Екологічна політика в Україні в контексті євроінтеграції та співробітництва з НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна політика в Україні в контексті євроінтеграції та співробітництва з НАТО

Мельниченко Галина

аспірантка Інституту природничих наук

Національна безпека будь-якої країни реалізується виключно шляхом повного функціонування усіх її складових ланок ? економічної, політичної, військової, екологічної. Загалом поняття «безпека» є багатовимірним та різноплановим, але, не зважаючи на це, залишається цілісним. Жодна із складових національної безпеки не може бути визначена як пріоритетна або розглядатися окремо. У цьому контексті екологічна безпека є невід'ємною складовою частиною національної безпеки держави, яка забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства і довкілля від реальних або потенційних антропогенних чи природних загроз [.

Категорія екологічної безпеки є відносно новою і з'явилася в українському законодавстві з прийняттям Декларації про державний суверенітет України. У зв'язку із зростанням техногенного навантаження на довкілля, збільшення кількості та масштабів надзвичайних екологічних ситуацій інтерес до проблем екобезпеки невпинно зростає.

На сучасному етапі розвитку, в контексті глобалізації та євроінтеграції вимоги екологічної безпеки визначають головні особливості природокористування та економіки загалом. На сьогодні дуже важливе значення має міжнародна співпраця в сфері забезпечення екологічної безпеки, оскільки забруднення і трансформація навколишнього природного середовища та пов'язані з ними екологічні загрози мають транскордонний характер.

Актуальним для України є розвиток практичного співробітництва з країнами Північноатлантичного альянсу. Україна розглядає НАТО як розширення зони безпеки, в тому числі екологічної. У нашому суспільстві, за відсутності об'єктивної інформації про діяльність НАТО, склалася думка про те, що співробітництво з Організацією Північноатлантичного договору зводиться до вирішення проблем у військовій сфері, але насправді це не так. Насправді співробітництво з НАТО це широке поле діяльності, яке охоплює не тільки військову, а й економічну, інформаційну, наукову та екологічну сфери. Зокрема, пiд егiдою НАТО здiйснюється низка програм у сферi науки i охорони довкiлля, в яких беруть активну участь українськi науковцi. Такі Наукові програми НАТО сприяють розвитку мiжнародного спiвробiтництва в наукових дослiдженнях. Завдяки програмам вченим надається можливiсть активiзувати контакти зi своїми колегами (вiзити, стажування, семiнари i конференцiї), змiцнюючи таким чином свiй власний науковий потенцiал. Багато українських науковців отримують гранти вiд НАТО.

Програма «Наука заради миру та безпеки» не втрачає своєї актуальності. Власне, на основі наукових досягнень повинні визначатися способи та засоби забезпечення екологічної безпеки. В цьому плані істотну роль відіграє наукова розробка методології визначення ступеня екологічного ризику, тобто його оцінка з метою управління ризиком. Не менш важливим є визначення чітких критеріїв, на основі яких можна було б визначити безпечність чи небезпечність довкілля. Сьогодні в Україні такими базовими критеріями є нормативи екологічної безпеки (ГДК забруднюючих речовин). Однак зазначені екологічні нормативи не повністю задовольняють вимоги практики. Існуюча практика визначення нормативів не враховує комплексну дію шкідливих речовин, які надходять з різних об'єктів, їх поєднання та синергетичні взаємодії. Для розв'язання усіх цих екологічних проблем, в розрізі євроінтеграції та співробітництва з НАТО, необхідна адаптація нормативно-правової бази України в сфері екологічної безпеки до вимог європейських стандартів. Необхідно розробити підсистему стандартизації та сертифікації у сфері екологічної безпеки, а також гармонізувати національні стандарти до стандартів і норм ЄС та міжнародних стандартів серій ISO 14000, ISO 19000 з посиленням контролю з боку держави за використанням екологічних маркувань, зокрема щодо вмісту генетично модифікованих організмів [3, 4].

Реалізація національної екологічної політики та природоохоронних проектів із забезпечення екологічної безпеки повинна здійснюватися із врахуванням досвіду держав - членів НАТО. Велике значення при цьому має отримання консультативно-дорадчої та іншої допомоги з боку Альянсу і держав - членів НАТО.

Враховуючи багатовимірність та інтернаціональний характер екологічної безпеки, питання міжнародного співробітництва та інтеграції України до цивілізованої культурного та наукового простору, давно вийшло за межі політичної площини та має характер нагальних першочергових завдань, які є передумовою забезпечення екологічної безпеки та реалізації Стратегії сталого розвитку. У даному контексті не слід також забувати, що досягнення принципів Сталого розвитку має не тільки управлінську, а й наукову основу. А перспективність реалізації цього процесу визначається міжнародним співробітництвом.

Література

екологічний інтеграція інтернаціональний

1. Довідник НАТО. - Відділ громадської дипломатії штаб-квартири НАТО. - Бельгія, Брюссель. - 2010. - С. 19.

2. Новини НАТО. Випуск № 2/2003 // Відділ громадської дипломатії штаб-квартири НАТО. - Брюссель, Бельгія. - 2003. - С. 9.

3. Окремі аспекти відносин Україна-НАТО: коротко про головне. - К.: ТОВ “Інсайт-плюс”, 2006. - С. 18.

4. Єрмаков В. Основні напрямки подолання екологічних загроз і проблем в Україні // Рідна природа. - 2004.- № 3-4.- С. 3-6.

Размещено на Allbest.ru