Еколого-політичне співробітництво України з ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еколого-політичне співробітництво України з ЄС

1. Сучасні еколого-політичні проблеми співробітництва України з ЄС

У 1998 році Україна і ЄС уклали Угоду про партнерство та співробітництво, яка була розрахована на 10-річний період. Разом із Планом дій Україна - ЄС (2005-2009 роки) вони забезпечили політичну, правову та практичну основу для подальшого розвитку стосунків Україна-ЄС.

Сьогодні співпраця України з Європейським Союзом, зокрема у сфері охорони довкілля, здійснюється в рамках виконання Порядку денного асоціації між Україною та ЄС1. Порядок денний асоціації (ПДА) - практичний інструмент підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності. Його розроблено на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції, спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки [3].

На сьогодні в еколого-політичній співпраці України і ЄС є декілька проблем, зокрема:

· Відсутність комплексного підходу у реалізації екологічних зобов'язань в рамках двосторонніх відносин Україна-ЄС.

При реалізації екологічних зобов'язань у рамках двосторонніх відносин Україна-ЄС спостерігається відсутність комплексного бачення та сприйняття проблем. Заходи, що проводяться, не завжди відповідають поставленим у Порядку денному асоціації та інших документах цілям, окремі проблемні питання ігноруються [3].

· Низький рівень імплементації законодавства, планів, програм, стратегій, міжнародно-правових актів у сфері довкілля та забезпечення відповідності національного законодавства вимогам ЄС [3].

При подальшій роботі над реалізацією зобов'язань в рамках Порядку денного асоціації та інших документів необхідно звернути особливу увагу на практичне застосування нормативно-правової бази в тій чи іншій сфері, пошук механізмів ефективної реалізації та фінансової підтримки. Звідси виникає така проблема як:

· Слабкість інституційного підходу у реалізації пріоритетів.

· Невідповідність законодавства України - законодавству ЄС.

Незважаючи на достатньо розвинуте законодавство у сфері доступу до інформації, виникають проблеми з доступом до низки необхідної та актуальної екологічної інформації. Веб-сторінки державних органів влади України часто не мають потрібної інформації, або оновлення такої інформації відбувається із значними затримками. Таким чином виникає така проблема як:

· Ускладнений доступ до екологічної інформації.

· Питання охорони довкілля не є пріоритетними в державній політиці України. Їх ігнорують при прийнятті важливих рішень на користь економічним, фінансовим та іншим інтересам. Така ситуація проектується і на реалізацію двосторонніх зобов'язань Україна-ЄС у сфері охорони довкілля.

Незважаючи на прийняття Стратегії державної екологічної політики та закріплення в ній важливих принципів належного екологічного врядування, екологічна політика має другорядне значення. Інтеграція екологічної політики в секторальні та регіональні політики не підкріплена відповідними нормативно-правовими актами і практично не відбувається [3].

2. Сучасне еколого-політичне транскордонне співробітництво

Україна - держава з високою питомою вагою прикордонних територій. 19 із 25 областей України межують із сусідніми державами, протяжність кордонів з Росією складає 2295,4 км, а з країнами Центральної Європи, Білоруссю та Молдовою - 4698,6 км. Необхідність вирішення спільних проблем, що виникають у транскордонному регіоні суміжних прикордонних територіях сусідніх держав, а саме: територіальне та просторове облаштування, розбудова транскордонної інфраструктури, спільне використання водних та інших ресурсів тощо, розширює сферу державної регіональної політики на міжнародний рівень і потребує врахування стратегій розвитку сусідніх територій. В цьому контексті важливим чинником економічного розвитку цих регіонів є транскордонне співробітництво (ТКС), яке в останні роки активізується не лише на західних кордонах України, а й на кордонах з Білоруссю, Росією та Молдовою [5].

Транскордонне співробітництво спрямоване на подолання негативних наслідків, які виникли на прикордонних територіях через їх розташування на національних окраїнах держав, і має на меті покращення умов життя населення. Серед головних цілей такої співпраці є: подолання існуючих стереотипів та упереджень по обидві сторони кордону; усунення політичних та адміністративних бар'єрів між сусідніми народами; створення господарської, соціальної та культурної інфраструктури, за умови формування спільних органів, господарюючих суб'єктів, осередків тощо[4].

В Європейському Союзі основною організаційною формою транскордонного співробітництва є євро регіони.

Зауважиммо, що на єврорегіон покладаються завдання:

1) організація та координація дій, що сприяють співробітництву між членами єврорегіону в галузях економіки, науки, екології, культури та освіти;

2) надання допомоги у розробці конкретних проектів транскордонного співробітництва, що становлять взаємний інтерес;

3) сприяння розвитку добросусідських відносин між країнами-членами єврорегіону;

4) визначення потенційних галузей багатостороннього співробітництва;

5) виконання функцій сполучної ланки та сприяння співробітництву членів єврорегіону з міжнародними організаціями, установами та агентствами. Між країнами-новими членами ЄС та Україною сьогодні існує суттєва диспропорція, пов'язана з адміністративними, правовими економічним розбіжностями, які, у свою чергу, обмежують можливості транскордонного співробітництва. Органи самоврядування країн ЄС мають значно більше повноважень, а можливості українських органів місцевого самоврядування багато в чому залежать від рішень, які приймаються на державному рівні.

В країнах Європи пріоритетами співробітництва є інтереси місцевих громад, а в Україні транскордонне співробітництво розглядається з точки зору державних інтересів [4].

У Законі України «Про транскордонне співробітництво» передбачається, що договір про створення єврорегіонів, статут та зміни до них повинні погоджуватися Міністерством закордонних справ, Міністерством економіки України. В той же час таке погодження в багатьох країнах ЄС відсутнє. Так, засади функціонування єврорегіонів у Польщі регулюють власні статути та положення. Для координації і вдосконалення діяльності, пов'язаної із транскордонною співпрацею Польщі, в Раді Міністрів утворено Департамент Транскордонної Співпраці. Відносини територіальних органів влади з центральними носять координуючий, узгоджувальний характер [4].

До позитивного можна віднести те, що в Україні з 2002 р. розпочала діяльність Міжвідомча комісія з питань розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів, проте питання координації залишається покладеним на Міністерство економіки[4].

На кордонах України та сусідніх з нею держав-членів ЄС на даний час функціонують вісім єврорегіонів: «Буг» (Україна, Польща, Білорусь), «Карпатський єврорегіон» (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія), «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія), «Дніпро» (Україна, Росія, Білорусь), «Слобожанщина» (Україна, Росія), «Ярославна» (Україна, Росія) та «Чорноморський» (Україна, Республіка Азербайджан, Республіка Албанія, Республіка Болгарія, Республіка Греція, Грузія, 46 Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Сербія, Румунія, Республіка Туреччина), до участі в яких залучені такі прикордонні області України, як Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Одеська, Чернівецька, Чернігівська та Харківська, Сумська. Водночас, продовжується робота щодо формування нових єврорегіонів, завдяки чому через певний час весь периметр кордону України оточуватиметься єврорегіональними структурами.

Львівська область входить до складу Карпатського єврорегіону та єврорегіону «Буг», яке було створено у вересні 1995 р. До складу єврорегіону входять: Білопідляське, Хелмське, Люблінське, Тарнобжеське і Замостьське воєводства Польщі, Брестська область Білорусі, а також Волинська область, Сокальський і Жовківський райони Львівської області [4].

Додамо, що основною метою діяльності Єврорегіону «Буг» є розвиток співпраці прикордонних територій у таких напрямках: територіальне планування; комунікація, транспорт та зв'язок; освіта, охорона здоров'я, культура, спорт та туризм; охорона і поліпшення стану навколишнього середовища; ліквідація надзвичайних ситуацій та стихійних лих; сприяння розширенню контактів між мешканцями прикордонних територій, розвитку співробітництва між організаціями та установами, а також суб'єктами господарської діяльності [4]

3. Перспективи еколого-політичного розвитку Укаїни з ЄС

Сьогодні співпраця України з Європейським Союзом, зокрема у сфері охорони довкілля, здійснюється в рамках виконання Порядку денного асоціації між Україною та ЄС. Порядок денний асоціації (ПДА) - практичний інструмент підготовки до реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС до моменту набуття нею чинності. Його розроблено на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції, спільної участі, спільної відповідальності та спільної оцінки [3].

Питання охорони довкілля в Порядку денному асоціації традиційно закріплені в розділі «Інші сфери співробітництва».

30 березня 2012 року Україна та ЄС парафували Угоду про асоціацію, включаючи поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі. Очікується, що Угода буде підписана на саміті Східного партнерства у Литві восени 2013 року. Тим не менше, у зв'язку із складною політичною ситуацією, неоднозначними євроінтеграційними намірами уряду України та нездатністю України виконувати вимоги ЄС, подальша доля майбутньої Угоди залишається непередбачуваною [3].

Нова угода визначатиме основні напрямки подальшого розвитку двосторонньої співпраці України та ЄС у сфері охорони довкілля після підписання та набрання чинності Угоди про асоціацію. Велику частину Угоди становлять додатки до неї. Угодою створюється асоціація між Україною та ЄС, яка, серед іншого, спрямована на поступове зближення Сторін на основі спільних цінностей, наближення України до політики ЄС, створення умов для зростання тісної співпраці в різних сферах спільного інтересу, в яку, серед іншого, входить і охорона довкілля [3].

Отже, можемо проаналізувати з викладеного вище, співпрація України і ЄС має на меті створення не лише спільного економічного чи правового простору, але й екологічного, у якому питання охорони довкілля будуть пріорітетними.

Перспективність еколого - політичного розвитку України спільно з ЄС пояснюється і допомогою ЄС у формуванні екологічної політики України.

Підтримка ЄС відіграла в свій час роль «каталізатора» в процесі розроблення Стратегії державної екологічної політики і з погляду термінів розробки, і з погляду змісту документа. Вона якісно відрізняється від попередніх подібних документів, оскільки містить сучасні принципи, реалістичний підхід, чітку пріоритезацію цілей і завдань, механізми моніторингу та оцінки, а також індикатори ефективності її реалізації [2].

Принципово модерним інструментом допомоги став «Інвестиційний Механізм Сусідства» та «Механізм підтримки державного управління». До речі, спостерігається тенденція до зростання обсягів технічної допомоги з боку ЄС, зокрема із започаткуванням у 2009 р. політики Східного Партнерства. Окрім того, існує низка інших проектів, таких як «Правові студії», «Управління стандартами у сфері охорони навколишнього природного середовища на підприємствах», «Розробка стратегії гармонізації правової бази поводження з відходами на державному і регіональному рівні зі стандартами Європейського Союзу» тощо [1]

Список використаних джерел

європейський транскордонний співробітництво політичний

1. Івасечко О. Співпраця України та Європейського Союзу в галузі охорони довкілля. - Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, випуск 24, 2012. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/13483/1/14_73-78_Vyp_24_Nac-idea.pdf

2. Належне екологічне врядування в країнах Східного Партнерства: роботи непочатий край. - Аналіт. запис. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.irf.ua/files/ukr/programs/euro/toloka_env_gov.pdf

3. Оцінка екологічної складової двостороннього співробітництва між Україною та ЄС / Під ред. Андрусевич Н. - Львів. - 2013 - 202 с. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.eap-csf.eu/assets/files/Documents/EU_Ukraine_Monitoring_2013_FINAL.pdf

4. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ РОЗШИРЕНОГО ЄС // За ред. Док. економічних наук, професора Мікули Н.А, доцента Борщевського В.В., кандидата економічних наук Васильціва Т.Г. Львів 2009 р. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://lv.niss.gov.ua/content/articles/files/Binder2-804f2.pdf

5. Транскордонне співробітництво в умовах інтеграційних процесів України. [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://old.niss.gov.ua/book/Varnalij/18.pdf

Размещено на Allbest.ru