2007 р. Це був перший візит Президента В. Ющенка до Близькосхідного регіону. Під час візиту Президент України також зустрічався з главою Палестинської адміністрації М.Аббасом у м. Рамалла, підтверджуючи цим відданість України процесу близькосхідного мирного врегулювання на основі формули ООН щодо створення двох держав. Президенти України та Ізраїлю наголошували на поглибленні політичного діалогу, виведенні двосторонніх відносин на новий рівень інтенсифікації співпраці з усіх пріоритетних напрямів. Президент України виступив з ініціативою "Діалог правди заради майбутнього", основою чого став всебічний дискурс з актуальних питань українсько-єврейських відносин, налагодження контактів між політичними, академічними, творчими та громадськими колами обох країн, організовування конференцій, семінарів, спільних наукових досліджень. Президенти підписали Спільну декларацію про дальший розвиток партнерських відносин і дружби.

У 2008 р. відбувся робочий візит до Ізраїлю Президента України В. Ющенка в рамках заходів зі святкування 60-ї річниці проголошення Держави Ізраїль. Український Президент взяв участь у президентській міжнародній конференції "Назустріч майбутньому".

У 2010 р. встановлені персональні контакти між Президентом України В.Януковичем та Президентом Держави Ізраїль Ш. Пересом. Досягнуто прогресу у реалізації зовнішньополітичних ініціатив, що тривалий час знаходилися на порядку денному українсько-ізраїльських відносин. Так, 21 липня 2010 р. між Кабінетом Міністрів України та Урядом Держави Ізраїль підписана Угода про відмову від візових вимог під час взаємних поїздок громадян України і громадян Держави Ізраїль. Вона набула чинності 9 лютого 2011 р.

У 2010 р. 22 вересня відбулася зустріч Президента України з Президентом Держави Ізраїль у процесі засідання Генеральної Асамблеї ООН, а впродовж 23-26 листопада відбувся державний візит Президента Держави Ізраїль до України. Унаслідок цього підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України й Урядом Держави Ізраїль про сприяння та взаємний захист інвестицій, яку Верховна Рада України ратифікувала 1 червня 2011 р.

Президент України 16 вересня 2011 р. у Лівадійському палаці (Крим) провів чергову зустріч із Президентом Держави Ізраїль, котрий прибув до України для участі у 8-й Ялтинській щорічній зустрічі. У виступі Президент України зазначив, що міждержавні відносини України й Ізраїлю розвиваються у тому ключі, про який ішлося під час державного візиту Ш. Переса в Україну у листопаді 2010 р. Глава Української держави наголосив на важливості прийнятого рішення про безвізовий режим між Україною й Ізраїлем.

Упродовж 30 листопада - 1 грудня 2011 р. тривав державний візит В. Януковича до Ізраїлю. В Єрусалимі він зустрівся з Президентом Ізраїлю Ш. Пересом, Прем'єр-міністром Ізраїлю Б. Нетаньягу, віце-прем'єр-міністром, міністром закордонних справ Ізраїлю А. Ліберманом, головою парламентської коаліції, головою фракції "Лікуд" Кнесету 3. Елькіном, Патріархом Єрусалимським Теофілом III. Президент України та Президент Держави Ізраїль прийняли Спільну заяву, що підтверджує розвиток дружніх та партнерських відносин між двома державами, високий рівень політичного діалогу, прагнення сторін поглиблювати співпрацю і на двосторонньому рівні, й у рамках міжнародних організацій. Відбулося підписання двосторонніх документів. Президент України відвідав Меморіальний комплекс катастрофи і героїзму єврейського народу "Яд Вашем".

Відбуваються інтенсивні контакти на рівні керівників зовнішньополітичних відомств двох країн:

v 2-4 жовтня 2011 р. віце-прем'єр-міністр, міністр закордонних справ Держави Ізраїль А. Ліберман очолив представницьку ізраїльську урядову делегацію з метою участі у заходах з ушанування пам'яті загиблих під час трагічних подій у Бабиному Ярі 70 років тому в Україні;

v міністр закордонних справ України К. Грищенко здійснив робочий візит до Ізраїлю 11-14 листопада 2011 р., під час якого підписано План політичних консультацій на 2012 р.;

v 12-14 липня 2012 р. відбувся офіційний візит віце-прем'єр-міністра, міністра закордонних справ Держави Ізраїль до України, котрий у процесі візиту відвідав Вінницю та Ялту.

v У 2012 р. проведено чергове Сьоме засідання Міжурядової українсько-ізраїльської комісії з торгівлі та економічного співробітництва (3 липня 2012 р., м. Єрусалим) і підписано відповідний Протокол.

Останніми роками між Україною й Ізраїлем динамічно розвивається співробітництво в економічній, інвестиційній та науково-технічній сферах. Вагомий напрям двосторонньої співпраці - реалізація спільних наукових проектів, зокрема в рамках роботи Українсько-ізраїльського комітету з науково-технічного співробітництва. Так, у 2006-2007 рр. реалізовано десять спільних наукових проектів у сфері нанотехнологій, 2009 р. - з біотехнологічної тематики.

У підсумку наголосимо: у 2010-2012 рр. політичні відносини між Україною й Ізраїлем помітно активізувалися. Водночас Україна розглядає Ізраїль як одного з основних торговельних партнерів, оскільки між країнами суттєво зростає товарообіг, що становить нині близько 858 млн дол. Причому склалися всі умови для подальшого зростання товарообігу та збільшення ізраїльських інвестицій в українську економіку.

Ефективними механізмами такої співпраці є діяльність спільної Міжурядової українсько-ізраїльської комісії з торгівлі та економічного співробітництва, а також Українсько-ізраїльського комітету з науково-технічного співробітництва.

У контексті належної організації та проведення в Україні чемпіонату з футболу "Євро-2012" було створено Спільну українсько-ізраїльську робочу групу.

З України до Ізраїлю традиційно експортуються чорні метали, зернові, хімічна продукція, продукти харчування тощо. Основні товарні позиції ізраїльського експорту до України - гума та пластмаси, хімічна і сільськогосподарська продукція, дорогоцінне каміння, машини й устаткування.

Тривають широкі контакти в гуманітарній сфері. У 1996 р., скажімо, ізраїльські фірми та громадські організації надали гуманітарну допомогу Київській обласній дитячій лікарні у м. Боярка на загальну суму 100 тис. дол. У грудні 1998 р. була ініційована ізраїльська гуманітарна допомога (медикаментами та медикаментозними засобами) для жителів Закарпаття, котрі постраждали від повені. Наприкінці травня 1999 р. гуманітарна допомога з Ізраїлю почала надходити потерпілим в аварії шахтарям Донецька. Навесні 2001 р. гуманітарна допомога знову надійшла мешканцям Закарпаття, що постраждали від повені.

Загалом упродовж 1999-2001 рр. в Ізраїлі оздоровилось декілька сотень українських дітей з малозабезпечених сімей і дітей-сиріт.

Відпочинком в Ізраїлі вони завдячують благодійницькій роботі українських благодійних фондів, якими опікується Л. Кучма.

Розвитком дружніх зв'язків між громадськістю двох країн займається створене у травні 1991 року Товариство "Україна - Ізраїль".