Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Факультет менеджменту

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Основи зовнішньоекономічної діяльності»

на тему:

«Особливості практики застосування тарифних і не тарифних інструментів членами СОТ для забезпечення інтересів на зовнішньму ринку»

Підготував

Студент - 4 курсу

Групи -41

Київ-2013

Зміст

Вступ

1. Створення і діяльність СОТ

2. Цілі та принципи діяльності СОТ

3. Застосування тарифних не тарифних інструментів СОТ

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Регулювання міжнародної торгівлі на міждержавному рівні, являє собою спільно прийняті урядами різних країн на основі компромісів домовленості (правові положення, норми, процедури, погоджені взаємні зобов'язання, рекомендації) в області економічної політики і практики, що відображають інтереси країн - учасниць. Регулювання спрямоване на створення визначених передумов, що сприяють подальшому розвитку світових зв'язків між зацікавленими державами, зокрема, шляхом досягнення стабільності і передбачуваності режиму доступу на ринку.

Основними напрямками всебічного регулювання світової торгівлі в сучасних умовах є наступні:

створення зацікавленими державами договірно-правової основи торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми;

вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на світовому зв'язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики;

формування і подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами - учасницями, їхніми об'єднаннями й угрупуваннями;

обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків.

Під час написання даного реферату ми дослідимо створення та діяльність СОТ, цілі та принципи діяльності СОТ, застосування тарифних та не тарифних інструментів.

Створення і діяльність СОТ

СОТ - законодавча і інституціональна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і врегулювання політики країн-членів в сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торговельних спірних питань і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації.

СОТ була створена в 1995 році. Угода про створення СОТ містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, які визначають права і обов'язки країн в рамках багатосторонньої торговельної системи, що увібрали в себе все найкраще, що було досягнуте в рамках ГАТТ і додали багато нового. Її створення - це результат важких і багатопланових міжнародних торгових переговорів, в яких брало участь 125 держав. Переговори, що проводились в рамках ГАТТ, отримали назву Уругвайський раунд (переговори були відкриті в місті Пунта-дель-Есте, Уругвай, у вересні 1986р., тому і отримали цю назву).

Ці переговори встановили своєрідний рекорд за своєю протяжністю (вересень 1986р. - грудень 1993р.) і за широким колом питань, що стали предметом переговорів. Офіційно переговори були завершені на нараді країн-учасниць в місті Марракеш 15 квітня 1994 р. підписанням заключного акту, який відкрив для підписання угоду про установу СОТ.

Принципова різниця між СОТ і ГАТТ полягає в тому, що ГАТТ була просто зведенням правил, багатосторонньою угодою, яка мала невеликий секретаріат. СОТ є постійною міжнародною організацією, що діє на основі угоди, ратифікованої країнами-членами, і має свій секретаріат. ГАТТ як угода складалась зі сторін, які брали в ній участь. СОТ складається з країн-членів. ГАТТ початкове вважалась тимчасовою угодою, що діяла б до моменту створення СОТ. СОТ - постійно діюча організація. ГАТТ була присвячена практично тільки торгівлі товарами. На СОТ покладені функції регулювання торгівлі не тільки товарами, але й послугами, включаючи такі специфічні, як права на інтелектуальну власність. Система врегулювання спірних торговельних питань, що діяла в рамках ГАТТ була громіздкою й неефективною, оскільки дозволяла окремим країнам блокувати прийняття рішень. Система врегулювання торговельних спорів, що діє у СОТ, більш ефективна, оскільки дозволяє приймати багато рішень, що не можуть бути блоковані окремими країнами, на автоматичній основі.

В своїй діяльності СОТ буде слідувати процедурній практиці і рішеннями прийнятими країнами-учасницями ГАТТ-1947. Стаття XI Угоди визначає, що в рамках СОТ буде продовжувати діяти прийнята ГАТТ-1947 система прийняття рішень шляхом консенсусу. У тих випадках, коли консенсус не може бути досягнутим, рішення можуть бути прийняті простим голосуванням, при чому кожна країна-учасниця має один голос.

СОТ має статус юридичної особи і користується всіма привілеями і імунітетами, що пропонуються спеціалізованою установою ООН. Бюджет СОТ (127 млн. швейцарських франків (приблизно 80 млн. дол. США)). затверджується Конференцією міністрів (Генеральною Радою) і формується з внесків країн-членів. Угода визначає, що в цій області СОТ буде продовжувати практику ГАТТ. В ГАТТ внесок кожної країни був пропорційний її частці в міжнародній торгівлі.

В наш час СОТ є головною міжнародною організацією, що регулює торгівлю товарами, послугами та інтелектуальною власністю. Це регулювання містить в собі реалізацію узгоджених принципів поведінки країн в міжнародній торгівлі та комплекс заходів, що проводяться під егідою СОТ з участю більшості країн світу. Найбільш важливі принципи, на яких базується міжнародна торговельна система, наступні:

· торгівля без дискримінації;

· лібералізація міжнародної торгівлі;

· застосування заходів, які обмежують імпорт, тільки на основі правил СОТ - відмова країн від використання протекціонізму як засобу торговельної політики;

· передбачуваність торговельної політики;

· сприяння конкуренції.

2. Цілі та принципи діяльності СОТ

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

· підвищення життєвого рівня;

· забезпечення повної зайнятості;

· постійне зростання доходів і ефективного попиту;

· розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

· оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;

· захист і збереження навколишнього середовища;

· забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов'язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов'язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно режиму найбільшого сприяння встановити щодо інших держав - членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави - члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п'ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність.

Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

Принцип взаємності, який на даний момент особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов'язання. В зв'язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна "де факто" не може відступити від попередньо взятих на себе зобов'язань в зв'язку з економічними наслідками для неї.

Принцип зобов'язання - тарифні зобов'язання створені членами СОТ пронумеровані у спеціальному списку. Цей список встановлює межу зобов'язань: країна може змінити свої зобов'язання, але лише після переговорів зі своїми торговими партнерами, що може також означати відшкодування їм грошових втрат. Якщо відшкодування не надано, то країна-позивач може ініціювати процедуру обговорення і вирішення даної проблеми на рівні СОТ.

Принцип запобіжних заходів - у певних випадках уряд має право ввести обмежувальні заходи щодо торгівлі.

3. Застосування тарифних не тарифних інструментів СОТ

торгівля організація світовий

З активізацією міжнародної торгівлі та зростанням інтернаціоналізації виробництва дедалі більшого значення набуває проблема сумісності механізмів та практики регулювання зовнішньої торгівлі окремих країн. Розгляд вимог до сучасної правової бази країн-учасниць СОТ не мав би права на існування без вивчення результатів діяльності ГАТТ/СОТ, роль якого у формуванні “правил гри” на світовому ринку важко переоцінити. Аналіз причин, що спонукали створити ГАТТ/СОТ, показує, що торгові договори та угоди стоять окремо серед засобів зовнішньоекономічної політики, бо вони використовуються не для конкретного її здійснення, а для створення нормативної бази зовнішньоекономічних зв'язків між державами. Історично першими угодами, на яких почали будуватися торговельні відносини між державами, були двосторонні договори. Але, у зв'язку з прогресуючою інтеграцією міжнародних економічних зв'язків, а також проблемами, що вирішуються державами в цій сфері, об'єктивно необхідним став перехід до багатосторонніх домовленостей, що дають можливість інтернаціоналізувати та уніфікувати підхід окремих держав до вирішення однаково актуальних для усіх завдань [131; с. 16]. Саме це і зумовило появу багатосторонніх договорів, що регулюють питання організації та сам процес міжнародної торгівлі. Найбільшим та найважливішим міжнародним органом у цій галузі є СОТ з інтегрованими у її діяльність найважливішими принципами та нормами ГАТТ.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі як нормативний документ займає центральне місце у регулюванні сучасної системи міжнародних торговельних зв'язків. Принципи та правила ГАТТ визначають багатосторонні правові умови міжнародної торгівлі, в цілому і кожної країни-учасниці окремо, дедалі більше впливають на формування національних торговельно-політичних систем. Національне законодавство країн-учасниць ГАТТ/СОТ, що є механізмом, який регулює зовнішньоекономічну діяльність цих країн, побудовано на положеннях відповідних угод.

Митний тариф (customs tariff) у залежності від контексту може визначатися як:

· інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком;

· перелік ставок мита, що застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

· конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита. Мито (customs duty) - обов'язковий податок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару і є умовою імпорту або експорту.

Мито виконує три основні функції:

· фіскальну, що відноситься як до імпортного, так і до експортного мита, оскільки воно є однією зі статей доходної частини державного бюджету;

· протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з його допомогою держава захищає місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

· балансуючу, що відноситься до експортного мита, встановленого з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижче світових. Існує декілька класифікацій мита.

По засобу стягування:

· адвалерні - начисляються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються митом (наприклад, 20% від митної вартості);

· специфічні - начисляються у встановленому розмірі за одиницю товару (наприклад, 10 дол. за 1 г);

· комбіновані - містять обидва названих види митного обкладення (наприклад, 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 г).

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі - це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

СОТ виділяє п'ять груп нетарифних заходів регулятивної, макроекономічної політики держави:

· участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім - державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

· запровадження паратарифних та адміністративних імпортних

формальностей (установлення вимог до товаросупровідних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів), які впливають на характер ввезення товарів до країни;

· застосування стандартів та вимог, які пов'язані з охороною здоров'я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (наприклад, можуть установлюватися санітарні, епідеміологічні, епізоотичні, промислові стандарти, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

· застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення )товарів;

· використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це - контингентування та ліцензування.

Висновки

Під час написання даного реферату ми дослідили наступні питання, створення та діяльність СОТ, цілі та принципи діяльності СОТ, застосування тарифних та не тарифних інструментів.

Як в підсумок можна сказати, що СОТ являє собою складний і розгалужений механізм, у якому беруть участь сотні спеціалістів, експертів у різних областях економіки і права, і який знаходиться в постійному русі і розвитку. Особливість СОТ в порівнянні з іншими міжнародними організаціями полягає в тому, що переговори у СОТ стосуються мільярдних сум, оскільки в їхньому результаті встановлюються правила експорту й імпорту товарів і послуг, що безпосередньо торкаються інтересів споживачів, виробників і конкретних компаній. СОТ - єдина організація світового рівня, що виробляє правила міжнародної торгівлі для забезпечення її максимально можливої передбачуваності і волі, а також справедливого вирішення конфліктів між країнами-учасницями з будь-яких питань, що стосуються торгівлі і торгових бар'єрів.

Список використаної літератури

1. Международные экономические отношения. Учебник / Под общей редакцией В.Е. Рыбалкина. - 2-е изд., перераб. и доп. -М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», Дипломатическая академия МИД РФ, 2012. - 386 стр.

2. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебное пособие. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 2009. - 196 с.

3. Шишаев А.И. Регулирование международной торговли товарами. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2012. - 174 с.

4. Покровская В.В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности: Учебник. - М.: Юристъ, 2011. - 456 с.

5. Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация: Монография. - М.: Торгово-промышленная палата РФ, 2012. - 203 с.

6. www.mfa.gov.ua

7. uk.wikipedia.org

Размещено на Allbest.ru